Я думала, що буду відривати їх з м’ясом, як багато чого зі свого серця за останні дні. Але на диво, тіло настільки зжате, що до нього нічого не прилипає зараз. Навіть кров.

Ми провели в облозі 10 днів. За 2 км від Макарова.

В одній з найпекельніших точок України, яку весь цей час безжально шматують.

Без світла, тепла, води, зв’язку. Майже без новин.

Вчора, коли ми психанули і просто під градами через поле виїхали, я почала читати і дивитися новини, які знала лише на відсотків 10, через смски рідних та радіо, яке інколи вдавалося послухати…

Точно як Лілу з “П’ятого елементу” я побачила всі жахи війни в одну мить, тільки не за пару хвилин… Я 5 годин читала і дивилася як знищують в попіл мою країну, місто моєї мрії Ірпінь, в якому я щасливо жила 4 роки і де залишилося все моє життя…

За 10 днів блокади я дізналася більше, ніж за десятиліття – про себе, про людей, про те, що насправді важливо аби вижити. Розкажу.

Комусь згодиться для себе, а хтось можливо хоч трохи відчує те, що ми переживаємо зараз і нарешті закриє те кляте небо над нами…
Бо як бачимо материнські крила і тіла виявились дуже крихкі і чомусь не затримують кулі та снаряди, які летять в наших дітей… Попри несамовиту любов.

В перший день війни ми встигли вивести дитину і маму до батьків чоловіка – в маленьке мальовниче село між Бородянкою та Макаровим.

В другий день – ми змогли повернутися в Бучу за тваринами, вже під кулями. І крім дитячого садку, влаштували в селі зоопарк – з двома собаками, двома котами та папугою.

В третій день – ми встигли завезти у Возрельській пологовий соляру і продукти, бо там лишилось 6 породіль і вся команда і весь пологовий на генераторі. Наступного дня, наскільки мені відомо, його захопили російські військові… Не знаю наскільки це правда. Зв’язку з завідуючою досі немає…

Як тільки ми повернулися, виявилися заблоковані з усіх виїздів – пішла російська техніка, почались обстріли. Довжину колон важко порахувати достовірно, але смертельний жахливий гул доріг тривав півтори-дві години в укритті. І так було тричі.

Так от що я дізналася в облозі.

Я дізналася, що якщо просто подивитися на колону з танків, то один з них розвернеться і просто вистрілить в тебе, як це було з трьома сусідами з нашої вулиці.

Я дізналася, що якщо намагатися відкрито вивезти дітей, через російські війська, ти перетворишся на фарш, як це було з родиною з сусіднього села.

Я дізналася, що якщо дивитися 5 годин поспіль на свічку в холодному сирому укритті, то можна зупинити крик жаху та ярості те зберегти стійкість, але все одно захворієш.

Я дізналася як з памперсів, бережливо залишених бабусею на пам’ять після молодшого онука, зробити собі прокладки

Я дізналася що між запуском і приземленням градів від 6 до 14 секунд (залежно від відстані) і іноді, якщо дуже постаратися, можна встигнути сходити в туалет поки вони летять

Я дізналася, що справжнє світломаскування – це не просто вимкнути світло скрізь, а це навчитися наливати воду дитині в повній темряві і по звуку визначати наскільки чашка повна.

Я дізналася, як зробити свічку з решток парафіну та промасляного паперу і що церковні звичайні свічки згорають всього за 25 хвилин

Я дізналася як в одній воді помити дитину, себе, чоловіка, попрати білизну, вимити підлогу і змити в унітазі

Я дізналася, як закріпити телефон на люстрі, аби в секунди, коли з’явиться мережа, дорогоцінне смс про зміну дислокації російських загарбників таки відправилось кому треба.

Я дізналася як в укритті придумати гру, яка підіймає бойовий дух не лише дитині, а й всім дорослим.

Я дізналася, як говорити з дитиною про війну так, щоб вона залишалася стабільною, їла, спала і була переконана, що здатна самостійно знищити 50 танків.

Я дізналася як це – робити вибір між тим, щоб залишити батьків в небезпеці самих, бо там їх дім і вони не готові його залишати і вивезти дитину з цієї небезпеки, бо її життя попереду.

Як бачите, я отримала багато дуже “цінних” знань для 21 сторіччя. Я і справді їх ніколи не забуду. І не пробачу.

Я не дізналася тільки одного – що відповідати дитині, яка кожен день в підвалі невпинно запитує – Мама, що хочуть від нас танки. Я не знаю, правда.

Я зроблю цей пост російською і англійською. Окремо.

Бо він вийшов довгим і я не знаю як викреслити щось з цього досвіду.

Якщо це допоможе наблизити нас до закриття неба чи може підтримати когось – поширте будь-ласка.

На фото мій трирічний син солодко спить в холодному страшному укритті і та сама свічка, яка утримала мене свого часу від божевілля.

Оксана Туник

– Вчора у зоні АТО на Луганському напрямку бойовики тричі порушили режим тиші. Обстріли відбулися у Станиці Луганській та Новозванівці. Один із них був мінометним. На Донецькому напрямку незаконні збройні формування продовжують здійснювати потужні обстріли українських позицій з важкого озброєння. Тривають атаки диверсантів. Зокрема, українські війська відбили спробу ворожого штурму нашого опорного пункту в Майорську. Противник атакував під прикриттям мінометного вогню. Бій тривав 3 години, – розповів під час брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі речник Адміністрації Президента України з питань АТО полковник Андрій Лисенко.

Ситуація в зоні проведення АТО залишається напруженою. Впродовж дня бойовики незаконних збройних формувань 11 разів обстріляли українські підрозділи. Найгарячіше сьогодні було на Маріупольському напрямку, де по наших позиціях неподалік Богданівки російські найманці, порушуючи Мінські домовленості, провели масований обстріл із 122 мм самохідних артилерійських установок, випустивши при цьому 30 снарядів.

З мінометів калібру 82 мм ворог протягом дня обстрілював захисників шахти Бутівка, Опитного та Майорська, а опорні пункти сил АТО біля Мар’їнки зі стрілецької зброї. По укріпленнях поруч Сокільників бойовики намагались поцілити з протитанкового керованого ракетного комплексу.

З автоматичних гранатометів та мінометів калібру 82 мм російські найманці відкривали вогонь поблизу Новоселівки другої, а в районі Широкиного з великокаліберних кулеметів.Про це повідомили на сторінці FACEBOOK прес-центру штабу АТО.

У селі Новоолександрівка на Донбасі бойовики заборонили в’їжджати і виїжджати з населеного пункту місцевим жителям, повідомляє місія ОБСЄ. Жителі Новоалександрівки скаржаться на дефіцит їжі і ліків.

– У селі Новоолександрівка, яке знаходиться в 60 км на захід від Луганська, спеціальна моніторингова місія ОБСЄ поспілкувалася з кількома жителями, які поскаржилися на неможливість вільно в’їжджати і виїжджати з села. В основному їх турбує обмежена доступність продуктів харчування і медичних засобів, – повідомили в ОБСЄ.

джерело www.intvua.com