Частиною другою статті 12 Закону № 2136-IX установлено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Міністерство економіки України у Коментарі до Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» до статті 12 роз’яснює наступне:

«1. З дати набрання чинності Законом і до закінчення дії воєнного стану максимальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 24 календарних дні. При цьому працівникові можуть бути надані щорічні додаткові відпустки, соціальні та інші відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки». Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.

2. … Якщо працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, необхідно врахувати, що відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну».

Стосовно щорічної основної відпустки педагогічних працівників, то частиною чотирнадцятою статті 10 Закону України «Про відпустки» установлено, що керівним, педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Тому щорічна основна відпустка, в тому числі її частина, має бути надана педагогічним працівникам влітку у період літніх канікул учнів.

Разом із тим пунктом 2 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 346, передбачено виключний випадок, коли щорічна основна відпустка може надаватися протягом навчального року, а саме – у разі необхідності санаторно-курортного лікування, якщо це передбачено колективним договором.

Пунктом 4 Порядку № 346 також передбачається можливість надання відпустки не в канікулярний період. Зокрема установлено, що педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки, за умови її поділу, повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, а в окремих випадках, передбачених колективним договором, – в інший канікулярний період.

Щодо колективних договорів, то статтею 11 Закону № 2136 установлено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Тобто ця норма не є обов’язком сторін соціального діалогу.

Міністерство економіки у своєму коментарі до цієї статті зазначає, що з метою забезпечення захисту трудових прав працівників, роботодавцю доцільно перед прийняттям такого рішення провести відповідні консультації зі стороною працівників та поінформувати її про прийняте рішення.

Водночас частиною третьою статті 12 Закону № 2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

У зверненні листі, що отримують звернення від колективів вчителів, у яких повідомляється, що на сесіях місцевих рад приймаються рішення про зменшення відсотка надбавки за престижність праці для шкільних педагогів з 30%-20% до 5% від ставки заробітної плати. Також у листі зауважили, що для обчислення освітньої субвенції у 2021 році було застосовано показник середнього розміру надбавки за престижність педагогічної праці у розмірі 25% від ставки заробітної плати вчителя вищої категорії, що в цілому має забезпечити 30% надбавки вчителям усіх кваліфікаційних рівнів.

Тому, Профспілка працівників освіти та Міністерство освіти висловили сподівання у забезпеченні трудових прав учителів на місцях з метою збереження для педагогічних працівників надбавки за престижність праці в повному обсязі. «Розраховуємо на Ваше сприяння у забезпеченні трудових прав педагогічних працівників з метою збереження для них надбавки за престижність праці в повному обсязі та недопущення порушень норм законодавства про встановлення розміру такої надбавки керівником закладу загальної середньої освіти за погодженням з виборним профспілковим органом», – зазначають автори звернення.