Закордонний паспорт
Для мандрівки дитина повинна мати власний закордонний паспорт. Це обов’язкова умова, щоб вашого малюка випустили за кордон. Нагадаємо – раніше біометричний паспорт для дитини був необхідною умовою лише для безвізових мандрівок, але з 1 квітня 2018 року закордонний паспорт став обов’язковим для виїзду за межі України для всіх українців, незалежно від віку.

З ким можна їхати

Громадяни до 16 років можуть виїхати за кордон у супроводі: батьків чи одного з батьків, усиновлювачів або з одним із них, опікунів чи одного з них, прийомних батьків або одного, супроводжуючої особи (осіб), а також – у супроводі членів екіпажу літака, на якому вони прямують.

Щоб поїхати з одним із батьків: потрібен нотаріально посвідчений дозвіл другого з батьків, із зазначенням країни та терміну перебування.

Щоб поїхати з уповноваженою особою: обоє батьків мають надати нотаріально посвідчену згоду на це із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Щоб дитину супроводжував екіпаж літака: потрібно замовити і оплатити в авіакомпанії відповідну послугу (супроводу), надати нотаріально посвідчений дозвіл від обох батьків на виїзд дитини за кордон, прибути в аеропорт разом з дитиною для заповнення додаткових документів авіакомпанії.

За категорією “дитина, що перевозиться без супроводу” мають оформлюватись діти віком від 2 до 14 років при внутрішньому перевезенні та діти віком від 2 до 16 років при міжнародному перевезенні.

Зауважте, авіакомпанія самостійно визначає, з якого віку приймати дітей до перевезення без супроводу дорослого пасажира, а також інші деталі такого перевезення.

Коли нотаріально посвідчена згода не обов’язкова
Без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків дитина може виїхати за умови:

• якщо другий із батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини;
• якщо у паспорті (або у проїзному документі) неповнолітнього громадянина є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном.

Замінити нотаріально посвідчений дозвіл від другого з батьків можуть такі документи або їхні нотаріально засвідчені копії:

• свідоцтво про смерть другого з батьків;
• рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
• рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
• рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
• рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без
• згоди та супроводу другого з батьків;
• довідка про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України(під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері);
• видана органом державної виконавчої служби довідка про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців;
• свідоцтво про народження дитини, видане компетентним органом іноземної держави, що не містить відомостей про батька дитини, легалізованого або засвідченого апостилем, а також без будь-якого додаткового засвідчення у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування
Юні українці до 16 років, які проживають (перебувають) у закладах охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, можуть виїхати за кордон у випадку пред’явлення нотаріально посвідченої згоди керівника цього закладу та у супроводі уповноваженої ним особи.

Діти до 16 років, влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім’ї, можуть виїхати за кордон у разі пред’явлення оригіналу договору про влаштування дитини до прийомної сім’ї або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі прийомних батьків або одного з них.

Юні громадяни, влаштовані на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу, – у разі пред’явлення оригіналу договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі батьків-вихователів або одного з них.

Для громадян до 16 років, які перебувають під опікою, піклуванням за рішенням органів опіки та піклування, – у разі пред’явлення оригіналу рішення про встановлення опіки (піклування) або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі опікуна або піклувальника.

Діти, молодші 16 років, які перебувають під опікою, піклуванням за рішенням суду, – у разі пред’явлення рішення суду про встановлення опіки (піклування) або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі опікуна або піклувальника.

Юні громадяни, які відповідно до договору про патронат передані органом опіки і піклування на виховання в сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття – у разі пред’явлення оригіналу зазначеного договору, посвідченого підписом уповноваженої особи відповідної місцевої держадміністрації або міської (за винятком міст районного значення) ради, скріпленим гербовою печаткою, або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі патронатного вихователя.

Прийомні батьки та батьки-вихователі у випадку, якщо дитину супроводжує один з них, так само мають надати нотаріально посвідчений дозвіл від іншого з батьків, де вказано країну і термін перебування дитини за кордоном.

Діти з окупованих територій
Виїзд з України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 16-річного віку, зокрема тих, що проживають (перебувають) у районах проведення антитерористичної операції, попередньо повинен бути погоджений зі службою у справах дітей відповідної місцевої держадміністрації або міської (за винятком міст районного значення) ради у порядку, визначеному Мінсоцполітики.

