Війна та викликана нею психоемоційна напруга прискорила старіння українців, вважає міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Про це він заявив в ефірі телемарафону Єдині новини.

“Зараз ми маємо найбільш інформативну війну в історії людства, ми бачимо події майже в прямому ефірі, це дуже впливає на психоемоційний стан. За попередніми підрахунками та дослідженнями, що проводилися провідними вченими, такий тривалий вплив на психоемоційний стан людини призводить до того, що вона біологічно старіє на 10-15 років раніше, тобто, зараз нас у 40 років “наздоганяють” хвороби, які зазвичай траплялися у 60 років”, – сказав Ляшко.

Також міністр охорони здоров’я прогнозує зростання захворюваності на онкологічні та серцево-судинні захворювання, у тому числі інфарктів та інсультів через рік-два.

За відповідне рішення проголосували 274 нардепи із 352, зареєстрованих у сесійній залі, передає “Уніан”.

Документом пропонується визначити поняття права власності на цивільну вогнепальну зброю; позначити умови та порядок отримання громадянами та юрособами документів про право власності на таку зброю.

До того ж, пропонується визначити порядок створення та ведення Єдиного держреєстру цивільної зброї.

Законопроект, зокрема, передбачає поділ цивільної зброї на такі категорії:

А – автоматична вогнепальна зброя;
В – гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя (травматична);
С – короткоствольна вогнепальна зброя (за винятком гладкоствольної короткоствольної (травматичної) зброї);
D – довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя;
Е – довгоствольна вогнепальна нарізна і комбінована вогнепальна зброя.

Серед іншого планується запровадити посвідчення власника зброї – документ на зброю встановленого зразка, який підтверджує, що фізична чи юридична особа має право купувати, володіти, користуватися та розпоряджатися вогнепальною зброєю, бойовими припасами та основними частинами до придбаної зброї.

Зброю можна придбати після отримання такого посвідчення. “Корочку” мають право отримати дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні з урахуванням певних обмежень.

Посвідчення не видадуть особі: за наявності медичних протипоказань до поводження зі зброєю; за непогашену чи незняту судимість за скоєння низки кримінальних правопорушень; у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності протягом року за певні адмінправопорушення.

“НКРЕКП вважає за необхідне і першочергове приведення фіксованих цін для побутових споживачів до економічно обґрунтованого рівня”, – йдеться у відповіді національного регулятора на запит одного з вітчизняних ЗМІ.

Зокрема, НКРЕКУ нагадує, що тарифи, які регулюються державою (а у нас вони регулюються) не передбачають перехресного субсидування між різними групами споживачів. Це записано в законі “Про ринок електричної енергії”. В Україні ж поки саме так і виходить: невисокий тариф на електроенергію для населення покривається за рахунок високих тарифів для непобутових споживачів, іншими словами – для підприємств.

А ті, в свою чергу, щоб хоч якось компенсувати підвищення витрат на виробництво, змушені підвищувати ціни на свої товари і послуги.

До того ж, генеруючі компанії “Енергоатом” та “Укргідроенерго”, на які покладено спеціальні зобов’язання з продажу дешевої енергії побутовим споживачам, не можуть повноцінно функціонувати в таких умовах. Грошей, які вони отримують від продажу надлишків енергії за ринковими цінами, не вистачає для того, щоби покрити збитки від тарифів, за якими вони відпускають енергію побутовим споживачам.

Крім того, між генеруючими компаніями та споживачами стоїть посередник “ГарПок” (Гарантований покупець), який також відтягує на себе частину коштів, що йдуть в оплату за електроенергію. До речі, перехідна модель на ринку електроенергії передбачає прямий контакт виробників електроенергії зі споживачами, але поки між ними, як і раніше, стоїть ГарПок. Як пояснили в НКРЕКП, Кабмін уже не раз переносив терміни впровадження цього механізму.

“НКРЕКП багато разів вказувала на те, що така “перехідна” модель є фінансово дієвою і дозволила би збалансувати діяльність виробників електричної енергії, гарантовано забезпечити населення необхідними обсягами електричної енергії і стабілізувати роботу постачальників універсальних послуг, що в цілому матиме позитивний вплив та економічно збалансоване вирішення фінансових проблем на ринку”, – йдеться у відповіді Нацрегулятора.

При цьому в НКРЕКП підкреслили, що Нацкомісія не встановлює тарифів на електроенергію. Вона лише бере участь в розробці механізму спеціальних зобов’язань на ринку електроенергії.

Про це пише 24 канал.

Координаційний орган вирішив, що ціни на електроенергію для вразливих верств України не можуть підіймати. Про це заявив секретар РНБО Олексій Данілов.

«Для уразливих верств населення не має підвищуватись вартість електричної енергії…Таке рішення на РНБО було прийнято», – наголосив Данілов.

До слова, чиновник зазначив, що це було одне з найскладніших питань засідання.

Монополізація енергоринку

Енергоринок в Україні перебуває під контролем декількох людей. Данілов назвав Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського, Дмитра Фірташа, Геннадія Боголюбова, Костянтина Григоришина, Вадима Новинського, братів Суркісів, Михайла Воєводіна. Вони володіють розподільчою мережею.

РНБО розглядає варіант тимчасових адміністрацій на підприємствах, якщо буде загроза для нацбезпеки. Наприклад, зростання тарифів та спроби організувати «тарифний майдан».

