Про це повідомляє видання Українська правда, з посиланням на джерела в правоохоронних органах, в ОПУ та партії «Слуга народу».

Зазначається, що українського громадянства, зокрема, можуть позбавити українського бізнесмена Ігоря Коломойського, співголову забороненої в березні 2022 року проросійської партії ОПЗЖ Вадима Рабіновича, нинішнього очільника територіальної оборони Дніпропетровської області Геннадія Корбана.

Станом на ніч 21 липня ще немає офіційного підтвердження інформації, що укази про позбавлення громадянства цих осіб уже підписані. Видання зазначає, що звернулося за коментарем.

При цьому, ще один співрозмовник в одній з владних структур підтвердив, що ця інформація не позбавлена сенсу і такі обговорення дійсно мали місце.

Варто зазначити, що восени 2014 року, будучи головою Дніпропетровської ОДА, Ігор Коломойський зізнався журналістам, що крім громадянства України, він також володіє паспортами Кіпру та Ізраїлю.

За законодавством, добровільний вступ до підданства іншої держави є однією з підстав для позбавлення українського громадянства.

Нагадаємо, що за словами секретаря РНБО Олексія Данілова, на даний момент під перевірку відповідності критеріям, визначеним законом про олігархів, можуть підпадати близько 86 осіб.

Раніше Данілов повідомив, що реєстр олігархів уже готовий.

Також нагадаємо, що у Кабміні розроблять законопроєкти щодо запровадження комплексного іспиту для отримання українського громадянства. Перевірятимуть не лише володіння українською мовою, а й історією України та основами Конституції.

Італійська поліція вилучила вілли та яхти вартістю 143 млн євро ($156 млн) у п’яти високопоставлених росіян, які були внесені до санкційних списків після нападу Москви на Україну, заявив у суботу уряд країни.

Розкішну нерухомість було конфісковано в одних із найпрестижніших італійських локацій — на острові Сардинія, на озері Комо та в Тоскані, — а дві суперяхти схопили на причалах у північних портах.

Поліцейські операції були частиною скоординованих заходів західних держав, покликаних покарати багатих росіян і спробувати змусити президента Володимира Путіна вивести свої війська з України.

Згідно списку, опублікованого офісом премʼєр-міністра Маріо Драґі, найціннішим активом, що наразі перебуває в руках поліції, є 65-метрова яхта «Lady M» вартістю 65 млн євро. Вона належала найбагатшому росіянину Олексію Мордашову.

Її конфіскували в порту [міста] Імперія.

Друге розкішне судно, «Lena», було затримано в сусідньому порту Сан-Ремо. Воно коштувало близько 50 млн євро і належало Геннадію Тимченку, якого Путін називав одним зі своїх соратників.

Було конфісковано також віллу бізнесмена-мільярдера Алішера Усманова вартістю 17 млн євро, що розташована на середземноморському острові Сардинія. А у депутата російського парламенту Олега Савченка відібрали його будинок 17 століття, що розташований біля тосканського міста Лукка і коштує близько 3 млн євро.

Неназвану кількість обʼєктів нерухомості на озері Комо вартістю 8 млн євро було конфісковано у ведучого державного телеканалу [РФ] Володимира Соловйова, який, як повідомляється, скаржився в ефірі російського телебачення, коли минулого місяця дізнався, що ризикує втратити свої італійські вілли.

«Але ж ви нам казали, що Європа має священні права власності», — цитує його [американське видання] The Daily Beast.

За останні 20 років російські олігархи купили чимало вілл у найкращих італійських локаціях, і, як повідомляють джерела, найближчими днями очікуються арешти нових активів.

Уродженець Узбекистану металургійний і телекомунікаційний магнат Усманов добре відомий в Італії тим, що володіє чималою кількістю нерухомості на Сардинії. При цьому, як повідомляють італійські ЗМІ, Мордашову належала вілла вартістю близько 66 млн євро ($72 млн) на цьому острові.

За оцінками журналу Forbes, до введення санкцій статки Мордашова — із врахуванням активів всієї його родини — складали $29,1 млрд.

Мірко Іділі, координатор профспілки CISL на Сардинії, попередив, що санкції та скорочення присутності багатих росіян цього літа можуть негативно вплинути на економіку острова та поставити під загрозу понад 1 тис. робочих місць.

У пʼятницю відділ фінансової розвідки Банку Італії доручив італійським банкам терміново повідомити про всі заходи, вжиті для заморожування активів осіб та організацій, включених до списку ЄС.

Президент Володимир Зеленський привітав рішення Верховної Ради щодо законопроекту про олігархів в Україні, який був запропонований главою держави. Про це Зеленський написав у Twitter у четвер, 1 липня.

Президент зазначив, що українські олігархи повинні відійти в минуле і стати просто великими бізнесменами.

“Спасибі Верховній Раді за підтримку за основу мого законопроекту №5599 про деолігархізацію. Олігархи – це минуле. Всі вони повинні стати просто великими бізнесменами. Нам потрібні прозорі економічні відносини і рівні правила гри для всіх”, – написав Зеленський.

Нагадаємо, 1 липня парламент схвалив у першому читанні закон про боротьбу з олігархами. Документ підтримали 275 нардепів. Всіх олігархів будуть вносити в публічний реєстр.

Як відомо, 2 червня Зеленський вніс до Ради законопроект про олігархів як невідкладний. Пізніше в Слузі народу анонсували ще сім законопроектів про олігархів. Вони стосуватимуться змін до закону про політичні партії та антимонопольного законодавства.

Президент має намір винести законопроект про олігархів на референдум, якщо він не буде прийнятий Верховною Радою.

“За мою каденцію ми позбудемося всіх олігархів, я давав таке слово і я йду до цього. Якщо я буду відчувати, що у мене протистояння не тільки з великим бізнесом,… якщо я буду бачити вплив цих людей на парламент України щодо неголосування, збивання, зміни цього законопроекту, відтягування, то мені потрібна буде тоді підтримка. А якщо у мене не буде підтримки парламенту, у мене залишається найголовніша підтримка – це суспільство. І саме тоді я винесу питання про олігархів на референдум”, – сказав він. При цьому він зазначив, що, все ж, сподівається, що парламент закон прийме.

