У позові до Івано-Франківського міського суду Михайлова зазначила, що в травні 2017 року познайомилася з Дмитром Коцюбайлом в лікарні Авдіївки Донецької області. Тоді вона працювала парамедиком медичного батальйону “Госпітальєри”, а Дмитро – командиром першої окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор”. З червня 2017 року Михайлова очолила медичну службу першої окремої штурмової роти ДУК “Правий сектор”.

“Проживаючи кожен день пліч-о-пліч на лінії вогню, захищаючи Україну, Дмитро Коцюбайло і Аліна Михайлова закохались. З червня 2017 року вони почали жити разом, як одна сім`я на базі першої окремої штурмової роти ДУК “Правий сектор”, де вели спільне господарство, мали спільний бюджет, харчування, спільні витрати. Вони завжди були разом, як на позиціях на фронті, на базі роти, так і в цивільному житті. В кінці 2019 році вони придбали квартиру у Києві, разом планували дизайн, зробили ремонт, де і жили однією сім’єю у власній квартирі. Пара неодноразової їздила на відпочинок по Україні та закордон”, – йдеться у судовій ухвалі.

Однак на початку березня 2023 року Дмитро Коцюбайло загинув в бою під Бахмутом. Після загибелі відкрилася спадщина на майно, що залишилося після його смерті.

На початку квітня Михайлова пішла до приватного нотаріуса в Івано-Франківську із заявою про прийняття спадщини. Та їй роз’яснила: парамедикиня належить до четвертої черги спадкоємців. І щоб підтвердити це право вона повинна звернутися до суду.

6 червня заява Аліни Михайлової надійшла до Івано-Франківського міського суду. Але Феміда відмовила у відкритті провадження. За аргументами суду, спір парамедикині має вирішуватися не окремим провадженням, а через повноцінну цивільну справу.

Окремо суд зробив важливий акцент. Після встановлення факту проживання однією сім’єю заявниця тобто Аліна Михайлова матиме право претендувати на одноразову грошову допомогу на суму 15 млн грн поряд з іншими близькими загиблого воїна.

Про це написала у Facebook Alina Kucher:

“Дуже складно писати.

Відійшла у вічність наша дорога подруга Михайлова Галина.

З глибоким, щирим, великим сумом розділяємо біль цієї непоравної втрати. Нам дуже шкода, але ми щасливі, що доля звела нас, хоч ми тут і на чужині, але ми всі як одна родина.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ тобі, наша дорога Галинко, спочивай у Царстві Небесному. Ти завжди житимеш у наших серцях і в нашій пам’яті…

Твої подруги з Лонате Поццоло Ферно і Новари…

І ми всі разом висловлюємо найщиріші співчуття донечці, її сім’ї, родині, друзям. Прийміть їх від нас з приводу цієї непоравної втрати, хотілося б знайти слова, щоб полегшити вашу біль, але їх не має. Тільки щира молитва і співпереживання.

Особливі слова співчуття і підтримки найкращим подругам нашої Галинки це Вірі і Валі просимо вас триматися.

Але найбільше просимо усіх небайдужих долучитися до молитви за упокій нашої дорогої подруги, і за її останню путь бо попереду ще найдовша дорога до дому.

Де її душа знайде ВІЧНИЙ СПОКІЙ Господь її прийме, а рідна земля стане для неї пухом”.