«Не дозволимо нікому маніпулювати тарифами…як дехто сподівається», – зазначив Данілов.

Зауважимо, політик не розповів про те, чи підвищуватимуть ціни на опалення.

Насепення України станом на 1 листопада 2020 року становить 41 млн 670,8 тис осіб. Про це йдеться матеріалах Держстату.

Зазначається, що чисельність наявного населення протягом січня-жовтня 2020 року зменшилася на 231,6 тис осіб (0,55%).

«Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих – 51 живонароджений», – наголошується в повідомленні.

За перші 10 місяців 2020 року в Україні народилося 247,3 тис. осіб (за минулий рік – 263,3 тис), померло – 485,7 тис осіб, з них 1,6 тис дітей віком від одного року (за такий же період минулого року – 486,8 тис і 1,9 тис відповідно)

В Україні також приблизно в два рази знизився міграційний приріст: за 10 місяців поточного року приріст склав 6,9 тис осіб, а в 2019 році таких людей було 12 тис.

Як повідомлялося, Україна готується перейти до перепису населення за реєстрами.

Кабінет міністрів встановив термін проведення Всеукраїнського перепису населення у 2023 році.За попередніми розрахунками, на виконання комплексу робіт з переписом населення необхідно понад 7,2 млрд грн. Із цих видатків близько 70% складає заробітна плата тимчасового переписного персоналу та нарахування на неї. Для підготовки та проведення перепису населення передбачається залучити понад 98 тисяч тимчасових працівників.

В Україні останній Всеукраїнський перепис населення відбувся у 2001 році. За цей час у країні відбулися значні економічні, демографічні та міграційні процеси, які суттєво вплинули на кількісний склад населення.

У лютому 2020 року Кабмін оголосив результати електронного перепису населення, згідно з яким, в Україні живе близько 37 млн. осіб (без урахування окупованих Донбасу і Криму). Чисельність населення Києва складає 3,7 млн осіб, а в Київській області проживає 2,286 млн осіб.

Такі дані були отримані в результаті аналізу даних Державної служби статистики та Податкової служби, з урахуванням даних мобільних операторів.

За його словами, люди бояться, що у випадку відходу українських військових бойовики становитимуть ще більшу загрозу для мирного населення.

Потапчук переконаний, що прихильники ОРДЛО одразу почнуть мстити людям, які підтримують Україну. Почнуться вбивства, різанина, розкрадання та підпал майна.

Порівняно з минулим місяцем, вартість блакитного палива для простих споживачів знизилася на 3,4% – до 4493 грн за тисячу кубометрів.

Однак, кінцева ціна для українців буде різна: все залежить від компаній, що мають власний тариф на розподіл. Але експерти впевнені, що наступний перерахунок ціни на газ в жовтні призведе до подорожчання палива. Вартість газу на світовому ринку знижується, і американська валюта дешевшає. Все це призводить до падіння тарифів з самого початку року. Якщо аналізувати ситуацію з початку року, то тариф впав на 28%.

Якщо додати до нового тарифу податки і всі платежі, то кінцева ціна для українців буде коливатися близько 5,5-6 грн за кубометр. Наприклад, українська сім’я з трьох осіб з газовою плитою платитимуть на місяць приблизно 63,6 грн за новим тарифом (84,6 грн за старим).

Сім’я з трьох осіб в будинку 60 кв. м (опалюється газом): було 2308 грн (опалення – буде 1728 грн; було 138,5 грн (плита і підігрів води) – буде 103,6 грн.

Про це йдеться у звіті ООН.
«Найбільше відносне скорочення населення за цей період (2019 – 2050 роки – ред.) з втратами в 20 і більше відсотків очікується в Болгарії, Латвії, Литві, Україні і на островах Волліс і Футуна», – йдеться у доповіді.
Згідно зі звітом, сьогодні населення України становить 43,99 млн осіб. Вже до 2050 року ця кількість скоротиться до 35,2 млн, а до 2100 року – до 24,4 млн.
Основними причинами скорочення населення в Україні та інших країнах, які потрапили до списку, автори доповіді називають спад рівня народжуваності та міграцію.
Нагадаємо, що близько 9 мільйонів українців щороку вирушають на сезонні роботи за кордон. Понад три мільйони – працюють там постійно.

Проте “Нафтогаз” явно не бажав враховувати інтереси українців, після чого, 17 квітня, на засіданні Кабміну був поставлений ультиматум терміном на тиждень: або ціна на газ для населення знижується, або керівництво “Нафтогазу” буде звільнено. У відповідь на нього 22 квітня “Нафтогаз” анонсував зниження вартості газу.

Газова компанія разом з урядом розробила новий механізм визначення регульованої ціни – він дасть можливість не тільки уникнути збільшення вартості газу, але також знизити її до роздрібного рівня в 8247 грн. за тис. кубометрів. В майбутньому ціна на газ буде змінюватися за даним алгоритмом: кращі умови на світовому ринку – нижча ціна для населення, а для високих розцінок буде запобіжник.

Прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив: “Я поставив жорстку умову монополісту «Нафтогазу» знизити ціну на газ. Врешті-решт вони прийняли рішення, що йдуть на зменшення цін на газ. Поки в травні – мінус 300 грн. Ринки падають, я думаю, ця динаміка продовжиться. Це гарна новина. Я радий, що у них запанував здоровий глузд”.

