Про це повідомили у Львівській ОВА.

Роман Гайковий
Мешканець села Підгір’я Золочівського району. Стояв на захисті України з 2014 року. Воїн був старшим навідником мінометного взводу мінометної батареї, сержантом. Загинув 5 грудня 2023 року в боях біля населеного пункту Стельмахівка Сватівського району Луганської області. У захисника залишилася дружина, сини, батьки та брати

Павло Горкуша
Мешканець села Клекотів Золочівського району. У листопаді 2021 року захисника призвали на службу за контрактом. Воїн був оператором-навідником розвідувального відділення розвідувального взводу. Загинув 8 грудня під час бойових дій у Бахмутському районі Донецької області. Захиснику було 22 роки.

Степан Максимів
Житель села Колоденці Жовтанецької громади. Воїн був розвідником-навідником 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини А-0998.
Загинув 1 жовтня 2022 року під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області. Відтоді вважався зниклим безвісти. У захисника залишились батьки та сестри.

Андрій Славич
Мешканець села Верхні Гаї Дрогобицької громади. Із початком повномасштабного вторгнення Андрій став на захист України. Служив у складі 103 бригади 67 окремого батальйону ТрО. Згодом перевівся у 12 бригаду спецпризначення «Азов» Національної гвардії. Воїн загинув 10 грудня внаслідок ворожого мінометного обстрілу на Луганському напрямку. Захиснику було 23 роки. У нього залишились батьки, дружина, діти та сестри.

Юрій Чорний
Житель села Братковичі Городоцької громади. Воїн обороняв Україну у складі 33-ої окремої механізованої бригади. Загинув 6 грудня 2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу на Запорізькому напрямку. У захисника залишилась мама, дружина, донька, син, сестри і брат.

Андрій Верещинський
Мешканець села Демня Тростянецької громади. Загинув у районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. Захиснику було 53 роки.

Олег Суровець
Уродженець міста Стрий. У вересні 2022 року був мобілізований. Був солдатом десантно-штурмової роти. Загинув 5 жовтня під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району на Донеччині. Захиснику було 33 роки.

Артем Шакарян
Львів’янин. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від окупантів. Після проходження навчань виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Загинув 7 грудня 2023 року.

Руслан Данілевич
Уродженець села Хорли Херсонської області. У 2015 році вступив до лав 79-го прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Згодом перейшов до складу 11-го прикордонного загону Східного регіонального управління ДПСУ. Захищав Україну на східному напрямку. Загинув 10 грудня 2023 року.

Віталій Вольгуцький
Загинув 15 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Пʼятихатки на Херсонщині. Військову службу захисник проходив у складі вч А1556. Понад рік воїн вважався зниклим безвісти.

У Маріуполі знайшли чергове місце поховання людей, які загинули внаслідок російської агресії. Цього разу могили виявили у Приморському район, біля колишнього кінотеатру “Комсомолець”.

Про це у своєму телеграм-каналі повідомив радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.

“Нелюди мають вимерти”
За словами Андрющенка, окупанти розпочали там своє славнозвісне “відновлення” та викрили нові могили. Вони, звісно, старі, але раніше тіла не були ексгумовані. Наразі триває процес ексгумації. Данні по похованнях росіяни передають до колишньої лікарні швидкої допомоги, каже радник, принаймні частково.

“Іноді здається, що цей жах ніколи не скінчиться. Це ще не дістались приватного сектору, де на кожному подвір’ї своє поховання. Моралі не буде. Окрім – русня має видохнути. Вся. До останнього нелюдя”, – підсумував Андрющенко.

Повідомили на сторінці громади.

Похорон відбувся у селі Струсів. Провести в останню путь прийшли односельчани загиблого, жителі громади, представники влади, духовенство, військовослужбовці.

“У пам’яті близьких Марʼян назавжди залишиться відважним патріотом, вірний присязі, який з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок – до останнього захищав Батьківщину. Вічна пам’ять Марʼяну та усім воїнам, які полягли в боях за нашу свободу та незалежність! Спочивай з миром, Герою!Герої не вмирають!!!”, – висловили співчуття в громаді.

Про це пише місцеве видання СарниNews.City.

Як відомо, Герой загинув 26 липня 2023 року.

За словами старости Ремчицького старостинського округу №6 Леоніда Доліда, куди входять і Тріскині, отець Василій відмовив у похованні, бо “не співслужить з ПЦУ”.

“Мама загиблого Івана Козельця звернулася до місцевого священика отця Василія, щоб дозволив відслужити у храмі літургію за загиблим сином. Хотіли, щоб відспівували священники Православної церкви України, але в храмі села Тріскині. Храм є сільський, жителі його всі разом будували в 1990-х роках. Проте він у категоричній формі відмовив. Потім обіцяв подумати та надати відповідь до 11 години ранку 29 липня. Вона знову до нього звернулась і він сказав, що храм для поховання не надасть”, – сказав Долід.

Щоб провести заупокійну службу, воїна в закритій труні везли за 14 км — у Свято-Покровський храм міста Сарни. Жителі Тріскинь кажуть, що це не перший випадок відмови священника рідним загиблих захисників. Леонід Долід запевняє, що реагуватиме на ситуацію та радитиметься з громадою щодо подальших рішень.

“Однозначно реакція на це буде. Люди вже говорять, що потрібно скликати збори, це питання вирішувати. Думаю, що завтра я зі священником зустрінусь. Можливо, правильно буде провести зустріч не лише з ним, а й з прихожанами цієї церкви. Оскільки вони підтримують священника в його рішеннях”, – додав староста.

Отець Василій почав служити у Свято-Миколаївському храмі УПЦ навесні 2022 року. Він наполягає, що жодних конфліктів з матір’ю загиблого воїна не мав.

“Мама загиблого вчора була в мене в дворі. Хлопчинку цього (загиблого воїна Івана Козельця — прим. авт.) я особисто знав ще до того, як священником став. І я не ворог ні родинам, ні людям. Я мамі сказав, що він є хрещений у цій церкві, було б дуже доцільно, і так само ж люди хочуть, щоб ми відспівували. Я сказав, що я з представниками ПЦУ не співслужу. Я просто поки не маю на це право такого. Доки в нас немає єднання, то ми не можемо разом співслужити”, – зазначив отець Василій.

