На цьому наголошує екскерівниця управління освіти Голосіївського району у місті Києві та вчителька Ірина Чернілевська-Бойко в інтервʼю ZN.ua. Вона запевняє, що поглиблене вивчення окремих предметів не вирішить усіх проблем середньої школи, проте збереже напрацювання, які є в українській освіті й довели свою ефективність.

Освітянка навела кілька аргументів щодо критичної необхідності збереження можливість для учнів поглиблено вивчати окремі предмети.

Восьмикласники та девʼятикласники вже більш-менш орієнтуються в тому, які предмети їм подобаються, що дається легше та що їм цікаво.

Цього, наприклад, не мали учні спеціалізованих шкіл, які існували до реформи НУШ, куди набирали дітей з першого класу.

За словами Чернілевської-Бойко, саме завдяки тому, що у восьмому класі підлітки вивчатимуть поглиблено предмети, їм буде легше обирати траєкторію навчання у старшій школі або закладі професійно технічної освіти. Таким чином, для дітей відкриваються можливості.

Програма НУШ має багато для слабких школярів, проте не передбачається навчання сильних.

Саме тому створення класів з поглибленим вивченням окремих предметів стане у пригоді у такому випадку. Адже діти, яким подобається певна дисципліна, можуть вивчати її більше, ніж пропонує усереднена шкільна програма.

Ба більше, саме в підлітковому віці в мозку дитини триває активне формування нейронних звʼязків, що сприяє успіху в навчанні. Тож важливо створити всі умови для розвитку дітей.

Освітянка нагадала, що в Україні немає цілісної державної програми для роботи з обдарованими дітьми, тож такі локальні рішення дуже важливі. Вона пояснює, що є ліцеї, які відбирають школярів для поглибленого вивчення предметів, і саме вони готують майбутніх олімпіадників.

З іншого боку існує проблема і з тими дітьми, які не встигають за програмою вже з початкової школи й навчаються разом з тими, хто біжить попереду них. Тому питання поглибленого вивчення окремих предметів потребує допрацювання, хоч і не вирішить усіх проблем у освіті.

Крім того, за словами Чернілевської-Бойко, проблема існує і в нових підручниках, які обіцяли зробити доступнішими для дітей. Натомість більшість з них виявилися передрукованими з незначними правками старими. Крім того, не узгоджені між собою й навчальні програми, що також призводить до складнощів.

Щоб розв’язати задачі з хімії у восьмому класі, потрібно знати дії зі ступенями (й це не просто квадрат чи куб), а на математиці їх вивчають пізніше.

Або, наприклад, на уроках природознавства в п’ятому класі діти повинні за два уроки навчитися розв’язувати три типи задач на масштаб, а на уроках математики з масштабом знайомитимуться в шостому класі.

Вектори у задачах із фізики в дисонансі з векторами на математиці, – пояснює освітянка.

Статтю прокоментував інший відомий педагог Віктор Громовий:

Під прапором НУШ продовжують утверджуватись у суспільній свідомості ідеї «сніжинковості» (нічим тендітне дитятко не перевантажувати в школі та вдома).

А на Заході в цей час утверджується прямо протилежний підхід: «Ми можемо робити важкі речі» (‘we can do hard things’).

Авторкою цього крилатого вислу є американська письменниця Гленнон Дойл (Glennon Doyle).

Ну не може людина бути щасливою від того, що просто байдикує, а до неї ставляться як до неповносправної. Треба дітям надати можливість відчути смак перемоги, отримати задоволення від: я це зробив!

У рамках амбіційної реформи Нової української школи (НУШ), яка впродовж кількох років впроваджувалася в українських навчальних закладах, з 1 вересня 2025 року в українських школах припиняється практика існування класів із поглибленим вивченням окремих предметів для восьмих класів.

Такий крок уже викликав жваві обговорення серед педагогів і експертів, зокрема й серед таких, як Ірина Чернілевська-Бойко, яка в статті «Чому восьмі класи стануть випробуванням для реформи НУШ» поділилася своїми роздумами з приводу таких реформаторських змін.

Детальніше про те, що українським старшокласникам впровадили нову реформу освіти, інформує Дзеркало тижня.

Як зазначає Чернілевська-Бойко, на її думку, цей крок може мати негативні наслідки, адже саме в восьмому класі учні вже починають чітко усвідомлювати свої інтереси та нахили до певних предметів.

Це період, коли діти вже орієнтуються у тому, які предмети їм даються легше, а які викликають більше труднощів. Тому для розвитку таких дітей дуже важливо мати можливість навчатися поглиблено саме з тих предметів, що викликають у них найбільший інтерес та талант.

Саме тоді вони зможуть максимально реалізувати свої здібності та досягти значних результатів.

Одним із ключових аргументів авторки є те, що реформа НУШ зосереджена на підтримці слабших учнів, але не приділяє достатньої уваги розвитку обдарованих дітей.

Вона зазначає, що здібних учнів слід підтримувати та розвивати ще до того, як вони перейдуть на профільне навчання в старших класах.

Важливо, щоб вчителі мали змогу підтримати таких учнів, створюючи для них умови для розвитку, зокрема через класи з поглибленим вивченням окремих предметів.

Наприклад, це може бути клас, де учні, які мають сильні здібності до математики, можуть вивчати цей предмет на більш високому рівні, з більш складними завданнями та інтенсивним темпом навчання.

Ірина Чернілевська-Бойко підкреслює, що такі класні програми, орієнтовані на поглиблене вивчення, можуть стати основою для майбутньої профілізації учнів у старшій школі.

