У боях на Донеччині загинув 21-річний нацгвардієць, командир розвідувального взводу Костянтин Ковтун із міста Ніжин Чернігівської області.

Про втрату сповістили в Ніжинській міській раді.

Костянтин – син голови Ніжинської районної державної (військової) адміністрації Григорія Ковтуна.

27 вересня 2023 року єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній звершив у Свято-Миколаївському храмі ПЦУ міста Ніжина чин похорону загиблого воїна Костянтина Ковтуна.

Костянтин Ковтун народився 6 червня 2002 року, мав молодше офіцерське звання “лейтенант”. Він служив у штурмовій бригаді “Буревій” Національної гвардії України. На війні був командиром розвідувального взводу одного з батальйонів особливого призначення бригади.

Життя захисника обірвалося 24 вересня під час виконання бойового завдання на території Донецької області.

26 червня у Києві на блокпосту суддя Олексій Тандир на смерть збив нацгвардійця Вадима Бондаренка – у нього залишилася дружина Анна та троє дітей. Вдова військового каже, що разом із її чоловіком підозрбваний убив і усі плани родини на майбутнє життя.

“Воно настільки сильно тяжко, я вам передати не можу. Всередині так болить”, – каже в інтервʼю ТСН дружина загиблого Вадима Бондаренка, тримаючи в руках кепку чоловіка. Її Анні віддали в частині, де він служив. Жінка каже, що на ній ще є запах її чоловіка.

Нині жінка майже не заходить до будинку, де ще до повномасштабної війни жила їхня родина – Анна, Вадим та троє дітей. Вона мешкає поруч, у батьків.

“Мені важко сюди заходити. Тут все про нього нагадує, все ми робили разом”, – ділиться вона.

Із Вадимом вони познайомилися три роки тому і вже за три місяці одружилися. Анна розповідає: Вадима не налякало, що в неї вже є двоє дітей. Тоді 19-річний чоловік наполягав, що Анна та її діти носитимуть його прізвище.

“Хто йому такий приклад дав? Я не знаю. Але він так був налаштований, для нього це було так важливо”, – пригадує дружина нацгвардійця.

Майже одразу після весілля Вадим пішов на строкову службу до Нацгвардії. Поки служив, у пари народилася донька Поліна. Повернутися молодий батько мав навесні 2022 року, проте через російське вторгнення всім строковикам термін служби продовжили. Анна з дітьми виїхали до Фінляндії. Жінка думала повертатися, коли звільниться чоловік, однак приїхати довелося раніше.

“Аня, ти мене чуєш, Вадима немає. Ну як немає? Не могло це трапитися зі мною і з моїм Вадимом. Не могло”, – згадує вона.

У ніч проти 26 травня голова Макарівського районного суду Київщини Олексій Тандир на блокпосту в Києві збив на смерть 22-річного нацгвардійця Вадима Бондаренка. Він загинув миттєво.

“Ноги повивертало повністю в інший бік. Там вони не були цілі. Там був перелом основи черепа”, – розповідає Анна.

Суддю Олексія Тандира затримали на час слідства. Сам він назвав себе не винуватцем ДТП, а лише причетним до смерті нацгвардійця.

“Ну як може у країні, в якій іде війна, суддя собі дозволити напитися і ганяти в комендантську годину по Києву?” – питає Анна.

Тепер вдова загиблого чекає справедливого правосуддя.

“Хотілося б його дуже покарати. Я думаю, що 10 років для нього – це ніщо. Він забрав ціле життя, а від нього заберуть тільки 10 років”, – наголосила дружина Вадима.

Збиття нацгвардійця на блокпосту: суд над Тандиром
У ніч проти 26 травня голова Макарівського районного суду Київщини Олексій Тандир на блокпосту в Києві збив на смерть 22-річного нацгвардійця Вадима Бондаренка. Це сталося на початку комендантської години. Свідки заявили, що суддя був нетверезим, а всередині його авто знайшли напівпорожню пляшку алкоголю. Вища рада правосуддя відразу після інциденту дала згоду на арешт Тандира – суд відправив його за ґрати. Загиблого нацгвардійця провели в останню путь на Черкащині.

Сьогодні, 19 червня, під час апеляції адвокати судді заявили, що немає експертизи крові Тандира, та переконували, пʼяним на момент ДТП він не був. Проте судді інстанції Тандиру та його адвокатам відмовили.

На засідання суду приїхала і родина загиблого військового – батько, брат і дружина.

Цей 20-річний мешканець Кривого Рога, що служив у частині 3011, скоїв самогубство невдовзі після того, як обмовився батькові про складнощі в армії.

Журналісти ТСН поспілкувалися зі родичем загиблого воїна, і той повідомив, що хлопець пішов на строкову службу наприкінці жовтня 2020 року, а через кілька місяців перевівся на контракт.

