Чотири мільйони ветеранів – в уряді спрогнозували кількість українців, які потребуватимуть підтримки суспільства вже найближчими роками. Дані озвучила міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна під час візиту до Нідерландів, де перебувають на лікуванні українські військові, йдеться в ТСН.

У центрі реабілітації військових у нідерландському Дорні над відновленням після поранень працюють уже 75 років, однак успіхами українських солдат особливо пишаються. Максим вперше вдягнув протез місяць тому, а тепер вже бігає.

Михайло втратив ногу під Ізюмом, тут вже півтора місяця. “Я одразу сказав, що я хочу бігати, бо я до того займався спортом, грав футбол. Сказали, що неможливо у такі короткі терміни, але я готував свої м’язи до протезування”, – розповідає він.

Від початку повномасштабного вторгнення кількість українських військових тут настільки зросла, що нідерландці навіть українізували кавомашину. Тепер тут є капучино, кава з молоком – усе рідною для хлопців мовою.

Скільки всього українців пройшли реабілітацію, – точну цифру нідерландці не говорять, однак вона вимірюється десятками, а потреба є у тисячах. “Ми розуміємо, що кількість ветеранів в майбутньому, після нашої перемоги буде значно більшою. Зараз ми очікуємо, що прогнозована кількість дотичних до ветеранської політики – 4 мільйони людей”, – каже міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна.

Разом із іншими країнами ЄС Нідерланди пообіцяли профінансувати розбудову таких центрів і в Україні.

На допиті чоловік не зміг чітко пояснити поліцейським, звідки він отримав таку суму. Про це повідомив місцевий портал NOS.

Інцидент стався в нідерландському муніципалітеті Ландграф ще 2 березня, але копи поінформували про це тільки зараз.

В автомобілі чоловіка з України виявили три сумки для покупок, набиті пачками грошей. Сума готівки становила 2 947 750 євро. Як видно на фото, пачки купюр були перев’язані резинками.

Правоохоронці підозрюють, що кошти могли бути здобуті злочинним способом.

Детективи вистежили чоловіка з його листування в службі обміну зашифрованими повідомленнями Sky ECC.

Станом на 30 березня українця тимчасово звільнили з-під варти, але розслідування проти нього досі триває.

У центрі Києва висадили 100 тисяч тюльпанів, подарованих Королівством Нідерланди, які символізуватимуть повагу нідерландців до героїв Небесної Сотні. Про це повідомила пресслужба “Київзеленбуду” у Фейсбук.

Зазначається, що проєкт реалізували за ініціативи консула України в Амстердамі Еміля де Севрена Жакета та підтримки посла України в Нідерландах Всеволода Ченцова. Цибулини тюльпанів до України доставили літаком.

Передбачається, що висаджені квіти зацвітуть уже в квітні-травні наступного року на клумбах Майдану Незалежності та біля будівлі Міністерства закордонних справ.

Як повідомляють у “Київзеленбуді”, сорти квітів підбирали по кольорах – жовті, жовтогарячі та червоні. Крім того, геометричні візерунки, які виклали з квітів, матимуть завдяки різній висоті сортів тюльпанів – від 40 до 60 сантиметрів. “Упевнений, що в квітні вже ми побачимо квітучий Київ: 100 тисяч нідерландських тюльпанів у центрі столиці та ще 400 тисяч, висаджених в інших куточках Києва, зокрема, й на Співочому полі, стануть окрасою міста навесні”, — сказав представник об’єднання Олексій Король.

Одного потерпілого вже витягли з-під завалів. Про інших людей під завалами поки не повідомляється.

Наголошується, що вибух стався на вулиці Яна ван дер Хайденстраата. Через вибух обрушилися кілька будинків. Досі невідомо, скільки людий були в будинках і скільки знаходиться під завалами. У даний момент евакуйовано двоє постраждалих.

За словами аварійних служб, міг статися вибух газу. Повідомляється, що можливе ще одне обвалення.

Про це повідомляє ВВС.

57-річний Леонн Зеєгерс, який народився чоловіком, у 2001 році зробив операцію зі зміни статі, але зараз ідентифікує себе як інтерсексуальну людину.