Вони дозволяють учням почати працювати на своєму академічному розвитку на ранньому етапі та обирати більш спеціалізовані напрямки для подальшого навчання.

Замість того, щоб пропонувати однакову програму для всіх, ці класи можуть стати потужним інструментом для розвитку інтелектуальних здібностей кожного учня.

Водночас авторка зазначає, що якщо Міністерство освіти та науки України не внесе корективи в плани щодо поглибленого вивчення окремих предметів, то наслідки можуть бути незворотними.

Зниження рівня спеціалізації та недостатня підтримка обдарованих учнів може призвести до втрат у розвитку талановитих дітей, що у перспективі негативно позначиться на освітній системі країни.

У своєму заключному коментарі Чернілевська-Бойко підкреслює, що відмовлятися від таких програм не можна, адже це не тільки питання якості освіти, але й питання майбутнього професійного та наукового потенціалу країни.

Тому важливим залишається питання, чи зможе система освіти знайти баланс між підтримкою слабших учнів і розвитком здібних, чи не втратить вона одного без іншого.

Як буде вирішено це питання – ще належить побачити, але, без сумніву, реформа НУШ потребує комплексного перегляду та уточнення, аби кожен учень, незалежно від рівня підготовки, міг отримати можливість для розвитку в тій сфері, де він найбільш талановитий.

Звісно, як зазначає Лікарчук, багато проблем можна й потрібно пояснювати війною та сучасними непростими умовами роботи закладів освіти.

“Однак невивчені уроки попередніх реформ, відсутність роботи над помилками в контексті їх проведення обов’язково зумовили б появу тенденцій, загрозливих для успішного майбутнього НУШ”, – пише автор.

Про які уроки йдеться?
Перший урок
Згідно зі світовим досвідом, масштабні освітні реформи починаються з учителя. А в українських реаліях, навіть попри потужні декларації про роль і місце вчителя в реформуванні освіти, вчитель і вчителювання стали вторинними.

Реалізуючи програму НУШ варто було б насамперед вкладати кошти не у створення освітніх просторів і розфарбовування стін, а саме в людський капітал — у вчителів, пояснює Лікарчук. Однак цього не робили як і в часи перших освітніх реформ, так і зараз. До того ж, практично нічого не зроблено і для розгортання системи підготовки педагогів НУШ за спеціальними освітніми програмами у вищих навчальних закладах.

Другий урок
Другий урок стосується системи управління освітою. Для успіху НУШ, на думку Лікарчука, необхідна принципово нова система управління загальною середньою освітою, де кожна управлінська структура повинна мати чітко визначені законом повноваження, з яких 80% мають бути сервісними.

Третій урок
Третій урок, який НУШ мала б засвоїти з прикрого досвіду попередніх спроб провести реформи, стосується байдужості української спільноти до них. Тобто, як пояснює Лікарчук, суспільство здебільшого було й досі залишається байдужим до сутності освітніх реформ — задум цих реформ не “оволодів масами”.

Переважна більшість суспільства не розуміє, навіщо треба щось змінювати чи запроваджувати нове.

“І якби лише суспільство не розуміло. Запитайте вчителів, чи розуміють вони, для чого запроваджено нову систему оцінювання в базовій школі”, – зазначає автор.

На думку Лікарчука, реально новим в українській освіті мало б стати не нове тлумачення уже відомих постулатів радянської доби (такий “гріх” був у програм 1993 і 2002 року), не спроби “пересадити в український ґрунт” африканську (фінську, шведську, чеську тощо) освітні пальми, а саме формування та впровадження в практику ідей української національної школи, які б базувалися на кращому вітчизняному теоретичному та практичному досвіді.

“Дуже хочеться, щоби прикрий досвід провалу задуму реформ 1993 й 2002 року не повторився з НУШ. Занадто багато сподівань і ресурсів у неї вже вкладено. Є величезна кількість людей, включно зі мною, які підтримували й підтримують НУШ. Її потрібно рятувати. Однак краще сказати правду про ситуацію сьогодні, аніж тоді, коли вона вже буде непотрібна”, – пише Лікарчук.

Майбутнє країни неможливе без якісної освіти, а вона великою мірою залежить від учителів. Тому кадрові питання в школі є без перебільшення питаннями державної ваги. Нещодавно повідомлялося, що громадська спілка “Освіторія” спільно з агенцією Fama провели дослідження, у якому ґрунтовно проаналізували ситуацію з кадровим забезпеченням шкіл.

Згідно з результатами, в Україні — відчутний брак учителів. Така тенденція залишається стійкою протягом останніх п’яти років і з часом загострюється. Також, як показало опитування, лише 47% педагогів позитивно ставляться до НУШ, 36% “нейтрально”, а 17% негативно сприймають зміни. Детальніше про результати цього дослідження розповідала в статті для ZN.UA Зоя Литвин.

Про це педагогиня розповіла в інтервʼю “Суспільному”. Вона зауважила, що реформа Нової української школи дає вчителям більше свободи та можливостей коригувати програму. Наприклад, вони можуть обирати, скільки уроків витрачати на конкретний твір, які завдання додавати та як проводити навчання.

“Я думаю, що те, що діти не вивчають російських авторів, – це невелика втрата. Бо замість них у програмі з’явилися твори, які порушують більш важливі проблеми. Діти самі не мають бажання читати твори російських авторів. Ми працюємо ще за старими підручниками, а програма вже нова. Звичайно, учні в підручниках бачать цих авторів, відкривають підручник, а там Пушкін. І вони з незадоволеним обличчям питають: “А що це ми будемо Пушкіна вивчати?” – ділиться Мец.