У військовій частині, яка базується у його рідному Кривому Розі, він прослужив понад пів року, як його відправили до населеного пункту Благодатне Волноваського району Донецької області. Там солдат охороняв контрольно-наглядовий пункт Батальйонної тактичної групи.

31 липня батьків сповістили про самогубство військового. За офіційними даними, він здійснив постріл у голову, коли стояв на сторожі.

«Він отримав наскрізне вогнепальне кульове поранення голови. Так написано у висновку. Це навіть страшно читати. Постріл здійснив із автомата АК-47. Випустив чергу із трьох набоїв», — розповів батько загиблого солдата Владислав Козуля.

Водночас мотиву у скоєнні самогубства хлопець, за словами його батька, не мав. Він займався спортом, не мав шкідливих звичок, дівчини у нього не було, що виключає будь-які любовні страждання. Та й з боку керівництва частини на солдата нарікань не було.

«Говорили, що він мрія будь-якого командира. Навіщо він це зробив? Не зрозуміло. Ми не віримо в те, що він міг піти на крайні заходи. Він збирався вирушити у відпустку — до ротації залишалося кілька днів», — наголосив Владислав.

Втім, за його словами, під час останньої телефонної розмови юнак розповідав про проблеми у військовій частині.

«28 липня ми розмовляли телефоном. Він казав, що тут відбувається якась х***я. Але жодної конкретики не висловив. Я йому сказав, що якщо захоче розповісти, зможе це зробити вдома, а якщо не захоче, то й не треба. Після цього 29 та 30 числа на зв’язок він уже не виходив. Мої повідомлення у месенджері читав, але не відповідав на них. А 31 липня мені зателефонували і сказали, що він застрелився», — зазначив Владислав Козуля.

Адвокат сім’ї Сергій Дорош, який з’ясовує обставини смерті Анатолія, можливих нестатутних взаємин між солдатами нині не підтверджує, проте й не вірить, що хлопець міг вчинити самогубство — на це не було жодних підстав.

Нині сім’я сподівається на нову слідчу, яку призначили вести резонансну справу лише зараз.

Колишній перший заступник голови Нацполіції України В’ячеслав Аброськін висловив співчуття сім’ям загиблих військовослужбовців на “Південмаші” у Дніпрі.

Про це він написав на своїй сторінці у соцмережі.

У публікації ексзаступник голови привів імена загиблих в результаті розстрілу 20-річним солдатом-строковиком Артемієм Рябчуком.

Старший лейтенант Нацгвардії Буганов Олександр Олександрович.
Молодший сержант Нацгвардії Драган Олександр Олександрович.
Старший солдат Нацгвардії України Левківський Артем Володимирович.
Солдат Нацгвардії України Чернік Леонід Леонідович.
Контролер КПП Лебединець Віра Сергіївна.

Нагадаємо, що солдат строковик отримав автомат АК-47 і розстріляв із нього 10 людей. Внаслідок чого загинули його чотири товариші по службі та одна жінка. Ще п’ять постраждалих потрапили до лікарні. Нині за їхнє життя борються медики.

Командувач Нацгвардії подав у відставку після стрілянини у Дніпрі

Микола Балан написав рапорт про відставку з посади.

Командувач Нацгвардії Микола Балан подав у відставку у зв’язку трагедією на заводі “Південмаш”, де 20-річний солдат строкової служби Артемій Рябчук з автомата розстріляв караул військовослужбовців.

Про це Балан заявив на брифінгу в Дніпрі.

За словами Балана, він написав рапорт про відставку міністру внутрішніх справ.

“З урахуванням того, що за будь-які дії несе відповідальність командир або командувач, сьогодні вранці я висловив бажання і написав рапорт очільнику МВС та клопотання перед президентом України про відставку та звільнення з посади командувача Нацгвардії”, – сказав він.

Про це повідомляє 33 канал.

Дружина Руслана Ірина припускає, що її чоловік підхопив коронавірус на службі, коли був у відрядженні. Після повернення він захворів і лікувався вдома. Далі його стан не поліпшився, тож йому зробили КТ, яка показала, що у чоловіка уражені 75% легенів. Руслана направили до лікарні.

“З 11 по 23 листопада він перебував у 3-й міській лікарні. Увесь цей час жа­лівся, що медичний персонал не підходить до нього, не кажуть, чим лікують, які результати ана­лізів, не допомагають з елементарними потребами”, – розповідає Ірина.

Мати молодого чоловіка говорить, що син навіть їсти і пити відмовився, бо санітарки не підходили, щоб поміняти йому судно, оскільки він був підключений до кисню.

