Якісного та успішного перебігу навчання буде досягнуто лише тоді, коли три сторони освітнього процесу – вчитель, учні, батьки – будуть ефективно взаємодіяти та співпрацювати між собою. Якщо одна зі сторін неухильно відсторонюватиметься від спільної роботи над досягненням позитивних результатів, то це може призвести до непорозумінь. Перед тим як іти до школи як батьки, так і вчителі повинні знати свої права та обов’язки й дотримуватись їх. Хоча людям притаманно відстоювати свої права, але про свої обов’язки вони досить часто забувають.

Тож освітній експерт Віктор Громовий на своїй фейсбук-сторінці запропонував нагадати батькам про їхні обов’язки й розмітити на вході до школи саме цю частину Закону «Про освіту».

У Законі вказано, що батьки здобувачів освіти зобов’язані:

виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

Вчителі мають право на:

– захист професійної честі, гідності;

– участь в обговоренні та вирішенні питань організації навчально-виховного процесу;

– проведення науково-дослідної, експериментальної, пошукової роботи відповідно до діючих нормативних документів;

– вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

– дострокову атестацію на отримання відповідної категорії і педагогічного звання;

– участь у роботі органів громадського самоврядування закладу освіти;

– соціальне і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства;

– підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту програм, форм навчання, організацій та установ, які здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку;

– отримування пенсії, у тому числі, і за вислугу років.

Зобов’язані:

– виконувати Статут закладу освіти, правила і режим внутрішнього трудового розпорядку, умови контракту чи трудового договору;

– забезпечувати умови для засвоєння учнями навчальних програм на рівні обов’язкових державних вимог, сприяти розвиткові здібностей учнів;

– наставленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загально людської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості та інших доброчинностей;

– виховувати повагу до батьків, жінок, культурно-національних, духовних, історичнихцінностей України, країни походження, до державного і соціального устрою, поглядів, що відмінні від власних, бережливе ставлення до навколишнього середовища;

– готувати до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

– дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів;

– захищати учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживання ними алкоголю, наркотиків, інших шкідливих звичок;

– постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну і політичну культуру;

– виконувати рішення, прийняті органами громадського самоврядування закладу освіти, накази і розпорядження адміністрації, органів державного управління освітою;

– відвідуватипедради, методичні об’єднання, наради при директорі;

– не палити в приміщенні та на території школи.

За торішніми даними відомства, проблема системної несплати аліментів стосувалася приблизно 600 тис. українських дітей.

У лютому 2018-го набув чинності закон про посилення відповідальності за несплату аліментів. Документ передбачив можливість обмежувати боржників у керуванні транспортним засобом, у праві користуватися вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, у праві полювати до повної виплати заборгованості. Також у законі з’явилась можливість обмежити боржника у виїзді за кордон і новий вид адміністративного стягнення – соціально-корисні роботи у вільний від роботи чи навчання час.

Був відкритий публічний реєстр неплатників аліментів (на момент підготовки матеріалу в ньому понад 169 тисяч прізвищ). “Ми оприлюднили у кожному регіоні “дошки ганьби” злісних неплатників аліментів, сформували окремі групи виконавців, робота яких сфокусована на виконанні судових проваджень саме з виплати аліментів, створили штаби з моніторингу та контролю за станом виконання органами державної виконавчої служби рішень про стягнення аліментів”, – додає генеральний директор Директорату з прав людини у Міністерстві юстиції Владислав Власюк.

У серпні Рада у цілому підтримала і другий пакет законопроектів в напрямі ще більшого посилення відповідальності батьків за несплату аліментів. Тепер через несплату аліментів боржник не може претендувати на керівні посади до державної служби. А за ухиляння від суспільно-корисних робіт має нести навіть кримінальну відповідальність.

