Про смерть земляка у Facebook повідомила голова Калуської райдержадміністрації Жанна Табанець. suspilne.media

Молодший сержант Дмитро Бойчук народився у 1993 році, проживав у селі Топільське. Боєць служив у механізованому батальйоні.

“Дмитро Бойчук рятував поранених бійців, не одному спас життя. Бойовим побратимам запам’ятався як хоробрий, мужній воїн, чуйний медик, відданий патріот своєї держави, який пожертвував своїм життям та назавжди залишиться у наших серцях”, — написала Жанна Табанець.

Мар’яна Мамонова – медик з Маріуполя, яка потрапила у полон до росіян, коли вже була вагітною. Вона перебувала на “Азовсталі”, а потім шість місяців провела у неволі.

Для нового сюжету “ЖВЛ” Мамонова розповіла, що вона пережила у полоні. Нині медик опановує нову для себе роль – вона стала мамою та народила чудову дівчинку Анну-Марію. Про жахи та тортури Мамонова згадує з сумом, проте намагається не занурюватися у негатив минулого. Жінка перебувала в Оленівці.

“Найважче було прожити там перші два місяці. Бо спочатку нас охороняли з собаками… Були такі (російські військові – УНІАН), що відправляли мене в клітку, закривали, і переді мною їли яблуко. Чи ще щось їли. Знаєте, як воно їсти хотілося? Я настільки їсти хотіла”, – зізнається Мамонова.

Декілька місяців вона спала на підлозі. Потім її перевели в камеру, там Мамонова спала на одному ліжку з ще однією полоненою.

Росіяни декілька разів казали Мамоновій, що її обміняють. Проте вони ніби навмисно давали їй надію, проте не обмінювали. Медик мріяла лише про те, щоб народити дитину вже в Україні, на волі. Вона говорила з животиком та просила малюка почекати, думала, що в неї був син. А коли Мамонова народила дівчинку, спочатку вона здивувалася.

Нині медик насолоджується декретною відпусткою. Вона хоче якомога довше побути з маленькою донечкою.

Що відомо про Мар’яну Мамонову
У серпні 2022 року стало відомо, що російські окупанти тримають в полоні в Оленівці вагітну військову лікарку. Мамонова потрапила до рук загарбників, коли рятувала українських бійців та цивільних в Маріуполі. У вересні, в рамках обміну, 200 полонених росіянами українців повернулися додому, серед них була і вагітна медик. Згодом вона народила доньку.

Одружений лікар із лікарні Північного Лондона займався сексом із пацієнткою, “щоб полегшити її біль у грудях”.

Про це повідомляє MyLondon.

Лікар Евере Оньєкпе почав сексуальні стосунки з пацієнткою, до яких входили повідомлення WhatsApp з медичними порадами впереміш із оголеними фото.

Ввечері 5 червня 2020 року до лікарні швидкої допомоги звернулася пацієнтка, яка спочатку страждала від болю в спині. Лікар виписав її, але перед від’їздом жінка дала Оньєкпе аркуш паперу із її номером телефону.

Лікар почав контактувати з пацієнткою, щоб запитати про її самопочуття, і назвав її “гарненькою”. Згодом жінка повернулася до відділення невідкладної допомоги зі скаргами на біль у грудях. Оньєкпе саме був на чергуванні, однак пацієнтку прийняв інший лікар.

Тоді жінка написала Оньєкпе у WhatsApp, що вона перебуває в лікарні швидкої допомоги. Лікар перевів розмову на секс і запитав, чи займається вона сексом, оскільки це допомагає впоратися з болем. Вона відписала, попросивши про будь-які пропозиції. Тоді Оньєкпе відповів: “Ви знаєте, я хочу …. Ви або я могли б потрапити в неприємності. У Великій Британії заборонено лікар і пацієнт”.

Розмова стала дедалі відвертішою, і о 23:16 Оньєкпе надіслав жінці повідомлення із запитанням, чи може він зайнятися з нею оральним сексом, перш ніж вона залишить лікарню. Потім лікар із пацієнткою зайнялися сексом в лікарняній вбиральні. Статевий акт був за згодою, але за пропозицією Оньєкпе.

Наступного дня лікар вирушив до пацієнтки додому і вони знову зайнялися сексом. У наступні тижні між ними у WhatsApp почалися “невідповідні, сексуально вмотивовані” розмови про приватне життя, обмін оголеними фотографіями з медичними порадами.

Стосунки між лікарем та пацієнткою врешті зіпсувалися, але 3 серпня 2020 року Оньєкпе було заарештовано за підозрою у зґвалтуванні пацієнтки. Однак поліція вирішила не вживати подальших заходів щодо лікаря.

Під час трибуналу Оньєкпе заявив, що отримав підтримку від своєї дружини, вказав на свою “бездоганну кар’єру”, водночас визнавши всі звинувачення. Він також отримав пораду від пастора зі США. Представник Оньєкпе сказав, що лікар погоджується, що повинен був проігнорувати номер телефону, який йому надала пацієнтка, і пояснити їй, що він не може з нею зв’язатися.

“Я розумію, що те, що я зробив, було жахливим і що я підвів себе, свою родину та своїх колег. Я також погоджуюся з тим, що я скористався своїм професійним становищем, започаткувавши ці короткі сексуальні стосунки, хоч вони й були за згодою”, – заявив лікар.

Трибунал визнав, що характер текстового спілкування та двох сексуальних контактів, один з яких відбувся на території лікарні, був “жалюгідним” і зганьбив би медичну професію. Лікаря було тимчасово відсторонено від посади на шість місяців. Окрім того, було призначено судове слухання, на якому Оньєкпе буде надано можливість показати, як він обмірковував свою поведінку та чому його слід повернути до лікарського реєстру.

Одружений лікар із лікарні Північного Лондона займався сексом із пацієнткою, “щоб полегшити її біль у грудях”.

Про це повідомляє MyLondon.

Лікар Евере Оньєкпе почав сексуальні стосунки з пацієнткою, до яких входили повідомлення WhatsApp з медичними порадами впереміш із оголеними фото.

Ввечері 5 червня 2020 року до лікарні швидкої допомоги звернулася пацієнтка, яка спочатку страждала від болю в спині. Лікар виписав її, але перед від’їздом жінка дала Оньєкпе аркуш паперу із її номером телефону.

