І складно навіть уявити, які гігієнічні «особливості» ховалися за розкішними вбраннями, химерними перуками і величними покоями панянок минулого. Ми наведемо лише 10 фактів з цього «фільму жахів». Після їх перерахування мимоволі починаєш куди більше цінувати наші блага цивілізації.

1. Гаряча ванна панночкам минулого і не снилася … Милися європейці дуже рідко і дуже неохоче, адже вважалося, що в воді, через шкіру, найлегше підхопити інфекцію. Жінки особливо боялися митися і ретельно доглядати за інтимними місцями, оскільки це вважалося прямою дорогою до безпліддя.

2. До ХVIII століття було прийнято обполіскувати водою тільки руки і рот. Мити все обличчя не радили навіть лікарі, адже вважали, що це загрожує ризиком запалення або втратою зору. Якщо враховувати якість води і рівень каналізацій, то у лікарів був привід попереджати про небезпеку. У XIX столітті ванни в принципі приймалися тільки під час хвороби і тільки за призначенням лікаря.

3. Навіть на початку ХХ століття вважалося нормою, коли всі члени сім’ї милися один за одним в одній ванні (найчастіше – в одному великому кориті), не змінюючи воду. Спочатку молодші, потім старші.

4. Одяг і постільну білизну прали 2-3 рази в рік, використовуючи сечу і луг, а червоне дерево ліжок увійшло в моду, тому що на ньому були не так помітні … розчавлені клопи. До речі, і балдахіни над ліжком виконували дуже практичну функцію: завдяки їм на сплячих не падали зі стелі клопи і таргани.

5. Щоб «заглушити» запахи немитих тіл, аристократи і аристократки поливали себе запашними настоями трав, рожевою водою, закладали в одяг подушечки з сушеними ароматними травами. А за Людовіка XIV парфуми наказували королівським указом.

6. Перший дезодорант був випущений тільки в 1888 році, хоча він навряд чи міг «перебороти» запах поту. Дієвий антиперспірант побачив світло в 1903-м.

7. Витончені трудомісткі у своїй віртуозності зачіски укладалися цирульниками по кілька годин за допомогою гусячого жиру (в ньому прекрасно уживалася і розмножувалася всякого роду живність – від вошей до мишей) і не розбиралися тижнями, тому модницям для збереження вежі з волосся доводилося спати на спеціальних підставках, а щоб почухати голову – використовувати спеціальні палички.

Якщо вже паразити долали, волосся натиралися часником, золою, гірчицею. Чоловіки почали носити перуки, щоб приховати природне облисіння на грунті запущеного сифiлiсу.

8. Нижня білизна і сорочки з шовку допомагали знатним дамам уберегти себе від комах: слизька тканина не дозволяла вошам в ній влаштуватися.

9. У «особливі» дні жінки використовували шматки тканини і войлоком, роблячи з них свого роду прокладки, які вони прали і сушили – готували до наступних «критичних днів».

10. Доводилося обходитися без туалетного паперу аж до початку ХХ століття, хоча в Китаї його випускали для імператорського палацу ще в VI столітті. До появи звичних рулонів користувалися листям, соломою, травою (в кращому випадку), а потім – газетами і листками з непотрібних книг. Люди похилого віку в наших селах, у кого до цих пір туалети на вулиці, і сьогодні запасаються газетами. Звичка …

PS До речі, реверанс як ритуал ввічливості був придуманий для того, щоб прибрати погано пахнучий капелюх подалі від дами. Широкі поли капелюху виконували в ту пору стратегічну місію: так як нечистоти виливалися просто з вікон, широкі поли головного убору хоч якось захищали обличчя від потоку “несподіванки”.