Вчителька української мови у школі села Комарове Ковельського району Волинської області Галина Шура готувалася до написання диктанту і єдина не припустилася помилок. Про це повідомляє “Українське радіо”.

За перемогу і відмінне знання рідної мови Галина Шура отримає у подарунок диплом та книги з підручниками від одного із українських видавництв.

Лише однієї помилки припустилися три учасники: Надія Палій з Львівської області, Максим Слюсаревський з Києва та Юлія Шекет (Тишко).

Про це Комаровський написав у своєму Instagram.

Перша і найголовніша помилка батьків – це самолікування дітей. Вона виникає через безвідповідальність і самовпевненість людей.

Також він зазначив, що цьому сприяє злочинна державна політика, яка створює умови для вільного обігу антибактеріальних препаратів.

Також неправильно, що деякі люди кидають приймати антибіотики до того, коли це передбачено інструкцією або призначенням фахівця. А пов’язано це завжди з самопочуттям, яке значно покращився.

Також антибіотики не повинні застосовуватися місцево. Є тільки два винятки – гнійний отит і гнійний кон’юктивіт.

Помилковим також є прийом одного і того ж антибіотика при повторюваному загостренні однієї хвороби. За словами медика, таке лікування буде неефективним.

Нехтування правилами лікування і дозування – також належить до фатальної помилки прийому антибіотиків.

Коли сміх затих, вчитель признався:

“Я навмисно зробив помилку, щоб ви побачили, як світ буде ставитися до вас. Ви бачили, що я написав ПРАВИЛЬНО 9 разів, але ніхто з вас не похвалив мене за це, але ви з радістю почали висміювати і критикувати мене через єдину помилку, якої я припустився… Оце і є ваш головний сьогоднішній урок!”…

Світ завжди буде мовчки реагувати на те хороше, що ви робите мільйони разів, але він завжди буде критикувати вас за одну неправильну річ, яку ви зробили…

Але не будьте розчаровані, щоразу піднімайтеся вище всіх глузувань і критики… Завжди залишайтеся сильними!..»

Сповільнити процес старіння шкіри прагне кожна жінка. Це можна зробити за допомогою правильного способу життя та необхідного догляду за шкірою. Проте Harper’s Bazaar назвав помилки, які можуть вам завадити продовжити молодість шкіри.

Помилки у догляді за шкірою

Нехтування сонцезахисним кремом, яким потрібно користуватися не лише влітку, а й будь-яку пору року. Аби захисти шкіру від ультрафіолетових променів, наносіть спеціальний засіб на обличчя, шию, ділянку декольте та руки.

Точкове лікування акне. Наносити продукт проти прищів лише на запалену ділянку на обличчі – помилка. Спеціалісти рекомендують використовувати проти прищів засоби зі зволожувальним ефектом та наносити їх повністю на обличчя.

Спати з макіяжем. Косметику завжди потрібно видаляти перед сном. Адже протягом дня на шкірі також накопичується бруд зі зовнішнього середовища та закупорюються пори.

Відмова від засобу надто швидко, бо немає результату. Якщо ви почали користуватися антивіковими доглядовими продуктами, то необхідно мінімум 3-4 тижні, аби побачити зміни, бо антивіковим кремам властиво накопичувати ефект.

Перевантажувати шкіру доглядовими засобами. Таким чином шкіра почне втрачати тонус та природне сяйво, а виглядатиме втомленою. Відчувайте міру в догляді, аби не виникли негативні наслідки.

БЕЗ ПРЕЛЮДІЙ

Жінки обожнюють прелюдію. Якщо ви поспішайте швидше почати і дійти до фіналу – є всі шанси здобути славу “так собі” коханцем. Якщо ж вам не терпиться почати, то не обмежуйтеся рухами “там, внизу”. Цілуйте, гладьте партнерку, не скупіться на збуджуючі слова, і тоді ваше інтимне життя заграє новими фарбами. Для жінок прелюдії іноді важливіше сексу, тому ігнорувати їх – справжній злочин проти вашої любові.

СЕКС – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПРО ПРИЧИННІ МІСЦЯ

Чоловікові нічого не світить з однієї і тієї ж партнеркою, якщо він схиблений на її вагіні і забуває про інших ерогенних зонах. Шия, груди, спина, сідниці – тіло жінки – це інструмент тонкого налаштування, мелодія любові народжується у всьому її тілі.

