Олеся та Сергій одружилися 2019 року. Незабаром у пари народилася донька Вероніка. 29-річна Олеся згадує, як щасливо вони жили у своєму будинку в Чернігові.

Залишити рідне місто вирішили тому, що було дуже страшно жити під обстрілами. На сусідній вулиці в будинок прилетіла ракета – загинула вся родина.

5-го березня на своєму автомобілі вирішили виїхати із міста. З Олесею, Сергієм та Веронікою була сестра Сергія зі своєю 15-річною донькою та знайома з донькою 14-ти років. Семеро людей і маленький собака виїхали за межу міста. Раптом почався обстріл. Після першого влучання вони ще намагалися їхати далі, після другого вибуху машину викинуло на узбіччя. З авто вилетіло кілька людей. Олеся почула плач своєї дитини. Дорогою продовжували їхати автомобілі, Олеся почала разом із дитиною, чіпляючись за траву, рухатися у бік дороги. Зупинилося дві машини, одна забрала доньку Олесі, друга – її саму. Обох доправили до лікарні.

В Олесі було багато опіків, постраждали очі, були зламані ребра, вибите коліно, осколкове поранення голови, плеча, спини та руки. Дворічна Вероніка постраждала також, рани були на руках, розрізані два пальці, тріщина в тазі та рана на голові. У Ніжинській лікарні мати та донька провели місяць.

Весь цей час Олеся шукала чоловіка та родичів. Вона розміщувала їхні фото у соціальних мережах, телефонувала по поліції, волонтерів. Їх знайшли за 28 днів. Усі вони були мертві. 4-го квітня їх поховали. Олеся не змогла з ними попрощатися. Весь цей час вона перебувала в лікарні у Києві. 1-го квітня їй провели операцію на очах, дістали уламки. Днями дівчині зробили повторну операцію. Попереду ще одна. Лікарі роблять все можливе, щоб повернути їй зір.

Лікарі також рятують обличчя та руки Олесі. Глибокі уламки дістали одразу, зараз лазером видаляють з-під шкіри пластик, який спікся. Після закінчення лікування Олеся повернеться додому. До доньки, яка вже впізнає її і весь час питає, де її мама й тато. Дитина знає, що таке бомба, сирена, своєю дитячою мовою розповідає їхню трагічну історію.

Війна забрала в Олесі найдорожче: її чоловіка та рідних, але жінка розуміє, що заради своєї доньки має бути сильною. Вона вірить, що коли закінчиться війна, вона житиме без остраху сирен і мін та під мирним небом.

https://youtu.be/2BcfPu42dLc

«Через воєнний стан у державі маршрут був дещо відмінний, однак, в цілому у прощі взяло участь близько 1500 матерів, – розповідає багатолітній духівник спільноти о. Василь Чамарник. – У паломництві тривала постійна молитва, жінки розуміли, що коли сини і чоловіки тримають справжню зброю, захищаючи Україну, ми мусимо взяти до рук духовну «зброю» – святу молитву. Молилися ми багато, творили покуту, просили прощення у Бога та Його помочі. Вже у Зарваниці було відслужено Молебень до Пресвятої Богородиці перед чудотворною іконою, Хресну дорогу, вервицю, спільну Святу Літругію».

Очолив Архиєрейську Святу Літургію єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк, після якої привітав прочан із 20-ю річницею заснування спільноти у архиєпархії. Архиєрей висловив слова привітання п. Ользі Білик, яка 16 років координує спільнотою, та о. Василю Чамарнику, який 15 років є її духівником та організатором пішої прощі.

Відповідне відео СБУ публікує Військове телебачення України, повідомляє Цензор.НЕТ.

“Меня подбили свои в голову. Украинские медики дали мне помощь. Мам, забери меня отсюда. Мы здесь мирных людей убиваем, которые ничего не сделали плохого”, – каже один з окупантів.

“Был отправлен воевать с братским народом по преступному приказу нашего президента. Мама, пожалуйста, верни меня домой. Я не хочу здесь больше находиться”, – додає інший.

У Черкаській області дві жінки, рятуючи дітей трагічно загинули на місцевій водоймі.

Про це інформує КНП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ЧОР».