На питання журналістів про те, чи міг він просто надати храм, священник відповів: “Але ж мама вже не наполягала на цьому. Я запропонував їй, що ми можемо відспівати. І в нас конфлікту ніякого не було. Я відмовив, тому що, рахую, і по деяких джерелах, це є спланована акція, щоб дальше розвивати тут ворожнечу”.

До слова, представники Сарненського РТЦК та СП з’ясували, що отець Василій не перебуває на військовому обліку. Тож йому вручили повістку на виклик у військкомат для уточнення облікових даних.

Про це йдеться в законопроекті “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Як тепер виплачуватимуть допомогу
Відтепер сума допомоги повинен дорівнювати двом розмірам щомісячної пенсії особи разом із надбавками, підвищеннями, додатковою пенсією, цільовою допомогою тощо.

Тобто якщо особа загалом отримувала 5 000 гривень, то на її поховання у випадку смерті буде виплачено 10 000 гривень.

Варто зазначити, що раніше був окремий аспект стосовно колишніх військових. Якщо померлий пенсіонер належав до війська, його родичам виплачували допомогу в розмірі трьох пенсій. Якщо родичі фінансово не могли організувати поховання, держава з цим допомагала.

У пояснювальній записці йдеться про те, що такі зміни необхідні для того, аби врегулювати державні видатки на поховання.

Хто може розраховувати на цю допомогу
У тексті Закону йдеться про всіх осіб, які підпадають під такі закони:

“Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”
“Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
“Про Кабінет Міністрів України”
“Про державну службу”
“Про Національний банк України”
“Про дипломатичну службу”
“Про службу в органах місцевого самоврядування”
“Про прокуратуру”
“Про статус народного депутата України”
“Про судову експертизу”
“Про наукову і науково-технічну діяльність”
“Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”
До кого звертатися за отриманням допомоги
Виплати здійснюються через джерела, які проводили виплату пенсій: Пенсійний фонд, органи соціального захисту чи органи місцевого самоврядування.

Якщо померла особа була застрахованою, потрібно звертатися безпосередньо до роботодавця, тому що саме він отримає цю допомогу від Пенсійного фонду.

Мешканця тимчасово окупованих територій чи ВПО можуть звертатися до будь-якого відділення ПФУ, тому що в них немає конкретної прив’язки до місця проживання чи реєстрації.

Про це пише ТСН.

У Польщі суд до довічного позбавлення волі засудив чоловіка, який жорстоко вбив свою кохану. Він спочатку побив жінку, а потім живцем поховав у могилі.

Суддя-голова Пьотр Горжела підкреслив, що “підсудний виявив зневагу до життя, діяв надзвичайно жорстоко й радикально”. Він зазначив, що злочин був спланований, а жінку заманили до місця, де вона загинула. Маріуш П. вбив її, тому що не змирився з розривом стосунків.

Суд у Сосновці не повірив поясненням чоловіка, який стверджував, що хотів лише налякати жертву, а ударів завдавав із метою самозахисту. Суддя Горжела підкреслив, що “жодна розумна людина не копає яму, щоб когось налякати”.

У потерпілої було 11 ран на голові. Однак експерти не змогли остаточно встановити причину її смерті. Вони вважають, що жінку поховали живцем, і вона задихнулася в могилі.

Маріуш П. не зможе подати прохання про умовно-дострокове звільнення, поки не відсидить 30 років. Вирок не є остаточним. Адвокат засудженого заявив, що подасть апеляцію.

Двох інших фігурантів справи визнали винними в перешкоджанні слідству. Павел Б., який закопав тіло Моніки, був засуджений за це до шести років позбавлення волі. Лука В., який разом із Павелом втопив у ставку автомобіль, що належав жертві, був засуджений до одного року позбавлення волі умовно.

Моніка зникла 9 липня 2021 року. Вона мала виїхати з Явожніка в Сілезькому воєводстві на машині в напрямку свого родинного будинку біля Торуня. Там її сліди зникли. Сім’я не могла зв’язатися з жінкою. Її телефон припинив відповідати. Тоді Моніку оголосили в розшук.

Відомо, що потерпіла 2019 року познайомилася в інтернеті з 40-річним Маріушем. Розлучений батько двох синів і підприємець мав бізнес у Явожніку біля Завієрсце. Моніка виховувала доньку, згодом вона переїхала до свого партнера. Маріуш взяв її на роботу в свою компанію.

Однак у стосунках не все було гаразд. Незабаром Моніка повернулася до родинного будинку. За пізнішими свідченнями її найближчих родичів, за два дні до зникнення жінка прийшла до Маріуша, щоб розірвати стосунки. Після цього вона зникла.

Через п’ять днів, 14 липня, було знайдено її автомобіль. Білий Ford Fiesta був занурений у ставок. Його помітив рибалка. На машині не було жодних слідів, які могли б свідчити про те, що вона потрапила в аварію. З іншого боку, автомобіль був частково перефарбований, не мав номерних знаків, а ідентифікаційні номери були стерті.

У поліції не було сумнівів, що це були заходи, спрямовані на те, щоб ускладнити пошук власника автомобіля. Зберігся лише номер на рамі, який зрештою дозволив ідентифікувати власника.

Коли з’ясувалося, що білий Ford належить Моніці, яка вже кілька днів перебувала в розшуку, поліція затримала її співмешканця. В його будинку та майні був проведений обшук, проте там нічого не знайшли. Через два дні Маріуша відпустили, жодних звинувачень проти нього не висунули.

Родина жінки передала її щоденники до поліції. В них Моніка писала, що її партнер був агресивним і жорстоко поводився з нею. Він бив її по обличчю, тягав за волосся, душив і виливав пиво їй на голову. Описи були детальними.

Раніше Моніка також надсилала сестрі фотографії свого опухлого обличчя як доказ, що партнер її побив.

Маріуш тим часом запрошував журналістів до свого будинку, показував гардероб жінки та речі, які вона залишила. Він плакав і стверджував, що спустошений зникненням. Чоловік стверджував, що не заперечує проти перевірки на детекторі брехні. Проте слідчі не повірили йому та переглянули всі відео з камер спостереження. На одному з них вони помітили, як Маріуш пересувався на авто своєї коханої.

