Леся з 11 років мріяла захищати країну. Дитяча мрія перетворилася на реальність: спершу— водійка, а тепер — в мінометному розрахунку корегує вогонь та наближає омріяну перемогу.
Ти теж можеш стати частиною сили, що творить історію!
Долучайся до лав ЗСУ!
Знайди своє місце у боротьбі: медик, водій, розвідник, волонтер — кожен вагомий.
Бо коли кожен робить те, що вміє найкраще, — ми стаємо НЕПЕРЕМОЖНИМИ.

Почни свій шлях:

🔵 army.gov.ua/

🔵 recruiting.mod.gov.ua/

🔵 lobbyx.army/

Про це повідомляє пресслужба поліції, передає RegioNews.

В середу, 8 січня, у селі Білоусівка Золотоніського району чоловік, який вивозив сміття, натрапив на пакет із мертвим новонародженим немовлям. Тіло дитини направили на судмедекспертизу для встановлення причини смерті.

Правоохоронці встановили, що матір’ю новонародженої дитини є 25-річна жінка, яка не перебувала на обліку в жіночій консультації. Немовля вона народила самостійно та після пологів поклала дівчинку у пакет і викинула до сміттєвого бака за магазином.

Відкрито кримінальне провадження ст. 117 КК України (умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини). Жінці загрожує до 5 років тюрми.

Призначена низка експертиз. Вирішується питання щодо повідомлення жінці про підозру.

Про це повідомляє поліція Одеської області.

У четвер, 6-го червня, на спецлінію “102” надійшло повідомлення від місцевої мешканки про те, що вона помітила на вулиці жінку з сумками, в одній з яких перебувала малесенька дитина, яка плакала.

Поліцейські територіального підрозділу поліції виїхали за вказаною заявницею адресою і виявили 32-річну містянку з новонародженою донечкою, яких одразу ж доправили до медичного закладу. Дитину оглянули лікарі, з нею все було гаразд.

“Поліціянти з’ясували, що у громадянки, яка перебувала на дев’ятому місяці вагітності, дорогою до знайомої почалися перейми. Зрозумівши, що народжує, вона відійшла від дороги і народила донечку просто на вулиці. Дитину вона поклала в пакет, взяла інші сумки, що були у неї, і пішла до своєї матері”, – розповіли у поліції.

Породілля свідомо не стала на облік під час вагітності і всіляко уникала зустрічей з лікарями, бо боялась, що у неї відберуть дитину.

У поліції розповіли, що, окрім новонародженої дівчинки, жінка вже має шістьох неповнолітніх дітей, стосовно яких позбавлена батьківських прав через невиконання обов’язків щодо їх виховання.

П’ятьма дітками опікується бабуся, ще одна дитина перебуває під опікою служби у справах дітей у Києві, де була свого часу народжена і покинута в лікарні.

Поліцейські склали стосовно породіллі протокол за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Йдеться про ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. За це правопорушення суд може накласти на жінку стягнення у вигляді попередження або штрафу від 850 до 1700 гривень.

Дитину у матері відібрали. Наразі малеча перебуває в медзакладі під наглядом лікарів та опікою служби у справах дітей.

Розлючена господиня відразу викликала патрульних, адже помітила підозрілі на вигляд рослини, які, на її думку, були “забороненими”. Правоохоронці, що прибули на місце, вилучили з квартири не лише кілька кущів “добра”, а й пакунок із зеленою речовиною, а також прилад для безпосереднього вживання.

Сама 51-річна Олена запідозрила, що ці рослини вирощує її 19-річна дочка Ганна разом зі своїм хлопцем Максимом, який часто ночує в їхній квартирі.

За словами жінки, вона вже давно підозрювала, що дівчина вживає заборонені речовини, адже поведінка Анни суттєво змінилася останнім часом. Однак мати анітрохи не сподівалася знайти заборонену рослину вдома і тепер дуже переживає за долю своєї єдиної дитини.

Інспектори патрульної поліції забезпечили охорону місця пригоди до приїзду слідчо-оперативної групи. За фактом незаконного зберігання наркотичних засобів було відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України. За такий злочин закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Анна та її хлопець оголошено у розшук.

У Києві на Троєщині жінка підсаджувала маленького хлопчика до сміттєвого бака, щоб той копирсався у непотребі та шукав там пластикові пляшки.

Про це пише “Великий Київ”.

“По Троєщині ходить жінка з дитиною, жінка підсаджує хлопчика в бак для сміття, щоб він збирав пластикові пляшки”, – повідомляють дописувачі групи “Троєщина” у Telegram.

Мешканці Деснянського району пишуть у соцмережах, що вже не вперше зустрічають цю саму жінку з хлопчиком, та ще бачили із ними маленьку дівчинку.

“Це їх звична справа. Ця жінка по трої ходить часто. Іноді з дівчинкою”, – пише користувачка Надія.
“Вони не перший рік так ходять по Троєщині, пам’ятаю їх ще коли хлопчик вчився ходити”, – зазначає дописувачка з ніком Файка.
“Щойно бачила їх на Цвєтаєвої (теперішня назва – вул. Олександри Екстер – ред.), дитина поруч була. Я думала, що просто сміття викидають”, – зазначає користувачка Kate.

У селі Терешківка жінка народила двійню та покинула у господарській будівлі.

Про це повідомили у пресслужбі Сумської обласної прокуратури.

40-річна місцева жителька в господарській будівлі на території власного приватного будинку народила двійню та залишила їх там. Жінка пояснила, що завагітніла, перебуваючи за кордоном, коли повернулась до України, свій стан приховала від чоловіка та оточуючих.

За даними слідства, собаки принесли на подвірʼя місцевого мешканця понівечений труп немовляти. Під час проведення слідчо-оперативних заходів на одній із вулиць цього ж села правоохоронці виявили іще один понівечений тваринами труп немовляти.

Про це пише Styler.

Чому саме матері дитини не можна на хрещення?
В наш час така заборона зустрічається все рідше, але все ще має місце. При цьому часто навіть не священнослужителі, а народні традиції забороняють мамам бути разом з дітьми під час таїнства хрещення.

Як розповів священник одного з київських храмів, такий забобон має давню історію. Річ у тім, що після пологів у жінок тривалий час є виділення, які називаються лохії, і схожі на менструальні.

Нині засоби гігієни дозволяють жінкам легко справлятися з цим, а от ще років сто тому, жінка могла “осквернити храм”. При чому буквально. Звідси і пішов такий забобон.

В наш час вірити і прислухатися до нього не варто. Якщо ви вирішили провести таїнство хрещення для малюка, то мама цілком може бути разом із ним і розділяти це свято з родичами і друзями.

Інші вірування про жінок і церкву
Те ж саме стосується і умовної заборони на відвідування храмів жінок під час менструації. Зараз засоби гігієни допоможуть захистити не тільки жіночий одяг, але й підлогу храму.

Можемо припустити, що традиція покривати голову також пов’язана з довгим волоссям жінки, яке часом вилазить і залишається долі.

Як би там не було, варто пам’ятати, що у більшості забобонів є реальне підгрунтя. Тож перед тим як сліпо вірити в них, варто подумати, чи є тут якась логіка.

У Великій Британії мама трьох дітей Ешлі Де-Андраде раптово померла після відпочинку. У жінки стався крововилив у мозок.

Про інцидент, який трапився ще 26 квітня, пише британське видання Liverpool Echo.

Ешлі після поїздки до Північного Уельсу лягла відпочити і прокинулася вся мокра від поту. Потім її доставили в лікарню, де у неї сталися численні судоми, і вона впала в штучну кому, перш ніж померти того ж дня.

У неї залишилося троє синів — 12-річний Джейкоб, 10-річний Ной і 3-річний Льюї — і наречений Джордан Німмо. Її подруга Лорен Гест розповіла місцевому виданню Liverpool Echo, що 23 квітня Де-Андраде поскаржилася на температуру після повернення в Саутпорт із поїздки.

Вважається, що Де-Андраде страждала від менінгіту та несподіваного крововиливу в мозок. Але Гест сказала Echo, що її подруга почувалася “абсолютно добре” за кілька тижнів до своєї смерті. “Це все сталося дуже швидко і раптово”, – поділилася вона.

“Вони повернулися в неділю (23 квітня) після того, як були у від’їзді з трьома її хлопчиками та партнером. Вона почувалася не надто добре, тож пішла спати”, — продовжила Гест. “Її партнер розбудив її через кілька годин. Вона спітніла. Чоловік відвіз її до лікарні, щоб пройти перевірку, і там у неї сталося кілька нападів”. На момент смерті Де-Андраде навчалася на психіатричну медсестру.

У місті Вишневе на Київщині 29-річна мати викинула немовля з вікна п’ятого поверху.

Трагедія сталася 21 березня, повідомив очільник поліції Київщини Андрій Нєбитов.

Відомо, що жінка сама зателефонувала до поліції. Двомісячного малюка терміново госпіталізували до лікарні, але від отриманих травм він загинув. Слідчі встановлюють всі обставини трагедії. Не виключено, що у мати хлопчика була післяпологова депресія.

За фактом умисного вбивства проводиться досудове розслідування.

Дивитися це відео вкрай важко. Воно змусило плакати навіть сухих та непробивних правознавців, присутніх в залі конференції United for Justice. Але це наша реальність. І ось саме це має пряме відношення до явища ГЕНОЦИД.

Російські виродки знищують наш генофонд – українські діти представляють для них найбільшу небезпеку. Бо інакше це непояснювально. В минулому пості я зазначила, що на сьогодні Державним органам України офіційно відомо про вивезення за межі України 16 221 дитини.

Повернути вдалося лише 307 дітей.

Саме 307 історій, які розповіли діти після повернення, дозволяють чітко визначити, що в росіян є такі 5 сценаріїв вивезення дітей:

Перший – коли вбили батьків, і їхніх дітей примусово переселяють росіяни. Так це сталося з 12-річною Кірою з Маріуполя. Батька дівчинки, колишнього капітана збірної України з водного поло Євгена Обединського, розстріляли на очах його доньки.