Усиновлені іноземцями
Виїзд з України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 16-річного віку, після їхнього усиновлення іноземцями здійснюється у супроводі батьків-усиновлювачів у разі пред’явлення рішення суду про усиновлення або його нотаріально засвідченої копії.

Найпростіше його описати одним реченням: “У Шенгені можна залишатися не більше ніж 90 днів на кожні 180 днів”.

Але щойно зазирнеш у деталі – простота закінчується. Як рахувати ці 90 днів? Звідки відраховувати 180? Чи бачить прикордонник мої старі поїздки? Чи є кордони, які не йдуть у підрахунок? Що буде, якщо мій літак запізниться, або я захворію на 90-й день та виїду на 91-й? Чи діє це правило для тих, хто працює/навчається в ЄС?

Звідки це правило? В офіційних документах ЄС безвіз має складнішу назву: візова лібералізація для короткострокових поїздок громадян України до країн Європейського Союзу. Правило 90/180 присвячене контролю за тим, щоби поїздки були “короткими”, не схожими на постійне проживання. Тобто людина має проводити в Шенгенській зоні менше часу, аніж за її межами.

Той самий принцип застосовується для нешенгенських країн ЄС – Болгарії, Румунії, Хорватії та Кіпру. Там також діє правило 90/180, але в межах однієї держави. Та щоб не плутатися, подивимося, як це правило працює у Шенгені – для українців, що подорожують без візи.

Отже, на кожні 180 календарних днів, які йдуть один за одним, ви маєте право бути в Шенгені сумарно не більше ніж 90 днів. На триваліші поїздки українцям потрібна віза або ж інший дозвіл.

Звичайно, мало хто з туристів лишається на території ЄС так довго, щоби за одну поїздку вичерпати 90-денний термін, а от за п’ять, десять, п’ятнадцять поїздок можна стати порушником, навіть не підозрюючи цього.

Достатньо перевищити норму на одну добу, і ви стаєте порушниками візового режиму: на кордоні на вас чекатиме депортація та штамп про заборону в’їзду до ЄС.

Болгарський лайфхак. Звичайно ж, “нешенгенські” країни ЄС також важливі для українців. Румунія – наш сусід, Болгарія, Кіпр та Хорватія є одними з популярних туристичних напрямків. Як подорожувати до них, чи є додаткові обмеження та “нюанси безвізу”?

Тут новини – виключно позитивні. По-перше, вкотре нагадаємо, що безвіз діє в усіх країнах ЄС, за винятком Британії та Ірландії. Це означає, що перелічені вище нешенгенські держави Євросоюзу так само доступні без віз для всіх громадян України з “біопаспортами”.

При цьому для часто подорожуючих українців відпочинок у болгарському Созополі чи хорватському Дубровніку може бути навіть цікавішим, адже дні перебування у чотирьох згаданих державах не зараховуються у дні, проведені в Шенгені.

Кожна з цих нешенгенських країн також має обмеження 90/180, але кожна рахує дні, проведені українцями на своїй території, окремо від сусідів.

Як теоретичний приклад, можна пробути 80 днів у шенгенській Австрії, далі, навіть без повернення в Україну, поїхати на 80 днів до Хорватії, далі ще на 80 до Болгарії, а звідти знову попрямувати у шенгенську зону – приміром, у Грецію. І хоча це буде означати, що ви вже більше року живете на території ЄС, такий маршрут не порушуватиме вимоги безвізового режиму – звісно, якщо ви не будете працювати у цих країнах.

Як рахувати? Законодавство ЄС каже, що підрахунок ведеться методом “плаваючого вікна”: не повинно бути жодного відрізку у 180 календарних днів, із яких ви були в ЄС 91 день або більше.

Це “офіційне” правило не назвеш ані простим, ані зрозумілим. Тому є також альтернативні варіанти підрахунку – обирайте той, що до вподоби.

Спосіб 1. Рахуємо від дати повернення. Ніхто не ловитиме вас на вулиці європейського міста, щоби порахувати, чи не “перебрали” ви дозволені дні перебування. В цьому просто немає потреби – підрахунок все одно робитимуть на кордоні, на виїзді з Шенгену. Саме на цьому ґрунтується цей спосіб.