Трагедія сталась поблизу села Тимошівка, що у Маньківському районі.

Там на березі озера відпочивали дві родини. Жінки із дітьми пішли на матраці плавати. Зненацька той перекинувся. Жінки кинулись рятувати своїх дітей, побачивши це, чоловіки почали плисти до них.

Діти залишилось живими, а от дві матері, віком 40 та 37 років втопились буквально на очах у рідних.

Про це повідомляє кореспондент Цензор.НЕТ.

Сьогодні, 12 червня, матері і дружини українських полонених, утримуваних у полоні найманців РФ на Донбасі, проводять лежачий протест під Офісом Президента. Вони вимагають зустрічі з президентом Володимиром Зеленським, бо, за їхніми словами, їхніх рідних навіть не виносили на обмін, хоча вони перебувають у полоні з 2014 року, понад 2100 днів. Крім того, за словами рідних українських полонених, з ними відсутня будь-яка комунікація щодо питання обміну.

“Нас не хочуть бачити й чути”, – стверджують вони.

Жінки лягли на бруківку під ОП і накрилися плакатами з фотографіями їхніх рідних, утримуваних у полоні найманців РФ. Також вони розклали плакати з їхніми фотографіями.

Вони звернулися з привітанням до всіх матерів і побажали, щоб їх ніколи не стосувалася війна.

Українські Військові відзначили, що всі матері пройшли багато випробувань.

Також вони побажали їм міцного здоров’я і терпіння дочекатися їх вдома.

– Бажаю тобі здоров’я і терпіння мене дочекатися. Обіцяю повернутися живим і неушкодженим, – сказав один з військових на фронті.

Зазначено, що нагороджені жінки, які виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей за материнську самовідданість, зразкове виховання дітей та забезпечення умов для їх всебічного розвитку.

Серед нагороджених – 31 жителька Вінницької області, 108 – Волинської, 12 – Дніпропетровської, 17 – Донецької, 26 – Житомирської, 49 – Закарпатської, 14 – Запорізької, 39 – Івано-Франківської, 16 – Київської і 20 – міста Києва.

Також звання Мати-героїня отримали 9 жительок Кіровоградської області, 2 – Луганської, 58 – Львівської, 16 – Миколаївської, 34 – Одеської, 8 – Полтавської, 74 – Рівненської, 7 – Сумської, 15 – Тернопільської, 15 – Харківської, 3 – Херсонської, 20 – Хмельницької, 18 – Черкаської, 53 – Чернівецької та 14 – Чернігівської.

Марш матерів, дружин і учасників нинішньої війни України з Росією на Донбасі пройшов в Києві, 8 травня. Загиблих на Донбасі згадали зі сльозами на очах.

Учасники маршу пройшли з портретами по Хрещатику, майдану Незалежності, по вулиці Трьохсвятительській до Михайлівської площі і поклали квіти до Стіни пам’яті. Про це повідомляє Радіо Свобода.

Курсанти, активісти і жителі Києва також були присутні на ході. Одна з матерів розповіла журналістам, що її син пішов на війну, пояснивши свою мотивацію так:

«Я не хочу, щоб мою землю хтось топтав. Це моя рідна земля. Мої діти повинні рости в вільній Україні», – розповіла вона зі сльозами.

Інша мама загиблого захисника України розповіла, що її син пішов воювати, щоб окупанти не прийшли захоплювати його Батьківщину.

Так, це неймовірні, чудові переживання, які однак стають для молодих матерів серйозним випробуванням. Для того, щоби період материнства приносив якомога більше радості, пропонуємо звернутись до порад із біблійних рядків.

Сила

“Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі. Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала” 2. Кор. 12, 9

Догляд за немовлям – складний виклик витривалості жінки. Однак справді помічним є повторювати фразу “Досить тобі моєї благодаті” кожного разу, коли трапляються складні моменти.

Ця фраза нагадує кожній жінці, що у неї достатньо сил для всього, що трапляється в її житті. Бог дав свою благодать і її більше, ніж достатньо.

Ці слова – слова апостола Павла, який стоїть на обороні своєї апостольської місії і постійно підкреслює спрагу у Божій силі. І це насправді алогічно для людського розуму, але визнання своєї слабкості приводить до прийняття невичерпної Божої сили, для якої нема неможливого.

