«Зараз ми в Україні повинні почати громадську дискусію про можливість бути громадянином декількох країн, потрібно чесно це сказати.

Однак ми не можемо навіть говорити про подвійне громадянство з Росією під час де-факто війни з нею. Ті, хто має російські паспорти, нехай їх здають, всі інші — давайте розмовляти», — сказав він.

За словами Клімкіна, для введення в Україні інституту подвійного громадянства повинен бути дотриманий ряд умов.

«Подвійне громадянство може бути тільки за чітких умов. Його не зможуть мати військові командири, воно не дає можливості обіймати певні посади», — додав міністр.

Глава МЗС України нагадав, що подвійне громадянство практикують в деяких країнах Європи.

«А у нас його носії порушують законодавство, хоча це ще не означає, що вони — злочинці. У АТО загинули щонайменше 11 громадян Угорщини», — зазначив Клімкін.

Зараз українське законодавство прямо забороняє подвійне громадянство для державних службовців. Міністр уже зазначав, що ця норма повинна залишатися в силі.

Відповідне звернення опубліковане на офіційному сайті СКУ, передає VIDIA.
Президент СКУ попросив у голови держави обґрунтування цього Проекту Закону та звернув увагу, що на його думку, законопроект обмежує права громадян України та не відповідає нормам Конституції України. Зокрема, порушує статтю 25, яка чітко говорить про те, що «громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство».
«Світовий конгрес українців як виразник інтересів багатомільйонної української діаспори, що є інтегральною частиною українського народу, закликає Президента України призначити публічні слухання для ґрунтовного обговорення на відповідному державному рівні Проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо реалізації права змінити громадянство за участю експертів та громадянського суспільства в Україні і діаспорі, включно й СКУ», — йдеться у листі Евгена Чолія.
Днем раніше Українська всесвітня координаційна Рада, яка так само представляє інтереси української діаспори по всьому світу, назвала зміни, запропоновані проектом Закону, шкідливими й небезпечними, як такі, що можуть призвести до втрати громадянства України сотень тисяч українських громадян, котрі багато років знаходяться у вимушеній міграції за межами Батьківщини.
«Без сумніву, необхідно вносити зміни в законодавство, щоб унеможливити громадянам інших держав або особам, котрі, окрім українського громадянства мають інші – ставати народними депутатами України, державними чиновниками найвищого рівня, що допущені до розподілу бюджетних коштів та прийняття політичних рішен.ь Події останніх років засвідчують, що громадянство інших країн часто використовується державними чиновниками в Україні для уникнення від відповідальності», — йдеться у заяву за підписом голови УВКР Михайла Ратушного.
«Водночас, в умовах масової міграції й зменшення чисельності населення України, що не припиняється: прийняття вказаних змін в системі законодавства України про громадянство може призвести до штучного вилучення з категорії українських громадян значної кількості наших співвітчизників, що проживають закордоном, або не зі своєї волі опинились на тимчасово окупованих територіях, але засвідчують свою приналежність до українського народу й українського громадянства», — наголошують в УВКР.
Нагадаємо, раніше громадське об’єднання українців у США Razom for Ukraine опублікувало звернення до Президента України Петра Порошенка із закликом відкликати поданий ним законопроект, що передбачає позбавлення українського громадянства тих осіб, які мають подвійне громадянство.

Отже, в понеділок 13 березня Петро Порошенко подав до парламенту проект змін до законодавства, спрямованих на боротьбу з подвійним громадянством.
Небачена швидкість – вже у вівторок, ще до того, як документ отримали профільні комітети та експерти ВР, проект включили до порядку денного, за це проголосували 234 депутати. А надвечір надійшло ще одне підтвердження того, що Банкова спробує якнайшвидше провести закон через Раду: до “Української правди” потрапив “темник” АП для народних депутатів з блоку Порошенка.
Цей документ пояснює, як нардепи мають захищати позицію свого партійного лідера та доводити корисність його ініціативи.
От тільки на практиці все значно складніше.
Варто принаймні розуміти ризики, які несе президентська ініціатива.
Повної заборони на подвійне громадянство в Україні немає: нині подвійне громадянство напряму дозволене у низці випадків.
Президентський проект також не містить заборони, але запроваджує покарання за подвійне громадянство. От тільки застосувати його буде можливо тільки вибірково.
Найлегше уникнути покарання тим, хто має російський паспорт – тож красиві слова про національну безпеку залишаться лозунгами. Головний удар – по тих, хто має громадянство країн ЄС.
Сотні тисяч мешканців Західної України одного дня перетворяться на порушників; подекуди їхня частка буде близькою до 90%.
А ще у Порошенка пропонують позбавляти українського громадянства всіх молодих кримчан – навіть тих, хто вважає себе українцями.
До того ж на Банковій примудрилися подати законопроект, який порушує міжнародні зобов’язання України.
Варто додати: сама по собі ідея позбавлення громадянства власників двох паспортів не є забороненою. Україна має право це робити так само, як це роблять декілька країн ЄС. Але як і щодо кого застосовувати цю норму – питання непросте.
І навряд чи воно має вирішуватися миттєвим голосуванням за президентську ініціативу.
Далі – детальніше.