У той же час “Нафтогазу” було поставлено завдання наростити обсяги видобування українського газу, однак є підозра, що і на цей раз без ультиматумів не обійдеться. План минулого року по вкладенням в український газовидобуток був провалений.

Гройсман підкреслив: “Це другий раз, коли я поставив жорстку вимогу перед “Нафтогазом”. Третього разу не буде. Тому нехай працюють на країну і збільшують видобуток українського газу, нехай шукають дешевий газ по всьому світу, щоб українці отримали його дешевше”.

Таким чином, плату за газ у разі відсутності лічильників повинні нараховувати по нормі 3 кубометра на людину на місяць.

«Є незаконним і стягнення зі споживачів плати за нормою 5,4 кубометра на людину на місяць в період відсутності централізованого гарячого водопостачання», – йдеться в повідомленні.

Минулого тижня Кабінет міністрів України доручив Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) перевірити облгази на дотримання законодавства.

Окрім цього ми повідомляли про те, що кабінет міністрів України прийняв рішення не надавати з 1 жовтня субсидії на природний газ для споживачів без газових лічильників.

“Пільги та субсидії на оплату послуг з постачання та розподілу природного газу з 1 жовтня 2018 року… не надаються споживачам, які не забезпечили самостійного встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) і письмово відмовилися від їх встановлення за рахунок державного бюджету або власних коштів операторів газорозподільчих систем”, – йдеться у постанові Кабміну.

Про це повідомляється в наказі № 604 Мінсоцполітики від 2 лютого 2018, опублікованому в відкритому доступі.

Також в рамках проекту будуть розширені субсидії для споживачів комунальних послуг в багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, також на покупку газу і твердого та рідкого пічного побутового палива.

Програма субсидій затверджена проектом наказу «Про внесення змін до форми Заяви про призначення житлової субсидії та декларації про доходи та витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії», який поданий на розгляд уряду.

Згідно з даними офіційної статистики на підконтрольній уряду території України проживає 42,3 мільйона осіб. Мовиться, що офіційна статистика не враховує активну міграцію – до прикладу, заробітчан та студентів, які виїжджають з України і залишаються закордоном тимчасово або назавжди.

Демограф застерігає, що падіння чисельності до критичного рівня може мати серйозні наслідки для держави, а саме “обезлюднення” деяких територій України.

Становище країни у світі визначається двома чинниками: перше – це економічний розвиток, а друге – чисельність населення. В нас зараз виникає ситуація, може бути, що населення не буде займати всю територію України і буде відбуватись обезлюднення певних територій,– зазначив він.

Зокрема, Гладун наголосив, що з 1993 року Україна втратила 10 мільйонів населення, з них два-три – внаслідок окупації Криму та частини Донбасу, а понад п’ять – через зниження народжуваності.

Нагадаємо, Україну називають “країною-донором”: понад 4 мільйони українців є трудовими мігрантами. Кількість біженців і мігрантів, які прибувають до Європи Середземним морем, з початку 2018 року становить понад 20 тисяч. У порівнянні з 2016 роком, це число зменшилось у 10 разів.

Давно в селі була велика ферма, а значить і робота. Ферма закрилася, сотні жителів поступово роз’їхалися хто куди в пошуках кращої долі. Залишилися тільки старожили, яких з кожним роком ставало менше. Зараз по документах в селі прописані 46 людей, але сюди вже багато років ніхто з прописаних не заглядав.

У Олексія після довгої хвоpоби помepла дружина, Катерина також залишилася вдoвою. У них ледве вистачає сил, щоб прогодувати себе. Люди похилого віку ведуть домашнє господарство: кури, сіють пшеницю для хліба, вирощують овочі та фрукти.

Кажуть, що після початку вiйни в Донбасі тут з’явився переселенець з Донецька. Він купив один з декількох ще не зовсім розвалених будинків. Почав вести господарство, але потім кудись зник і вже довгий час про нього ні “слуху ні духу”.

Стареньких провідує тільки один соціальний працівник. До найближчого села, цивілізації з магазином кілька кілометрів, які жителі Бурлацького подолати вже не в силах.

Тільки за минулий рік ми недорахувалися 176 тисяч співгромадян. У Держстаті однією з основних причин називають перевищення кількості померлих над кількістю народжених. На місцях же крім цієї називають і інші причини скорочення своїх жителів. Наприклад, еміграція.

Ще 10 років тому в області було 1,5 млн населення, зараз трохи більше 1,2 млн. В основному люди виїжджають з економічних причин. Шукають кращого життя в Польщі та Чехії. З десяти виїхавших троє залишаються жити в Європі. Люди повернуться, коли економіка налагодиться, з’являться нові робочі місця,

-заспокоює Олександр Туник, спікер Черкаської ОДА (там через 126 років може не залишитися людей).

Валерій Дудко, політолог з Харкова (в області через 147 років може нікого не залишитися), говорить, що молоді жінки в їхньому регіоні навідріз відмовляються народжувати через погане матеріальне становище.

Валерій Дудко, політолог:

Я сам проводив соціологічне дослідження, і молоді сім’ї повідомляли нам, що не готові мати дітей через низькі зарплати. Зараз кажуть, що середня зарплата – 7,6 тис. грн, але для Харкова це казкова цифра.