Візьміть ручку, папірець, відрахуйте назад 180 днів від дати запланованого виїзду із зони Шенгену (тобто, якщо спрощено – від дати повернення в Україну) і перелічіть всі дні в цьому проміжку, у які ви відвідували будь-яку з шенгенських країн. Це можна зробити, приміром, за штампами в’їзду-виїзду у власному паспорті (європейські прикордонники зобов’язані ставити їх в українські паспорти).

Вийшло менше 90? Чудово, спокійно їдьте.

Нарахували більше 90? Що ж, ви не маєте права на таку тривалу поїздку. Доведеться запланувати більш ранню дату від’їзду і обов’язково порахувати знову – через особливості “плаваючого вікна” – не факт, що за нової дати поїздка стане дозволеною.

Не знаєте дати виїзду? Тоді у вас проблема:) І не лише через те, що без неї складніше рахувати дні.

Нагадаємо: для подорожі в ЄС, і не лише для безвізової, ви повинні знати дату виїзду із зони Шенгену або із відповідної країни, а бажано – ще й мати зворотній квиток для підтвердження планів. Європейський прикордонник має повне право відмовити у в’їзді тому, хто скаже, що не має чіткої дати свого повернення.

Спосіб 2. Нехай рахує комп’ютер.

У XXI сторіччі підрахунок можна доручити комп’ютеру. Принаймні, частково. І це – не виняток. На сайті Єврокомісії є навіть офіційний калькулятор для підрахунку днів, оформлений кількома мовами, в тому числі англійською та російською. До нього так само треба записати дати своїх подорожей до Шенгену, але тут потрібні тільки минулі поїздки, а також – дату запланованого в’їзду до ЄС. В результаті калькулятор покаже, на скільки днів ви можете в’їхати без порушення правил.

Але відразу попередимо: ті, хто писав цю програмку, не надто напружувалися. “Офіційний калькулятор” доволі незручний. Хтось навіть скаже, що легше порахувати дні на папері, аніж користуватися ним.

На щастя, в мережі можна знайти кілька альтернативних сервісів, в тому числі українською (просто введіть у пошуковий рядок фразу “шенгенський калькулятор”). Є навіть спеціалізовані програми в iTunes та Google Play. Але чи довіряти тому, що вони порахують – вирішувати вам.

День на вагу золота. Ми про це вже згадували, та варто повторити ще і ще раз: навіть одного “простроченого” дня достатньо для депортації та заборони в’їзду до ЄС на кілька років. А тому варто в деталях з’ясувати, які дні зараховуються, а які – ні.

День, коли ви перетнули кордон Польщі, Угорщини, Італії чи будь-якої іншої держави Шенгену, зараховується як повна доба – байдуже, скільки часу ви провели на території Євросоюзу. Ви в’їхали до ЄС о 23.00, і відразу ж, о першій ночі, повернулися назад до Україні? Пробувши в ЄС лише дві години, ви юридично маєте дві повнi доби “шенгенського стажу”!

Коли плануєте подорожі, звертайте увагу, що обрахунки ведуться за часовим поясом тієї країни ЄС, кордон якої ви перетинаєте. Приміром, якщо ви виїдете з України одразу після опівночі “за Києвом”, то в Польщі в цей час – 23:00, тож до Шенгену ви можете в’їхати в останню годину доби, яка минає, і отримаєте додатковий день перебування в ЄС. Для багатьох туристів це байдуже, але якщо у вас кожна “шенгенська доба” на рахунку – то буде шкода втратити день “на рівному місці”, або навіть отримати покарання, на яке ви не розраховували.

Але напевно є винятки?! Звісно, як без них! По-перше, є ті, на кого правило 90/180 не діє. Це ті українці, які мали або мають дозвіл на проживання, роботу, навчання або мають “довгу” національну візу чи будь-який інший документ, який підтверджує право на тривале перебування у Шенгені.

Цікаво, що після завершення дії такого дозволу підрахунок днів починається з нуля, без урахування того періоду, який ви вже провели в ЄС. Для цього не потрібно навіть виїжджати до України – просто лишаєтеся на місці “за безвізом” аж до трьох місяців.

