“Апостроф” зібрав листівки та привітання з Великоднем.

Христос Воскрес! Бажаю добра, процвітання та всіх благ. Нехай у душі панує тепло та спокій, над головою буде мирне небо, а поряд — рідні та друзі. Нехай благословенне свято принесе у вашу родину розуміння, гармонію та радість. Нехай усі сумніви, жалі та образи залишать вас назавжди, а залишиться лише щастя та любов!

Вітаю з Великоднем! У Світле Христове Воскресіння бажаю вірити, мріяти, сподіватися! Живіть із любов’ю в серці, цінуйте кожен момент свого життя та прислухайтесь до поклику серця. Нехай Господь захистить вас від бід та негоди! Нехай світле свято принесе благодать, спокій та щастя!

Христос Воскрес! Бажаємо вам Божої благодаті на кожен новий день. Нехай благословення зійде на вашу сім’ю, а Господь дарує міцне здоров’я і довге активне життя, сповнене радісних подій. Нехай поряд по життю будуть лише вірні, добрі та чуйні люди. Нехай береже вас Господь і відводить усі біди та неприємності від вашого дому!

***

Зі світлим святом Великодня! Нехай ангел-охоронець захистить від негараздів, а благодать Божа сповнить ваші серця!

Христос Воскрес! Бажаю весняного тепла у серці, процвітання, миру та благоденства.

***

З Великоднем! Бажаю Божого благословення на все життя.

Вітаємо з Великоднем! Нехай у вашому серці завжди живе кохання, а доля буде прихильною!

***

Христос Воскрес! Нехай цієї Світлої Неділі у вашому домі оселиться радість, любов і спокій.

Про це пише 24 канал.

Глава держави, зокрема, згадав військових та медиків, які зустрічають Великдень не з рідними.

Зеленський наголосив, що це свято символізує перемогу життя над смертю.

«А ми живемо у час, коли заради цієї перемоги відзначаємо Великдень вдома», – зазначив він.

«Однак в цьому немає нічого страшного, сумного чи гріховного. Насамперед тому, що це і є виконання християнського обов’язку, а саме – турботи і любові до свого ближнього», – підкреслив президент.

Й додав, що багато українців відзначають Великдень не вдома, а на передовій – у боротьбі за мир. А також – на медичному чергуванні у боротьбі за здоров’я та життя пацієнтів.

«Святкувати Великдень вдома для нас так само радісно. Адже поруч – наші кохані, діти, онуки, батьки, найближчі та найрідніші люди», – зазначив Зеленський.

Крім цього, глава держави побажав українцям гарного відпочинку, сонячної погоди та смачної паски, щоб усі були здоровими та щасливими.

«Нехай Великдень наповнить наші великі серця великою силою і добром для великих звершень. Хай принесе родинам великі злагоду та достаток, а Україні великий мир», – підсумував він.

Священики сподіваються, що церкви все ж не закриватимуть. Стверджують, мовляв, це не таке небезпечне місце, як супермаркети або спортзали. Під час богослужінь вони також обіцяють дотримуватися протиепідемічних заходів і відзначають, що в разі необхідності можуть приймати вірян і на свіжому повітрі.

Детальніше читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

У католиків Великдень пройде з обмеженнями
У неділю, 4 квітня Великдень відзначають католики, більшість із яких в Україні живе саме в західних областях, звідки, до речі, і почалася нова потужна хвиля коронавірусу.

Як розповіли OBOZREVATEL у секретаріаті єпископа римокатолицької церкви Закарпаття Антала Майнека, кількість людей у їхніх храмах буде обмежено.

“Нам з обласної адміністрації надіслали рекомендації, в яких ідеться про те, що в храмі має бути не більше однієї людини на 10 кв. м. Ми будемо це виконувати. Всім священникам розіслали рекомендації, вони вже повинні вирішувати, по скільки людей пускати на службу. Наприклад, у Мукачево в храмі одночасно можуть бути присутніми 100 вірян. Також ми просимо всіх, у кого є хоч найменші ознаки нездужання, не приходити в церкви, залишитися вдома”, – сказали OBOZREVATEL.