Зеєгерс виграв справу у суді, який постановив, що відмова зареєструвати його в якості гендерно-нейтральної людини є порушенням приватного життя, самовизначення і особистого простору.

У підсумку голландець отримав паспорт, в якому у графі стать вказано «X» замість «M» (чоловік) або V (жінка).

Про це передають Подробиці з посиланням на Hurriyet.

Жінка помістила сина в духовку, засунувши в вуха так багато вати, що у 9-річного хлопчика виникли проблеми зі слухом, передає Корупція.Інфо

Таким чином мати хотіла позбавити сина від злих духів.

Зараз дитина в прийомній сім’ї.

Адвокат жінки стверджує, що її не можна звинувачувати в жорстокому поводженні, так як жінка була впевнена, що рятує дитину.

19-й саміт Україна-ЄС, вдруге в історії наших відносин, завершиться без схвалення підсумкової заяви чи спільної декларації.

За правилами європейської дипломатії, відсутність спільної заяви є демонстрацією глибокої кризи у відносинах:

мовляв, лідери зустрілися, але домовитися ні про що не змогли. Через це підсумковий документ вдавалося погодити щоразу – навіть в “кризових”  2004 та  2011 роках.

Та нині – все інакше. Україна, як це часто з нами буває, зламала традиції європейської політики.

Дружня криза

Ми не дарма згадали про два “важких” роки, коли Україна та ЄС ставилися один до одного з глибокою недовірою, ледь не вороже.

Влітку 2004 року Євросоюз відповів тодішньому президентові Кучмі твердим “ні” на пропозиції поговорити про формат подальших відносин з Україною. Тоді наближалися вибори і було очевидно, що Київ спробує їх фальсифікувати на користь кандидата Віктора Януковича, тож було точно не до дружби. Саміт у грудні 2011 року проходив у ще гірших обставинах – Янукович зрештою став президентом та розгорнув політичні переслідування опозиції.

Але навіть тоді Київ та Брюссель змогли домовитися про те, щоби опублікувати коротку, але спільну заяву.

2017 рік – зовсім інший.

Нині не йдеться про “нову холодну війну” між Києвом та Брюсселем – навпаки, співпраця є дуже активною.  “Європейська правда” бачила проект заяви, підготовлений до саміту – настільки детального документу, розписаного на 7 сторінках дрібним шрифтом, на самітах Україна-ЄС ще не мали.

Та все довелося перекреслити через одну, але вкрай важливу проблему.

За наполяганням країн-членів (вірніше, однієї країни, яку згодом підтримали інші), Європейський союз поставив під сумнів сам факт того, що Україна прагне до інтеграції з ЄС.

“Європейський союз визнає європейські прагнення України і вітає її європейський вибір, у тому числі її зобов’язання розбудовувати розвинуту й сталу демократію та ринкову економіку”. Це – цитата з преамбули Угоди про асоціацію, тобто з документу, який є обов’язковим для України, для ЄС і для всіх держав-членів Європейського союзу.

Київ наполягав, щоби в спільній заяві було посилання на цю фразу. ЄС виявився категорично проти (і байдуже, що йдеться про цитату з угоди, а не про якусь нову норму). Фінальні перемовини з Євросоюзом лише погіршили ситуацію:

Нідерланди почали вимагати додати в текст нові обмеження європейської мрії України.

Гаагу підтримали ще кілька держав, і зрештою перемовини просто розірвали. А Рада ЄС на рівні послів вирішила, що проект, підготовлений до саміту, має піти у смітник.

Саме тому президентам Юнкеру, Туску та Порошенку в середу ввечері довелося терміново домовлятися, як врятувати саміт від провалу.

Загадкові Нідерланди

“Європейська правда” наразі не знає деталей зустрічі президентів, що відбулася у вузькому колі в середу ввечері.

Але очевидним є те, що вони за всього бажання не можуть змінити рішення країн-членів, які вирішили, що саміт має завершитися без підсумкової декларації – навіть знаючи про те, яку кризу це здатне створити у відносинах України та ЄС.  Та варто розібратися в причинах конфлікту та зрозуміти, як сторони прийшли до цієї кризи.