Один із робітників Маріуша Павел зізнався, що це він на прохання свого шефа позбувся автомобіля Моніки. Також він викопав яму глибиною 5 метрів, у якій і поховали жінку.

Труп Моніки знайшли 25 листопада 2021 року. На місце вказав Павел Б.

“Маріуш П., прибувши разом із Монікою до місця, завдав їй 11 ударів молотком по голові та кинув до ями. Потім він наказав Павелу Б. засипати яму. Він попросив знищити автомобіль жертви”, – повідомив прокурор Томаш Озімек, прессекретар Ченстоховської окружної прокуратури.

Озімек додав, що за висновком експерта, жінка, коли її засипали землею, ще була живою.

“Експерти дійшли висновку, що на момент поховання вона могла бути ще живою. Причиною смерті могла стати насильницька асфіксія через закупорку дихальних отворів і знерухомлення грудної клітки внаслідок поховання в землі”, – сказав він.

Про це повідомили у Національній поліції України.

“За попередніми даними, у могилі поховано не менше 17 осіб – цивільних та військових ЗСУ. Три тіла військовослужбовців слідчі вилучили у перший день роботи”, – повідомили в поліції.

За словами місцевих жителів, 13 квітня росіяни зібрали тіла загиблих по всьому району, потім привезли їх двома вантажівками до викопаної екскаватором 3-метрової ями та скинули туди. Після цього закопали загальну могилу та зрівняли танками із землею. Вони не залишили жодного знаку, що там масове поховання людей.

Заступник начальника Слідчого управління Головного управління Нацполіції в Харківській області Дмитро Сойма зазначає, що українські захисники загинули в бою.

“Як кажуть місцеві жителі, наші військові загинули в бою і їх тут поховали. Росіяни не поставили жодної позначки на могилі і не давали це зробити місцевим. Тільки на Великдень дозволили людям прийти на цвинтар. Люди знайшли три хрести і таким чином позначили периметр могили, прибрали бур’яни”, – сказав він.

Усі вилучені тіла направляють на судово-медичну експертизу для встановлення причин смерті.

Російські окупанти під час відступу мінують масові поховання українців, яких вони жорстоко вбили.

Про це 13 жовтня в етері телемарафону сказав очільник МВС Денис Монастирський.

Денис Монастирський повідомив, що майже в кожному звільненому населеному пункті України поліція знаходить місця масових поховань. Окупанти цинічні настільки, що мінують навіть могили закатованих українців.

“Щоб підійти до братської могили біля-будь якого міста, на жаль, нам доводиться викликати саперів”, – сказав міністр.

Денис Монастирський повідомив, що в 339 звільнених населених пунктах Донецької, Харківської і Херсонської областей поліція вже відновила роботу.

Масові поховання українців у звільнених населених пунктах
Російські окупанти, відходячи, залишають після себе масові поховання українців. Так було у звільнених Бучі, Ірпені Ізюмі, Лимані, Святогірську та інших населених пунктах.

Так, у звільнених населених пунктах Донецької області виявили 35 місць поховань. В одній із братських могил поховано кілька десятків військовослужбовців ЗСУ, а на другій локації спочивають більше сотні цивільних. Людей ховали родинами.

В Ізюмі масове поховання знайшли у лісосмузі. Там рятувальники спільно з іншими службами ексгумували 447 тіл.

Дружині Олександра Луцика вручено Прапор України, яким була вкрита труна, та Пам’ятний лист від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного як пам’ять про його жертовність та героїчний вчинок.

Шумська громада висловлює щирі співчуття рідним, близьким та бойовим побратимам з приводу важкої втрати.

Сьогодні, 15 травня, у Шумській громаді оголошено днем жалоби за загиблим військовим.

Про це днями написали в спільноті Archeology & Civilizations.

Пара – з доісторичної Висоцької – або Висоцького Культури, знайшли проховання біля с. Петриків біля Тернополя.

Микола Бандрівський, який проводив дослідження “поховання люблячої пари”, сказав: “Це унікальне поховання, чоловік і жінка лежать там, міцно обіймаючи один одного. Обидва обличчя дивилися одне на одного, їхні чола торкалися. Жінка лежала на спині, правою рукою ніжно обіймала чоловіка, зап’ястя лежала на правому плечі. Ноги жінки були зігнуті в колінах – лежачи на верхівці чоловічих розтягнутих ніг. Обидві мертві люди були одягнуті в бронзові прикраси, а біля голів були розміщені деякі гончарні вироби – миска, баночка та три загончики”.

Могилі – орієнтовно 3 тис. років. Жінку добровільно поховали живою, щоб супроводжувати чоловіка на той світ, вважають археологи. Фахівці з аутопсії кажуть, що не можна було б розмістити тіло жінки в таке любляче положення, якби вона вже була мертвою. Експерти кажуть, що ймовірно, жінка обрала померти та бути похованою разом з чоловіком.

Вони вважають, що вона могла випити отруту, коли залізла в могилу і обійняла свого коханого.

Про це міністр закордонних справ Дмитро Кулеба повідомив у Фейсбуці.

«Україна ніколи не кидає своїх. Ні живих, ні мертвих. МЗС знайшло солдатів з України, яких 80 років вважали зниклими безвісти. Це історія кількох українців, серед яких Іван Пастернак і його сім’я», – написав він.

За даними міністра, 8 червня 1941 року Іванові Пастернаку виповнилося 33 роки. До служби в армії він працював кравцем.

«22 червня 1941 року Третій рейх напав на СРСР, і всю територію України накрив морок Другої світової війни. Іван був мобілізований, потрапив у полон, а згодом його відправили до Німеччини», – зазначив Кулеба.

Рідні чоловіка про його долю нічого не знали, адже зв’язок з ним втратили. Як і сотні тисяч інших сімей, після війни вони отримали коротку звістку: «Пропав безвісти».

Уже в 2021 році в одному з районів Бремена на півночі Німеччини розпочалася підготовка до промислового будівництва.

Зазначається, що будівельний майданчик мав бути розташований на місці засипаного піском колишнього кладовища часів Другої світової війни. Місцевим це місце поховання радянських військовополонених і примусових робітників було відоме як «Російське кладовище».

