Очільник Кремля Володимир Путін перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну був упевнений, що правий та переможе. Однак наразі він відчуває свій програш.

Російський політолог Дмитро Орєшкін сказав про це в ефірі телеканалу FREEДОМ.

Він нагадав, що два роки тому писав про те, що “Путін — лузер”.

“На мій погляд, він лузер у стратегічному плані, тому що вибрав ту стратегію розвитку країни, яка веде в глухий кут. Він поїхав радянськими рейками, відновлюючи радянську вертикаль, забувши, куди ці рейки ведуть”, — сказав Орєшкін.

Від часу, коли Путін почав знищувати державні інституції РФ, парламентаризм, вільну пресу, незалежні суди, стало зрозуміло, що він приведе країну в глухий кут. Щойно президент Росії став видавати себе за вождя, стало зрозумілим, що країна прямує у глухий кут.

“І в цьому сенсі він стратегічний лузер. Він вибрав неправильну лузу, якщо можна більярдним терміном це назвати. Мені, звісно, раніше ніхто не вірив, тому що домінувала ідея, що Росія піднімається з колін. Але мені здавалося очевидним, що Путін пропонує ту модель розвитку, яка не викликає інтерес у сучасних народів”, — зазначив Орєшкін.

Путін, за словами експерта, виступає за так званий слов’янський “русский мир”. На думку диктатора та його оточення, Білорусь і Україна — єдиний народ.

“Насправді це не так. Нормальні народи рухаються за європейською системою цінностей, тому що вона цікавіша, багатша, різноманітніша, вона привабливіша в сенсі технологічного, наукового, якого завгодно ще розвитку. А ось Путін, як представник класу чекістів, хоче жити в “совку”, тому що ці чекісти були тоді господарями країни, чекісти і партійна номенклатура конкурують один з одним. Щойно він зробив цей вибір, стало зрозуміло, що він зажене країну в глухий кут”, — поділився думкою політолог.

У підсумку Путін програв, адже завів державу не просто в глухий кут, а на кривавий шлях до неминучої катастрофи.

“Путін вибрав найпряміший шлях до катастрофи. І це теж закономірно. Якщо за Єльцина і Горбачова величезна неефективна економічна модель країни розпадалася мирно, відносно мирно, не без крові, але з мінімумом порівняно з тим, що зараз відбувається, то Путін вирішив повернути радянські реалії та зробив цей розпад ще більш неминучим і значно кривавішим. А тепер, звісно, він лузер. Збирався захиститися від НАТО, а отримав 1 000 кілометрів кордону з країнами НАТО. Він збирався підняти “русский мир”, але зробив його токсичним. Збирався збільшити кількість російських громадян, але зменшив її. Збирався підняти престиж російської зброї, але впустив його як ніколи глибоко”, — сказав Орєшкін.

Якщо Україна переможе у війні з РФ, то рішення про те, хто буде у новій структурі безпеки, буде приймати саме вона.

Про це розповів російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський в інтерв’ю НВ.

“Це не має жодного значення. Жодні статуси вже нічого не вирішують. Все станеться на полі битви. У разі перемоги України всі ці ігри із членством у НАТО та ЄС вже недоречні. Це Україна вирішуватиме, хто буде у новій структурі безпеки. НАТО та ЄС паралізовані. Чотири країни, три з них я вже перераховував — це Франція, Німеччина, Італія, та й не забуватимемо нашого найбільшого друга містера Орбана — чотири ці країни грають на боці Путіна і тим самим відчайдушно намагаються змусити Україну ухвалити капітулянтську мирну угоду. Це не мирна угода, це просто фіксація ще одного етапу захоплення України”, – вважає він.

Піонтковський додав, що президент країни-агресорки з першого дня війни має незмінну мету – знищення України.

“Мету війни Путін не змінював з першого дня — ліквідація української державності. Путін у своїй війні з Україною вже піднявся на найвищий можливий ступінь ескалації, його завдання — знищення Української держави. Не важливо, як він хотів її досягти, можливо, взяттям Києва і транспортуванням туди якогось маріонеткового уряду, Медведчука чи Мураєва. Зараз він хоче досягти цієї мети захопленням Херсонської та Запорізької областей, нав’язуванням Україні капітулянтського миру, який, крім втрат територій, призведе ще й до глибокої кризи в українському суспільстві. Коли Путін веде війну на знищення, треба думати не про ескалацію конфлікту, а про максимально можливу допомогу Україні”, – говорить політолог.