“З першого дня, як Руслана госпіталізували у цю лікарню, у нього почалася задишка, ходив на пост просити допомоги, але його аж через 12 годин підк­лючили до кисню. Потім почали ставити крапельниці, але які медикаменти вводили, не повідомляли. Я теж працюю в одній із лікарень Хмельницького, але у нас інше ставлення до пацієнтів! Усі ампули відкриваються при хворих, лікарі та медсестри спілкуються з пацієнтами та їхніми родичами. А я декілька разів телефонувала на сестринський пост та до лікарів, але вони лише обурювалися, що їх турбують. А як не турбувати, якщо я мама і знаю, що моїй дитині зле?!”, – говорить Наталя Романівна.

Батько Руслана після пережитого горя намагається з’ясувати причини смерті сина. Він говорить, що син розповідав, що з ним у палаті лежала жінка, хоча палата чоловіча. Вона теж була важка.

“Якось хотіла пити, але до неї ніхто не підходив, тому самостійно зняла маску, щоб втамувати спрагу, але не змогла. Довго кричала, кликала на допомогу. Руслан уже не витримав і сам хотів підійти до неї, але не зміг, впав. Нарешті підійшли санітарки, дали їй ковток води, на­діли маску і прив’язали до ліжка. До ранку бідолашна померла. Син писав, що труп поряд з ним пів дня пролежав, аж в обід забрали”, – розповідає тато Руслана. Більше читайте тут: https://coronavirus.tsn.ua/mediki-zovsim-ne-pidhodili-do-nogo-u-vinnici-vid-koronavirusu-pomer-24-richniy-nacgvardiyec-1689169.html

Чоловік впевнений, що його син помер уві сні, можливо, через те, що впав тиск у апараті, оскільки напередодні Руслан повідомляв, що були перебої з киснем. Батьки розуміють, що ніхто і ніщо не поверне їм іхнього сина, але налаштовані боротися, щоб врятувати інші життя.

“Ми чули, що того ж дня, як помер син, у лікарні не змогли врятувати ще трьох пацієнтів. Звісно, легше списати усе на важ­кість хвороби. Але ми навіть не знаємо, що за хвороба була у нашого сина. Його просто попросили підписати згоду, що у нього коронавірус, щоб покласти в одну палату з коронавірусними пацієнтами. Руслан був міцним, на жодній медкомісії до нього не було питань, він служив, тричі був у зоні ООС. А цього разу на КТ, окрім уражених легень, виявили збільшене в розмірах серце. Ми готові були купити ліки і від серця, але лікарі казали, що нічого не треба. Ось так і втратили молодого хлопця, який тільки починав свою кар’єру у Нацгвардії, декілька місяців, як одружився. Як можна змиритися з такою втратою? — кажуть зго­рьовані батьки.

У департаменті охорони здоров’я запевнили, що у 3-й міськлікарні, де лікувався Руслан Петреченко, жодних проблем з киснем чи ще з чимось – немає.

“Станом на 23 листопада у лікарні функціонували 5 ковідних бригад у складі 16 лікарів, 33 особи серед­нього медичного персоналу та 31 — молодшого медперсоналу. Дефіциту медичних кадрів немає. Наказом по закладу затверджено алгоритм дій працівників при наданні медичної допомоги пацієнтам з підозрою та хворим на COVID-19. Подача кисню в лікарні здійснюється центра­лізовано кисневою магістраллю з газифікатора. Перебоїв з постачанням кисню не було”, – йдеться у відповіді чиновників.

За інформацією 33 каналу, зараз у місті працює комісія, яка має встановити причину смерті молодого нацгвардійця.

Про це повідомила Бригада швидкого реагування Нацгвардії на своїй сторінці у Facebook.

Зазначається, що життя українського військового забрала російська міна.

“Під час вибуху 21-річний нацгвардієць, сержант Сергій Михальчук прийняв на себе основну кількість уламків, прикривши своїм тілом побратима. Не зважаючи на юний вік, Сергій Михальчук гідно бився з російсько-терористичним окупантом і загинув у бою, як справжній воїн. Він продемонстрував найвищий прояв бойового братерства, віддавши своє життя за побратима”, − наголошується у повідомленні.

Також зазначається, що за проявлений героїзм Сергія Михальчука буде представлено до високої державної нагороди.

Рішення італійського суду Павії щодо гвардійця Віталія Марківа шкодить відносинам України і Італії.

Про це написав міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков у Twitter.

Повідомляється, що Аваков обговорив із послом Італії в Україні Давидом Ла Чечилією вирок італійського суду військовослужбовцю Національної гвардії України Віталію Марківу.

За словами в.о. міністра внутрішніх справ України, таке рішення суду Павії є ганебним та несправедливим. Також міністр зазначив, що це шкодить відносинам країн.

“Вимагаємо ясних кроків щодо вирішення проблеми. Для цього домовилися продовжити спільні консультації”, – додав Аваков.

https://twitter.com/AvakovArsen/status/1150705072671809536

Зазначимо, бійця Нацгвардії Віталія Марківа суд в Італії визнав винним у вбивстві фоторепортера Андреа Рокелле і засудив до 24 років ув’язнення.