Тому поки держава не займеться цими питаннями, населення буде зменшуватися. Також потрібно врахувати, що Харків – студентське, молодіжне місто. Але раніше у нас було багато студентів з Криму, зі сходу, які тут навчалися, а потім залишалися, заводили сім’ї. Зараз їх немає або дуже мало. Та й кількість місць у вузах скоротилося, тому молоді в Харкові менше,

-каже Дудко.

У Запорізькій області (там не залишиться жодного жителя вже через 139,5 років) не вірять, що можуть зникнути.

Ви хочете сказати, що тут нікого не буде? Такого бути не може,

-здивувався спікер Запорізької ОДА Ліван Шішінашвілі.

У Кіровоградській області (їм відведено 129 років) говорять, що їх населення скорочується через хвороби.

В області причинами високої смертності є серцево-судинні захворювання і онкологія. Помирає більше чоловіків, хоча і народжується більше хлопчиків. Але жінки традиційно довше живуть. Ще один фактор – міграція, багато чоловіків виїжджають на заробітки. Адже регіон у нас аграрний, і підприємств практично немає,

-сказала нам начальник відділу департаменту охорони здоров’я Кіровоградської ОДА Антоніна Кодрул.

А ось області – лідери по народжуваності пояснюють приріст населення релігією і великими сім’ями. Наприклад, на Закарпатті в минулому році збільшилося на 601 людини. Багато хто думає, що це за рахунок циган, у яких дуже великі сім’ї.

Роми тут ні при чому. Насправді вони складають не більше 5% населення Закарпаття. Наша область завжди була в плюсі ​​по населенню. Це давня традиція, вона тягнеться ще з радянських часів. Тут прийнято, що сім’ї повинні бути багатодітними, народжують по три-чотири дитини. Найчастіше це відбувається в найбідніших гірських районах, також в селах, які складають більшу частину області. І ще причина в релігії. Є райони, де люди належать до нетрадиційної церкви, і у них заборонено переривати вагітність. Тому там також дуже багато багатодітних сімей,

-говорить глава департаменту громадських комунікацій Закарпатської ОДА Ярослав Галас.

Як би там не було, співвітчизники не зникнуть, заспокоїли нас демографи. Провідний співробітник Інституту демографії Павло Шевчук додає, що на повне зникнення населення в областях може вплинути тільки катастрофа.

Люди все одно там будуть жити. Наприклад, зараз в Рівненській і Чернігівській областях частка населення похилого віку висока, але йде природний процес. Поступово відсоток літніх людей піде, їх стане не 50, а 30 відсотків. Старіння зупиниться, а молоді будуть народжувати. І навіть якщо народжуваність буде триматися на сучасному рівні і кількість людей буде скорочуватися, населення не зникне. Процес старіння населення буде тривати до 2040-2050 років, зате ці найстаріші області швидше з нього вийдуть,

-каже Шевчук.

Експерт зазначає, що дані статистики зараз можуть бути неточними.

Останній перепис населення була на початку двотисячних років, а зараз дані настільки порушені у зв’язку з подіями в країні, що навіть не знаєш, як аналізувати ці цифри. Народжених і померлих зі сходу за рішенням судів реєструють де хочуть. При цьому неясно, де людина народилася, помер, звідки приїхав. Наприклад, в Києві збільшилася народжуваність. Але це може бути за рахунок тих, хто переїхав сюди. За даними перепису населення, та ж Івано-Франківська область входила в трійку лідерів по народжуваності, а зараз немає. Можливо, це пов’язано з міграцією жіночої статі,

-пояснює Шевчук.

Демографи кажуть, що проблема депопуляції стоїть гостро не тільки в Україні.

Більше третини країн Європи відчувають таку ж проблему. Інша справа, що там зменшення населення відбувається повільніше, ніж в Україні,

-говорить завідуюча відділом досліджень демографічних процесів та демографічної політики Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Ірина Курило.

Соціолог Олександр Вишняк пояснює, чому така ситуація властива Європі.

Цього немає в Азії, Африці і тій же Америці. Але в європейських країнах цю проблему вирішують, наприклад, внутрішньої або зовнішньої міграцією. Причому смертність там може бути такий же, як у нас. Але населення не скорочується за рахунок мігрантів. Але через це там з’являються інші проблеми – конфлікти між різними цивілізаціями. Також, як і всім європейцям, нам притаманний гедонізм. Перш ніж народжувати, людина добре подумає, а чи буде квартира і кошти на утримання дитини. В інших цивілізаціях цього немає, там народжують не замислюючись,

-впевнений Олександр Вишняк.

Згідно з останніми даними Держстату, за чотири місяці 2017 року (січень-квітень) в країні народилося на 85 тисяч осіб менше, ніж померло.

Зокрема, за чотири місяці 2017 року народилося 116 тисяч 907 немовлят, а померло 202 тисячі 294 особи. Крім того, за цей період померло 878 дітей у віці до року.

Позитивний показник приросту населення зберігається тільки в Києві. Кількість новонароджених у столиці на 580 осіб перевищила кількість померлих. Решта областей України демонструють негативну динаміку. Серед лідерів по спаду населення – густонаселені області південного сходу України. Найгірша ситуація у Дніпропетровській області – за чотири місяці 2017 року негативна різниця між померлими і народженими становила 9018 осіб. Далі ідуть Харківська (–7281) та Донецька області (–6990).

У першу десятку з найбільш негативним приростом населення потрапили Запорізька, Полтавська, Київська, Чернігівська, Черкаська, Вінницька та Одеська області.