“Але я вважаю щиро, що це не питання референдуму… Референдум – це свято, на яке йдуть люди, це як вибори: ми ходимо щось змінити, і я знаю, що від мого голосу це залежить. Тому на референдумі повинні бути фундаментальні питання. Я не хотів би, щоб питання закону про олігархів… було для людей фундаментальним. Я вважаю, що ми більш-менш можемо пройти парламент, і всі-всі депутати, особливо депутати, за яких голосували – не просто окремі партії, а мажоритарники… всі вони повинні підтримати цей закон”, – сказав Зеленський.

“Вперше за багато років в Україні не збільшилася, а зменшилася кількість олігархів. Мінус Медведчук. Він був позбавлений можливості використовувати медіаактиви і державне майно на шкоду країні. Будуть ще мінуси, поки всі олігархи не стануть просто великими бізнесменами”, — пише Президент.

Так, за його словами, на даному прикладі можна побачити, що таке “статус олігарха”. “Якщо у таких осіб забрати сконцентрований медіаресурс, коли в них немає вже непрозорого доступу до стратегічних активів і коли немає „даху“ в Києві, більше нічого вони забрати у держави не можуть. І послаблювати державу не можуть у протистоянні за наш суверенітет”, — зазначає Глава держави.

Також він додав: сенс політики деолігархізації в тому, щоб Україна стала конкурентною в світі.

Президент зазначив, що найближчим часом суспільству буде представлений “фундаментальний законопроект про деолігархізацію, який зафіксує системний погляд” на проблему.

“Нам дуже потрібні максимальна прозорість економічних відносин, недопущення деструктивних концентрацій ресурсів та рівність всіх громадян перед законом і судом. Поки цього не було, країна десятиліттями рухалася до статусу бідної в Європі. Ми це забезпечимо — і Україна зможе перейти до стабільного економічного зростання протягом десятиліть, нарешті, вирішить зокрема, і проблему бідності”. — обіцяє Зеленський.

“Ідея президента Зеленського – ширша, ніж просто будь-які обмеження. Потрібно систематизувати на рівні закону всю роботу держави, яка спрямована на перетворення олігархів у звичайних великих бізнесменів. Є ж таке завдання? Є. Відповідно, повинні бути точно визначені інструменти, умови. Наприклад, що можна вважати критичною концентрацією того чи іншого ресурсу, як повинні діяти державні органи і що повинно бути прописано, щоб їхня робота була більш ефективною і швидкою”, – коментує голова ОП.

Крім цього, Єрмак додав, що союзником деолігархізації є саме наше суспільство:

“Головний сенс – немає і не буде ніякої альтернативи деолігархізації. Текст законопроєкту повинні напрацювати спільно Антимонопольний комітет, представники уряду, Офіс президента, депутати, повинні бути притягнуті й експерти. Зрозуміло, що вся міць старої системи буде спрямована на те, щоб перешкоджати цьому процесу. Але у президента в процесі деолігархізації є набагато потужніший союзник – це саме наше суспільство”.

Андрій Єрмак зазначив, що суть майбутніх нововведень не у прізвищах олігархів, а в напрацюванні системної відповіді та, у результаті, членстві ЄС.

“Ахметов, Коломойський, Пінчук, Фірташ, Медведчук…і Порошенко, і Жеваго, й інші прізвища ще називаються. Але давайте визначимо, у чому головний сенс? Не в прізвищах. А в тому, що повинна бути системна відповідь. Повинна бути рівність всіх перед законом і судом, не повинно бути привілеїв, економічні відносини повинні бути прозорими. Це дозволить нам перейти до стійкого економічного зростання. Хоча б десять років стійкого економічного зростання – і ми побачимо іншу країну. Це можливо тільки в одному випадку – якщо не буде несправедливих концентрацій ресурсів, якщо будуть працювати антимонопольні інструменти. Україна пройде той самий природний шлях розвитку, який пройшли наші сусіди, вже приєдналися до Європейського Союзу. Ось заради чого все це робиться”.

Більше того, такими рішеннями влада Зеленського провокує масштабний міжнародний скандал. Вже вчора, за даними інсайдів, до Зеленського телефонував тимчасовий повірений США у справах України. Розмова була не з приємних. Ніхто в світі не вірить що Зеленський не втручався в рішення КС.

Так, як більшість коштів від міжнародних партнерів + безвіз давалися під антикорупційну інфраструктуру – Україна матиме величезні наслідки від фактичного знищення інституційності НАЗК.

Чи хтось захоче нам давати тепер кредити? Ні. Чи хтось надаватиме допомогу такій державі? Ні. Безвізу і так вже немає з березня. Є безвиїзд. Не за горами коли його остаточно можуть скасувати.

А тепер ще гірше. Це внутрішні справи України. Поданням до КС займалися дві фракції/групи у ВР – ОПЗЖ Медведчука (вважайте Путіна) і “За Майбутнє” Коломойського. Тобто це напряму вигідно олігархам, кремлівським силам і прямо Кремлю. Адже розвалена інституційно Україна, без демократичних механізмів, без реальних засобів впливу на топ-корупціонерів – це те що потрібно.

Вони вже почали свій бліцкриг півднем та сходом після виборів. Тепер вони, через своїх людей у владі довалюють остаточно демократію в Україні.

І все це відбувається дякуючи одні команді – Зеленського, який поставив Медведчука та Коломойського вище Української Держави”.

На українського президента Володимира Зеленського готують замах великі олігархічні клани.
Цю інформацію повідомляють “Акценти”.

Відразу після вступу на посаду президента Зеленський оголосив про намір вести безкомпромісну боротьбу з олігархами і нечесними на руку політиками, які грабували Україну понад 20 років. Будь-які спроби домовитися головнокомандувач відкидав.

Коли бандити зрозуміли, що підкупом відбутися не вдасться, вони вирішили приймати більш радикальні заходи. Мова йде про усунення президента України. Незадоволених діями глави держави дійсно багато: олігархічні клани Порошенко і Ахметова, бойовики бандитів Труханового і Кернеса, львівські злодії в законі, що осіли в Дніпрі і Запоріжжі злочинці всіх мастей.

