Оскільки світ змінюється дуже швидко, змінюватися мусить і шкільна система. Ті прийоми та практики, які працювали для дітей ще 10–20 років тому, стають все менш дієвими для сучасних школярів. Пандемія та повномасштабна війна створюють нові виклики, дедалі більше батьків висловлюють незадоволення шкільною освітою своїх дітей.

Тому в Україні продовжують впроваджувати освітню реформу. Не всі зміни подобаються батькам та вчителям, а деякі – відверто лякають. Це нормально, бо насправді ми боїмося не конкретних кроків, а невідомості. Невідомість породжує міфи, які спростовують аналітики Центру спільних дій.

Міф 1. Реформу освіти зараз немає сенсу проводити, бо після війни її згорнуть

Освітня реформа почалася задовго до повномасштабної війни – ще у 2017 році. Спершу вона охопила початкову школу: тоді першачки почали задоволено розповідати, що на уроках їм дозволяють не сидіти цілий день за партами, а частина навчання проходить у форматі гри.

Реформа старшої школи – це логічне продовження процесу, який запустили в країні ще 6 років тому. Вона закріплена законодавством та відбуватиметься безвідносно до війни. Більше того, війна завершиться, а діти у всіх українських громадах так само потребуватимуть справді якісної освіти.

Міф 2. Реформу проводять для того, щоб позакривати школи

Це не так. Мета реформи – зробити так, щоб кожна дитина громади змогла отримати доступну та якісну шкільну освіту.

Часто батьків та вчителів лякає й ображає формулювання «понизити ступінь школи». Воно справді може викликати негативні асоціації: ніби хтось хоче зробити школу «менш значимою». Насправді ж логіка реформи полягає в іншому.

За нею, початкову освіту діти будуть отримувати в початковій школі, базову середню – в гімназії, а профільну середню – у ліцеї. Там діти зможуть отримати кращу профільну освіту, щоб згодом легко вступити до бажаного університету. Початкова школа, гімназія та ліцей можуть бути окремими закладами або структурними частинами одного закладу. Саме громада вирішує для себе, скільки гімназій та ліцеїв їй потрібно й де їх краще розташувати.

Міф 3. Реформа вигідна лише обласним центрам і столиці

Практика показує, що ні. Навпаки, завдяки реформі менші громади можуть забезпечити дітям кращу шкільну освіту та успішно конкурувати з великими містами.

Один із прикладів – Славутська громада на Хмельниччині. Там для старшокласників працює академічний ліцей, який має 7 профілів: від інформатики й географії до англійської та української філології. Зараз колеги з різних громад приїжджають до міста, аби перейняти успішний досвід.

Серед них – освітяни Володимир-Волинської громади на Волині. Там планують відкрити один ліцей, який забезпечуватиме якісне профільне навчання для дітей не лише власної громади, але й сусідніх. У процесі реформування місцева влада постійно спілкується з батьками, вчителями та дітьми. Спершу реформа не дуже подобалася мешканцям громади, але зараз вони готові втілювати її. Особливо майбутні нововведення подобаються учням, заради яких і проводять реформу освіти.

Міф 4. Влада ухвалить вигідні для себе рішення, а людей ніхто не питатиме

Аби цього не сталося, на всіх етапах ухвалення рішень місцевому самоврядуванню варто прислухатися до думки батьків, вчителів та дітей. Адже реформа передусім має задовольнити їхні потреби. Для цього місцевій владі потрібно проводити в громадах опитування, публічні консультації й обговорення.

Державна політика у сфері освіти визначає чіткі законодавчі рамки, які місцева влада обов’язково повинна впровадити. Тому реформа – це не вигадки чи забаганки місцевих управлінців, а давно визначений державний курс на покращення доступності та якості освітніх послуг. Курс на європейське майбутнє, від якого ми не можемо відійти навіть під час повномасштабної війни.