За оцінкою Держстату, постійне населення України в цей період склало 42,37 млн осіб. Загальна чисельність населення оцінюється в 42,54 млн осіб. А це означає, що за період незалежності населення України зменшилося аж на 10 мільйонів. Загалом, якщо аналізувати динаміку, то кожних 5 років, починаючи з 1995 року, населення нашої країни скорочувалось приблизно на 2 мільйони осіб.

Через брак знань багато громадян України з тих чи інших причин порушують міграційні правила багатьох країн Шенгенського простору, пише dnepr.info. Відповідна інформація про таких громадян заноситься уповноваженими органами Шенгенської зони до інформаційної бази SIS.

Внесення даних про людину в систему SIS тягне за собою наслідки, які в майбутньому через закритість цієї бази для такої особи складно виправити. На підставі інформації з цієї бази будь-яка країна Шенгенської зони, керуючись міжнародними нормами, може обмежити або заборонити в’їзд і перебування на території своєї країни. Про це розповів політолог, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко, повідомляє «Главком».

У наших громадян є помилкове уявлення, що безвізовий режим анулює автоматично всі їх колишні проблеми в тих чи інших країнах Шенгенської зони. Ні, це не так. Адже навіть якщо людина зробила собі новий біометричний паспорт, її дані і всі так звані застереження щодо цієї особи зберігаються в системі SIS.

– каже Сушко.

За його словами, дана інформація (незалежно від її типу і терміну давності) буде знаходитися в цій системі до тих пір, поки не буде відповідного рішення органу, який ініціював цей запис, або рішення вищої інстанції.

Якщо особа в минулому році була депортована або здійснила правопорушення на території країн ЄС, вона не може розраховувати на перетин Шенгенського кордону взагалі

– застерігає експерт.

У групі ризику також ті, кому раніше в консульствах відмовляли у візах. Такий категорії громадян треба бути готовим до того, що з ними будуть довше проводити співбесіду на кордоні.

Крім того, Сушко наполегливо звертає увагу, що крім особистої відповідальності, в разі зловживання безвізовим режимом, «покарання» може бути застосовано до країни.

Адже ЄС розробив механізм, який може тимчасово призупинити дію «безвіза» при зростанні нелегальних мігрантів з країни, якій надали безвізовий режим. Це означає, що громадянам України знову доведеться отримувати візи для перетину кордону країн Шенгенської зони.

Уряд збирається ввести контроль за доходами і видатками всіх українців.

Ця пропозиція міститься в «середньотерміновому плану пріоритетних дій уряду до 2020 року», оприлюдненому Кабміном днями. Економісти кажуть, що йдеться про давню ідею «нульового декларування», яке діє з 2016 року для чиновників високого рангу.

Тепер його хочуть зробити обов’язковим для всіх українців, що мають доходи (зарплати, пенсії, стипендії, гонорари, прибуток від бізнесу, дивіденди тощо), щоб контролювати їх відповідність витратам.

Ще декілька десятків сімей виїхало з міста самостійно, проте точних даних стихійного виїзду немає.
Загалом, навряд чи набереться бодай десять відсотків із загальної кількості мешканців Авдіївки, які виїхали з міста за останній тиждень.
Більшість людей, яких тут станом на 2016 рік проживало близько двадцяти тисячі осіб, продовжували вперто залишатися в своїх квартирах без світла, частково без води і з ледь теплими батареями.
Не змусили виїхати людей і “Гради”, які вперше за два роки знову почали літати над Авдіївкою.
При цьому, вперше за півтора роки снаряди почали влучати у район багатоквартирних будинків, який знаходиться на протилежній від лінії зіткнення стороні міста. Обстріляли й подвір’я міської лікарні.
Востаннє попадання в багатоповерхівку тут фіксувалося в липні 2015 року, унаслідок чого у своїй квартирі загинула пенсіонерка з онуком.

Однак ці півтора роки затишшям не назвеш.
Гарячі бої перемістилися далі на околиці міста, де українські війська остаточно закріпилися в “Промзоні”. Сьогодні позицію Збройних сил на “Промці” за символізмом та стратегічним значенням порівнюють із захистом Донецького аеропорту.
Те, що люди останній тиждень “не штурмували” автобуси, надані для евакуації, збоку виглядає, як мінімум, дивно. Так само багатьох шокує, чому після ночі “градопаду” частина дітей Авдіївки 2 лютого пішли у школу.
Куди дівся інстинкт самозбереження у людей, може зрозуміти лише той, хто живе у тій же реальності, у якій перебувають мешканці населених пунктів лінії фронту.
Пекельні 2014-2015 роки
Біля будівлі Авдіївської міськради встановлено символічний меморіал загиблим внаслідок “неоголошеної війни”. Скотчем приліплені десяток фотографій із портретами місцевих мешканців.
Хоча жертв серед мирного населення в Авдіївці значно більше.

Бої за Авдіївку, що розташована за двадцять кілометрів від окупованого Донецька, не припиняються з початку літа 2014 року.
28 липня українські військові відбили місто в бойовиків. Ще відтоді частина місцевого населення тримає злобу на українську армію – бо звільненню передували важкі бої. Бойовики переконували населення, що це “карателі” навмисно обстрілюють їх “Градами”.
Частина авдіївчан тоді поспіхом виїхала з міста.
Ті, хто встиг повернутися, дуже скоро про це пожалкували.