Також були введені штрафи на заборгованість. “Якщо борг складає більше одного року, то він буде автоматично збільшуватись боржнику на 20% без будь-якої тяганини та рішень суду. Якщо борг понад 2 роки, сума боргу збільшиться на 30%. Якщо борг більше 3 років – то на 50%. Усі ці кошти будуть йти на рахунок безпосередньо дитини”, – заявляв міністр юстиції Павло Петренко. Було встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. З 1 січня 2019-го прожитковий мінімум для дітей до 6 років тепер становить 1626 грн. Відповідно, мінімальний гарантований розмір аліментів – 813 грн. Для дітей від 6 до 18 років прожитковий мінімум тепер дорівнює 2027 грн (мінімальний гарантований розмір аліментів – 1113 грн). Однак, як пояснювали у міністерстві, ця сума може бути присуджена тільки у випадку, коли платник аліментів немає коштів платити більше.

Хрещення означає не тільки прихід до Христа і входження у церковну спільноту, є не лише початком християнського життя, але й закликом до святости. Функція хресних батьків, яка полягає у вихованні та духовній опіці, є необхідною. Вони повинні підходити до цього вміло та поступово. Хресні батьки повинні подавати дітям правди християнської віри та моралі у простій і доступній для дітей формі. Дозріваючи, дитина стає більш свідомою, в її житті продовжується виховання у вірі.

Хресні батьки повинні запалювати і підтримувати у дитині вогонь віри. Спілкування молодої людини зі старшим має нести в собі більш дружній і повчальний характер і бути передаванням віри від серця до серця. Бачимо яка велика відповідальність кладеться на хресних батьків.

Хресні батьки мають бути обізнаними у справах віри, а в майбутньому здатними разом з іншими родичами поступово навчати похресника християнської віри. Сам підхід до приготування хресних батьків мав би полягати у вдосконаленні і розвитку їх як особи. Це означає, що у своїй підготовці їм потрібно робити головний акцент на особистій молитві, на збагаченні духовного досвіду, на вмінні бути прикладом, «сіллю землі» і «світлом світу».

У старовину був тільки один кум: для хлопця – чоловік, а для дівчини – жінка. У нашій Церкві існує звичай мати двох кумів, їх вибирають батьки дитини. Підсумовуючи сказане, визначимо, хто може стати хресним батьком чи матір’ю.

Отже, хресними батьками можуть бути особи, котрі: –

прийняли три таїнства (Хрещення, Миропомазання і Євхаристію) і належать до Церкви;

– призначені до хресного батьківства самим похресником чи його батьками, опікунами, а якщо таких нема, то священиком (проте у виняткових ситуаціях можливе хрещення без хресних батьків, тоді сам священик вважається хресним батьком новоохрещеного);

– не є батьками (фізичними) похресника чи в подружжі з ним;

– не були покарані кaрою екскумуніки, сyспенди, а також усунення чи позбавлення права виконувати завдання хресних батьків;

– мають відповідний і дозволений Церквою вік: хресний батько

– 15 років, а хресна матір – 13.

Не можуть бути хресними батьками:

особи монашого стану; невіруючі і неохрещені; псuхічно хворі люди; розлучені.

Окрім того, подружжя не може бути хресними батьками однієї і тієї ж дитини.

З моменту хрещення настає духовне споріднення між хресними батьками та похресником, а також між хресними батьками та батьками (фізичними) дитини. Тому церковні закони забороняють шлюб між цими людьми, тобто хресний батько (матір) не може взяти шлюб з похресницею (похресником), також не може одружуватися хресний батько (матір) з матір’ю (батьком) дитини, поте через поважні причини з дозволу єпископа ці особи можуть одружитися.

Церква благословляє шлюб між хресним батьком та хресною матір’ю, дітьми хресних батьків та дітьми їхніх кумів (батьків похресника).

Ще раз підсумовуючи все написане, можемо сказати, що хресні батьки повинні обиратись не тільки за бажанням самих батьків дитини, але й відповідати вимогам Церкви, бути людьми воцерковленими, щоб могти вести у вірі малюка в час самого таїнства, та бути проводирями в подальшому житті похресника, свідчити Христа, не лише порадою, але і власним життям.