Проте щодо багатьох важливих деталей громади мають свободу: які профілі матимуть ліцеї, де саме вони знаходитимуться, скільки класів там буде. Кожна громада має свої особливості, тому тут не можна просто підглянути, як зробили сусіди.

Аби рішення справді були вигідними для дітей громади, місцева влада проводитиме громадські обговорення. Їх варто відвідувати, адже це – шанс для батьків і вчителів озвучити свою думку й бути почутими, а також поставити запитання своїй місцевій владі й дізнатися про реформу більше.

“Червона кнопка” – це вигадка засобів масової інформації, у ядерній валізці є коди для приведення в бойовий стан ядерного боєзаряду. І якщо президент РФ Володимир Путін наважиться на використання ядерної зброї, розвідки країн Заходу одразу дізнаються про загрозу з боку Росії.

Про це розповів військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов в інтерв’ю виданню “ГОРДОН”.

“Горезвісна “червона кнопка” – це міф, створений ЗМІ. У ядерній валізці є коди для приведення в бойовий стан ядерного боєзаряду. І процедура багаторівнева. І якщо на одному з рівнів відбудеться збій або її не буде виконано, то до пускової установки або засобу застосування коди не дійдуть… А з огляду на те, в якому стані виявилася техніка на тривалому зберіганні, я думаю, що і ядерні боєзаряди можуть виявитися в такому ж стані. До того ж РФ виробляла дуже невелику кількість (ядерних боєзарядів – Ред.), переважно стратегічних. А тактичних й оперативно-тактичних зарядів практично в Росії не виробляли”, –сказав Жданов.

Експерт зазначає, що країни Заходу знають місця зберігання ядерної зброї в Росії, оскільки всі вони верифіковані за договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Також у випадку, якщо РФ захоче застосувати ядерну зброю, західна розвідка про це одразу дізнається.

“До речі, я весь час наводжу, як приклад, генерала (начальника Головного управління розвідки Міноборони України Кирила – Ред.) Буданова. Він на початку літа якось сказав: “Коли закінчується в бункері у Путіна нарада, за п’ять хвилин стенограма лежить на столі у західних розвідслужб”. Тому я думаю, що Захід про це знатиме одразу. План нашої війни Захід коли оголосив? Уже, до речі, рік минув. Тому вони чудово знатимуть про наміри Путіна”, – наголосив Жданов.

Нагадаємо, раніше Жданов розповів, що в СРСР і тепер у Росії цю валізу носять показово під час поїздок очільників країни за кордон. “У цій валізі є сейф, він має електронний замок, який спрацьовує на відбиток пальців чи сітківки ока, або і те, і інше. Коли відкривають валізу, відкривають сейф, там є код. Код видається, прикладається до розпорядження і далі йде по команді вниз. На кожному етапі цей код звіряється і до нього додається якась частина. На кінцевому етапі, коли вводять цей код, розблоковується рубка оператора, в якій розміщена “червона кнопка”, натискається кнопка “пуск” і ракета здіймається зі стартової позиції”, – пояснив Жданов.

Як пояснив доктор Комаровський у своїй передачі на телеканалі “Україна”, що від вакцини заразитися коронавірусом неможливо.

У деяких людей на 1-2 день після вакцинації з’являються гострі симптоми захворювання: підвищення температури, катаральні явища. Створюється враження, що вакцина принесла не користь, а шкоду організму. Однак це не так.

“При появі гострих симптомів безпосередньо після вакцинації можна заразитися тільки тоді, коли для вакцинації використовується живий збудник”, – пояснив Комаровський.

Як приклад лікар назвав оральну поліомієлітну вакцину – людина певний час може виділяти живий вірус в навколишнє середовище.

Експерт зазначив, що всі вакцини від коронавірусу – неживі, а це означає, що заразиться хворобою від них неможливо.

“На сьогодні всі вакцини від коронавірусної інфекції не мають ніякого відношення до живого коронавірусу. У всіх вакцинах використовується або інактивований вірус, тобто вірус, який позбавлений своєї заразності, або використовується фрагмент вірусу. Конкретно – білок, який є джерелом утворення антитіл”, – додав кандидат медичних наук.

