Колишня прокурор Криму Наталія Поклонська, яка у 2014 році перейшла на бік окупантів, нібито приїхала до України та привезла продукти харчування до Херсонської області, повідомляє російське пропагандистське видання РІА Новости.

Повідомляється, що Поклонська нібито спільно з Росгвардією доставила продукти харчування та ліки до Херсонської області.

Колаборантка заявила, що нібито “націоналісти погрожують розправою місцевому населенню, аж до підпалів будинку, якщо ті приймуть гумодопомогу від Росії”.

Нагадаємо, що Поклонська – уродженка Луганської області. До окупації Криму працювала у прокуратурі. 2014 року перейшла на бік сепаратистів – у березні 2014 року її призначили “прокурором АРК”. Саме за клопотанням Поклонської було заборонено Меджліс кримськотатарського народу, який Росія визнала “екстремістським”. Поклонська також працювала над звинуваченнями у справі режисера Олега Сенцова та учасника Євромайдану Олександра Костенка.

Про це науковець написав у своєму Facebook, – повідомляє Твоя Україна. Петро Масляк переконаний, якби ці мери, які є українськими націоналістами, стали прем‘єр-міністром, президентом та головою ВР, то життя в Україні налагодилося б.

“У нас у трьох обласних центрах – Івано-Франківську, Тернополі і Хмельницькому мери націоналісти. І всі три міста визнані найкращими для життя в Україні. В усіх них будується найбільше житла на душу населення. Випадково?

Ні. Якби у нас був колективний розум, то один би з них нині був Президентом, інший прем’єром, а ще один Головою Верховної Ради. І в нас всі б міста і села були такими як Івано-Франківськ. Але ж ні. Ми голосуємо за бариг і блазнів. А потім плачемо і проклинаємо їх. Себе треба проклинати.

Бо нам дурять голову, як малим нерозумним дітям, що націоналізм це погано. Український націоналізм, звичайно. А ось єврейський, угорський, московський, болгарський і всі інші – націоналізми хороші.

Та зрозумійте, нарешті, що всі люди націоналісти. Просто якщо хтось в Україні виступає проти націоналізму, то він реально проти українського націоналізму, так як він є націоналістом московським, єврейським, польським, угорським тощо. Второпали, нарешті? Чи треба і далі продовжувати ліквідацію національної неграмотності?”

Про це заявив лідер партії “Національний Корпус” Андрій Білецький у блозі на Українській правді.

“Мета цієї інформаційної диверсії – очевидна. Програма максимум – символічно поставити Україну в принизливу позу розкаяння і капітуляції перед силою РФ, додати Медведчуку балів перед виборами. Програма мінімум, якщо не вийде – показати, що ініціативи миру між Україною та РФ зривають “фашисти” і, знову ж-таки, додати балів Медведчуку перед виборами”, – написав він.Б

ілецький наголосив, що “українським націоналістам, “нужно поговорить” з президентом Володимиром Зеленським.

“Ми даємо Володимиру Зеленському добу на адекватну (!!!) відповідь на інформаційний шабаш, який готує Кремль тут, у Києві. Відповідь має бути адекватною. Лідера держави, яка перебуває у стані війни. Не клоуна, не артиста з олігархічних корпоративів, а Президента. Інакше відповідь “зеленим чоловічкам” Кремля почнуть давати “чорні чоловічки”. Думай. Те.”, – заявив він.

Близько трьох храмів УПЦ Московського патріархату у Львові з’явилися написи “московський патріархат – філія ФСБ”, повідомила місцева організація ОУН в Facebook.

“Сьогодні у так званих храмів московського патріархату у Львові на вулиці Антоновича, на проспекті Червоної Калини та вулиці Короленка з’явилися написи” московський патріархат – філія ФСБ“. Невідомі патріоти, напевно, намагалися донести до львів’ян, які не в курсі, що у Львові діють три філії ФСБ РФ під виглядом християнських церков “, – йдеться в повідомленні.

Представник Львівської єпархії УПЦ МП Маркіян Каюмов в коментарі виданню Zaxid.net назвав тих, хто залишив написи, провокаторами.

“Я знав тільки про випадок на Червоної Калині так що ви сказали, для мене відкриття. Але позиція наша, і моя в тому числі буде така ж, як і після останнього випадку з обклеюванням церкви листівками, – ми вважаємо, що таке зробили не патріоти, а провокатори “, – сказав він.

Про історію Героя на своїй сторінці у Facebook розповів лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок.