До слова, зараз Закарпаття вже місяць, як перебуває в червоній карантинній зоні. Тут введені суворі обмеження, аж до припинення роботи громадського транспорту.

Однак у великодні дні в регіоні планують провести більше служб, ніж зазвичай, щоб більше людей змогли відвідати храми. Крім цього, буде вестися і онлайн-трансляція.

Варто припустити, що і в інших регіонах католики не відмовляться від традиційних святкувань. Чи вдасться їх провести безпечно, покаже час.

Рішення щодо відзначення православного Великодня поки немає
На відміну від католицької, православна Пасха відзначається майже на місяць пізніше, свято цього року припадає на 2 травня.

І в Києві, наприклад, рішення щодо закриття або обмежень у роботі церков буде ухвалювати спеціальна комісія ближче до кінця квітня. Ймовірно, не поспішатимуть із остаточним вердиктом і в інших регіонах країни.

Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій Київської адміністрації і член міської комісії ТЕБ Роман Ткачук каже, що в столиці до 16 квітня діють обмеження червоної зони, тому на всі культові заклади вони поширюються згідно з постановою №1236 Кабміну.

“Там ідеться про те, що в церквах повинні дотримуватися санітарних заходів безпеки. Одночасно можуть бути присутніми не більше 1 людини на 10 кв. м. Також є обов’язковими маски й засоби обробки. Такі обмеження триватимуть до 16 квітня. Після цього будемо дивитися за ситуацією, можливо, переглянемо. Поки в нас іде зростання захворюваності. Щодня в лікарні госпіталізують людей у важкому стані”, – каже Ткачук.

Неофіційно в КМДА кажуть, що якщо ситуація з коронавірусом не піде на спад, то будуть розмовляти з церковниками про те, щоб служби проводити онлайн. “Але це в зовсім крайньому разі. Тому що навіть столична медицина вже не може впоратися з кількістю захворілих”, – повідомило джерело OBOZREVATEL.

У Тернополі ще теж не вирішили, чи будуть закривати церкви на Великдень. “Ми поки перебуваємо в помаранчевій зоні, у нас немає обмежень на служби в церквах. Але сказати точно, що буде 2 травня, ще не можемо. Наша комісія щотижня збирається, аналізує ситуацію і ухвалює рішення”, – сказали OBOZREVATEL в прес-службі Тернопільської мерії.

Минулого року в місті роботу церков на Великдень не обмежували, а просили священників самостійно регулювати і дотримуватися санітарних заходів, щоб не було великого скупчення людей.

В Одесі міська влада взагалі не збирається ухвалювати жодних рішень щодо обмежень на час великодніх свят. “Цим займається уряд і самі церкви. Ми туди взагалі не втручаємося”, – сказав OBOZREVATEL один із посадовців на умовах анонімності.

Водночас у “червоній” Одесі вкрай важка ситуація з коронавірусом, інфікованих пацієнтів нікуди госпіталізувати. Смертність зростає, а загальна статистика захворюваності майже така сама, як і в Києві.

В обласній адміністрації Івано-Франківська поки не знають, які обмеження діятимуть на великодні свята. “Ми ще в червоній зоні. Здавалося, що коронавірус уже йде на спад, але сьогодні захворюваність втричі вища, ніж напередодні. Тому все залежатиме від ситуації з пандемією”, – розповів один із посадовців.

Також він говорить, що з досвіду Різдва, коли хвиля хвороби буквально накрила область, до заходів на Великдень підійдуть більш строго: “Найімовірніше, буде рекомендовано священникам не пускати багато людей в храми. Богослужіння можна проводити на свіжому повітрі, онлайн. Звичайно, всі повинні бути в масках. Але якщо ситуація з коронавірусом буде критичною, багато хворих, смертей, то в такому разі доведеться вживати більш радикальних заходів. Люди повинні розуміти, що життя важливіше за все”.