Наші кореспонденти вийшли на вулиці столиці, зібрали п’ять найпоширеніших міфів і попросили експерта, в.о. директора “Київоблгаззбуту” Дениса Смолякова підтвердити або спростувати їх.

Міф 1. При оформленні спадщини, продажу будинку або квартири змусять повернути субсидію

“Це неправда. Субсидія видається на безповоротній основі. Тому при продажу квартири просто зупиниться нарахування субсидії”.

Міф 2. Якщо не використовувати комунальні послуги, на які надається субсидія, на наступний рік субсидію не дадуть

“Навпаки, економія електроенергії та газу призведе до економії коштів держави. Держава навіть поверне гроші. Економити газ і електрику – це вигідно”.

Міф 3. Субсидії позбудуться сім’ї, у яких є депозити

“Можуть враховуватися відсотки, отримані за депозитом, а сам депозит як такий враховуватися при видачі субсидії не буде”.

Міф 4. Якщо у когось із членів сім’ї є земельний пай, сім’я вже не може розраховувати на субсидію

“Якщо пай не здається в оренду, використовується тільки для власних потреб або, що ще частіше буває, взагалі не використовується, то ніяких наслідків для видачі субсидій просто немає”.

Міф 5. Якщо в квартирі зроблено хороший ремонт, субсидію заберуть

“На видачу субсидії впливають доходи, отримані сім’єю за попередній рік. Ремонт ніякого стосунку до цього не має. Хіба мало, раптом цей ремонт робився своїми руками або взагалі ще батьками. Є тільки обмеження на придбання нових авто, тобто авто, яким до п’яти років. Це, дійсно, може впливати на видачу субсидій”.

Сексуальна активність допомагає організму швидше спалити калорії, але вона аж ніяк не може рівнятись до спортивної активності.

Заняття сексом не замінить спорт. Середня тривалість статевого акту становить від 6 до 10 хвилин, а для досягнення ефекту схуднення потрібно займатися спортом понад 2 години в тиждень, – кажуть фахівці.

А кількість калорій, які згорають під час інтимної близькості, у жінок становить близько 69 калорій, у чоловіків – до 100 калорій.

Його придумали фармакологи, щоб посіяти паніку серед населення Землі і тим самим значно збільшити свої прибутки.Агєєв усі ці роки намагався знайти вірус фантастичного ВІЛ, і… не виявив його. Наскільки він знає, ніхто і ніколи в світі культуру цього вірусу не отримав, навіть ті, хто нагороджений за виявлення Сніду Нобелівськими преміями.

Сьогодні багатьом уже зрозуміло, за що цих псевдовчених сильні світу цього заохотили настільки високими нагородами і званнями. Люди, які страждають нібито від Сніду, насправді вмирають на очах Агєєва від чого завгодно, починаючи від наркоманії і кінчаючи цирозом печінки, однак всі спроби досвідченого лікаря виявити цей міфічний вірус ВІЛ, не привели ні до чого – його просто немає.

Носії цього «вірусу» (їм про це кажуть у лікарнях внаслідок якихось фантастичних тестів), заявляє вчений, вмирають від виснаження імунної системи (може, саме це виснаження і виявляють як СНІД?). Однак це не причина, а наслідок вживання наркотиків або, що найчастіше трапляється, надмірне захоплення ліками, зокрема, антибіотиками.

Саме фармакологи, виробляють всі ці хімічні препарати, практично садять імунну систему людини, а потім оголошують: вони тут ні при чому, це все вірус ВІЛ, який потрібно знову-таки лікувати посиленим прийомом відповідних ліків, тобто остаточно знищити свій імунітет і… померти.