З вересня 2014-го “денеерівці” почали активні дії, щоб повернути контроль над містом, розташування якого має стратегічне значення на цьому відрізку фронту.
Між підконтрольною Авдіївкою та “столицею” так званого “ДНР” удвічі менша відстань, ніж дальність польоту “Граду”. І лише одне поле відділяє місто від окупованої Ясинуватої.
Звідси видно ключову транспортну розв’язку, по якій пересувається військова техніка противника.
В Авдіївці – один із найбільших в Європі коксохімічних заводів, який постачає сировину для металургійних підприємств України.
А ще між Авдіївкою та Ясинуватою знаходиться фільтрувальна станція, яка зараз потрапляє у так звану “сіру зону”. Від її роботи залежить водопостачання частини Донецька.

Через регулярні бої та пошкодження високовольтних ліній для мешканців Авдіївки перебої з електро- та водопостачанням стали вже звичними.
“У місті на даний час триває спроба повторного запуску теплопостачання, відсутнє водопостачання”, – звітували ще 17 листопада 2014 року в Донецькій адміністрації.
Тоді ж в Авдіївці призупинили виплату пенсій, оскільки не працювали відділення “Укрпошти” та комерційних банків. До міста перестали їздити автобуси та електрички.
Найпекельніші бої за Авдіївку припали на січень-лютий 2015-го.
“Місто в критичній ситуації. Безперервні обстріли. Без світла, без тепла і без води”, – звітував начальник Донецької обласної міліції В’ячеслав Аброськін 21 січня 2015 року.
І хоча за півтора роки інтенсивність боїв під Авдіївкою, без урахування останнього тижня, значно знизилася – проблеми з життєзабезпеченням міста нікуди не ділися.
Буквально за місяць до початку останнього загострення в Авдіївці, 26 грудня 2016 року прес-центр АТО повідомляв про ремонтні роботи на пошкоджених черговими обстрілами електромережах. На той момент через знеструмлення фільтрувальної станції у місті знову не було води.
За роки війни тут люди настільки звикли до перманентної відсутності світла, води в кранах та перебоїв з мобільним зв’язком, що прогнозами про ймовірну гуманітарну катастрофу місцеве населення вже не налякати.

Але більше вражає, що люди стали звиклими до людських жертв.
Ще 10 листопада 2014 року з’явилася перша інформація про смерті серед цивільних внаслідок штурму міста бойовиками. Тоді загинуло троє людей, які прийшли набрати воду до водонапірної станції.
Ще за два тижні у результаті обстрілу житлових кварталів загинуло ще як мінімум п’ять мирних мешканців.
8 грудня 2014 року у власній квартирі жінці відірвало кисть руки, її п’ятеро дітей отримали травми різного ступеня важкості, а їхнього батька розчавило уламком бетонної конструкції.
Тоді снаряди винищували на своєму шляху все – і житлові будинки, і дитячі садки і корпуси міської лікарні.

З кожним днем зими 2014-2015-го багатоквартирні будинки Авдіївки поступово перетворювалися на сито. Городяни масово покидали місто.
За приблизними підрахунками, з 35 тисячі мешканців з міста виїхало до 30-ти тисяч.
Проте вже влітку 2015-го місто Авдіївка знову ожила. Попри бої, які й далі точилися на околицях міста, люди поверталися додому.
Як вони самі розповідають, їм набридло жебрати по родичах і знайомих та чути відмови від орендарів квартир. Але, головне, що в них тут залишилося не лише житло – а й робота. На місцевому коксохімічному заводі працює майже чотири тисячі місцевих мешканців.
Завод з початку бойових дій зупинявся тридцять разів, востаннє його обстрілювали в травні 2015-го. Однак завдяки розташуванню на північному краю міста – протилежному від “Промзони” – тут чи найбезпечніша зона у місті.
За даними на середину 2015 року за час боїв в Авдіївці загинуло 42 мирних мешканця. Більше трьохсот були поранені.
Із двох сотень багатоповерхівок пошкоджено конструкції шістдесятьох, зруйновано три сотні приватних будинків.
Будні 2016-го
“Та в нас тут – як на курорті. Світло є, інтернет є, магазини й банкомати працюють. Нема на що жалітись”, – відповів з посмішкою автору місцевий таксист наприкінці літа 2016-го.
Ми їхали по району багатоповерхівок, який тут ще називають “Хімік”, від назви Авдіївського коксохіму. Цей район почали забудовувати в 60-х роках для майбутніх працівників заводу.
Закладені фанерою вікна, розбиті снарядами балкони, наскрізні дірки у фасадах будинків – наслідки обстрілів “Хіміка” протягом 2014-2015-го років – викликали дисонанс зі словами таксиста.
За забитими, а де-інде замурованими вікнами – покинуте житло тих, хто так і не повернувся в Авдіївку. Загалом таких колишніх авдіївчан – до 15 тисяч осіб.