Міф про подвійне громадянство
“У Конституції написано, що заборонено подвійне громадянство. А потрійне – не заборонено”. Цей вислів – один з “хітів” олігарха Ігоря Коломойського, який зізнався ще в 2014 році, що має паспорти трьох держав – України, Ізраїлю та Кіпру.
Переважна більшість сприймає заяву Коломойського буквально – принаймні, її першу частину, про те, що “подвійне громадянство заборонене Конституцією”.
Насправді це не так.
Більше того, в Україні нині напряму дозволене подвійне громадянство у низці випадків – і тимчасове, і постійне.
А на думці про його “незаконність” варто зупинитися окремо.
“В Україні існує єдине громадянство”, – каже ст. 4 Конституції України, додаючи, що детальніше питання громадянства описані в окремому законі. Саме ці п’ять слів стали фундаментом для міфу про заборону подвійного громадянства. Мовляв, “єдине” – це антонім слова “подвійне”.
Щоби спростувати цю думку, достатньо відкрити закон “Про громадянство”, на який посилається Конституція. Там наводиться визначення цього терміна:
єдине громадянство виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Отже, єдине громадянство зовсім не свідчить про заборону подвійного: це лише означає, що не буває громадян Криму, Києва чи Львова.
Більше того, ця стаття прямо передбачає, що громадянин України може мати підданство інших держав.
То про що ж йдеться зараз?

П’ять шляхів чесного відбору паспортів
Попри те, що написане вище, дозвіл на подвійне громадянство не є абсолютним.
Так, в Україні немає його повної заборони, але певна заборона все ж існує.
Згідно з чинним законом, “підставами для втрати громадянства України є… добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття”. Термін “добровільне” означає, що громадянин сам звернувся за отриманням паспорта.
З цього правила законом передбачено низку винятків – приміром, якщо наш громадянин(-ка) одружився з іноземкою(-цем), або для тих, хто має право на іноземне громадянство від народження.
Водночас ця норма – декларативна. Механізму позбавлення громадянства у держави зараз немає. Проект Порошенка додає їх до закону.
Законопроект, в разі схваленні, дає президенту підстави визнавати громадянина України таким, що добровільно втратив громадянство, якщо він отримав паспорт іншої держави. А щоби знайти таких людей, запропоновані шляхи перевірки.
Отже, держава планує відшукувати тих, хто:
взяв участь у виборах чи іншому голосуванні як громадянин іншої держави;
“скористався іншим правом” громадянина іноземної держави;
“виконав обов’язки” громадянина іноземної держави (будь-які!);
використав інший паспорт, щоби потрапити до України;
використав інший паспорт, щоби виїхати з України.
Шукати “порушників” Порошенко планує через запити до органів влади іноземних держав та їхніх публічних реєстрів, “на офіційних веб-сайтах, в офіційних друкованих виданнях” або за паспортом, який побачить у людини прикордонник.
Каратимуть також тих, хто нещодавно отримав український паспорт і не здав паспорт іншої держави – на них поширюються точно такі ж норми.
За логікою АП, всі знайдені порушники будуть автоматично позбавлені громадянства – байдуже, була людина громадянином України від народження чи стала ним лише рік тому. Звучить потужно. Але якщо перейти до конкретики, то виникає питання – як все ж таки офіційний Київ дізнається про те, що людина має інший паспорт? Звісно, крім очевидного варіанта, коли українець сам дає два паспорти під час паспортного контролю і зізнається: “я – порушник”.