Намагаючись втекти з міста, Кіра отримала поранення від розриву міни. Поранену дитину росіяни викрали та вивезли на територію так званої «ДНР». Дівчині дивом вдалося повернутися до Києва та возз’єднатися з дідусем.

Другий сценарій – коли дітей вилучають безпосередньо з родини. Окупанти позбавляють батьківських прав тих, хто не хоче ставати колаборантом, і забирають їхніх дітей силою.

Третій – коли дітей відокремлюють від батьків під час фільтрації. Як відбулося із Сашком.

Четвертий сценарій – створення непридатних для життя умов, і пропозиція відправити дітей в так звані «табори відпочинку та оздоровлення». також діє шантаж погрозою позбавлення батьківських прав, якщо не дозволять дітям поїхати в ті «табори».

І п’ятий – вивезення цих «таборів» за межі України в невідомому напрямку у повному складі.

Всі діти позбавлені будь-якого виду зв‘язку.

Україна закликає міжнародні організації збільшити тиск на рф, щоб припинити депортацію дітей України, що є абсолютним геноцидом народу.

ПРОШУ ПОШИРЕННЯ!

Також в суді було доведено факт неодноразової передачі дитини дорослому чоловіку — теж для виготовлення порнографічного контенту, повідомили в Офісі Генерального прокурора.

Жінці призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. Також щодо неї будуть внесені відомості до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх осіб.

У Бразилії в регіоні Байшада Мараньєнсе матір майже 20 років протримала свою доньку зв’язаною у камері. 39-річну жінку врятували поліцейські, вона була знесилена та голодна.

Про це пише g1.globo.com.

Цього тижня в одному із сільських населених пунктів Бразилії поліція затримала літню жінку, яка майже 20 років тримала зв’язаною в імпровізованій камері в закинутій будівлі свою 39-річну доньку.

Жертву знайшли в імпровізованій камері зі скутими ногами і зв’язаними руками, в антисанітарних умовах, голодною і спраглою. Її мати, яка також перебувала в будинку, мала явні ознаки алкогольного сп’яніння.

Потерпілу жінку госпіталізували. Причиною ув’язнення мати назвала те, що її донька в юності втратила двох дітей і нібито через це стала дуже агресивною, а тому вона закрила її у хліві.

Поліція заарештувала матір і чоловіка, який теж причетний до знущань над 39-річною жінкою. Правоохоронці встановлюють усіх підозрюваних.

Зазначається, що без мами залишилося троє малолітніх дітей. Загибла була перукаркою-модельєркою.

У день трагедії мережу облетіли кадри з її сестрою, яка намагалася відшукати Марину. Жінка розповідала, що та якраз привела в дитячий садочок своїх дітей. На момент падіння Марина якраз виходила їз закладу, але не було відомо – вона вже на вулиці аб ще всередині будівлі. Згодом було знайдено обгоріле тіло.

На пункті пропуску Краковець затримали жінку та її 28-річного сина, які намагались виїхати за кордон. Ухилянт нібито мав другу групу інвалідності, а мати супроводжувала його.

Про це повідомляє прокуратура Івано-Франківської області.

За даними слідства, мати вирішила зробити свого 28-річного сина “інвалідом”. Їй допомагали лікар-хірург та соціальна працівниця, які зробили фальшиві документи про хворобу чоловіка.

“За 2 500 доларів США хірург склав виписки із неправдивими записами щодо лікування та медичних діагнозів жінки, видав письмове направлення на медико-соціальну експерту комісію, а соцпрацівниця надавала вказівки і організовувала рух документів для встановлення інвалідності. Одержавши 2 групу інвалідності, жінка намагалася перетнути держкордон разом із своїм 28-річним сином в якості супроводжуючого”, – йдеться у повідомленні.

Проте ухилянта та його матір затримали на пункті пропуску, коли вони намагались виїхати за кордон. Фігурантам справи оголосили про підозру за ч.3 ст. 332, ч.ч.1,4 ст. 358 КК України.

Як ухилянти намагаються втекти за кордон
В Україні від 24 лютого діє воєнний стан, під час якого військовозобов’язаним заборонено виїжджати за кордон. Проте дехто все ж намагається незаконно виїхати до ЄС.

За даними прикордонників, від початку воєнного стану 12 тисяч чоловіків намагалися незаконно залишити Україну, 15 із них загинули. Зокрема відомий випадок, коли на Закарпатті в горах знайшли мертвими двох ухилянтів, які тікали до Румунії.

Випадок стався днями у квартирі на вул. Замарстинівській. В поліцію звернулась заявниця і сповістила, що в помешканні по сусідству кличуть на допомогу. Прибувши на місце, патрульні вільно зайшли в квартиру, адже двері були відчинені. На ліжку лежала 43-річна жінка. Вона поводила себе дивно, не реагувала на слова інспекторів та вигукувала незрозумілі фрази.

“В одну мить, коли вона злегка підвелася, патрульні помітили під жінкою немовля, яке важко дихало та почало плакати. Розуміючи, що своїми діями громадянка може травмувати малюка, поліцейські доклали чимало зусиль, аби дістати дівчинку з-під неї”, – йдеться в повідомленні.

Вивільнивши малюка, його негайно загорнули в ковдру. До прибуття «швидкої» патрульний Роман Біляк тримав дитину на руках і заспокоював. Медики госпіталізували немовля і його матір. Життю дитини зараз нічого не загрожує.

Відео розмови опублікував на своєму YouTube-каналі український блогер та журналіст Володимир Золкін.

Жінка стверджувала, що він не може перебувати в полоні, бо вона з ним нібито “тільки вчора розмовляла”. Сам загарбник відповів, що такого не було.

“Скажіть кодове слово, якщо мій син у полоні”, – вимагала жінка.

Самий окупант дуже розсміявся після слів матері.

Також вона заявила, що українці нібито всіх завжди “розводять” і назвала Україну “фашистською країною”.

В кінці росіянка сказала, що поїде до військкомату, щоб самостійно дізнатися про долю свого сина, а журналіста, який пропонував їй поспілкуватися з ним, послала.

“Тому що ви з України всіх “розводите”, це нам давно відомо. Ваша фашистська країна. Ви з нахабною мордою. Зараз поїду у військомат і все дізнаюся. Пішли ви у ж**у”, – сказала росіянка і кинула трубку.

Після цього журналіст відправив їй відеоповідомлення з полоненим, який підтвердив, що перебуває у полоні. Мати відео передивилася, але не відповіла.

Жінка не доглядала і вчасно не лікувала дитину, що спричинило її смерть.

Про це повідомляють у прокуратурі Кіровоградської області.

Прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт стосовно жінки, яку звинувачують у злісному невиконанні обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

Слідством встановлено, що на початку 2022 року до лікарні доправили дитину із сепсисом. За кілька днів 5-місячне немовля померло.

“Медики діагностували, а згодом це підтвердили результати експертиз, у п’ятимісячної дитини низку хвороб спричинених недоглядом. Між причиною настання смерті та невиконанням батьківських обов’язків по догляду за дитиною встановлено прямий причинний зв’язок. Наразі горе-матері загрожує обмеження волі на строк від 2 до 5 років або позбавлення волі на той самий строк”, – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, у Донецькій області вітчим вбив 3-річного сина своєї співмешканки, тіло склав у пакет і закопав. Про вбивство дитини знала її мати, але покривала свого співмешканця.

Старший син Дмитро, загинув у 2014 році, виходям з Іловайська. Менший Денис, загинув 20 березня на “Азовсталі”.

Тепер Галина питає себе навіщо їй тепер жити, якщо її дітей більше немає.

24 лютого Денис та його побратими були в казармі коли все почалося. Через деякий час казарма згоріла і вони перебралися на “Азовсталь”.

Денис загинув, бо не зміг полишити СПГ, яку освоїв за декілька до смерті. Мати Галина рада що син хоча б не мучився, коли помирав, бо був непритомний.

«У той момент, коли мені сказали, що мого сина немає, я думала, що це найстрашніша звістка, яка може бути. Моя дитина загинула. Потім виявилось, що це ще не найстрашніше: почали показувати відео з “Азовсталі”. Немає антибіотиків, антисептиків, обладнання… Навіть ампутації проводили без наркозу. Що ці люди терплять? І я ось думаю: а якби його врятували, припустимо, і я знала б, що він зараз помирає від зараження крові? Або від втрати крові. І, найімовірніше, помре. А я ніяк не можу допомогти, і ніхто не може. Це, напевно, ще страшніше.

Але потім я зрозуміла, що й це не так страшно. Бо коли інші військові вийшли, і їх взяли в полон, з ними немає відтоді звʼязку: ніхто не знає, хто там у якому стані, скільки їх там серед живих. Що зараз відчувають ці батьки, які не мають жодного звʼязку з дітьми? Це дуже страшно!» – розповідає пані Галина.

Мати кілька разів повернула голову 6-місячного сина, намагаючись зламати шийний відділ хребта. Після цього дитина знепритомніла.

Про це йдеться у повідомленні Полтавської обласної прокуратури.

Завдяки батькові життя хлопчика вдалося врятувати.

“Під час досудового розслідування та судового розгляду справи чоловік пояснював, що лікарі запідозрили у дитини важкий діагноз, унаслідок чого в дружини виник намір позбавити сина життя. Водночас обвинувачена неодноразово змінювала покази щодо обставин злочину. Своєї провини вона не визнала. Проте на підставі зібраних доказів, проведених експертиз, Ленінський районний суд Полтави погодився з доводами прокуратури”, – йдеться у повідомленні відомства.

До набрання вироком законної сили жінка перебуватиме під вартою.

У Києві в Маріїнському парку виявили п’яну жінку, поряд з якою грався маленький син.

Про це повідомляє відділ комунікації поліції Києва.

До поліції надійшло повідомлення про те, що у Маріїнському парку на вулиці Грушевського лежить п’яна жінка, яка прийшла туди з малолітньою дитиною. За вказаною адресою прибули наряд правоохоронців, а також ювенальні поліцейські Печерського управління поліції.