А для цього варто згадати нещодавню історію.

Ми всі пам’ятаємо провальний для Києва та Брюсселя референдум у Нідерландах. Так, зараз добре відомо не лише те, що він був організований популістами, а й те, що агітація проти України велася за підтримки Російської Федерації (див. розслідування “Як фальшиві українці вплинули на референдум у Нідерландах”), але юридичні наслідки це не змінює. Торік під загрозою зриву опинилася не лише Угода про асоціацію, але й правомочність Євросоюзу як така – адже Брюссель не міг допустити, щоби 0,6% населення ЄС скасували вже підписану та проголосовану парламентами міжнародну угоду.

Тому минулого року ЄС робив все, щоби залагодити нідерландську кризу.

Ви, можливо, помітили, що на початку статті згадано: нинішній саміт став другим, де Україна та ЄС не узгодили підсумкову спільну заяву. Вперше це сталося торік.

У листопаді 2016 року, коли проходив минулий саміт, нідерландська криза перебувала на своєму піку, через це Україна та ЄС погодилися, що краще не робити спільну заяву, щоби не зашкодити перемовинам прем’єра Рютте з його депутатами. “Тоді ніхто не знав, що писати в заяві, і її не стали фіналізувати”, – пригадують дипломати.

Але в грудні рішення все ж було знайдене.

Саміт ЄС схвалив цікавий документ, щоби допомогти нідерландському прем’єру – він мав представити схвалене рішення своїм виборцям та депутатам як власну перемогу. Попри те, що воно абсолютно нічого не змінює в Угоді про асоціацію та не обмежує Україну у співпраці та зближенні з ЄС, фрази в цьому документі звучать не дуже приємно для Києва.

Наприклад, про те, що “Угода про асоціацію… не надає статусу кандидата на вступ до Євросоюзу, а також не створює зобов’язання про присвоєння такого статусу Україні в майбутньому”.

Це рішення зіграло свою роль і, здавалося, пішло в історію. Рютте переконав виборців в тому, що “референдум про Україну” був актом чистого популізму. Зрештою, він виграв вибори, а парламент Нідерландів переконливою більшістю повторно ратифікував угоду з Україною.

Можете уявити подив України, коли Нідерланди почали знову наполягати, щоби  до спільної заяви додали тези грудневого документу!!!

Цю інформацію “Європейській правді” підтвердили джерела як в Києві, так і в Брюсселі.

При чому Гаага не лишилася наодинці. Її підтримали Німеччина та Франція.

Нецінна довіра

У найближчі години стане відомо, який вихід з кризи знайшли президенти Порошенко, Туск та Юнкер, і чи знайдено його взагалі. Гірший варіант насправді також є реальним.

Але можна констатувати сумний факт: питання не лише в саміті, який мав стати доволі успішним (і це справді так!), а виявився – ледь не провальним.

Головна проблема в тому, що завдяки нашим друзям з Нідерландів довіра між Україною та ЄС виявилася суттєво підірвана. І неясно, як її будуть лагодити.

Звісно ж, Євросоюз тепер буде переконувати, що питання в українцях, які чіпляються до деталей.

Але ЄС колись має зрозуміти:

Європейський вибір – це НАШ ВИБІР.

Київ має право самостійно визначатися, де лежить наше мабутнє, і ми вже визначилися. До того ж, всі країни ЄС без винятку із цим вибором погодилися.

Так, рішення про те, чи може Україна одного дня стати членом ЄС, будуть ухвалювати не в Києві, а в Євросоюзі, якщо воно взагалі колись буде на порядку денному. Але нині про членство і близько не йдеться! Каменем спотикання виявилася навіть не європейська перспектива, а європейські прагнення України.

Лишається сподіватися, що нинішня ситуація показала нашим європейським друзям: є речі, які неприпустимо ставити  під питання.

Про це у Twitter повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

“Супер, що Мін’юст Нідерландів підписав закон про ратифікацію Угоди про асоціацію! Чекаємо   завтра на публікацію в офіційному виданні”,- зазначив міністр.

