Коли Стрітення Господнє 2023 року
Свято не є перехідним і завжди святкується на 40-й день після Різдва Христового. Тобто кожен може самостійно вирахувати цю дату. Виходить, що 2023 року віряни святкуватимуть Стрітення Господнє у вівторок, 15 лютого.

Що це за свято Стрітення Господнє: історія
З церковнослов’янської мови слово “стрітення” перекладається як “зустріч, яка описує значущу та важливу подію в житті Ісуса Христа”. Описана вона в Євангелії від Луки.

Як написано в біблійних писаннях, на сороковий день після народження батьки принесли Ісуса Христа до храму для причастя. Коли вони несли немовля, їм зустрівся старець Симеон Богоприємець, який жив уже 3 століття, але Господь ніяк не хотів забирати його до себе. За цей час Симеон написав і переклав чимало релігійних праць. В одній із таких праць він прочитав пророцтво, що Діва Марія отримає непорочне зачаття і народить Спасителя. Того ж дня зійшов Ангел з небес і підтвердив, що ця інформація правдива. А ще сказав, що в день, коли старець побачить істинного Спасителя, його душа покине тіло і відправиться до раю.

Літописець, побачивши пару з немовлям, одразу взям малюка на руки, підняв над головою і проголосив Спасителем людського роду. Після цього помер. Бачила все на власні очі Анна-пророчиця. Вона підтвердила, що це і є Син Божий та майбутній Спаситель. Вклонилася старенька малюкові і пішла до Єрусалима, розповідаючи по дорозі про радість.

Що потрібно робити цього дня
Віряни цього дня обов’язково відвідують храм, де проводиться святкова літургія. Потім освячуються свічки, а з храму додому береться трішки свяченої води. Вважається, поки Стрітенська свічка горить, вона здатна захищати людину від хвороб, бід і всіляких негараздів. Коли вона догорить, її потрібно віднести назад до церкви. Також чудодійною вважається і вода. Тому нею обов’язково обприскували будинок та окропляли худобу.

Раніше віряни також проводили хресний хід з іконами Стрітення. А ще збиралися за святковим столом та запрошували до нього родичів, друзів, знайомих.

Що не можна робити на Стрітення Господє

Цей день особливо важливий для справжніх вірян. Тому вони завжди намагаються провести його з користю: розвиваються духовно, читають молитви. Існує і низка заборон:

не можна фізично працювати, а також прибирати в хаті, займатися рукоділлям;
від походу на церковну службу краще не відмовлятися, а також не можна приходити на неї із запізненням;
не варто злословити, ображатися, сваритися;
треба утриматися від далеких поїздок, тому що цей день краще провести з близькими;
забороняється вдаватися до різного роду магічних обрядів, ворожити;
не можна пити алкогольні напої.
Взагалі свято Стрітення Господнього потрібно святкувати в гарному настрої та гармонії з собою.

Народні прикмети на Стрітення
За погодою 15 лютого наші предки пророкували, якими будуть весна й літо, а також розповідали про майбутній урожай:

на Стрітення з’явилися великі бурульки, що звисають з дахів — буде багатий врожай кукурудзи;
напередодні свята ясне небо — гарно вродять фрукти та ягоди;
сонячна і безвітряна погода — обіцяє хороший сезон для пасічників;
дощовий день — до спекотного літа, а якщо йде сніг — чекайте на пізні заморозки навесні;
вночі багато зірок — весна прийде пізно.
Молитва на Стрітення Господнє
Господи Ісусе Христе, Єдинородний Сину і Слово Боже, ще в давнину пророками бачений, ніби дзеркальцем у ворожінні, в останній час плоттю від Пресвятої Діви Марії нетлінно народжений і в сороковий день в Святилище, назустріч всьому світу від Тієї, яка Немовля на руках носила, явлений і в обіймах праведного Симеона на спасіння всім сущим від Адама! Преславно і пресвітло Тебе на руках Богоматері у храм Господній принесено і від святого старця Божественне стрітення Твоє! Сьогодні веселяться небеса і радіє земля, яка бачила шлях Твій, Боже, шлях Бога нашого Царя. Древній Мойсей сходить бачити славу Твою, але не побачить Обличчя Твого, зате Ти дав йому копію Свою.