Посіпака очільника Кремля Дмитро Медвєдєв “мітить” на президентське місце, саме тому останнім часом його риторика щодо України та Заходу все більше нагадує істерику.

Про це розповів політолог і публіцист Андрій Піонтковський, пише НВ.

“Ось дивіться, Медвєдєв – пам’ятаєте такого чоловічка, був чотири роки президентом? Він останнім часом відрізняється найшаленішими та найагресивнішими заявами на адресу Заходу. Він написав про вже навіть не знищення української держави, а реально про геноцид – “я їх так ненавиджу, я їх усіх знищуватиму”. Що трапилося з чоловічком? Ну, він дурненький, по-перше. Знаєте, чому Путін його вибрав? Путін сам зморшок, паросток у нього, по-моєму – 160 см, а у цього 157. Існує поріг карликовості, якраз 150—158 см, на якому відбуваються незворотні мозкові зміни. Так ось Медвєдєв поводиться останнім часом так, ніби бере участь у якомусь кастингу. Йому треба показати, який він агресивний, який він суперпатріот, як він вбиватиме всіх українців до одного, немов справжній вождь “руського миру”. Це кастинг на якусь посаду, що звільняється”, – вважає експерт.

За його словами, Медвєдєв сподівається, що “якщо Путін здохне, то обиратимуть президента. За Медвєдєвим закріпилася репутація слабака, а він показує, що він не слабкий”.

Однак, Андрій Піонтковський наголошує, що смерт очільника РФ Володимира Путіна мало що змінить.

“Здохне Путін або не здохне – принципово нічого не зміниться. Верхівка об’єдналася, їхня мета – це італійський “план миру”, якийсь такий італійсько-французько-німецько-російський план. Макрон за цим стоїть. Це вічна місія французів при російському дворі — закріплювати російські загарбання”, – вважає експерт.

Політолог нагадав, коли у 2008 році Росія захопила дві провінції Грузії, президент Франції Ніколя Саркозі “одразу прибіг із папірцем, наче Чемберлен, і все було оформлено як мир із територіальним поділом Грузії”.

“Так само й інший президент, Олланд, потім прибіг до вас разом із Меркель. Ось вона сьогодні нагадала про себе, розповідала, як Путін собачкою її лякав у 2007 році. Вона вважає, що у 2008 році правильне рішення ухвалила, коли заблокувала вступ України до НАТО — мовляв, в Україні, бачите, висока корупція, і такі країни не можна приймати. Ну ось така Європа, і Європа зараз готується теж прийняти Москву зі ще одним папірцем, що закріплює, крім ОРДЛО та Криму, ще й Херсонську та Запорізьку області”, – вважає експерт.

Наразі в 69-річного очільника Кремля є три діагнози. Зокрема, і “серйозний онкологінчий діагноз”. Втім, він не пов’язаний з раком крові та щитоподібної залози.

Про це в ефірі ФейгінLIVE розповів історик та політолог Валерій Соловей.

“У нього немає лейкімії. І навряд чи вона колись була. Хоча у нього було кілька онкологічних діагнозів. Це серйозніший діагноз, який розвивається. Зараз його зупинити неможливо. Остання операція, яку йому робили, була пов’язана з цим діагнозом. На нього чекає ще одна операція”, – розповів Соловей.

За його словами, очільник держави-терористки має й інші два діагнози. Один неврологічний, який пов’язаний з Хворобою Паркінсона. Другий діагноз пов’язаний із психікою.

Політолог каже, нібито саме через “ці три діагнози” Путін приймає надзвичайно сильнодіючі препарати. Втім, скільки залишилося жити тирану він, не сказав.

“Щодо”терміну доживання”, то навіть найкращі лікарі не можуть точно визначити горизонт. З дуже великою ймовірністю я можу повторити лише одне: очевидно, що від осені він не зможе здійснювати такий вплив, як зараз, на російську політику. Йому доведеться залишати публічну сферу і скорочувати об’єм своєї участі у державних справа”, – каже російський політолог.

За його словами, диктатору після початку “спецоперації” йому довелося збільшити дозу препаратів для того, щоб підтримувати свій стан. “Це обертається руйнуванням організму пришвидшеним руйнуваннням”, – наголосив історик.

Подія: Кремлівський диктатор не переживе поразки у розв’язаній проти України війні. Він втратить владу і своє життя. Так вважає політолог з Гарварду Грем Еллісон. Про це він сказав в інтерв’ю виданню Der Spiegel.

