Водночас школи, коледжі та ЗВО зможуть прийняти учнів лише за умови дотримання базових вимог безпеки. Звісно, йдеться передусім про укриття і бомбосховища, але мова не тільки про це. Однак треба розуміти, що укриття в школах — це про безпеку. Якість освіти полягає дещо в іншому.

На початок липня в МОН повідомляли про готовність 67,8% закладів освіти. На облаштування укриття виділено близько 1,5 млрд грн освітньої субвенції. За місяць цифра зросла до 75%. Але такими темпами до вересня буде заледве готово 80% закладів освіти. Крім того, як виглядають на практиці ці будівлі? У багатьох випадках — це цокольні і підвальні приміщення.

У школах, збудованих у 1950−1960-х роках, є справжні бомбосховища, що пізніше були пристосовані під тири, майстерні або підсобки. Але навіть у випадку «справжніх» бомбосховищ останні будувалися для того, щоби певний час переховуватися від гіпотетичного ядерного удару. Жодне із цих сховищ не передбачало можливості перенесення туди навчального процесу, та ще й для усіх учнів одночасно.

Також архітектура шкіл включно зі сходовими клітинами, сполученням приміщень не передбачала регулярного користування сховищами по кілька разів на день. А сигнали тривоги в залежності від ситуації і конкретного населеного пункту можуть лунати далеко не один раз протягом дня.

Серед проблем, що зумовили погіршення якості освіти в онлайн-форматі, названо такі: відсутність ефективного зворотного зв’язку між викладачами та учнями; велика кількість домашніх завдань; технічні проблеми; недостатнє забезпечення отримувачів освіти та науково-педагогічних працівників комп’ютерною технікою; нестача живого спілкування; відсутність отримання дієвого практичного досвіду.

А тепер запитання: чи усі з названих проблем зумовлені саме дистанційним навчанням?

Наприклад, як часто учні отримують зворотний зв’язок від педагога у фізичному класі? І головне, якої він якості? А домашні завдання? На їх кількість і механічність батьки нарікають либонь не один десяток років.

Отже, не варто сподіватися, що навіть стовідсоткове обладнання шкіл сховищами і укриттями суттєво поліпшить якість освіти. Тож, будьмо чесними, укриття — це про безпеку.

Менш популярним підходом є зміна формату освітнього процесу: командна і проектна робота, мейкерство тощо. Індикатором тут є засвоєння учнями результатів навчання.

Основні запитання: чи матеріал і форма його подачі є відповідями на пізнавальні запити учнів? Чи може/вміє дитина застосувати вивчене на практиці? Чи покращує програма розуміння світу і тих обставин, які переживає молода людина?

Якщо цього не відбувається, то стверджувати, що щось кардинально змінилося від того, що дитину зранку десантували в школу, а ввечері евакуювали звідти, — не доводиться.