ВИ НЕ ГОВОРИТЕ ПРО СЕКС

Надзвичайно поширена помилка, яка негативно впливає на інтимне життя більшості пар. Наприклад, ви любите те і те, а вона – зовсім інше. І кожен з вас мовчить, щоб не образити партнера, але це зовсім неправильно! Про секс і ваші інтимні уподобання необхідно говорити, щоб перетворити просто фізичний процес на справжню райську насолоду.

ОРГАЗМ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ

Жіночий організм влаштований настільки складно, що досягати оргазму під час кожного статевого акту вкрай складно. Не зациклюйтеся саме на цьому. Пам’ятайте, що ви приносите задоволення один одному, а не намагаєтеся зайняти перше місце на конкурсі оргазмів!

ЗВИЧНА СХЕМА

Ніщо так не псує секс, як його одноманітність. Запам’ятайте раз і назавжди, що в цьому приємному процесі не повинно бути шаблонів. Не обмежуйтеся лише ліжком і вимкненим світлом. Експериментуйте. Вам може допомогти наша добірка пікантних місць для спонтанного сексу.

ДУЖЕ БАГАТО ПОРНО

Порнофільми нічим не відрізняються від звичайних. Там теж знімають все з першого дубля. Тому не треба зациклюватися на уміннях і можливості порноакторів. Отримуйте задоволення, а не займайтеся сексом до посиніння!

І не забувайте, що ви займаєтеся коханням, а не виконуєте якусь механічну роботу!

Гріх перший: надмірна опіка

Якими можуть бути наслідки надлишку батьківського піклування та уваги до дітей?

Люди, які в житті стикалися з труднощами, часто вирішують, що їхні діти матимуть життя, усипане трояндами. Вони прагнуть усунути всі труднощі і проблеми з дороги своїх чад. Ті, хто виріс у бідних сім’ях, де треба було займатися братами і сестрами, прибирати та готувати, працювати на канікулах, щоби дозволити собі поїхати на кілька днів з друзями на природу — коли стають дорослими, пам’ятають про ці жeртви і хочуть, щоб їхні діти такого не переживали.

Але чому б і ні? Давайте запитаємо себе, чому нас це навчило? Може виявитися, що ми навчилися цінувати гроші, або вперше відчули гордість за себе, тому що самі чогось досягли. Чи насправді ми хочемо позбавити цього своїх дітей? Життя ставить перед нами виклики — приймаючи їх, ми перевіряємо, чого насправді варті. Ми перевіряємо, хто ми, які наші сильні сторони, а чого не можемо і над чим треба працювати. Надмірна опіка позбавляє дітей ініціативи та мотивації. Бо чому маю щось робити, якщо і так отримаю від батьків все, що забажаю? Це як котитися з гірки.

Гріх другий: захист від помилок

Кожен із нас має на своєму рахунку принаймні кілька таких помилок, від яких хотів би вберегти свою дитину. Так, часто ми щось забороняємо через страх, що дитина переживе поразку. На жаль, це хибний шлях. Добра порада «вчитися на помилках інших», часто є тільки мрією. Насправді, ми не можемо цього зробити, або можемо лише частково. Бо, як я можу зрозуміти всю природу чиєїсь помилки: контекст, обставини, мотивацію, а потім глибоко це пережити і перенести на своє життя? Це дійсно важко. Не неможливо, але важко. Тим паче, для дитини. Так що ж, як бути, щоби наші діти робили якнайменше помилок?

Є два шляхи, які взаємодоповнюються. Перший — це дозволити на помилку. Другий — розмовляти про наслідки. Дозволити на помилку — означає вибрати момент, коли помилка не буде дитині дорого коштувати і дозволити їй цю помилку зробити. Використаю метафору. Якщо ніколи не дозволяти дитині впасти з поні, то коли вона сяде верхи на великого коня, падіння буде дуже болючим. Тобто, нехай ваша дитина робить помилки в безпечному середовищі, перш ніж почне їх робити там, де не буде достатньої підтримки, де вона змушена буде покладатися тільки на себе. А тоді поговоримо про наслідки помилки, про те, що сталося, хто постраждав, що можна було зробити по-іншому. Таким чином ми допоможемо дитині опанувати поразку, пропрацювати її та зробити висновки. Другий спосіб, тобто, розмовляти про наслідки і навчити дитину передбачати, як на мене, не менш важливий.