Вибіркове покарання
Насправді чимало норм у проекті Банкової – утопічні.
Неможливо знайти “на сайтах органів держвлади” або “в ЗМІ” дані про те, що людина має два паспорти. Навіть якщо з’явиться указ президента умовної Угорщини про те, що Петро Петров став громадянином цієї країни, він не міститиме номера українського паспорта або інших посилань на те, який саме Петро Петров набув такого статусу.
Лишається два шляхи.
Перший – проводити обшук на кордоні, знаходити паспорт іншої країни зі штампами – і справа зроблена, передаємо документи до міграційної служби.
Другий шлях – надсилати запити до іноземних органів у тих випадках, коли українські спецслужби мають інформацію про громадянство конкретної людини. Зокрема, саме так НАБУ дістало інформацію про британський паспорт громадянина Романа Насірова.
Але є одна важлива деталь.
На практиці це означає, що ми зможемо забрати громадянство у тих, хто має румунський чи британський паспорт, а от українці-власники російського паспорта… уникнуть покарання.
І це не жарт, а сувора реальність.
Ключовим принципом закону – і нині чинного, і з президентськими змінами – є “добровільність”. Тобто карати треба тих “подвійних громадян”, хто отримав паспорти умисно, а не тих, хто став “подвійним” не з власної волі. Приміром, дитина, батьки якої є громадянами двох різних держав, зазвичай отримує два громадянства від народження.
Та звісно, на Банковій думали не про ці досить рідкісні випадки. Ключове питання – Крим. Його мешканців, як відомо, оголосили “росіянами”, не питаючи – просто поставили перед фактом. Після анексії не було потрібно писати жодної заяви для отримання громадянства. Для України, звісно ж, важливо не втрачати тих кримчан, які й досі вважають себе українцями – саме тому норма про “добровільність набуття другого громадянства” буде в усіх можливих законопроектах.
Але ця норма має також побічний ефект.
У переважній більшості випадків у росіянина не вийде забрати український паспорт.
“Головне питання – було набуття громадянства добровільним чи не добровільним. І цю інформацію про добровільність Україна може отримати виключно від РФ, у відповідь на офіційний запит. А Росія таку інформацію принципово не надає.
Таким чином, на практиці неможливо реалізувати цей закон щодо подвійних громадян Росії та України”, – каже в коментарі ЄП адвокат Ольга Поєдинок, кандидат юридичних наук, що опікується паспортною проблематикою.
Навіть якщо знайдений “подвійний громадянин” є українофобом, перевозить плакати Путіна і проживає в Харкові, він може легко обрати зручну для себе підставу, щоби уникнути покарання або оскаржити його в суді, якщо указ про позбавлення громадянства все ж буде підписаний.
До прикладу, можна сказати, що на початку 2014 року тимчасово проживав у Криму в готелі, зареєструвався там і був “паспортизований” разом з іншими. А ті, хто старші, можуть обрати точкою відліку 1991 рік і сказати, що зустріли розвал СРСР у Росії і також потрапили “під загальну гребінку”. Можна знайти й інші “легенди”.
Та найголовніше те, що не порушник має доводити це, а держава повинна довести “добровільність” отримання другого громадянства.
Такими є правила адміністративного судочинства.
Натомість українці, що мають громадянство Румунії чи Угорщини, такого шляху не мають. Київ з великою імовірністю отримає від цих держав відповідь на свій запит, та й варіант “жив між державами в 1991 році” не спрацює, коли йдеться про країни за межами колишнього СРСР.