Начальник сектору ювенальної поліції Печерського управління поліції Володимир Дем’яненко розповів, що на місці події правоохоронці побачили жінку, яка перебувала у стані сильного алкогольного сп’яніння та нічого не змогла пояснити.

“Очевидці події повідомили, що жінка прийшла до парку не сама, а з дитиною. Ми знайшли 5-річного сина жінки, який грався без нагляду неподалік. Саме він і розповів нам, що проживає разом із мамою у Печерському районі столиці на вулиці Кловський узвіз. Оскільки у дитини, як з’ясувалось, немає близьких родичів крім матері, поліцейські разом із працівниками соціальної служби у справах дітей прийняли рішення передати хлопчика до медичного закладу. Далі буде прийнято рішення щодо подальшого перебування дитини”, – розказав Дем’яненко.

Стосовно 41-річної киянки поліцейські склали два адміністративні проколи за ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення – невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей, що тягне за собою попередження або накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та за ст. 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення – розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді, за що передбачено накладення штрафу від одного до п’яти неоподатковуваних мінімумів громадян.

Тому я відмовляюся вірити у те що чую і бачу, а стійко віритиму в допомогу від Всемогутнього Бога.
Я віритиму всупереч усьому. І я заявляю у духовний і фізичний світ, що вірю в те, що Бог має вихід для хлопців. Бог врятував Данила з рову з левами, він вийшов живим і неушкодженим. Вивів Седраха, Амісаха та Авденаго з вогняної печі.
Бог завжди має вихід, коли є боротьба за правду і віра в Нього.
Вони були у меншості, але були врятовані, бо відстоювали істину. І вас сьогодні менше, ніж супротивника, але на вашому боці Бог! І нехай на вас озброєні всі сили зла, брехні в особі російського світу, вони не зможуть вас здолати. Ми постимо і не торкнемося їжі, поки не дізнаємося, що ти і хлопці в безпеці, ми страждатимемо разом з вами. Дякуємо за мирне небо. Ми розраховуємо подякувати вам особисто під час зустрічі.
Мама, яка вірить і чекає!»

Свою історію В’ячеслав Ялов розповів журналістам “Радіо Свобода”.

Мама В’ячеслава допомагала людям, виховувала його і ще чотирьох дітей одна. Того дня вони поверталися удвох додому. Перший снаряд впав за 10 кроків від них. Від вибуху вони відразу лягли на землю.

Другий снаряд оглушив на кілька секунд, а коли В’ячеслава обернувся, то побачив, що мама лежить на боці. Він намагався її врятувати, але вона померла у нього на руках.

“Чому вона, а не я?”- запитує хлопець. Її останні слова синові були:”Зі мною все добре”.

Поховати маму В’ячеслав так і не зміг – в місті йшли постійні обстріли. Могилу зробили у воронці від снаряда.

Наступного дня хлопець зібрав своїх молодших братів і сестер і вивіз їх на евакуаційному поїзді до Львівської області. Зараз вони у Дрогобичі, живуть у гуртожитку. У кожного є окреме ліжко і місце для навчання.

Відразу по приїзду В’ячеслав визначив всіх дітей в школу, щоб їх відвернути. Сам хлопець навчається в Бахмутському медичному коледжі на фельдшера. В майбутньому хоче стати реабілітологом.

Зараз В’ячеславу довелося стати опікуном своїм братам і сестрам. Більше нікого у цих дітей немає. Зараз його підтримує міська рада, допомагають з документами. А волонтери відкрили спеціальний рахунок, щоб зібрати кошти на житло для В’ячеслава та дітей.

В’ячеслав Іванович Ялов

ІПН 3797300818

Банк одержувача “АБ “Укргазбанк”

Код банку 320478

Рахунок: IBAN UA023204780000026206111366213

Призначення: (у призначенні платежу позначте номер субрахунку 26206111366213.400101.980)

Номер картки: 5355 0850 2974 7798

Джерело: мати військового в коментарі “Українській правді”

Деталі: Мати повідомила, що Дан потрапив в оточення росіян 19-20 квітня і фігурував на відео російських пропагандистів.

30 квітня вранці їй відправили фото, на якому вона впізнала свого сина.

Обережно, вміст чутливого характеру.

Довідково: Вбивство полонених – це порушення Женевської конвенції та військовий злочин.

Це сталося в ніч проти 20 квітня, повідомили в Широківській територіальній громаді.

“Просимо всіх, хто бачив вагітну жінку, яка зараз без дитини, звернутись до старости чи до поліції. Вона потребує негайної медичної допомоги”, – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, у Великодню ніч комендантська година у Дніпрі скасована. Громадський транспорт у місті працюватиме цілодобово, аби мешканці могли дістатися церков.

Є події, які ділять наше життя навпіл, брутально руйнуючи той світ, який вибудовувався десятиліттями… Війна перекреслила більшість з того, чим я дихала всі ці роки третього тисячоліття. Замість сенсу — лише безутішні варіанти імітації якогось існування і одне-єдине бажання — убивати ворога, нищити орду сатанистів як всесвітнє зло, яке не те що не можна залишати непокараним, його взагалі не можна залишати… Раз у раз повертаюся у той сонячний день — свято пресвятої Покрови 14 жовтня 2000 року, коли Господь дав мені сина. Я назвала тебе Теодором. З першої ж миті нашого знайомства мене знесла хвиля неймовірно щасливого материнства. Я націловувала рожеві п’яточки, люляла, співала, насолоджувалася зв’язком, який буває тільки між матір’ю і дитиною. І побігли, ніби стрічка кіно, дні та роки. Перші кроки, перші слова, перша коляда. Пригадую, як ретельно старший брат Адам разом із тобою вчив колядки, щоб на Різдво сповіщати добру новину з користю для вашого спільного бюджету… Потім Адам разом із другом записалися у секцію карате, і ти став відвідувати заняття разом із ними. Ти був у групі молодший від усіх на 3 — 4 роки, але це не завадило тобі бути нарівні зі старшими. Ти ріс міцним, гармонійним, спокійним та виваженим. Твої вчителі знали тебе як учня з цікавим світоглядом та оригінальним мисленням. Ти мав багато захоплень — грав на піаніно, на гітарі, в театрі! Багато малював та робив поетичні спроби. Ти грав у театрі “З вулиці на сцену” у виставі “Майже Гоголь, майже Вій”. Але коли тобі запропонували стати моделлю — обурився. Такий кумедний був… Останній епізод у кольоровому кіно — це твій день народження, 14 жовтня 2021 року. Ми провели його разом, просто ти і я… Гуляли в місті, потім у торговельному центрі купили джинси твоєї улюбленої фірми й обідали в ресторанчику… Говорили про все на світі та сміялись, сміялись, сміялись… За декілька днів ти підписав контракт із ЗСУ, був дуже гордим і щасливим, що пройшов тестування у ряди морської піхоти. Ми прощалися спішно — коротко обійнялися перед дорогою. Ти писав мені, що все добре, що зустрів справжніх друзів — братів, що згадуєш рідний дім. Ти приїхав на Новий рік додому лише на добу, щоб зустріти 2022-й разом з коханою Юлею, мене на той час не було в Україні… А вже у лютому ти сказав Юлі, щоб приїхала до тебе не пізніше 18 — 19 числа, бо на наступні вихідні вже буде війна… Ти скинув мені декілька світлин з коханою, розказав, яка чудова в тебе дівчина — і моя майбутня невістка… 24 лютого о 5.00 вас підняли по тривозі. Ти швидко мені передзвонив і попросив благословити тебе на війну. Спросоння я не зрозуміла, наскільки це серйозно, і просто попросила тебе всюди, куди б ти не йшов, пускати вперед Ісуса, і йти за Ним. Я читала акафіст до Богородиці й псалтир у святому переконанні, що кожного ранку отримаю від тебе 4.5.0. Так і було. Двадцять три дні війни… Ми перестали говорити по телефону, лише переписувались у вайбері та телеграмі. Разом із новинами про війну поступово стали зникати й розчинятися кольори, але ми ще продовжували спілкуватися короткими есемесками. Ось що писав мені з війни ти, мій коханий син Теодор: — Слава Україні, мамо! Вони пішли в наступ, атакували з різних сторін — Все буде добре, мамо. Я подзвонив братові Піо й отримав від нього благословення, весь монастир за нас молиться. (Монастир василіян у Херсоні, де Теодор бував раніше, коли проходив християнські табори на Джирилгачі.) — поки що Миколаїв відбили — у сзч не буду втікати — морська піхота не здається — 4.5.0., місто під контролем — тримаємо оборону міста — вони деморалізовані — 4.5.0., деякі йдуть на наш бік — у нас тихо декілька годин — все на нашу сторону грає — в рашці будуть бунти, тоді вони прокинуться — 4.5.0., новини читаю і тільки радію — бомжі у Львові допомагають збирати пляшки на бандера-смузі!!!))) — це все серйозно, мамо! — сьогодні була наша черга їх бомбити — обіймаю тебе — 4.5.0., все добре, Мамо! Слава Україні! — все добре й тихо — настрій на висоті — 4.5.0. Україна переходить з режиму оборони в режим контрнаступу — мам, щоб ти розуміла, вчора колона 50 танків їхала. сюди. вони всі порозбігались. вчора ще вертушка хотіла приземлитись. ми вже готові були зустріти. але вони махали руками з вертольота, щоб наші не вбивали. скинули броню, зброю. десантувались голі, босі й порозбігалися у різні сторони — 4.5.0. з Криму лізуть, все знають. 4 крейсера гуляють під Одесою, бояться заходити — Мамо, весь світ тепер знає про Україну! — у нас купа грошей, ми будемо в ЄС! в НАТО! — болючий цей шлях. Але ми доказали всім! — я гордий, що я в най-найкращій армії світу! — 4.5.0. Героям слава! зі мною все добре, настрій ок. Звик, така наша доля — Мам, тут гради. я цілий, здоровий пишу. електрики нема, київстар вишка лягла. я живий, мам — 4.5.0. тамада хороший і салюти цікаві. вони не взяли місто. не дамо — люблю, цілую. тримайся, мамо 4.5.0. — це твій останній меседж, датований 18 березня. 1-ша година 42 хвилини… Напередодні, у четвер, 17 березня, о 10-й вечора, моє серце розривалося від хвилювання, я набрала тебе й почула твій голос. Ми говорили довго, хвилин 15. Я мліла від щастя чути твій голос, за яким так заскучила. У ньому не було жодного хвилювання, жодного страху чи невпевненості, тільки мир, спокій і залізна витримка в голосі… Яка ж я була щаслива тебе чути!!! Ти заступив у наряд о 4-й ранку, разом з тобою на бойовому посту був ще Тимур, твій побратим. А о 5-й годині 9 хвилин пряме попадання ворожої ракети у військову частину в Миколаєві віднесло твою чисту душу, мій дорогий лагідний сину, до вічних осель. Я довідалася про це не одразу, ще днів п’ять я божеволіла, поки тривали розкопки казарм. І аж 23 березня, на день ангела Галини, син Адам подзвонив мені й сказав: “Мамо, Теодора з нами більше немає…” Синочку, Теодоре… Тепер ти лежиш за 15 хвилин ходьби від нашого будинку, на Алеї Слави, неподалік обеліску із Архистратигом Михаїлом, що береже спокій полеглих синів України на Личаківському кладовищі. Я хотіла поховати тебе на нашій малій Батьківщині, на Кропивниччині, там, де лежить рід моєї матусі. Але пані з Міністерства оборони сказала: “Це вже не тільки ваш син, це син України… Йому належить бути там, де герої”. Скоро Великдень… Я мушу вчитися жити без тебе. Робити щось для України, яку ти так любив… Я буду робити. Я буду воїном, лише на своєму фронті, сину, щоб ти був впевнений, що навіть після твоєї смерті є кому любити й захищати Україну. Але навіть якщо мені вдасться убити тисячу нелюдів — це не загоїть моєї відкритої рани… Це не виправить тої кривди за убитих дітей Бучі й Маріуполя, які мене болять так само, як ти… Я більше не боюся смерті. Я не знаю, коли ця година прийде до мене, але я знаю, що там, де ти, — там тільки світло й радість. І мені треба жити так, щоб по завершенні земної мандрівки я також пішла туди, де зможу нарешті пригорнути й поцілувати тебе, мій сину, мій дорогий захиснику України. Галина ОСАДЧА