Наразі вживаються безпрецедентні заходи по захисту президента, чия охорона не втрачає пильності ні вдень, ні вночі. Україна отримала історичний шанс змінити себе, створити нормальне майбутнє для наших дітей і онуків. І такий шанс не можна упускати, а тому безпека Зеленського, як гаранта цього майбутнього, виходить на перший план.

Поліна — дочка олігарха Валентина Юмашева, вийшла заміж в 2001 році за Олега Дерипаску, що потрапив під санкції США. У них є двоє дітей — Петро і Марія. Дерипаска був замішаний в брудному скандалі з повією Анастасією Рибкою, яка зняла відпочинок з олігархом на яхті.

Дівчина з ескорт-сервісу Настя Рибка, яка разом з заступником прем’єр-міністра РФ Сергієм Приходьком та олігархом Олегом Дерипаскою каталася на яхті у Норвегії, в Instagram заявила про групове зґвалтування на судні, передає Корупція.Інфо

Про норвезький вояж повій з високопосадовцем та олігархом у своєму розслідуванні розповів опозиціонер Олексій Навальний. Після оприлюднення відео з ним Рибка ввечері 8 лютого опублікувала на своїй сторінці в Instagram два ролики, на яких заявила, що на яхті її нібито зґвалтували. При цьому видно, що вона ледь стримувала посмішку. Дівчина вимагала, аби Дерипаска на ній оженився.

Вже вранці 9 лютого Рибка заявила, що слова про зґвалтування – це жарт.

“Не пройшли тест на почуття гумору і інтелект? Рівно 5 відсотків розпізнали тролінг тупих баб в моїй заяві про зґвалтування, інші вирішили, що все “серйозно”. Радіти треба, що мужики на яхті відпочивають з дівчатами, а не гнобити їх за це”, – написала вона.

Відреагував на розслідування і представник Дерипаски. Він заявив про наміри судитися із Навальним через “дискредитацію репутації” олігарха.

“У соціальних мережах та ЗМІ поширилися брехливі звинувачення в нібито скоєнні Олегом Дерипаскою дій, що суперечать закону. Ці заяви не мають ніякого стосунку до дійсності, є плодом уяви групи осіб і одним з проявів спланованою замовної кампанії, спрямованої на дискредитацію репутації”, – наводить цитату російська агенція “Інтерфакс”.

“Олег Дерипаска буде захищати свою честь і гідність у судовому порядку”, – додали в олігарха.

Вдалося встановити і особу чоловіка, який привів ескорт дівчат до штабу Навального. Саме завдяки цьому випадку команда опозиціонера і вийшла на Рибку. Чоловіком виявився депутат від “Єдиної Росії” у Красноярському краї Сергій Толмачов. Політик сам підтвердив, що засвітився на відео поруч із дівчатами, але додав, що не був організатором акції, а опинився на місці “достатньо випадково”.

З 2 березня 2014 року Тарута керував Донецькою ОДА, а у жовтні 2014 був обраний народним депутатом. Вже під час депутатства, у 2015 році, за ініціативою Тарути відбулась перша зустріч українських олігархів у готелі «Хайят». Тоді, нардеп запевняв, що про політичний проект не йдеться – він хоче об’єднати сили великого та середнього бізнесу задля процвітання економіки країни. Офіційним результатами зустрічей стала декларація про співпрацю, підписана представниками українського бізнесу. Втім, з часу першої Хайятівської зустрічі, у ЗМІ не вщухали розмови про створення «партії Тарути». Лише весною цього року, політик офіційно заявив, що новій політичній силі таки бути. Про деталі нової партії та власне бачення вирішення конфлікту на Сході країни, нардеп розповів в інтерв’ю LB.ua.

Головна — Політика — 15 червня 2017, 20:00
Сергій Тарута: «Війна – це можливість утримувати владу»

Колись Сергія Таруту називали «олігархом». Раніше він володів значними активами – в тому числі корпорації «ІСД» -втім, після того, як проросійські бойовики захопили окремі території Донбасу, втратив значну частину бізнесу. Принаймні так він сам стверджує.

З 2 березня 2014 року Тарута керував Донецькою ОДА, а у жовтні 2014 був обраний народним депутатом. Вже під час депутатства, у 2015 році, за ініціативою Тарути відбулась перша зустріч українських олігархів у готелі «Хайят». Тоді, нардеп запевняв, що про політичний проект не йдеться – він хоче об’єднати сили великого та середнього бізнесу задля процвітання економіки країни. Офіційним результатами зустрічей стала декларація про співпрацю, підписана представниками українського бізнесу. Втім, з часу першої Хайятівської зустрічі, у ЗМІ не вщухали розмови про створення «партії Тарути». Лише весною цього року, політик офіційно заявив, що новій політичній силі таки бути. Про деталі нової партії та власне бачення вирішення конфлікту на Сході країни, нардеп розповів в інтерв’ю LB.ua.
Тереза Лащук Тереза Лащук Соня Кошкина Соня Кошкина Олег Базар Олег Базар
Facebook Twitter Google+
Макс Требухов

“У людей вже немає терпіння”

Чутки про ваш намір створювати власну партію ходили давно. Але з’явилася вона тільки нещодавно. Чому?

Тоді були тільки чутки. Я півтори роки займався тим, що намагався консолідувати здорові сили бізнесу, довести, що бізнес можна розвивати тільки, якщо розвивати країну. Перша «хайятівська» зустріч і була націлена на те, щоб сказати:«давайте обміркуємо, як має виглядати правильна модель України». В наших олігархів поки старі звички – вибудовувати відносини з першими особами і таким чином примножувати, чи захищати свій бізнес.Але їх, олігархів, капіталізація при цьому падає, в яких би хороших стосунках вони не були з владою.

Який наслідок мали ті «Хайятівські зустрічі»?

Після цієї зустрічі з’явилась інша, потім ще кілька приватних зустрічей. З них вийшла декларація. Але зараз ми бачимо, що йде тренд до розвалу країни, існуюча конфігурація в парламенті не дає нам шансів зупинити цей тренд.

Що значить «тренд до розвалу країни»?