Супер, що Мін’юст Нідерландів підписав закон про ратифікацію Угоди про асоціацію! Чекаємо завтра на публікацію в офіційному виданні

— Pavlo Klimkin (@PavloKlimkin) 13 червня 2017 р.

Після публікації у Нідерландах ратифікаційні грамоти будуть передані до Брюсселя. Після формального рішення Ради ЄС Угода про асоціацію набуде чинності.

У Європейському Союзі очікують, що Угода про асоціацію між Україною та Євросоюзом набуде чинності в повному обсязі 1 вересня 2017 року.

Але насправді підсумок цього голосування було визначено в інші дні. Тому варто згадати, за рахунок чого вдалося “зламати” результати провального референдуму, що відбувся в Нідерландах у квітні минулого року.

Головною датою є 15 грудня. Саме в цей день фактично було вирішено долю Угоди про асоціацію. Українське питання було ключовим на саміті ЄС. Лідери країн-членів ЄС мали знайти компроміс, який дозволяв би уряду Нідерландів не зруйнувати угоду, але водночас – “зберегти обличчя”. До того ж – напередодні парламентських виборів у державі, яка на референдумі сказала “ні” угоді із Україною.

Дипломати, причетні до процесу, визнають, що головна задача нідерландського уряду на той час була такою:

він мав довести власному виборцю, що ЄС пішов на поступки.

Показовий момент – під час цих історичних дебатів член нідерландської делегації переконував кореспондента ЄвроПравди, що рішення цілком може бути відкладено. Дипломат пішов із журналістської зони, але згодом повернувся та додав: “Я бачу, що не переконав вас. Але я хочу, щоб ви повірили мені – все дійсно дуже складно”.

На той момент вже було відомо, яким стане компроміс – “Європейська правда” оприлюднила його параметри ще до спілкування із цим посадовцем. Надвечір Європейська рада оприлюднила рішення, яке повністю співпало з прогнозним.

Але маємо визнати: загроза зриву справді лишалася.

Дорогою до катастрофи

Голосування в Сенаті 30 травня було останнім політичним кроком для початку роботи асоціації. Попереду – низка технічних кроків; про них нижче.

Але спершу – про перепони та компроміси.

Минулорічний референдум у Нідерландах став холодним душем – проти ратифікації Угоди про асоціацію з Україною проголосували 61,1% голландців, що прийшли на референдум.

Цей результат став катастрофою не лише для України, але й не меншою мірою – для ЄС.

Адже вперше одна з держав-членів піддала сумніву повноваження ЄС укладати міжнародні угоди.

Нідерландський референдум ледь не спричинив “ефект доміно”. Вже за кілька місяців парламент бельгійського регіону Валлонія заблокував ратифікацію Угоди про вільну торгівлю ЄС та Канади.

Без права укладати міжнародні угоди від Євросоюзу залишається лише порожня оболонка. Отже, від відповіді на цю кризу залежало майбутнє Євросоюзу на довгі роки. А точніше – чи буде майбутнє в ЄС.

Валлонський виклик був вирішений швидко та жорстко: регіональних депутатів фактично змусили змінити свою думку та переголосувати канадську угоду.

А от з Україною все виявилося набагато важче. Адже своє слово на референдумі сказали не політики, а прості громадяни. Нехай навіть це рішення було прийнято явною меншістю голосів – явка на референдумі склала 32,2%.

Тому заради вирішення проблеми було потрібно оголосити про поступки з боку ЄС та України.

Юридично ці поступки були оформлені у рішенні голів держав та урядів країн ЄС, ухваленому 15 грудня.

То в чому ж полягає компроміс?

Торік “Європейська правда” публікувала детальний “розбір польотів” (див. статтю “Що пообіцяли Нідерландам за асоціацію? Аналіз ризиків та змісту угоди”), та зараз варто нагадати основні її тези.