На фоні приватного сектору, куди й далі час від часу залітали снаряди, “Хіміку” протягом 2016-го дійсно жилося “непогано”.
Тут давно одвикли звертати увагу на канонаду, що щовечора й щоночі доноситься з околиць міста. Попри дрижання вікон, люди лягали спати відносно спокійно, бо були певні, що до них “нічого не долетить”.
Інколи гриміло й у денну пору. Однак навіть діти, бавлячись на вулиці, не повертали голови на ці звуки.
Канонада тут стала буденністю, у якій люди жили у звичайному для інших міст ритмі. Вранці діти йшли в школу, а батьки на завод. Увечері молодь відпочивала у місцевих кафе, де вибухи глушилися звуками голосної музики.
Єдине, що вирізняло Авдіївку від інших мирних населених пунктів – це заборона продажу в магазинах алкоголю після восьмої вечора та патрулювання міста озброєними людьми у військовій формі.
Військові не лише слідкують за порядком, а й вишукують можливих диверсантів та сепаратистів.
На дверях Авдіївської міськради певний час навіть висіла інструкція “Як розпізнати побутового сепаратиста” і номер гарячої лінії СБУ. Серед розпізнавальних ознак – не лише “пропаганда “русского мира”, але й заперечення “існування української нації та української мови”, “поширення страху та паніки, занепадницьких настроїв”.

• Я не буду нічого говорити. Почитайте на оголошенні, що зі мною за це буде, – відказала місцева пенсіонерка, яка спочатку підійшла з проханням передати Порошенку, щоб “він перестав стріляти”, проте передумала продовжувати свій спіч.
  Частина людей тут не любить українську армію ще й через те, що її позиції прилягають до меж міста. Мовляв, відійшли б трохи далі – снаряди противника не лупили б по людях.
  Додають накалу в емоції і повідомлення про нібито обстріли міста “карателями”, які авдіївчани чують з телевізора.
  Більшість тут дивиться російські та “денеерівські” телеканали, які розповсюджує донецька телевежа. Тимчасовий ретранслятор сигналу українського мовлення витягує лише два-три телеканали – тож люди за звичкою направляють антену в той бік, де тягне більше програм.
  Невдоволена Порошенком пенсіонерка живе в районі приватного сектору, який називають Старою Авдіївкою. Зазвичай, після четвертої дня тут з дому вже не виходять. Залишатися на вулиці – великий ризик. Адже з вечора й до ранку “Промзону” постійно обстрілюють.
  До найближчих від лінії зіткнення вулиць регулярно залітають випущені бойовиками боєприпаси, якими “з перельотом” криють позиції українських військ.
  Небезпечно тут і вдень. У липні 2016-го близько четвертої години на власному подвір’ї прямим кульовим попаданням в голову вбило 19-річного студента, який приїхав до батьків на канікули.
• Тутешні мешканці лягають спати подалі від вікон. Хоча й розуміють: якщо снаряд влучить у дах, врятуватися шансів мало.
  На всі запитання, чому не виїжджають із зони бойових дій, у всіх давно заготовлені відповіді.
  – Куди я з коровами поїду? А город? Я хазяйство не залишу, ви що, ми стільки праці в нього вклали!
  Моя співрозмовниця живе за кількасот метрів від “Промзони”. На власному городі її чоловік виявив нерозірвану міну. Викликав саперів і продовжив далі збирати картоплю.
  Стара Авдіївка має глибокі сільськогосподарські традиції. Селяни почали заселяти цю територію ще в XVII столітті. Промисловим місто стало лише у новітній історії.
  Прив’язаність до своєї землі, хазяйства настільки велика, що люди не готові міняти власні угіддя на орендовані квартири.
  Крім того, рідні стіни, у яких жили їхні батьки та діди, стали ціннішими за власне життя і життя дітей та онуків, котрі давно навчились розрізняти калібри куль, збираючи оберемки їх біля дому.
  Страх смерті тут менший й за страх залишити будинок без догляду. Мовляв, вкрадуть все, нажите роками. А коли у всьому місті нема світла, мародерам простіше “працювати”.

• І ще одна поширена причина, чому люди не виїжджають – немає куди їхати.
  Хоча у тому ж відносно безпечнішому “Хіміку” є покинуті квартири, які власники готові віддати в безкоштовну оренду. Головне, щоб було кому за нею доглядати і сплачувати комунальні.
  Але й тут в людей є виправдання – “комуналка забере усю пенсію. А далі за що жити?”
  А в будинках “під вогнем” є своя городина і безкоштовне вугілля для опалення, яке своїм працівникам чи пенсіонерам виділяє коксохімічний завод.
  Люди обирають між невідомістю і стабільністю, між потенційним фінансовим зубожінням у безпечному місці – і відносним достатком у зоні бойових дій.
  І, зазвичай, обирають друге – у надії, що їхню хату снаряд таки омине.
  Але коли під час останньої спроби сепаратистів атакувати місто мешканці не спокусилися на пропозицію хоч і тимчасового, але безкоштовного житла в пансіонатах, стає зрозуміло: основна причина втрати безпечності – відчуття приреченості.
  Коли смерть постійно ходить поруч – рано чи пізно миришся з її неминучістю.
  Авдіївчани стали фаталістами.