Лікар почав контактувати з пацієнткою, щоб запитати про її самопочуття, і назвав її “гарненькою”. Згодом жінка повернулася до відділення невідкладної допомоги зі скаргами на біль у грудях. Оньєкпе саме був на чергуванні, однак пацієнтку прийняв інший лікар.

Тоді жінка написала Оньєкпе у WhatsApp, що вона перебуває в лікарні швидкої допомоги. Лікар перевів розмову на секс і запитав, чи займається вона сексом, оскільки це допомагає впоратися з болем. Вона відписала, попросивши про будь-які пропозиції. Тоді Оньєкпе відповів: “Ви знаєте, я хочу …. Ви або я могли б потрапити в неприємності. У Великій Британії заборонено лікар і пацієнт”.

Розмова стала дедалі відвертішою, і о 23:16 Оньєкпе надіслав жінці повідомлення із запитанням, чи може він зайнятися з нею оральним сексом, перш ніж вона залишить лікарню. Потім лікар із пацієнткою зайнялися сексом в лікарняній вбиральні. Статевий акт був за згодою, але за пропозицією Оньєкпе.

Наступного дня лікар вирушив до пацієнтки додому і вони знову зайнялися сексом. У наступні тижні між ними у WhatsApp почалися “невідповідні, сексуально вмотивовані” розмови про приватне життя, обмін оголеними фотографіями з медичними порадами.

Стосунки між лікарем та пацієнткою врешті зіпсувалися, але 3 серпня 2020 року Оньєкпе було заарештовано за підозрою у зґвалтуванні пацієнтки. Однак поліція вирішила не вживати подальших заходів щодо лікаря.

Під час трибуналу Оньєкпе заявив, що отримав підтримку від своєї дружини, вказав на свою “бездоганну кар’єру”, водночас визнавши всі звинувачення. Він також отримав пораду від пастора зі США. Представник Оньєкпе сказав, що лікар погоджується, що повинен був проігнорувати номер телефону, який йому надала пацієнтка, і пояснити їй, що він не може з нею зв’язатися.

“Я розумію, що те, що я зробив, було жахливим і що я підвів себе, свою родину та своїх колег. Я також погоджуюся з тим, що я скористався своїм професійним становищем, започаткувавши ці короткі сексуальні стосунки, хоч вони й були за згодою”, – заявив лікар.

Трибунал визнав, що характер текстового спілкування та двох сексуальних контактів, один з яких відбувся на території лікарні, був “жалюгідним” і зганьбив би медичну професію. Лікаря було тимчасово відсторонено від посади на шість місяців. Окрім того, було призначено судове слухання, на якому Оньєкпе буде надано можливість показати, як він обмірковував свою поведінку та чому його слід повернути до лікарського реєстру.

У Бахмуті Донецької області 11 лютого зник безвісти 26-річний мешканець села Бережниця Рівненської області, військовий медик Олександр Прокопчук. Він їхав рятувати поранених та потрапив під обстріл. Нині рідні Олександра чекають на офіційні висновки ДНК-експертизи.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Медик із сім’ї священника

Того дня, 11 лютого, військовий медик 128-ї Закарпатської бригади Олександр Прокопчук мав вивозити поранених із Бахмута. Проте їхній автомобіль потрапив під обстріл. І хоча багато знайомих у соцмережах повідомляють про його загибель і висловлюють співчуття рідним, щоб офіційно підтвердити (або спростувати) загибель військового медика, його родина чекає на результати ДНК-експертизи.

Олександр Прокопчук із сім’ї священника – настоятеля Свято-Різдво-Богородичного храму в селі Бережниця Дубровицької громади Рівненської області Миколи Прокопчука. Багато знайомих відзначають, що сім’я священника неймовірно працелюбна

“У них у сім’ї два сини. Це дуже хороша, порядна, працьовита родина. Усі вони дружно працюють на своєму городі, тримають теплиці, їздять на ринок торгувати вирощеними овочами. Брати завжди допомагають батькам, вони й у церкві прислужували”, – розповідає один із місцевих жителів.

Хотів стати військовим медиком

Олександр після школи вступив до Тернопільського медичного університету. Його однокурсники тепло про нього відгукуються.

Однокурсниця згадує, що Олександр мріяв після медичного університету вступити до Української військової медичної академії та стати військовим лікарем:

“Ми разом склали іспити та вступили, тоді для нього це була маленька перемога. Сашкові дуже личила військова форма, він був справжнім офіцером, мужнім, розумним, хоробрим. Пам’ятаю, коли ми готувалися до вступу в академію, то разом виходили на пробіжку. Якось Саша запропонував бігати не на стадіоні, а пробігтися до Збаразького кільця, там йому треба було зайти в АТБ, щоб дещо купити. Я погодилася. Коли ми туди прибігли, він купив одне яблуко, і ми побігли назад. Ось така він людина, але ображатися на нього просто неможливо”.

Однокурсниця згадує, що Саша часто потрапляв у смішні та безглузді ситуації. Якось усі першокурсники вирушили гуляти Тернополем і прийшли до озера. Сашко почав ходити по краєчку води і, звичайно, хлюпнувся в озеро. Коли він підвівся, то сказав: “Може, покупаємося?”

“Водночас він був дуже розумний, відповідальний і серйозний. З ним можна було поговорити про все на світі й довірити йому будь-який секрет. Навіть після закінчення навчання Сашко міг поцікавитися, як мої справи, і розмова затягувалася на кілька годин. Саша був людиною, яка могла підібрати слова до будь-якої ситуації та пояснити так, щоб наприкінці все було добре. Він умів дружити та знав, що таке дружба”, – каже про нього однокурсниця.

Зустрів своє кохання

“Із Сашком завжди було весело та цікаво, у кожній розмові можна було відкрити для себе щось нове. Він був дуже терплячим і добрим до всіх, ніколи від нього не чула жодного поганого слова про когось. Із Сашком просто неможливо було посваритися. Він завжди радів звичайним, простим речам, а дрібні неприємності чи невдачі ніколи його не хвилювали. Навіть під час війни він постійно підбадьорював мене. Особливо мене вразило, коли він передав подарунок до народження моєї другої дитини прямо в пологовий будинок, хоча сам був на фронті. Він був дивовижною людиною”, – розповідає ще одна його однокурсниця.