Вона додає, що часто залучає штучний інтелект при підготовці до уроків. Зокрема, завдяки йому можна змоделювати зовнішність персонажів й учні побачать візуально, який він має вигляд. Також нерідко ШІ допомагає створювати завдання.

Вчителька має 31 годину навантаження зі ставкою у 18 годин. Тому, пояснює вона, її зарплата трохи вища, ніж у середньостатистичного молодого педагога. Тим не менш, вона вважає, що це дуже мало для цієї професії. Адже крім того, що Мец працює з 9 ранку до 4 вечора у школі, вона ще витрачає час на перевірку завдань, заповнення журналів, підготовку уроків тощо.

Педагогиня регулярно викладає відео у соцмережі ТікТок, де розповідає про свої будні та уроки у школі. Деякі з дописів набирають сотні тисяч переглядів. Вона ділиться, що часто школярі приходять до неї з ідеями, аби зняти щось оригінальне.

Частина предметів розпорошені, чим створюють додаткове навантаження для старшокласників. Дається взнаки й відсутність права вибору учнями хоча б частини предметів, які вони хотіли б вивчати.

Та все ж, українські вчителі напрацювали свій унікальний досвід, притаманний Україні, а структурованим запровадженням цих ідей стала Нова українська школа.

Журналістка Район. Освіта поспілкувалася із Сергієм Горбачовим – першим освітнім омбудсменом України, членом Колегії Міністерства освіти і науки України про те, які зміни потрібні українській старшій школі, та як змінився підхід до учнів у Новій українській школі (НУШ).

Освіта поєднує в собі дві протилежні речі
Для того, аби говорити про старшу школу, потрібно звернутися до самого розуміння поняття освіта. Сергій Горбачов каже, що вона є доволі інерційною, оскільки поєднує в собі дві речі, які є діалектично протилежними.

«З одного боку освіта має бути консервативною, традиційною, оскільки має на меті передати культурний код нації, досвід попередніх поколінь, і в цьому сенсі освіта зберігає власне ідентичність суспільства. Якщо освіта відмовиться від цієї функції, то суспільство просто зникне як таке, зникне й сама нація», – каже освітянин.

З іншого боку, освіта має бути інноваційною, гнучко реагувати на виклики життя, підлаштовуватися, відгукуватися. Ця суперечність, діалектика – невід’ємна сутність освіти. Питання полягає у тому, де саме лежить точка балансу між традиційним і інноваційним, це є предметом дуже палких дискусій у суспільстві.

У старшій школі потрібно видалити другорядні речі, які є несуттєвими
Зміни у старшій українській школі потрібні. Сергій Горбачов вважає, що в Україні потрібно переглянути, не як організований навчальний матеріал, а власне шкільні предмети, які пропонують опанувати здобувачам освіти на рівні стандартів та навчальної програми.

«Щодо старшої школи, то я глибоко переконаний, що нам потрібно переглянути зміст інформації, видалити другорядні речі, які не є суттєвими», – звертає увагу освітній омбудсмен.

У багатьох освітніх системах організація освітнього процесу на різних рівнях освіти дуже відрізняється. У старшій школі профілізація, тобто вибір молодою людиною, чим їй займатися, що вивчати – це вже її вибір. В української системи освіти є серйозна проблема з тим, що вона зберігає в собі багато рис радянської, частина предметів розпорошені.

«Насправді шкільний предмет – це лише частинка дещо штучно виокремленого із загальної картини світу, знань. І те, як ми впорядкуємо розподіл оцього великого масиву інформації про навколишній світ, цілісну його картину, об’єднується у шкільну програму», – пояснює Горбачов.

Те, що ми бачимо в Україні та в інших освітніх системах – це різні підходи до розподілу цієї інформації й до її обсягу. Наприклад, те, що українська система освіти у старшій школі не дає можливості молодим людям обирати чим їм займатися, які заняття відвідувати, є наслідком радянської системи, коли хтось нагорі визначав, як треба дитині навчатися, а молода людина мала слухняно виконувати те, що їй запропонували. Дуже мало можливостей для молодої людини самостійно обрати свій шлях.

Якщо дитину «не пресувати» змалечку, вона буде знати куди їй рухатися далі
Сергій Горбачов розповідає, що часто буває так, що дитину починають «затискати» ще в початковій школі. Відповідно, коли школярі в дев’ятому класі не знають, яку професію хотіли б обрати, дорослі розводять руками й кажуть, чому ж молода людина така інфантильна.

А так стається тому, що їй не давали можливості усе попереднє життя бути самостійною. Оцей важкий, цивілізаційний вибір, на жаль, не всі у нас усвідомлюють.

«Наприклад, західні системи освіти дають набагато більше простору для розвитку особистості дитини. І тому дитині до 15 років, якщо її не «пресувати» змалечку, дати їй можливість шукати власні шляхи, помилятися, допомагати виправляти помилки, допомагати робити висновки, то тоді так молода людина буде цілком здатна зрозуміти, куди їй рухатися на цьому життєвому етапі», – впевнений Горбачов.

Освітянин переконаний, що у старшій школі потрібно переглянути зміст інформації, видалити другорядні речі, які не є суттєвими. Адже з такою величезною кількістю предметів дітей «фарширують» інформацією, яка є розпорошеною, і людина не має можливості отримати цілісну картину світу. Навантаження у старшій школі має бути, але ефективним.