У пресвітлий день цього Стрітення Твого Ти явив єси Себе людиною у святі, сяючи невимовним Світлом Божества, так разом із Симеоном, який бачить Тебе лицем до лиця і руками прийнявши Тебе, і прийме в обійми свої, так пізнають Тебе Бога у плоті, який прийшов. Цього заради прославляємо невимовне полегшення і велике чоловіколюбство Твоє, бо Твоїм пришестям дав єси нині небесну радість занепалого з давен роду людського: Ти бо праведним судом Своїм вигнав єси прабатьків наших з раю насолоди в світі цьому, нині ж помилував єси і нас і бо відкрив нам райські обителі і звернув єси плач наш на радість, та занепалий Адам, який до того вже так не соромиться Тебе за непослух і більше так не буде ховатися Обличчя Твого, Тобою бо хто покликаний, бо Ти прийшов нині та візьмеш на Собі гріх його, так омивши його Своєю Кров’ю та одягнувши його наге єство в ризу спасіння і одяг веселощів і прикрасивши його наречену красою.

Нам же всім Божественне Твоє Стрітення згадуючим, уподоб з мудрими дівами піднесеними на Стрітення Твоє, Небесному Нареченому нашому, з запаленими світильниками віри, любові і чистоти, так побачимо очима віри Божественне Лице Твоє та приймем Тебе в душевні обійми свої, і так понесемо Тебе в серці в усі дні життя свого, так будучи нам у Бозі і ми в люді Твої. В останній і страшний день Пришестя Твого, коли всі святі повиходять на останнє велике Стрітення Твоє на повітрі, сподоб і нас побачити Тебе та так завжди з Господом перебувати. Слава Милосердю Твоєму, Слава Царству Твоєму, Слава розсуду Твоєму, Единий Человіколюбче, бо Твоє є Царство, і Сила, і Слава з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим, і Благим, і Животворящим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Це свято символізує народження літнього сонця – Купала. А от де взялося ім’я Іван у язичницького божества Купала, може відповісти історія християнської церкви. Саме у IV столітті н. е. цей день вона проголосила святом народження Івана Хрестителя – предтечі Ісуса Христа. Внаслідок християнізації у святі язичницьке найменування «Купала» поєдналося з християнським «Івана». На території України впродовж багатьох століть купальські звичаї змінювалися, завжди мали локальні відмінності, не скрізь однаково збереглися – найбільше на Поліссі, як одній з архаїчних зон слов’янського світу.

ЯКІ ОБРЯДИ І ПОВІР’Я ПОВ’ЯЗАНІ З ІВАНА КУПАЛА?

Головні символи Івана Купала – вода, вогонь і трави.

Обов’язковий атрибут – купання на сході сонця. Вважається, що таким чином людина проходить своєрідний ритуал очищення – змиває з себе захворювання і зміцнює імунітет. Купання відбувалося в різних місцях: хтось очищався в річках, хтось готував для цього лазню.

Потім наставала черга вогню. На височинах або біля річок розпалювали вогнища. Іноді вогонь добували прадавнім способом – тертям дерева об дерево. Розпалювали багаття пізно увечері і найчастіше палили до самого ранку.

Цікаво те, що в селах до вогнища мали вийти всі жінки села. Ту, яка не з’явилася, могли запідозрити у відьомстві.

Навколо багать водили хороводи, але найбільш відоме його призначення – в іншому.Через багаття стрибали: як поодинці хлопці та дівчата, так і пари, які трималися за руки. Вважали, що, якщо молода пара долала багаття, не відпускаючи рук один одного, значить, їм судилося бути разом. Якщо їхні руки розмикалися, то це означало, що пара незабаром розлучиться.

Коли молодь закінчувала гуляння з багаттям, старше покоління проводило свою домашню худобу між купальськими вогнищами для того, щоб її не спіткали смерть і хвороба.

Ще одним важливим атрибутом свята були і залишаються ворожіння.