Якось на день народження своєї однокурсниці Саша запросив групу ромів, які зіграли на гітарі. Це був справжній сюрприз, який придумати міг лише він.

Однокурсники згадують, що серед усіх хлопців у групі він був м’яким, чуйним. І шукав ту одну-єдину, яка розумітиме й цінуватиме його ніжне кохання. І знайшов.

Ще до початку повномасштабного вторгнення років зо два тому Олександр познайомився зі своєю майбутньою дружиною Дариною. Дівчина саме навчалася в ординатурі та мріяла про кар’єру лікаря.

“Я познайомилася з людиною, яка повністю змінила моє життя і ставлення до самої себе як до жінки. Чесно, я досі дивуюся, як так сталося, що за роботою, інтернатурою в пологовому будинку я змогла зустріти ЙОГО.

А далі – страшне слово ВІЙНА. Все змінюється: хлопець іде рятувати життя нашим воїнам, я залишаюся вдома…” – писала Дарина у себе в Instagram.

Але наприкінці жовтня минулого року вони одружилися та були дуже щасливі.

Досі офіційного підтвердження загибелі Олександра Прокопчука немає, рідні чекають на результати експертизи.

“Це все так важко, так важко все оцінити й зрозуміти. Ейфорія, розгубленість, страх, смуток. Я знаю тільки, що треба жити далі. Він рятував сотні життів, а не врятував своє. Його єдиним завданням на цій клятій війні було рятувати життя хлопцям. Мій коханий, мій лікар, моє серце… Ти пройшов багато чого. А найдорожче ти дав мені за короткий час, за шалено короткий час…” – пише дружина Олександра.

Що відомо про Мар’яну Мамонову – читайте у матеріалі нижче.

Мар’яна Мамонова родом із Млинова Рівненської області та з дитинства мріяла стати лікарем. Тому вона закінчила Тернопільський медичний університет, а згодом навчалася у Київській військовій академії. Працювати її відправили до Бердянська і через три роки Мар’яна стала медичним офіцером. Весною 2022 року вона потрапила в полон у Маріуполі.

Як розповіла мама Мар’яни у коментарі “Суспільне”, доньку перші дні війни зустріла у Маріуполі. На зв’язок із рідними вона виходила, але не часто. В останній розмові вона розповіла рідним, що вагітна.

31-річна Мар’яна дізналася про свою вагітність під час служби, перебуваючи під обстрілом у підвалі “Азовсталі”.

Згодом стало відомо від сестри Мар’яни Ганни Марцинкевич, що військовий медик потрапила в полон. Про дівчину написали у російських ЗМІ.

“Ми дізналися її там, тому що вона у нас така маленька, тендітна. Вона стоїть у такому великому бушлаті, і ми зрозуміли, що це вона, на її голос. тут жінка, вона відповіла: так, тут є жінка. Вони запитали, чи все добре, і вона відповіла, що у неї все добре”, – розповіла Марцинкевич.

Також стало відомо, що Мар’яна Мамонова опинилася у колонії в Оленівці. Про це розповіли військові, які повернулися додому під час обміну наприкінці літа.

“Вони підтвердили, що справді така перебуває в полоні, вона вагітна, на сьомому місяці, що їй уже в жовтні потрібно народжувати й вона сильно переживає, що її не встигнуть обміняти”, – додала сестра Мамонової.

Батько Мар’яни також переживав з приводу пологів та свого майбутнього онука. Володимир Черепушко боявся, що коли народиться малюк, окупанти його заберуть і більше ніхто і ніколи його не побачить.

Під час обміну полоненими Мар’яна вийшла першою – з усмішкою на обличчі. До неї одразу ж кинулась лікарка.

Відомо, що у полоні росіян перебуває близько 50 жінок-військовослужбовців. Вагітних було троє – їх усіх повернули додому 21 вересня. Окрім Мар’яни Мамонової, вдома народжуватимуть своїх малюків Яна Шумовецька та Анастасія Черненька.

Про цей випадок розповів офіцер 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Юрій Кочевенко.

Як медику вдалося взяти в полон окупантів
Нашим захисникам привезли нову форму, вони залишили її і пішли на свої позиції. Коли медик повернувся до обмундирування – він побачив там вісім росіян. Вони рилися в речах. Він не розгубився і вистрілив в ногу одному із загарбників, інших взяв у полон.

“Привезли хлопцям нову форму. Ніколи було розбиратися, залишили на час на купі і розійшлися по позиціях. Потім медик повернувся щось собі підібрати, а там вже орки риються в нашій формі”, – розповів Кочевенко.

Обережно, на відео присутня ненормативна лексика.

Привезли нову форму. Хлопці до часу залишили на купі і пішли по позиціям. Згодом медик вирішив повернутися щось собі підібрати, а там вже вісім риются в нашій формі. Одному ногу прострелив, решта з переляку здалися. Результат – медик взяв в полон 8 орків.
Вірте в #ЗСУ pic.twitter.com/Tr3MComuRE

— Yurii Kochevenko (@Kochevenko) June 20, 2022

У Маріуполі загинув 28-річний Іван Штокало. Він був медиком з Львівщини та допомагав бійцям на “Азовсталі”. Про це повідомила у ФБ Marie Pk-Mk.

Іван народився 3 липня 1993 року. Здобув медичну спеціальність у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Іван був родом з селища Поморяни, що на Львівщині.

Про це повідомляє Окремий мотопіхотний батальйон “Сармат”.

“Нині День матері. Тим часом, ми прощаємося з нашою посестрою, мамою двох дітей, медиком Оксаною Горових.

Оксана загинула в бою з російськими окупантами. Дякуємо за все, наша шляхетна і сонячна подруго! Помстимося”, – йдеться в дописі.

Осколкове поранення пройшло через грудину

24-річний медик швидкої допомоги Сергій Чорнобривець розповів про роботу в окупованому Маріуполі та усі жахи, яких завдають окупанти місцевим, пише 24 канал.

Одним із випадків врятованих життів він пригадав дівчинку, яка отримала поранення.

Дівчинка семи років. Привезли батьки. У неї осколкове поранення пройшло через грудину. Вона лежала на животі в машині і ми бачили, як через цю дірку б’ється її серце. І вона при цьому була жива,– розповів медик.

Дівчинка вижила

За словами Сергія, дівчинка 15 днів провела у реанімації.