Деталі і коментарі: Як пише німецький щотижневий журнал, Пентагон і Білий дім думають, чи зможе путін програти війну проти України і чи переживе він свою поразку. Грем Еллісон вважає, що президент рф не виживе. Він може закінчити так само, як і Микола II, якого розстріляли разом з сім’єю та свитою.

“Путін увійде в російську історію як людина, яка втратила Україну і, можливо, навіть відродила її”, – наголошує політолог.

Якщо ж йому доведеться вибирати між поразкою і ескалацією насильства, то диктатор вибере останній варіант, позаяк він не соромиться вбивати людей, це було видно на подіях в Грозному і можна побачити зараз в Маріуполі, наголошує Еллісон. Він припускає, що диктатор може навіть ризикнути і застосувати ядерну зброю.

“Це кошмарний сценарій: використання відносно невеликої атомної бомби в 15 або 20 кілотонн, яка приблизно дорівнює бомбі в Хіросімі. Такий удар може вбити від 20 000 до 50 000 чоловік за один акт, в залежності від розміру міста. Це порушить ядерне табу, яке існує вже понад 70 років, і ми опинимося в новій реальності”, – зауважує політолог.

Тимчасом, російський опозиційний політик та журналіст Ігор Яковенко, вважає, що в путіна є два шляхи. Справжньою перемогою української армії була б капітуляція путіна у москві. Інакше диктаторський режим може припинити існування лише зі смертю чинного президента рф.

“Путін зупинити війну не може, здатися він не може, тому що для нього війна – це життя, – каже Ігор Яковенко. – На жаль, ресурси як людські, так і матеріальні він має. Тому я думаю, що цей кошмар цього року не закінчиться”.

Якщо ж путін помре, то ситуація на росії докорінно зміниться на всі 100 відсотків.

“Насправді, всі фашистські режими в історії людства помирали від двох факторів: або нищівна воєнна поразка, яка закінчилася б капітуляцією в москві, або фізична смерть диктатора. Це два варіанти, за яких фашистські режими подихають миттєво”, – наголосив Ігор Яковенко.

Відставний бригадний генерал армії Німеччини Райнер Швальб в інтерв’ю Deutsche Welle заявив, що путін сформулював для себе шлях виходу з війни. До такого висновку він дійшов, аналізуючи промову кремлівського диктатора 9 травня, про яку багато спостерігачів говорили, мовляв, у ній не було нічого нового.

“На мою думку, примітні були дві речі. По-перше, він ще раз зазначив, що веде боротьбу з “нацистами”, а по-друге, він особливо підкреслив, що йдеться про “наших хлопців на Донбасі”, як він висловився майже дослівно. Таким чином, він, по суті, чітко позначив свої тепер обмежені цілі і тим самим сформулював собі шлях виходу з війни”, – переконаний німецький генерал.

Слабкий президент в усіх розуміннях цього слова – це погано, бо тоді є фаворити, які стають сильними.

Про це у коментарі ІА Вголос сказав політолог Олексій Голобуцький.

“Наш президент не дуже обізнаний з державною політикою, йому не все подобається, він ігнорує багато сфер діяльності, за які є відповідальним. Зеленський займається політичним аутсорсингом, віддаючи свої повноваження певним особам. Зараз країною фактично керує Єрмак, не займаючи ніякої конституційної посади. Проте він виконує багато функцій, які не властиві президентській канцелярії.

Але відповідатиме за все, зокрема і за Єрмака, буде Зеленський: перед історією, перед виборцями. Також рейтинг падає не в Єрмака, а у Зеленського”, пояснив експерт.

як
На думку нашого співрозмовника, депутатська недоторканність – це ознака тоталітарного суспільства: «Це було зроблено для того, що якщо раптом якийсь опозиційний депутат прорветься представляти народ, то щоб за опозиційну діяльність його влада не покарала. Тобто перетворюється в «творю, що хочу, але маю право не відповідати за законом».

На думку Сергія Гайдая, в нинішніх реаліях варто було б відповісти на питання: чи потрібні українському суспільству народні депутати як такі.

«Я особисто говорю, що не потрібні. Це марний паразитичний орган. Якщо ви громадянин України, вам необхідний посередник, який представляє ваші інтереси у владі? Чи вважаєте ви хоч одного з українських депутатів таким ефективним посередником? Я думаю що ні. Я думаю, що ви самі здатні сформулювати, що вам необхідно від влади. Якби був механізм, який би дозволяв вам це робити у вашому гаджеті, наприклад, ви подивилися, там є п’ять петицій, ви якісь з них підтримали, а якісь ні – і більше вам ніякий посередник не потрібен. Це все одно, що відрубали голову, а ми зараз будемо обговорювати, чи варто було небіжчикові фарбувати волосся чи ні: рівень проблеми давно застарів разом із самою проблемою», – резюмував співрозмовник видання…

Про це у коментарі ІА “Вголос” сказав політолог Кирило Молчанов.