Україна не підписувала цей документ. Він не вносив жодних змін до угоди. Однак інші держави-члени Європейського союзу гарантували своєму виборцю, що асоціація з Україною:

1) не пов’язана з членством України в ЄС;

2) не містить положень про свободу руху осіб (тобто не передбачає право на працевлаштування та проживання);

3) не містить положень про спільну оборону України та ЄС;

4) не надає Україні доступу до структурних фондів ЄС;

5) одним із найважливіших елементів співпраці з Україною є боротьба з корупцією.

Цього виявилося достатньо, щоби переконати нідерландського виборця, що його думку не проігнорували. Та попри суворість цих формулювань, ми маємо всі підстави стверджувати:

розблокувавши асоціацію, Євросоюз не зрадив інтересів України.

Річ у тім, що угода і без того відповідає всім без винятку переліченим пунктам. Тобто нічого нового брюссельська домовленість не додала. Та найголовніше: документ, підписаний у Брюсселі 15 грудня, не обмежує подальше зближення України та ЄС.

Приміром, він каже, що асоціація не дає гарантій членства – але ніде не сказано, що таке членство є неможливим. Те саме з відсутністю безпекових гарантій, автоматичного права на працевлаштування в ЄС тощо. Лідери ЄС лише виступили в якості колективного “Капітана Очевидності”, задекларувавши відсутність того, чого і так не було в угоді.

Варто визнати – пішовши на такий “компроміс”, прем’єр Нідерландів Марк Рютте сильно ризикував. Вже згодом, під час дебатів у нідерландському парламенті, його опоненти жорстко критикували за досягнення “угоди”, яка нічого не змінила.

Піти проти волі виборців напередодні парламентських виборів – чималий ризик для будь-якого політика в демократичній країні.

Чому перемогли?

Але зрештою нідерландський компроміс завершився спільною перемогою ЄС, України і Нідерландів.  А “зелене світло” для асоціації не допомогло нідерландським популістам перемогти на парламентських виборах.

Важливу роль тут зіграв… російський слід минулорічного референдуму.

В лютому ЗМІ з’ясували, що з кампанії проти асоціації з Україною, яка активно велася у 2015-2016 роках, стирчать “російські вуха”. (детальніше про це – в розслідуванні “Як фальшиві українці вплинули на референдум у Нідерландах”).

Це розслідування оприлюднили 16 лютого, цей день також можна вважати поворотним у долі української угоди.

Інформацію про те, що росіяни втрутилися у внутрішні справи Нідерландів, не здивувала українців (до слова, ЄвроПравда наводила дані про втручання росіян ще під час кампанії, див. статтю “Україна нам до лампочки” – репортаж про останні дні агітації у Нідерландах”).

Але в Нідерландах багато хто сприйняв це як ляпас.

А рівно за тиждень після публікації розслідування, 23 лютого, нижня палата нідерландського парламенту сказала “так” асоціації. Голоси за неї віддали 89 депутатів, проти – 55.

Звісно, лишається питання – чи не буде прихованих негативних наслідків від брюссельської заяви, датованої 15 грудня?

Так, положення Угоди не змінилися ані на йоту, але не всі будуть вдаватися у деталі. Натомість критики тепер мають підстави говорити, що Україна “отримала несправжню асоціацію”. Не маємо великого сумніву, що російська пропаганда буде поширювати саме таку думку.

Що далі?

До речі, юридично ратифікація нашої угоди ще не завершена. Тепер уряд Нідерландів має передати Угоду на підпис короля, а далі – передати в Раду ЄС ратифікаційні грамоти.

Але головне те, що політичних рішень у Нідерландах вже не буде, залишилися тільки формальні. Так, доведеться зачекати, але загрози зриву немає.

Нині Угода про асоціацію між Україною та ЄС перебуває у статусі тимчасового виконання; після завершення всіх процедур вона стане чинною. Це не змінить параметри Зони вільної торгівлі (хоча відкриє для Києва деякі можливості). Насамперед новий статус асоціації вплине на секторальну співпрацю між Україною та ЄС. Детальніше про зміни, що чекають на нас – у матеріалі, який буде опублікований днями на “Європейській правді”.

Чи зможе Україна згодом претендувати на членство в ЄС?

Відповідь на це питання насамперед залежить від нас самих. Від реформ у країні. У тому числі – від успіхів країни у реалізації Угоди про асоціацію.

