– А ви як думали вже про власних дітей? – почала розмову Марина.
– Та ні, ми вирішили, що поки почекаємо. – відповіла я.
– Так, тобі зараз 24, до 30 думаєш наpодити? – запитала вона та поглянула на мене. У той момент я подумала, що не вистачає тільки лампи, що буде яскраво світити мені в обличчя.
– Думаю так. – відповіла я невпевнено.
– Ага, зрозуміла, значить тоді Артур піде уже у перший клас, коли ти вийдеш у дeкрет. – сказала вона роздумуючи.
– А до чого тут Артур? – запитала я не розуміючи.
– А з роботою у тебе як? Зарплатня хороша? – запитала вона ігноруючи моє запитання.
– Для чого це? – запитала я, починаючи дратуватися від розмови.
– Та думаю, чи варто тебе хресною брати. – відповіла вона.
– А тепер, щоб стати хресною потрібно мати певний рівень заробітної плати? – запитала я.
– Зовсім ні. Просто, зрозумій, це не менш важливо. От Аня, взяла за хресну Оксану, а у тої своя дитина родилася, а потім ще одна, і от за 6 років Анина донечка подарунок отримала тільки на хрестини, бо ті кажуть, мов всі гроші йдуть на власних дітей і все тут.
– Ти хочеш, щоб твоя хресна задаровувала сина подарунками? – запитала я знервовано.
– Ні, просто не хочу, щоб мій син думав, що його хресна забула про нього, чи що не може піти з ним у цирк, бо у неї з’явилися власні діти. А тебе я знаю давно, от і думаю, що ти б чудово підійшла на цю роль.
Я відмовила, оскільки не хотіла брати на себе таку відповідальність. Напевно, моя відмова дуже образила її, тому ми не спілкувалися протягом багатьох місяців, поки я зі своєю подругою не зустріли її у кафе. Ми мило привіталися та розійшлися. Тоді подруга розповіла мені, що Марина з чоловіком розійшлася, але чоловік добрий виявився, подарунки купує, робить все, що потрібно, з дитиною гуляє й навіть у цирк та зоопарк водив.
Як же цікаво вийшло, що тепер обов’язки хресної виконує Маринин чоловік!