Про це він розповів у інтерв’ю Deutsche Welle.

Відповідаючи на запитання журналіста, чому Польща не виконує зобов’язання щодо прийому біженців з північної Африки та Близького Сходу відповідно до вимог ЄС, Карчевський почав наводити традиційне пояснення Варшави “про мільйони українців”, яких приймає країна.

“Чи знають критики, що за останні два роки до Польщі приїхало понад два мільйони українців? Багато політиків в ЄС цього не знають”, – заявив Карчевський.

При цьому політик дав зрозуміти, що Польща не згодна давати притулок мігрантам на підставі культурно-релігійних відмінностей.

“Мова йде не про квоти або розподілі мігрантів, а про вибір моделі суспільства, в якій ми хочемо жити. Ми бачимо, що відбувається в світі – в Німеччині, Франції, де існують паралельні суспільства, які не хочуть інтегруватися, тому що вони віддані різним цінностям”, – заявив спікер польського сенату.

“Польща рада українцям, тому що вони з великою ймовірністю будуть поважати наші цінності”, – додав Карчевський. При цьому він не згадав про те, що абсолютна більшість українців у Польщі є трудовими мігрантами, а не шукачами притулку.

За повідомленням польського Управління з питань іноземців, у першій половині 2018 року міжнародний захист у Польщі отримали всього 74 громадяни України.

Камера показала, що у гнізді вивелися пташенята. Та коли вчені-орнітологи стали їх кільцювати, виявили, що їхня мама вже має пластикове кільце. Історія цієї лелечихи виявилася дуже цікавою…

— На сайті EURING (організація, що координує кільцювання птахів у Європі) ми дізналися, що пластикові кільця серії МЕ00 (саме таке було на нашій лелеці) належать ізраїльським орнітологам, до яких ми і написали запит, — розповідає Андрій Бокотей, завідувач наукового відділу Державного природничого музею НАН, орнітолог, координатор програми збереження чорного лелеки в Україні Ciconia-Ukraina.

— З’ясувалося, що птаха закільцювали в Ізраїлі ще у 2002 році, коли йому було два роки.

— Як це сталося?

— Усе було приблизно так. Це пташеня вилупилось у далекому 2001 році десь в Україні. Вже за 2 — 2,5 місяця після народження воно полетіло в Африку, успішно дісталося на свою першу зимівлю. Щастило йому й надалі: у наступному році під час осінньої міграції птах потрапив до сіток, якими ізраїльські рибалки накривають стави — захищають від пернатих рибні угіддя. На жаль, чимало пернатих — білих та чорних лелек, чапель — гине у тих сітках. Та нашого бузька врятували місцеві орнітологи, закільцювали його і відпустили.

У 2011 році лелечиха знову потрапляє у поле зору науковців. Німецький орнітолог Карстен Роде спостерігає її під час осінньої міграції в Ізраїлі. Зауважте — тоді птахові було вже 10 років. Це при тому, що середня тривалість життя чорного лелеки — 11 — 13 років.

Тобто, коли цьогоріч самиця МЕ00 була виявлена на гніздуванні в Україні, на штучній платформі, встановленій у Шацькому національному парку, їй, судячи з усього, вже виповнилося 18 років. Нині — це найдовший вік, зафіксований у дикій природі, для чорного лелеки. Наша героїня у свої 18 успішно знесла три яйця і вивела з них двох пташенят.

— А “чоловік” у неї один і той самий?

— На відміну від білих лелек, які можуть гніздуватися в одному гнізді 10 і більше літ, чорні бузьки змінюють гнізда в межах невеликої території кожні 2 — 3 роки. Тож важко прослідкувати, чи батьківська пара одна й та сама. Крім того, не думаю, що ще якийсь чорний лелека зміг прожити до 18 років — скоріш за все, самець у цьому гнізді молодший за самицю.

Згідно зі статистикою, 41% експатів переїжджає в іншу країну через власну кар’єру або роботу коханої людини. Про це йдеться в доповіді Expat Insider 2017, яка базується на опитуванні більше ніж 12,5 тисяч трудових мігрантів. Вони представляють 166 національностей і живуть в 188 країнах світу.