Надмірне захоплення сучасними ліками призводить до того, що діти вже народжуються з частковим або навіть повною відсутністю імунітету – і їх відразу ж оголошують носіями вірусу ВІЛ. І починають добивати тими ж ліками, які весь цей жах і породили. Природно, що відсутність імунітету – це беззахисність навіть від найбільш невинною інфекції, яка не тільки не шкідлива, а навіть потрібна нормальній людині для повноцінного функціонування організму, наприклад, для чищення його від накопичилася «бруду».

Вірус ВІЛ придумали фармакологи

Виходить, що сучасні фармакологи – просто злочинці перед людством, готові знищити його заради власних надприбутків! А що ж лікарі? А вони, найчастіше підкуплені фармакологічними компаніями, просто йдуть у них на поводу, бо самі годуються з цього ж джерела.

До речі, є фантастично простий, незаслужено забутий препарат АСД фракція 2 (практично народне засіб від усіх хвороб), який може в найкоротший термін відновити імунну систему людини. А вона в сучасному суспільстві, на жаль, підірвана практично всі, за рідкісним винятком, навіть у молодих людей.

Причому вищезгаданий препарат, створений професором Дороговым ще в середині минулого століття, продається лише у ветеринарних аптеках (він дозволений для лікування тільки тварин – розумієте тепер, чому?). Однак поспішайте, фармакологи можуть його вилучити і звідти.

Втім, не обов’язково, вони чудово обізнані, наскільки сучасна людина зомбований аптеками і лікарями, а тому нікуди він від них не дінеться, особливо якщо йому ще й сказати, що він хворий на Снід.

Інформаційний вісник уряду помістив публікацію, в якій на думку авторів розвінчано «безпідставні міфи» про нову «мінімалку». Але попробуємо детальніше розібратися у деяких з них.

Спочатку згадаємо, що перед прийняттям бюджету на 2017 рік були внесені зміни до Кодексу законів про працю України та закону України «Про оплату праці», якими серед іншого внесено зміни до порядку регулювання мінімальної заробітної плати і врегульовано порядок обчислення тарифних ставок працівників бюджетної сфери.

За новим законодавством мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат. Тобто інші доплати і надбавки включаються до її розміру.

На відміну від раніше чинного порядку перший тарифний розряд обчислюється не з мінімальної заробітної плати, а з розміру прожиткового мінімуму. Тобто перший тарифний розряд з 1 січня 2017 р становитиме 1600 грн. Станом на дату написання даного матеріалу Кабінет Міністрів України не відмінив норми, за якою він встановлює тарифну ставку першого розряду без відносно до прожиткового мінімуму, тобто з 1 грудня 2016 р 1335 грн. Але у відповідності із законом «Про оплату праці» якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. Тобто усі «бюджетники» повинні отримувати заробітну плату у розмірі не менше 3200 грн.

Натомість у сфері бізнесу мінімальна заробітна плата становитиме 3200 грн, що може призвести до нестачі коштів для виплати заробітної плати. Це у свою чергу посилить податкове навантаження, оскільки мінімальний розмір ЄСВ буде обчислюватися виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн.

І ще одне нововведення. Заробітна плата у законі «Про державний бюджет на 2017 р.» встановлена 1 раз і підвищення її протягом року не передбачено, на відміну від зміни прожиткового мінімуму.

Отже про міфи уряду.

Міф 1. Підвищення МЗП повністю відповідає економічним реаліям.

Уряд вважає, що підняття мінімальної заробітної плати є своєчасним оскільки воно дозволить повернути купівельну спроможність населення станом на грудень 2013 р. Але за даними Мінсоцполітики України прожитковий мінімум у цінах за листопад 2016 рік становив для працездатних осіб – 2 872 грн (з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб – 3 265 грн). тобто мінімальна заробітна плата з 1 січня 2017 є нижчою за прожитковий мінімум у листопаді 2016 р. І це при тому, що станом на 1 січня 2017 р відповідно до закону «Про державний бюджет на 2017 р» прожитковий мінімум становитиме для працездатних осіб працездатних осіб: з 1 січня 2017 року — 1600 гривень, з 1 травня — 1684 гривні, з 1 грудня — 1762 гривні. Зверніть увагу, що розмір прожиткового мінімуму з 1 січня 2017 р залишається такий самий як і з 1 грудня 2016 р. Це ж стосується і прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Міф 2. Підвищення МЗП не призведе до «зрівнялівки» в оплаті праці.