Означає, що йде постійне зубожіння українського народу.

Хто у цьому винен?

Звісно, президент.

Не занадто серйозне звинувачення?

Де-юре, ми парламентська країна, але де-факто президент узурпував всі повноваження. Він є лицем головної політичної сили, яка сьогодні забезпечує повістку дня і вирішення питань у парламенті. Ми бачимо, що спекулюють на темі війни, на війні заробляють. Більше того, війна – це можливість утримувати владу.

Ви зараз стверджуєте, що владі вигідна війна?

Я кажу, що війна допомагає утримувати владу. Після закінчення війни одразу виникнуть чіткі конкретні питання. Влада більше не зможе маніпулювати, ніби будь-які протести – це російський сценарій, що всі незгодні – агенти Кремля.Треба буде говорити чого ми реально досягли, за що воювали і як тепер будемо відповідати перед сім’ями загиблих. Якщо Янукович залазив у кишені бізнесу – збирав підшкірний «жирок», то сьогодні залазять у кишені кожній сім’ї. Це той момент, коли у людей вже немає терпіння. Багато центрів соціологічних опитувань з якими ми працюємо, кажуть: саме зараз є всі ознаки соціальної революції, а вона дуже небезпечна.

Питання: що ж робити? Якщо хочеш жити комфортно – їдь з країни. Але якщо в тебе відповідальність перед країною більша, ніж бажання жити комфортно, то ти повинен цим займатись. Щоб змінити країну – потрібна влада, для влади потрібна політична сила, якщо політична сила – значить партія. Без цього інструменту важко впливати на зміни в країні.

«Всі, крім «Самопомочі», запрошували мене у свою партію, на достатньо серйозні позиції»

Хто з олігархів підтримує вашу партію?

Ніхто.

А Рінат Ахметов?

Ні, ніякого стосунку він до партії немає. Якраз «Опоблок» найбільше боїться нашої партії. У мене є багато інсайдерської інформації, я бачу як експерти, що працюють з «Опоблоком»,захвилювались.

Тобто, ви плануєте працювати в ніші «Опоблоку»?

Ми будемо працювати на всю країну, але в тому числі розуміємо, які проблеми хвилюють жителів Південного Сходу, чим він «хворіє» і як на це відповідати.

Який з вас суперник, якщо у вас рейтинг 0,0%? До того ж, на Південний Схід працює «Відродження», «Опоблок», «Наш край» тощо.

Вибачте, але я розумію, що таке «Наш край». Це – проект пов’язаний з владою,тримається на адміністративному ресурсі. Завтра ці люди підуть і все. «Опоблок» сам себе захистити не може, не кажучи вже про людей, їхні постійні«договорняки» з владою. «Відродження» – це що, національний проект? Ні, це все локальні проекти. А ми створили національний проект.
Наразі створюється багато нових політсил: «Рух нових сил», оновлений«Демальянс» тощо. Чим ваша партія від них відрізняється?

По-перше, у нас – сплав успішних людей…

Всі так говорять. Абсолютно всі. Щодо вашої команди, в ЗМІ називали прізвища екс-глави ЛОДА Миколи Кмітя, бізнесмена Андрія Гордейчука, нафтотрейдера Віталія Антонова.

Ви побачите незабаром усі обличчя. Зараз можу сказати, що в партії є Андрій Ніколаєнко (працював заступником Тарути, коли той займав крісло губернатора Донецької області, –LB.ua).

Якщо чесно, зі сторони виглядає так, наче ви – від нічого робити –створили собі партію.

По-перше, партія – не моя особиста. Там є багато людей, об’єднаних чітким баченням того, якою повинна бути Україна, якою – її програма. Це партія республіканського типу. Це – ідеологія, що розрахована на розвиток середнього класу, збереження національних цінностей, на те, щоб забезпечити можливість розвитку людської особистості, підприємницької діяльності. За основу республіканський тип партії бере обороноздатність – те,що нам необхідно у цей час.

Для чого створювати нову партію, чому б не взяти вже чинну? Навіть республіканських в Україні декілька. Тим більше, «новонароджена» структура не зможе взяти участь в позачергових виборах якщо, раптом, вони відбудуться.

Вибори – не основне, основне – побудова ідеологічної партії. Коли я прийшов у парламент, мене всі – крім «Самопомочі» – запрошували у свою партію, при чому на достатньо серйозні позиції. Але ти одразу береш на себе шлейф історії цієї партії, або людей, які там знаходяться. Тому краще створювати з нуля.

У нас зараз є біля 350 партій, але з цих 350 у виборах беруть участь близько 43. Давайте тепер розкладемо: чи є там достатньо серйозні люди з амбіціями, ресурсом, командою? Виявимо, що таких небагато. Гацько – так, але один в полі не воїн. Він точно сьогодні не може дати ту програму, в яку повірять люди, що готові виділити ресурси. Також проблема, що у них (в «Демальянсі», –LB.ua) немає практиків. Нам зараз потрібні люди, за якими стоїть історія успіху.

Макс Требухов
«Мінський формат неефективний, він не приведе до успіху»

Ви очолювали Донеччину ще на початку конфлікту на Сході. Яким зараз є ваше бачення вирішення військового питання?

Конфлікти потрібно вирішувати виключно мирним шляхом. Але зараз президент повністю сконцентрував цей процес на собі. При цьому, він не узгоджує питання Донбасу ні з парламентом, ні з тими, хто глибоко розуміє, що відбувається на Сході.

Тобто ви не згідні з Мінськими домовленостями?

Ні, я вважаю, що Мінський формат неефективний, він не приведе до успіху. Там (у робочій групі, –LB.ua) знаходяться люди, які далекі від Донбасу. Як можна вирішувати долю Донбасу, без людей які у цьому найбільше зацікавленні; тих, хто звідти родом?

І яку альтернативу ви бачите?

Зрозуміло, що на сьогодні немає довіри до президента, немає підтримки всередині країни, тому він не ініціює ніякі радикальні дії, які б могли вирішити конфлікт. Ми ж розуміємо, що проблема війни в Україні – також і питання геополітичного протистояння між Заходом і Росією, і без відповіді на ці питання війна буде далі продовжуватись. Тому важливо, щоб до переговорів підключилась Америка. Також, я б спершу провів вибори в окремих районах Луганської і Донецької областях.