Єдина порада: коли будете зрештою повертатися в Україну, то майте на руках всі підтверджуючі документи, і краще виїжджайте через ту державу, яка давала цей дозвіл. Причина проста: не факт, що прикордонник в аеропорту Мюнхена, Відня чи Амстердама зрозуміє довідку, написану польською чи італійською мовою. По-друге, іноді можна прострочити термін перебування проти своєї волі.

Автобус мав бути на кордоні о 19.00, але поламався і заїхав туди о третiй ночі, і водій готовий це підтвердити; 90 днів закінчувалися вчора, але літак скасували, довелося лишитися в Мадриді на день, ось папери з аеропорту; дорогою до автовокзалу ви впали і злaмaли нaгу, ось гіпс та довідка з лікарні. Прикладів можна навести безліч!

В такому випадку рішення лишається на розсуд прикордонника. Чим більш “залізобетонними” є документи та докази, тим більше шансів, що він зрозуміє вас та не стане накладати покарання. По-третє, на кордоні можуть просто не помітити, що 90 днів сплило.

І не думайте, що ця інформація відображується на комп’ютері прикордонника автоматично. В це складно повірити, але в Шенгені відсутня єдина база даних в’їздів та виїздів, кожна держава веде свою базу. Словацький прикордонник не має доступу до даних про те, коли ви проходили кордон у аеропорту Франкфурта або на наземному кордоні з Польщею. Єдина можливість порахувати дні з “чужого” кордону – переписати на папірець “штампики” з паспорта. Але якщо ви буваєте в Шенгені 20 разів за рік і паспорт переповнений штампами – це стає вкрай складним, або й нереальним завданням.

Тим більше немає можливості порахувати штампи у тих, хто має два паспорти для виїзду за кордон і також їздить до ЄС різним маршрутами.

Це – реальність, але ми б не радили зловживати цією “діркою” у системі безпеки шенгенського кордону. Річ у тім, що зараз ЄС активно працює над виправленням цієї помилки. Розробка єдиної бази даних вже почалася, за планом вона почне роботу у 2020 році, а до того, імовірно, її запустять у тестову експлуатацію. Також не виключено, що у систему додадуть дані з усіх національних баз.

Об’єднати в один запис людину з двома паспортами – також не складно. Ім’я, прізвище (навіть із різним написанням), дата народження, фото – достатньо даних для того, щоби знайти порушника, який свідомо обходить норму 90/180. А отже, тих, хто покладається на цю схему, в якийсь момент можуть зустріти на кордоні з неприємною новиною.

Зрештою, ключовим правилом безвізу для України є  наша з вами чесність. І про це не варто забувати, якщо ми справді прямуємо до ЄС.

Однак запитання надходять і надалі, і ми раді відповісти на них. Серед найпопулярніших – “дитяча” тема.
Як оформити “правильний” закордонний паспорт для дитини?
Чому є ті, кому відмовилися видавати “біометрику” для дитини, і що їм доведеться робити?
Які документи потрібні для його оформлення?
Які документи повинна мати дитина для перетину кордону?
Що потрібно для навчання в ЄС?
Ми підготували для вас детальніші пояснення, аніж було у попередніх статтях.
У публікації використані тексти з проекту “Відкрий Європу” про умови безвізового режиму, в підготовці яких також брали участь експерти “Європейської правди”.

Чи поширюється безвіз на дітей та підлітків?
Відповідь проста та приємна: так, поширюється! Який був би сенс у “безвізовій відпустці”, якщо для дітей все одно потрібно було б оформлювати візу, збираючи всі ті самі документи?
Отже, від 11 червня 2017 року Євросоюз скасує візи для всіх громадян України, за однієї умови: вони повинні мати біометричний паспорт.
Громадянином України, як відомо, можна бути від народження – дитина, обидва батьки якої є громадянами України, автоматично має українське громадянство. Оформити закордонний біометричний паспорт також можливо навіть для новонароджених – і лише та дитина, яка його має, матиме право користуватися безвізом.
Не треба чекати 16 років, щоб їхати до країн ЄС без візи!