Дівчата ворожили на судженого – плели вінки із 12 різних видів рослин, після чого пускали їх по воді.

Якщо вінок потоне, то дівчина не вийде заміж цього року, якщо відплив від берега – весілля вже близько.

Крім того, у цей день заведено збирати квіти для ворожіння – богатки. Знайшовши квітку, дівчина клала її під подушку. Якщо бутон розпустився – заміжжя незабаром, якщо зів’яв, то доведеться зачекати.

У ніч на Івана Купала дівчата ходили до лісу збирати лікарські трави та квіти, які, згідно з повір’ями, у цей період наділені особливою силою.

Наприклад, зірвану в купальську ніч квітку полуцвіту необхідно було вкласти в усі кутки своєї хати. Вважалося, що злодій ніколи не залізе, позаяк буде чути голоси в будинку.

Ну і, звісно, офіційно стартувало полювання на папороть.

ЗНАЙДИ ЇЇ, ЯКЩО ЗМОЖЕШ

Є повір’я, згідно з яким тільки один раз на рік, в ніч на Івана Купала, цвіте папороть.

Міфічна, не існуюча в природі квітка, нібито наділить того, хто знайде і зірве її, неймовірними силами і можливостями.

Зокрема, власник квітки отримує дар розуміти мову тварин, бачити всі скарби, ставати невидимим, приймати будь-який вигляд, а також відкривати замки скарбниць, лише приклавши до них квітку.

Про це повідомляє митрополит Православної церкви Олександр (Драбинко).

“Ніяких заперечень. Так і сьогодні, якщо вони там будуть відбуватися, вони були і залишаться дійсними. Ні перехрещуватися, ніяких додаткових обрядів робити не потрібно”, – зазначає він.
Митрополит називає УПЦ МП і ПЦУ паралельними структурами, які можуть співіснувати. Однак у той же час він попередив, що Московський патріархат не визнає таїнств, які здійснені нової Православної церкви.

Провідна неділя в 2018 році випадає на 15 квітня – у першу неділю після Великодня 2018. Одне з цих всіх найменувань вважається церковним – йдеться про Томину або Фомину неділю. У писанні йдеться, що один із апостолів, Фома, не повірив у Воскресіння Христа.

Не повірю, доки не вложу моїх пальців у Його рани, – сказав апостол.

І тільки після перевірки, він переконався, що Ісус воскрес. Тому весь наступний тиждень, як і останній сьомий день після вознесіння, вважається Фоминим.

Обряди та звичаї у поминальні дні
Традиції розказують, що на Великдень Бог відпускає душі померлих на землю. До речі, прийнято впродовж тижня після Великодня виставляти на вікно запалену свічку, щоб душі знайшли дорогу додому, а також кілька крашанок, щоб задовільнити їхній голод. А в поминальну неділю душі повертаються назад на небо. От родичі і приходять на цвинтар попрощатися. А якщо в цей день іде дощ, то якась із душ ніби-то плаче через те, що Господь її не відпустив за гріхи.

Але насправді традиція проводів з’явилася раніше від християнства і має язичницькі корені. Тому певний час ревні християни активно боролися із таким обрядом. Хоча з часом все ж таки поминальна неділя органічно вписалася у релігійний цикл Великодніх свят.

Радуниця, як ще називають Томину неділю, згадується ще у давньоруських літописах:

На другой неделе во вторникь на заутріе по Радонице.

Тоді, за язичницькими традиціями, поминали родичів у період весняного відновлення природи. В ті часи це дійство символізувало колообіг “життя-смерть-життя”. Вважалося, що спільна із покійними трапеза живим додавала впевненості у сьогоденні, а мертвим допомагала заспокоїти дух.

Коли ця традиція перекочувала до християнства, її дещо змінили. Почали відспівувати молитви не тільки в церквах, але й на цвинтарі. Освячували їжу, а вже тоді, біля могил, ділилася свяченою трапезою. Серед особливих страв виокремлюють: паску (можна залишити освячену ще з Великодня), книші, коливо, пироги, фарбували нову порцію крашанок.

