Четверта заповідь — надзвичайно важлива: вона єдина пов’язана з Божою обітницею. У Книзі Вихід читаємо: «Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі, що Господь, Бог твій, дасть тобі» (Вих 20, 12). Однак там не йдеться про те, щоби ми, поважаючи батьків, мешкали з ними.

Це не випадково. До того ж Ісус, звинувачуючи фарисеїв у закам’янілості серця, сказав: «Тому покине чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і будуть вони двоє одним тілом, так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло» (Mт 19, 5). Тут не йдеться лише про те, щоби ми залишали батьківський дім і будували свій власний. Євангеліє зачіпає питання наших взаємин із батьками після створення власної родини.

Ризикну припустити, що багато подружжів розлучилися або переживають труднощі, позаяк після шлюбу залишилися в глибокій залежності від батьків. Людина, яка після одруження сумнівається, чи слід жити окремо від батьків, найчастіше хворобливо тісно пов’язана з ними або ж залежить від їхньої матеріальної підтримки. І перше, і друге вимагає певної праці.

Психічна пуповина

Синдром невідтятої пуповини — це, як на мене, проблема певної ієрархії. Кілька років тому, слухаючи конференцію про подружжя, я звернув особливу увагу на нове і виразне порівняння. Доповідач стверджував: молодого чоловіка висвячують, і він стає священиком; так само під час укладення Таїнства Подружжя хлопець і дівчина «висвячуються» на чоловіка й дружину. Це плід незвичайної сакраментальної благодаті. Ми не єднаємося узами таїнств із нашими батьками чи навіть дітьми, а от із жінкою/чоловіком — так.

Ці слова піднесли подружжя в моєму серці до належного рівня й допомогли зрозуміти, що батьки справді повинні відійти на другий план. Тоді (ще парубок) я усвідомив, що, одружуючись, візьму на себе чіткий обов’язок бути з моєю дружиною в горі та радості аж до самої смерті. Діти влаштують своє життя, батьки помруть, а ми залишимось. Це найімовірніший сценарій, і варто укласти своє подружнє життя згідно з таким передбаченням.

Психічна залежність від батьків може давати про себе знати, навіть якщо ми живемо у власному помешканні. Саме фізичне перебування поза батьківським домом нічого не вирішить. Психічна пуповина може бути довгою і обріже її не окреме проживання, лише зміна ієрархії цінностей.

Фінансова пуповина

Якщо йдеться про фінансову залежність, то в такій ситуації власне помешкання загалом може владнати справу. Знаю батьків, які своїх дітей майже виганяли з дому після шлюбу. Виключно для їхнього добра. І слушно.

Проте частіше можна побачити випадки певного поверхового мислення, яке переконує, що початок подружнього життя — це час для того, аби заробити і заощадити, тому немає сенсу платити комусь за оренду житла або брати одразу кредит. Краще зараз трохи напружитися, щоби згодом мати власний дім. Читай: краще зіпсувати або знищити свої подружні відносини на початку, аби потім мати ще більше проблем.

Ця проблема стосується мене особисто. Ми твердо вирішили залишити батьківський дім після одруження, хоча — як чоловік — я боявся, чи дамо собі з цим раду. Це запрошення виплисти «на глибокі води» і виразно свідчити про те, що нам важливі наші подружніх відносинах, які (безсумнівно) навіть із найкращими в світі батьками не матимуть такого поля розвитку, як за повної самостійності.

Багато подружніх пар переконані, що варто хоча б у перші місяці спільного життя пожити окремо. Цей час буде цінним досвідом для взаємин молодих людей. До речі, мій досвід доводить, що мало хто з них повернеться до батьків. Господь справді присутній в таких ситуаціях і відкриває зовсім нові перспективи. Треба зробити крок у бік Червоного моря, щоби воно розступилося. А батьки, своєю чергою, відкинуть думку про те, що майбутнє дітей після шлюбу залежить від них або їхніх грошей.

Ця ідеальна ситуація створює простір свободи і для молодого подружжя, і для їхніх батьків. Саме вона робить так, що фінансова допомога від рідних є благословенням, а не приводом до частих сімейних сварок.

Звісно, трапляються екстремальні ситуації, і варто відповісти собі на питання, чи моя не така. Мій досвід і багаторічні спостереження показують, що без сумніву варто одразу шукати власного помешкання.