«Для того, аби дитина змогла зробити вибір, потрібно їй пояснити суттєві речі про те, чим людина може займатися у сучасному світі. Важливо усвідомлювати, що професія, яку вона вибере, уже за 5-6 років може бути не актуальною, її потрібно буде змінювати або вдосконалювати. У сучасному світі людина змінює місце роботи в середньому кожні два роки, а напрям діяльності один раз на 5-6 років. Світ стрімко змінюється і деякі професії зникають, а нові з’являються», – пояснює Горбачов.

І додає, потрібно набути ґрунтовних базових знань і почати працювати в одному із напрямів, бути більш гнучкими. Не перевантажувати дітей інформацією, а навчати, аби вони вміли працювати з цією інформацією. Аби знали, де що знайти, і як цим скористатися.

Про обов’язкові навчальні курси й об’єднання уроків
На думку експерта, в Україні потрібно змінювати не кількість предметів, а підхід до обрання того інформаційного поля, яке буде цікавити молоду людину у 15 років. А як воно буде запаковане у навчальний курс або у шкільні предмети – це вже питання другорядне.

«Я вважаю, що навчальних, інтегрованих курсів має бути три обов’язкових: мовна галузь (рідна й іноземна мова, література), гуманітарна галузь (історія, суспільні науки), точні науки (математика). А далі хай молода людина обирає сама. Кількість курсів за вибором має бути чимала, але з обмеженням, бо неможливо осягнути одразу все», – каже Горбачов.

Він додає, що у старшому віці домашнє завдання і самостійна робота мають бути обов’язковими, адже без самоорганізації навчання неможливе.

Важливо, на думку освітянина, і об’єднувати уроки у старшій школі у більш тривалі періоди, адже перед кожним уроком йдуть організаційні моменти, де втрачається час і часу на викладення теми залишається менше, ніж передбачено.

«В Україні урок триває 45 хвилин. На початку зазвичай з’ясовують організаційні моменти, тоді потрібно ввійти в урок – пояснити, чим ми займаємось, зробити вступ. Це усе займає від 5 до 10 хвилин. Якби заняття були розподілені на 90 хвилин (пару), то організаційні моменти займали б меншу пропорційну частину і ми мали б більше ефективного часу. Також час займає і перерва, доки вийшли, доки побігали, прийшли на урок і знову ж таки урок розпочинається не спочатку, бо організаційні моменти. Я за те, щоб об’єднувати уроки у більш довгі періоди, особливо для старшої школи», – каже Горбачов.

На запитання, чи можна об’єднати уроки в Україні відповідає: «Можна». Освітянин із багаторічним досвідом розповідає, що є приклади, коли уроки ставляться парами.

Але проблема у тому, що предметів забагато. Їх неможливо усі скомпонувати у пари, з такою величезною кількістю дисциплін важко скласти розклад. Тому краще робити більш укрупнені блоки.

Нова українська школа і новинки на українських уроках
Концепція нової української школи, яка зараз запроваджена на рівні початкової освіти, полягає в тому, що у ній пропонують і намагаються якнайменше тиснути на дитину, але при цьому допомагати їй. Це суттєва відмінність від радянської системи.

«Дитина прийшла до школи, маю на увазі традиційну модель, їй одразу кажуть: не крутися, сиди тихо, склади руки… Тобто будь-якими способами вбивається самостійність і здатність людини ухвалювати власні рішення. Нова українська школа пропонує змінити цей підхід, і ці зміни я вже бачу. Звісно, що маленька дитина потребує певного спрямування з боку дорослого, але оцей люфт – можливість самостійних рішень – треба вже дитині давати й вчити, що помилятися це нормально. Без помилок немає розвитку, дорослішання, освіти. Саме усвідомлення і висновки з помилок і роблять нас досвідченими», – пояснює Горбачов.

Він також додає, що українські вчителі, аби вдосконалити навчальний план, використовують групові форми роботи учнів. Застосовують і технології, які дозволяють ефективніше використовувати час, задіювати більше дітей. Аби така практика прижилася, потрібно цей досвід просто розповсюджувати, узагальнювати.

«Власне, нова українська школа не є новою в сенсі методів, форм роботи. Бо дуже багато змістовних речей, які закладені в концепцію цієї школи, вже давно існують. Вона є узагальненням найкращого досвіду викладання українських вчителів. Він є структурованим і запропонованим до використання іншими вчителями, які раніше не вважали за потрібне його використовувати», – каже освітянин.

Сергій Горбачов розповідає, що українські освітяни постійно вивчають досвід закордонних систем освіти. І там знаходять дуже багато цікавого.

«Коли ми п’ять років тому писали книгу «Абетка для директора», то описували саме те, як побудувати якісну освіту у школі. Ми вивчили системи освіти майже у 30 країнах. І ми зрозуміли, що у нас є свій унікальний досвід, притаманний Україні, й потрібно цим користуватися. Нова українська школа є структурованим запровадженням таких ідей», – підсумовує експерт.

Грунт для змін старшої школи майже підготували й наразі в експертному середовищі триває обговорення концепції реформи, на яку так чекають. Процес тривалий і трудомісткий, адже на заваді стоять і стереотипи, які міцно засіли у суспільстві, і робота на місцях, аби чітко розуміти, що зміни потрібні.

Про це на своїй Facebook-сторінці повідомив міністр освіти і науки України Оксен Лісовий.