З’ясувалося, що жителька Бучі померла не від голоду, як повідомлялося раніше, у неї лишилося ще двоє дітей, окрім маленького Влада. Трагічну історію розповіло видання Телеграф.

Кілька днів тому іноземні фотографи Rodrigo Abd та Narciso Contreras опублікували зроблені у звільненій від російських окупантів Бучі на Київщині страшні фото, де два хлопчики, Влад та Вова, прийшли на могилу померлої під час окупації міста рашистами мами. Молодший хлопчик, 6-річний Влад, приніс мамі консерви.

Тоді повідомлялося, що жінка померла від “голоду та стресу”.

Однак журналісти розшукали знайомих родини й дізналися, що сталося насправді.

Загиблу жінку звали не Ірина Танюк, як повідомлялося раніше, а Марина Наумець. Вона працювала нянею у приватному дитячому центрі. Їй було всього 34 роки.

Осиротіли троє дітей – 13-річна Софія, 10-річний Володимир та 6-річний Владислав.

“За словами жителів, жінка не впоралася зі стресом на тлі воєнних дій і померла в укритті багатоквартирного будинку, про голод не йдеться. Можливо, не витримало серце”, – пояснюють журналісти.

Наразі діти – з чоловіком загиблої бучанки Іваном. Він є рідним татом лише наймолодшому хлопчику. Двоє старших діток – від першого шлюбу Марини.

За даними видання, усім необхідним сім’ї допомагають волонтери й місцеві жителі.

Мама для Ані – це щемлива історія, яку ТСН розповідала в одному з наших ефірів. Новонароджену дівчинку з двійні батьки залишили через її хворе серце, обравши собі здорового малюка. Дівчинку прооперували і лікували в підвалі Центру дитячої кардіології та кардіохірургії. Лікарі благали знайти для Анечки люблячих батьків.

Зараз вона вже у безпеці. А місяць тому Анічка була покинута через хворе серцем. Опікувався нею лікар Ібрагім, він носив її на руках і ласкаво притискав до себе. «Їй важливо зараз, щоб її носили на руках, щоб у неї зараз було фізіологічно нормальне життя», – розповідав лікар.

Тоді дитина вже оговталася після складної операції на серці, її вже могли виписати, але вона жила у підвалі дитячого центру кардіології та кардіохірургії. В будинок маляти дівчинку не передавали – це складно було зробити через бойові дії в столиці. І медики зверталися до людей, а раптом знайдуться батьки, які малу полюблять. Тоді лікарі звернулись до людей через сюжет ТСН.

Після цього посипались дзвінки звідусіль, аби дізнатися, як можна забрати Анечку до себе.

«В мене в серці щось йокнуло і я дуже захотіла їй допомогти», – каже Аніна опікунка, і ймовірно, вже мама, просто процедура усиновлення попереду.

«Моя малеча, моє янголятко, моя принцеска і капризулька, клоючове слово “моя”, хоча до етапу набрання чинності рішення суду, ще дуже довго часу. Але я вже сьогодні дуже тішуся передусім, дитинка в безпеці, я можу про неї турбуватися», – каже опікунка.

Вони разом ще так недовго, але мама вже встигла полюбити свою Анєчку.

«Вона для мене найкраща, це просто не зважаючи на те, що вона народилася хворенькою, але для мене немає, це спонукає ще більше піклуватися про неї, я її просто дуже люблю, я отримаю масу задоволення від її усмішок», – каже жінка.

Уявіть себе на місці матері, яка ховає маленьку дочку “десь під п’ятим дубом на третій алеї в парку” і повзе до підвалу під звуки вибухів по розтрощеній бруківці, бо там чекає ще менший за віком синок з важкими травмами… А донечки більше не буде. Ніколи. Її життя забрали росіяне.

Уявіть себе на місці молодої вдови, яка дивиться, як закривається віко домовини над коханим, з яким відсвяткували весілля всього місяць тому, а потім він пішов захищати рідну землю. Вона ще відчуває тепло його рук, вона ще мріє прокинутися від страшного сну, але це не сон. Її коханого більше не буде, ніколи. Його життя забрали росіяне.

Уявіть себе на місці дитини, яка три дні знаходиться під завалами рідного будинку поруч з вже не живими батьками, які прикрили її своїми тілами… її батьків більше не буде, ніколи. Їх життя забрали росіяне.

Уявіть себе на місці пари похилого віку, які все життя будували по краплині будинок, а сьогодні стоять над його розвалинами і плачуть від болю, бо під завалами назавжди лишилася їх діти, онука і кішка… Їх більше не буде, ніколи. Їх життя забрали росіяне.

Уявіть себе жінкою, над якою два дні знущався російський вилупок, перед тим відправивши в інший світ на її очах чоловіка,
Її чоловіка не буде більше ніколи. Його життя забрали росіяне. І вона ніколи не стане такою, як була. Її частину також вкрали росіяне.

Уявіть себе при надії на 9 місяці дівчиною з несумісними з життям травмами, яка можливо ще усвідомлює, що дитина в її животі вже ніколи не з’явиться на світ, не поворухнеться, не буде беззубої посмішки і промінчиків в оченятах. Нічого більше не буде. У них обох забрали життя росіяне

Помножте це все на тисячі і тисячі, закрийте очі і уявляйте, нехай стискається від жаху і болю ваша душа.

Ніколи не забудемо! Ніколи не пробачимо…

Російські солдати дозволили людям на двох автомобілях покинути населений пункт, знаючи про міни на шляху. Андрій отримав важкі поранення на жаль “Я побачив, як горить моя мати”. Зараз хлопець проходить лікування у Львові, передає Радіо Свобода

Про це повідомляє у Телеграмі 12 канал.

Стало відомо, що жінка 1984 року народження, уродженка Володимира. Працівникам лікарні розповіла, що не має коштів на утримання дитини. Цікаво, що малеча навіть не зареєстрована.

Жінку зараз розшукують. Усі кому відома будь-яка інформація просять допомогти у розшуку.

Дитина перебуває у лікарні із працівниками ювенальної превенції.

В Запоріжжі загинула 4-місячна дитина. Сусіди кажуть – матір жодного разу не виносила немовля на вулицю, а з помешкання щодня лунав дитячий плач. Того дня мати залишила дівчинку на родича-співмешканця і зникла до вечора. Саме він і повідомив “швидкій”, що дитина не дихає. Правоохоронці кажуть – квартира, де мешкала родина, більше схожа на звалище. Серед непотребу не було навіть дитячого ліжка.

Про те, чи можна було запобігти трагедії – 18 січня йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Так, виклик про немовля, яке знепритомніло, до “швидкої” надійшов увечері. На адресу рушили одразу дві бригади реаніматологів. До квартири їх так і не пустили. Натомість 4-місячну дитину медикам просто до під’їзду винесла невідома жінка.

“Бригада не випитувала в жінки, хто вона. Вони зустріли її на вулиці, вона віддала її (дитину – Ред.) бригаді. Бригада зосереджена була саме на проведення реанімації дитині і не було часу спілкуватись з жінкою, тому що вона зникла”, – розповіла завідувачка відділу Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Наталія Дорошева.

Дівчинка вже була у стані клінічної смерті, попри це медики ще більш ніж пів години проводили реанімацію. Коли зрозуміли, що марно, – викликали правоохоронців.

Свідки, які разом із поліцією увійшли до помешкання, були просто ошелешені. Зізнаються, про те, матір з немовлям можуть жити у таких умовах, важко було й подумати.