Мирослав народився 4 липня 1992 року, на Іршавщині Закарпатської області. Здобував вищу історичну освіту в Харкові, де і долучився ВО «Свобода» та ВГО «Сокіл».

Брав участь у Революції Гідності.

Побратими згадують славний епізод за його участи – Мирослав ініціював встановлення червоно-чорного прапору боротьби біля будівлі Кабміну у листопаді 2013 року – аби засвідчити неминучість перемоги націоналістів у Революції Гідності, що тільки набирала обертів. Навколо був беркут із дубцями та сльозогінним газом та безліч істот, що називали Мирослава із побратимами “провокаторами”. Тим не менш, хлопець видерся на холодну щоглу і почепив прапор. Таким він запам’ятався найперше – ідеалістом, що власноруч втілює свої ідеї й не зважає на всі перешкоди.

Під час Революції Гідності був кореспондентом та ведучим цілодобового мовлення на Радіо «Голос Свободи». Під час своєї журналістської роботи зазнав нападу силовиків.

З початком формування Батальйону «Січ» приєднався до батальйону у складі першої десятки добровольців. Попри всі наміри керівництва усунути Мирослава від служби на фронті (оскільки він був єдиною дитиною у матері) – вирушив на фронт.

Однак просто перебувати в «зоні АТО»

21-річному юнакові було замало. Він прагнув потрапити у найгарячіші точки фронту.

Відтак Мирослав звільняється з «Січі» та пристає до Окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ».

У польовому відео розповідає про свій шлях воїна.

«Карпатська Січ» без жодних статусів і гарантій підсилює позиції «Дніпра-1» та 93 бригади у найскладніших ділянках селища Піски перед Донецьким летовищем. «З «Мисливцем» ми знову зустрілися на «Чорногорі». Це була весела позиція, яка прикривала правий кут Пісків й звідки хлопці діставали з АГСа всюди, де можна було дістати. Там ніколи не було сумно», – розповідає боєць «Легіону Свободи» сокілець «Чорнота» (Юрій Чорнота).

У травні 2015-го Мирослав знову став серед перших «засновників» підрозділу. Цього разу – йдеться про легалізацію «Карпатської Січі» у складі 93 окремої механізованої бригади.

Як один з ідеологів підрозділу, виконує надзвичайно важливу роботу: проводить ідеологічні лекції серед бійців «Карпатської Січі», серед вояків ЗСУ, серед партіотичної та націоналістичної молоді на мирній території. На ранковому шикуванні та під час прийняття присяги саме Мирослав зачитує «Молитву українського націоналіста».

«Його ідеологічна робота була дуже важливою. Мирослав сам визначав теми лекцій та готував їх. Та ніколи не прибігав до сухої викладки матеріалу, а подавав його із серцем та емоцією. Це величезне вміння – зацікавити солдата, який знаходиться у постійній напрузі, вічно втомлені від хронічного недосипання. «Мисливець» розумів, що потрібно вести не лише фізичний і тактичний вишкіл, але й працювати над системним усвідомленням націоналістичної ідеї серед вояків. Цей напрямок роботи Мирослав «тягнув» одноосібно і робив це якнайкраще», – розповідає «Чорнота» (Юрій Чорнота).

У червні-липні 2015, отримавши перелом руки Мирослав тимчасово усувається від виконання бойових завдань, але під час видужування не відсиджується вдома, а присвячує весь свій час ідейному вихованню новобранців «Карпатської Січі» та роботі прес-служби підрозділу.

«Друг «Мисливець» – це людина-джерело, він міг підзарядити бійця, якщо його моральні сили були вичерпані. Ідея нації для нього була понад усе. Мав величезне бажання максимально залучити людей у націоналістичний рух, щоби зробити його потужнішим. Жартував, що є священиком соціального націоналізму.

Мирослав не був поверховою людиною, глибоко вивчав теми, що його цікавили. Міг досхочу говорити і про воєнну стратегію, і розповісти в деталях про всі праві рухи Європи, і провести майстер-клас із ножового бою чи з володіння будь-яким видом зброї, що є в арсеналі підрозділу.

Мирослав – це людина з плакату. Людина-взірець. Серйозний, заворожуючий, цілеспрямований, без краплі фальшу.

Він в усякій ситуації міг відшукати щось для себе найкраще. Неможливо уявити, щоби він заливався, «яка в армії діра і за кого ми тут воюємо» – він зустрічає проблему й намагається з нею впоратися, а не впасти на підступах. Його очі – постійно горять, він завжди запалений ідеєю», – говорить депутат Хмельницької обласної ради від ВО «Свобода», вояк РУВ Віктор Бурлик.