Пряма мова:

До кінця червня отримаємо усі 503 тисячі підручників з української мови для 5 класу, які до 1 вересня будуть доставлені безпосередньо до шкіл.

Цей наклад ще минулого року погодилися безоплатно надрукувати наші партнери з European Commission. Нині ведемо перемовини про друк ще однієї партії підручників з інших предметів. Це суттєва допомога від наших європейських друзів. Вдячний за послідовну підтримку українських дітей та педагогів.

Єврокомісія надрукувала підручники видавництв, які безоплатно надали свої макети та право на друк. Ми вдячні видавництвам «Ранок» і «Освіта» за участь у цьому проєкті. А доставку підручників з ЄС до України підтримала організація Plan International. Дякую за допомогу!

Яка загалом ситуація з підручниками для НУШ?

На 2023 рік у державному бюджеті на це передбачено 754,9 млн гривень. За ці кошти видаємо:

65% усіх необхідних підручників для учнів 6 класу
підручники з історії України для 5 класу
підручники шрифтом Брайля
підручники для шкіл з навчанням мовами національних меншин з усіх предметів для 5-6 класів
Крім того, частину підручників для 5 класу надрукували минулого року за підтримки партнерів (із математики, польської мови, природничої галузі).

Нині з партнерами ведемо перемовини щодо друку решти підручників для 5-6 класів. Уже маємо низку домовленостей, зокрема і з Єврокомісією.

Ми розуміємо, що наявність підручників – це питання, яке турбує і педагогів, і школярів, і батьків. Тож робимо все, щоб у новому навчальному році учні 5-6 класів навчалися за новими підручниками НУШ.

В МОН пороблено
Перебування Шкарлета на посаді запам’яталося низкою скандалів. Власне, і саме призначення цього міністра вже почалося зі скандалу. Журналісти та активісти визначили, що докторська робота Шкарлета на 87% це плагіат. Втім, це не завадило ВР у 2020 році взяти Шкарлета на роботу. Потім були скандали з призначенням ректором НАУ ексрегіонала Максима Луцького, невизнання виборів у Могилянці, меморандум про співпрацю МОН з букмекерською конторою та багато іншого.

Та головний факап Шкарлета навіть не в цих скандалах. За час своєї каденції міністр провалив реформу нової української школи: підручники за програмою НУШ Міносвіти не встигло надрукувати, а в 2023 році субвенції на НУШ в бюджеті взагалі не передбачено. Так, в країні війна і грошей не вистачає. Однак не домогтися виділення коштів на стратегічну реформу в освіті – безперечний провал.

Здавалося б, у нового міністра ідеальний бекграунд, щоб все змінити на краще: доброволець, що на початку великої війни пішов на фронт у складі 95-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ, засновник музею науки на ВДНГ, що вважається одним з найцікавіших в Україні. Та мабуть у МОН таки пороблено. Після призначення Лісового в мережі з’явилася інформація, що і докторська дисертація Лісового з філософії, яку він захистив у 2012 році має ознаки плагіату.

Втім, Лісовий не став ховати голову в пісок.

“У разі виявлення в його роботі порушень доброчесності Оксен Лісовий готовий відмовитись від вченого ступеня кандидата наук”, – заявили в Малій академії наук

Та як би там не було, перед новим міністром стоять серйозні завдання, які ще треба виконати під час війни. То ж як саме має змінитися система освіти в Україні?

Комунікаційна реформа
Риба, як відомо, гниє з голови. Тому на думку експертів, опитаних “Апострофом”, найперші зміни повинні відбутися в самому міністерстві.

“Міністру потрібно розібратися з тим, хто працює в МОН. Надмірна бюрократизація, приниження автономії закладів освіти – все іде з МОН. Міністру потрібно розібратися з кадрами”, – пояснює “Апострофу” екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук.

Та більш нагальна проблема навіть не з кадрами, а з відсутністю комунікації по лінії МОН – освітяни.

“В першу чергу треба почати слухати освітянську спільноту, освітніх експертів, які можуть долучатися до розроблення рішень. Попередній міністр був абсолютно закритий для цього, і дуже багато пропозицій щодо спільної роботи над дуже важливими документами просто ігнорувалися”, – пояснює “Апострофу” освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

“Одна з сотні проблем зі Шкарлетом – відсутність комунікації, – додає в коментарі виданню ексзаступник міністра освіти, нардеп Інна Совсун. – Міністерство, вважайте, три роки не говорило про те, робить, що воно планує робити, що потрібно зробити. Вся комунікація була дуже “комсомольська” – міністр відвідав якийсь заклад, перерізав стрічку в шкільному басейні чи в університетській їдальні тощо. Це було зовсім не про реформи, не про їх комунікацію, не про отримання якогось зворотного зв’язку. І так само не про звітування – Шкарлет пішов з посади без жодного звіту, не розказавши, що він зробив, що вдалося, що не вдалося, без якогось аналізу, без пояснення, для чого це все було”.

“Нам потрібно відновлення довіри до міністерства, – додає “Апострофу” освітній експерт Микола Скиба. – МОН стало фактично токсичним через призначення Шкарлета, і зараз стоїть завдання знову зробити його привабливим для суспільства. Без цього неможливо підходити до вирішення інших задач”.

Реанімація НУШ
Після налагодження комунікації: “Міністру треба глибоко розібратися що у нас коїться з НУШ, – зазначає Лікарчук. – Починаючи від підручників, і закінчуючи змістом освіти. У питанні НУШ ми йдемо не зовсім так, як передбачалося концепцією”.