Якщо не хочете, щоби ваша дитина вживала нaркoтики, дайте їй подивитися фільм про те, що нaркотики роблять з людиною, і поведіть діалог. Важливо розмовляти, а не моралізувати. Послухайте, що думає дитина, що відчуває. Запитайте: «Що станеться, якщо…?», «А як можна зробити інакше?», «Що в цій ситуації є доброго?» Кожне питання відкриває перспективу і будує порозуміння.

Гріх третій: вивищення понад небеса

Від коли батьки розуміють, що хвалити дитину важливо, спостерігаємо різні підходи. Деякі з них — хоча випливають з добрих намірів — у кінцевому рахунку, шкідливі для дитини. Остаточно слово «хвалити» хочу замінити словом «цінувати». «Хвалити» асоціюється у мене з дресурою, тобто, коли хвалять за хорошу, бажану поведінку. Як собака, яка отримує кістку в якості нагороди за виконаний трюк. В той час, як цінування, є знаком визнання досягнень. Дитина отримала в школі хорошу оцінку, а я кажу, що пишаюся нею, що бачила, скільки вона працювала, і захоплююся її завзятістю. Це дуже глибокий комплімент, а подальший діалог з дитиною показує їй, що ми дійсно нею цікавимося.

Але можна було би сказати: «Чудово! Ну, то повертайся на урок!» — і це вже поверхова, стандартна відповідь, а не справжній інтерес до успіху, тому що ми не присвячуємо свого часу, щоб оцінити перемогу дитини. Чимось іншим є перебільшення похвали. Коли підносимо дитину понад небеса, засипаємо компліментами та надмірно хвалимо її перед іншими: «Катруся така здібна, найрозумніша дитина в школі, отримує тільки найвищі оцінки!» І що доброго ми тоді робимо? По-перше, ми будуємо нереальний образ дитини — тому що ніхто не може бути в усьому і завжди найкращим. Таким чином ми виховуємо нарциса. Але ще гірший наслідок — це те, що коли дитина чує про себе такі найвищого ступеню похвали, вона не розуміє, що може зробити помилку, що може впасти. Адже, підведе батьків. Таким чином, формує в собі жaхливий страх невдачі та тиск досягнень, щоби порадувати батьків. В усьому, і в похвалі також, потрібно мати міру.

Гріх четвертий: приховування

Приховування має багато вимірів і завжди в корені має страх бути справжнім. Візьміть, для початку, приховування від дитини чогось, щоби не брала. У себе вдома я завжди знала, де лежать гроші. Батьки іноді перераховував їх при мені. Для мене це не було табу. Завдяки цьому у мене ніколи не було спокуси вкрасти гроші. Яи було потрібно, запитувала батьків, чи можу взяти. Якщо в наших сім’ях не буде заборонених тем, то кожну ситуацію можливо буде щиро пропрацювали.  Як, наприклад, з пошуками захованих перед Різдвом подарунків

Інший тип приховування — казати дитині, що все добре, коли це не так. Дитина спостерігає і бачить, наприклад, що вдома нервова атмосфера. Коли вона запитує й отримує відповідь, що все в порядку, то ще більше переживає, тому що підсвідомо знає, що якщо їй не хочуть відповісти, це означає, що справа серйозна. Крім того, почувається знехтуваною та покинутою. Я не розумію, чому, наприклад, не можна сказати дитині, що у нас фінансові проблеми, і ми повинні затягнути паски? Сідаємо за стіл і кожен говорить, від чого він може відмовитися і на чому будемо тепер заощаджувати. Також можна розмовляти з дитиною про хворобу або cмepть. Чому вона не повинна знати, що бабуся погано себе почуває, що вона хвoра, і що ми хочемо відвідати її та додати їй сили? Це ми, дорослі, боїмося хвороби і смeрті і передаємо ці страхи дітям. Ми захищаємо їх, приховуючи правду про життя: що люди хворіють і вмuрають, іноді занадто швидко.

Гріх п’ятий: заперечення емоцій

«Не плач. Мама поцілує і перестане боліти», — можна часто побачити таку реакцію батьків, коли дитина розбила коліно. Сама ловила себе на цьому неодноразово. На перший погляд — це тепла, красива сцена, коли дитина переживає біль в обіймах мами чи тата. Але чи насправді переживає? Отож, ні, тому що ми не дозволяємо їй пережити біль, лише маскуємо та заперечуємо його існування.