Під час опитування трудових мігрантів попросили порівняти їх поточний дохід з тим, який вони могли б отримати вдома на аналогічній посаді. У топ-10 рейтингу увійшли країни, в яких мінімум 60% експатів заявили, що заробляють більше, ніж удома. Більшість серед цих країн розташовано на Близькому Сході і в Північній Європі.

Експерти відзначають, що результати опитування є досить умовними: задоволеність життям і фінансовим становищем респондентів багато в чому залежить від вартості проживання та економічної ситуації в країні. Тому багато хто залишається незадоволеними, незважаючи на те, що заробляють більше, ніж на батьківщині.

Наприклад, згідно з даними опитування, 76% експатів в Люксембурзі заробляють більше, ніж удома (це кращий показник серед всіх країн). Але при цьому 23% говорять, що наявного доходу ледь вистачає на щоденні витрати.

Представляємо вам список топ-10 країн, де трудові мігранти заробляють більше, ніж могли б на батьківщині.

10. Сінгапур. У Сінгапурі 62% трудових мігрантів вважають, що вони заробляють більше, ніж могли б отримувати на аналогічній посаді вдома. Кожен третій учасник опитування вважає, що заробляє набагато більше, ніж міг би в рідній країні. Дохід 43% респондентів з Сінгапуру складає більше 100 тисяч доларів. У світовому масштабі тільки 21% трудових мігрантів може похвалитися шестизначною сумою доходу. Вартість життя в Сінгапурі є досить високою, через що він і виявився тільки на десятому місці.

9. Норвегія. У Норвегії 72% експатів заявили, що отримують більше, ніж могли б заробляти на тому ж робочому місці. Серед них 33% вважають, що їхній дохід набагато вищий, ніж міг би бути на батьківщині. При цьому 71% респондентів скаржиться на занадто високу вартість життя. Але зате в Норвегії є великий плюс: вона увійшла в топ-10 напрямків у світі, де дотримується баланс між роботою та особистим життям.

8. ОАЕ. 1% експатів вважає, що їхня зарплата в ОАЕ перевищує дохід в рідній країні на аналогічному робочому місці. Приблизно 50% говорять, що ця різниця досить відчутна. 16% трудових мігрантів в ОАЕ отримують більше 150 тисяч доларів на рік. Для порівняння, в світі цей показник становить лише 10%. Але разом з тим 67% респондентів поскаржилися на занадто високу вартість житла, а ще 27% заявили, що їх доходу вистачає лише на задоволення базових потреб.

7. Нігерія. 68% експатів в Нігерії впевнені, що заробляють більше, ніж могли б на аналогічній посаді дома. Кожен десятий трудовий мігрант отримує понад 200 тисяч доларів на рік. 86% опитаних кажуть, що їхнього доходу цілком вистачає на щоденні витрати.

Хоча Нігерія і розташувалася на 12 місці і за показником особистих доходів, вона не змогла зайняти вищу позицію в загальному рейтингу через низьку якість життя. Медицина, благополуччя, безпека і транспортна інфраструктура в країні не є доволі добрими.

6. Саудівська Аравія. У Саудівській Аравії 70% експатів заявили, що заробляють більше, ніж могли б отримувати в рідній країні. 42% назвали різницю в доходах помітною. 87% учасників опитування зазначили, що їх наявного доходу як мінімум вистачає на щоденні витрати. При цьому 22% говорять, що заробляють більше, ніж потрібно для комфортного життя. Незважаючи на високий рівень зарплат, Саудівська Аравія програє багатьом країнам в умовах для сімейного життя і якості освіти для дітей.

