Окупанти, які захоплюють в полон українських військових, шантажують їхні родини. Примушують фотографувати потрібні їм, росіянам, об’єкти, обіцяючи звільнити військових.

Про це в коментарі для ТСН.ua повідомила волонтерка та депутатка міської ради Дніпра Наталія Гончаренко, розповідаючи про щемливу історію Ганни Гейкало – дружини одного з захисників.

Пішов на роботу і звідти вирушив воювати
Нещодавно Гончаренко опублікувала відео про цю дівчину, після чого історія набула великого резонансу.

“24 лютого її цивільний чоловік, Черкашин Ігор пішов на роботу та звідти вирушив воювати, – розповідає Гончаренко. – Потім, 2 березня, він зателефонував дружині та повідомив, що прямує воювати у Волноваху. Від березня вони поспілкувались ще раз, він попрохав дружину надіслати номер своєї банківської карти та додав: “Невідомо, що буде далі”. Після цього зв’язок обірвався. В кінці квітня військомат видав Ганні довідку, що Ігор зник безвісті на території Донецької області”.

За словами Гончаренко, два тижні тому Ганна отримала від невідомих відео, на якому до неї звертається Ігор, повідомляє, що він живий та перебуває в полоні у росіян.

Невідомі надсилають відео і просять сфотографувати інфраструктурні об’єкти
Ми розшукали Ганну Гейкало та поспілкувались з нею. Вона виховує чотирьох дітей (найменшій дитині – 1 рік 11 місяців), живе на зйомній квартирі та вимушена працювати на трьох роботах.

“Мій чоловік – військовий. З 2017 року був у відставці, – розповідає Ганна. – На початку березня цього року він повідомив мені, що перебуває у Волновасі. Після цього зв’язок обірвався і все. В кінці квітня я отримала довідку з війцськомата, що Ігор є водієм-танкістом, героїчно оборонявся та зник. Річ у тім, що танкістом він ніколи не був. Правоохоронці, до яких я зверталась, мені відповідали питанням: “Ви хочете, щоб ми поїхали в Волноваху та принесли тіло вашого чоловіка?”

За словами Ганни, вже в жовтні вона отримала від невідомих відео, на якому до неї звертається її чоловік та повідомляє, що в полоні.

“Після цього я звернулась з відповідною заявою до СБУ. Повідомила, що мій чоловік живий та попрохала вжити заходів для його звільнення, – каже Ганна. – Прохаю, щоб чоловіка внесли в списки на обмін. Ми всі дуже втомились. Я працюю без вихідних, свою маленьку доньку я майже не бачу півроку. Коли йду на роботу – вона спить, коли приходжу – вона спить”.

До цього Ганна додає, що з банківської карти Ігора, після того, як він, начебто, зник безвісти, невідомими було списано всі наявні гроші.

“Навіть ті, які він заробив на будівництві. Ці кошти він просто не встиг перевести мені. Мені ж повідомили, що я для нього – цивільна дружина, майже – ніхто…”

Як нам стало відомо, окупанти, які надіслали Ганні відео з Ігорем, додали до нього повідомлення з вимогою сфотографувати певні інфраструктурні об’єкти.

“Ганна розповіла про це СБУ”, – повідомила нам Наталія Гончаренко.

Чи реально обміняти Медведчука та на кого
Один із варіантів подальшої долі затриманого 12 квітня нардепа Віктора Медведчука — обмін із Росією. Володимир Зеленський запропонував правоохоронцям та українським військовим розглянути таку можливість. Зрештою, Путін любить говорити, що Росія “своїх” не кидає, а натомість на підозрюваного в держзраді Медведчука Україна могла б повернути додому своїх полонених.

“Путін любить розповідати, що вони своїх не кидають. Тож може й забрати (Медведчука). Щоправда, чи захоче сам нардеп їхати до Росії — велике питання. Якби хотів, напевно там би вже опинився”, — каже Фокусу політолог Ігор Петренко. А його колега, політолог Олег Постернак нагадує, що Росія до Медведчука теж має питання. Ширилася інформація, що кум Путіна “злив величезну масу грошей”, виділених на російську пропаганду в Україні, даремно. План щодо безкровного захоплення України політичним шляхом він провалив. Тож, можливо, в Україні під вартою втікачеві буде безпечніше.

