У ці хвилини увечері 21 грудня в небі відбувається унікальне явище, якого не було останні 400 років. Зійшла “Вифлеємська зірка” — максимально наблизилися одна до одної дві найбільші планети Сонячної системи Юпітер та Сатурн.

Це унікальне явище відбувається 21 грудня, в день зимового сонцестояння. На небесній сфері планети зблизяться на відстань 1/5 діаметра Місяця.

Юпітер та Сатурн почали зближуватися ще на початку літа 2020 року, а 21 грудня розглядатимуться майже як подвійна планета. Практично злиття планет можна побачити з будь-якої точки Землі.

Зазначимо, деякі вчені пов’язують “Вифлеємську зірку” з цим явищем. Так, німецький астроном Йоганнес Кеплер писав у 1614 році, що “Вифлеємська зірка”, згідно з історією Різдва, могла бути поєднанням Юпітера й Сатурна.

circa 1970: Neptune, fourth largest of the planets in our solar system. The atmosphere consists mostly of hydrogen and helium, but the presence of three per cent methane lends the planet its striking blue hue. (Photo by Hulton Archive/Getty Images)

Планета має ретроградну орбіту, що означає, що вона обертається в напрямку, протилежному до напрямку обертання Сонця. Крім того, орбіта Ніку розміщена під нахилом у 110 градусів. Розмір космічного об’єкта невеликий. Ніку має діаметр 200 км. Планета розташована за межами Нептуна у зовнішній області Сонячної системи.

Існує кілька версій, які пояснюють зворотній напрямок обертання Ніку. Можливо, у якийсь момент у минулому з планетою зіштовхнувся набагато більший об’єкт за масою. Також вважається, що Ніку могла бути втягнена в орбіту якогось іншого космічного тіла десь за Нептуном. “Це говорить про те, що у зовнішній оболонці Сонячної системи відбувається набагато більше того, про що ми знаємо”, – вважає доктор Метью Холман, астроном з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики, який був частиною команди, яка виявила Ніку.

Відкриття Ніку може допомогти довести існування “Планети 9” – ще однієї планети, яка нібито розташовується за Плутоном у зовнішній області Сонячної системи. Однак за словами NASA, доказів поки що недостатньо. “Ще занадто рано стверджувати, що там є Планета Х. Поки що занадто рано це прогнозувати”, – вважає Метью Холман. Нагадаємо, раніше група дослідників NASA з’ясувала, що Венера, можливо, протягом перших 2 мільярдів років свого існування була придатною до життя.

Планети обертаються навколо карликової зірки K2-72, віддаленої від Землі на відстань в 181 світловий рік у напрямку сузір’я Водолія. Зірка приблизно в половину менше Сонця і не така яскрава.

В основному діаметр планет на 20-50% більше діаметру Землі, і розташовані вони досить близько до своєї зірки. Повний оберт навколо неї вони роблять максимум за 24 дні. З більш ніж 100 нових екзопланет 4 можуть бути кам’янистими світами на кшталт нашого.

Дві з них знаходяться в зоні, придатній для життя, де може існувати вода у формі рідини. Хоча вони розташовані по відношенню до своєї зірки ближче, ніж Меркурій до Сонця, K2-72 не така велика і менш тепла, ніж наша, і зона, придатна для життя, у неї ближче. Тож вчені не виключають можливості, що на цих планетах могли скластися умови для зародження життя.

Нові планети були відкриті за допомогою космічного телескопа Kepler, але їх статус був підтверджений завдяки спостереженнями з земних телескопів, розташованих на Гаваях, в Каліфорнії та Арізоні.

джерело http://nv.ua/

Планети, які обертаються навколо двох зірок, є відносною рідкістю. В честь аналогічної планети з кіносаги «Зоряні війни» їх називають «татуїнами».

З моменту відкриття першої такої планети, виявленої телескопом «Кеплер» в 2011 році, було знайдено всього 10 татуїнів у восьми зоряних системах. Вчені пов’язують їх рідкість з тим, що такі планети вкрай складно бачити за допомогою наявних сьогодні телескопів, – повідомляють РІА «Новости».

«Приблизно половину року на цій планеті, який триває 550 земних років, на її небосхилі видно відразу три зірки. Два менш яскравих світила завжди розташовані близько одна до іншої, а третя зірка то зближується, то віддаляється від них. В той час коли ці зірки розташовані разом, вони породжують унікальні потрійні заходи і світанки, а в інших випадках захід одного світила супроводжується сходом іншого. В цей час день триває на цій планеті 140 років», – заявив Кевін Вагнер з Університету Арізони в Тусоні (США).

Вагнер і його колеги відкрили приклад вкрай незвичайного татуїна, який можна виділити в окремий клас екзопланет, спостерігаючи за цілим виводком молодих зірок на стику сузір’їв Скорпіона, Центавра і Вовка за допомогою телескопа VLT, встановленого в обсерваторії Параналь в Чилі, і інструменту SPHERE, здатного бачити теплову «тінь» планет.

Вчених цікавили дві речі: те, як часто зустрічаються татуїни і чи можна їх побачити безпосередньо за допомогою оптичних телескопів, у чому часто сумніваються багато інших планетологів. Спостерігаючи за приблизно сотнею молодих зірок у так званій асоціації Sco OB2, чий вік не перевищує 16 млн років, планетологи знайшли вкрай незвичайну відповідь на обидва ці питання.

Плодом їх пошуків стала зоряна система HD 131399 – сім’я з трьох молодих зірок, віддалена від нас на 319 світлових років. Велика зірка в цій системі майже в два рази важча Сонця, а менші світила обертаються навколо нього на відстані приблизно в шість разів більше, ніж відстань обороту Плутона навколо Сонця, дещо поступаються йому в масі.

Навколо більшої зірки на відстані 80 астрономічних одиниць, середніх дистанцій між Землею і Сонцем, обертається велика планета-татуїн HD 131399Ab, чия маса приблизно в чотири рази більше, ніж у Юпітера. Життя на її поверхні або на її супутниках навряд чи можлива – завдяки світінню трьох зірок її середня температура перевищує пекельні 850 °K (576 °С).

Відкриття планети в такій конфігурації зірок і в такому місці стали повною несподіванкою для вчених – за їх словами, найменші зрушення її орбіти в бік більшої зірки або пари менших світил дестабілізували б її і HD 131399Ab була б давно викинуто з системи.

«Поки незрозуміло, як ця планета виявилася в настільки далекій орбіті і в цій екстремальній зоряній системі, ми поки не можемо сказати, як її відкриття змінює наші загальні уявлення про планетні системи, що існують у Всесвіті. З іншого боку, її відкриття показує, що різноманітність їх «видового складу» помітно вище, ніж вважали багато колег. Татуїни ще слабо вивчені, і можна сказати, що їх може бути стільки ж, скільки і планет у самотніх зірок», – підсумовує Вагнер.