“Найбільш нагальне питання – підручники для 5-6 класів НУШ. Воно досі не вирішено”, – пояснює “Апострофу” співголова громадської організації “Батьки SOS” Альона Парфьонова.

Якщо в учнів немає першочергового – підручників, то про що далі можна казати? Крім того, в експертів викликає занепокоєння підготовка вчителів НУШ, яку також провалило міністерство.

“У початковій школі якось підготовку цю закінчили, але 5 клас стартував – перепідготовка вчителів не проводилася, ми не знаємо наскільки вчителі-предметники володіють методиками навчання НУШ, наскільки вони володіють матеріалом для нових навчальних програм, наскільки вони взагалі поділяють цінності НУШ. Тобто у нас реально немає зараз розуміння, що з підготовкою вчителів для базової освіти”, – пояснює Інна Совсун.

А самих педагогів в контексті реалізації НУШ турбує освітнє середовище.

“Методичне обладнання кабінетів фізики, хімії, біології реально викликає занепокоєння та залишає бажати кращого, – каже “Апострофу” вчителька однієї з столичних шкіл Оксана. – Крім того, якщо ми впровадимо молодшу, середню та старшу школу, то як це можна робити коли не проводиться аудит освітніх приміщень”.

Виклики війни
Крім проведення реформ, новому міністру доведеться пристосовувати систему освіти до реалій війни. І це ще один величезний виклик.

“Міністерство повинно забезпечувати доступ до освіти. Так, в умовах війни це складно, але це була одна з найбільш провалених ділянок роботи попереднього складу міністерства. Це стратегічне питання, адже йдеться про покоління яке підростає, формує своє уявлення про державу і ухвалює рішення, чи по дорозі їм з державою чи ні”, – додає Скиба.

Що потрібно зробити на цьому полі, щоб українські діти дійсно захотіли повернутися в Україну після війни?

“Потрібен перегляд абсолютно всіх освітніх програм, – запевняє Парфьонова. – У нас є діти, які навчаються за кордоном, та абсолютно немає уявлення як нам повертати цих дітей. Адже нам потрібно їх буде перевести з класу в клас, а як їх оцінювати? Наші програми абсолютно не відповідають навчальним програмам ЄС. І це величезна проблема. Наприклад, рік дитина провела в Німеччині, поїхала в 7 класі, а повертається вже у 8 клас. Яким чином її оцінити і перевести? Директори закладів освіти не мають уявлення як це робити. Є варіант голосувати на педагогічній раді і переводити дитину. І інших варіантів на сьогоднішній день немає. Величезне питання – вступ до першого класу для тих, хто не знаходиться зараз в Україні. Батьки мають право подавати документи про прийняття дитини до 1 класу по місцю реєстрації, але в законі сказано, що заяву потрібно власноруч принести до закладу освіти. А якщо вони не можуть її принести? Що робити?”

По-друге, вкрай необхідна цифровізація системи освіти.

“Адже концепція НУШ розроблялася до ковіду, до великої війни”, – каже Скиба.

“Ми розуміємо, що дистанційна освіта, змішані формати – у нас будуть і треба до цього системно підходити. Можливо, нам дійсно доведеться відмовитись від друкованих підручників і перейти на електронні, але для цього потрібно забезпечити доступ, адже у нас зараз надзвичайно поглиблюється нерівність щодо доступу до освіти між містами, які знаходяться у відносно безпечній ситуації і містами на прифронтовій території. Цей розрив потрібно вирішувати”, – резюмує Парфьонова.

Вища школа
Це ще один напрямок, яким майже не займався попередній склад міністерства.

“Поки що жоден міністр не зміг запропонувати університетам повноцінної автономії, включно з фінансовою і кадровою”, – зазначає Скиба.

“Нам потрібно виправити помилку у використанні результатів національного мультимедійного тесту для вступу до вищих навчальних закладів. Я вважаю ганебним, що у нас умови прийому передбачають не подавати результати ЗНО на 72 спеціальності. Це крок до руйнування ЗНО і він вже зроблений. Це потрібно вирішувати вже вчора, – додає Лікарчук. – Крім того, нам потрібно розробити критерії для оцінювання якості освіти. Якість освіти не може вимірюватись паперами, рейтингами, як учні склали ЗНО чи участю в олімпіадах. Нам потрібно мати систему оцінювання прогресу здобувачів освіти, закладів освіти”.

Фінансування
Звісно, що всі вище перелічені реформи потребують адекватного фінансування. А з цим біда.

У поточному році сфера освіти отримає 122 мільярди гривень. Багато це чи мало? На початку 2022 року нардепи планували витратити на освіту 153,7 мільярда, але потім втрутилася велика війна, бюджет було переглянуто, і для МОН залишився 131 мільярд. Тобто освітній бюджет отримав на 9 мільярдів менше, ніж навіть скорочений бюджет 2022 року.

Левова частка бюджету МОН – освітня субвенція. Це гроші, які йдуть на виплату заробітної плати педагогам. У 2023 році освітня субвенція становить 87,5 мільярдів. Це на 10 мільярдів гривень менше, ніж у скоригованому бюджеті минулого року. Таким чином, українські вчителі вже зараз змушені затягнути пояси.

“Крім того, має бути скорочена прірва між заробітною платою молодих спеціалістів та вчителів зі стажем роботи, що інколи різниться втричі та навіть більше, – додає вчителька Оксана. – Саме це відлякує молодих педагогів йти працювати після випуску до школи за 6-7 тисяч гривень максимум”.