За тільки приблизними розрахунками працівники перших 11 тарифних розрядів отримуватимуть заробітну плату менше 3200 грн. Тобто усім працівникам з першого по одинадцятий тарифний розряд повинні встановлювати доплату до 3200 грн. І лише посадовий оклад працівника 12 тарифного розряду становитиме 3392 грн. Повертаємся до бурхливих 90-х років? І станом на сьогодні уряд не запропонував механізму уникнення такої «зрівнялівки». Це у свою чергу не мотивує працівників висококваліфікованих, оскільки їхня заробітна плата не суттєво буде відрізнятися від некваліфікованої праці.

Міф 3. Підвищення МЗП не призведе до розкручування інфляції.

Залишемо без коментарів. Досвід нас вчить протилежному.

Міф 4. Підвищення МЗП не звузить коло отримувачів субсидії на оплату комунальних послуг.

Дійсно коло отримувачів субсидій не зменшиться, оскільки субсидії призначаються на опалювальний період і вони не підлягають перерахунку. Коло отримувачів субсидій зменшиться вже у наступному опалювальному сезоні з осені 2017 р. Але, в системі соціального захисту виникає багато проблем. По-перше, з 1 січня 2017 р. не зміниться розмір пенсії за віком, оскільки вона обчислюється з розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, а він змінюється лише з 1 травня 2017 р. і становитиме 1312 грн. Нагадаємо, що з 1 грудня 2016 р. він становить 1247 грн. По-друге, як бачимо, розмір мінімальної пенсії за віком буде більше ніж у два рази менший ніж мінімальна заробітна плата. По-третє, підвищення мінімальної заробітної плати сприятиме росту безробітних, оскільки приватний підприємець, або звільнятиме працівників (оптимізація), або переводитиме їх на режим неповного робочого часу із збереженням норм виробітку. Стосовно оптимізації, наприклад, у сфері вищої освіти вже є лист МОН до ректорів ВНЗ про оптимізацію штатних розкладів через підвищення мінімальної заробітної плати.

У тих випадках, коли працівників переведуть на режим неповного робочого часу і їхня заробітна плата буде нижчою за її мінімальний розмір, то такі періоди будуть зараховуватися до страхового стажу пропорційно сплаченим внескам, а не у повному розмірі, що негативно вплине на тривалість стажу для призначення і обчислення пенсії у майбутньому.

Міф 5. Після підвищення МЗП не збільшиться податкове навантаження «спрощенців».

Платники 1 групи. Ця група платників сплачуватиме єдиний податок у відсотках (фіксована ставка) не від розміру мінімальної заробітної плати, а від розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня звітного року.

Платники 2 групи. Єдиний податок сплачується у відсотках (фіксована ставка) від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року. Тобто він суттєво зросте.

Платники 3 групи. Сплачуватимуть єдиний податок у відсотках від суми отриманого доходу. Розмір ставки єдиного податку, так само залежить від того, чи є цей платник ще й платником ПДВ (3 або 5% відповідно).

А от розмір ЄСВ суттєво збільшується, оскільки приватні підприємці – платники єдиного податку за себе сплачують його у фіксованому розмірі, але не нижче мінімально встановленого рівня, який обчислюється з мінімального розміру заробітної плати.

Натомість платники віднесені до 1 групі платників єдиного податку з 1 січня 2017 року будуть сплачувати ЄСВ у розмірі 50% мінімального страхового внеску, передбаченого для інших груп платників єдиного податку.

Борщ – страшна отрута! Бо м’ясо, яке в ньому варилося  віддало у бульйон жахливі: креатин та креатинин, які призводять до болю в животі,  нудоти та діареї. Більше того, фермер, який вирощував це м’ясо, здобрив його купою хімії. І тепер вона вся у вашій тарілці!