Інформація щодо планів будівництва дійшла до українських дипломатів у Генеральному консульстві України в Гамбурзі.

«Звісно, ми розуміли, що кладовище ніяке не «російське», а радянське, і що серед радянських військовополонених та примусових робітників могли бути українці», – зауважив Кулеба.

Українські дипломати разом із місцевими активістами звернулися до місцевої влади та наполягли на важливості для України дослідження цього місця й гідного вшанування всіх жертв.

У результаті вдалося добилися припинка будівництва та проведення «ретельного історичного дослідження, яке розкрило сенсацію».

Як з’ясувалося, після завершення війни американська армія задокументувала на кладовищі 772 поховання, однак упродовж 1947-1948 років були перепоховані лише 456.

Згодом розкопки з невстановлених причин припинили, а саме кладовище засипали двометровим шаром піску. Таким чином, понад 300 поховань могли залишатися забутими та без належного вшанування.

«Завдяки роботі дипломатів, влада Бремена оголосила про початок масштабних археологічних розкопок. Робота розпочалася у серпні 2021 року», – відзначив Кулеба.

Зокрема дипломати організували поїздку п’яти студентів-археологів Київського національного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом кандидата історичних наук Тетяни Пастушенко. З 15 по 29 серпня вони взяли безпосередню участь у розкопках.

За даними Кулеби, саме українські студенти виявили перші знахідки (окремі кістки, солдатські номерні жетони). Серед них був і жетон № 14683, який знайшов студент Олександр Глущенко. Жетон належав українському солдату Івану Пастернаку.

Щоб знайти родичів чоловіка, дипломати звернулися до дослідників Національного музею історії України у Другій світовій війні. У грудні пошуки дали результат.

«Ми знайшли у Львові сім’ю Івана. Його доньку Марію Іванівну та трьох онуків, Василя, Лідію та Галину. Сказати, що вони були вражені, це нічого не сказати. Ну а ми виконали свою роботу, повернули пам’ять та справедливість», – зазначив Кулеба.

Крім Івана Пастернака, були знайдені ще двоє українських воїнів: уродженець Київської області Сергій Селик (Зелик), 1921 року народження, та волинянин Микола Ковальчук, 1915 року народження.

Родичів Селика спільними зусиллями з музеєм вже вдалося знайти. Пошуки родичів Ковальчука тривають.

За даними очільника МЗС, на розкопках ще лишилися неідентифіковані рештки, тож незабаром можуть з’явитися нові відкриття. Розкопки триватимуть до березня поточного року.

«Ця історія важлива з декількох причин. По-перше, ми повертаємо Україні Україну, нашу історію і нашу пам’ять. По-друге, перевертаємо громадську думку в Німеччині та ламаємо російський міф про те, що все «радянське» – це «російське», а відповідно, і всі хибні трактування про росіян як єдину «жертву» нацистської Німеччини, перед якою є «особлива відповідальність». Ми обов’язково забезпечимо гідне вшанування українців та інших військовополонених, рештки яких можуть бути виявлені у ході розкопок. Ми продовжимо вимагати належного визнання і вшанування їхньої жертви на міжнародному рівні», – наголосив Кулеба.

Міністр висловив особливу вдячність за співпрацю бургомістру Бремена доктору Андреасу Бовеншульте, історичному факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національному музею історії України у Другій світовій війні та колегам з Генконсульства України в Гамбурзі.

У Львові поховали воїна 80 окремої десантно-штурмової бригади Руслана Янковського, який загинув у 2014 році під час оборони Луганського аеропорту.

Про це 23 грудня йдеться у сюжеті ТСН.16:45.

Руслану Янковському було 27 років, коли він загинув. На фронт потрапив одним із перших. Був командиром протитанкового відділення. У серпні 2014 під час оборони Луганського аеропорту Руслан і ще кілька його побратимів загинули. Їхні тіла тривалий час ворог не віддавав, а коли це нарешті сталося, бійців поховали як невідомих. Руслана Янковського вдалось ідентифікувати лише після кількох експертиз.

“Коли вже брали аеропорт, то під час обстрілу він і загинув. Це сталося на окупованій території, тіла довго не могли забрати”, – сказав командир батареї протитанкових керованих ракет, побратим загиблого Вячеслав Кушнірук.

“Пройшло вже 7 років, не могли підтвердити чи загинув, чи пропав безвісти, чи був у полоні. Тепер хоч знатимемо, що він загинув і пишатимемось, що в нас був такий молодший сержант”, – каже технік батареї протитанкових керованих ракет 80 бригади Сергій Волошин.

Загиблу в масштабній аварії в Чернігівській області пару закоханих, 23-річних Ярослава Веремієнка та Вікторію Гурин, поховали 9 грудня.

Батьки нареченої були проти спільної могили. То ж Ярослава поховали в Борзні, звідки він родом, а Вікторію – у Мені, повідомляє radiotrek.rv.ua.

Ярослав був єдиною дитиною в сім’ї. Матері перед похороном стало зле, їй викликали “швидку”.

“Я не уявляю, як зараз усе переживає його мати. Він був спокійним і добрим, нікому в житті не чинив зла”, – розповіла знайома.

Трагедія сталася 7 грудня приблизно о 7:55. Маршрутний автобус із пасажирами, що рухався з Борзни в Чернігів, зіткнувся із фурою поблизу села Брусилів Киселівської громади. 13 людей загинули, серед них – водій маршрутки. Ще семеро скалічилися.

Новозаводський районний суд Чернігова на два місяці відправив під варту водія вантажівки Сергія Карповця, якого обвинувачують у спричиненні ДТП.

Із водієм маршрутки Олександром Мартиненком прощалися в Борзні 8 грудня. З рештою загиблих – наступного дня.

Про це повідомляють “Надзвичайні новини”.

Зазначається, що тіла сина та онука знайшла бабуся. Жінка пасла корову, а коли повернулась, то не побачивши рідних, кинулась їх шукати. У гаражі вона побачила сина і маленького онука повішаними.

Місцеві розповідають, що чоловік раніше мешкав у Росії. Він та дружина 5 років чекали на народження сина. Після того жінка повісилась, а чоловік важко це переживав. Люди переконані, що він вступив у якусь секту.