Колишній міністр радив вчителям триматися.

“Можливо, бюджет дещо менший, ніж очікували працівники освіти, але ми обов’язково впораємося”, – зазначав Сергій Шкарлет.

Але ж так дистанціюватись від проблем свого ж міністерства неможливо.

“Реформи ніколи не працюють автоматично, їм потрібні поштовхи, політична воля, імпульс, який би їх рухав вперед і постійна оцінка, перевірка чи те, що ми робимо правильно, чи воно взагалі працює. Нічого цього насправді за останні три роки не відбувалося. І тому до всього згасає імпульс”, – додає Совсун.

Чи вистачить в Оксена Лісового лідерських якостей, щоб надати новий імпульс реформам, та підтримати педагогів – покаже лише час.

Джерело:“Нова українська школа”.

Як школи НУШ організували оцінювання

Київ
Директорка Київської школи №5 Світлана Олексюк розповіла, що вони визначили, що в пілотних 5-х класах НУШ підтримуватимуть формувальне та рівневе оцінювання.

Утім, уже тричі школа отримувала пропозиції від МОН, які абсолютно суперечать засадам реформи. Наприклад, у вересні їм запропонували ввести бальне оцінювання, бо цього, мовляв, хочуть батьки.

Крім того, на 50 сторінках документа, який нам пропонують у МОН, результати навчання визначені дивно й не відповідають Держстандарту базової середньої освіти. Розумієте, 5 клас – це адаптаційний період середньої школи. Думаю, може йтися тільки про поступове запровадження бального підсумкового оцінювання,
– ваажає педагогиня.

Тож, вони ухвалили компромісне рішення й вирішили зробити так: бальне оцінювання – тільки семестрове й лише за трьома предметами: українська й англійська мови та математика. Решта – рівневе та формувальне оцінювання.

До способів формувального оцінювання додали власну розробку: карту успіху, яка має вигляд путівника. Йдеться про бажані результати навчання, різні досягнення, також дитина може сама себе оцінити. Карта успіху працює також за QR-кодами, і це цікаво спостерігати як батькам, так і дітям.

Перший семестр у київській школі закінчили зустрічами вчителів і батьків, де останні побачили портфоліо своєї дитини, отримали свідоцтво досягнень за перший семестр та обговорити з учителями все, що стосується навчання їхніх дітей.

Херсон
Директорка опорного закладу “Академічний ліцей” у Скадовську Анна Соценко розпоіла, що вони вирішили провадити формувальне оцінювання в 5-х класах упродовж першого семестру.

Учителі використовують різні техніки відстеження траєкторії учнів до навчальних цілей. Змінилися підходи до оцінювання – педагоги не використовують частку “не”. Тобто жодних негативних суджень чи критики. Натомість діагностують сфери, які треба покращити,
– пояснила директорка.

На її думку, формувальне оцінювання – найкраще, бо воно не травмує дітей, не вбиває бажання навчатися і розвиватися. Це той різновид оцінювання, який спонукає, мотивує, дає можливості.

У традиційній школі дитина боїться відповідати, бо може помилитися, а ця помилка автоматично впливає на загальний бал. Водночас діти 5-х класів НУШ не бояться відповідати чи помилятися.

Педагогиня повідомила, що два місяці другого семестру у школі здійснюватимуть рівневе оцінювання, аби подивитися, як діти на нього реагуватимуть. Планують дійти до бального оцінювання до кінця року, зважаючи на відгук дітей.

Львів
Директорка Золочівської “Школи радості” Ярина Сухецька каже, що вони хотіли, аби формувальне оцінювання було основним у пілотних класах. Попри це, з бажання батьків вчителі таки вирішили, що будуть виставляти бали учням 5 класів.

Тому зробили так: у вересні не оцінювати взагалі, у жовтні – паралельно запроваджувати рівневе оцінювання, пояснюючи критерії, розповідати дітям, яким балам відповідають ті чи інші рівні. Зрештою, у листопаді – грудні 5-ті класи перейшли на бальне оцінювання,
– сказала педагогиня.

Свідоцтво досягнень у школі майже не змінювали. Залишили характеристику навчальних досягнень, але не записували “сформовано / формується”, а вирішили писати “виявляє інтерес до навчання”.

Також там вирішили, що якщо за перший семестр у дитини 9 балів, а за другий – 6, то за рік можемо вивести 6, а не середнє арифметичне. Тобто будуть дивитися: прогресує чи регресує дитина, чи хоче вчитися.

“Ми поспілкувалися з учителями й вирішили, що наступного року таки не оцінюватимемо перший семестр [у пʼятикласників]. А можливо, добре не оцінювати і другий семестр 5 класу й загалом 6 клас. Вони ще діти. От у 7 класі варто переходити на оцінювання”, – вважає директорка.

Виклики та проблеми нового оцінювання
Світлана Олексюк каже, що освітній процес у НУШ відрізняється від традиційного навчання. Тому запроваджувати бальне оцінювання після переходу до 5 класу поспіхом, без пояснень критеріїв оцінювання – недоречно.

Усі процеси, які стосуються дітей, мають бути поступовими, зрозумілими всі. Нам варто навчитися цілепокладанню, будувати освітні траєкторії, визначати проблеми та йти далі.

Ярина Сухецька додає, що у НУШ вони перейшли до діяльнісного і практичного методу. Наприклад, з мистецтва вирішили здебільшого працювати з проєктами, де могли б побачити успіхи дітей, учителі почали краще комунікувати між собою.