Міф: Домашній борщ – отрута для організму

Лікарі завіряють: борщ не стане для вас смертельним продуктом, якщо готувати його на другому бульйоні! Просто злийте першу воду, у якій варився шматок м’яса та залийте його новою.

Міф спростовано

Консервація – ворог номер один! Вона ж викликає рак шлунку! Звичайно, не помідор, чи огірок, а та суміш, якою ми її заливаємо! Велика кількість солі з лимонною кислотою та оцтом провокує тяжкі захворювання травної системи! Та чи це правда?

Міф: Консервовані фрукти та овочі викликають рак шлунку

Виявляється, не такий страшний чорт, як його малюють! Просто консервуйте якісні, свіжі овочі, фрукти та ягоди; зберігайте банки у темному прохолодному місці та з’їжте їх менше, ніж за два роки. І тоді нічого страшного з вами не станеться. Головне – знати міру.

Міф спростовано

Смажені пиріжки – це просто смертний вирок! Мало того, що смердять на всю квартиру, та ще й готуються вони ледь  не на півлітрі олії! А в ній помирають всі корисні мікроелементи, а виділяються канцерогени!

Міф: Смажені пиріжки шкідливі для здоров’я

Лікар підтвердив: смажені пиріжки – не той продукт, який повинен прописатися на вашій кухні!

Міф підтверджено

Історії про монстрів подобаються всім. Але ж чудовиська, зазвичай, мешкають у далеких казкових землях, на дні озер або в густих лісних хащах. Тому не дивно, що наші знання про них обмежуються нечіткими фотографіями або балачками, підтвердити які неможливо.

Бажання перевірити одну з найпоширеніших сучасних казок про містичне створіння надихнуло Бенжаміна Редфорда на пошуки слідів чупакабри. Чутки про жахливу потвору, яка п’є кров живих істот, почалися з Латинської Америки, але згодом захопили весь світ.

• Двоголові монстри існують не тільки в міфах
• Чи зможете ви відрізнити людину від тварини?
• Чому собаки такі вірні?

Послідовник наукового скептицизму Редфорд зацікавився темою, коли чупакабра почала лютувати й в його рідному штаті Нью-Мексіко, так, принаймні, розповідали мешканці.

Вперше згадки про двоноге чудовисько близько півтора метрів заввишки з великими очима, шипами на спині і довгими кігтями з’явилися в 1990-тих роках у Пуерто-Ріко. Фермери розповідали, що монстр вбиває худобу, випиваючи кров тварин, звідки й походить його назва – чупакабра іспанською означає “той, хто висмоктує кров кіз”.

Масштабне дослідження зайняло в цілому п’ять років і змусило Редфорда забрести аж у джунглі Нікарагуа. Розвідки допомогли йому виявити людину, яка першою повідомила про монстра-вампіра і, яку він назвав “нульовий пацієнт чупакабри”.

Це – Мадлен Толентин, яка мешкає у Канованасі на сході Пуерто-Ріко. У 1995 році вона побачила моторошну істоту, схожу на прибульця, зі свого вікна.

Історія поширювалася дивовижно швидко. Згодом її підхопили в інтернеті, зокрема прихильники НЛО і теорій змови. Потім, на початку 2000-х, з’явився новий різновид чупакабри. Цього разу він нагадував більш лисого собаку на чотирьох лапах.

На відміну від більшості монстрів, яких ніхто не бачив, свідки розповідали, що бачили тіла померлих чудовиськ.

“Коли у вас є тіло – це геть інша справа, – зазначає Редфорд, який працює науковим співробітником у Комітеті розслідування скептичних наукових справ. – У вас є зразки ДНК, кісток і будова тіла”.

“Спочатку, звичайно, я був налаштований скептично, – каже науковець. – Але зрештою можуть існувати тварини, яких ми ще не знаємо. І я вирішив розібратися, чи справді чупакабра реальна”.