Коливо – це поминальна страва, яку готують не тільки на Провідки, але і на поминки по тільки-но померлому родичу. Зазвичай його готують як кутю. Але ще поливають ситою з меду або цукрового сиропу (мед, або цукор, розведені водою – “24”), а потім зверху з родзинок викладають хрестик. Коливо в деяких регіонах України ще називають сито, або канун. Ця страва також має язичницьке коріння, як і сам обряд Гробків, та і Пасхи загалом.

Ще за язичництва господиня, окрім колива, у ці дні готувала страви, які особливо любили померлі при житті. Усі зносили їжу на кладовище, стелили скатертини між могил і ділились між собою стравами.

Що можна і не можна робити у поминальний тиждень?
Споживати принесені наїдки на кладовищах продовжують і зараз, вже і в християнстві. Тільки от церква не рекомендує цього робити.

Священики наполягають на тому, що завдання людей під час Радуниці – не наїдатися й напиватися на цвинтарі, а потім ще й залишати наїдки на могилах. Адже це все можуть розтягнути дикі звірі, пташки, безпритульні собаки. Ні, християни мають ділитися з тими, хто потребує. Тому краще віддати кілька пасочок, наприклад, у геріатричний центр, або у притулок для бездомних людей.

І, найголовніше, що церква забороняє робити на Провідну неділю та в поминальний тиждень – споживати алкогольні напої на цвинтарі, чим українці часто, навпаки, зловживають.

Традиції поминальної неділі у регіонах України
У деяких містах і селах це роблять взагалі в понеділок одразу після Великодня. Спочатку в церквах проводять спеціальні служби, а потім на цвинтарі збираються родичі. Але, як стверджують самі священнослужителі, це зумовлено скоріше зручністю. Адже на Пасху в українців є три вихідних, і вони можуть собі дозволити приїхати до рідних на кладовище без відгулів на роботі.

Окрім цього, на Галичині та Центральній Україні немає звичаю накривати стіл на цвинтарі. Зате службу часто правлять одразу на цвинтарі у місцевій капличці, після чого священик окроплює могили.

А от на Півдні, Поліссі і Закарпатті прийнято встановлювати в цей день столи і лавки біля могил родичів і збиратись там за наїдками всією родиною. А напередодні обов’язково приїжджають і прикрашають могилки, наводять чистоту. Вінки на поминальні дні купують заздалегідь, але встановлюють їх на могили вже в неділю. Також на Півдні залишають скибочку хліба, яку перед тим посипають сіллю. Вважається, що так годують душі померлих.

На Покутті, Гуцульщині і Буковині прийнято давати за “поману”. “Помана” – це калач. У дарну неділю його дають разом зі свічкою якійсь людині. Важливо, щоб свічка була запалена. Якщо страву віддають родичу, то додається ще хустина. Якщо ж просто знайомому – носовичок. Разом із обрядом дарування промовляють: “Це тобі за “поману” – за Петра”. А отримувач відповідає: “Най Бог прийме”.

На Півдні, до речі, теж існує подібна традиція у поминальні дні. Тільки дають будь-що їстівне. І говорять: “Пом’яніть раба Божого, Валерія”. А відповідають тоді: “Царство небесне рабу Божому, Валерію”.

Релігієзнавці стверджують, що поминальна неділя завжди була особливою. В цей день люди можуть не тільки згадати усіх своїх родичів, але і духовно поєднатися з ними, насититись позитивною енергією і силами для подальшого життя і втілення своїх планів. Тому пропускати можливість вшанувати пам’ять близьких – не варто.

Прикмети Провідної неділі
Деякі люди, особливо старше покоління, вірять у прикмети і повір’я, з якими пов’язаний цей день.

Вважалося, що якщо незаміжня дівчина чи холостий хлопець не буде брати участь в бенкеті, доля обізлитися, а удача відвернеться. І сидіти йому/їй бурлакою/дівицею до наступного року.

Для поліпшення матеріального становища і стану здоров’я господині обмивали ікони джерельною водою, яку не виливали, а зберігали до свята. Вранці на Провідну неділю все сімейство умивалось цією водою. Причому старші завжди вмивали спочатку молодших домочадців, а потім і себе. Вважалося, що водиця з ікон здатна зміцнити здоров’я і поправити фінансове становище.

