У Енергодарі Запорізької області під час похорону родичі небіжчика виявили в труні іншого чоловіка. З’ясувалося, у місцевому морзі просто переплутали покійників.

Про це повідомляє місцеве видання en-news.com.ua.

Зазначається, що жахливий казус помітили безпосередньо під час похорону. Під час прощання з покійним син догледів, що у труні лежить не його батько. Ніхто з присутніх спочатку не міг у це повірити, але, придивившись, зрозуміли, що таки справді ховають незнайомого чоловіка.

Похорон перервали, і сім’я одразу ж звернулася до працівників моргу з претензіями. За словами рідних, керівництво установи відмовилося визнати помилку – рідним намагалися довести, що це їхній чоловік та батько, просто він після коронавірусу та реанімації змінився до невпізнанності. Втім, з’ясувалося, що чоловік помер від іншої хвороби, а його тіло весь цей час перебувало у морзі.

Через дві години похорон продовжили.

Володимир Марушко працював водієм фури. Він давно хворів на діабет і колов інсулін. Вирушивши у чергову поїзду, у німецькому Ньюнберзі з ним сталося нещастя – Володимир впав у діабетичну кому. Його госпіталізували і надавали всю необхідну допомогу. Чоловікові навіть стало трохи краще.

«Ми їздили до Німеччині, щоб провідати Володимира. Йому ніби полегшало. Але через два дні після того, як ми повернулися, він помер у лікарні», – розповів Юрій Петрань, близький друг Володимира Марушка.

Про смерть чоловіка родині повідомили 27 квітня, ввечері. Оскільки вже було пізно, у п’ятницю вранці Юрій разом з донькою Володимира зайнялися збором всіх необхідних документів, щоб привезти тіло в Україну.

«Займатися документами довелося мені, бо дружина Володимира перебувала у шоковому стані і не в стані була робити бодай-щось. Ми звернулися до сільської ради у Волі-Висоцькій. Нам зробили все, що треба, допомагали, як могли. А коли ми о пів на третю прийшли у РАЦС у Жовкві, то нам сказали, що треба чекати до середи, бо, обов’язково, потрібна квитанція оплати з банку, яка коштує 73 гривні. Ми цілком могли оплатити все через Приват24, але у РАЦСі нам цього навіть не сказали. Я просив, що мовляв не весілля, в людей – горе, а у відповідь, замість якогось людського співчуття, з ухмилкою нас відправили на середу», – розповів Юрій Петрань.

Чиновниця пояснила, що попереду довгі вихідні, але у середу родині підуть на поступки.

«Якби до нас по-людськи поставилися, то ми могли забрати тіло раніше і поховати ще у вівторок. А його привезли тільки вчора», – додав Юрій.

Крім того, через нещасну довідку вартістю у 73 гривні, перебування тіла у Німеччині обійшлося родині приблизно у півтори тисячі євро.

Обурений Юрій Петрань після такого ставлення зателефонував на «гарячу лінію 112» і залишив скаргу. Але невдовзі чоловікові зателефонував заступник голови Жовківської РДА Юрій Дубневич з проханням, щоб Юрій відкликав свою скаргу. Мовляв, кому воно треба, а тільки клопоти і морока відписувати відповіді.

«Я відмовився і сказав, що ми хочемо отримати офіційну відповідь, бо сьогодні таке сталося з нами, а завтра станеться з кимось іншим. За кілька годин мені ще хтось телефонував. Та людина не представилася, натомість спитала, чи ми заберемо звернення», – продовжує Юрій Петрань.

Офіційну відповідь Юрій Петрань на свій запит таки отримав, ось тільки вона його не влаштовує. Бо, згідно із листом, який написала чиновниця Ольга Семочко, відвідувачі по довідку прийшли о 15.10. Крім того, називає їх «невідомими людьми».

Через байдужість чиновниці і 73 гривні родичі не змогли вчасно забрати небіжчика з Німеччини

«Ми були о 14.30. У відповіді написано, що прийшли невідомі люди, які не представилися. Це теж неправда. Був я, товариш Володимра, з яким він їздив на фурі, і донька, котра зі собою всі необхідні документи – і свої, і батька», – обурюється Юрій.

Крім того, чиновниця акцентує, що вся суть проблеми у банках, які вже о 13.30 були зачинені.

У середу, вранці, Юрій знову поїхав до Жовкви, але вже з дружиною Володимира Марушка.

«Ми приїхали о 9 годині. Жінка, яка тоді відмовилася нам допомогти, ще з ухмилкою сказала: «Дуже дякую, за дзвінок». Щоправда, вже всі документи надала», – розповів Юрій.

Відправка тіла через кордон – вкрай не проста справа. Родині довелося шукати ще фірму, яка змогла надати таку послугу. Звертатися до консула, але всюди по-людськи допомагали і сприяли, як могли, а ось довідка за 73 гривні і звичайна чиновницька байдужість коштувала не тільки великої суми грошей, а й глибокої психологічної травми всій родині, яка втратила годувальника, люблячого чоловіка та батька.