Потім вона нам намалювала малюнок та передала його лікарям через тата.

Нам коли привезли його, ми мало не розплакалися,– пригадує Сергій Чорнобривець.

Малюнок врятованої пацієнтки / Фото Заборона

Загинула Ольга Семидьянова в бою 3 березня на рубежі Донецької та Запорізької областей. Жінка була військовим медиком із Марганця.
Про це повідомляють у виданні “Факти”.
Ольга виховувала 12-тьох дітей, а після початку війни на Донбасі вона разом із чоловіком пішли добровольцями на фронт. Згодом старші діти наслідували приклад батьків. Проте 3 березня 2022 року Ольга загинула.
У її списку нагород є орден “Честь і слава”, оскільки жінка практично не покидала гарячі точки. За словами дітей, вона постійно прагнула допомагати іншим.

Донька загиблої військовослужбовці Юлія Волкова розповіла, що під час бою сили ЗСУ відступали, і комбат дав команду відправити всіх жінок подалі з передової, проте Семидьянова захотіла залишитися зі своїми побратимами та ротою й до останнього продовжувала рятувати українських бійців. У битві із силами противника, які переважали, медик була одягнена в бронежилет і шолом, але це не врятувало від поранення. Російські війська стріляли з танків і стрілецької зброї. У Семидьянову потрапили зі стрілецької, вона померла від поранення в ділянці живота, втративши багато крові.

Зараз діти загиблої навіть не можуть її поховати через важкі бої, які не припиняються.
“Намагаємося якнайшвидше це зробити, проте у військкоматі нам не йдуть на зустріч”, — пояснила Юлія Волкова.

Як передає Politeka.net, історію військового лікаря розповіли на Facebook-сторінці командування медичних сил Збройних Сил України.

Володимир Троханчук вже не один десяток років начальник відділення гнійної хірургії Військово-медичного клінічного центру Північний Регіон.
На фронті він перебуває з перших днів війни.
“За його плечима понад одинадцять ротацій в саму гущу бойових дій, де він не тільки оперував, а й сам витягував поранених з-під обстрілів”, – йдеться в повідомленні.

Раніше ми писали про бойового медика Наталії Клименко. Дівчина закінчила медичний вуз, вибравши престижну і затребувану спеціальність стоматолога.
Але зрозуміла, що лікувати зуби в затишному кабінеті, коли в країні йде війна, коли хлопці на передовій потребують допомоги – не для неї.

Печінка — унікальний, життєво важливий і незамінний орган людини, який виконує безліч функцій. Щоб печінка працювала добре, її потрібно “радувати” правильними продуктами, зокрема фруктами оранжевого і червоного кольору.

Лікар Анатолій Печенка зазначив що такі фрукти містять у своєму складі багато каротину і пектину. Розчиняючись у воді, пектин приймає гелеподібну форму, пов’язує шкідливі речовини (пестициди, радіонукліди, важкі метали) і очищає від них організм.

Особливу увагу експерт радить звернути на абрикоси, тому що ці плоди збагачені каротином, який зміцнює імунну систему і знижує ризик інфекційних захворювань, а також вітамінами C, B, B1, E, магнієм, фосфором, залізом і калієм. Такий вітамінний склад допомагає виводити з організму токсичні речовини, підтримувати рівень холестерину в крові, а також поліпшити травлення.

Лікар додав, що при проблемах з печінкою краще вибирати кисло-солодкі сорти абрикосів. А ось уникати ці фрукти необхідно при гепатиті. Каротин абрикосів у таких хворих не засвоюється і може нашкодити.

Як відомо, захворювання печінки може виникнути тоді, коли людина веде неправильний спосіб життя, багато вживає алкоголь і не робить фізичні вправи.

15 квітня, рівно два роки зі смерті 20-річного парамедика Миколи Волкова.

Про це розповіли на сторінці благодійного фонду допомоги ветеранам та військовим під назвою “Повернись живим” у соцмережі Фейсбук.

Миколи з позивним “Смурфік” помер рівно два роки тому, не виходячи з коми після кульового поранення в голову. Юнак був родом з Маріуполя. Коли почалася війна, йому було всього 15, але він мав шалене бажання допомогти своїй країні.

Але ворожий снайпер вирішив, що юний парамедик в особі Миколи гідна мішень. За життя хлопця боролися медики Дніпра протягом трьох діб, але смерть виявилася сильнішою.

“Сьогодні це фото має з‘явитись у вашій стрічці.

Це – Микола Волков, Смурфік. Саме під таким псевдо 20-річного захисника знали побратими.

Рівно 2 роки тому, 15 квітня 2019 року, не виходячи з коми після кульового поранення в голову, Микола помер.

Три доби лікарі з Дніпра боролися за його життя. Смерть того разу виявилась сильнішою.

Смурфік був родом з Маріуполя. Коли почалася війна, йому було 15. Він не мав медичної освіти чи військової підготовки, але мав шалене бажання допомогти своїй країні і справжнє покликання рятувати життя.

Він міг врятувати багатьох, він міг прожити багато років, він мав би побачити нашу перемогу та ходити своїм рідним, вільним Донбасом.

Натомість, Микола зробив свій вибір на користь України, а ворожий снайпер чомусь вирішив, що медик – це гідна мішень.

Микола Волков, Смурфік, парамедик.

Він віддав своє життя, аби була Україна. Пам‘ятайте!”,- написано в пості.

У Львові від важкої хвороби померла медсестра, яка 25 років рятувала людей

“У сім’ї ЕМД сумна новина: закінчила своє земне життя молодша медична сестра Покосінська Оксана Михайлівна. 25 років Оксана Михайлівна пропрацювала на IV підстанції Львова. Чуйна й життєрадісна, вона завжди готова була прийти на допомогу, та не змогла здолати свою підступну хворобу…Парастас за пані Оксаною відбудеться сьогодні о 18.00 у її рідних Чишках.

Сумуємо разом з рідними та висловлюємо свої щирі співчуття. Спочивайте з Богом”.

“Треба, як мінімум, зменшити кількість людей в компаніях, які святкують. Це найпростіший спосіб, який може допомогти. Особливо тим, хто не хворів. З іншого боку, якщо ви перехворіли і у вас є колеги, які також хворіли на COVID-19, то можете спокійно разом святкувати. Чи з іншою родиною, котра перехворіла”, – сказав лікар.