Секта вимагала жертвоприношень

Коли він переїхав до батьків на Хмельниччину, то запустив бороду та не стриг волосся. Дитину батько навідріз заборонив хрестити і поводився дивно.

Правоохоронці встановили, що батько спочатку намагався вбити сина струмом, проте дитина вижила, а тому він просто повісив сина і вчинив самогубство.

Ховали батька і сина без священика, оскільки чоловік – самогубець, а дитину не похрестили.

Похорон Скочкова-молодшого відбудеться 7 жовтня. Про це розповіла мама загиблого героя Оксана Скочкова, повідомляє “Громадське”.

«Він був гідним льотчиком, щирим, добрим, справедливим. Насті (сестрі — ред.) він замінив батька. Я просто не знаю… Його батько теж був таким. Він був гідним свого батька», — сказала Оксана Скочкова.

Загиблого курсанта Олександра Скочкова поховають завтра, 7 серпня, в Мелітополі. Йому було лише 20 років. Він пішов в авіацію слідом за своїм батьком Ігорем Скочковим, той був штурманом авіаційної ескадрильї гвардійської військово-транспортної авіаційної бригади ЗСУ.

Батько також загинув у небі: 14 червня 2014 року над Луганськом незаконні збройні формування РФ збили військовий транспортник Іл-76, внаслідок чого загинули 40 десантників і 9 членів екіпажу.

Скоков-молодший навчався на третьому курсі університету імені Кожедуба, він хотів стати штурманом, як і його батько. Але 25 вересня 2020 року загинув.

Курсанта одного разу запитали, чи не боїться він повторити долю свого батька, який загинув у небі. Тоді юнак заперечив, що в одну вирву снаряд двічі не влучає, повідомляє Арміяінформ. згодом з моторошною точністю повторив долю свого батька: обоє згоріли під час авіакатастрофи.

Нагадаємо, сьогодні, 6 жовтня, на майдані Свободи в Харкові відбулась церемонія прощання із 25 військовими, які загинули в авіакатастрофі АН-26. На ній були присутні близько 600 людей. Рідні сиділи на стільцях поряд із фотографіями загиблих. Їм підвозили для прощання труни.

Також Президент Володимир Зеленський підписав указ про нагородження 27 військовослужбовців, що знаходилися на борту літака, що розбився під Чугуєвом літака, медалями “За військову службу Україні”. 26 військовослужбовців нагороджені посмертно. Указ про це опубліковано на сайті глави держави.

Сьогодні президент з дружиною взяли участь в церемонії прощання з 18 загиблими курсантами та сімома льотчиками.

Літак АН-26, на якому здійснювали навчальний політ, зазнав аварії 25 вересня біля 20:50, впавши на автодорогу Київ-Харків-Довжанський, неподалік від Чугуєва. На борту перебувало 27 осіб (20 курсантів і сім офіцерів Харківського університету Повітряних сил ЗС України ім. Кожедуба). 25 людей загинули на місці. Один курсант помер в лікарні і ще одному пощастило вижити. За фактом авіакатастрофи було розпочато кримінальне провадження.

Тіла померлих мають бути поховані з дотриманням таких вимог:

-їх треба обробити дезінфекційним хлоровмісним розчином та помістити у непроникний герметичний пакет-мішок;

-поховання чи кремація тіла здійснюються у щільно закритій труні;

-під час поховання померлого у приміщенні одночасно може перебувати не більш як одна особа на 10 кв. м, відстань між людьми має бути 1,5 м.

За інформацією МОЗ, органи місцевого самоврядування мають здійснювати облік осіб, які перебували під час поховання, із зазначенням ПІБ, адреси, номеру телефону, дати та часу відвідування поминок чи поховання.

Про це кореспондентові WestNews повідомила сестра Галини Оксана Стасевич.

Вони нам спочатку казали, що привезуть тіло спеціальні люди в спецодязі. Потому сказали, щоби ми забирали його самі. Ми самі викопали яму – найняли трактор, якось домовилися зі священником, а тепер ховати маємо також самі – ніхто нам людей не дає. Нас на цвинтар не пускають, пішли тільки четверо чоловіків з родини – брати, швагри. В міській раді Болехова сказали, щоби ми їх не лякали, бо вони вже лякані, – говорить зі сльозами Оксана.

Нагадаємо, 30 березня, в Івано-Франківську в обласному пологовому будинку померла породілля. 10 березня вона була госпіталізована в реанімаційне віддалення, в неї були дуже високі тиски (в діапазоні 180 на 100, 200 на 110). Жодних ознак на момент переведення її в реанімаційне відділення не було. Тому що температура тіла була в нормі, не було ознак кашлю, чи дихальної недостатності. Вона лікувалася як вагітна з «гистозом». Проте 29 березня різко піднялася температура, 38-39 градусів. Почало наростати явище дихальної недостатності. Тоді лікарем акушер-гінекологом було повторно проведено збір додаткового аналізу. Також на брифінгу в ОДА заступник директора департаменту охорони здоров’я ВолодимирЧемний заявив, що  породілля зізналася, що напередодні приїхала з Польщі.

Родичі померлої були обурені тим, що смерть Галини прив’язали до перебування у Польщі, оскільки вона повернулася звідти ще в листопаді минулого року.

Сьогодні стали відомими результати тестів на COVID19 у померлої. Вони виявилися позитивними. Родичі заявили, що жінка могла підчепити інфекцію в перинатальному центрі.

Тим часом у перинатальному центрі говорять, що важко сказати, яке джерело інфікування. І заявляють, що інфікування могло статися під час контакту породіллі із кимось родини

Чоловік хворої приїхав з Польщі, він був з нею, без сумніву, в нас крім того ведеться журнал, коли родичі хворої приносять їду, йдуть на контакт через віконечко, – каже Юрій Павлушинський, керівник обласного перинатального центру.

Про це доповів Іван Собко, заступник голови Львівської ОДА, керівник робіт із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Так, на похороні повинно бути не більше 10 людей.

