Жителька Хуста, що на Закарпатті, 20-річна Моніка Кадар прийняла в себе вдома переселенця з Маріуполя Павла Гладковського. Незважаючи на те, що чоловікові майже 60 років, між ними спалахнуло кохання.
Історію закарпатки та її обранця розповідає місцеве видання “Карпатський об’єктив”.
Дівчина розповіла, що від початку повномасштабної війни планувала прийняти у себе вдома якусь родину із зони бойових дій, адже проживала сама у великому будинку.
“В перші дні березня до Чехії, де вже давно мешкає мій брат, виїхала мати. Батька в мене немає, він пішов із родини, коли була ще маленькою. Кілька років тому мама показала мені його на вулиці, та він навіть у наш бік не дивився. У нього давно нова родина і нашим життям він фактично ніколи не цікавився, до мене не навідувався”, – розповіла Моніка.
Спочатку у неї жила молода мама з двома дітьми із Київщини. Коли у столиці стало більш спокійно, вони повернулися додому. Потім дівчина прихистила одну бабусю з Херсонщини, яка згодом виїхала за кордон.
Виїхав з охопленого полум’ям Маріуполя
“Третім був Павло. Він приїхав у травні. Із палаючого міста його вивезли сусіди. В машині була вагітна жінка, і їх не дуже перевіряли. Сам Павло мав поранення і йому потрібна була медична допомога, тож через блокпости проїхали більш-менш спокійно”, – зазначає жителька Хуста.
Сам чоловік розповідає, що виїжджав з Маріуполя з уламковим пораненням плеча. Будинок, у якому він мешкав, стерто з лиця землі. Тому повертатися йому нікуди.
“Жив один, бо дружина померла від раку сім років тому, а доросла донька живе в Іспанії. Вона, до слова, на 17 років старша за Моніку. Їй 36. Я вже давно маю двох онуків… Мені в лютому буде 60. У місті, в якому пройшла більша частина мого життя, мене більше нічого не тримає. Отже, я радий, що тепер пустив корені на Закарпатті”, – говорить Павло.
Спочатку чоловік жив у Запоріжжі, а потім у Львові. Пізніше волонтери запропонували йому переїхати на Закарпаття, адже там з’явилося вільне місце.
Ставився як до доньки, а потім спалахнуло кохання
Чоловік пригадує, коли вперше побачив Моніку, то й не міг подумати, що між ними виникнуть стосунки. До молодшої на 40 років дівчини він ставився спочатку, як до доньки.
“Я побачив перед собою дуже молоду дівчину. Вона була відкритою і доброю, накрила для мене царський стіл! Я почувався неймовірно вдячним їй! Про якісь почуття і не думав, бо різниця у віці між нами – 40 років. Їй було 19, а мені – 59. Мене вражало, яка Моніка добра господиня, як з усім вміє майстерно впоратися, адже у неї і робота, і город, і сад, і домашні котики та песики… Та ще й я на голову звалився. Було трохи незручно, адже вона одразу заявила, що я житиму в неї безкоштовно. Почав допомагати їй у господарстві – лагодити огорожі, збирати врожаї, ремонтувати сантехніку, робити полички для кухні на спеції… Коли вона була заклопотана іншим, готував їсти. Із перших днів так склалося, що ми все робимо разом і дружно, ніколи не конфліктуємо, між нами взагалі не виникає непорозумінь. Такої гармонії в мене у житті ні з ким не було! Поступово почав до дівчини щось відчувати. Та про все вона сказала першою. Я навіть якось не смів думати про кохання… Але наші почуття виявилися взаємними і ми зараз дуже щасливі”, – зазначає Павло.
Сама Моніка зізнається, з чого розпочалося їхнє кохання.
“Два місяці ми жили, як чужі люди, хоча Павло допомагав мені у всьому. Та ставився, як батько до доньки. Але потім в одну мить все змінилося. Я сильно посварилася з братом по телефону і він взявся мене заспокоювати. Тоді ми вперше поцілувалися. А далі все пішло-поїхало. Через місяць після цього ми розписалися. Весілля не робили, просто оформили стосунки. Навіть фото на згадку не маємо! Зараз війна, не до святкувань ні мені, ні Павлові. Але свято на нашій вулиці буде, просто трохи згодом. Коли народиться наш первісток, на якого, власне, й чекаємо”, – заявляє вона.
Родичі дівчини були не в захваті
Друзі та рідні дівчини на стосунки із набагато старшим чоловіком відреагували з непорозумінням.
“Мама на мене сердита, навіть на розпис не приїхала. Два місяці ми не спілкувалися. Та стосунки вже почали налагоджуватися. Брат теж не в захваті, але сказав, що то мій вибір і моє життя… Просто просив добре подумати. А от подруги відвернулися. Спочатку думали, що я батька відшукала і він живе у мене, але потім були і насмішки, мовляв, дідуся собі знайшла. Та я не ображаюся. В житті ніколи й не чекала на багатого принца на білому “Мерседесі”. Своїм Павлом дуже задоволена, бо він ніжний, уважний, чуйний та добрий. Вірю, що ми проживемо разом довге і щасливе життя, і що все у нас завжди буде гаразд”, – підсумувала Моніка Кадар.
]]>