Вибори до завершення деокупації?

У тій послідовності, яка є в Мінських угодах. Якщо ми проведемо вибори в окремому районі, можемо сконцентрувати туди всі сили – щоб брали участь українські партії, щоб була безпека, було відведене озброєння. Для цього потрібно про багато що домовитись у рамках «мінського формату». У тому числі,щоб Росія натиснула на бойовиків, щоб змінила керівний склад «ДНР-ЛНР». Бо на цих утвореннях навчились заробляти гроші. Росія заробляє, бойовики заробляють і, на жаль, є і в Україні такі люди, які на цьому заробляють. Тому, розуміючи хто заробляє, ми повинні на ці больові точки надавити, їх «забрати», і тоді вже вирішувати ситуацію.

Макс Требухов
Так ви підтримуєте концепцію Мінських угод?

Так. Альтернативи немає і не буде.

Ви самі собі суперечите. Кажете, що «мінський формат» неефективний, він не приведе до успіху» і тут же пропонуєте його дотримуватися.

По-перше, ми не знаємо про що вони домовляються (в «нормандському форматі»,–LB.ua). Зі сторони німецьких і французьких колег я чув багато претензій до України. Але суспільство цього не знає.

Яких претензії?

Президент України не виконує домовленості, які на себе бере. В рамках тих переговорів, які відбуваються в «нормандському форматі». Наші закордонні партнери кажуть: «Так, основні претензії у нас до Росії, але також є багато претензій і до України». Пройде час, наступить мир і через чотири-п’ять років ми дізнаємось речі, які шокують українське суспільство. Я впевнений, якщо серйозно взятись за вирішення конфлікту, можна відновити кордон і реінтегрувати Донбас.

Як це зробити, поки там стоять російські війська?

Нам західні партнери допоможуть натиснути на Росію, щоб вона забрала війська.

Поки не виходить.

Так, поки не виходить. Я ж кажу: є конкретні претензії. Наприклад, контрабанда. Я також спілкуюсь з представниками ОБСЄ, вони кажуть:«Ви звинувачуєте, що бойовики починають першими стріляти, але повірте, у нас є факти коли і Україна провокує ситуацію». Ми з вами не на передовій, я не готовий на 100% відповідати за цю інформацію. Але, якщо дуже хотіти і не займатись питанням АТО факультативно, то питання можна вирішити. Ви подивіться, як часто відбуваються зустрічі у Мінську – раз-два на місяць. Якщо нас це питання хвилює, переговори мають відбуватись постійно. Нещодавнє рішення в Гаазі кому в мінус? Україні, звісно. Ми не змогли за увесь цей час зібрати достатньо фактів, які б підтверджували, що Росія країна, яка допомагає терористам, сама скеровує туди бойовиків. Чому ж ми це не довели? Так само і у Мінську – в робочої групи немає команди домовлятися. Тому все і стоїть на місці.

Макс Требухов
«Українська влада не здатна привести країну до миру»

Все вищесказане не скасовує того факту, що першопричина війни –російська агресія і просто внутрішніми рішеннями ми не можемо цю проблему вирішити.

Що сказав Пайєт? Він сказав наступне – корупція у вашій країні ще більша загроза, ніж російські танки. Захід намагається нам допомагати, вони дають гроші, але все розкрадається. Те, про що ми домовляємось у рамках«мінського формату», Україна не виконує.

Так що ви пропонуєте, провести вибори на окупованих територіях?

Ні, звісно. Але якщо президент затвердив такий план дій – це обов’язок України. Чи ні? Якщо Мінські домовленості у такому вигляді були ратифіковані Радою Нацбезпеки ООН, що ж робити?

Саме те, що робить українська влада – вимагати контролю над кордоном і виведення російських військ.

Українська влада не здатна привести країну до миру. Наразі я впевнений,головне – довести, що ми у стані трансформувати країну, що ми консолідуємось і виконуємо свої обов’язки. Для цього потрібно трансформувати повністю Мінську групу і всі підгрупи, зробити її постійно діючою, кожного дня збирати докази російської агресії. Треба наполягати, щоб як мінімум, «забрали» Захарченка і Плотницького, бо поки вони там, буде війна.

Вони ж не суб’єкти..

Повірте, у них достатньо повноважень, щоб провокувати. В ОРДЛО не все так лінійно, як ви думаєте. Там багато вожаків, і кожного є свій візаві в Росії, причому дуже серйозний. Кожен з них заробляє. Я знаю де ці больові точки, на що тиснути, щоб забрати конкретних людей.

Макс Требухов
Тобто ви маєте якісь контакти з бойовиками?

Контактів немає.

А як ви плануєте «забирати» їх?

Ну є ж багато інформації, в тому числі і від тих людей, які там знаходяться. Вони розповідають про конфігурації, про те, що реально відбувається. Також і розвідка є.

«Будинок Ахметова теж захоплений»

Хто з представників так званої старої «донецької еліти» зараз хоч якось впливає на ситуацію в ОРДЛО?

Ніхто. Це легко визначити. Подивіться у кого захопили дім.

Все-таки, будинок Ахметова довго не захоплювали.

Не захоплювали, бо він на окраїні, та й боялись, бо там серйозне укріплення. Але наскільки знаю, зараз будинок Ахметова теж захоплений. Усі донецькі поїхали, їх офіси захопили, все розграбували.

Але ж у Плотницького, Захарченка та інших вождів бойовиків є історія стосунків з донецькими олігархами.

Я не знаю наскільки вони пов’язані, бо ті люди, які зараз при владі, раніше були маргіналами – працювали на ринках.

Якщо взяти Луганську область, то там багато людей, які працювали з Єфремовим, наприклад.

Можливо. Але ось що я точно знаю – коли це все почалось, росіяни ні на одну серйозну людину, крім Ходаковського (Олександр Ходаковський – голова«служби безпеки» так званої «ДНР», колишній командир спецпідрозділу СБУ «Альфа»,–LB.ua), ставку не зробили. І то, Ходаковського якого одразу викреслили зі списку, бо боялись: з розумними небезпечно зв’язуватись. Тому, поставили на тих, кого ніхто не знав. Їм дали зброю і сказали «грабуйте». Ті прийшли до впливових колись людей в області і сказали: «Ви тепер ніхто».