Мамі померлого немовляти – 29. Це була її третя дитина. Раніше жінка притягалась до відповідальності за збут наркотиків. Її співмешканець – через аналогічну статтю за ґратами. У квартирі з мамою і малям жив його родич. Саме на нього того дня жінка і лишила дитину.

У соцслужбі кажуть, старші діти жінки живуть окремо, у родичів. Після народження третьої дитини вона повідомила у поліклініці, що їде у село до батьків, але там так і не з’явилася. На дзвінки не відповідала, і соцслужби її просто не могли розшукати.

“До нас ніхто не звернувся. Дуже прикро, що сусіди, які стовідсотково чули, що там є дитячий плач, те що дитина занедбана, бачили, який спосіб життя веде дана родина – не повідомляли навіть “102” або службу у справах дітей”, – зазначає керівниця служби у справах дітей м. Запоріжжя Наталія Сиворакша.

Сусіди натомість присягаються – повідомляли. І про компанії наркозалежних у під’їзді, і про дитину, яка буквально захлиналася від крику.

Все це нині перевірятимуть правоохоронці. В поліції відкрили кримінальне провадження через смерть немовляти. Тут підозрюють – дитина могла померти від виснаження.

“Дівчинка перебцвала в повних антисанітарних умовах, з ознаками неналежного харчування та недотримання елементарних гігієнічних норм”, – зазначають правоохоронці.

Поки поліція шукає матір немовля. Після того, як жінка передала дитину медикам, вона зникла. Зараз про її місцеперебування нічого не відомо. Якщо її провину у смерті дитини доведуть – їй загрожує до 5 років за ґратами.

У Полтавській області рідна мати виготовляла та поширювала світлини та відеоматеріали порнографічного змісту за участю доньок 6-ти та 8-ми років. До злочину причетна 37-річна мешканка Черкаської області.

Про це повідомляє ГУНП у Полтавській області.

У поліції повідомили, для розповсюдження інтимних фото жінка використовувала зашифровану мережу Інтернету, а також мобільні месенджери та поштові сервіси. Під час обшуку за адресою проживання фігурантки поліція вилучила речові докази.

“Жінку затримано у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Наразі їй повідомлено про підозру у скоєнні особливо тяжкого злочину, пов’язаного із сексуальною експлуатацією малолітніх дітей, та обрано запобіжний захід – тримання під вартою”, – йдеться у повідомленні поліції.

За цим фактом розпочали досудове розслідування за:

ч. 2 ст. 156 (Розпусні дії, вчинені щодо малолітньої особи членами сім’ї),
ч. 4 ст. 301-1 (Дії, передбачені частинами другою або третьою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з отриманням доходу у великому розмірі, або примушування малолітньої особи до участі у створенні дитячої порнографії) Кримінального кодексу України.
У разі визнання судом вини їй загрожує від 9 до 15 років позбавлення волі.

То холодильник перестав працювати, то душ протікає, то машинка пральна зламалася. Ось хотіли останню у ремонт віддати. Відвезли до спеціаліста, а він нам сказав, що модель дуже стара, деталей до таких уже не продають. Хіба що з-за кордону замовляти, але це, ясна річ, задоволення не для бідних. Довелося телефонувати синові, щоб порадитися. Думала, щось путнє порадить, а він мені: “Навіть не думай ремонтувати цей мотлох. Ми вам нову машину замовимо.”,- розповідає шістдесятип’ятирічна Катерина Вікторівна.

Синові пенсіонерки, Матвієві, тридцять шість років. Він уже давно живе окремо від батьків, займається власною справою і навіть сім’ю створив. Зараз разом із дружиною Валерією виховує двох чудових донечок.

Заробляє чоловік непогано, тож і нову пральну машину батькам купити може. Валерія займається дітьми й нічим особливим, окрім побуту, не займається. Після першого декрету вона працювала пів року в офісі. Саме тоді й збагнула, що робота – це не її. Особливо, якщо її доводиться поєднувати із доглядом за дитиною. Тому після другого декрету жінка залишилася на утриманні чоловіка.

Нещодавно подружжя взяло іпотеку, але й це навіть не турбує Валерію. Вона – домогосподиня і змінювати цей статус не бажає.

– Невістка чомусь думає, що сім’ї дорожче буде обходитися те, що вона працює. Дивне твердження, але я у сімейні справи сина не лізу.

Власне, стосунки Катерини Вікторівни з невісткою не надто дружні. Втім, до скандалів поки не доходило – хоча б це тішить. Краще жити в нейтралітеті та байдужості, аніж у відкритій ненависті одна до одної. Бачаться вона всього кілька разів на рік, на великі свята. Цього, до слова, обом предостатньо.

– Наш син хоч виріс і на власний хліб пішов, але про батьків не забуває. Телефонує постійно, щоб дізнатися, як ми, приїжджає часто, іноді онучок нам привозить. А про фінансову підтримку я і взагалі мовчу. Матвій завжди дарує нам щось, допомагає, коли геть скрутно з грошима. Минулої осені ось батька в лікарню возив. Усе лікування йому оплатив цілком сам. А потім машину нам купив, щоб добиратися кудись було легше.

– Який він молодець у вас!

– Ніхто і не сперечається. Але все одно якось ніяково перед його сім’єю. А тут ще й ця пралка. Я йому кажу, що нічого не треба. Навіщо такі великі гроші зараз витрачати? А він мені: “Мамо, якщо через несправну машинку заллєте сусідів, то грошей на їхній ремонт потім набагато більше піде.”Ну, тут уже й не поспориш. Під нами така сварлива тітка живе, що з нею краще й справді не зв’язуватися. Так що минулого тижня привезли нам нову пралку. Спасибі синові.

Але біда не приходить одна. Після машинки проблеми виникли з дачею.

– Після лікарні моєму чоловікові категорично заборонено займатися важкою працею. А в нас дача. Знаєте, скільки з нею клопотів? Хіба я зможу те все сама зробити? Знову довелося синові дзвонити. Попросила на вихідних приїхати та допомогти мені. А більше я не маю в кого допомоги попросити. Він погодився. Покрутився біля мене годину, а потім сів у машину, і поїхав кудись. Я навіть нічого не зрозуміла. Виявилося, що це він у сусіднє село зганяв, щоб найняти мужиків. Ті мені за пів дня все й скопали там.

– Оце-то вигадав..!

– І не кажи. П’ятеро кремезних хлопців з лопатами і сапками. Усю важку роботу переробили самі, а ми з чоловіком тільки поглядали за тим дійством з-за дверей дому. Ну, ясна річ, що це обійшлося синові недешево. Пита скільки він їм дав. А Матвій тільки відмахнувся. Сказав не брати дурниць до голови. Ось так він нас із батьком береже.

Гнітить Катерину Вікторівну тільки те, що постійні витрати її родини лягають на плечі сина. А в нього ж власна сім’я є. Попри все вищеперелічене, Матвій кілька разів замовляв батькам доставку продуктів, заповнював аптечку дорогими ліками, докупив господарські дрібниці для дач.

– І навіщо такі витрати? – постійно зітхає жінка. – Зараз такі ціни страшні. Краще про дочок подумай.

– Ти думаєш, що мої діти живуть без чогось потрібного? Думаєш, я їх обділяю, щоб купити продуктів тобі з батьком? Смішна така. Не переживай, усе в них є. Робота в мене хороша, руки робочі – так що бідними не залишимося.

І жила б собі Катерина Вікторівна спокійно, якби не дзвінок невістки минулого вечора. Старенька відповіла, а з того боку – одні лише докори та претензії. Мовляв, грошей син на неї тратить більше, ніж на власних дітей.

– Їй не вгодиш, розумієш? Вона спеціально витрати всі підрахувала за цілий місяць, щоб порівняти з тими грошима, які нам дає Матвій. І вийшло так, що на батьків син тратить більше, ніж на свою сім’ю.Тоді почала випитувати мене, чи я розумію, як це б’є по їхніх фінансах. А що я скажу? Правда ж… Тоді Валерія і заявила, що я дітей її об’їдаю. У мене після розмови аж тиск піднявся. Тепер почуваюся винною перед.

– Ох уже ці невістки,- зітхає подруга Катерини.- Так нехай вона б і йшла тобі з усім допомагати. Тоді Матвієві і платити за це не доводилося б.

Втім, жалітися синові Катерина Вікторівна не хоче. Навіщо їй зайві сварки? Та й скаржитися немає на що. Валерія ж правду каже. Але як це все змінити жінка поки що не знає…

Чи напрошується матір Матвія на фінансову підтримку сина?

Чи можна у такому випадку винити її в чомусь?

Яке вирішення проблеми ви могли б запропонувати?

За версією слідства, 2 листопада 2021 року обвинувачена вдома народила життєздатну дитину. Загорнувши хлопчика у ковдру та помістивши у поліетиленову сумку, жінка перевезла новонароджену дитину у смт.Товсте Чортківського району, де залишила її без допомоги у напівзруйнованому приміщенні колишнього молокозаводу.

Врятувала немовля інша дитина – чотирнадятирічна місцева мешканка, яка проходила повз будівлю і почула дитячий плач. Вона забрала пакет з дитиною, занесла в місцеву крамницю та викликала поліцію й медиків, які доправили немовля до лікарні.

Невдовзі правоохоронці встановили особу матері. Нею виявилась тридцятиоднорічна жителька одного із сіл Чортківського району, що разом з чоловіком виховує чотирьох дітей.

Слідчі поліції під процесуальним керівництвом прокурорів Бучацької окружної прокуратури завершили розслідування кримінального провадження.

Довідково: санкціяч.2 статті 135 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

Про це інформує пресслужба Київської міської прокуратури.

“За процесуального керівництва ювенальних прокурорів Солом’янської окружної прокуратури міста Києва розпочато досудове розслідування за фактом вбивства матір’ю своєї дитини. За попередніми даними, 24-річна жінка, перебуваючи у будинку за місцем проживання, заподіяла смерть своїй дворічній дитині. Медики, які прибули до помешкання, констатували смерть дівчинки через удушення ременем для одягу”, — йдеться у повідомленні прокуратури.