В пошуках бунту
Ми не дарма згадали саме Румунію та Угорщину. Українці з громадянством цих держав – найбільша “група ризику”.
Президентський законопроект б’є перш за все по двох областях України – Буковині та Закарпаттю. Мешканці першої часто мають румунське громадянство. Другої – румунське або угорське. І це зовсім не виняткові випадки, адже обидві сусідні країни пропонують спрощену процедуру набуття громадянства.
В Берегівському районі частка повнолітніх українців, що мають паспорт Угорщини, не набагато менша за 100%. Загалом кількість українців, що отримали угорський паспорт в останні роки, перевищила 100 тисяч – такими є офіційні дані угорської влади.
Румунія натомість не розголошує детальні дані про українців, що стали її громадянами, але експертні оцінки коливаються між 50 і 100 тисячами. Загалом в Україні близько 150 тисяч громадян, що називають себе румунами, а румунську мову – своєю першою мовою.
Ще одна цифра: 92% населення Герцаївського району на Буковині заявили під час перепису 2001 року, що їхня рідна мова – румунська.
Не варто сумніватися, що майже всі вони вже отримали румунські паспорти за спрощеною процедурою.
Причому, що характерно, ці люди не емігрують до сусідньої держави. Але на Буковині кожен скаже, що румунський паспорт – це перш за все право працювати та вільно подорожувати до ЄС, тому відмовлятися від нього немає сенсу.
Все це, звісно, не привід для гордості нашої держави – радше навпаки. Але чи варто зараз ставити питання руба? Чи готові ми до того, що одного дня не лише окремі села, але й райони виявляться на 100% заселені тими, хто вже позбавлений громадянства, або тими, кого ми маємо позбавити його невдовзі? Адже багато етнічних румунів не бажатимуть відмовлятися від румунського громадянства.
“Отже, у нас лишаються села іноземців. І тут немає жодної подальшої автоматичності щодо їхнього правового статусу в Україні – у них навіть посвідки на проживання не буде, – нагадує Ольга Поєдинок. – Маємо бути готові, що це означатиме бунт на місцевому рівні”.
Повторимося: це рішення з боку держави буде повністю законним. Держава має право забирати громадянство у “біпатридів” – людей з двома паспортами. Але питання до Банкової: чи готові ми до наслідків, чи продумали їх хоча б на два кроки вперед? Виходячи з поспіху, в якому просувається “паспортний” законопроект; виходячи з того, що громадське обговорення було відсутнє, а моделювання наслідків для Буковини та Закарпаття ніхто й не думав робити – в цьому є обгрунтовані сумніви.
Ще два досить дрібні, але болючі для України моменти. Президентські юристи у своєму проекті примудрилися порушити зобов’язання України за Європейською конвенцією про громадянство. За цим документом ми не маємо карати тих, хто отримав громадянство за народженням або через шлюб з іноземцем. Про ці винятки на Банковій забули.
І другий момент, щодо Криму. Молоді кримчани, яким виповнилося 16 років і які вирішили отримати український паспорт, щоби жити в Криму як подвійні громадяни, не матимуть такого привілею – під них норми не передбачили.
Це, звичайно, дрібниці, які можна було б виправити до другого читання, але вони наочно характеризують нехлюйство, з яким у Порошенка поставилися до паспортного питання.

Зміни там, де вони не потрібні
І на завершення варто навести цитату з пояснювальної записки до законопроекту. Потребу його ухвалення у Порошенка пояснюють так: “Перебування громадян України також і в громадянстві іноземної держави, зокрема тих, які перебувають на публічній службі, створює певні ризики для національної безпеки України”.
Доведеться нагадати юристам адміністрації президента прописні норми законодавства.
Закон про держслужбу вже зараз прямо забороняє працевлаштування українців, які мають також друге громадянство (ст. 19). Якщо вже працюючий держслужбовець отримає паспорт іншої країни, це також означає для нього негайне звільнення (ст. 84.) З суддями ця норма врегульована ще вище – на рівні Конституції (ст.126). Якщо ж було бажання запровадити цю норму для місцевого самоврядування – то змінювати варто відповідний закон, а не закон “Про громадянство”.
Отже, “мета”, заявлена на Банковій, досягається і без цього закону, і без негативних наслідків, які з нього випливають.
Звичайно, не можна виключити, що все інакше: юристи Банкової чудово все це розуміють, а у Порошенка була зовсім інша мета – не ухвалити закон, а лише пошантажувати партнерів по коаліції. Але чи варто було йти таким шляхом?
Питання – риторичне.

Про це він заявив під час прес-конференції, новину повідомляє «Преса України».

Артеменко вважає, що одне громадянство не повинне стримувати українців. У звязку із чим він зареєстрував відповідний законопроект.

«Весь цивілізований світ, багато країн світу мають подвійне громадянство. У людей має бути можливість мати один, два, три, та хоч десять паспортів в залежності від тих юридичних умов, які у них є», – повідомив він.

Сам Артеменко підтвердив наявність у нього громадянства Канади та спростував наявність російського паспорта. При цьому він заявив, що наразі близько 100 народних депутатів мають паспорти інших країн.