“Тоді формально була коаліція БПП та «Народний фронт», їх було десь 215-220 людей. Вони для голосування підтягували представників інших партій. Те саме буде і зараз.

До «Слуги народу» підтягуватимуть групу нардепа Шахова «Довіра». Ми вже бачили, що за звільнення генерального прокурора Руслана Рябошапку голосувала партія «Опозиційна платформа «За життя». А тому на початкових етапах до голосування підтягуватимуться подібні політичні сили. Питання, доки це триватиме”, – наголосив експерт.

Така заява скaндaльного політика прозвучала в ефірі одного з російських ток-шоу.

“Нічого не буде побудовано! Втoпимo, тут буде мoгила!”- запевнив Жириновський під час супeрeчки з українською журналісткою Яніною Соколовською.

“Всіх утопимо там – в Чорному морі! І київський уряд знuщuмо, це російська земля”, – додав політик.

Соколовська зазначила що будь-які спроби щось або когось втoпити будуть провальними.

“Тут, по всій цій території стоять прекрасні комплекси”Кольчуга”, які американці так шукали в Іраку. Нарешті, вони їх зможуть побачити, вони стоять тут. Тут стоять РЛС, сюди ж стягнуті українські війcька. Тут зараз набагато все щільніше, ніж в Харкові, який є прифрoнтoвoю смугою, тому будь-які спроби когось десь втoпити – заxлинyться в крoвi тих, хто збирається тoпити … “- сказала Соколовська.

Нагадаємо, що напередодні в місті Очаків Миколаївської області будівельні частини ВМС США почали будівництво центру оперативного управління флотом для ВМС України. Морські центри управління оперативного рівня покликані забезпечити гнучке управління ВМС у всьому діапазоні вiйcькoвиx дій.

Кремлеві доводиться давати там задній хід і під тиском Заходу погоджуватися (принаймні, на словах) на стабілізацію там ситуації – хай поки і у далекій перспективі. Як компенсація цьому посилюється активність недружніх Україні сил в усіх інших регіонах. Тобто протистояння набуває більш масштабного і водночас прихованішого характеру. Гібридна війна стає ще гібриднішою, цей зомбі починає мутувати.

Що стосується Закарпаття, то цього тижня в Інтернеті з’явився документ, який нібито хакери видобули з пошти Владислава Суркова – одного з найближчих сподвижників В.Путіна, автора концепції “русского мира”. Текст із планом дестабілізації ситуації в нашій області справляє враження якихось попередніх наміток,приблизного чорновика, щор потребує подальшої глибокої розробки. Можливо, його спеціально злили. Хоча цілковитою вигадкою усе, про що там ідеться, назвати не можна: деякі речі уже мали місце на Закарпатті. Маємо на увазі появу провокаційніих написів і малюнків, підпали автомобілів (які все-таки в більшост мають ознаки загальнокримінальних злочинів), непропорційно прискіплива увага до невинних заяв окремих місцевих політииків.

Те, що Кремль бажав би якогось скандалу на Закарпатті – поза жодними сумнівами. Те, що нічого більш-менш серйозного поки не вдається – теж цілком очевидно. Закарпаттці у принципі не схильні до радикалізму і різких рухів. Максимум, що тут справді можливо,– це розпускання різних чуток, але й ті живуть щонайбільше три дні. Тому доводиться іти на якісь нестандартні кроки. Можливо, документ викинуто у мережу, аби його почали широко обговорювати і бодай так було викликано сплеск автонмістських настроїв.

Але й не виключено, що текст писали якісь закарпатські дрібні підручні московських ляльководів. Схоже, що автори самі не вірять у можливість реалізації усього, що вони нафантазували. Особливо смішить пункт про збільшення чисельності якоїсь підривної організації за пару тижнів із 200 чоловік аж до 800. Навіть якщо в обоз випадках відкинути по нулеві, це все одно виглядає зовсім нереально у нинішніх умовах. Але, очевидно, хлопці мають надувати щоки перед своїми господарями, аби виправдатися за витрачені на них кошти і зусилля.