Бог завжди готовий бути нашим Помічником. Його незмінна благодать не має меж.
І якщо Він дав тобі сил привести нове життя, то дасть сил і виховати його.

Довіра

“Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про нього і він твої стежки вирівняє ” Приповідки 3, 5-6

Ця часто цитована фраза стає дуже актуальною у післяпологовий період.

Часто вишукуючи поради щодо грудного годування, проблем з коліками тощо, можна дійти до такого стану, коли немовля стає джерелом непотрібної тривоги. Не варто ставати залежним від постійного перегляду батьківських форумів, що лише підсилює тривожність.

Не варто думати, що якщо ми все і про все знаєм, то життя нашої дитини під контролем. А тривога – це гріх, гріх недовіри Богу.

Звісно, слід робити все, що лише потрібно для дитини, однак насамперед слід довірити її Творцю, попросити мудрості у молитві і спокою.

Святість

“Усе робіть без нарікання і мудрування,щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбeщеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі, зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно”. Флп. 2, 14-16

Часто розмови молодих батьків перетворюються на ниття і скарги: недосипання, відсутність вільного часу, нереалізація.

Але пам’ятаймо: материнство не може стати виключенням із заповіді радіти, радіти напротивагу усьому світу.

Діти – це благословення (Пс. 127-128), однак це непомітно, коли ми постійно скиглимо.

Моменти втоми не можуть закривати радість нового життя.

Спокій

“Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш”. Пс. 138 (139) 1-2
Коли мати прокидається декілька разів за ніч від плачу своєї голодної дитини, їй в одну мить може стати себе шкода. А це приводить до ще глибших проблем – смутку, жалю і гіркоти. Щоби дати собі із цим раду, треба просто пригадати собі, що Бог знає про кожен наш крок і цілодобова робоча зміна не є даремною, але тішить нашого люблячого Бога.

Зріст

“Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою”. Пс. 138 (139) 23-24

Перші дні після пологів складні для матері не лише через те, що відбувається фізичне відновлення, але й також емоційне звикання, перелаштування на інший лад зовсім нового життя. І замість того, щоб вимальовувати собі страхітливі картинки нових проблем, краще глянути на цей період як на можливість зростати, зокрема духовно.

Час, який мати жертвує для своєї дитини, по-особливому відкриває їй Бога.

Коли можна насолоджуватись кожною усмішкою своєї дитини, жінка відкриває таємничий світ Божої присутності.

У 2018 року вірні відправляться на службу, під час якої піднесуть спільну молитву мyчeниці Параскеві. Улюблена багатьма свята допомагає знайти гармонію в сімейних стосунках, знайти справжнє коханняі подолати негаразди. Просять допомоги у великомучениці і ті, хто мріє про поповнення в родині.

10 листопада священнослужителі закликають віруючих дотримуватися традиції і не порушувати правила, запропоновані церквою. У день вшанування Параскеви сімейним парам важливо відвідати церкву, щоб помолитись святій, попросити її про допомогу і заступництво. Молодим дівчатам і бездітним парам також важливо поклонитися іконі Параскеви, щоб змінити життя на краще. Той, хто з якихось причин не може прийти на службу, може піднести молитви вдома.

Багато шанують традиції і 10 числа беруть з собою до церкви невеликі відрізи льону, щоб їх освятити. Вдома ними покривають ікону Параскеви, а також використовують їх для компресів і примочок при захворюваннях. У колишні часи льон стелили на подружнє лoже, щоб зaчaти здорове пoтoмcтво. Його клали і в люльки, щоб уберегти дітей від хвopоб і злa.

У день Параскеви П’ятниці прийнято освячувати припасені навесні і влітку цілющі трави. Згодом їх можна використовувати для лікування недуг: для цього необхідно заварити їх і перед вживанням прочитати молитву.

Священнослужителі закликають 10 листопада не відвідувати розважальних заходів, не сваритися і не лихословити, а також боротися зi шкідливими звичками. В день свята важливо відмовитися від пліток і пересудів, попросити вибачення у тих, кого ви образили.