Що кажуть у церквах?
У церковних колах обережно висловлюються про те, як проведуть великодні богослужіння. Там сподіваються, що таких суворих обмежень, як минулого року, цього разу не буде.

Владика Олександр Драбинко (ПЦУ) говорить, що поки ситуацію не обговорювали.

“Ми виконуємо всі приписи Київської обласної адміністрації. У нас іде дезінфекція рук, парафіяни обов’язково в масках, дотримується соціальної дистанції. Для цього ранкові літургії ми проводимо тричі, щоб усі охочі могли їх відвідати, але не було багато людей. Як потеплішає, можна служби проводити навіть на вулиці. Звичайно, є і онлайн-трансляції”, – каже Драбинко.

Також він сподівається, що влада не закриє церкви на великодні свята. “Церква – не таке джерело інфікування, як супермаркети, ринки”, – стверджує владика.

“Навіть у Німеччині, де все дуже строго, сказали, що на Великдень церкви не закриють. Але якщо вже так станеться, то будемо проводити служби на вулиці. З дотриманням соціальної дистанції, масками”, – говорить Драбинко.

В Івано-Франківській єпархії (УПЦ МП) нам відповіли, що те, як проходитимуть великодні богослужіння, залежить від ситуації з коронавірусом. “Ми поки що не знаємо, як будемо проводити служби. Все залежить від того, як розвиватиметься пандемія”, – сказали в секретаріаті.

Попри те, що ця область у червоній зоні, зараз часто на службах порушують елементарні заходи безпеки. Парафіяни й священники без масок, люди стоять щільно, без будь-якої дистанції.

Звичайно, у багатьох вірян обмеження через пандемію викликають негативні почуття. Люди скаржаться, що минулого року не могли потрапити на службу, а тепер знову те ж саме. Але потрібно розуміти, що коронавірус вибирає найбільш уразливих – літніх, хворих людей. А тепер ще й дітей. Тому не буде великим гріхом пропустити службу заради порятунку своїх близьких. Особливо зважаючи, що зараз достатньо способів побачити богослужіння як по телевізору, так і в інтернеті. Адже головне не форма, а зміст.

“Ми не дамо провокаторам організовувати масові заходи біля приходів”, – заявив радник міністра внутрішніх справ Юрій Тандіт.

За його словами, під час Пасхальних богослужінь в церкві зможуть перебувати не більше 10 людей – при цьому йдеться не про прихожан, а про священників та тих, хто допомагає проводити службу. Всі вони мають перебувати в масках.

Прихожани ж зможуть заходити до храму виключно після служби: по одній людині – у малих приходах, по двоє – у великих.

У випадку, якщо попри усі застереження, під церквами все одно збиратимуться скупчення людей, поліція реагуватиме у два етапи: на першому – попереджатиме громадян про порушення, на другому – складатиме на них адмінпротокол і штрафуватиме. Розмір штрафу за порушення правил карантину – 17 тисяч гривень.

“Сподіваюся, що великі Пасхальні богослужіння пройдуть відповідно до закону”, – додав пан Тандіт.

Тим часом в міністерстві охорони здоров’я нагадують, що багато людей заражаються коронавірусом саме в церквах – через закритий простір і скупчення людей.

Так, у Києво-Печерській лаврі виявлено майже 100 інфікованих коронавірусом, серед них – настоятель монастиря, двоє монахів померли.

“У місті Заліщики Тернопільської області саме священник став першим хворим на коронавірусну хворобу. Його госпіталізували лише через кілька днів, і невдовзі він помер у лікарні. Але перед тим священник контактував приблизно з 500 людьми. Нині Тернопільська область на третьому місці за кількістю захворювань”, – кажуть в МОЗ і додають, що такі випадки – не поодинокі.