Наразі вирішується питання щодо повідомлення затриманій про підозру за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України та обрання запобіжного заходу.

У межах слідства за участі ювенальних прокурорів проводяться всі необхідні слідчі дії для встановлення причин та обставин цього злочину.

Як інформує “Obozrevatel”, відомості про самогубство, яке трапилося вранці 6 грудня в будинку на проспекті Відродження, підтвердили й у секторі комунікації ГУНВ у Волинській області.

Зазначається, що жінка викинулася з вікна будинку. Від отриманих унаслідок цього травм вона загинула на місці.

Повідомлення про цю трагедію правоохоронцям надійшло близько 05:22 понеділка. У поліції додали, що тіло покійної відправили на судово-медичну експертизу. Відомості про подію було задокументовано.

Нагадаємо, що 8-річна донька померлої волинянки, перед тим, як 21 жовтня потрапити у лікарню з отруєнням, вживала їжу з каштанів, яку приготувала мама, і пила лише воду. Через тиждень дитина померла у реанімації.

Сусіди родини розповідали, що батько залишив їх близько двох років тому через психічні відхилення дружини. За словами людей, та поводилася дивно й агресивно – нібито бігала по калюжах в одній білизні, “кидалася на людей і гавкала”. Померлу дівчинку в школі згадували лише з позитивного боку.

Як повідомляє Ювенальна превенція міста Глибока, дитину відвезли в дитяче відділення Глибоцької центральної районної лікарні.

Його матір притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП (Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей).

Старший інспектор превенції Василь Урсу розповів zaxid.net що у трирічного малюка були важкі опіки ноги. Через те, що матір не лікувала сина, йому могли ампутувати ногу.

Жінка в цей час перебувала у нетверезому стані.

“Дитина обпекла ногу від пічки, та матір не звернулась до лікаря. Хлопцю одразу викликали швидку й госпіталізували до лікарні. По дорозі ми купили йому печива, він був дуже голодний. В реанімаційному відділенні йому надали допомогу. За словами лікаря, ногу хлопчики могли ампутувати, оскільки рана почала гноїтись. Зараз його перевели в дитяче відділення, він там перебуває зі старшим братом”, — розповів інспектор.

У селі Красне Лозівського району Харківської області раптово померло 2-місячне немовля. Тіло сина виявила мати.

Про це повідомили в Нацполіції Харківської області.

За даними поліції, 31-річна мати 19 листопада знайшла мертвим свого сина та викликала правоохоронців. Тіло дитини забрали до моргу на експертизу. За попередніми даними, немовля померло через хворобу.

У поліції відкрили провадження за п.2 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України з позначкою “природна смерть”. Тривають додаткові дослідження.

За даними правоохоронців, родина, в якій сталась трагедія, не перебуває на обліку в соціальних службах. Також чоловік та жінка виховують ще двох дітей.

Згодом з’ясувалось, що криворожанка зібрала своїх дев’ятьох дітей, їхні документи й речі, привела до мерії і залишила там, щоб їх годувала держава. На місце прибули правоохоронці та соціальні служби. Дітей направили до дитячої лікарні №4. Після обстеження в лікарні та ПЛР-тестів, покинутих дітлахів допровадили до Центру соціальної реабілітації на вул Озерна.

Наразі вони все ще перебувають там.

“Як пояснили старші діти, їхня мама привезла їх до будівлі міськради і залишила там. Приїхали вони з Широківського району, де раніше проживали. Мати покинула їх і пішла у невідомому напрямку. При дітях були речі і документи”, – розповіла нам Юлія Єланцева, головна спеціалістка міської служби у справах дітей.

Наші журналісти намагались з’ясувати причини дивного вчинку матері та навідались до покинутих діток.

З-поміж дитячої команди віком від 3-х до 16-ти років – семеро хлопчиків та дві дівчинки. Самій же мамі – 34 роки. Фахівці Центру реабілітації кажуть, що діти потрапили до них у нормальному стані: неголодні й охайні. До того ж, мама вже й відвідати їх встигла.

“Емоційний стан дітей – стабільний. Вони почали проходити період адаптації. Розповіли, що приїхали мікроавтобусом, мати висадила їх біля міськвиконкому і пішла шукати житло. Учора жінка приходила до закладу, ми мали з нею коротку розмову. Вона передала дітям гостинці”, – каже Олена Колос, директорка Центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

Утім, це вже другий прецедент з цією родиною, – кажуть чиновники. Подібний випадок уже був, і діти вже перебували у криворізькому Центрі. Потім декілька років про родину не було чути.

“У 2019-му році вона тут мешкала. Зверталася до районної у місті ради з проблемними питаннями щодо виплат та влаштування дітей до дитсадка. Їй надавали всю необхідну допомогу з цих питань. Потім вона виїхала з Кривого Рогу. Як з’ясувалося, спочатку до Херсонщини, а потім – до Широківського району”, – пригадала Юлія Єланцева.

“Жінка пояснює, що їй нічим годувати дітей. Діти хороші, лагідні, прив’язані до мами, добре виховані, тому не можемо сказати, що вони занедбані чи покинуті”, – каже керівниця закладу.

Багатодітна мама вже встигла побувати у відповідних органах, де їй надають допомогу. Жінка запевнила, що має намір забрати дітей додому, кажуть у центрі. Проте нині служби та правоохоронці з’ясовують причини такого вчинку. Хай там як, кажуть спеціалісти, дати раду ситуації доведеться або повернувши дітей у родину, або позбавивши жінку батьківських прав.

Тетяна Присяжна, яка мешкає в одному із одеських притулків для літніх людей, 21 рік вважалася зниклою безвісти. Багато років до цього вона жила на вулиці – жебракувала, працювала на ромів, а після того, як її пограбували в переході і побили, жінка втратила пам’ять і не могла нічого згадати зі свого минулого життя.

Про трагічну історію Тетяни та про те, як вона через два десятиліття знайшла свою родину, розповідає УСИ Online.

Причиною того, що Тетяна Василівна опинилася на вулиці, стала сімейна сварка. Один з п’ятьох дітей жінки, єдиний син, отримав важкий опік руки. Медики наполягали на ампутації кінцівки, але Тетяна Василівна була впевнена, що руку можна врятувати, щоправда, для цього необхідні були неабиякі кошти. Жінці довелося все продати – вона залишилася без копійки, але синові руку врятувала. Через деякий час після цього у неї сталася сварка з дітьми, після якої жінка пішла з дому.

“Син повівся некоректно. І в мені цей біль накопичився, і я сказала – так я ж заради тебе залишилася в одних рваних трусах, заради тебе! І я пішла. В нікуди пішла. Від болю, від досади, пішла і все…”, – згадує Тетяна Василівна.

Після цього жінка стала заробляти в переході – просила гроші у перехожих, працювала на ромів. Той час згадує як найгірший у житті – її зранку привозили на місце, а ввечері вивозили, вимагаючи певну суму в день. Одного разу вона втекла. Стала підробляти на вокзалі – хотіла назбирати коштів на аренду житла, а далі знайти роботу і почати життя заново, але її побили, гроші забрали, а після побиття вона втратила пам’ять.

Так 21 рік вона поневірялася по світу. Останні роки Тетяна Василівна перебуває в притулку для безпритульних людей похилого віку, куди її забрали з вулиці. Фахівці закладу попрацювали над відновленням пам’яті жінки і відправили запити щодо видачі їй нових документів.

Виявилося, що за старою адресою, де мешкала жінка, живе одна з дочок Тетяни. Вона була шокована новиною про те, що мама жива, і в лічені дні зібралася і приїхала, щоб забрати матір.

Сама ж Тетяна Василівна зізнається, що не дуже впевнена у тому, що потрібна своїм дітям, адже 21 рік її ніхто не шукав.

Дочка жінки Яна розповідає, що почала шукати маму одразу. Тільки не було тоді ні волонтерів, ні телефонів. Носили заяви в міліцію, писали в лікарні, дзвонили в морги, але ніякої звісточки не отримували. У пошуках було прожито десять років. А потім надія майже згасла.

“Ніколи не повертався язик сказати, що моя мама померла, тому що це – неправда. В ту епоху не було блогерів, не настільки було розвинене телебачення, яке допомогло б знайти, і дуже швидко. Якби це сталося два-три роки тому, я б підняла такий галас, я знаю, що б я робила, але коли проходить рік за роком, ти дорослішаєш. Мені було 18 років, я дорослішала, я заходила на сайти. Кілька разів писала в “Жди меня” і не отримала жодної відповіді. Не було телефонів, з’явилися пізніше, – розповідає Яна.

Волонтер і очільник громадської організації “Нове життя” Федір Герасимов розповідає, що це унікальна історія, яка дає надію: “Завдяки такій історії є надія для багатьох літніх людей, від яких відмовлялися, або вони просто втратили своїх рідних і близьких, і багато людей шукають їх, багато хто втратив надію, і все-таки є надія знайти своїх родичів”.

Тетяну Присяжну діти забрали додому. Там у неї має відбутися розмова із сином, через сварку з яким жінка 21 рік поневірялася і була далеко від рідних.

Мій ріднесенький синочок нарoдився 1 лютого 1983 року. Розвивався нормально. Лише одна бiда – не мiг ходити. У пiвтора року я його завезла до лiкаря Касьяна, а перед тим лiкар Сологуб йому вправив вuвuхи. Два роки наполегливого лiкування, масажiв та купелей, i Василько почав ходити.

Спочатку за вiзочком, який йому змайстрував тато, а потiм з паличкою сам, правда, накyльгуючи.
Уперше я взяла Василька зi собою до церкви, коли йому було 2 роки i 4 мiсяцi. Там, почувши спiв священика, вiн сказав: “Коли виросту, також буду отцем Василем!”

У 2 роки i 6 мiсяцiв ми з Васильком поїхали до Почаєва. Вiн гарно молився своїми дитячими словами, просив здоров’ячка для себе i для всiх рiдних. Через рiк ми знову вiдвiдали цi святi мiсця. А потiм Василько захвoрiв.