Далі Мирослав проходить разом з підрозділом позиційні бої в районі Донецького аеропорту. Восени 2015 призначається на посаду командира відділення у складі 3 штурмового взводу. Керує сокольською чотою, до складу якої входять наймолодші учасники російсько-української війни. За спритність та безстрашність (хлопці несли чергування уздовж злітної смуги ДАП) їх прозивають «бобрами», а їхню казарму – «хатою бобрів». Кажуть, ця оселя була розмальована усіма можливими націоналістичними символами світу.

Влітку 2016 року вояк проходить 3-місячні офіцерський курс підготовки в Академії сухопутних військ імені Сагайдачного. Отримує звання молодшого лейтенанта. Повернувшись у підрозділ, отримує посаду командира взводу у складі 8 штурмової роти. Його підрозділ – завжди один із кращих, всі бойові завдання виконує без зауважень, серед особового складу авторитет беззаперечний.

«Мирослав на війні – втілення ідеально українського солдата, чіткого й скупого у висловах, спокійного, дисциплінованого, охайного, чисто виголеного, без потреби підсилювати героїзм (чи розбавляти) алкоголем. На фронті він ставав абсолютним воїном, постійно прагнув на передок, хоча його намагалися відгородити від ризику. Зовсім інша людина – в цивільному житті: веселий, захоплений хлопчина, з купою ідей, невловимий у мандрах. Мирослав Мисла у свої 24 роки – цілісна особистість із ясними очима, людина без шуму навколо, без зайвих частин, які хотілося би втяти», – характеризує Героя заступник Голови ВО «Свобода» з воєнних питань, учасник РУВ Юрій Сиротюк.

Кожен свій приїзд у відпустку чи у відрядження до «цивільного» світу Мирослав використовував для поповнення своєї бібліотеки, брав участь у наукових конференціях, ідеологічних лекторіях, зустрічах у школах. Так само, будучи на фронті, охоче відгукувався на пропозиції взяти участь у націоналістичних раптівках – чи то на підтримку політв’язнів, чи то задля популяризації Шевченкових ідей. Так під час #ShevchenkoPoetryChallenge бачимо Мирослава у Пісках – без захисного екіпірувавсяння, зате із Тарасовим словом на вустах.

Вірив, що після війни візьметься до викладацької роботи та повернеться до журналістської практики на Радіо «Голос Свободи». Разом із побратимами працював дискутував над концепцією розвитку «Соколу», побудови України на засадах національної та соціальної справедливості.

Та 2 жовтня 2016 року ворожа міна обірвала життя Мирослава. У журбі залишилася самотня мати та вся націоналістична спільнота, яка хоч колись мала щастя бути в променях Мирославової уваги.

Поховано воїна у селі Волохів Яр на Харківщині 4 жовтня 2016 року.

Посмертно Мирослава нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

На його честь названо музичний фестиваль «Голосіївська Криївка» імені Мирослава Мисли, на масових заходах, де беруть участь свободівці та сокільці обов’язково присутній банер із фото Мирослава та підписом «В строю». Перед початком заходів націоналісти вмикають Молитву, яку зачитує Мирослав, аби дух його завжди супроводжував у боротьбі.

21 квітня 2018 року у Києві, біля ст. метро «Шулявська», відкрили пам’ятник загиблому Герою Мирославу Мислі. Сквер, в якому розташований пам’ятник, відтепер також носить його ім’я.

Про це інформує прес-служба Сумської міськради.

Повідомляється, що перш ніж ухвалити цей документ, депутати розглянули три проекти рішення, які надійшли від Олександра Зименка, Володимира Чепіка та фракції Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Врешті, за ініціативи міського голови Олександра Лисенка сформували спільний документ, в якому врахували пропозиції та зауваження всіх авторів, істориків та громадськості.

Наголошується, що це рішення депутати ухвалили з метою виховання патріотизму, відновлення історичної справедливості, розуміючи ідеологічне значення червоно-чорного прапора – прапора Організації українських націоналістів (революційної), який майорів в Сумах на перших масових демонстраціях в 1990-му році. Міськрада також нагадує, що під цим прапором проходили акції голодування студентів, Революція Гідності та триває війна з РФ сьогодні.