“На Великдень йти й молитись біля храмів”

Минулого тижня МВС повідомило, що домовилось із Всеукраїнською радою церков про те, що релігійні служби відбуватимуться на час карантину без вірян, а на Великдень церкви не будуть збирати людей біля церков та у самих храмах.

У відомстві також розповіли, що церкви домовились не святити масово паски біля церков і не проводити служб біля храмів.

Предстоятелі Православної церкви України та Української греко-католицької церкви вже звернулись до вірян й закликали їх лишитись вдома на Великдень.

Натомість предстоятель УПЦ Московського патріархату Онуфрій, попри усі застереження, із таким закликом не виступив.

“У цей рік свято Святої Пасхи у нас особливе через вірусну хворобу, яка розповсюджується земною кулею. Тому сповіщаю вас, дорогі брати і сестри, що у храмах Пасхальні богослужіння будуть звершуватися”, – сказав він.

“Ті ж віряни, які прийдуть на богослужіння, стоятимуть і молитимуться на вулиці, дотримуючись усіх необхідних санітарних норм”, – додав Онуфрій.

Водночас олігарх Вадим Новинський, який вважається покровителем УПЦ Московського патріархату, нещодавно зустрічався з Онуфрієм і передав йому 850 тисяч захисних масок – їх роздаватимуть вірянам, які візьмуть участь у Великодніх богослужіннях.

Напередодні стало відомо, що у Новинського виявили коронавірус. Він повідомив, що почувається добре і симптомів хвороби не має.

Незважаючи на прикру ситуацію у світі, є добра новина – свято буде! Христова Пасха до нас прийде! Бо Пасху нам несе не людина, а воскреслий Христос, який переможно виходить із запечатаного гробу. Проте через специфічні обставини ми мусимо святкувати цей Великдень по-особливому. Закликаю вас усіх переживати пасхальну радість у колі домашньої Церкви – у своїх домівках.

Одягніть у Пасхальний день свій найкращий одяг, увімкніть доступні вам засоби телекомунікації і з тими самими жестами, тим самим співом долучіться духовно до Божественної Пасхальної Літургії. Майте перед собою пасхальний кошик, який ми посвятимо наживо наприкінці Божественної Літургії, і поділіться радістю з тими, хто поруч, не виходячи з дому. Зателефонуйте до своїх рідних і близьких, поспілкуйтеся з ними, аби цю пасхальну радість і їм донести.

Диспензи. Церква кличе вас залишатися вдома.

Церква, як мати і учителька, дбає про своїх дітей, про їхнє вічне спасіння, а також про їхнє життя і здоров’я. Тому, щоб допомогти нам глибоко духовно пережити цей час і водночас охоронити наше здоров’я і життя, наша Церква ввела особливі дозволи та диспензи (звільнення).

Насамперед, впроваджена диспенза від церковної заповіді, яка нам каже щонеділі і кожного свята брати участь у Богослужінні в храмі. У зв’язку з пандемією Церква знімає цей обов’язок і кличе вас залишатися вдома.

Друга диспенза стосується особливого обов’язку під час Великого посту – Святих Таїнств Сповіді та Причастя, як підготування до святкування Пасхи. Дбаючи про здоров’я вірних, Церква проголосила звільнення і від цього обов’язку та надає право виконати його впродовж місяця після закінчення карантину.

Зазвичай люди, які рідко, іноді раз на рік, приходять до храму, щоб висповідатися і запричаститися, саме цими днями традиційно проситимуть цих Таїнств. Я особливо звертаюся до вас – подбайте про своє здоров’я і свою безпеку.

Заохочую отримати прощення гріхів через акт досконалого жалю, – жалю за наші гріхи з любові до Господа Бога. А потім, коли настане слушний час, ми чекаємо вас у Святому Таїнстві Сповіді.

Окремо звертаюся до священнослужителів. Прошу вас суворо дотримуватися правил карантину. Адже вони продиктовані необхідністю зберегти життя і здоров’я людей.