Редфорд почав дослідження з аналізу тіл мертвих тварин, виявлених у Техасі та інших південно-західних штатах США. Вони мали страхітливий вигляд: голі, виснажені з обгорілою шкірою.

Проте, ДНК-аналізи розвіяли міф. Чудовиськами незмінно виявлялися звичайні койоти, собаки або єноти, а одного разу навіть риба. Але чому фермери, які постійно мають справу з тваринами, не впізнавали їх?

“Причина в тому, що тварини втратили шерсть через захворювання саркоптоз”, – каже Редфорд.

Викликають його кліщі Sarcoptes scabei, які оселяються у верхньому шарі шкіри. Це поширене явище. Хвороба перетворює тварину на справжнє чудовисько, підтверджує Елісон Дізель з Техаського коледжу сільського господарства і механіки.

“Тварина, яка страждає на це захворювання, зазвичай майже не має шерсті або повністю лиса, з червоною або гіперпігментованою чорною шкірою”, – пояснює дослідниця. Додайте до цього рани від розчосів, спричинених сверблячкою, і ви отримаєте типовий образ “чупакабри”.

Але це – лише половина історії, оскільки в чутках завжди згадувалися й інші мертві тіла – домашні тварини, на яких, вочевидь, напав якийсь монстр.

Відповідь й на це питання виявилася на подив простою. Найчастіше тварини ставали жертвами звичайних хижаків, собак чи інших представників псових. Вони нерідко кусають жертву за шию, а потім кидають її, в результаті чого тварина помирає від внутрішньої кровотечі без будь-яких видимих травм, крім слідів від зубів на шиї.

Насправді, якщо порівняти зовнішність тварин, які харчуються кров’ю інших, як-от кажанів-вампірів, з “чупакаброю”, схожого дуже мало. Тварини-вампіри, як правило, невеликого розміру і дуже потайливі, в них особливі зуби і травна система, яка дозволяє отримувати поживні речовини з крові.

Втім, якщо вся загадковість чупакабри насправді зводиться до кількох банальних природних явищ, чому історії про неї з таким захватом поширюються й сьогодні?

Як не дивно, Редфорд вважає, що це може бути пов’язано з антиамериканськими настроями в Латинській Америці, особливо в Пуерто-Ріко – території, яка перебуває під юрисдикцією США.

Багато пуерторіканців впевнені, що чупакабра є результатом секретних наукових експериментів, які американці проводять в тропічних лісах Ель-Юнкве неподалік від рідного міста Магдалени Толентино.

Це може бути одним з факторів, але поширення таких історій також значною мірою живить інтернет.

“Чупакабра – це перший інтернет-монстр, – впевнений Редфорд. – Якби її побачили десятиріччям раніше, десь у 1985 році, окрім кількох людей, про неї ніхто би не знав. Ця новина не стала би вірусною”.

Дослідник також вказує на те, що зовнішність міфічної чупакабри з часом змінилась. Редфорд також задався питанням, що могло примаритися пані Толентино, яка стала першим свідком чупакабри.

Відповідь виявилася досить несподіваною. Редфорд помітив, що опис тварини, зроблений пуерторіканкою в 1995 році, дивно нагадує інопланетянина з фільму того ж року “Особина”, який показували в Пуерто-Ріко і який вона дивилась.

У фільмі, який частково знімали в Пуерто-Ріко, йшлося про секретні наукові експерименти США. І хоча вчений у жодному разі не вважає, що будь-хто зі свідків брехав, він впевнений, що чупакабра є цілком результатом бурхливої уяви.

Навіть сьогодні люди й досі говорять про чупакабру в таких далеких регіонах від Пуерто-Ріко, як Росія чи Філіппіни.

Отже, ви можете скільки завгодно аналізувати, досліджувати і підводити наукову базу, каже Редфорд, а люди все одно балакатимуть про чудовиськ. Люди люблять історії, хоч би якими неправдоподібними вони не були.