Як взагалі з’явився Захарченко? Ці «лідери» виросли з того, у кого було більше бандитське угрупування. Був «Оплот», «Восток», ще якісь угрупування.

Макс Требухов
Люди з оточення Януковича, які утекли в Росію мають якийсь вплив там?

Теж ні. Це не на 100%,але на скільки я розумію, в ОРДЛО боялись, що Росія може допомогти їм повернутись. Бойовики цього не хотіли, тому захопили і ті будівлі, які були власністю оточення Януковича. Він для них теж небезпечний.

А кримінальні авторитети, які були впливовими у регіоні до 2014 року?

Ні. Основна група кримінальних угрупувань в Донецьку до 2000 року вже трансформувалась в бізнес. Тому не можу сказати, що й до 2014 року на Донбасі був сильний кримінальний вплив.

Якщо доводити до логічного завершення мінський процес, потрібно робити ставки на когось.

Так, щоб була більш толерантна людина. Щоб ця людина точно була з Донбасу, але не з бойовиків. Наскільки я розумію, такий варіант обговорюється в«нормандському форматі».

Але хіба це не означатиме легалізацію бойовиків?

Треба порівняти – яке зло більше. Треба розуміти, які загрози несе конфлікт для національної безпеки країни, якщо ми його не вирішуємо. Якщо ми будемо продовжувати війну, постраждає не тільки Донбас, а вся Україна. Тим, кому було 11 років, коли почалась війна, зараз 14 – вони вже сформовані іншою,викривленою ідеологією. І це ті, хто потенційно буде йти руйнувати Україну, бо їх там цього навчають.

Так, є багато гострих моментів. Наприклад, амністія. Але треба розуміти, що будь-які домовленості, досягнення миру будуть болісними. Але найголовніше для нас – зберегти кордони, людей. Давайте подивимось на досвід Слов’янська. Там була гуманітарна катастрофа – не було ні медицини, ні продуктів, ні електрики, місто вимирало. Ми думали він довго буде заліковувати рани. Але за 2-3 місяці картина повністю змінилась.

Ключовим є контроль кордону. І заради цього можна йти на компроміси,єдине,щоб вони були не ціною національної безпеки України. Як тільки ми відновимо кордон, процеси підуть.

СІМ’Ї.

Сімейство Порошенків 1. Петро Порошенко, президент України 2. Олексій Порошенко, батько Петра Олексійовича, колишній депутат Вінницької облради 3. Олексій Порошенко, син Петра Олексійовича, народний депутат України, член президії партії «Солідарність».

Сімейство Балоги 1. Віктор Балога, народний депутат України 2. Оксана Балога, дружина В. Балоги, депутат Закарпатської облради 3. Іван Балога, рідний брат В.Балоги, народний депутат України 4. Павло Балога, рідний брат В. Балоги, народний депутат України 5. Василь Петьовка, двоюрідний брат В. Балоги, народний депутат України 6. Андрій Балога, син В. Балоги, мер Мукачевого.

Сімейство Королевських 1. Наталія Королевська, народний депутат України 2. Юрій Солод, чоловік Н. Королевської, народний депутат України.

Сімейство Льовочкіних 1. Сергій Льовочкін, колишній голова адміністрації президента Януковича, народний депутат України 2. Юлія Льовочкіна, народний депутат України

Сімейство Литвинів 1. Володимир Литвин, народний депутат України, колишній голова Верховної Ради України 2. Микола Литвин, брат В. Литвина, колишній голова Державної прикордонної служби України, генерал армії України; 3. Петро Литвин, колишній командир 8 армійського корпусу. 4. Іван Литвин, син В. Литвина, був кандидатом у народні депутати України

Сімейство Луценків 1. Юрій Луценко, Генеральний прокурор України 2. Ірина Луценко, дружина Ю. Луценка, народний депутат України.

Сімейство Матвієнків 1. Анатолій Матвієнко, народний депутат України 2. Сергій Березенко, племінник А. Матвієнка, народний депутат України, екс-голова ДУСі

Сімейство Добкіних 1. Михайло Добкін, народний депутат України 2. Дмитро Добкін, рідний брат М.Добкіна, народний депутат України.

Сімейство Корчинських 1. Дмитро Корчинський, лідер «Братства» 2. Оксана Корчинська, дружина Д. Корчинського, народний депутат України

Сімейство Богословських 1. Інна Богословська, екс-народний депутат України 2. Володимир Мельниченко, чоловік І. Богословської, народний депутат України.

Сімейство Соболєва-Голуба 1. Сергій Соболєв, народний депутат України 2. Владислав Голуб, зять С. Соболєва, народний депутат України.

Сімейство Клюєвих 1. Сергій Клюєв, народний депутат України 2. Андрій Клюєв, рідний брат С.Клюєва, екс-секретар РНБО.

Сімейство Калетників 1. Оксана Калетник, екс-народний депутат України 2. Ігор Калетнік, двоюрідний брат О. Калетник, екс-віце-спікер парламенту 3. Григорій Калетнік, батько І. Калетніка, екс-народний депутат України

Сімейство Дубневичів 1. Ярослав Дубневич, народний депутат України 2. Богдан Дубневич, рідний брат Я. Дубневича, народний депутат України.

Сімейство Ющенків 1. Віктор Ющенко, екс-президент України 2. Петро Ющенко, брат В.Ющенка, екс-народний депутат України 3. Ярослав Ющенко, син П. Ющенка, екс-заступник голови Харківської ОДА

Сімейство Матіосів 1. Анатолій Матіос – Головний військовий прокурор України 2. Марія Матіос – народний депутат України.

Сімейство Довгих-Горіних 1. Станіслав Довгий, екс-народний депутат України 2. Тарас Довгий, екс-народний депутат України 3. Олесь Довгий, син С. Довгого, народний депутат України 4. Ірина Горіна, теща О. Довгого, екс-народний депутат України.