Тієї самої угоди, яку рік тому дехто вже збирався ховати.

Через Нідерланди ми втратили півтора роки, але ми продовжуємо рух у правильному напрямку.

Тепер, після вдалої спроби РФ вплинути також на результат американських виборів, у світі зрозуміли небезпеку цього фронту “гібридної війни”.
16 лютого впливове американське видання The New York Times опублікувало розслідування, яке доводить: росіяни справді були вагомими гравцями на нідерландському референдумі та діяли разом із євроскептичними партіями.
“Європейська правда” публікує виклад статті українською; повний текст англійською доступний на сайті NYT.
* * * * *
New York Times звернулася до прикладу Гаррі ван Боммеля – одного з ключових агітаторів проти Угоди про асоціацію Україна–ЄС. Як з’ясувалося, член лівого крила голландського парламенту, переконуючи виборців, що вони повинні відхилити угоду, мав авторитетних союзників.
Розслідування NYT підтвердило: разом із ним працювала його “українська команда” – група емігрантів, чиї симпатії були на боці Росії.
Вони відвідували громадські зібрання, виступали на телебаченні й використовували соціальні медіа, змальовуючи владу України як “кровожерну клептократію, не гідну голландської підтримки”. Як визнав згодом сам Ван Боммель, “було дуже зручно показати, що не всі українці підтримують (Угоду з ЄС)”.
Стратегія справді була зручною, але неправдивою.
Найактивніші члени “української команди” насправді були з Росії або з російськомовних регіонів України, та вони чітко слідували лінії Кремля.
Поки незрозуміло, чи була українська команда напряму керована з РФ, чи діяла з власних симпатій, та пан Ван Боммель визнав, що не перевіряв їхні паспорти.
Примітно, що NYT називає референдум не так антиукраїнським, як антиєвропейським. “Голландський референдум у квітні минулого року став тараном, націленим на Євросоюз”, – йдеться у статті.
Референдум у Нідерландах став передвісником подальших подій – Brexit та обрання Дональда Трампа президентом США.
Нині лунають попередження, що росіяни активно втручаються у підготовку до цьогорічних виборів у Франції, Німеччині і, можливо, в Італії, що стало відлунням втручання Москви у президентські вибори в Сполучених Штатах.
Нідерланди проводять свої власні національні вибори 15 березня, і тамтешня розвідка каже, що зарубіжні країни, зокрема Росія, сотні разів за останні кілька місяців намагалися проникнути в комп’ютери державних установ і підприємств. Голландська газета Volkskrant повідомила минулого тижня, що до цього причетні ті ж дві російські хакерські групи, що були залучені до передвиборчої активності в США.
Та йдеться не лише про комп’ютерні системи.
“Реальний ризик становлять популісти, які просувають, свідомо чи несвідомо, російський порядок денний – з тих міркувань, що він шкодить статус-кво в Європі, який вони й самі хочуть знищити. Все, що потрібно Росії – це щоби ми сиділи склавши руки і дозволили популістам нав’язувати їх волю”, – цитує NYT Сійбрена де Йонга з Гаазького центру стратегічних досліджень.
Між тим через катастрофу MH-17, до якої була причетна Росія, в Нідерландах не надто електорально вигідно світити свої російські зв’язки.
“Навіть Герт Вілдерс, антиєвропеєць та противник іммігрантів, борець з істеблішментом, зберіг дистанцію від Москви, на відміну від лідерів популістських сил у Франції і Італії”, – зазначає NYT.
Проте якщо сам пан Вілдерс, чия партія лідирує в опитуваннях громадської думки, не є союзником РФ, його євроскептичний порядок денний чудово узгоджується з порядком денним Кремля.