Документ намагалися насити якоюсь конкретикою, аби він більше скидався на щось значуще. У ньому проглядається прагнення відвести підозру від одних і кинути її на інших (зокрема, І.Гайдоша, М.Ланя, М.Темнова ). Годі казати, що у серйозних документах своїх агентів впливу так грубо не засвічують. Ляльководи опираються на Закарпатті , вочевидь, на зовсім інших людей. То ж чи є в області узагалі сили, яким вигідне проголошення тут так званої народної республіки (фейкової, звичайно) і подальша антитерористична операція, котру наші силовики зараз здатні успішно здійснити за лічені години?

Для латентних автономістів-федералістів це був би абсолютно самовбивчий сценарій. Усе, що бодай опосередковано пов’язане з Росією, зараз на Закарпатті геть непопулярне, від нього усі намагаються триматися максимально далеко. Краще з Європою втратити, аніж з Росією знайти. Документ передбачає певні заходи в ході виборчих кампаній на Закарпатті, проте вони матимуть місце аж у 2019 р. (будь-які дострокові вибори поки виглядають дуже малоймовірними). Хіба що може ітися про перші вибори у новостворених об’єднаних громадах (укрупнених сільрадах), але цей процес в області давно вже буксує з цілого ряду причин і робити якусь ставку на нього теж не доводиться.

Розхитування ситуації на Закарпатті нині не вигідне жодній реальній силі. Партійні організації тут носять більше декоративний, аніж реальний характер. Місцевий політикум і надалі структурується кланами, хоча впродовж останнього року вони помітно зменшили свою видиму активність, поринувши у суто підкилимну боротьбу або й зачаївшись узагалі. Усі чекають моменту, коли хтось із противників зробить грубу помилку – отоді її використають по повній. Тому кожний намагається нічого особливо не вчиняти – відповідно до нашої улюбленої приказки “Не помиляється тільки той, хто нічого не робить”. Тому виконувати кремлівський план, доведений до широкої громадськості в такий екззотиичний спосіб, ніхто особливо не збирається. Зайвий шум і епатаж (а нічог іншого, крім пари у гудок з такого плану і нем могло твийти) зараз не потрібно нікому. Не кажучи вдже про те, що найменший натяк на антитерористичну операцію на Закарпаттті погіршить тут позиції геть усіх – і влади, і опозиції, і численних нейтралів поміж ними.

Про це заявив російський політолог і публіцист Андрій Піонтковський, пише Гордон.

Серед поразок Путіна політолог називає провал проекту “Новоросія”, а також провал ядерного шантажу країн Балтії. Крім того, за словами Піонтковського, поразка в Сирії назавжди поставила на Путіні клеймо військового злочинця.

– На жаль, не тільки на Путіні, а й на всій Росії, – додав політолог.

Разом із тим, Піонтковський провів паралель зі Сталіним і Хрущовим, які ставили світ на межу ядерної війни, зауваживши, що лідерів усували наближені до них особи.

Піонтковський упевнений, в Росії влада зміниться шляхом палацового перевороту – оточення Путіна саме винесе його з Кремля.

– Якби в Росії існувало Політбюро, воно б давно відсторонило товариша Путіна від влади за допущені ним серйозні помилки в українському питанні. Відсутність такого формального захисного механізму в Росії затягує кремлівську агонію, але врешті-решт із Кремля Путіна все одно винесуть його ж наближені. А більше нікому, – зазначив Піонтковський.

Так, за словами оглядача, за останні два з половиною роки Кримський парламент прийняв низку дивних нормативних актів, а його члени озвучили ряд беззмістовних заяв. Остання з них була присвячена російському терористу Арсенію Павлову, більше відомому як Моторола. Поминаючи його, «спікер» нелегітимного парламенту окупованого півострова Володимир Константинов вкотре звинувачував «українських фашистів в Києві». Ця заява Константинова виглядає як пародія на серпневі погрози Путіна у зв’язку з так званою «українською ДРГ» у Криму – тоді російський президент теж називав Україну державою-терористом і відмовлявся сідати за стіл переговорів із представниками Києва. Тим не менш, зустріч Путіна з Порошенком у Берліні нещодавно відбулась.

Як наголошує оглядач, доволі важко уявити щоб з такими заявами виступав губернатор Ростовської області чи парламент Татарстану – вони займаються внутрішніми справами. А тому активність Константинова – ще один доказ того, що Крим так і не став частиною РФ. Його не інтегрують до складу держави, бо основна мета захоплення півострова – тиск на Україну. І кримський «спікер», хоч і змінив громадянство, залишися по суті своїй українським провінційним чиновником, – підсумовує оглядач.