8-річний хлопчик на Закарпатті попросив поліцейських знайти святого Миколая, щоб передати йому лист із побажаннями. У ньому хлопчик просив подарунок для молодшого братика. Про це повідомляє поліція Закарпатської області.

Незадовго до свята 8-річний Стас прийшов до відділку поліції у місті Свалява та попросив знайти святого Миколая, адже йому необхідно передати “дуже важливий лист”.

Поліцейські пообіцяли зробити все можливе і передати лист адресату. Коли правоохоронці відкрили листа, виявилось, що хлопчик просить святого Миколая подарувати 6-річному братику інвалідний візок.

Поліцейські разом із волонтерами здійснили бажання дитини. Вони разом зі “святим Миколаєм” передали Стасу та двом його молодшим братам подарунки, крім інвалідного візка, — зимовий одяг, іграшки та смаколики.

Хлопчик, який мешкає у селищі Гірник Червоноградсього району, що на Львівщині залишився єдиним захисником та підтримкою для своєї мами.

На їхню долю випало ще одне випробування. Цього року, після невдалої операції з видалення мозоля на стопі, 46-річній Богдані Галатюк ампутували ногу. Інакше жінка могла й не вижити. Ростик це теж розуміє. Тому любить свою маму, мабуть, ще більше, ніж завжди: коли жінка розповідала свою історію, хлопчик ніжно тримав її за руку.

При тому, дитина не втрачає оптимізму і має серйозні плани на майбутнє:

“Коли я ходив у садочок, то мріяв бути підводником, а потім підріс і зрозумів, що до моря далеко. Пізніше хотів бути директором шахти, але почув, скільки нещасних випадків там буває, теж передумав. Тепер, у 5 класі, на уроках праці вчитель нам показав, як працювати з деревом. Мені дуже сподобалось, і я хочу бути майстром і виробляти меблі. Також я думав про те, якби був президентом. Мабуть, в першу чергу вирішив би всі питання, щоб закінчити війну”.

На цьому страшному слові очі хлопчика наповнились слізьми. Він не хотів показати, що плаче, але біль за батька не давав говорити. Ми швиденько перевели розмову на тему друзів, яких у хлопчика виявилось дуже багато.

Мама тішиться своїм сином: “Це золота дитина”.

В Богдани немає інвалідного візка, а виготовлений для неї протез вона ще не освоїла – треба вчитися ходити. Єдиний засіб пересування – звичайне комп’ютерне крісло на коліщатах. Тому Ростику доводиться виконувати всю хатню роботу, ходити за продуктами, допомагати у всіх потребах. Він не вимагає у мами жодних подарунків чи розкошів – їх сімейний бюджет не перевищує і 5 тис. в місяць. Грошей вистачає лише на їжу та квартплату.

Незважаючи на те, що Ростик просить в Миколая здоров’я для мами та завершення війни, яка забрала тата, цього року до нього прийде Миколай, зі справжніми подарунками.

Завдяки благодійному фонду “Здійснити мрію” у Ростика розпитали про те, що йому потрібно в першу чергу, чого дуже хочеться.

Всю інформацію ретельно записали в “протокол” та передали святому Чудотворцю.

Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов’язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.

Народні традиції на Миколая

Колись господарі у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в “козирки” і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села – “бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!”

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.

На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим “полазником”. “Полазами” вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік – четвертий і останній “полаз”. В ці дні також першим перейти подвір’я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє німину словами: “Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!”

На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: «Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!».

Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Вихоячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.

“Білковий бонус” містили ласощі під назвою “Щедрий барон”.

“На жаль, тих подаруночків було п’ять, яких я точно знаю, два з яких — мої. Двох діток було вчасно попереджено — там теж черв’яків знайшли, а в першому, мабуть, з’їли..” — написала Ірина Рогальська у спільноті “Що нового в Козові?”.

Представники магазину одразу вибачилися перед відвідувачкою.

“Щиро просимо вибачення. Ми ретельно слідкуємо за термінами придатності. Наразі ми не розуміємо як таке могло трапитися. Завтра сконтактуємо з виробником для з’ясування причин. Вас просимо підійти в наш магазин для залагодження ситуації.” — йдеться в коментарі.

Про це розповідає сам хлопчик, передає “Вісник”.

Аварія, в якій постраждав хлопчик, сталася 5 жовтня 2014 року, коли він повертався з гостей додому.

“Перед переходом зупинилася маршрутка, пропускаючи Миколку та Антошу (брата хлопчика. – Ред.). Вони й стали йти. Раптом шофер почав сигналити. Діти подумали, що то їм, аби поспішили. А то по іншій смузі їхав автомобіль. Водій не встиг загальмувати, й авто збило Миколку, який ішов перший…” – розповіла жінка.

У результаті автопригоди хлопчик отримав тяжкі травми голови та легенів.

“У душі все стерпло. Не пам’ятаю, як добігла до місця аварії, та коли глянула на сина, що лежав на узбіччі, від побаченого хотілося кричати. Частина голови була зовсім обдерта, на шию медики “швидкої” вчепили Миколці спеціальний тримач. А він плакав, що не хоче в лікарню, й істерично благав забрати його додому”, – розповіла жінка.

Лікарі запевняли родину, що з такими травмами хлопчик майже немає шансів на життя. Але все змінив “прихід” сивого бороданя до хворої дитини.