За його словами, у таких обставинах шансів отримати інфекцію немає. А ось групі ризику він не рекомендує брати участь в масових заходах, тому що там шанси заразитися досить високі.

Нагадаємо, китайські лікарі розповіли, як проявляється COVID-19 за днями. До 40% випадків інфекції перебігають безсимптомно, але половина з них стають важкими.

Працівниця лікарні розповіла сайту 24 каналу про нинішню ситуацію у закладі, як у “неспеціалізованому” госпіталі опиняються хворі на COVID-19 і чому медперсоналу за роботу з цими пацієнтами не збираються доплачувати.

Що відбувалося у лікарні в травні?

Марія (ім’я змінено на прохання героїні) – одна із понад 10 працівників Кам’янець-Подільської міської лікарні, які перехворіли на COVID-19 у кінці травня. Тоді ця ситуація набула розголосу у ЗМІ, оскільки масово інфікувалися не лише пацієнти, а й медперсонал терапевтичного відділення, яке тоді довелося тимчасово закрити.

Марія розповідає, що всього у Хмельницькій інфекційній лікарні тоді лежали 7-8 осіб з медперсоналу. Ще три лікарі, санітарка і медсестра були на домашньому лікуванні. Останні купували ліки за власний рахунок – з бюджету міста разово виділили лише по 1500 грн кожному. Лікування, звісно, обійшлося дорожче.

Тут варто наголосити, що йдеться про заклад, куди хворі потрапляють на госпіталізацію за направленням сімейного лікаря або ж “по швидкій”. Тобто офіційно з COVID-19 лікарня не працює.

Як до закладу потрапляють хворі на COVID-19?

До терапевтичного відділення привозять пацієнтів з різними недугами. Якщо у них проявляються симптоми COVID-19, їх або переправляють на інфекційне відділення, або ж вони перебувають тут, поки не прийде результат ПЛР-тесту.

В ідеалі пацієнти з симптомами повинні перебувати в окремих палатах до отримання результату тесту і переводитися в загальну лише якщо він негативний. Однак на практиці таку норму виконати не завжди вдається – виділити окремі палати для всіх неможливо, до того ж симптоми COVID-19 часто проявляються не в перший день госпіталізації.

Яка ситуація в лікарні зараз?

За словами Марії, коли відділення лише відкривали після масового спалаху навесні, йшлося про те, що в палаті має бути не більше 1-2 пацієнтів. Нині ж їх кількість може сягати 4-5.

Зараз на тиждень серед наших пацієнтів виявляємо один-два позитивні ПЛР-тести точно. І вони при цьому можуть перебувати в загальних палатах, тобто з іншими людьми. Тому що це нереально – на кожного окрему палату виділити,

– розповідає працівниця лікарні.

Більш того, зараз сюди переводять і пацієнтів з інфекційної лікарні, якщо ті отримали негативний ПЛР-тест, однак потребують долікування. Тому багато вільних місць у закладі просто бути не може.

Ситуації, коли людина пролежала у загальній палаті до результату ПЛР-тесту, а він приходить позитивний – не рідкість. На сам результат останнім часом очікують близько тижня.

Марія розповідає про нещодавній такий випадок: крім пацієнтки, яка отримала позитивний результат тесту, у палаті було ще троє осіб. Їм вже тести ніхто не робив, як і лікарям та медсестрам, які контактували з хворою. Коли це питання порушили, медикам рекомендували записуватися в загальну чергу і чекати, або ж робити тест у приватній лабораторії власним коштом.

Після весняного спалаху, у терапевтичному відділенні серед персоналу випадків хвороби не було. Однак Марія зазначає: медики по суті постійно контактують з хворими на COVID-19, тому нових захворювань виключати не можна

Основними захисними засобами – масками, рукавичками та щитками – медперсонал забезпечений. За потреби, з цим допомагають і самі пацієнти. Однак щодо більш серйозного захисту, ситуація не така приємна: лікарні виділили лише два багаторазові медичні костюми і то лише після того, як масово захворів персонал. До цього, за словами працівниці закладу, комбінезони просто тримали на складі:

Коли у нас був один поверх, то було по дві медсестри на зміну: одна вдягає комбінезон, іде до хворого, в якого підозра. Другий костюм – для лікаря. Всього на цей захист – на людей 10.

Що з лікарняними та компенсацією?

Марія захворіла у кінці травня і до середини червня була на лікарняному з COVID-19. Лікарняних виплат не отримала до цих пір – велося службове розслідування.

Нам обіцяють, що колись лікарняні виплатять, але коли то має бути – чекаємо. Я у червні віддала лікарняний (лист, – 24) і досі не отримала гроші. Нам пояснювали, що це пов’язано з тим, що йшло розслідування нещасного випадку. Тобто те, що ми захворіли, рахують як нещасний випадок,

– пояснює жінка.

Буквально тиждень тому медики все ж отримали акти з результатами цього розслідування – випадки класифікували як “виробнича травма”. Проте гроші отримати не так просто. Більш того, наразі невідома і точна сума виплат.

Тепер медпрацівників направляють у соціальний фонд. Однак Марія розповідає: тут є багато нюансів. Наприклад, у чеках не має бути вказано нічого, крім тих ліків, які призначали. Якщо медикаменти інші, чи є додаткові покупки – “нічого з того не вийде”.

Жінка переповідає це зі слів колег, оскільки сама до фонду ще не дійшла – знову прихворіла і пішла на лікарняний. Зазначає: хоча наслідки COVID-19 для здоров’я встановити важко, стала помічати, що з’явилася задишка, чого раніше не було.

У одного з колег після хвороби почалися проблеми з зором – з травня він досі не вийшов на роботу та переніс складну операцію, оскільки почалося повне відшарування сітківки ока.

При цьому працівникам лікарні, які перехворіли на COVID-19, пояснили: додаткової компенсації чи будь-яких інших виплат для них не передбачено, оскільки заклад офіційно не є “коронагоспіталем”.

Чиновники дуже тридзвонять, що лікарям видають виплати додаткові у великих сумах. Нам же керівництво сказало, що їх отримують тільки ті відділення і стаціонари, до яких офіційно направляють пацієнтів з COVID-19 – спеціалізовані лікарні, наш заклад таким не є,

– додає Марія.

