Отримала продовження гучна історія, яка сталася наприкінці березня на київській вулиці Бойчука.

Нагадаємо, тоді соціальні служби разом із поліцією після анонімного дзвінка приїхали на місце та побачили, що в норі, викопаній у пагорбі, мешкає 36-річна Антоніна Пашковська разом із 5-місячним хлопчиком. Дитина була одразу вилучена та передана під нагляд лікарів, а жінка отримала від посадовців план дій щодо повернення хлопчика. За словами посадовців, ключова умова, за якої жінка може повернути собі немовля – це забезпечення належних умов проживання.

Від того часу минув місяць і журналіст ТСН.ua з’ясовував, що змінилося в цій історії. Вранці 25 квітня ми знову побували на вулиці Бойчука. Як з’ясувалося, в землянці, де мешкала Пашковська, на дверцятах висів мініатюрний замок, на наш стук ніхто не відгукнувся.

“Можете навіть не стукати, там нікого немає. Протягом останніх двох тижнів Антоніну ми тут не бачили, – каже мешканець сусідньої землянки. – Особисто я гадаю, що в пошуках кращого вільного життя та їжі вона поїхала на залізничний вокзал. Там для неї більше можливостей, там є благодійники, які безкоштовно годують”.

Про те, що не бачила Антоніну протягом тривалого часу, нам розповіла і місцева двірничка, яка прибирала сміття біля будинку №37 по вулиці Бойчука.

А ось одна з мешканок цього будинку каже, що після розголосу цієї історії спливли нові подробиці.

“Наш будинок, як бачите, розташований навпроти цієї нори, тому ми знаємо трошки більше. Подейкують, що про малюка соцслужбам розповіли самі ж подруги Антоніни. Їм або стало шкода малюка, або він заважав їм весело проводити час з Антоніною. Всі ми, мешканці будинку, дуже раді, що зараз дитина в безпеці”, – каже місцева пенсіонерка. Сама Пашковська раніше це спростовувала та припускала, що її “здали” саме мешканці цього будинку.

В соцслужбах райадміністрації Печерського району Києва нам розповіли, що протягом цього місяця Антоніна Пашковська жодного разу не з’явилася, щоб дізнатися про долю дитини.

“Мене звати Антоніна Пашковська, мені 36 років. Я родом із Кривого Рогу, в мене загалом три дитини. Старшій доньці, Віолеті, вже 13-й рік, вона мешкає зі своїм татом за кордоном, він далекобійник, тому забрав її з собою після повномасштабного вторгнення росіян. Середньому синові, Кирилу, зараз 6 років. Коли йому було 2 роки, то в мене його забрала моя мачуха та віддала своїй доньці, яка не може мати дітей. Сама я з дитячого будинку, мене взяли на виховання, коли мені було 2 роки. Потім мене вигнали з дому, мачуха сказала, щоб я не поверталася. Найменшому, Сашкові, 5 місяців. Я його народила в Києві 10 жовтня, але не тут, а в пологовому будинку. Після пологів так сталося, що мене відправили в Полтаву, в будинок матері та дитини. Але звідти я втекла, тому що там, як у концтаборі. Тут я перебуваю близько тижня, а загалом в Києві – близько 7 років”, – стверджувала Антоніна.

За її словами, в Києві у неї є чоловік, який мешкає з нею разом у землянці, але вона не має ні житла, ні роботи. На запитання про те, чи буде шукати роботу, жінка нічого не відповіла, лише уточнила, що може виконувати малярні роботи.

“Якщо мені дитину не повернуть, то скажу чесно – я піду здьорнусь, повішусь”, – резюмувала Антоніна та заплакала.

Зі свого боку в соцслужбах одразу підкреслили, що ситуація не така однозначна, як про неї розповідає Пашковська.

“Жінка йшла на контакт, розповіла про свою історію, розповіла, що втекла з реабілітаційного центру з Полтавської області тому, що там режим, правила внутрішнього розпорядку, є обов’язки у кожного члена колективу, можна було користуватися мобільним телефоном лише у відведені години. Зі слів жінки, фахівці центру допомогли оформити новонародженому синові свідоцтво про народження, декларацію з педіатром, обстежили його. За спостереженням фахівців, немовля (в землянці – Ред.) було недоглянуте належним чином, дитина жила в повній антисанітарії, мати його не мила, а протирала вологими серветками. Жінка розповіла, що годувала сина дитячими кашками, коли вона знаходила кип’ячену воду, яку приносили люди. Під час тривалого спілкування з жінкою і пошуку шляхів вирішення її проблем вона сама сказала про те, що не хоче і не може далі виховувати сина. Через деякий час вона сказала: “Напевно, так буде краще для сина” і написала заяву про відмову від дитини на начальника районного відділу поліції та начальника служби у справах дітей та сім’ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації”, – повідомляли соцслужби.