“Видача тіла відбувається за звичайною процедурою. Особливістю є те, що тіло має бути обов’язково продезинфіковано перед видачею та вміщене в поліетиленовий пакет відповідного розміру. Після цього герметично запаковане та вкладене у труну”  – повідомив керівник робіт із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

У Тернопільському штабі для боротьби з коронавірусом додали, що у них є такі норми: ритуальні обряди можна проводити на відкритих територіях та обмежити перебування до 10 осіб при умові дотримання карантинних заходів (відстань між людьми не менше 2 м, наявність засобів індивідуального захисту – маски, рукавиці).

Як повідомляє “Сегодня”, попрощатися із загиблими прийшли близько 400 осіб. Крім рідних і близьких людей, проводити в останню путь пілотів прийшли їх колеги і просто співчуваючі. На початку церемонії поховання над кладовищем за традицією пролетів літак.

Відспівали Наумкіна і Гапоненка в місцевій церкві, що знаходиться біля входу на кладовище. До місця поховання пілотів несли букети троянд і гвоздик, люди плакали, прощаючись з ними.

Відомо, що пілотів поховають поруч з могилами інших авіаторів, загиблих і померлих в різні роки.

Додамо, що на Берковецькому кладовищі часто ховають пілотів. “Неподалік похований цілий екіпаж, який загинув у 90-х”, – поділився один з працівників цвинтаря.

Нагадаємо, вранці 11 січня Іран офіційно повідомив, що український літак МАУ в Тегерані 8 січня був збитий випадково.

Повноцінний доступ від іранської сторони до уламків літака МАУ українські експерти отримали лише 10 січня. Через тиждень стало відомо, як Іран заважав розслідуванню українців. Також з’ясувалося, що на місці трагедії були помічені мародери, які розбирали речі загиблих пасажирів.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що наша країна чекає від Ірану повного визнання провини в катастрофі літака МАУ, офіційних вибачень, покарання винних і виплати компенсацій.

Дівчина — єдина дитина в родині. Вона закінчила Національний авіаційний університет у 2018 році, а в наступному році Марія планувала весілля.

19 січня тіло Марії та ще десятьох загиблих українців з Ірану доставили в Україну.

20 січня із загиблою бортпровідницею попрощалися сотні людей у Будинку смутку в Івано-Франківську, а чин похорону відбувся в Старих Кривотулах, звідки родом Марія Микитюк.
24-річна бортпровідниця Марія Микитюк загинула в авіакатастрофі літака Boeing-737 8 січня у Тегерані. 8 січня, впав пасажирський літак української авіакомпанії МАУ рейсу PS752, який прямував з Тегерана до Києва. Судно вилетіло з іранського аеропорту о 6:10 за місцевим часом і за кілька хвилин після зльоту зникло з радарів.
В літаку перебували 11 громадян України: 2 пасажирів і 9 членів екіпажу. Загалом в авіакатастрофі загинули громадяни семи країн. 11 січня, Іран визнав, що збив український літак.

“Загиблі українські пасажири і екіпаж рейсу PS752 повертаються в Україну у неділю, 19 січня. Церемонія вшанування пам’яті загиблих внаслідок катастрофи літака авіакомпанії «Міжнародні Авіалінії України» в Ісламській Республіці Іран відбудеться в Терміналі В Міжнародного аеропорту «Бориспіль». Доступ відкритий для всіх. Збір біля входу до Терміналу В о 12:00. Попрощатися з загиблими можна з 13:00 до 19:00”, – інформують українські авіалінії.

Як повідомляє КП Міська ритуальна служба, за попередньою інформацією, в понеділок, 20 січня, о 10:00 в Будинку смутку Івано-Франківська, на вул. Побутова, 3, відбудеться панахида, на якій можна буде попрощатися з Марією Микитюк.

Опісля домовину перевезуть в рідне село Старі Кривотули, там відбудеться поховання.

Як повідомляє КП Міська ритуальна служба, за попередньою інформацією, в понеділок, 20 січня, о 10:00 в Будинку смутку Івано-Франківська, на вул. Побутова, 3, відбудеться панахида, на якій можна буде попрощатися з Марією Микитюк.

Опісля домовину перевезуть в рідне село Старі Кривотули, там відбудеться поховання.

Нагадаємо, в Тегерані 8 січня після зльоту з міжнародного аеропорту імені Імама Хомейні пасажирський літак авіакомпанії “МАУ” зазнав катастрофи і впав неподалік аеропорту. Усі 176 пасажирів і членів екіпажу загинули.

Серед загиблих громадяни 7 країн: Іран – 82; Канада – 63; Україна – 11 (2 пасажири і 9 членів екіпажу); Швеція – 10; Афганістан – 4; ФРН – 3; Велика Британія – 3.

В авіакатстрофі загинула й 24-річна франківчанка Марія Микитюк, яка працювала бортпровідницею. Марія – випускниця франківської Української гімназії №1, згодом навчалася в Національному авіаційному університеті. Єдина дитина в родині.

Президент Володимир Зеленський у цей час відпочивав в Омані, голова СБУ Іван Баканов – на елітному гірськолижному курорті Куршевель у Франції. Зеленський висловив співчуття родинам загиблих у авіакатастрофі та запевнив, що держава надасть їм необхідну допомогу. Зеленський пообіцяв негайно вилетіти до України, але насправді прибув лише через добу.

9 січня авторитетні американські і світові ЗМІ з посиланням на високопосадовців США опублікували інформацію, що, найімовірніше, літак МАУ впав не через технічні несправності, як припускали спочатку, а був збитий іранською ракетою. Newsweek відзначає, що, за інформацією джерел видання, літак МАУ був уражений іранською ракетною системою “Тор М-1” російського виробництва. Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо прямо заявив, що літак МАУ в Ірані був збитий іранськими силами ППО. Офіс президента Зеленського два дні не міг сформулювати своєї позиції щодо катастрофи, що викликало

Всю Україну вразила трагедія в Одесі. Найсильніша пожежа, яка спалахнула 17 серпня в готелі «Токіо Стар», забрала життя дев’ятьох людей. Ще десять осіб опинилися на лікарняному ліжку з опіками різного ступеня тяжкості.

Загиблій Ользі Романюк було всього 18 років, а її коханому Миколі Кравченку – 17. Їх поховали в рідному місті Балта в Одеській області.