Далі медики нікуди не зверталися, однак думають про консультацію з фахівцем, який з юридичної точки зору пояснив би, що варто робити у такій ситуації: “Хочемо, щоб нас якось захищали. Хоч трохи. А не настільки ми нікому були непотрібні”.

У НСЗУ уточнили сайту 24 каналу, що додаткова оплата медикам, які працюють з хворими на COVID-19, здійснюється тільки в ті заклади, що визначені для госпіталізації пацієнтів з коронавірусом і мають відповідний договір з НСЗУ.

Йдеться про медиків, які безпосередньо залучені до надання медичної допомоги таким пацієнтам і входять до складу спеціальних медичних команд. Тариф за стаціонарне лікування пацієнтів з COVID-19 включає 300% до зарплат.

Щодо ситуації з лікарняними, ми надіслали запити до відповідних органів. Наразі очікуємо на відповідь.

У Франківську відкрили пам’ятну дошку медику, який загинув на Сході (ФОТО)

Чоловік 25 років рятував людські життя, працюючи у лікарні. А далі – пішов на передову, де загинув, пише Фіртка з посиланням на пресслужбу міського голови.

Ворожа куля обірвала життя добровольця 3 квітня 2017 року під Лисичанськом.

У Богдана Ризанича залишилася дружина, син та двоє онуків.

Тепер його ім’я навіки закарбоване у нашій історії. А ця анотаційна дошка на фасаді лікарні буде завжди нагадувати про ціну нашого життя тут.

На Львівщині унаслідок Covid-19 помер керівник Старосамбірського центру первинної медичної допомоги Василь Савенко. Про це на своїй на фейсбук-сторінці повідомляє заступниця міністра охорони здоров’я Ірина Микичак, пише Твоє місто.

«Знову цей жахливий вірус забрав хорошу людину. Достойний чоловік і справжній лікар. Сумую разом з медиками Старосамбірщини», – написала Ірина Микичак.

«Він був Людиною, яка врятувала не одне життя, дала дорогу в майбутнє багатьом людям. Медицина була не тільки його професією, а й покликом душі. Професіонал своєї справи… Завжди був життєрадісним, співчутливим та відкритим для усіх. Таким він і залишиться в наших серцях», – ідеться в повідомленні на сторінці Старосамбірського ЦПМД.

Василеві Савенку 9 серпня мало виповнитись 60 років. Центр ПМД у Старому Самборі лікар очолив під час запровадження першого етапу медичної реформи. У лікаря залишились дружина і сини.

Додамо, що на Львівщині на коронавірус захворіли вже понад тисячу медиків, восьмеро – померли.

У четвер, 30 липня, сім’ї померлого від ускладнень COVID-19 медика з Івано-Франківської області перерахували понад півтора мільйона гривень страхової виплати.

Про це повідомляє Фонд соціального страхування України.

Зазначається, що завідувач диспансерного відділення помер внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов’язків. У зв’язку із цим його родині виплатили 1 576 500 гривень з державного бюджету.

“Кошти надійдуть на рахунок сім’ї упродовж декількох банківських днів”, – йдеться у повідомленні.

Від початку пандемії Фонд соціального страхування профінансував держдопомоги для п’яти родин медичних працівників.

“ФССУ профінансував одноразові допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у розмірі 210 тисяч 200 гривень для шести родин, чиї близькі померли внаслідок інфікування коронавірусом SARS-CoV-2 під час виконання професійних обов’язків”, – додали у Фонді.

Нагадаємо, у травні від нової коронавірусної інфекції помер завідувач диспансерного відділення Прикарпатського клінічного онкологічного центру онкохірург Ігор Закала. Чоловік звернувся з симптомами коронавірусу до Центральної міської клінічної лікарні 24 квітня. За кілька днів стан лікаря погіршився і його під’єднали до апарату штучної вентиляції легень. Від ускладнень, спричинених коронавірусом, чоловік 13 травня пішов із життя.

Військовий медик Микола Ілін із позивним “Естонець”, якого 13 липня вбили на Донбасі під час евакуації солдата, мріяв одружитися з українкою та повернутися до Таллінна.

Про це виданню Delfi розповів його близький друг Максим Пчєлов, пише ТСН.

“Ми познайомилися з Миколою у 2006 році. Це було навесні, в березні, коли в Мінську якраз проходила опозиційна акція протесту, в якій він брав участь. Там Миколу жорстоко побили, після чого він потрапив до лікарні. Потім утік до Києва, напевно, через Росію. У Києві проходила акція на підтримку білорусів, він взяв у ній участь. Ось там ми і познайомилися“, – згадує Пчєлов, який на той момент вчився на пасічника в Аграрному університеті.

З Миколою вони однолітки, обидва 1984 року народження. За словами Пчєлова, Ілін переїхав до Таллінна, щоб отримати політичний притулок. Після цого друзі на деякий час втратили зв’язок, відновити який вдалося у 2014 році.

“Коли на Україну напала Росія, він мені подзвонив, після чого ми зв’язалися через Facebook. Він цікавився, що у нас відбувається, описував, яка ситуація в Естонії, в Таллінні“, – згадує Пчєлов.

У 2018 році Микола повідомив Максиму, що збирається їхати до Києва. З листування стало ясно, що він збирається в зону бойових дій. За словами Пчєлова, його друга сильно турбувало те, що відбувається на Донбасі.

“Росія проникає в усі пострадянські країни і не дає спокою ні вам, прибалтам, ні нам, українцям. Про білорусів я взагалі мовчу. Миколу це дуже сильно дратувало, тому він боровся”, – розповів товариш, додавши, що Ілін не хотів “стріляти та вбивати”, а тому вивчився на медика.

“Він сам розробляв методички та посібники для солдатів, збирав їх за власною ініціативою в групи, навчав. Його мета була, щоб кожен солдат умів сам себе врятувати. Він розповідав, яку потрібно мати аптечку, яке спорядження, як надати допомогу”, – розповідає Пчєлов.

За його словами, у Іліна був контракт зі Збройними силами України. Водночас він мріяв про майбутнє, не пов’язане з війною. Хотів одружитися з українкою. За його словами, в Іліна була особлива любов до України, однак, він часто згадував про Таллінн.

Пчєлов зазначив, що Ілін заповідав кремувати себе та розвіяти прах над Україною, Білоруссю та Естонією. Нині Максим чекає, коли тіло товариша передадуть українській стороні.