За повір’ям, у цей день не можна давати в борг гроші і речі. Матерям потрібно стежити за дітьми: вважається, що якщо доторкнеться до дитини незнайомець може навpoчити його. Виняток становлять священнослужителі, медики і ті, кому можна довірити життя і здоров’я немовлят.

Щодо закону про соціальну допомогу, міністр зазначає, потрібно відійти від поняття статусу людини до прийняття до уваги її матеріального становища. Наприклад, багатодітному батьку, який має достатньо засобів до існування, пільги не потрібні. Якщо ж він має проблеми матеріального порядку, йому потрібно виплачувати кошти. Те ж саме, мовляв, стосується і матерів-одиначок. Кожна п’ята дитина в Україні нині народжується поза шлюбом і існує тенденція до підвищення цього показника.

«Чому так? Тому що вся наша система соціальної допомоги спрямована не на підтримку сім’ї, а на підтримку гібридної сім’ї. Якщо у жінки є чоловік, але немає штампу в паспорті, це ж не заважає створити сім’ю, якої юридично не існує. Якщо її не існує, в дітей немає батька, значить, вона малозабезпечена і їй потрібно платити допомогу по малозабезпеченості, платити субсидію по повній програмі, харчування в школі давати безоплатно, навчати в спортшколі чи школі мистецтв безоплатно і так далі», – заявив Рева.

Якщо це порівняти зі становищем звичайної сім’ї, за це все повинні платити батьки.

Отже, зараз держава стимулює людей не вступати в шлюб, говорить міністр соцполітики. Тому, на його думку, потрібно розвернути систему соціального захисту, стимулювати, щоб люди укладали шлюб, адже лише з повноцінними справжніми родинами можлива повноцінна держава. Те, що сім’я – це основа суспільства, зрозуміли вже в усіх країнах, як відзначає міністр.

Своїми думками з цього приводу українці поділилися в мережі.

«Згодна, що деякі матусі користуються пільгами, але думаю не від достатку, просто хочуть хоч трохи, яким чином забезпечити дитині її існування. А ось треба було б переглянути пільги «слуг народу» і підвищені зарплати, і виплати на оздоровлення, і житла, і різного роду діяльності, адже у них більше можливостей поживитися за рахунок держави, ненаситні ви наші, ніж у тих же матусь і пенсіонерів, та й що це за суми, у порівнянні з потребами наших «слуг». Не думаю, що діти цих матусь вчаться в престижних школах або країнах…», – коментують слова міністра.

Як повідомлялося раніше, з 2000 року кількість матерів-одиначок в Україні збільшилася в 22 рази. Причина, на думку міністра соціальної політики України Андрія Реви в тому, що українська система соціального захисту стимулює людей не вступати в шлюб.

Про це свідчать ексклюзивні коментарі: “А віддавати тим, що п’ють? У мене двоє дорослих синів. Я ніколи не ховалася від них коли палила! Жоден з них не курить і не курив”, “Маразматики, зареєструйте петицію, щоб відбирали дітей у матерів, які фарбують волосся, губи, люблять довго спати, варять несмачний борщ”, “Безумовно, це найважливіша проблема, скільки кинутих дітей, скільки маленьких бомжат, хто подумає про них?”, “Краще б запропонували не дозволяти народжувати тим, хто кидає дітей і бухає днями”, “Благо тим “матерям”, які народжують і викидають на смітник ввели покарання всього лише адміністративний штраф… Виродки!!!”.

Треба сказати, що ідея позбавляти батьківських прав людей з шкідливою звичкою розлютила навіть противників куріння. Здоровий глузд змушує людей думати про інші методи боротьби з проблемами виховання.

“Я теж проти куріння, але це, звичайно, не привід перетворювати Україну на Північну Корею”, “Я не курю, але це вже переходить всі межі”, “Завжди цікавило чому людина, котра стрибнула з дому або застрелила себе – самогубець, а людина, яка палила все життя, кожен день читаючи на пачці цигарок, що куріння призводить до захворювань серцево-судинної системи або раку легенів, не самовбивця. Причому від їхніх забаганок страждають інші, можливо курців потрібно обкладати податком, щоб за їхні кошти могли б лікуватися люди, які страждають від чужих забаганок?”, – коментують петицію розлючені українці.