Чим важливий і особливий Страсний тиждень, і який головний сенс великого християнського свята Великодня, пояснив богослов Максим Тимо в рамках зустрічі зі Спільнотою молодого подружжя, що діє при Церкві Преображення Господнього у Львові.

Для глибшого розуміння значення цих днів Максим Тимо запропонував прийняти пристрасті Господні з точки зору того, як вони стосуються кожного з нас, передає Дивен світ.

“Ми наділили найбільш християнські свята – Різдво і Великдень, сентименталізмом, який заважає розуміти їх глибинний сенс”, – зазначає богослов.

Зрештою, і страсті Христові люди сприймають крізь призму того, як важко Ісус страждав, які болі переносив, як нас терпів, наскільки йому було важко.

“Господь, якого продали, і який відкупив нас, слава Тобі”

Весь трагізм і гірка іронія останніх земних днів Ісуса в тому, що його продають – всі: хто як міг і за що кому було вигідно, розповідає Тімо.

Архієреї і священики продали його за вірність своїм релігійним переконанням. Вони не могли уявити собі Месію таким, як Ісус, бо мали власне розуміння, яким він повинен бути.

Понтій Пілат – за збереження стабільності в суспільстві і за зміст балансу відносин між релігією і державою. Він розумів, що Ісус невинний, але не захотів захистити Його, бо в тій ситуації, яка склалася, йому було це невигідно.

Воїни продали Ісуса за азарт поглумитися над беззахисною людиною. Адже їм не говорили, як саме повинні бичувати Його, а якщо вірити свідченням тогочасних авторів, покарання могло бути дуже жорстоким, а могло бути більш-менш стерпним. Але, оскільки солдати сприймали Його як бунтівника проти кесаря, то застосували найжорстокішу кару.

Прийнято вважати, що Юда продав Ісуса за гроші. Але в дійсності, це досить примітивне тлумачення. Те, що я досліджував демонструє, що він продав Христа за власне уявлення про Спасителя. Він хотів бачити Ісуса іншим, ніж він був: щоб проявив свою Божественну силу, щоб поборов римських солдатів, щоб на його захист зійшли ангели. А Ісус – йде на смерть.

І навіть найближчий учень – Петро продав Ісуса за свій страх, відрікшись від Нього.

Ісус страждав, щоб ми жили

Другий важливий аспект – Господа багато разів видають: Юда – Пілату, той – первосвященикам, вони – римській владі, народ – солдатам, а ті на глузування і на хрест, а Христос віддає Духа Богу.

Ця послідовність свідчить, що Ісус був готовий взяти на себе не просто якісь окремі гріхи, а відкупити нас від усієї системи гріха. Його смерть на хресті, всі страждання – це не окремий момент, а все його життя, від народження, було пожертвуванням для нас. Тому важливо розуміти, яким чином Ісус приймає на себе Божу волю. Адже розп’яття – це остання точка, радикальний крок.

“Для нас важливо розуміти, що прийняти Божу волю – це і є найвластивіше наслідування Христа. Ми не можемо повторювати Ісуса в Його страсті – це неймовірне для нас таїнство. Не постараємося якось емоційно це переживати, співчувати, тому що це для нас неможливо і навіть не корисно. Ми все одно не проникнемо в глибину Його страждань. Найважливіше виконати слова Христа: якщо хочуть йти за Мною – візьми свій хрест і йди. Не вигадуйте собі особливі подвиги, надзвичайні практики – від того ми не будемо цінні Господу. Прийміть лише те, що Бог кладе нам на плечі. Ісус не страждав для того, щоб ми страждали, а щоб ми жили повнотою Його життя”, – зазначає Тимо.

Богопокинутість, як відображення пекла

Ще один важливий момент, наближає нас до Великої суботи – Богопокинутість Ісуса на хресті.

