Галина Логінова народилась в родині військового. Батьки часто переїжджали з міста до міста, тож школу Галина закінчила в Дніпропетровську (сьогодні — Дніпро). Саме там дівчина одного разу випадково натрапила на оголошення щодо прослуховування охочих вступити до ВДІК (Всеросійський державний інститут кінематографії). На той час діяли правила про обов’язкові квоти для абітурієнтів з національних республік при вступі до столичних вишів. Того року до ВДІК узяли 12 студентів з України, серед них була й Галина Логінова.

Її дебют в кіно відбувся незабаром після вступу. Галина зіграла другорядну роль в фільмі “Тіні зникають у полудень”. Стрічка користувалась великим попитом у глядачів, й Логінову почали впізнавати на вулицях. А першою головною роллю для актриси стала роль Беатріче в музичній екранізації п’єси Шекспіра “Багато галасу з нічого”, де її партнером був Костянтин Райкін. На той час, коли Галина Логінова після навчання у ВДІК повернулась до Києва, вона була вже доволі відомою акторкою.

Одного разу на вечірці Галина познайомилась з лікарем із Югославії Богданом Йововичем. Як вона розповідала пізніше, це було кохання з першого погляду. 1974 року вони зіграли весілля, але відтоді почалися справжні труднощі. Через закінчення строку візи Йовович мав виїхати з СРСР. 1975 року в них народилась донька Мілла. На кіностудії імені Довженка помітних ролей Логіновій не пропонували. Та й після того, як вона вийшла заміж, на її кінокар’єрі можна було поставити хрест — в СРСР ті, хто укладав шлюб з іноземцями, вважались неблагонадійними. Тоді акторка вирішує емігрувати за кордон.

1981 року, третього разу приїхавши на зустріч з чоловіком до Белграду, Галина вирішила більше не повертатись. Подружжя подало документи на виїзд до США й отримало дозвіл. Після переїзду з’явились нові проблеми: Богдану Йововичу не вдалося отримати американську ліцензію лікаря, акторці теж довелося забути про свої професійні амбіції — вона працювала покоївкою. На початку 1990-их років Богдан Йовович потрапив до в’язниці через звинувачення у фінансових махінаціях з медичним страхуванням.

Тоді всі свої сили та увесь час Логінова присвятила доньці. Від юних років Мілла відвідувала курси акторської майстерності, уроки хореографії та вокалу, курси моделей, класи гітари тощо. Першу роль в кіно дівчинка отримала в 11 років. Тоді ж вона знімалася в скандальних фотосесіях, які наробили багато галасу через надмірну відвертість та еротизм.

Галина Логінова була матір’ю-менеджером. Вона контролювала усі контакти доньки — від особистих до професійних, оцінюючи рівень їх “корисності”. Це вона вирішила додати другу літеру “л” в ім’я доньки, аби зберегти його екзотичне звучання — інакше воно вимовлялось би як “Майла”. Галина вела перемовини й налагоджувала необхідні зв’язки. Результат перевершив усі очікування: Міллі Йовович вдалося досягти того, про що мріяла її матір. Вона стала справжньою голлівудською суперзіркою.

Коли Галину Логінову запитують, чи не шкодує вона про свою невтілену кар’єру, вона відповідає: “Мені здається, що моя кар’єра відбулася. Адже успішна кар’єра — це не лише професія, але й саме життя. Коли ви дивитеся на своє життя й радієте, кажучи собі: “Все добре, можу й відпочити”. От в мене зараз саме такий стан”. Сьогодні Галина Логінова вже не працює агентом доньки, вона знову знімається в кіно й проводить майстер-класи на тему “Як стати менеджером долі своєї дитини”.

А Мілла Йовович майже в кожному своєму інтерв’ю каже про вдячність своїй матері та не втомлюється повторювати: “Я дуже пишаюсь своїм українським корінням. Тій силі волі, яку в собі відчуваю, я повністю зобов’язана своєму походженню”.