Люди вірили, що довге і щасливе життя їм могли дарувати молитви, прочитані вранці на Провідну неділю. Причому молитви повинні бути звернені не тільки до Господа, але і до своїх померлих родичів, які на тому світі попросять за своїх рідних.

Провідна неділя в 2018 році випадає на 15 квітня – у першу неділю після Великодня 2018. Одне з цих всіх найменувань вважається церковним – йдеться про Томину або Фомину неділю. У писанні йдеться, що один із апостолів, Фома, не повірив у Воскресіння Христа.

“Не повірю, доки не вложу моїх пальців у Його рани”,– сказав апостол.

І тільки після перевірки, він переконався, що Ісус воскрес. Тому весь наступний тиждень, як і останній сьомий день після вознесіння, вважається Фоминим.

Обряди та звичаї у поминальні дні. Традиції розказують, що на Великдень Бог відпускає душі померлих на землю. До речі, прийнято впродовж тижня після Великодня виставляти на вікно запалену свічку, щоб душі знайшли дорогу додому, а також кілька крашанок, щоб задовольнити їхній голод. А в поминальну неділю душі повертаються назад на небо. От родичі і приходять на цвинтар попрощатися. А якщо в цей день іде дощ, то якась із душ ніби-то плаче через те, що Господь її не відпустив за гріхи.

Що робити у поминальні дні? Але насправді традиція проводів з’явилася раніше від християнства і має язичницькі корені. Тому певний час ревні християни активно боролися із таким обрядом. Хоча з часом все ж таки поминальна неділя органічно вписалася у релігійний цикл Великодніх свят.

Радуниця, як ще називають Томину неділю, згадується ще у давньоруських літописах:

“На другой неделе во вторникь на заутріе по Радонице”.

Тоді, за язичницькими традиціями, поминали родичів у період весняного відновлення природи. В ті часи це дійство символізувало колообіг “життя-смерть-життя”. Вважалося, що спільна із покійними трапеза живим додавала впевненості у сьогоденні, а мертвим допомагала заспокоїти дух.

Коли ця традиція перекочувала до християнства, її дещо змінили. Почали відспівувати молитви не тільки в церквах, але й на цвинтарі. Освячували їжу, а вже тоді, біля могил, ділилася свяченою трапезою. Серед особливих страв виокремлюють: паску (можна залишити освячену ще з Великодня), книші, коливо, пироги, фарбували нову порцію крашанок.

Що брати на кладовище у поминальні дні?

Коливо – це поминальна страва, яку готують не тільки на Провідки, але і на поминки по тільки-но помеpлому родичу. Зазвичай його готують як кутю. Але ще поливають ситою з меду або цукрового сиропу (мед, або цукор, розведені водою ), а потім зверху з родзинок викладають хрестик. Коливо в деяких регіонах України ще називають сито, або канун. Ця страва також має язичницьке коріння, як і сам обряд Гробків, та і Пасхи загалом.

Ще за язичництва господиня, окрім колива, у ці дні готувала страви, які особливо любили помеpлі при житті. Усі зносили їжу на кладовище, стелили скатертини між могил і ділились між собою стравами.

Що можна і не можна робити у поминальний тиждень?

Споживати принесені наїдки на кладовищах продовжують і зараз, вже і в християнстві. Тільки от церква не рекомендує цього робити.

Священики наполягають на тому, що завдання людей під час Радуниці – не наїдатися й напиватися на цвинтарі, а потім ще й залишати наїдки на могилах. Адже це все можуть розтягнути дикі звірі, пташки, безпритульні собаки. Ні, християни мають ділитися з тими, хто потребує. Тому краще віддати кілька пасочок, наприклад, у геріатричний центр, або у притулок для бездомних людей.

І, найголовніше, що церква забороняє робити на Провідну неділю та в поминальний тиждень – споживати алкогольні напої на цвинтарі, чим українці часто, навпаки, зловживають.