Згідно з ухваленим рішенням, відтепер в пам’ятні дні на будівлях комунальної власності, у яких розміщуються виконавчі органи, установи та організації міської ради, одночасно з розміщенням Державного Прапора України вивішуватимуть і бойовий червоно-чорний прапор.

Так само чинити депутати рекомендують і органам виконавчої влади, об’єднанням громадян, підприємствам, установам та організаціям.

Разом з тим, 5 канал розповідає, що перед сесією прихильники ініціативи влаштували автопробіг вулицями міста із обома прапорами. На акцію зголосилося півсотні містян.

«Якщо на нашій раді, на наших адмінбудівлях буде вивішений прапор української боротьби, то, я думаю, що жодна сепаратистська наволоч не зможе ступити через поріг нашої ради. У певному сенсі це навіть оберіг», – заявив організатор автопробігу Максим Галицький.

«Варто тільки з’їздити на східний фронт, аби зрозуміти і побачити, що там червоно-чорний прапор – дуже важливий інструмент», – вважає учасник автопробігу Дмитро Амосов.

Своїми думками автор поділився у блозі.

Сашко Лірник зазначив, що типовими претензіями до українських патріотів-націоналістів є фрази:

– Чому ви не зробили те і те?

– Чому не влаштували погромів?

– Чому не підпалили, не убили, не повісили, і т.д.?

– Чому замість нас не підставилися?

– Чому не «прісоєдіняєтєсь» к Міхо?»

– Чому замість нас не зробили?

У відповідь, Сашко Лірник зазначає, що більшість людей, які задають ці питання до націоналістів – на виборах голосують за гречку і 200 гривень. «Обираєте вілкулів-ляшків –рабіновичів, – продовжив казкар, ‒ А дій вимагаєте від націоналістів. Націоналісти вам шо, попихачі? Чи може «дівчатка за викликом»? Як вам погано чи страшно, то гукаєте: «Де ж ви, націоналісти? Чому не мчите нас рятувати, захищати і допомагати?» А як до виборів, то: «проголосую за тимошенків-ляшків-рабіновичів, бо он як гарно в тілівізорі розказують!».

Співак розкритикував «Новогодние огни», які і цього річ заполонили українські телеканали. «Як націоналісти примусили написати заяву на звільнення проросійського директора телеканалу, так смороду було на весь світ – «Ах! Какжиж так можна?! Нігадяї!» А як на новий рік по всіх телеканалах іде русськомірне лайно, то – «Скільки ж можна терпіти? Де українське телебачення?» Ви або хрестика зніміть, або труси вдягніть. Чи ви думаєте, що Україна стане українською через зусилля «совків», «какаяразніцев» і патріотів «уззкого міра»? Українська Україна потрібна виключно українцям», – наголосив Сашко Лірник.

“Національний маніфест ‒ це стратегічний план розбудови Української держави. Ми зібралися задекларувати, що є консолідована сила українських націоналістів, і ми не дамо грабувати країну. Не дозволимо баригам і олігархам знищити Україну. Ми не дамо Москві чи будь-кому іншому забирати нашу територію і змінювати нашу державну карту.

Коли влада буде належати націоналістам ‒ ми зреалізуємо цей маніфест. Напрацювання для цього в нас є вже зараз у вигляді законопроектів, однак теперішня влада не здатна їх ухвалити”, – каже лідер Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олег Тягнибок.

“Вперше в історії України націоналісти об’єднують свої зусилля не довкола виборів, а навкола основоположних для націоналізму речей — ідеї та чину. Тому вірю, що цей момент буде історичним”, – говорить керівник “Правого сектору” Андрій Тарасенко.

“Цей маніфест зачіпає питання нового геополітичного вибору: не Схід, не Захід, а Україна. Нового безпекового рівня: ядерна зброя, територіальна армія, інші принципи безпеки нашої країни, питання соціальної справедливості та нового підходу до влади, як обов’язку, а не права. Це маніфест боротьби, з якого ми починаємо свій хрестовий похід проти цієї влади й системи – за нову українську Україну”, – заявляє голова “Національного корпусу” Андрій Білецький.

У маніфесті 20 пунктів. Ключові: Україна повинна спрямувати зусилля на створення Балто-Чорноморського союзу, повернути ядерний статус, розірвати дипломатичні відносини з Росією. Планують ввести процедуру імпічменту президента і відкликання депутатів.

Документ також підписали голова Конгресу українських націоналістів Степан Брацюнь, лідер Організації українських націоналістів Богдан Червак та керівник організації “С14” Сергій Мазур.