За її словами, є кілька конкретних проблем. Зокрема, формувальне оцінювання відбувається щодня: і в записах у зошиті, й усно, але загальних критеріїв і даних про це немає. Для кожної дитини це дуже індивідуально.

Так, кожну дитину треба закликати до себе й розказати їй, що з її навчальним поступом. Це справді потребує багато часу. Тому вчителі намагаються кілька уроків звертати увагу на одну дитину, а тоді кажуть їй, з чим попрацювати, що підтягнути.

Ще одна проблема: мистецтво й музику читають різні вчителі, а треба вивести одну оцінку. Але ж є діти, які люблять співати й не люблять малювати. Так, двоє вчителів обговорювали досягнення кожного учня, спілкувалися й виставляли середню оцінку.

Про це йдеться у відповідному наказі МОН.

Реформа НУШ передбачає зміну цілей та основних завдань освіти, зокрема базової загальної середньої освіти, відповідно до сучасної освітньої парадигми і світових тенденцій розвитку національних освітніх систем.

Проект передбачає розроблення:

навчально-методичного забезпечення для реалізації нового Державного стандарту базової середньої освіти;
організаційно-методичного інструментарію для педагогів базової школи на засадах концепції НУШ;
типової програми підвищення кваліфікації педагогічних працівників, дистанційних курсів їх підготовки;
системи оцінювання освітніх досягнень здобувачів загальної середньої освіти, а також її експериментальну апробацію;
виховної складової освітнього процесу, актуалізованої концепцією НУШ, та її експериментальну перевірку.
Вказано, що проект розраховано провести протягом 2021-2027 років у три етапи. Під час першого – організаційно-підготовчого (квітень-жовтень 2021 року) – буде створена робоча група, яка здійснюватиме науково-методичний супровід експерименту.

Планується розробити необхідні навчальні та методичні матеріали, провести тренінги для регіональних тренерів і адміністрацій шкіл у регіонах та підготовку для вчителів-учасників проекту.

Під час наступного етапу, формувального (листопад 2021 – червень 2026), відбуватиметься розробка, апробація та коригування навчально-методичного забезпечення, наставницька підтримка вчителів, розроблення відповідних інструктивно-методичних матеріалів щодо системи оцінювання і нових вимог до проведення ДПА, а також моніторинг досягнення очікуваних результатів навчання учнів.

Узагальнюючий етап триватиме з липня 2026 року до грудня 2027-го. Буде проведене узагальнення результатів проекту та формування висновків, коригування навчальних матеріалів, моніторингове дослідження досягнення очікуваних результатів навчання учнів 9-х класів, а також підготовка та видання навчальних і методичних матеріалів за результатами проекту.

Кошик з одягом: будуємо словосполучення та розмальовуємо. Це завдання допоможе дитині розвинути навички читання та навчитися правильно будувати словосполучення іменників з прикметниками. Дитині пропонується поєднати назви одягу з відповідними кольорами, а потім розмалювати зображення предметів одягу у вибрані кольори.

Розмальовуємо й вчимося вибирати одяг. Цей комплект завдань-розмальовок допоможе дитині навчитися вибирати одяг відповідно до погоди або випадку. Дитині потрібно прочитати опис, а потім вибрати й розмалювати найбільш вдалий варіант.

Про що йдеться: одяг. Це завдання допоможе дитині розвинути навички читання та навчитися краще розуміти текст. Воно містить 4 речення на тему «Одяг». З малюнків під кожним реченням дитині необхідно вибрати та розмалювати лише ті, назви яких згадуються в цьому реченні (1-2 малюнки).

Відгадай та намалюй: одяг. Це завдання спрямоване на розвиток логічного мислення, уяви, кмітливості, навичок читання та письма. Дитині пропонується відгадати чотири загадки на тему «Одяг», а також намалювати та записати відповідь до кожної у спеціально відведених місцях.

Кольорові плаття: визначаємо, хто з дівчат в якому платті. Це завдання-головоломка допоможе дитині розвинути логіко-математичне мислення, увагу й кмітливість. Дитині пропонується розглянути малюнки трьох дівчаток та розмалювати їхні плаття відповідними кольорами. Для цього потрібно розв’язати логічну задачу.

Вечеря Шкарпеткожера: мислимо логічно. Це завдання сприятиме формуванню математичної компетентності, розвитку вміння мислити логічно, аналізувати, удосконаленню вміння розв’язувати задачі, здійснювати обчислення зручним способом. Дітям пропонується розв’язати ілюстровану задачу про монстрика, який харчувався шкарпетками.

Написання цифри «8». Це завдання – перший крок до вивчення написання цифри «8» та рахунку. Завдання також сприяє здобуттю навичок дрібної моторики. У завданні дитина кілька разів з’єднує пунктирні лінії для написання цифри «8», а потім самостійно пише цифру «8» у спеціально відведеному для цього місці.

Розмальовка «Числа довкола нас»: словосполучення з «8». Це завдання допоможе дитині запам’ятати число «8» й відповідну цифру. Дитині пропонується прочитати зразок, поміркувати, в яких ще словосполученнях згадується вказана цифра, і написати свої варіанти на сторінці. Саму цифру потрібно розмалювати.

Знайди доданки цифри «8». Це завдання створено таким чином, аби воно надавало дитині можливість вдумливо й зосереджено тренувати не лише навички розв’язання математичних прикладів на додавання, а й розвивало логічне мислення. У завданні математичні приклади подані без доданків, які необхідно підібрати, виходячи з того, що їх сума має складати «8».