Традиції поминальної неділі у регіонах України

У деяких містах і селах це роблять взагалі в понеділок одразу після Великодня. Спочатку в церквах проводять спеціальні служби, а потім на цвинтарі збираються родичі. Але, як стверджують самі священнослужителі, це зумовлено скоріше зручністю. Адже на Пасху в українців є три вихідних, і вони можуть собі дозволити приїхати до рідних на кладовище без відгулів на роботі.

Окрім цього, на Галичині та Центральній Україні немає звичаю накривати стіл на цвинтарі. Зате службу часто правлять одразу на цвинтарі у місцевій капличці, після чого священик окроплює мoгили.

А от на Півдні, Поліссі і Закарпатті прийнято встановлювати в цей день столи і лавки біля моoгил родичів і збиратись там за наїдками всією родиною. А напередодні обов’язково приїжджають і прикрашають могилки, наводять чистоту. Вінки на поминальні дні купують заздалегідь, але встановлюють їх на могили вже в неділю. Також на Півдні залишають скибочку хліба, яку перед тим посипають сіллю. Вважається, що так годують душі померлих.

На Покутті, Гуцульщині і Буковині прийнято давати за “поману”. “Помана” – це калач. У дарну неділю його дають разом зі свічкою якійсь людині. Важливо, щоб свічка була запалена. Якщо страву віддають родичу, то додається ще хустина. Якщо ж просто знайомому – носовичок. Разом із обрядом дарування промовляють: “Це тобі за “поману” – за Петра”. А отримувач відповідає: “Най Бог прийме”.

На Півдні, до речі, теж існує подібна традиція у поминальні дні. Тільки дають будь-що їстівне. І говорять: “Пом’яніть раба Божого, Валерія”. А відповідають тоді: “Царство небесне рабу Божому, Валерію”.

Релігієзнавці стверджують, що поминальна неділя завжди була особливою. В цей день люди можуть не тільки згадати усіх своїх родичів, але і духовно поєднатися з ними, насититись позитивною енергією і силами для подальшого життя і втілення своїх планів. Тому пропускати можливість вшанувати пам’ять близьких – не варто.

Прикмети Провідної неділі

Деякі люди, особливо старше покоління, вірять у прикмети і повір’я, з якими пов’язаний цей день.

Вважалося, що якщо незаміжня дівчина чи холостий хлопець не буде брати участь в бенкеті, доля обізлитися, а удача відвернеться. І сидіти йому/їй бурлакою/дівицею до наступного року.

Для поліпшення матеріального становища і стану здоров’я господині обмивали ікони джерельною водою, яку не виливали, а зберігали до свята. Вранці на Провідну неділю все сімейство умивалось цією водою. Причому старші завжди вмивали спочатку молодших домочадців, а потім і себе. Вважалося, що водиця з ікон здатна зміцнити здоров’я і поправити фінансове становище.

Люди вірили, що довге і щасливе життя їм могли дарувати молитви, прочитані вранці на Провідну неділю. Причому молитви повинні бути звернені не тільки до Господа, але і до своїх померлих родичів, які на тому світі попросять за своїх рідних.

Так у Світлий четвер вважалося сприятливим ходити на цвинтар і прибирати на могилах своїх померлих родичів, залишати на них писанки та паски. За повір’ями, якщо прилітає птиця сідає на надгробок, то покійний родич зараз знаходиться поруч і приймає частування.

У перший четвер після Паски дівчата закликали весну, виконуючи на пагорбах зворушливі пісні. Починаючи з четверга можна було влаштовувати оглядини і молоді люди обирали собі наречену.

Коли на четвертий день великоднього тижня “водили кобилу”. На палиці робили голову, прив’язували хвіст, накривали ковдрою. Зверху на цього коня сідали охочі покататися. Чоловік наряджався циганом і водив цю кобилу по вулиці. Коли кобила падала, тоді циган “гриз” їй вухо і вона вставала.

Святкування до четверга вже закінчується, але на столах ще можуть стояти паски, крашанки й звучати: “Христос воскрес-Воістину воскрес!” Так дозволялося відзначати протягом 40 днів – аж до Вознесіння.

