Автор: Наталія Глюз, учитель інформатики.

У мережі активно поширюють фото з екраном НМТ. Активно шириться думка: «Все пропало. Всі списали. Ніде нема справедливості».

Об‘єктивно списали не всі і не всюди, і це таки радше виняток.

Але як так сталось, що в аудиторії, де 12–15 учасників і два інструктори, вдається списати?

Та хто проводив банальну контрольну, той знає, що припильнувати можна й тридцять, було б бажання.

І я думаю, що то таке наше вчительське, трошки зажмурити око (пробачте, колеги, за узагальнення, звісно, що так не у всіх).

Ну та бо то ж наші діти, най мають, нам їх шкода.

Є такий фразеологізм: «Ведмежа послуга». Наче послуга, але таки шкодить, а не допомагає.

Бо поки ми не будемо об’єктивні та неупереджені до наших дітей, європейського рівня життя їм не бачити.

Бо вони не навчаться дотримуватись правил, а значить, нема шансу на правову державу.

Наші діти кращі від нас, і вони заслуговують на забезпечення рівних умов.