«Під час пожежі в готелі «Токіо Стар» загинули двоє балтян – Ольга Романюк та Микола Кравченко. Молоді люди, наповнені любов’ю до життя, коханням і планами на майбутнє … Висловлюємо щирі співчуття родинам, які втратили дітей, і розділяємо біль втрати… Балта прощається з Ольгою і Миколою сьогодні. У місті, районі, як і по всій області, оголошено траур», – йдеться в повідомленні.

Все його життя було пов’язане зі спортом, працював головою управління у справах молоді та спорту Івано-Франківської ОДА, а також був спортивним телеведучим та коментатором змагань. З 2015 року очолював Департамент олімпійського спорту Міністерства молоді та спорту України, – йдеться у повідомленні.

Нагадуємо, сьогодні об 11 годині в Івано-Франківську з Романом Вірастюком розпочалася церемонія прощання.

У 2005 році Вірастюк переніс операцію з протезування аорти і аортальних клапанів. А наприкінці 2015 року в пресі з’явилася інформація, що Роман Вірастюк потребує ще двох кардіохірургічних операціях, почалася кампанія зі збору коштів.

11-го липня цього року Роману була проведена термінова і дуже складна операція (аневризма, розшарування черевної аорти). 27 липня о 5 ранку серце спортсмена перестало битися.

Учора, 28 липня, з Романом Вірастюком попрощалися у Києві.

Вірастюк закінчив Івано-Франківський коледж фізичного виховання. Займав посаду директора департаменту Міністерства молоді та спорту України. Був срібним призером останнього чемпіонату СРСР 1991 року, володарем Кубка СРСР, 17-разовим чемпіоном та восьмикратним володарем Кубка України. Також він брав участь у трьох Олімпійських Іграх. З 1995-го до 2005 року був капітаном Олімпійської збірної України з легкої атлетики.

Як повідомляється, у п’ятницю, 8 березня, в храмі святого Петра у Львові трапився моторошниц казус. Під час відправи 21-річного українського героя, воїна ООС Богдала Слободи, присутні відкрили труну і виявили, що в ній лежить тіло невідомого чоловіка. Священик, тим не менш, не припинив таїнство і заявив, що в будь-якому разі має відправити покійника.

Вбитій горем матері молодого бійця стало погано через інцидент і їй довелося викликати “швидку”

Після церемонії тіло невідомого чоловіка відвезли назад у морг. Як виявилося пізніше, трагедію оточувало ще більше плутанини: на похоронному хресті Богдана виявилося чуже по-батькові.

Богоносюк зауважив рух з боку ворога, завчасно попередив бойових побратимів і відкрив вогонь. При зміні бойової позиції отримав поранення кулею снайпера і був евакуйований в ЦРЛ м Курахово. Лікарсько-сестринська бригада 66-го військово-медичного госпіталю до останнього боролася за життя воїна, двічі запускала після зупинки серце, але поранення виявилися несумісними з життям.

Поховання заплановано на 23 лютого, на 12.00 в селі Васильків.

Сотні фігур людей, тварин і богів – зображені на стінах поховання. Їх пози і дії, що ілюструють рутинні заходи, такі як збір врожаю і будівництво оборонної стіни в місті, яке було процвітаючим центром торгівлі й культури в другому столітті нашої ери. Але розпис не просто давня картинна галерея. На малюнках – десятки написів, пояснювальних зображення, які і описують зафіксовані на них дії.

Наприклад, картинка із зображенням камнетеса супроводжується написом “Я ріжу”, а нещасний випадок на будівництві пояснюється словами – “На жаль, для мене! Я мертвий!”. На думку вчених, знахідка – це не що інше, як аналог сучасних коміксів.

Два римських поховання були виявлені в 2016 у місті Бейт-Рас Департаментом старожитностей Йорданії. Майже півтора року знадобилося міжнародній команді вчених, щоб провести розкопки, в результаті яких вдалося оголити стіни і побачити малюнки.

Поховання розміром близько 52 квадратних метрів містить дві похоронні камери стіни. Стіни і стелю головною з них покривають близько 260 малюнків, які супроводжують 60 написами. В основному це замальовки будівельних робіт, і вони демонструють всі стадії процесу зведення оборонних споруд. Персонажі нагадують бригадирів та робітників різних будівельних спеціальностей. Є сцени нещасних випадків і повсякденного побуту.

Відповідно до законопроекту, в населених пунктах дозволяється відводити місця біопоховання померлих не тільки на територіях кладовищ, а й у парках, лісопарках, парках культури та відпочинку.

Біопоховання – це різновид поховання із використанням матеріалів, що розкладаються протягом п’яти років. Над таким місцем поховання встановлюють тільки інформаційну табличку – жодних надмогильних споруд.

Відповідні зміни пропонують внести до закону “Про поховання та похоронну справу”.

У пояснювальній записці до законопроекту значиться, що документ спрямовано на дерегуляцію підприємницької діяльності у сфері ритуальних послуг та створення конкурентного середовища; розвиток такого різновиду поховання, як кремація.

Зокрема, пропонується передбачити у законодавстві ряд визначень – наприклад, поняття “біопоховання”, “колумбарій” (споруда для поховання урн з прахом), “наруга над могилою”, “наруга над тілом померлого” тощо.

До переліку принципів діяльності у сфері поховання пропонують додати “еколого-економічну ефективність використання земельних ресурсів”. Працівникам правоохоронних органів мають намір заборонити передавати ритуальним службам контакти родичів померлої людини – із встановленням кримінальної відповідальності за порушення (разом з тим документ не передбачає таких змін до ККУ).

Натомість пропонують запровадити окремі санкції за неналежне чи самовільне використання кладовищенських та надмогильних споруд, склепів, урн з прахом, могил або інші дії з метою зневажити родинну чи суспільну пам’ять про померлого. Йдеться про штраф до 1700 грн або арешт до 4 місяців, обмеження або позбавлення волі на строк до 2 років.

Органам місцевого самоврядування мають намір доручити вести публічний реєстр надавачів ритуальних послуг на відповідній території; виявляти несанкціоновані місця поховань; сприяти будівництву крематоріїв.

За нововведеннями кримінально-процесуального кодексу України будь-яку експертизу, в тому числі судово-медичну, з 15.03.2018 призначатиме слідчий суддя.