У виданні із посиланням на міністра закордонних справ Естонії Урмаса Рейнсалу зазначають, що Микола Ілін був громадянином Естонії. “Діє принцип, що громадяни Естонії можуть діяти у військових частинах інших країн з дозволу уряду”, – сказав міністр, додавши, що, наскільки йому відомо, досі жодного такого дозволу видано не було.

За його словами, українська влада офіційно не підтвердила загибель громадянина Естонії в зоні ООС.

Водночас у посольстві України в США зазначили, що загибель Іліна “повинна нагадувати нам, наскільки серйозною та жорстокою є загроза російської агресії”.

13 липня бойовики обстріляли військових, які евакуйовували тіло українського бійця, котрий підірвався на вибуховому пристрої поблизу населеного пункту Зайцеве. Унаслідок підступного обстрілу

На Донбасі під час евакуації тіла українського бійця бойовики вбили медика та двох військових поранили, загинув військовий медик Микола Ілін з позивним “Естонець”.

10-річна вінничанка захворіла на правець та потрапила до реанімації.

Про це у соціальній мережі фейсбук написала Маринка Поворозник.

Так, стало відомо що на Вінничині 10-річна Алла захворіла на правець. Як виявилося, у дитини не було жодних щеплень.

Зазначається, що недуг розвивалася поступово, і нині Алла у важкому стані. Причиною зараження стала травма пальця на нозі.

“Два тижні тому вона зачепила ніготь на нозі дверима, ми обробили ранку, зробили все можливе, але в лікарню не звертались, тому що рана повністю загоїлась…. вона не червоніла, не наривала — зажила. Проте через 1,5-2 тижні у неї почались болі в спині, в області нирок, і ми думали, що вона десь простудила спину. Далі вона почала жалітись на біль у щелепі”, – сказано у дописі.

Згодом у дівчині почалися сильні судоми вона задихалась і кричала від болю. Рідні викликали їй швидку, медики направили її до реанімації. Фахівці встановили, що у дівчини правець, уже третя стадія з чотирьох.

Зараз стан дівчинки вкрай тяжкий та вона перебуває у штучній комі. Аллі вводять антибіотики та протисудомні препар

Про цей випадок розповів у Фейсбуці й очільник області Владислав Скальський. Він пише, що дитина не мала жодних щеплень. Батьки були проти них.

“Єдиний спосіб захистися від цієї інфекції — вакцинація. Імунітет після захворювання не формується, і є ймовірність повторного зараження, тому вакцинація необхідна, навіть якщо ви перехворіли”, — йдеться у повідомленні.

Про це повідомила у фейсбуку Наталія Кінаш, медичний директор зі стаціонарної допомоги КНП “Калуська ЦРЛ”.

Жінка працювала рентген-лаборантом у Калуській районній лікарні.

Про смерть медика повідомила заступниця головного лікаря Калуської ЦРЛ Наталія Кінаш.

“Висловлюємо щирі співчуття родині покійної, близьким з приводу непоправної втрати…”– йдеться у повідомленні Кінаш.

ВонЗ сумом повідомляю, що сьогодні на 41 році життя перестало битись серце нашої колеги-медика, рентген-лаборанта Калуської районної лікарні Богдани Гриців. Висловлюємо щирі співчуття родині покійної, близьким з приводу непоправної втрати…, – йдеться у повідомленні. Це вже шоста смерть з приводу коронавірусної хвороби на Калущині.

У кожному районі Прикарпаття зафіксовані випадки коронавірусу. Найважча ситуація – в Івано-Франківську, Надвірнянському та Тисменицькому районах. В області померли понад три десятки хворих на коронавірус.

Івано-Франківська обласна клінічна лікарня першою зустрілася з невідомою хворобою. Заступниця головного лікаря Любов Андрусишин також не одразу погодилась розповісти свою історію. Їй, як й іншим медикам, надзвичайно складно, передає ВВС.

Вони втомились і хочуть, щоб це якомога швидше закінчилось.

Ось що лікарка розповіла для BBC News Україна про боротьбу прикарпатських медиків з коронавірусом.

Першими прийняли удар
Ми першими в області стикнулися з цією інфекцією. Ми не знали, що робити і як поводитись.

Так, нам було страшно. У нас не було відповідного захисту, протоколу лікування. Багато чиновників, багато преси, багато хворих і смерть за смертю… ми були на межі. Першою у нашій лікарні померла 56-річна жінка. Тоді всі усвідомили, що це серйозно.

Власне, тоді ми ще не знали, з чим маємо справу. Ця жінка мала лише підозру на коронавірус, ми їй діагностували грип, ускладнений пневмонією. До неї був прикріплений апарат штучної вентиляції легень. Але коли вона менш ніж за добу померла, і в неї тест виявився позитивним – от тоді всі отримали острах.

В нас не було захисту, кількість хворих зростала, на роботі всі горіли… Тоді почали розраховуватися з роботи. В нас досить багато медиків пішло. Але потім люди зрозуміли, що треба працювати, що ми маємо рятувати пацієнтів. Стали поступати засоби індивідуального захисту, допомагали сторонні, ми зрозуміли, що ми не одні.

Залишали під воротами пакунки
Дуже багато благодійників кинулись на допомогу. І не лише благодійників. Ми отримали багато допомоги від пересічних людей. Територія нашої лікарні повністю закрита, сторонніх людей не допускаємо. Але звичайні люди почали залишати пакунки під воротами інфекційної.

Вони залишали все, що могли придумати: засоби індивідуального захисту, халати, побутові речі. Одного разу ми знайшли торбинку з рукавичками. Якийсь пенсіонер просто поштою вислав нам двадцять масок.

Хтось водичкою, хтось смачненьким, хтось добрим словом. Навіть кавовий апарат нам дали. Приносили багато елементарних речей для побуту. Були такі, які просили нікому не називати своїх прізвищ, навіть нам їх не говорили. Вони не хотіли слави чи чогось такого, вони просто хотіли підтримати в біді.

Наші земляки настільки вміють одне одного підтримати, що це аж пробивало до сліз. Нам було дуже приємно. Тоді ми зрозуміли, що маємо можливість працювати і страх зник.

Колектив згуртувався
Захищений – значить озброєний. В нас вже було достатньо масок, рукавиць, халатів. Ми стали сильнішими.