Крім того, Постернак зазначає, що обміняти Медведчука з погляду українського закону непросто, оскільки він громадянин України. Хоча не можна заперечувати наявність у нього російського паспорта.

Поки що Росія не підтвердила своїм журналістам навіть інформацію щодо затримання Медведчука в Україні. За словами прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова, в Україні зараз “така кількість фейків”, що “сприймати відразу це (повідомлення про затримання Медведчука) за істину в першій інстанції було б неправильним”.

Час боятися
Віктор Медведчук — цінний свідок для українських правоохоронців, втрачати йому нічого і він може дати свідчення проти деяких своїх соратників, а також пролити світло на справу п’ятого президента Петра Порошенка, якого також підозрюють у держзраді. І хоча Володимир Зеленський уклав із Петром Порошенком на час війни негласне перемир’я, це не означає, що після війни Банкова не захоче скористатися отриманою від Медведчука інформацією, кажуть Фокусу ескперти.

“Зараз проводиться допит за багатьма епізодами, за його пособниками”, — зазначає Петренко. Ймовірно, надалі до кримінальних справ кума Путіна, за якими він проходить як підозрюваний, додадуть нові епізоди.

“Буде розслідування за законом про колаборантів. І цей закон для Медведчука значно небезпечніший, ніж справа про держзраду, тому що тут не буде півтонів. А якщо внесуть зміни до статті про держзраду, Медведчуку врешті-решт можуть просто дати довічне”, — продовжує Петренко. Нагадаємо, максимальний захід за законом про колаборантів — 15 років в’язниці. Також нещодавно правоохоронний комітет Верховної Ради підтримав законопроєкт “Ні кроку назад!”, який передбачає призначити найвищу міру покарання за державну зраду та диверсії в умовах воєнного стану.

Інші справи Медведчука теж не закриють, вважають експерти, але, швидше за все, розслідування на повну силу продовжать після війни, оскільки на сьогоднішній день є інші пріоритети.

Україна подала списки на обмін утримуваними особами за чотирма категоріями та розраховує на можливість найскорішого повернення перших десяти громадян, які потребують медичної допомоги. Про це заявив віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков, передає “Укрінформ”.

“На сьогодні ми знаходимося в режимі перемовин. Українська сторона подала списки за чотирма категоріями на ім’я відповідного модератора ОБСЄ. І сьогодні стоїть питання про одну з можливих перших хвиль з 10 осіб, які особливо потребують звільнення у зв’язку з певними медичними показниками. Ми маємо надію, що окупаційний режим, все ж таки завершить свої формальні речі. Тому є шанс, що ми дійдемо до нового етапу взаємного звільнення утримуваних осіб”, – зазначив Резніков.

Водночас він відмовився називати прізвища згаданих осіб та наголосив, що часові рамки обміну передбачити складно.

“На жаль, використовують (НЗФ, – ред.) людей як заручників для того, щоб у перемовинах максимально виторгувати по інших позиціях”, – пояснив віцепрем’єр.

Про це сайту “24” повідомив військовий експерт Дмитро Снєгирьов.

При цьому, як зазначає експерт, Кремль нічого не втрачає, навпаки демонструє свою начебто договороспроможність.

Це візантійська практика – Москва готова домовлятися, але залишає за собою останнє слово. Обмін полоненими підноситиметься, як знак країнам Заходу щодо наявності доброї волі в Росії. Відповідно, Москва вимагатиме від України беззаперечного виконання політичної частини мінських угод. Тобто прийняття законів про амністію бойовиків, вибори в ОРДЛО і надання особливого статусу цим територіям,
– наголошує Снєгирьов.

Водночас фахівець нагадує: в листопаді 2016 року в заручниках у терористів утримувалися 109-110 українців. Тоді процес обміну був штучно заблокований Росією на цілий рік. І за цей час кількість українських бранців штучно збільшили за рахунок цивільного населення до 170 чоловік.

Глава СБУ Василь Грицак підтвердив, що за два тижні кількість заручників збільшилась із 158 до 170 чоловік. Нам повертають заручників, умовно кажучи, в тому числі і тих, кого позбавили волі протягом останнього року. Тобто Росія буде постійно тиснути на Україну тим, що в заручниках залишається ще майже 100 полонених, якщо Київ не погодиться виконати умови Кремля,
– підкреслює експерт.