5. Бахрейн. У Бахрейні 70% трудових мігрантів впевнені, що заробляють більше, ніж могли б вдома. З них 41% вважає, що отримує набагато більше. Завдяки відмінним умовам для кар’єрного розвитку і чудовому балансу роботи та особистого життя Бахрейн зміг зайняти місце у верхній частині рейтингу. 93% трудових мігрантів в Бахрейні працюють в середньому 42,9 години на тиждень у порівнянні з 44,3 робочими годинами в світі.

4. Кувейт. 70% експатів в Кувейті заявили, що заробляють більше, ніж могли б заробляти на аналогічній посаді. Але при цьому загальна сума доходу залишається низькою: 62% респондентів отримують «чистими» менше 50 тисяч доларів на рік. Варто відзначити, що багато трудових мігрантів їдуть в Кувейт з Індії (22%) і Філіппін (13%), де зарплати набагато нижчі. Це пояснює, чому країна розташована так високо.

3. Катар. У Катарі 76% трудових мігрантів впевнені в тому, що отримують більше, ніж могли б на батьківщині. З них 46% вважають, що різниця є відчутною. Кожен третій експат має дохід у розмірі мінімум 100 тисяч доларів. 67% трудових мігрантів в Катарі скаржаться на занадто високу вартість житла. Разом з тим 81% респондентів вважає, що їхнього доходу цілком вистачає, щоб забезпечувати себе всім необхідним.

2. Швейцарія. 77% трудових мігрантів в Швейцарії вважають, що отримують більше, ніж могли б на аналогічній роботі вдома. 44% опитаних говорять, що заробляють набагато більше. У Швейцарії 57% експатів отримують дохід у розмірі не менше 100 тисяч доларів на рік. З них 14% заробляють більше 200 тисяч доларів. Однак через високу вартість життя 17% експатів все ще не задоволені своїм фінансовим становищем.

1. Люксембург. 76% трудових мігрантів в Люксембурзі вважають, що заробляють більше, ніж могли б у своїй країні на аналогічній посаді. Однак 23% експатів скаржаться, що їх наявного доходу не вистачає, щоб забезпечити себе всім необхідним в повсякденному житті. 66% респондентів негативно оцінили вартість життя в Люксембурзі.

Nova Scotia Demand: Express Entry stream є частиною провінційної програми Nova Scotia Nominee Program і є одним з двох напрямків NSNP, в якому використовується федеральна державна імміграційна система Express Entry.

Nova Scotia Demand: Express Entry – напрямок, призначений для висококваліфікованих спеціалістів, з вищою освітою та досвідом роботи, які дозволять їм успішно адаптуватися та жити в провінції Нова Шотландія. За цим напрямком розглядають заяви від представників лише деяких професій, в залежності від ситуації на ринку праці.

Програма є відкритою для кандидатів з бази даних Express Entry, які відповідають критеріям напрямку. Всі успішні кандидати, які отримають сертифікат номінації, також здобудуть 600 додаткових балів за системою Comprehensive Ranking System та запрошення на постійне місце проживання в Канаді.

Нова Шотландія не перша, хто активізує цю програму 2017 року. В останні кілька місяців Онтаріо, Саскачеван та Британська Колумбія були особливо активними та гостинними щодо кандидатів з бази даних Express Entry.

Канада 2017 року прагне залучити до 51 тисячі нових постійних мешканців через провінційні програми PNPs, що на 7% більше від минулорічного показника.

Говорячи про Нову Шотландію, варто відзначити, що ця провінція вже не перше століття є гостинним притулком для тисяч іммігрантів зі всього світу.

Нова Шотландія оголосила, що даний напрямок може призупинитися та періодично поновлюватися протягом року – поки не закінчиться ліміт. Нещодавно подібну стратегію зреалізували в провінції Онтаріо для програми Express Entry Human Capital Priorities.

Nova Scotia Demand: Express Entry раніше працювала за принципом першості. Це означає, що не потрібно було “висловлення зацікавлення” або “етапу реєстрації”. Програма відкриється у найближчі тижні, а отже, хто краще підготується, в того й більше шансів на успіх.