Всі чотири Євангелія зображують життя Ісуса як нерозривне з Отцем – Він творить все в ім’я. А на хресті настає момент, коли Ісус визнає, що Батько Його залишив: “Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув?”. З богословської, екзистенціальної точки зору це найтрагічніший момент. Адже саме відірваність від Бога є тим, що ми називаємо пеклом.

Ісус переживає відторгнутість Бога, щоб ніхто з нас в житті більше не відчував цього. Він бере участь в наших стражданнях, розділяє смерть, приймаючи таку кару, яка на той час була найганебнішою.

Великдень переродження

Апогей християнської віри – Великдень. Всі релігійні тексти не зупиняють нас на темі страждань, а на темі воскресіння. Ісус помер, щоб вивести нас до нового життя.

Парадоксально і якщо за Великий піст з великою кількістю реколекцій, роздумів, сповідей, духовних вечорів, мобілізуємося духовно, то після Пасхи у нас настає духовне заціпеніння – а що далі? І настає період стагнації. Хоча насправді, якщо великий піст – це час відмови від певних речей, переосмислення життя, то Великдень повинен стати “засвоєнням” цього, християнським переродженням.

“Великодні свята – чи не найбільш улюблені дні в році. Ще з дитинства для більшості з нас дні святої Пасхи були, та очевидно й донині залишаються, наповненими особливою святковою атмосферою.

Природно, що серед іншого, цю атмосферу творять стародавні церковні та народні звичаї. Часто вони «підтримують» одні одних, часом – суперечать. І саме про це хотілося б коротко зараз згадати.

Як відомо, одним із основних обрядів Великодня є чин благословення та освячення Пасок, Пасхального Агнця, молока, масла та іншої поживи. Так вже в нас склалось історично, що на жаль, неймовірно глибока за своїм змістом, найбільш значима та святкова Літургія року – саме на Великдень – більше всього профанується. Замість логічного завершення Чотиридесятниці та Страсного тижня свідомою участю в Євхаристії, та в просто неймовірних нічних богослужіннях, які є реальним синтезом богослужінь всього року, швидше за все, напівсонні люди вистоюють лише заради того, щоб освятити кошики та якомога швидше сісти за стіл – «розговлятись».

Так у наслідку, з роками, все більше став помітним певний «зсув» мирянської свідомості. Оскільки для переконливої більшості з них не Літургія, а саме освячення Пасок стало центром Великоднього богослужіння, то немає нічого дивного в тому, що освячення яєць та калачів, у свою чергу, в народній свідомості не могло не трансформуватись у таку-собі псевдцерковну, а точніше – цілком язичницьку, антицерковну обрядовість.

Тут можна згадати неймовірну кількість обрядів і традицій, що супроводжують сам «ритуал» відвідання храму на Великдень. Для забобонних людей має значення все що завгодно, тільки не основне: коли саме треба прийти, де саме стати, якою рукою передавати гроші, скільки саме цих грошей має бути, якою рукою брати свічку, куди саме її потім ставити, або як принести додому. І головне не переплутати де в свічки верх, а де низ! Звичайно, для с християнина, для дійсно воцерковленої людини, всі ці речі повна маячня. Більше того, вірити в це – страшний гріх, порушення Першої Заповіді Господньої.

Інший різновид забобонів пов’язаний з асортиментом освячуваних на Великдень страв і речей. Нагадаю, що освячувати потрібно лише яйця, хліб (паску), молоко, масло та м’ясне. Однак слід пам’ятати, що за канонами Церкви, в середину храму категорично недопустимо заносити нічого м’ясного. Тому, якщо у вашому кошику є ковбаса чи шинка – намагайтесь не порушувати принципи церковного благочестя і залишайте все принесене перед храмом. Ніхто не вкраде.

Деякі вірні вважають, що харчові рештки з великоднього столу (крихти паски, шкарлупку яйця, шкірки від ковбасок) слід ретельно збирати і закопувати на городі. Чи справді це так? Ні, не так. Це, звісно, дуже добре, коли люди шукають додаткові способи благочестя. Однак, як навчають нас досвідчені духівники, не буде нічого гріховного в тому, що після споживання, ми просто приберемо залишки їжі точно так само, як це робимо з залишками всіх інших продуктів. Хіба лише пасхальні страви освячені молитвою? Зовсім ні. Ми молимось кожного разу сідаючи до столу.