“Коли я показала синову іконку, що постійно лежала біля нього, Миколка схвильовано сказав:“Цей дідусь приходив до мене”. Я перепитала: може, спав, наснилося? Ні, каже, не просто чув його голос, а відчував тепло долонь. Тоді син розповів, що, як ще був підключений до всіх апаратів, до нього в палату зайшов старенький чоловік – увесь сивий і з такою ж сивою бородою, в червоному светрі та чорних штанах. Він запитав:“Як ти себе, Миколо, почуваєш?” Дитя здивувалося, звідки незнайомець знає його ім’я. “Я правильно назвав, що ти Микола?”– перепитав.“Правильно…”– ніяковіючи, відповіла дитина.“А як ти себе почуваєш?” – далі питав дідусь.“Добре”, – відказав хлопчик.“Бачиш, як Господь тебе любить, що послав мене молитися за тебе”, – сказав сивочолий бородань і поклав свою руку дитині на голову, де була здерта шкіра. Він тричі промовив:“Во ім’я Ісуса Христа, рано, зцілися”. А тоді так само положив руку на дренаж”, – розповіла слова сина жінка.

Більше чоловіка ніхто не бачив, а з того дня, як це сталося, хлопчик різко пішов на поправку. Пізніше, коли знімки легень потерпілого, зроблені відразу після аварії, побачив торакальний хірург з іншої лікарні, відверто сказав колезі:“Як дитина вижила? Як за десять днів виписана додому? Навіть дорослі з такими травмами лежать по лікарнях з півроку”.

Шантаж
Це жахливе (і теж інфантильне) твердження: той, кого так з нетерпінням чекають, пройде мимо або подарує подарунок комусь іншому. Шкода, що батьки використовують постать святого в своїх цілях – там, де вони не в змозі налагодити контакт з дитиною або коли хочуть легко досягти ефекту послуху. Погроза, що найочікуваніший святий дитинства не прийде з подарунком – потужний шантаж.

На жаль, у передріздвяний сезон залишаються ще інші інструменти такого типу. “Ангел (Дитятко, Звіздарик- тут багато варіантів, залежно від регіону та традицій власного будинку) не принесе тобі нічого під ялинку”. І нарешті найгірше: «Ісус до тебе не прийде». Тому що ти був грубим. Бо ти сперечався з братом. Тому що ти не прибрав іграшок. Тому що ти був неслухняний у магазині.

Приховане насильство
Стає не по собі, коли думаю про насильство, приховане в таких словах. Сумно думати про образ Бога та святості, який формується у маленької тендітної людини, яка чує брехню від батьків, а заслуговує на те, щоб почути правду. “Бог завжди любить тебе”. “Він ніколи не перестане любити тебе, і радий, що прийде до тебе”.

Використовуючи такі погрози, ми знижуємо освіту до рівня «поведінки дитини», і зовсім нівелюємо набагато глибші сфери: переживання, потреби, цінності.

На жаль, моделі батьківства, засновані на негативі, на відміні любові та прийняття, добре зарекомендували себе і поза святами. Не треба святих, достатньо батькам сказати, що вони самі перестануть їх любити і підуть від них.

Скасування любові
Варіантів багато: “Залишу тебе тут і ніколи не повернусь”, “Віддам тебе цьому дядечкові”, “Продам тебе в магазині”, “Віддам тебе в дитячий будинок”, “Знайду собі іншу чемну дитину”.

Такі повідомлення є надзвичайно руйнівними та шокуючими для дитини – тим більше, коли вона сердиться, плаче чи відчуває інші важкі для неї самої емоції, з якими не може впоратися (і їй потрібен дорослий, який допоможе своїм спокоєм).

Для дитини зв’язок з батьками є найпервиннішим і найважливішим у світі – життєдайним у всіх сенсах. Доросла людина – це людина, від якої залежить її життя. Починаючи з фізичного виживання, закінчуючи безпечними обіймами, які захистять від загроз цього світу. Бути залишеним – це кінець життя.

Не лякаймо дітей!
Погрожуючи відмовитись або позбавити любові, вчимо дитину, що вона мусить якось заслуговувати на любов, а її право на існування не зовсім очевидне. Дитина вчиться, що не має права помилятись чи навіть отримувати підтримку, коли ще не може з чимось справитися. У такій системі батьки стають тими, хто лише нав’язує бажану поведінку, а не тими, хто допомагає дитині розвивати здібності, щоби вона могла краще справлятися в різних повсякденних ситуаціях.

І нарешті – погрози з відмовою любити дають лише короткочасний ефект. Насправді дитина, батьки якої кажуть “я завжди буду тебе любити”, отримує зовсім іншу мотивацію для свого розвитку. Завдяки любові та присутності батьків вона може навчитися боротися буквально з усім. З гнівом, безладом, ревнощами.

Завдяки любові мами і тата, яка не зникне (і вони не підуть!), дитина будує з ними міцний зв’язок, на якому можна будувати чудову і плідну співпрацю обох.

Не лякаємо дітей! Миколаєм, Богом і тим, що підемо самі. Ніколи.

Писати лист Святому Миколаю варто заздалегідь, щоб до того, як він обходитиме Землю і кластиме подарунки, він врахував всі побажання.

Отримують подарунки ті діти, які цілий рік добре себе вели і всіляко допомагали батькам.

Для початку напишіть хто ви і розкажіть про добрі справи, які робили протягом року. Аби спростити завдання для Святого Миколая, розробіть список із бажаних подарунків, а чарівник уже сам визначить, що є більш потрібним для вас.

Оскільки Святий Миколай один, а дітей багато, не варто писати великого листа, а наголосити на основному – гарній поведінці та подарунку.

Після того, як ви написали всі побажання, покладіть лист на підвіконня і зачекайте, поки помічники Миколая заберуть його.

Своє послання до чудотворця можна прикрасити та розмалювати. Також можна роздрукувати красиву основу для листа.