Аби подати заяву, кандидати повинні:

мати активний профіль в базі даних Express Entry;
мати хоча б рік досвіду роботу в професії з переліку пріоритетних;
мати атестат про середню освіту в Канаді або рівний до нього документ;
довести знання англійської або французької мови на рівні Canadian Language Benchmark 7;
отримати 67 або більше балів з шістьох факторів відбору даного напрямку;
підтвердити наявність достатніх фінансових ресурсів для успішного поселення в Новій Шотландії.
Через те, що цього року перелік пріоритетних професій ще не оприлюднено, прономуємо вашій увазі перелік таких професій від 2015 року. Він може змінитися 2017 року.

NOC Професія
1111 Фінансові аудитори та бухгалтери
1121 Фінансові та інвестиційні аналітики
1225 Агенти та робітники в галузі продажів
2113 Інженери цивільного будівництва
2131 Спеціалісти в галузі наук про Землю та океани
2132 Інженери-механіки
2133 Інженери з електроніки та електрики
2141 Інженери в галузі промисловості та виробництва
2147 Комп’ютерні інженери (окрім інженерів-розробників програмного забезпечення)
2171 Аналітики інформаційних систем та консультанти
2172 Аналітики та адміністратори баз даних
2173 Інженери-розробники програмного забезпечення
2174 Програмісти та розробники інтерактивних медіа
2175 Веб-дизайнери та розробники
2231 Технологи та технічний персонал в галузі цивільного будівництва
2232 Технологи та технічний персонал в галузі машинобудування
2241 Технологи та технічний персонал в галузі електроніки та електрики
2253 Технологи та технічні спеціалісти в галузі проектування
2262 Інспектори в галузі інжинерингу
2282 Технічні спеціалісти з підтримки користувачів
3012 Медсестри та медсестри в галузі психіатрії
3142 Фізіотерапевти
3143 Спеціалісти з гігієни праці
3211 Технічні спеціалісти в медичних лабораторіях
3233 Ліцензовані медсестри
4151 Психологи
4153 Консультанти з питань шлюбу, родини тощо
6235 Спеціалісти з питань продажу фінансових продуктів

Однак не тільки молоді й висококваліфіковані спеціалісти покидають нашу країну в пошуках кращого життя.
Які ж реальні масштаби цього явища, і що з цим можна зробити?
Польська мрія
За даними Держстату, на кінець 2016 року в Україні жило близько 17,4 млн людей працездатного віку. При цьому рівень безробіття — близько 9,4% або 1,7 млн осіб.
Пошуки роботи для представників багатьох професій можуть тривати роками. Часто необхідних вакансій просто нема. Чим менший населений пункт, у якому живе людина, тим складніше їй знайти прийнятну роботу, не кажучи про пошук місця роботи з найкращою зарплатнею та умовами праці.
Статистика Державної служби зайнятості показує, що у селах рівень безробіття ще вищий — 10,4% або майже 600 тис осіб працездатного населення. Ті, що знайшли роботу, навряд чи насолоджуються плодами своєї праці. Статистика Мінфіну показує, що середня зарплата в Україні становить 5 406 грн або близько 190 євро.
При цьому середня зарплата вираховується середнім арифметичним. Це означає, що існують люди, які заробляють набагато менше. Таких, за даними Держстату, чимало. Майже 500 тис осіб в Україні отримують зарплату, меншу за мінімальну. Ще 1,9 млн осіб заробляють 1147-1500 грн.
Тимчасом рівень зарплат в сусідніх країнах значно перевершує наш. У Румунії середня зарплата становить 395 євро, в Угорщині — 497 євро, у Чехії — 702 євро, у Словаччині — 745 євро, у Польщі — 750 євро. Зростаючі економіки вимагають приросту робочої сили, і нестачі робочих місць там не спостерігається.
Працездатне населення цих країн часто виїжджає ще далі на захід — у Німеччину, Францію, Великобританію. Цим країнам вдається підтримувати економічне зростання в тому числі і завдяки робочій силі із сусідніх країн, що не входять в ЄС, і величезна частина трудових мігрантів приїжджає саме з України.
Розчаровуючись у роботі на батьківщині, багато працездатних українців цілеспрямовано шукають роботу за кордоном, де виконують роботу, яка не вимагає високих кваліфікацій. Там можна заробляти в два-три рази більше, ніж в Україні отримує людина з вищою освітою.