У час тижня, що передує Великодню, у православних храмах молитовно згадують останні дні земного життя Спасителя нашого Ісуса Христа: Його страждання на Хресті, розп’яття та похорон. Унікальність цих днів настільки значна, що кожен день в церковній традиції називається святим та великим.

Унікальна храмова атмосфера занурює нас в таємницю страждань Бога заради спасіння кожного з нас. З давніх-давен дні Страсного тижня глибоко шанувались християнами. Віруючі проводили ці святі дні накладаючи на себе особливі аскетичні подвиги: вживали мінімальну кількість їжі, більшість часу проводили на молитві та виявляли особливу любов та турботу до потребуючих.

Богослужіння цього тижня неймовірно глибокі, змістовні та зворушливі. Крок за кроком вони відтворюють для нас усю історію страждань Спасителя, пригадують нам Його Божественні настанови, роблять свідками та учасниками здійснення Євангелії. Цьому особливо сприяють під час богослужінь особливі страсні піснеспіви та фрагменти з Святого Писання, котрі зачитуються на Утрені та Літургії.

В перші три дні Страсної седмиці звершують літургію Напередосвячених Дарів, а у Великий Четвер й Велику Суботу – літургію Святителя Василя Великого. У Велику П’ятницю Літургії не буває тому, що в цей день Сам Господь приніс Себе в жертву. Натомість цього дня відправляється інше богослужіння – Царські Часи.

У Православній Церкві є традиція на цей час навіть змінювати внутрішній вигляд самих храмів. Там де є можливість, кілька разів змінюють колір церковного облачення та риз священика на темний. Зазвичай, на час Великого посту прийнято переодягати жертовник, престіл та завісу в чорний колір. На час Страсного тижня церкву переоблачають у ризи багряних кольорів – фіолетових або темно-червоних – на спомин про пролиту на Голгофі кров Спасителя.

У Великий Понеділок Церква запрошує нас зустріти початок Страстей Господніх. На богослужінні згадується старозавітний патріарх Йосиф Прекрасний, що колись був проданий братами в Єгипетське рабство через заздрість. Він символізує собою Спасителя, що також йде на страждання через заздрість та злобу фарисеїв та книжників. Окрім цього в понеділок читають фрагмент з Євангелія, в якому розповідається про те, як Господь висушив неплідну смокву, цим засуджуючи лицемірних служителів, у яких вся побожність чинилась тільки на показ. Так само, як у неплідної смокви Господь не знайшов добрих плодів, так не давали плодів віри та благочестя ті, хто був для цього поставлений.

У Великий Вівторок осудження Христом фарисейської та книжницької братії лунає ще більш голосно та відчутно. Священнослужителі читають Євангельські фрагменти про те, як Спаситель в Єрусалимському храмі розповідав про подать кесарю, про воскресіння мертвих, Страшний суд, а також, притчу про десять дів та таланти.

У Велику Середу згадується жеритовний вчинок жінки-грішниці, яка своїми слізьми омила ноги Христу та намастивши дорогоцінним миром, волоссям витерла Йому ноги. Церква нагадує нам про те, що таким вчинком на вечері в Вифанії, в будинку Симона прокаженого, жінка пророче приготувала Пречисте Тіло Спасителя до погребіння. bogoslov.org. У цей же час Юда Іскаріотський, під виглядом турботи про бідних виявив своє грошолюбство, та вже ввечері цього ж дня вирішує видати Христа юдейським старійшинам за 30 срібняків. У Велику Середу на літургії Напередосвячених Дарів, після заамвонної молитви, в останній раз читається відома постова молитва Єфрема Сиріна з трьома великими поклонами.