Сімейство Тягнибоків 1. Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода» 2. Андрій Тягнибок, брат О. Тягнибока, екс-народний депутат України.

Сімейство Герег 1. Олександр Герега, народний депутат України 2. Галина Герега, дружина О. Гереги, екс-секретар Київради, колишній народний депутат України.

Сімейство Барн 1. Степан Барна, голова Тернопільської ОДА 2. Олег Барна, брат С.Барни, народний депутат України.

Сімейство Онопенка 1. Василь Онопенко, суддя цивільної палати Верховного Суду України, екс-голова Верховного Суду України 2. Євген Корнійчук, зять В. Онопенка, екс-заступник міністра юстиції.

Сімейство Костусєвих 1. Олексій Костусєв, екс-мер Одеси 2. Олексій Гончаренко, син О. Костусєва, народний депутат України.

Сімейство Білозорів 1. Оксана Білозір, екс-міністр культури, народний депутат України 2. Роман Недзельський, гендиректор палацу Україна – чоловік О. Білозір 3. Андрій Білозір, син О.Білозір, депутат Київради.

Сімейство Васюників 1. Іван Васюник, екс-віце-прем’єр-міністр України 2. Ігор Васюник, рідний брат І. Васюника, народний депутат України.

Сімейство Васильєвих 1. Олександр Васильєв, екс-народний депутат України 2. Геннадій Васильєв, рідний брат О. Васильєва, колишній в.о. Генерального прокурора України.

Сімейство Буряків 1. Сергій Буряк, екс-народний депутат України, колишній голова Державної податкової адміністрації України 2. Олександр Буряк, екс-народний депутат України, банкір.

Сімейство Вілкулів 1. Юрій Вілкул, мер Кривого Рогу 2. Олександр Вілкул, син Ю. Вілкула, екс-віце-прем’єр-міністр України, народний депутат України

Сімейство Франчуків 1. Анатолій Франчук, колишній голова Ради АРК 2. Ігор Франчук, син А. Франчук і колишній чоловік Олени Франчук, доньки Леоніда Кучми

Сімейство Кучми 1. Леонід Кучма, екс-президент України, переговорник від України у Мінську 2. Олена Пінчук, донька Л. Кучми 3. Віктор Пінчук, зять Л. Кучми і чоловік О. Пінчук.

Сімейство Збітнєвих 1. Рена Назарова, екс-депутат Київради 2. Юрій Збітнєв, чоловік Р. Назарової, екс-народний депутат України

Сімейство Пилипенків 1. Пилип Пилипенко, депутат Львівської обласної ради, батько 2. Володимир Пилипенко, представник України у Венеціанській комісії, екс-депутат Верховної Ради, син Сімейство Парубіїв 1. Володимир Парубій, екс-заступник голови Львівської обласної ради, батько 2. Андрій Парубій, голова Верховної Ради, син В. Парубія

Сімейство Панькевичів 1. Олег Панькевич, екс-народний депутат України, екс-голова Львівської обласної ради 2. Ірина Сех, екс-народний депутат України, екс-голова Львівської ОДА, сестра Олега Панькевича

СВАТИ

1. Петро Симоненко (КПУ) і Катерина Ващук, екс-народний депутат України

2. Андрій Деркач, народний депутат України і Володимир Литвин, народний депутат України

3. Віктор Пилипишин і Володимир Яловий

4. Борис Тарасюк і Микола Жулинський

КУМИ

Порошенко Петро, президент України. Куми: Віктор Ющенко, екс-президент України Оксана Білозір, співачка Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Бойко Юрій, народний депутат України. Куми: Дмитро Фірташ, співвласник компанії RosUkrEnergo Ганна Герман, екс-народний депутат України Деркач Андрій, народний депутат України Кум: Давид Жванія, екс-народний депутат України.

Кільчицька Ірена, екс-перший заступник київського мера Леоніда Черновецького. Куми: Аліна Айвазова, колишня дружина Леоніда Черновецького; Степан Черновецький, син Леоніда Черновецького; Ольга Богомолець, доктор медичних наук, професор.

Кличко Віталій, мер Києва. Куми: Палатний Артур, народний депутат України

Кучма Леонід, екс-президент України. Куми: Сергій Льовочкін, народний депутат України Юрій Павленко, народний депутат України Іво Бобул, співак Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Льовочкін Сергій, народний депутат України. Куми: Едуард Прутнік, Віктор Янукович

Луценко Юрій, Генеральний прокурор України. Куми: Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Мартиненко Микола, екс-народний депутат України. Кум: Давид Жванія, екс-народний депутат України

Медведчук Віктор, екс-глава Адміністрації президента Леоніда Кучми Куми: Володимир Путін, президент Росії Світлана Медведєва, дружина прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва

Павленко Юрій, народний депутат України. Куми: Леонід Кучма, екс-президент України Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка.

Піскун Святослав, екс-Генеральний прокурор і колишній народний депутат України. Куми: Сергій Винокуров, суддя Конституційного суду України Петро Мельник, екс-ректор Національного університету податкової служби України Дмитро Понамарчук, журналіст.

Поживанов Михайло, колишній заступник міністра економіки України Куми: Олег Надоша, екс-народний депутат України Андрій Клюєв, екс-секретар Ради національної безпеки і оборони Вадим Гуржос, колишній голова Державної служби автомобільних доріг України.

Рибачук Олег, екс-глава Секретаріату президента України. Куми: Олександр Третьяков, народний депутат України Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка.

Рудьковський Микола, екс-народний депутат України Кум: Віктор Уколов, колишній народний депутат України.

Стець Юрій, міністр інформаційної політики Куми: Юрій Луценко, Генеральний прокурор України Ірина Луценко, дружина Юрія Луценка, народний депутат України Петро Порошенко, президент України Марина Порошенко, дружина Петра Порошенка.

Третьяков Олександр, народний депутат України Куми: Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка Едуард Зейналов, колишній народний депутат України Дмитро Табачник, екс-міністр освіти і науки України Олег Рибачук, екс-глава Секретаріату президента Ігор Палиця, екс-голова Одеської ОДА.

Франчук Олена, донька Леоніда Кучми Кума: Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант».