В опублікованій торік доповіді голландської спецслужби AIVD зазначено, що виміряти масштаб проросійського втручання вкрай важко, оскільки зусилля Москви відбуваються “у сутінковій зоні між дипломатією та роботою спецслужб”. Однак у доповіді зазначено, що в Нідерландах Москва використовувала “мережу контактів, побудованих протягом багатьох років”.
Один з таких контактів – Володимир Корнілов, росіянин за походженням, історик і політичний аналітик, який народився в Росії, зростав у Донецьку, а нині живе в Гаазі, де створив дослідницький центр “однієї людини” за назвою Центр євразійських досліджень. До голландського референдуму Корнілов провів кампанію проти Угоди про ассоціацію з Україною, представляючись “українським емігрантом в Гаазі” (хоча насправді він більшу частину своєї кар’єри працював на РФ. – ЄП).
В інтерв’ю NYT Корнілов заперечив будь-які фінансові чи інші зв’язки з російською державою. “Існує величезна криза в Євросоюзі”, – наголосив політолог, пояснюючи свої мотиви.
Та Корнілов агітував не сам.
Він зв’язався з Ван Боммелем, а також з Тьєррі Боде, главою групи “Форум за демократію”, яка стає на бік Росії з цілої низки питань і є ворожою до Євросоюзу.
Під час кампанії до референдуму Боде розмістив повідомлення в Twitter про те, що Україна “не є державою”, і цитував фейкові новини російських ЗМІ про те, що українські солдати розіп’яли трирічного російськомовного хлопчика.
Вигадана російським ТБ історія поширювалася через соціальні медіа та супроводжувалася ще більш кричущим прикладом фейкових новин, коли на YouTube з’явилося відео, на якому нібито члени “Азову” спалили голландський прапор і пригрозили здійснити терористичні атаки на Нідерланди, якщо голландські виборці не підтримають Україну.
Кліп був швидко розпізнаний як фейковий (“Європейська правда” була активно долучена до спростування. – Ред.), а пізніше розслідування Bellingcat виявило його зв’язок із так званою “фабрикою” тролів у Ольгино, під Санкт-Петербургом.
New York Times пише, що Тьєррі Боде в інтерв’ю в Амстердамі заперечив поширення роспропаганди і сказав, що він просто намагається протистояти “вражаючій русофобії в Європі” і переконатися в тому, що російська сторона була почута.
Натомість українські посадовці і активісти лобіювали в Нідерландах підтримку голосування “так”, подаючи Україну в якості жертви російської агресії. При цьому вони відкрито повідомляли про те, ким вони є.
На відміну від деяких активістів з іншого боку.
Голландський парламентар Міхель Серваес, який агітував на користь Угоди з Україною, розповів про те, як отримав шквал критики на свою адресу на одному публічному зібранні від учасника з аудиторії, який представився як українець, але згодом з’ясувалося… що той був росіянином.
“Я насправді досить шокований цим, – сказав Серваес. – Люди представилися українцями, хоча насправді вони були росіянами”.
Зі свого боку Гаррі ван Боммель у спілкуванні з NYT визнав, що деякі з його “українських” помічників, імовірно, були громадянами Росії, але додав, що перевірка громадянства – це не його робота.
“Я ніколи не просив людей показати паспорти, – сказав він в інтерв’ю NYT в Гаазі. – Якщо вони підтримують нашу політичну платформу, я радий їх бачити”.
Особливо активним членом “збірної України” був Микита Ананьєв, 26-річний студент. Хлопець народився у Москві, згодом переїхав разом з матір’ю до Нідерландів, де живе і досі, працюючи головою Російської студентської асоціації.