Таким чином, ми даємо їй повідомлення, що її емоції помилкові, що біль не існує. А цей біль насправді реальний, і дитина не бреше, а так відчуває. Найкраще було би, визнати правоту дитини та сказати, що нам дуже шкода, сказати, що не знаємо, як швидко, але біль пройде — тому що так зазвичай буває. Найгірше — кричати: «Не скигли, це ж зовсім не боляче!», — бо крім заперечення емоцій, додатково принижуємо дитину. Правильна реакція на біль іншої людини це співпереживання, а не добрі поради, заперечення або висміювання.

Гріх шостий: самопожeртва

Не знаю, звідки у нас, батьків, такий великий порив принести себе в жеpтвy для «добра» дитини. Нам здається, що якщо ми знехтуємо нашими потребами і одночасно відповімо на всі потреби дитини — вона буде щаслива. Ніщо не може бути далі від істини. Можна занедбати себе і за рахунок своїх власних потреб задовольнити потреби інших людей, але кінець кінцем, ці кілька місяців або років занедбання дадуть про себе знати.

Відомий польський терапевт Войцех Ейхельбергер в своїй книжці «Як виростити щасливих дітей» так відповідає на питання в заголовку: «Для того, щоб виростити щасливих дітей, потрібно самому бути щасливим». Я вбачаю в цьому велику простоту і, в той же час, мудрість. Той, хто в житті буде нехтувати собою, відмовляти собі в щасті, самореалізації, гідності — не спроможний одночасно передати ті ж цінності дитині. Не спроможний, тому що діти є прекрасними спостерігачами, і вони бачать, що слова батьків не узгоджуються з їхньою поведінкою. Отримувати радість від життя, бачити добро, тішитися успіхами — все це потрібно показати дитині, а не просто сказати.

Гріх сьомий: планування майбутнього дитини

Батьки часто говорять, що «підштовхують» дітей в якомусь напрямку, допомагаючи їм зробити «правильний» вибір. Це має бути виявленням їхньої «турботи» про дитину. Часто, однак, це прояв страху, потреби контролю, а також вигода для батьків. Моя дитина буде лікарем, адвокатом, архітектором… Батьки мріють про світле майбутнє свого чада, що воно буде успішним, знайде ідеального партнера та народить їм онуків. Але при цьому ми часто не звертаємо уваги на потреби дитини, вважаючи, що ми краще знаємо, тому що знаємо життя. Чому планування майбутнього дитини може бути ознакою страху або потребою контролю? Адже, ми не знаємо, що принесе майбутнє, тому хочемо його трохи приручити. Саме тому ми будуємо плани і очікуємо, що дитина в них впишеться. Проте, ми повинні знати, що це будуть наші плани, а не нашої дитини. Що це буде не її вибір, а наш. І що таким чином ми відповідаємо не на для її потреби, а на свої власні. А це, скорше, страх за майбутнє.

Кажуть, що дорога в пeклo вимощена благими намірами. Я вірю, що ми всі хочемо для своєї дитини найкращого.

Проте, варто іноді стати на мить збоку і запитати себе чи когось близького: чи я, часом, не хочу «занадто добре»? І чи насправді те, що я роблю, в майбутньому дасть добрі плоди?

На ринку нерухомості смарт-квартири з’явилися у 2013 році. Тоді українці почали шукати дешеве житло з компактною площею.

“Смарт-квартири зникнуть, коли економіка та доходи громадян зростуть. Сьогодні ж вони залишаються найдоступнішим житлом. Але не найкомфортнішим”, – говорить представник Асоціації спеціалістів з нерухомості Едуард Бразас.

Смарт-квартири в основному купують, щоб здавати в оренду. Також сім’ї без дітей.

“Щоправда квадратний метр там коштує дорожче, ніж стандартної однокімнатки. Близько $1 тисячі”, – наголошує Едуард Бразас.

“Перемогла дружба”
Цією фразою люблять закінчувати конкурси та змагання для дітей. Але правило про те, що кожен учасник отримує однакову винагороду, нівелює саме поняття змагання, і не дає нічого, крім дитячого розчарування в кінці.