Законопроект про подвійне громадянство був зареєстрований у парламенті під номером №6139. Однак текс документу наразі відсутній.

Зазначимо, що відповідно до Конституції України, в Україні діє лише одне громадянство. Однак законодавство не передбачає покарання за наявність паспортів інших країн.

Нагадаємо, лідер фракції «Радикальна партія» Олег Ляшко закликав жорстко карати за подвійне громадянство нардепів та державних службовців.

Для початку варто зазначити, що законодавство України не містить заборони щодо подвійного громадянства чи можливості мати друге громадянство. Стаття 4 Конституції України проголошує: «В Україні існує єдине громадянство», а п.1 статті 2 закону «Про громадянство України» деталізує принцип єдиного громадянства, який закріплений у Конституції: Окремі адміністративно-територіальні одиниці України (області, Автономна республіка Крим) не можуть мати свого громадянства; Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

З юридичної точки зору, якщо в Україні «існує єдине громадянство» та не визнається подвійне громадянство, це в жодному разі не може означати, що в Україні подвійне громадянство заборонено. Це означає тільки те, що у своїх відносинах з державою всі громадяни, які отримали друге громадянство, визнаються лише громадянами України. Крапка. Конституційне положення про принцип єдності громадянства покликане забезпечити єдиний правовий статус для всіх громадян України незалежно від того, де вони проживають і де перебувають у даний момент. Але й це не є забороною на подвійне громадянство в Україні. При цьому законодавство України передбачає можливість припинення або втрати українського громадянства. Читати за темою: Експати — важливий ресурс для України, не можна ігнорувати його, — Віолета Москалу Рішення про припинення громадянства приймається указом президента України (ст. 22 закону) на основі рішення комісії з питань громадянства (ст.23), прийнятого за клопотанням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства (ст.24), або за поданням про втрату особами громадянства України МЗС, дипломатичними представництвами та консульськими установами (ст.25). Ст. 19 закону передбачає також випадки, коли таке позбавлення неможливе. А саме в разі: Одночасного набуття дитиною при народженні громадянства України та громадянства іншої держави; Набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів-іноземців; Автоматичного набуття іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем; Автоматичного набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави. При цьому приклади застосування даної процедури невідомі.

Фактично дана норма стала «мертвим» положенням закону та просто використовується як «страшилка» про заборону подвійного громадянства, ніяк юридично не підкріпленого, бо ця норма стосується припинення або втрати українського громадянства, але не заборони подвійного громадянства. Наведу один приклад, щоб проілюструвати цю смішну законодавчу плутанину: якщо неможливо позбавити українського громадянства людину, яка автоматично отримала інше громадянство внаслідок одруження з іноземцем, тоді як це вписується в хибний аргументарій «заборони подвійного громадянства»?

З іншого боку, ст. 9 закону «Про громадянство України» передбачає серед умов для прийняття до громадянства України необхідність подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Що ж до прав громадян України, які мають інше громадянство, то, відповідно до ст. 20 закону, громадянин України, який сам не припинив своє українське громадянство або який не втратив українське громадянство через указ президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України. Виходячи з того, що ця українська законодавча плутанина та її суспільна інтерпретація потребує корегування, ми вирішили проаналізувати закордонний досвід щодо визнання або заборони подвійного громадянства. Що ж до конкретних деталей реалізації інституту подвійного громадянства на практиці, то його узаконення – загальна тенденція країн ЄС. Сьогодні країни Європи в питанні подвійного громадянства поділяються на чотири групи. Найчисленніша з них (18 країн) дозволяє подвійне громадянство всім, друга і третя групи (разом це 13 країн) дозволяють з певними обмеженнями. І тільки три країни ЄС забороняють подвійне громадянство в будь-яких його проявах – це Австрія, Литва і Естонія. Отже, законодавство ЄС не передбачає зобов’язання закріплення подвійного громадянства. Варто розглянути те, яким чином громадянство закріплене в законодавстві наших найближчих сусідів: Латвії, Польщі та Чехії.