Реальність 2017-го
За даними Національної поліції Донецької області, з 29 січня на ранок 5 лютого внаслідок обстрілів пошкоджено 144 приватних будинки та 14 багатоповерхівок.
За цей час загинуло три місцевих мешканця з числа цивільних. Одна жінка, зокрема, у районі багатоповерхівок “Хімік”. Там же, біля школи, де розташований штаб гуманітарної допомоги, смертельно поранений водій ДСНС.
Ще дев’ять осіб з числа цивільних за останній тиждень отримало поранення різного ступеню важкості.
Згадуючи криваву зиму 2014-2015 і десятки смертей та сотні руйнувань – це вже точно не “курорт”, про який говорив місцевий таксист.
Але для загартованих війною мешканців Авдіївки останні бої – ще не привід втікати з міста.
4 лютого голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський заявив про намір відновити з понеділка 6 лютого повністю роботу усіх шкіл і дитсадків. Жебрівський “заспокоїв”, що вони обладнані бомбосховищами.
5 лютого у місті вперше за тиждень у квартирах і будинках з’явилося світло. На стабільний режим роботи переведено теплопостачання.
На той момент вже дві ночі над містом не літали “Гради”.
Авдіївка переходить поступово на звичний за останній рік ритм життя – під нічні вибухи мін та звуки автоматних черг десь на околицях.
Разом з подачею електроструму знову запрацює кафе з музикою, яка “глушить” війну.
Ті мами з дітьми, які погодились на евакуацію, тільки-но почувши про відновлення електропостачання та навчального процесу в школах – вже зібралися повертатись додому.

Згiднo з пocтaнoвoю Нaцioнaльнoї кoмiciї, щo здiйcнює держaвне регулювaння у cферaх енергетики тa кoмунaльних пocлуг (єдинoгo держaвнoгo oргaну, який визнaчaє тa зaтверджує тaрифи нa електрoенергiю) №220 вiд 26 лютoгo 2015 зaплaнoвaнo п’ять етaпiв пiдвищення тaрифiв нa електричну енергiю для нacелення.

Ocтaннє iз передбaчених згaдaнoю пocтaнoвoю НКРЕКП пiдвищення цiни нa електрoенергiю для пoбутoвих cпoживaчiв вiдбудетьcя 1 березня 2017 рoку.

Держaвним регулятoрoм (НКРЕКП) вcтaнoвлюєтьcя:

зa умoви cпoживaння дo 100 кВт•гoд нa мicяць вaртicть oднoгo кiлoвaтa cклaдaтиме 90 кoпiйoк, пoнaд 100 кВт•гoд нa мicяць – 1 гривню 68 кoпiйoк.

Нacеленню, яке прoживaє в житлoвих будинкaх (в тoму чиcлi будинкaх гoтельнoгo типу, квaртирaх тa гуртoжиткaх) oблaднaних у вcтaнoвленoму пoрядку електрooпaленням aбo бaгaтoквaртирних будинкaх, не гaзифiкoвaних прирoдним гaзoм i в яких вiдcутнi aбo не функцioнують cиcтеми центрaлiзoвaнoгo теплoпocтaчaння в oпaлювaльний перioд (з 1 жoвтня пo 30 квiтня) зa умoви cпoживaння дo 3 000 кВт•гoд нa мicяць вaртicть oднoгo кiлoвaтa cклaдaтиме 90 кoпiйoк, пoнaд 3 000 кВт•гoд нa мicяць – 1 гривню 68 кoпiйoк.

Для бaгaтoдiтних, прийoмних ciмей тa дитячих будинкiв ciмейнoгo типу кiлoвaт кoштувaтиме 90 кoпiйoк незaлежнo вiд oбcягiв cпoживaння.

Світлину поширив у “Фейсбуці” Дмитро Пододжук.

Історичний факт, від якого нікуди не дітися – українці завжди були не лише найчисельнішою нацією в СРСР, а й найталановитішою. Усі наукові розробки, більшість культурних досягнень, розвиток аграрного сектору СРСР – за все це треба дякувати саме українцям. Вважаю, що не можна забувати, хто ми і на що здатні. І треба не оглядатися на Європу, росію та США. А жити так, як ми цього заслуговуємо – не терпіти злочини влади, не слухати тих, хто принижує нас. А просто робити свою справу – розвивати країну та виганяти з неї тих, хто заважає її розвитку

Про це свідчить новий звіт Oxfam International, повідомляє CNN.

Білл Гейтс, Уоррен Баффет, Карлос Слім, Джефф Безос, Марк Цукерберг, Амансіо Ортега, Ларрі Еллісон і Майкл Блумберг разом мають $426 млрд.

«Така драматична нерівність тримає мільйони людей у злиднях й отруює нашу політику», – каже віце-президент Oxfam Америки Пол О’Брайєн.

Повідомляється, що з 1810 доларових мільярдерів світу 89% становлять чоловіки, передає Еспресо.

Про це пише Голос UA.

– Населення України протягом найближчих 20 років скоротиться на 20%. Народжуваність в Україні знизилась до рівня, який не забезпечує просте відтворення населення. До цього додається висока смертність українців і міграція. Щоб знизити темпи скорочення українців, потрібно зменшити рівень смертності, – сказала Елла Лібанова.

До речі, станом на сьогодні, в Україні проживає більше 42 млн людей.

У 2001 році українців було понад 48 мільйонів. Потім почалась масова еміграція. Війна відхопила Крим і Донбас, тому нині нас орієнтовно 38 мільйонів.

Соціологи підрахували, що за сім місяців поточного року кількість людей на планеті збільшилася на 40 мільйонів. При цьому головною причиною демографічного зростання залишаються небажані вагітності в бідних країнах.

За оцінками вчених, до 2030 року на Землі буде нараховуватися 8,5 млрд осіб, а до 2050 – 9,7 млрд.

У той же час в Україні спостерігається загальноєвропейський тренд: відчутне зниження народжуваності, що призводить до соціального дисбалансу – старіння населення. В той же час в Україні до 2030 року залишиться 42,8 млн осіб.

джерело http://nv.ua/