Але ж не забувайте, що експертиза проводиться лише в межах кримінального провадження!

А тепер задайте собі питання: невже всі трупи «кримінальні»? Ні.

Експертиза потрібна буде у випадках насильницької смерті, а проводитиметься під час досудового розслідування лише після реєстрації повідомлення про кримінальне правопорушення! Також саме експерт видає лікарське свідоцтво про смерть, якщо вона настала внаслідок травми, отруєння, струму чи інших зовнішніх факторів; штучного аборту, який зроблено не в медзакладі; раптово у дітей віком до 1 року; якщо особа померлого не встановлена.

Тому зберігайте спокій, шановні читачі! Якщо людина померла природньою смертю, її близькі і родичі не відчують на собі дію нововведень кримінально-процесуального законодавства!

Правила поховання в Україні не змінились!

А якщо все ж таки доведеться слідчому звертатись до слідчого судді з клопотанням про призначення експертизи, воно розглядатиметься слідчим суддею негайно, без жодних зволікань.

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області – Олександра Жуковська

За інформацією місцевого жителя, який запам’ятав розповіді старожилів про могилу, в ній поховані воїни 2-ї Волинської дивізії Армії УНР, які були мобілізовані напередодні з числа місцевих.

Мобілізовані потрапили до червоних в полон. У листопаді 1920 року більшовики відвели їх за село і стратили. Кілька хлопчиків-пастухів спостерігали за розправою, і ввечері того ж дня розповіли місцевим селянам про побачене.

Згодом бійців поховали в загальній могилі. Селянин з села Кукавки встановив на могилі кам’яний хрест і надгробок з написом про трагедію.

Як зазначив директор підприємства «Доля» Святослав Шеремета, українських полонених більшовики порубали шаблями. Черепа у знайдених останків розсічені навпіл, видко рублені рани скелетних кісток.

Про це повідомляє “obozrevatel“.

Співробітники медичного центру Max Hospіtal сказали батькам малюка, що один з близнюків народився мeртвим, тоді як другого потрібно підключити до апарату штучної вeнтиляції лeгeнів.

Лікaрі зажадали від батьків гроші, але ті не могли дозволити собі такі витрати, і вирішили перевезти хлопчика в іншу лікaрню. Але потім медики заявили батькам, що немовля мeртвe і віддали два пакети, в яких були тiлa дітей.

Родичі готувалися до обряду крeмaції, але раптово виявили, що один з пакeтів ворушиться.

“Ми розірвали упаковку і виявили, що дитина дихaє”, – розповів дідусь дитини.

Сім’я відвезла новонародженого хлопчика в найближчу лікaрню, і зараз стан дитини оцінюється як стабільний.

Глава міністерства охорони здоров’я Індії Джагатая Пракаш Наддо пізніше повідомив, що уряду Делі доручено зайнятися розслідуванням інциденту і вжити необхідних заходів.

У свою чергу в медичному центрі Max Hospital заявили, що тiлo дитини батькам передали без будь-яких ознак життя. При цьому лікaр, відповідальний за помилку, в даний час знаходиться у відпустці.

Їх знайшли у кар’єрі, де добувають камінь, кажуть у Тернопільській ОДА

Розкопки проводять археологічним методом. У могилі двошарове санітарне захоронення 50-60 осіб.

“Виявлене поховання облаштоване у звичайному воєнному фронтовому окопі. Ймовірно, що воно було створене вже після воєнних баталій, оскільки останки в похоронних ямах знаходяться у хаотичному порядку – скинені будь-як один на одного, а не лежать, як це буває в процесі урочистого поховання. Поряд з останками знайшли хрестики, ґудзики, монети, зброю, які належать воїнам австрійської, німецької та російської армій”, – повідомив заступник керівника меморіально-пошукового комунального підприємства Львівської обласної ради “Доля” Володимир Харчук.

Усі віднайдені останки з військовими почестями перезахоронять у місті Бережани на Меморіальному кладовищі жертв Першої світової війни.

Про це розповіла цивільна дружина Олега Олександра Куцевол, пишуть “РИА Новости”.

“Ми вже місяць займаємося питанням поховання Олега на Ваганьковському кладовищі. Кладовище закрите, для цього потрібно дозвіл уряду Москви. Місце в колумбарії можна придбати, це не проблема. Але нам потрібно невелику ділянку, щоб встановити пам’ятник. До Олега хочуть прийти шанувальники, люди постійно пишуть, запитують, куди можна прийти”, – каже вдова співака.

Дружина Яковлєва сподівається, що питання з похороном вирішиться до того, як пройде 40 днів після смерті Олега. Вона додала, що їй у цьому допомагає співачка Діана Гурцька та її чоловік.

Зараз ми чекаємо відповіді від влади і сподіваємося, що нам допоможуть. З клопотаннями зверталися продюсерський центр Ігоря Матвієнко, народні і заслужені артисти,
– додала вона.

Нагадаємо, 29 червня 47-річний Яковлєв помер в реанімації, не приходячи до тями. Згодом стало відомо, що екс-учасник відомої російської поп-групи “Іванушки International” помер від зупинки серця.

Яковлєв був учасником “Іванушек International” з 1998 по 2013 рік, після чого покинув групу заради сольної кар’єри.

У Дніпрі поховали 12 українських воїнів, імена яких невідомі. Тіла загиблих протягом останніх двох років знайшли в Донецькій області, в тому числі на окупованих територіях.

За допомогою ДНК-аналізу експерти нині намагаються ідентифікувати військових та знайти їхніх родичів. Тимчасово їхні могили будуть на Краснопільскому кладовищі. Після ідентифікації родичі можуть перепоховати тіла.

З початку бойових дій на сході у Дніпрі поховали 281-го невідомого героя, згодом вдалося встановити особи 157-ти похованих.

Нагадаємо, за минулу добу на Сході України один військовий загинув і ще один був поранений. Ворог застосував артилерію, та неодноразово міномети різних калібрів.

Поховання, якому понад півтори тисячі років.

На Прикарпатті виявили унікальні артефакти Пшеворської культури. Деталі у сюжеті Канал 402 / Channel 402.

Джерело – http://firtka.if.ua