Поправки, які вступили в силу з 1 жовтня 2013 року у Латвії, передбачають можливість збереження латвійського громадянства для громадян, які отримали громадянство іншої країни-учасниці ЄС, Європейської асоціації вільної торгівлі або НАТО, а також Австралії, Бразилії, Нової Зеландії. Можливість мати подвійне громадянство набули і особи, які отримали громадянство іншої країни, з якою Латвія уклала договір про визнання подвійного громадянства. Громадянство Латвії зможуть зберегти і особи, що раніше отримали громадянство неназваних країн, за умови отримання дозволу латвійського Кабінету міністрів. З 15 серпня 2012 року Польща дозволила подвійне громадянство та спростила надання його іноземцям. Новий закон скасував правило, згідно з яким кожен, хто хотів отримати польське громадянство, повинен був відмовитися від свого попереднього.

Також і Чехія з 1 січня 2014 року дозволила подвійне громадянство. Естонія як країна, що надто оберігає свою незалежність, забороняє подвійне громадянство. Проте воно існує. Читати за темою: В Україні остаточно узаконили біометричні паспорти Громадяни, які отримали громадянство Естонії за народженням, не можуть бути його позбавлені (ч. 3 ст. 5 закону про громадянство). Це дозволяє їм, на законних підставах, мати подвійне громадянство, хоча фактично законом це заборонено. А з 1 січня набула чинності поправка до законодавства Естонії, яка дозволяє дітям негромадян з народження отримувати естонське громадянство. Діти зможуть мати подвійне громадянство до 21 року, після чого від одного на вибір потрібно відмовитися. Україна може реалізувати інститут подвійного громадянства, застосовуючи кілька методів, що лише збільшує шанси на успішні законодавчі зміни.

Перший – це виключення із закону положень, що обмежують можливість наявності другого громадянства для іноземців, які б хотіли отримати українське громадянство. Другий – це застосування селективного підходу, як це зробила Латвія. Зокрема, формально дозволити подвійне громадянство для осіб, які: Набули громадянство держави-члена Європейського Союзу або Європейської асоціації вільної торгівлі; Набули громадянство країни-члена Організації Північноатлантичного договору; Набули громадянство країни, з якою Україна уклала угоду про визнання подвійного громадянства; Набули громадянство країн, які не описані у п. 1, 2 і 3, але отримали дозвіл зберегти громадянство України за рішенням Кабінету міністрів України, прийнятого відповідно до національних інтересів. Або ж ввести окрему статтю про подвійне громадянство.

Варто зазначити, що досі ключовим аргументом проти подвійного громадянства було побоювання поширення територією України осіб із другим російським громадянством. Варто визнати: така загроза дійсно існує. Навіть незважаючи на те, що подвійне громадянство формально заборонене в РФ. Однак із цією загрозою зіткнулася не лише Україна. Зокрема, інші східноєвропейські країни також мали враховувати цю загрозу у своїй політиці щодо подвійного громадянства.

При цьому вони знайшли «протиотруту» – адже викладені вище обмеження роблять неможливим спільне з російським громадянство. Розібравшись у законодавчих ініціативах, необхідною є публічна дискусія щодо можливостей подвійного громадянства, а також залучення провідних експертів та науковців для опрацювання всіх переваг та недоліків запровадження цього інституту в Україні. При цьому думка пересічних громадян України стосовно питання подвійного громадянства не має чіткої, єдиної лінії. Одні цілком підтримують «додаткове» громадянство, вбачаючи його чисельні переваги, інші таку можливість категорично відкидають. До прихильників подвійного громадянства належить переважно українська молодь, люди ж середнього та похилого віку з осторогою дивляться на дану перспективу. Хотілося б нагадати досвід ще однієї близької нам країни, хоча й вона знаходиться поза межами Європи.

Це Канада, яка дуже успішно використовує цей інструмент задля підсилення розвитку власного інтелектуального капіталу. Канада визнає подвійне громадянство та при наданні свого громадянства не вимагає від нових громадян відмови від інших громадянств. Наприклад, громадяни України, які переїхали в Канаду на постійне місце проживання, після закінчення встановленого терміну та за певних умов можуть отримати канадське громадянство. При цьому їм не потрібно відмовлятися від українського громадянства. Те ж саме стосується громадян інших країн. Христя Фріланд, міністр міжнародної торгівлі Канади прямо заявила нещодавно: «Завдання Канади – стати кращою і найпростішою країною для переїзду, життя і роботи для найрозумніших людей з усього світу». В тому числі й для українців. Чи здатна Україна поставити собі таку амбітну мету та реалізувати її?