А моїй дитині не видали біометричний паспорт!
Це зауваження доводиться чути дуже часто. Навіть напряму до редакції зверталося щонайменше з десяток осіб; по Україні їх, очевидно, тисячі. Ця проблема існувала до осені 2016 року, та її наслідки стали очевидними зараз, коли рішення про безвізовий режим стало реальністю.
Річ у тому, що раніше існував окремий “замінник паспорта” для неповнолітніх, що мав назву “проїзний документ дитини”. У 2015 році “проїзні” ліквідували, але чомусь забули прописати в законі норму, за якою діти могли б отримувати повноцінний біометричний паспорт.
А ще був період, коли в Державній міграційній службі (ДМС) оформлювали паспорти і з біометрикою, і без неї; на жаль, тоді співробітники служби часом переконували людей “робити звичайні паспорти, бо ці чипи нікому не потрібні”. Отже, протягом більше ніж року дітям у підрозділах ДМС видавали паспорти без чипа.
І лише торік закон знову змінили.
Від жовтня 2016 року всі паспорти, які отримують діти, є біометричними і дають право поїздки до європейських країн без віз – так само, як і “дорослі” паспорти.
Важлива деталь: не плутайте біометричний паспорт для поїздок за кордон і біометричний “внутрішній паспорт”. Для безвізу потрібен перший із цих документів, саме на нього ми посилаємося у цій статті. Другий документ – це пластикова картка, яка також може містити біометричні дані, в тому числі відбитки пальців, але вона жодним чином не пов’язана з поїздками до ЄС – на її підставі вас не пропустять через кордон.

Певну плутанину вносить назва “внутрішній паспорт”, яка, до слова, є помилковою і лишається в обігу та в законодавстві лише через те, що документ мав таку назву за часів СРСР. В усьому світі він має назву на кшталт “посвідчення особи” або “ID-картка”, а “паспортом” називають лише документ для виїзду за кордон
Та повернемося до запитання:
що робити тим батькам, які отримали для дітей “неправильний” паспорт, без біометрики?
Гарних новин тут небагато.
Вам доведеться або отримувати новий паспорт для дитини, або ставити візу в старий документ. Потішити себе можна хіба що тим, що для неповнолітніх громадян, тобто до 18 років, візи видають безкоштовно – така норма є в угоді про спрощення візового режиму між Україною та ЄС.
А завдяки тому, що більшість українців подорожуватимуть за біометрикою, черги за візами до більшості посольств мають зникнути і ви матимете можливість податися за візою напряму до посольства, не сплачуючи за послуги візових центрів.
А для тих, хто вирішить робити для дитини новий документ, наш наступний розділ.

12, 14 чи 16 років: відмінність закордонних паспортів
Ми вже писали про це, та варто повторити: для дітей різного віку є відмінності в оформленні паспорта. Їх можна розділити на чотири типи.
Це дуже важливе запитання, багато хто потрапляє в халепу з оформленням, не враховуючи цього.
До 12 років діти не здають відбитків, але “якість” паспорта від того не змінюється, він дає право на безвіз. В цей період паспорт видається на 4 роки. Хоча немовлятам доведеться змінювати паспорт частіше: дитина має бути схожа на ту, що є на фото у паспорті, тому трирічного хлопчика чи дівчинку розвернуть на кордоні, якщо паспорт був виданий у віці 2 чи 3 місяців.
Ще раз підкреслимо: від того, що в цьому паспорті немає відбитків, паспорт не перестає бути біометричним.
Ознакою “біометрики” є чип, а він є навіть у паспорті немовляти.
Другий “тип” закордонного паспорта отримують діти від 12 до 14 років. Тут ми вже маємо на чипі відбитки пальців, але в іншому паспорт, його “якість” та процедура оформлення лишаються точно такими ж.
А от з 14 років все змінюється: від цього віку закордонний паспорт видадуть лише тим дітям, хто вже має Id-картку (замінник внутрішнього паспорта), без неї документи на оформлення закордонного паспорту просто не візьмуть. Зважайте на це; оформлення Id забирає близько 20 днів. Отже, терміново отримати закордонний паспорт в цей період неможливо.
Отже, якщо дитині може знадобитися поїхати за кордон відразу після настання 14-річчя – потурбуйтеся про це наперед, оформіть паспорт до цієї дати.
Ще одна зміна: у 14 років діти починають не лише здавати відбитки, але й ставлять підпис у своєму паспорті. Для дитини це може бути важливим – варто потренуватися, перш ніж нести документи до ДМС 😉
Від 16-річчя ситуація знову докорінно змінюється. В цьому віці оформлювати паспорт стає легше, а його “якість” – вища. По-перше, дитина має право йти за паспортом сама, без батьків. По-друге, від 16 років видається паспорт, термін дії якого – 10 років. До цього, нагадаємо, діти отримують лише 4-річні паспорти.