1987 рiк. Сiчень. Якось зранку Василько покликав мене до себе: “Мамо, ходiть сюди, я вам щось розкажу! Я нинi бачив дуже гарний сон”.

– Який? Зайчики, квiточки? – питаю.

– Нi! Я бачив Матiнку Божу, вона була найкрасивiшою в свiтi, одягнена в блакитну сукню, пiдперезана поясом i кликала мене до себе.

Я перепитала, чи вона, бува, щось не казала. Василько подивився вправо, а потiм влiво (вiн завжди так робив перед тим, як щось сказати) i промовив: “Не пам‘ятаю, що казала, тiльки рукою кликала. Вона спускалася з неба, але на землю не встала. А потiм кудись зникла, а коло мене залишились Ангелики, якi були з нею”. Я подивилася на нього: “Де ж тi Ангели, що я їх не бачу?” А вiн вiдповiв: “Вони бiля мене, але ви їх не можете бачити”.

– Я ще щось вам скажу. Мамо, я вже буду пoмuрати.

– Васильку, навiщо ти менi таке кажеш? – i я розплaкалась.

А вiн лише знизав плечима, знову подивився на два боки i сказав: “Я не розумiю, чого ви плачете. Я ще не вмupаю. Спочатку я зaхвoрiю, ви мене полiкуєте, але не вилiкуєте. Тодi я почну ходити, щоб ви всi натiшилися, а потiм знову зaхвoрiю i пoмру. Так що не маєте чого плакати”.

– Васильку, синочку, ти ж казав, що будеш отцем Василем, а нинi кажеш, що будеш вмupати!

– Мамо, я так думав i дуже, дуже цього хотiв, але Бозя хоче, щоб я пoмeр.

Не минуло й десять днiв, як Василько зaхворiв. По всьому тiлу висипали прuщi, сильна температура. Лiкарi сказали, що вiтрянка. За два двi в нього почався сильний стoматит. Нам порадили термiново здати анaлiзи. Результати виявились приголомшливими: гемоглобiн – 60, ШОЕ – 80. Завiдувачка дитячої консультацiї порадила термiново їхати до Львова. Дорогою до мiста Василько сказав: “Мамо, нам уже не треба туди їхати, бо немає нiде-нiде лiкаря, щоб мене вилiкував”. Згодом ми дiзналися, що у Василька – бiлокрiв’я й залишилося йому жити мiсяць-два, не довше. Але Василько просив не слухати лiкарiв, бо буде так, як вiн передбачив.

I так сталося.

У лiкарнi пролежали пiвтора мiсяця, а потiм Бог мене звiв з Євгеном Iльковичем з Червонограда, який займався лiкуванням травами. Вiн так пiдлiкував Василька, що аналiзи крoвi були, як у найздоровiшої дитини! Вiн “ожив”, почав добре ходити, їздити на велосипедi. Бували хвилини, коли менi здавалося, що лiкарi помилилися дiaгнозом.

А на Покрови Василько менi сказав, що знову захвopiв. Йому стало гiрше, вiн перестав ходити i вiдмовився вiд лiкiв.

Бог давав сили пережити отi важкi днi. А 7 лютого у недiлю пiсля снiданку Василько сказав: “Мамо, я вже востаннє поїв, бiльше нiколи я не їстиму, тiльки буду пити свячену водичку”.

Так i було.

Болiли ручки чи нiжки – змащувала свяченою водичкою, бoлiв животик чи сердечко – пив свячену водичку. Вона йому тамувала бiль. Вiн хотiв, щоб йому читали молитви, спiвали пiсень, i не давав менi плакати, а казав: “Смiйтеся, мамо”. Усе повторював: “Так гарно жити, менi хотiлося б жити, але Бозя хоче, щоб я пoмeр. Вiдчинiть вiкно, хай менi сонечко посвiтить, пташечки поспiвають, бо там цього не буде”.

А як буде – не казав.

10 лютого йому стало пoгано. В обiд вiн попросив води з-пiд крана i горщичок. Набирав воду в рот, сполiскував зубки i випльовував її, потiм мив обличчя i ручки. Усе повторив три рази. Я хотiла подати йому рушника, але вiн сказав, що не потрiбно. Обтрусив ручки i сказав: “Всьо”. Усiх випровадив з дому, бо хотiв, щоб з ним була лише я. А потiм зiбрався з останнiми силами i сказав: “Сьогоднi вже нiхто, нiхто не будете спати”.

Наостанок Василько попросив потерти йому спинку. Я правою рукою розтирала його, а вiн дивився на мене. Стояла як кам’яна, лише рука легко ковзала по його маленьких плечах. Вiн тричi видихнув i став холодним. Я скрикнула: “Все!” I так менi стало добре, добре з ним, нiби у якомусь раю. Я його сама помuла, бо тiльки я знала, яку вiн любив воду, носила на руках, тулила до себе, цiлувала. I тiльки коли поклала Василька на кaтaфaлк, усвiдомила, що моя дитина пoмepла.

14 лютого в недiлю з численною процесiєю дiтей i дорослих вiдпровадили мого синочка на цвuнтар на вiчний спочинок. Василько нiколи не лягав без молитви i не вставав без неї, молився своїми словами за себе i за всiх.

Я вiрю, що вiн на небi з Ангелами i чекає на мене – свою маму.

Про це 6 серпня передає “Одеса INFO” у Telegram-каналі.

22-річна жінка при виписці з пологового будинку в Білгород-Дністровському написала заяву про відмову від новонародженого, і, як зазначається в публікації, “пішла зі спокійною душею геть”.

Також стало відомо, що перед цим вона залишила свого первістка в установі два роки тому. І ось зараз вона вчинила аналогічно з другим малюком.

Як стало відомо, перша дитина вже пройшла процедуру усиновлення, а другий відмовник теж буде усиновлений.

У мережі бурхливо відреагували на випадок, і думки у користувачів – полярні. Деяких вчинок матері, яка залишила дитину в пологовому будинку, дуже сильно обурив, і на адресу жінки посипалися різкі критичні висловлювання. Інші своєю чергою заступаються за жінку і зауважують, що через таке її рішення малюк насправді зможе знайти інших батьків, для яких стане дійсно бажаною дитиною. І таких думок у коментарях – значно більше.

Це не наша справа, може у неї свої причини. Не нам її засуджувати
Не**г народжувати, якщо тобі вони не потрібні діти!
Нехай стерилізується…
Ну то що? Не вбила ж, а віддала на піклування держави. Це її особиста справа.
Звинувачуємо матір, а батьки де?
Багато сімей хочуть дітей, але не можуть. Тому ось така, як вона, їм на допомогу, безплатно, і за “сурогатство” платити не треба
Правильно зробила, краще нехай віддасть дитину тим, хто хоче її виховати, ніж знущатися з неї
А люди народити не можуть… І усиновити це дуже складно через документи. Серце кров’ю обливається
Сподіваюся у цих малюків буде хороша сім’я…
Ну за усиновленням маленьких дітей черги стоять, у когось з’явився шанс мати дитину
Всі обс**ають дівчину, і ніхто – татусів, які нак**чали та злилися. Дівчинка виносила, народила, залишила в пологовому будинку. Новонароджених завжди всиновлюють аж бігом, у дитини буде нормальна сім’я.

Про це йдеться в повідомленні пабліку “Оріхів сьогодні” в Instagram.

Також в мережі опубліковані відповідні кадри.

Як видно на ролику, присутні не втручалися в такий “виховний процес”, який жінка демонструвала в черзі, і ніхто не зробив їй зауваження за знущання з дитини.

“Мало того, що вона тягала дівчинку за вуха, вона не давала їй попити, а коли дитина просилася в туалет, кричала: “с*и тут”. Погрожувала їй, що “дасть по голові”. Дівчинку обіцяла віддати в інтернат, і ніби як картала її за те, що забрала з дитбудинку”, – йдеться в публікації.

Також обурені користувачі мережі пишуть, що дівчинка виглядає заляканою і недоглянутою. Крім того, в коментах вказують на непідтверджені дані про те, що мадам нібито “вже прославилася на шоу “Говорить Україна”, де у неї відбирали дітей”.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Орехов Сегодня (@orekhov_segodnya)

У коментарях багато хто визнає, що поведінка жінки та її ставлення до дитини шокує, але також неприємно вражає реакція – точніше, її повна відсутність – свідків інциденту. Також пишуть, що у “героїні” відео дійсно раніше соціальні служби забирали дітей.

У неї дійсно відбирали вже дітей, я була волонтером, вона приходила до міськради, хотіла забрати їх з притулку. Мабуть, віддали.
А чому ніхто в поліцію не звернулися, поруч же. Всі сидять, всіх все влаштовує
Все більше вражає народ – сидіти, спостерігати, як відкрито знущаються над дитиною, і просто мовчати. Гідно, одначе!
Над нею б так познущатися, як вона над своїм чадом
Чому всі сидять мовчки?
А так складно зробити їй зауваження, люди просто стоять, а потім в Інтернеті обурюються…
Куди дивляться соцслужби, я не розумію, якщо вона на людях так знущається над дитиною, уявіть, що вона робить з нею вдома…

У Києві суд виніс вирок жінці, яка заморила голодом свого сина. Розгляд справи тривав 4 роки.

Про це повідомляє Київська міська прокуратура.

Суд засудив жінку, яка на 11 днів залишила в квартирі двох своїх дітей, один з яких помер від голоду, до 12 років ув’язнення.

Слідством встановлено, що на початку грудня 2016 року обвинувачена на 11 днів залишила в квартирі двох своїх дітей – однорічного сина та дворічну доньку. Повернувшись додому, жінка виявила хлопчика мертвим, а дівчинку – непритомною.

29 серпня 2019 року Голосіївський районний суд міста Києва засудив обвинувачену до 8 років за ч. 3 ст. 135 КК України (залишення в небезпеці). Але прокуратура наполягала на більш суворому покаранні.