Шуфрич Нестор, народний депутат України Кума: Ірина Білик, співачка

Ющенко Віктор, екс-президент України Куми: Микола Палійчук, екс-голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Микола Катеринчук, екс-народний депутат України Петро Порошенко, президент України Олександр Черевко, екс-голова Черкаської обласної державної адміністрації Оксана Білозір, співачка, Володимир Гришко, співак, Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант» Станіслав Аржевітін, колишній народний депутат України Сергій Буряк, екс-народний депутат України Анатолій Бурдюгов, екс-прем’єр-міністр Криму Давид Жванія, екс-народний депутат України Михайло Саакашвілі, екс-президент Грузії Ніно Ананіашвілі, грузинська балерина Петро Міхеєв, екс-голова правління банку «Україна».

Ющенко Катерина, дружина Віктора Ющенка Куми: Юрій Павленко, народний депутат України, Олександр Третьяков, народний депутат України.

Янукович Людмила, дружина Віктора Януковича, Кум: Вадим Писарєв, художній керівник Донецького театру опери і балету.

Яценюк Арсеній, екс-прем’єр-міністр України Кум: Андрій Пишний, голова правління «Ощадбанку»

Лідер «Батьківщини» навела цитати з проекту доповіді борду МВФ, який проходитиме 20 березня і буде присвячений українському питанню.

«По-перше, рівень корупції в Україні є надзвичайним. По-друге, є концентрація політичної та економічної влади в руках маленької групи людей. Тут мова йде про клановість та олігархократію», – зазначила парламентар.На думку Юлії Тимошенко, країна не може жити, коли всі навколо бачать, що корупція стала головним лейтмотивом життя української влади.

«Треба боротися і в нас є всі інструменти та можливості, але для цього нема керівника держави, який сам би був поза межами корупції», – зауважила народний депутат.

Юлія Тимошенко також наголосила, що на сьогодні Національна агенція по боротьбі з корупцією не справляється зі своїми обов’язками. Закон передбачає призначення зовнішнього аудитора, який контролюватиме і не даватиме агентству ухилятися від реальної боротьбі з корупцією, додала вона.

«За допомогою громадянського суспільства, міжнародних організацій була визначена людина, яка може стати аудитором Національної агенції з протидії корупції – це Роберт Сторч. Натомість, що робиться в парламенті та в президента? Вони знають, якщо прийде Роберт Сторч, то виверне все оточення президента і прем’єра. І всім стане зрозуміло, хто несе відповідальність за корупцію в країні. Саме тому олігархічні фракції заблокували його призначення на посаду аудитора і привели в парламент абсолютно невідомого Найджела Брауна», – розповіла парламентар.

На її думку, голосування за аудитора – це тестова річ: «Хто голосував за Сторча, за справжню боротьбу з корупцією, а хто за Брауна. Ось розкладка парламенту на корупційну та некорупційну».Імітацією боротьби з корупцією лідер «Батьківщини» назвала і ситуацію із затриманням голови Державної фіскальної служби Романа Насірова.

«Усі знали, що в його родини були гроші на заставу. Але Насіров – це лише виконавець, інструмент, якому дають команди президент і його оточення», – зазначила Юлія Тимошенко.

На її переконання, поки при владі олігархічні групи, боротьби з корупцією не може бути.

“Ми були в шоці в 2015 році, коли він почав будувати його на території археологічної пам’ятки впритул до самого парку “Феофанія”. Вже все готово, і я ще в більшому шоці”, – написав він.

За його словами, відпочинок в парку тепер контролюють собаки і камери спостереження.

“Паркани-паркани-паркани і служба безпеки Косюка, яка “вичіпляє” ще на підходах. Enjoy”, – додав він.

При цьому держава також несе витрати, пов’язані з підтримкою промисловості видобутку рудних та нерудних корисних копалин. Видатки Зведеного бюджету України на підтримку промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин протягом 2007-2015 років відображали висхідний тренд до 2012 року і низхідний тренд у наступні періоди (рис. 1). Ця ситуація пояснюється тим, що 2012 рік можна назвати роком відносної макроекономічної стабілізації, адже в цей період підприємства поступово відновилися від впливу кризи, в тому числі і у сфері видобутку рудних та нерудних корисних копалин.

Видатки Зведеного бюджету України для підтримки промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин у 2007 році становили 28 млн. грн., у 2008 – 43,3 млн. грн., у 2010 – 49, 8 млн. грн., у 2012 – 123,87 млн. грн., у 2014 – 65,22 млн. грн., а у 2015 – 63 млн. грн. Видатки Зведеного бюджету України для підтримки промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин у 2015 році порівняно з 2007 роком зросли майже у 2,5 рази, а порівняно з 2012 роком знизилися у 2 рази. Мова йде про обсяги бюджетної підтримки у поточних цінах. У порівняних цінах зменшення буде ще більшим.

Видатки Зведеного бюджету України для підтримки промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин в останні роки знизилися через те, що значна кількість видобувних підприємств знаходяться в зоні проведення АТО. Ще однією причиною зниження обсягів фінансування є загальна економічна рецесія в видобувних та переробних галузях національної економіки.

Як показує аналіз динаміки видатків Зведеного бюджету України на підтримку промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин – суми видатків є мізерними, що не сприяє забезпеченню належних виробничо-технічних умов господарського освоєння неенергетичних корисних копалин. Така ситуація пов’язана з тим, що держава не спромоглася сформувати інструментарій перерахунку частини гірничої ренти, яку присвоюють приватні гірничодобувні підприємства, у фонди відтворення мінерально-сировинної бази, зокрема в частині видобутку рудних та нерудних корисних копалин.

Приватні гірничовидобувні підприємства здійснюють видобуток корисних копалин, які є власністю українського народу, тому мають сплачувати рентну плату за користування надрами на порядок більших розмірів. Частина рентної плати має концентруватися у спеціальних фондах відтворення мінерально-сировинної бази, що дасть можливість державі на порядок збільшити обсяги видатків на підтримку промисловості з видобутку рудних та нерудних корисних копалин, особливо в частині екологічної реабілітації наближених до родовищ корисних копалин територій.

Василь Голян,
директор громадської організації