Як оформити паспорт для дитини?
Отримати біометричний закордонний паспорт для дитини, так само, як і для дорослого, можна в будь-якому з підрозділів Державної міграційної служби України, в Центрах обслуговування громадян “Паспортний сервіс”, у деяких Центрах надання адміністративних послуг як в Києві, так і в регіонах, а також у київському документ-сервісі “Готово”.
Так, ми знаємо, що в столиці нині паспорти стали “великим дефіцитом” – після схвалення рішення про безвіз попит кількаразово виріс і до відділень ДМС вишикувалися довжелезні черги. Однак є надія, що вже ближчим часом стане легше – в Києві має початися оформлення паспортів ще в декількох ЦНАПах.
У правилах оформлення паспортів для дітей та дорослих є кілька важливих відмінностей.
Ми вже зазначили, що дітям від народження і до 16 років паспорт оформлюється на чотирирічний термін. Після 16 років видаються паспорти з повним терміном дії – на 10 років.
Для оформлення паспорта дитині до 16 років з ним повинен прийти один з батьків або опікунів/усиновителів (в ДМС підтвердили, що присутність двох батьків не є необхідною!); після 16 років паспорт можна оформляти самостійно.
Для оформлення закордонного паспорта дитині до 16 років потрібні такі документи:
Паспорт (id-карта) громадянина України, якщо документ оформляється дитині старше 14 років, що проживає в Україні, або оригінал свідоцтва про народження дитини – при першому оформленні паспорта дитині до 14 років. Ще раз звертаємо ваша увагу на цю відмінність!
Той з батьків, хто прийшов оформлювати паспорт для дитини, повинен мати із собою документи, що підтверджують його особу.
Фотографування дітей старше 12 років відбувається при поданні документів на паспорт. Дітей до 12 років можна або сфотографувати на місці, або принести з собою фотографію розміром 10х15 см – тоді на чип додадуть скановане фото.
При замовленні закордонного паспорта вдруге обов’язкова наявність раніше виданого паспорта або проїзного документа дитини (як чинного, так і вже не діючого, навіть якщо відтоді дитина змінювала прізвище), або ж документа, що підтверджує втрату старого паспорта.
Потрібен ідентифікаційний код (ІПН), якщо ви його оформили на дитину раніше. Якщо у дитини немає податкового номера, то він не потрібен.
І, звісно, потрібні документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати; провести оплату можна також у місцях оформлення паспорта за допомогою терміналів самообслуговування.
Якщо у свідоцтві про народження вказано, що один з батьків – іноземець, то при поданні документів потрібна довідка про реєстрацію українського громадянства дитини.
Перелік документів трохи відрізняється для дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування, для тих, хто прописаний (зареєстрований) окремо від батьків, а також в разі, якщо паспорт оформлюється за межами України – в посольстві або консульстві. У цьому випадку рекомендуємо ознайомитися з інформацією на сайті Державної міграційної служби або ж звернутися до місцевого підрозділу ДМС.
Жодні додаткові документи – свідоцтво про шлюб, довідка про прописку дитини тощо – не є обов’язковими. Якщо у вас їх вимагають – телефонуйте на гарячу лінію ДМС, вам мають допомогти.