Крім того, за словами Снєгирьова, обміном полонених Росія підвищує суб’єктність кума Путіна, представника України в Тристоронній контактній групі в Мінську Віктора Медведчука незадовго до початку президентської і парламентської кампаній.

“Медведчук уже заявив про свій новий політичний проект, і не треба відкидати думку про те, що обмін полоненими є початком його виборчої кампанії. Така собі піар-акція Медведчука: українцям посилають месидж, що є політик, який може домовитися з країною-окупантом не тільки про звільнення полонених, а й про припинення активної фази війни. Черговий підступний і багатоходовий план Москви”, – переконаний Дмитро Снєгирьов.

Нагадаємо, 27 грудня відбувся обмін полоненими між Україною та бойовиками з “ЛДНР”. Україна погодилась передати 306 злочинців задля звільнення з полону 74 українських бранців.

Про це він розповів в інтерв’ю Ліга.net, передає depo.ua.

“З Медведчуком я познайомився в 2008 році. Це стосувалося теми розкритої схеми підкупу виборців “Вавилон”. СБУ перевіряла причетність Медведчука до цієї теми. Вдруге ми з ним говорили, в 2015 році, коли керівництвом було прийнято рішення про залучення Медведчука до процесу обміну заручників. У той час я постійно перебував в АТО. На вулиці було дуже холодно, це був один з перших з його участю обмінів. Ми стояли в полі, район Ясинуватої. Третя година ночі. Медведчук приїхав в туфлях на тонкій підошві. Приїхав разом з Кононовим на прізвисько “Цар” – так званим “міністром оборони” терористичної організації “ДНР”. За три години, які ми там простояли, він дуже змерз”, – ділиться враженнями Грицак.

Автор інтерв’ю зазначає, що Грицаку складно приховати негативне ставлення до Медведчука.

“Можна по-різному ставиться до людей, які займаються обмінами. Але на самому початку я сказав собі і команді: хто б нам не допоміг з того боку дістати наших людей – ми будемо користуватися цими послугами. Але я ненавиджу піар на цих речах”, – сказав глава СБУ.

Все ж Грицак каже, що Медведчук суттєво допоміг у обміні заручниками.

“У якийсь момент обмін зайшов в глухий кут – в силу різних обставин, про які можна довго дискутувати. Було прийнято рішення про включення в групу Медведчука. Було проведено один дуже хороший обмін – ми віддали 220 осіб, але забрали більше 150 чоловік своїх. Це було перед новим 2015 роком Тоді Медведчук нам дійсно допоміг”, – розповів глава української спецслужби.

В інтерв’ю Грицак прямо не говорить про російський вплив в справі обміну. Але один з високопоставлених співробітників СБУ, який займається цим напрямком роботи, підтверджує згадану версію – багато людей, зайняті обміном, діють в інтересах Москви, а не України. Але вибити їх з процесу не можна – інакше припиниться і сам обмін, зазначає видання.

“Треба розділяти те, що робить людина позитивного і негативного. Якщо в якихось ситуаціях він допомагає нам витягнути наших людей – це позитив. Роль Медведчука – вона є, тут нема чого приховувати, він контактує з іншою стороною. Але якщо він або його організація проводять роботу на шкоду інтересам України, то ми документуємо цю підривну діяльність і будемо давати їй правову оцінку”, – наголосив Грицак.

Про це повідомив міністр юстиції Росії Олександра Коновалова, передає РИА Новости.

«Процес передачі, як правило, довга історія і вона ніяк не обумовлена з якими-небудь обмінами, тут йдеться про виконання міждержавних, як правило, двосторонніх механізмів. При наявності згоди трьох сторін – сторони, що передає, сторони, що приймає і самого засудженого. Така передача відбувається і така практика у Росії є з державами, з якими її ці двосторонні механізми пов’язують. Тут це абсолютно звичайна історія», – сказав Коновалов.

За його словами, існує також сценарій, за яким домовленості досягаються дипломатичними каналами, у цих випадках можливий обмін засудженими між державами.

«Така практика була, такі прецеденти були, але це не компетенція міністерства», – сказав він.

Як відомо, раніше джерела в російських правоохоронних органах також заявляли, що Савченко не планують обмінювати на Александрова і Єрофеєва.