18 грудня 2019 року Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокуратури міста Києва, скасував вирок Голосіївського райсуду столиці, а кримінальне провадження направив на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

“У ході судового розгляду прокурор повністю довів вину обвинуваченої та вироком Голосіївського районного суду від 05 липня 2021 року жінку визнано винною у вчиненні злочину за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України та засуджено до 12 років позбавлення волі”, – розповіли у прокуратурі.

Нагадаємо, що у Києві 20-річна жінка залишила двох малих дітей удома на 11 днів без догляду. Цей час жінка проводила з коханцем. Коли вона повернулася додому, то виявила, що хлопчик помер, а його сестра перебуває у непритомному стані.

Мати п’яти дітей з Миколаєва, яку ідентифікували лише як Олександра, вбила доньку незабаром після того, як народила її, пише газета ЯСНО. Як повідомляється, 28-річна жінка два дні ховала тіло дитини у своїй квартирі, чекаючи можливості викинути. Відомо, що вона народила шосту дитину, лежачи у ванні, і задушила новонароджену дівчинку голими руками лише за кілька секунд після її появи на світ.

Перерізавши пуповину, Олександра поклала труп у пластиковий умивальник, накрила його купою брудного одягу та сховала у ванній, зазначають слідчі. Жінка заперечувала, що народила дитину після того, як зацікавлені сусіди викликали поліцію. Крім того, вона сказала, що не може пояснити, чому її живіт став набагато рівнішим і меншим, ніж був раніше. Згодом правоохоронцям Олександра зізналася, що таємно народила дитину, і вказала, де знайти тіло, коли співробітники збиралися доставити її на медичний огляд. За словами одного зі свідків, вона не хотіла дитину, планувала винести її на вулицю і викинути у сміттєвий контейнер після того, як чоловік пішов на роботу. Криміналісти встановили, що дитину вбили після її народження.

Андрій Донець, начальник Миколаївського відділу поліції прокоментував: «Дівчинка народилася живою і померла від механічної асфіксії. Це означає, що її задушили до смерті «. Чоловік Олександри Микола, підтвердив, що він не знав, що вона вагітна, і думав, що вона трохи погладшала. Наразі порушено кримінальну справу за умисне вбивство проти матері, якій загрожує до 5 років ув’язнення. 18-місячних синів-близнюків подружжя та старших дітей у віці трьох, п’яти та шести років соціальні служби забрали з дому. Очікується, що батьків позбавлять батьківських прав.

Деталі інциденту розповіли в пресслужбі Національної поліції Тернопільської області.

У поліцію 5 червня зателефонувала жінка з будинку по вулиці Київській, яка розповіла, що її сусідка ймовірно намагається задушити своїх малолітніх дітей. Вона почула моторошні крики дітей з сусідньої квартири та зрозуміла, що дітям загрожує небезпека. За вказаною адресою негайно виїхала слідчо-оперативна група та медики.

У квартирі вони виявили на підлозі 4-річну дівчинку без свідомості. У неї на голові був пакет. Дівчинку реанімували, а потім госпіталізували в обласну лікарню. Травми були виявлені й у другої дитини.

Як повідомив на Facebook генеральний директор Центру ЕМП Тернопільської області Михайло Джус, близько 9 ранку до них привезли двох дітей з черепно-мозковими травмами.

“Травмованим хлопчикові та дівчинці швидку і поліцію викликали сусіди. Із закритими черепно-мозковими травмами обидва потерпілі, після наданої медичної допомоги, були госпіталізовані в обласну дитячу лікарню”, – повідомив Джус.

5-річного хлопчика виписали з лікарні та віддали під нагляд бабусі. Життю 4-річної дівчинки вже теж нічого не загрожує.

Матір дітей доставили до спеціалізованого медичного закладу. Їй інкримінують статтю 15 (замах на злочин) та ст. 115 (умисне вбивство) Кримінального кодексу України.

Відомо, що вона 1986 року народження і з дітьми проживала одна, батько дітей проживає окремо.

У поліції з’ясовують всі обставини події, встановлюють подробиці та проводять досудове розслідування.

У Рівненському обласному центрі екстреної медичної допомоги повідомляють, що за вказаною адресою прибула бригада медиків.

Після приїзду на місце події медики оглянули бездиханне тіло жінки. Бригада констатувала смерть. У покійної залишились чоловік і двоє дітей.

Відомо, що близько 18 години рівнянка зателефонувала у “швидку”. За її словами у квартирі повісилась її 45-річна матір.

Про інцидент повідомили правохоронців.

Юліана Прадєд опублікувала світлину сина із тортом у своєму Facebook, зазначивши, що це останнє його фото в її телефоні, – повідомляє Про Львів.

Якраз день перед загибеллю в родині відсвяткували день народження Артема.

Нагадаємо, 2 червня, під час екскурсії до с. Кам’янка Стрийського району учень 6 класу, 12-річний Артем підійшов близько до водоспаду, послизнувся і впав у воду, внаслідок чого отримав травму. Реанімаційні заходи лікарів швидкої допомоги не змогли врятувати дитину.

Залишу це тут.. це останнє фото мого синочка на моєму телефоні. Дякую усім за співчуття за підтримку але я зараз не в змозі читати усі повідомлення. Багато хто просить номер карти для допомоги.. також не можу зараз усім відповісти.. тож залишу карту тут: 4149 4993 8206 2535 Прадед Юлианна. Ще раз усім дякую. Усім відповім але згодом…

На засіданні пані Світлана розповіла, що довший час перебувала на заробітках в Італії. Тож коли наприкінці 2008 року дочка попросила позичити їм із чоловіком 30 тис. євро, якийсь час роздумувала та вагалася. Адже сума була чимала. Однак її дочка Анжела, яка тоді працювала в одному з районних судів Тернопільщини, пояснила, що у них на роботі вирішили побудувати житловий будинок для своїх співробітників. Дозвільні документи місцева влада надала, потрібні лише кошти. Позику обіцяла повернути через 9 років, наприкінці 2017-го, про що й написала у присутності знайомої розписку. Утім давно вже сплив зазначений термін, а борг їй не повернули. Більше того, декілька років тому дочка розлучилася з чоловіком і з тих пір подружжя активно ділило майно у суді. Зважаючи на ці обставини, Світлана просила стягнути порівну з дочки та колишнього зятя по 15 тис. євро, що еквівалентно 446 тис. 550 грн., та ще по 3% річних – 41 тис. 142 грн, пише тижневик “Номер один”

Анжела з позовом матері погодилася: «Вважаю, буде справедливо повернути матері позичені кошти, які вона витратила на купівлю будматеріалів для зведення житлового будинку для нашої родини».

Однак її колишній чоловік відмовився сплачувати колишній тещі будь-які кошти, а судовий позов назвав «спланованою акцією» родиною ексдружини, щоби змусити його відмовитися від поділу подружнього майна, у тому числі недобудованого житлового будинку, пояснив він у суді.

«Я за освітою інженер-технік, з 1998-го по 2001 роки перебував на сезонних роботах у Польщі та Німеччині, потім три роки працював будівельником у Києві. Повернувшись додому, я дня не відпочивав, а влаштувався на роботу в місцевий центр зайнятості. Водночас продовжував будувати свій будинок: штукатурив, заливав сходи та сходові клітки як у себе, так і за відповідну оплату сусідам. Потім знову поїхав на заробітки – спочатку до Росії, згодом до Польщі. Восени 2016 року через проблеми зі здоров’ям змушений був повернутися додому, а невдовзі отримав групу інвалідності. Я 12 років будую свій дім, однак він і досі не добудований. Якби теща насправді позичила нам таку солідну суму, запевняю вас, ми б уже давно відсвяткували новосілля, а так я змушений був призупинити роботи. Однак я вже оселився в будинку, адже всюди вставив вікна та двері, провів електрику й воду, повністю облаштував декілька кімнат. Стосовно позичених 30 тис. євро, то про кошти я дізнався вже у суді», – розповів чоловік і наголосив: чому колишня дружина належно оформила розписку, водночас не отримала від нього письмової згоди на позику – укладення такого правочину в інтересах сім’ї. Тим часом, відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу, така згода повинна бути обов’язково.

Більше того, Анжела мала би довести в суді, по-перше, що позичені гроші вона використала саме для будівництва будинку, тобто для задоволення потреб сім`ї, а не витратила на власні потреби. По-друге, що її колишній чоловік дав згоду на укладення договору позики. Однак цього жінка підтвердити не змогла.

Зважаючи на це, Монастириський районний суд своїм рішенням лише частково задовольнив позов пані Світлани та зобов’язав її дочку повернути матері позичені 15 тис. євро та 32 тис. 776 грн., що складає 3% річних за договором позики.

Тернопільський апеляційний суд скаргу матері-позивачки залишив без задоволення, щоправда, трохи змінив суму річних – 33 тис. 717 грн.

Верховий суд залишив ці рішення без змін, а касаційну скаргу горе-позичальниці – без задоволення. І ця постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

З етичних міркувань всі імена діючих осіб у публікації змінено.

Деталі розповіли в матеріалі видання “Наше місто”.

Хлопчика госпіталізували в реанімацію 6-ої дитячої лікарні Дніпра з діагнозом гостре алкогольне отруєння. При огляді медики виявили у дитини на передпліччях множинні різані рани. За попередніми даними – підліток намагався накласти на себе руки.

Як з’ясувала поліція у матері, в цей час вона перебувала вдома і “культурно відпочивала”, випиваючи з друзями спиртні напої. Син кілька разів приходив додому і знову йшов гуляти. Мати бачила, що він вже був у стані алкогольного сп’яніння, але не надала цьому значення.

Коли дитина повернулася додому після півночі з прогулянки, мати помітила у нього на руках різані рани. На запитання він відповів, що це випадковість. Після цього неповнолітній знову відправився гуляти й повернувся близько 3:30 ночі та втратив вдома свідомість. Після цього мати викликала швидку медичну допомогу.

Пояснити, що з ним сталося, школяр не зміг. А стосовно матері поліція склала протокол за ст. 184 ч. 3 КУпАП (недотримання батьками або особами, які їх замінюють, обов’язків у вихованні дітей).