А що знадобиться на кордоні?
Правила перетину кордону для дітей точно такі, як і для дорослих: окрім біометричного паспорта, потрібні підтвердження мети та умов перебування й фінансового забезпечення (про них, нагадаємо, йдеться – в статті “Тонкощі безвізу: як діяти на кордоні, щоб уникнути проблем”).
Діти віком 16 років і більше мають право подорожувати до Європи без віз самостійно. Тим, кому ще не виповнилося 16 років, потрібно виїжджати за межі України або у супроводі обох батьків, або у супроводі одного з батьків чи довіреної особи, але тоді доведеться взяти із собою нотаріально завірену згоду другого з батьків, або обох батьків (якщо дитина їде з кимось іншим).
Якщо дитина віком до 16 років подорожує без батьків, наприклад, з класом або у складі спортивної команди, то необхідно:
згода обох батьків, або опікунів/усиновлювачів, або інших законних представників дитини. У згоді вказується країна, куди їде дитина, та період її перебування у даній країні;
вказати дані супроводжуючого, який буде подорожувати з дитиною; якщо такого супроводжуючого немає, то деякі авіакомпанії надають послугу супроводу неповнолітніх за окрему плату.
Якщо один із батьків не хоче підписувати згоду, то такий спір вирішується у судовому порядку. Основна мета розгляду – довести, що виїзд за кордон відбувається в інтересах самої дитини.
Нотаріально завірена згода другого з батьків не потрібна, якщо:
він іноземець або позбавлений громадянства; це повинно підтвердитися відповідним записом у свідоцтві про народження дитини;
він помер, і той із батьків, з яким дитина подорожує, має при собі оригінал або нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть;
він позбавлений батьківських прав, і той із батьків, з ким дитина подорожує, має при собі оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення суду;
він зник безвісти, і той із батьків, з ким дитина подорожує, має при собі оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення суду про визнання другого із батьків безвісно відсутнім.

Чи можна навчатися в Європейському союзі без візи?
І так, і ні 🙂
Якщо оплачувана робота в ЄС для тих, хто подорожує без візи, є однозначно забороненою, то з навчанням ситуація інша.
Студенти з-за меж Європейського Союзу мають право навчатися навіть без візи, але лише в разі, якщо навчання короткотермінове. Річ у тім, що для безвізових подорожуючих діє правило 90/180, тобто на кожні 180 днів людина має перебувать більше 90 днів поза межами Шенгену.
Але для отримання освіти в європейських університетах і коледжах цього, звісно, недостатньо. Тому студентам та учням, які хочуть навчатися в ЄС, необхідно оформити довгострокову візу для цілей навчання або тимчасову посвідку на проживання для цілей навчання, залежно від країни.
В ЄС діють освітні та наукові програми, доступні для українців, які дозволяють талановитим українським студентам повчитися в європейському ВНЗ, а потім, із новим досвідом – повернутися додому.
Власне, в цьому полягає також ідея безвізового режиму. Тепер ми можемо просто, недорого та спонтанно поїхати до Європи, побачити життя “там” і повернутися, щоби створювати європейську державу в Україні.
І цю можливість не варто недооцінювати. Отже, приємних вам подорожей, нових вражень та корисного досвіду, в тому числі тим, хто подорожує з дітьми. А “Європейська правда” і надалі публікуватиме матеріали з детальним роз’ясненням правил безвізового режиму!

ТОВ «Закарпатгаз Збут» на виконання вищезазначеної Постанови уряду впродовж 31 серпня – 30 вересня 2016 року виконуються роботи щодо:
– повернення до бюджету сум невикористаних субсидій з особових рахунків споживачів;
– підготовка та передача банкам та платіжним сервісам інформації стосовно суми до сплати, розрахованої після повернення в бюджет сум невикористаних субсидій;
– відображення сум невикористаних субсидій, які повернені в бюджет в особистому кабінеті на сайті 104.ua, починаючи з 6 жовтня 2016 року;
– підготовки рахунків на оплату за вересень 2016 року, які ви отримаєте у жовтні, з метою відображення в них сум невикористаних субсидій, повернених в бюджет.
У зв’язку з цим не всі споживачі – отримувачі субсидій на оплату послуг газопостачання при комплексному споживанні газу або індивідуальному газовому опаленні змогли вчасно отримати рахунки за газ впродовж вересня 2016 року.
Нарахування, інформування та надання консультацій щодо субсидій покладене на органи соціального захисту, тому з цим питанням вам необхідно звернутися до місцевого органу соціального захисту населення (УСЗН), який призначив вам субсидію, або за телефоном урядової гарячої лінії 0800-507-309; 15-45.
Зі ЗМІ.