Микита Ананьєв особисто визнав, що в ході кампанії з проведення референдуму він брав участь у 15 або більше агітаційних зустрічах по всій території Нідерландів, виступаючи проти української Угоди, яку він називає продуктом “іржавої і корумпованої номенклатури”, а також наслідком негативного ставлення до Росії в ЄС.

Ананьєв, який вчиться в університеті в регіоні Твенте на сході Нідерландів, у 2013 році їздив до Москви в “школу молодіжних лідерів” за фінансування Росспівробітництва – державної організації, яка сприяє культурному обміну і працює над просуванням поглядів Москви в усьому світі. У грудні він відвідав Брюссель для участі в Європейському російському форумі – щорічних зборах проросійських політиків і експертів за підтримки МЗС РФ.

Микита скаржиться, що росіян, які захищають свою країну і критикують її противників, часто несправедливо вважають російськими шпигунами.

При цьому сам він сказав в інтерв’ю New York Times: “Я не шпигун. Поки що ні”.

Як повідомляє NOS, рішення було прийнято на основі конвенції ЮНЕСКО, згідно з якою витвори мистецтва повинні бути повернуті суверенній державі, яка надала їх для тимчасової експозиції.

У випадку зі скіфським золотом цією країною була Україна

У колекції зібрано понад 500 археологічних експонатів. Їх вартість оцінюється в €1,5 млн.

Нагадаємо, виставка Крим – золотий острів у Чорному морі в музеї Алларда Пірсона була сформована з колекцій п’яти музеїв, один з яких знаходиться у Києві, чотири – в Криму. Оскільки Нідерланди не визнали російську анексію Криму, яка відбулася вже після відкриття виставки, виникло питання про те, кому повертати колекцію.

Випадок зі скіфським золотом ускладнюється тим, що в міжнародному праві немає рекомендацій для подібних сценаріїв.

Українська сторона відправила свою делегацію від Міністерства культури для політичної підтримки судового процесу в Нідерландах.

«Якщо ми цього не отримаємо, наступного ж дня ми внесемо у парламент закон, в якому говоритиметься про те, що ми не будемо ратифікувати Угоду про асоціацію», – сказав Рютте.

Лідери ЄС наступного четверга зустрінуться у Брюсселі і намагатимуться врятувати угоду.

«Ми працюємо над тим, щоб зняти всі проблемні моменти, які піднімалися на референдумі», – розповів прем’єр Нідерландів.

При цьому видання зазначає, що окремі країни ЄС хочуть лишити відкритими двері для майбутнього приєднання України до ЄС. Жорстку опозицію до цього складають такі країни, як Нідерланди.

За словами Рютте, законодавчий компроміс, який може розблокувати Угоду, повинен бути юридично обов’язковим.

«Якщо цього не буде, я не хочу повертатися у парламент з тим, що є зараз», – заявив він.

При цьому він чітко дав зрозуміти, що не хоче відмови від української угоди.

«Я прошу досить багато. Але чого я не прошу так це перератифікації угоди», – заявив Рютте.

Зазначається, що якщо лідери ЄС на саміті і прийдуть до компромісу щодо Угоди, то потім ще потрібно буде поборотися за підтримку такого рішення парламентом Нідерландів. В уряду Рютте наразі немає більшості у сенаті, який може в будь-який момент піти проти домовленості між Брюсселем і Гаагою.

Поки що і ліві, і праві партії в Нідерландах закликали Рютте слідувати за результатами референдуму, на якому голландці проголосували проти Угоди про асоціацію з Україною.

«Було б легко піти за результатом референдуму. Причина, через яку я виступаю проти такого варіанту у тому, що я абсолютно переконаний, що Європа повинна бути єдиною супроти російської зовнішньої політики», – підкреслив Рютте.

Уряд Нідерландів не має жодних додаткових політичних умов у питанні завершення процесу скасування візових вимог для українських громадян. Але в ЄС спочатку чекають на ухвалення нового запобіжного механізму із призупинення безвізових режимів з усіма третіми країнами. Про це заявив прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте у кулуарах саміту ЄС, відповідаючи на запитання кореспондента “Укрінформу” у Брюсселі.

“Ми не маємо жодних особливих позицій. Ми підтримуємо візову лібералізацію для України. Однак, Європейська рада вирішила, і нині це питання за Європарламентом, щоб мати чіткі запобіжники для майбутніх режимів з візової лібералізації”, – сказав нідерландський прем’єр.

Він наголосив, що новий механізм із призупинення скасування візових вимог у випадку зловживання безвізовими режимами громадянами третіх країн, не пов’язаний лише з Україною, а є загальним європейським інструментом.

Як повідомляв 5.ua, сьогодні раніше Рютте заявив, що рішення Нідерландів щодо ситуації навколо Угоди про асоціацію Україна-ЄС буде прийняте до 1 листопада. Прем’єр Нідерландів також оцінив ймовірність ратифікації асоціації Україна-ЄС.