Так, українка стала співзасновницею найпопулярнішого готелю у Єллоустонському національному парку, пише “Сорока”.

Як жінка підкорювала світ
Дівоче прізвище Ніни – Огненко. Цікаво, що у Кременчуці її називають Роксоляною, адже вона завжди захоплювалася цією сильною та вродливою жінкою.

Після завершення Кременецького ліцею імені Уласа Самчука вона вступила у Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут, де згодом пропрацювала викладачкою п’ять років.

Однак, одного разу Ніна з друзями відправилася у подорож в Італію, Угорщину, Польщу та вирішила, що хоче навчатися в Європі.

Потім вона на деякий час залишила свою доньку Єлизавету з батьками й вступила на навчання у Вроцлавську академію соціальних наук. Жінці на останньому році навчання академія запропонувала їй скористатися можливістю поїхати до США, щоб попрактикувати мову.

“Здавалося, що це нереально, адже я вважалася студенткою старшого віку, на той час мені виповнилося 28, а максимальний вік студентів для цієї програми – 27 років”, – розповіла українка.

Поїхала вона у маленьке містечко Гардінер, штат Монтана, де вона навчалася на спеціальності “Маркетинг” та паралельно прибирала в готелі.

Знайомство з чоловіком
Також згодом вона відвідала Єллоустонський парк. Тоді вона була вражена від побаченого. Вона розповіла, що тоді вона ще не знала, що за кілька місяців буде жити в цьому парку.

“На прибираннях готелів в Монтані багато не заробиш, тому я почала шукати роботу офіціантки. Зайшла у перше кафе і побачила там надзвичайно вродливого та високого чоловіка. Я спіймала на собі його погляди, через кілька хвилин він підійшов познайомитися. Це був мій майбутній чоловік Тревор Гаррісон”, – каже Ніна.

Тревор працював керівником на фірмі газових заправок Shell, але пішов звідти і відправився шукати скарб мільйонера Форреста Фенна, який заховав у горах Єлловстоунського заповідника скриню з золотом та антикваріатом.

Окрім того, вони заснували готель, який потрапив на сторінки Vogue та National Geographic.

Як побудували готель
У Тревора виникла ідея створити власний Dreamcatcher Tipi Hotel, але це не типовий готель, а кемпінг. Тоді чоловік не міг знайти працівників, бо на заробітки в Монтану ніхто не їздив. Але Ніна добре володіла навиками готельної справи, тому погодилася на пропозицію разом працювати.

“Так ми почали більше спілкуватися. Цей період був для мене якимось магічним. Ми жили в наметах посеред парку з дикими тваринами, і це було найкраще місце, де я жила. Тревор познайомив мене з батьками. Він – чудовий чоловік. Мабуть, це – доля, що він народився на Алясці, я – у Кременці, а перестрілися ми в Монтані”, – зазначила вона.

Однак Ніна була змушена повертатися до Польщі, бо програма закінчилася і Тревор обіцяв приїхати до неї. Згодом і донька також переїхала до мами. А у новий рік біля центральної ялинки у Варшаві Тревор запропонував українці вийти за нього заміж. Тому згодом у подружжя народився син Вінстон (Георгій).

Життя на острові
У наметі з дітьми подружжю було важко жити, тому, коли надійшла пропозиція передати Dreamcatcher Tipi Hotel у надійні руки, вони погодилися. Готель став успішним проєктом. Вона зазначає, що започаткувати бізнес у США дуже легко, це можна зробити онлайн. Однак зі сплатою податків все серйозно, тут вони становлять 30 % від прибутку.
У період тотального карантину сім’я переїхала на острів Гаваїв – Кауаї.

“Коли ми з синочком Вінстоном гуляли на набережній, то кілька разів бачили відомого актора та мешканця острова Піерса Броснана, який зіграв Джеймса Бонда”, – розповідає жінка.

Життя на острові було казковим, але з часом сім’я захотіла до цивілізації, побачити рідних людей, тому вони повернулися у Техас.

Там українка розпочала YouTube-проект English with Nina Harrison і вступила до Американської національній академії спортивної медицини.

“Українці думають, що американці страждають від ожиріння, їдять фаст-фуд, але це не так. У США люди люблять спорт і розуміють його важливість. У кожному ресторані в меню обов’язково вказують кількість калорій, люди не кидають до рота, що попало”, каже вона.