У Святий і Великий Четвер у храмі згадуються найважливіші події з Євангельської історії, що відбувались у цей день: Таємна вечеря, на якій було встановлене Таїнство Причастя, омивання ніг учням, молитва в Гефсиманії та Юдина зрада. Саме в четвер у великих кафедральних соборах є традиція звершувати чин омивання ніг. Під час нього єпископ знімає з себе облачення та по черзі миє ноги дванадцяти священикам та обтирає їх платом. Предстоятелі Православних Церков під час служби четверга освячують святе Миро. Варити його починають, зазвичай, ще з понеділка. Саме цю речовину згодом використовують священики під час звершення Таїнства Миропомазання.

День Великої П’ятниці присвячено спомину засудження на смерть, хресних мук та смерті Спасителя. Богослужіннями цього дня Церква наче переносить нас на хресну дорогу Спасителя, ставить поруч з Хрестом Господнім де робить на свідками події Вселенського масштабу: Бог приймає страждання заради спасіння світу. Наче підсумовуючи все найважливіше, на утрені Великої п’ятниці прочитуються 12 страсних Євангелій. (Зазвичай, відправляється у четвер ввечері). У кінці вечірнього богослужіння Великої П’ятниці звершується обряд виносу Плащаниці. За звичною нам традицією, Святу Плащаницю обносять навколо храму та поставляють в храмі для поклоніння вірним.

На вечірній, при співі тропаря: «Благообразний Йосиф з древа зняв Пречисте Тіло Твоє…» священнослужителі піднімають Плащаницю (тобто зображення Христа, що лежить у гробі) з Престолу, ніби з самої Голгофи, і виносять її з вівтаря на середину храму в супроводжені світильників і при кадінні. Після обнесення навколо храму Плащаниця покладається на особливо приготованому столі (гробниці). Потім священнослужителі і всі богомольці поклоняються перед Плащаницею і цілують рани зображеного на ній Господа – пробиті ребра, руки і ноги. Плащаниця знаходиться на середині храму упродовж трьох (неповних) днів, нагадуючи цим триденне перебування Ісуса Христа у гробі.

У Велику Суботу Церква згадує поховання Спасителя, перебування Його тіла в гробі, та сходження душею до пекла для проповіді там перемоги життя над смертю, а благодаті над гріхом. В глибинах аду Господь визволяє з пекельних кайданів тих праведників, що очікували Його пришестя, а по цьому, вводить до раю розбійника, що покаявся. bogoslov.org. Богослужіння цього дня розпочинаються від самого ранку та продовжуються до захожу сонця так, що останні піснеспіви опівнічної відправи зливаються з початком урочистих пасхальних співів на Великодньої утрені.

В суботу звершується літургія Василія Великого, що розпочинається вечірнею. Після малого входу з Євангелієм перед Плащаницею читається 15 паремій, в яких зібрано основні старозавітні пророцтва і прообрази про Ісуса Христа – Спасителя та Відкупителя людства. Перед читанням Євангелії священнослужителі змінюють темне облачення на світле. Важливою частиною богослужіння є чин благословення хлібів та вина, що має звершуватися одразу після відпусту літургії. Цей обряд нагадує нам про ті часи, коли християни всю ніч у храмі очікували часу настання Пасхи. А оскільки цей день був часом суворого посту аж до самого Великодня, то для того, щоб придати богомольцям фізичних сил, церква благословляла їм трохи хліба та вина.

Так коротко та схематично можна описати богослужіння Страсного тижня. Будемо ж молити Господа, Який зволив сприйняти невинні страждання та померти заради нас, щоб через ці відправи ми так добре підготували своє серце до зустрічі з Воскреслим Христом, щоб коли настане Святий і Великий день Пасхи, ми сприйняли його своїм власним святом, днем, що символізуватиме й наше особисте воскресіння у вічності. Пустий гріб і Воскресіння можливі лише для тих, у кого була власна Голгофа.