Показники міграції вражають і жахають. Наприклад, Угорщина збирається розширити кількість вакансій для трудових мігрантів на 50 тис. Чехія, де вже працює 220 тис українців, збирається створити ще 140 тис вакансій.
Проте головним імпортером українських працівників, безсумнівно, є Польща. Якщо у 2015 році тут працювало близько мільйона українців, то у 2016 році для українських робітників було відкрито ще 900 тис робочих віз, і ще мільйон Союз підприємців і роботодавців Польщі збирається видати у 2017 році.
Не варто забувати: йдеться тільки про офіційно влаштованих співвітчизників, хоча далеко не всі трудові мігранти заробляють в Польщі та інших країнах ЄС легально.
Українська міграція в Польщу стала настільки масовою, що там зняли комедійний серіал про нелегку долю українських робітниць, які приїхали до Варшави на заробіток. Серіал став одним з найпопулярніших шоу на польському телебаченні.
Тимчасом Союз підприємців Польщі відзначає, що зростання кількості мігрантів з України принесло польському бюджету майже 2 млрд євро за рік — сума, яка більш ніж удвічі перевищує третій транш Україні від МВФ.
Імітація освіти
Однак у великих містах України ситуація виглядає не так сумно. Зарплати у великих промислових і фінансових центрах, як і рівень життя, значно вищі.
Багато в чому це відбувається завдяки тому, що великі міста мають хороші освітні бази. Вони дозволяють створити фахівців, на яких є попит в Україні. Однак при детальнішому розгляді ситуація виглядає дуже сумно.
У міжнародному рейтингу університетів Times Higher Education вказано тільки чотири українські ВНЗ, у рейтингу QS World University Rankings — шість.
При цьому в даних рейтингах наші університети посідають місця переважно у другій половині списку. Наприклад, з 916-ти позицій рейтингу QS World University Rankings українські ВНЗ перебувають на 382, 431-440, 551-600 і 701+ позиціях.
У 2015 році в Україні було понад 800 університетів, проте завдяки новому закону “Про вищу освіту” кількість університетів планується скоротити до 317-ти. У той же час в Німеччині, яка має 82 млн населення, існує всього 250 вищих навчальних закладів, які посідають куди більш високі позиції у світових рейтингах.
Величезна кількість державних і приватних університетів дозволяє значній кількості молодих людей отримати диплом про вищу освіту, але лише десятки університетів справді здатні дати знання, які підкріплює цей диплом.
Застарілі освітні програми, відсутність професійних кадрів, погані матеріальні бази призводять до того, що університети України просто “штампують” дипломи.
Талановиті та успішні студенти і вчені рідко затримуються в рідних університетах через погані умови праці і низькі зарплати. Талановиті і успішні студенти прагнуть покинути Україну і завершити освіту там, де існує виборність курсів, матеріальна база для навчання та перспективи майбутнього працевлаштування.
Понад 50 тис студентів з України навчаються в одній тільки Польщі, і з кожним роком цей показник росте, позбавляючи Україну кваліфікованих талановитих громадян, які будуть працювати на економіки інших країн.\