Чого категорично не можна робити на Світлий четвер

Оскільки свято Великодня — перемога життя над смертю, тому весь Пасхальний тиждень треба радіти, а не сумувати за померлими. Також у ці дні не проводять панахиди. Зате хрестити дітей можна.

Також вважається, що народжене під час великоднього тижня немовля, буде наділене богатирським здоров’ям, удачею й багато чого доб’ється в житті.

На Світлому тижні не прийнято проводити обряд вінчання. Зате можна влаштовувати оглядини наречених, ходити на танці, веселитися і радіти життю.

Святвечір – завершальний день Різдвяного посту. Традиційно в цей день в їжу можна було вживати лише кутю, через це Святий Вечір, тобто вечір напередодні Різдва ще називали Багатою Кутею.

У Святвечір до “вечірньої зорі” нічого не їдять і не сідають за стіл. Перша зірка є символом, який сповістив колись волхвам про народження Спасителя.

У цей вечір за традицією за столом збираються всі члени родини. Заведено відвідувати своїх батьків, дідусів і бабусь, якщо ви живете не разом. Хрещеники носять своїм хрещеним батькам “вечерю”, а ті в свою чергу пригощають їх цукерками та іншими солодощами. У цей день дуже строгий пост, віруючі не їдять, поки на небі не з’явиться перша зірка.

Кажуть, що в різдвяну ніч треба обов’язково вдягти щось новеньке, а якщо такого немає, то хоча б один предмет білого кольору. Крім того, відомо, що відразу після Різдва наступають Святки, коли можна вбиратися у всякі карнавальні костюми.

Коли стемніє, прийнято сідати за стіл, на який за традицією ставлять 12 пісних страв за кількістю апостолів: кутя, борщ з грибами, вареники з капустою або картоплею, уха, голубці, маринований оселедець, мариновані гриби, заливна риба, тушкована капуста, квасоля, компот і пісні солодощі: пиріжки, пончики, коржики.

Іноді на стіл ставлять печену або смажену картоплю. Кутя – обов’язкова страва на різдвяному столі. Згідно з традиційним рецептом в кутю кладуть мак, пшоно, волоські горіхи, родзинки і мед. Багато господині експериментують і додають в кутю ще деякі інгредієнти, наприклад, курагу або навіть банани.

Що не можна робити в Святвечір? Під час вечері не можна багато розмовляти, виходити з-за столу. Хлопцю і дівчині не можна сидіти на кутах столу, щоб не залишитися без подружньої пари. Не можна, взявши ложку в руки, знову класти її на стіл, страви водою не запивають – тільки узваром. Поки трапеза не закінчиться, не можна виходити з-за столу, тим більше – з дому, щоб не впустити нечисту силу.

Увечері в переддень Різдва не можна працювати. Перед святом необхідно прибрати в будинку, але при цьому зберегти мир і взаєморозуміння з рідними. Не дозволяйте сваркам і дрібним негараздам ​​затьмарити ваше свято. Нехай краще у вас будуть не ідеально чисті фіранки, але спокій і хороші відносини в родині.

Слід в душі пробачити всіх своїх ворогів і попросити вибачення у тих людей, яких ви, можливо, образили.

Вважається, що не можна зустрічати Різдво з колишніми боргами. Інакше весь рік доведеться жити в борг.

У цей день не можна скупитися.

У Святвечір не можна йти далеко від будинку – весь рік блукати будеш.

Не можна зустрічати свято в чорному одязі.

Не можна гасити вогонь в печі або каміні.

Прикмети та повір’я на Святвечір

Якщо на Святвечір небо рясно всіяне зорями, то в цьому році слід очікувати багатого врожаю.

У навечір’я Різдва Христового прийнято запалювати в будинку свічки або розтоплювати камін, щоб залучити в будинок благополуччя і удачу.

До святкової вечері не можна надягати старий одяг темного кольору, інакше рік пройде в сльозах і труднощах.

За святковим столом повинно бути присутнім парна кількість людей. Якщо вона непарна, то господині ставлять одну зайву тарілку.

У Святвечір необхідно вийти на вулицю і подивитися в небо. Якщо побачити падаючу зірку і загадати бажання, то воно обов’язково здійсниться.