Не перебільшуйте, я не герой. У нас всі такі: і молоді лікарі, і старші лікарі, і медсестри. В нас всі герої. Дуже гарно себе проявили ті, які працюють дистанційно. Дуже гарно показали себе двоє молодих лікарів, які прийшли до нас як інтерни. За цей період вони дуже виросли. Наш головний лікар – великий молодець. Він з нами весь час пліч-о-пліч.

Повірте, в нас є з ким працювати: і на приймальному відділенні, і в реанімації. Навіть при тому, що шестеро наших медиків захворіли на коронавірус, ніхто з нас не пішов на самоізоляцію. Ми всі дружно залишились працювати і лікувати своїх колег. Слава Богу, всі одужали. Слава Богу, вони повернулися на свої робочі місця і продовжують працювати.

Можливо, в інших лікарнях по-іншому. Там не очікували, що буде така ситуація. Не були готові, не стикалися ні з чим подібним. Ми ж в такому режимі працювали завжди і звикли до такої роботи.

Рідні розуміють
Я – інфекціоніст з великим стажем роботи. Мої рідні уже до цього звикли: зарази в лікарні повно. Але вони відносяться з розумінням. Звичайно, я переживаю за них, а вони за мене. У мене ще й маленька внучка. Дуже її люблю. Звичайно, що всюди можна контактувати з хворими на коронавірус – і в транспорті, і в магазині, і будь-де. Вірогідність того, що моя внучка заразиться, дуже велика. Але я не маю права боятися.

Ніхто не боїться. Це не чума і все буде нормально. Ми маємо спецодяг. Ми вже не перший рік працюємо в такому режимі: миємо, перемо, прасуємо, все провітрюється. Я знімаю з себе захист, переодягаюся, мию руки і йду додому. Береженого Бог береже. Головне, щоб були здорові і все подолаємо.

“З глибоким сумом повідомляємо, що сьогодні, 1 лютого, в результаті злочинних обстрілів з боку російсько-окупаційних військ позицій українських захисників поблизу Новотошківського загинула старший бойовий медик одного з підрозділів Об’єднаних сил”, – йдеться в повідомленні.

Жінка потрапила під ворожий обстріл під час доставки медикаментів на позицію. Вона отримала множинні осколкові поранення, несумісні з життям.

Клавдія народилася 25 лютого 1986 року в с. Зачепилівка Харківської області, де постійно мешкала. Закінчила Красноградський медичний коледж, була фельдшером за освітою, проходила практику на “швидкій допомозі”.

У лютому 2017 року призвалась на військову службу в Зачепилівському військкоматі й уклала трирічний контракт зі Збройними силами. Служила в 54-й окремій механізованій бригаді, а в жовтні 2019 року перейшла до “холодноярівців”, коли бригада тренувалася на Яворівському полігоні.

У Клавдії залишилися дочка Юлія 2008 року народження, батьки і молодша сестра, яка має інвалідність.

Співчуття рідним і близьким загиблої висловили в Офісі президента.

Від нового коронавірусу помер перший медичний працівник. Смерть зафіксували в китайському місті Ухань, яке стало епіцентром хвороби. Про це в суботу, 25 січня, повідомляє South China Morning Post.

Відзначається, що зараження 62-річного хірурга Лян Удун запідозрили минулого тижня. Після виявлення хвороби чоловіка госпіталізували в міську лікарню, проте він помер.Це перший випадок смерті медичного працівника після зараження новим коронавірусом.

Нагадаємо, за останніми даними, новим типом коронавірусу 2019-nCoV в Китаї заразилися 1287 осіб, померла 41. Більшість випадків було зафіксовано у столиці центральної провінції Хубей – Ухані і його околицях, а також серед осіб, які відвідали це місто.

Вірус поширився за кордон, в тому числі в Південну Корею, Японію, Сінгапур, Таїланд, В’єтнам, США, у Францію й Австралію.

Іван Герцен  – відомий одеський травматолог-ортопед, який рятував поранених на Донбасі бійців Об’єднаних сил раптово помер. Причиною смерті став інфаркт, який застав медика просто на робочому місці.

Про це повідомляє «Obozrevatel», посилаючись на Департамент охорони здоров’я Одеської міськради.

«За час роботи Іван Іванович отримав повагу колег і пацієнтів, проявив себе як висококваліфікований, відповідальний фахівець і чудова людина», – розповіли в департаменті.

За словами його колег, незадовго до смерті, перевозячи поранених бійців із зони бойових дій у госпіталь, він потрапив під обстріл, перебуваючи у санітарному транспорті.

У листопаді 2018 року Іван Герцен як офіцер запасу був призваний терміном на 18 місяців у Збройні Сили України. Працював у військовому госпіталі в Дніпрі, де лікував поранених у зоні ООС бійців. Лікар навіть жив при госпіталі і був готовий прийти на допомогу пацієнтам 24 години на добу.

У відомстві нагадали, що зловмисників затримали на робочому місці після отримання цих коштів.

У ході обшуків за адресами мешкання та на робочих місцях підозрюваних виявили та вилучили гроші у сумі еквівалентній 135 тисячам доларів та понад 20 конвертів з медичною документацією осіб, які подавали документи на встановлення групи інвалідності з грошовими коштами у сумі від 700 до 1500 доларів.

“За результатом відпрацювання осіб, чиї медичні документи були виявлені під час слідчих дій, одному з підозрюваних додатково інкриміновано ще один епізод одержання хабара у сумі 800 доларів США за встановлення інвалідності”, – зазначили у прокуратурі.

За результатом розслідування 29 березня обвинувальний акт у кримінальному провадженню за ч. 3 ст. 368 КК України та ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України направили для розгляду по суті до Печерського районного суду м. Києва.

Крім того, у ході досудового розслідування також встановили факти вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 358 КК України. Матеріали щодо них виділено в окреме провадження, наразі по них триває досудове розслідування.

За інформацією поліції, 35-річного фельдшера вбили, коли він знімав зарплату з банківської картки. Між ним і невідомими чоловіками на вулиці сталась сварка, яка переросла у бійку.

Внаслідок бійки чоловік отримав чотири ножові поранення та помер у кареті швидкої допомоги.

Загиблий Андрій Овчинников працював фельдшером 3-ої підстанції швидкої допомоги. За словами колег, сварки не було, на медика одразу напали.