Відсутність професіоналів
У результаті кількості професіоналів, здатних ефективно управляти, створювати продукт або успішно реалізувати існуючий, стрімко скорочується.
Не маючи можливості отримувати гідні зарплати тут, інженери, програмісти, технологи та інші фахівці мігрують у країни Західної і Північної Європи, Америки та Азії, де отримують просто космічні за мірками України зарплати і гідний рівень життя — розвинену систему охорони здоров’я і права.
Лише одиниці з фахівців високого класу залишаються в Україні з морально-патріотичних міркувань або прив’язаності до родин.
Навіть в Україні високооплачувані фахівці найчастіше працюють на іноземні компанії, які можуть оплатити роботу дорогого професіонала, чого не скажеш про більшість українських компаній, особливо регіональних.
У державному секторі ситуація така, що, маючи вкрай низькі офіційні прибутки, чиновники декларують нечувані суми і предмети розкоші, які могли б стати експонатами передових музеїв світу.
Неконкурентні зарплати і нелегкі умови праці відштовхують велику кількість чесних і кваліфікованих експертів від роботи в держструктурах, приваблюючи тих, хто не розглядає офіційну зарплату основним джерелом прибутку на посаді чиновника.
У результаті на хвилі реформ Україна зіткнулася з гострою нестачею професійних кадрів з досвідом керування, які могли б очолити проведення реформ.
Призначення Войцеха Балчуна керівником “Укрзалізниці” або Айвараса Абромавічюса міністром економіки свого часу викликало чималий резонанс в суспільстві. Мовляв, невже не можна знайти спеціалістів в Україні?
На жаль, відповідь на це питання — радше ні. За словами Абромавічюса, гостра нестача професіоналів є однією з головних причин гальмування реформ в Україні.
Однак і в сфері бізнесу, де є можливість отримати високі за мірками України гроші, не все так просто. Рівень вакансій для працевлаштування значно поступається рівню пропозицій, що дозволяє роботодавцям диктувати умови.
Проте навіть у таких умовах закривати кадрові потреби з року в рік стає все складніше через потік “спеціалістів” з фіктивною вищою освітою, не підкріпленою реальними навичками чи досвідом, якщо мова йде про молодь.
В результаті, ми маємо незадоволених працедавців, яким важко зібрати професійну команду, і розчарованих молодих працівників, які, витративши роки на здобуття омріяного диплома, позбавлені можливості знайти роботу.
Що робити
Щоб зупинити зростаючу загрозу українському ринку праці, необхідно серйозно зайнятися підготовкою професійних кадрів. Поки освітні реформи почнуть діяти, мине не одне десятиліття, тому основне завдання — підвищення кваліфікації робітників — лежить на самих підприємствах.
Багато компаній IT-галузі пропонують програми стажувань, в ході яких талановиті і старанні можуть отримати необхідні знання, яких не дають університети.
Це дозволяє тим, хто успішно пройшов таке стажування, влитися в частину команди або принаймні підвищити свою кваліфікацію. Схожі стратегії існують і для інших професій — менеджерів, юристів, журналістів, економістів.
Формування професійної команди значно підвищує ефективність компанії і дає їй можливість підвищити не тільки власний прибуток, а й впливати на ринок завдяки високим стандартам якості продукту та організації робочого процесу.
Формування касти топ-менеджерів і ринкові умови праці в держсекторі зможуть дати результати всій країні. Це дозволить вплинути на глобальну ситуацію у сфері трудової міграції в Україні, створювати робочі місця і підвищувати рівень життя.
Хорошим прикладом того, як професійні кадри змінюють життя країни, є державні закупівлі. Ініційована громадським сектором реформа вилилася в систему електронних закупівель і завоювала нагороди на престижних світових конкурсах.
Створений з команди професійних закупівельників Центральний закупівельний майданчик (ЦЗО) буде співпрацювати з підприємствами, які проводять закупівлі, але не здатні оплатити роботу штату фахівців із закупівель.
В результаті співпраці з ЦЗО закупівлі підприємств перейдуть в руки експертів, що допоможе ефективніше витрачати кошти. Розумний підхід і професійний аналіз закупівельної потреби дозволить знизити суму закупівлі до 40%.
Глобальна проблема відпливу кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили з України — значно серйозніша загроза, ніж можна уявити на перший погляд. Ігнорування цієї проблеми може завдати непоправної шкоди українській економіці.
Завдання, яке слід вирішити українському уряду, надзвичайно складне. Однак усякий шлях починається з маленького кроку, і зробити його слід уже зараз, залучаючи і створюючи професійні кадри для роботи в Україні на її користь.