Причина в тому, що такий підхід дозволяє кожному малюку відчувати себе особливим, найкращим, не дивлячись на об’єктивні досягнення. Однак в процесі дорослішання він однозначно почне помічати, що захоплення близьких з приводу його особистості чомусь не поділяють всі навколишні. І таке зіткнення з реальністю буде в рази болючіше, ніж розчарування від поразки в дитячих змаганнях.

Невмотивовані нагороди
Часто ми даруємо або купуємо нашим дітям щось не з бажання зробити приємне, а у вигляді відкупу. Наприклад, якщо в сім’ї кілька дітей, і одна дійсно заслужила заохочення, другу ми теж не хочемо обділяти – як так, адже вона засмутиться. Або ще варіант: дитина робить з нами щось не дуже приємне (йде до стоматолога, вчасно виконує домашнє завдання і т.д.), а за це ми “розплачуємося” з нею чимось матеріальним.

Ця система заохочення неправильна, адже наш малюк, знову ж таки, виростає непідготовленим до реальності. Ми не виховуємо в ньому розуміння, що кожну річ на світі треба заробити своєю працею або просто заслужити – ми вчимо безпідставно вимагати що-небудь для себе, мотивуючи це тим, що хтось поруч отримав подарунок. Ми вчимо торгуватися замість того, щоб розвивати внутрішню мотивацію і силу волі.

Повчання без прикладу
Фраза “я в твої роки” коробить всіх дітей і підлітків. Їм не цікаво, що робили ви колись. Тому що ось він ви, живий і дорослий, реальне продовження і наслідок своїх дитячих вчинків. І саме ви-теперішній є лідером в сім’ї і прикладом для малюка. Йому важливо те, як ви чините кожен день: порушуєте правила дорожнього руху, даєте хабар, брешете близьким. Ось те, чого дитина навчиться, адже діти дуже уважні. Тому, щоб змінити їх свідомість, починати завжди доводиться з себе.

Розумний – не означає дорослий
Всі батьки, бабусі і дідусі вважають, що їхній малюк – найбільш розумний, обдарований і талановитий. Це може бути і дійсно правдою, однак не варто плутати розумну дитину з дитиною дорослою. Якщо вона з легкістю освоює нове, це зовсім не означає, що вона здатна самостійно доїхати на інший кінець міста або приготувати обід. Будьте чесні з собою і співставляйте свої бажання з дійсністю.

Але і в протилежну крайність не можна пускатися, адже надмірна опіка не принесе нічого хорошого крихітці. Найкращий варіант – це уважно стежити за однолітками дитини. І якщо одного разу ви побачите, що вони набагато самостійніші за вашого малюка, це і буде вірним знаком, що ви даєте йому недостатньо волі.

Не забуваємо сказати про свої помилки
У ранньому дитинстві батьки для дитини подібні божествам – вони все знають і вміють. І буде куди краще для майбутнього вашої дитини, якщо свої повчання ви самі почнете супроводжувати розповідями з власного досвіду – про те, як ви допускали подібні помилки.

Ось побачите: дитина дуже здивується, а одночасно стане більше вам довіряти. Адже рано чи пізно вона сама зрозуміє, що і ви не безгрішні. Головне, щоб це не опустило ваш авторитет в її очах. Говоріть про свої промахи. І обов’язково – про те, які висновки ви з них зробили!

Плюшевий світ
Ах, як стpaшно уявити, що ваш малюк впаде, злaмaє ногу, посвариться з другом або закохається не в ту дівчинку. Але це необхідний етап дорослішання! І якщо ви спробуєте захистити дитину від бoлю і стpaждань, то надасте йому ведмежу послугу. Подібні речі не можна прибрати з життя, їх можна тільки відкласти.

І якщо малюк не дізнається всієї гіркоти втрат, болю в розбитих колінах і радості примирення зараз, йому доведеться зіткнутися з усім цим потім. Потім – в дорослому житті, коли вас не буде поруч так близько, щоб допомогти.

“Я сам”
Іноді нам просто не хочеться чекати, поки дитина сама зав’яже шнурки, адже ми можемо швидше. Іноді – лінь пояснювати, як виконати будь-яке доручення – простіше зробити самому. Так ми закладаємо в малюка упевненість, що не потрібно взагалі нічого робити.

Якщо почекати, хтось неодмінно виконає твою роботу. А якщо робити помилки, прийде хтось розумний і сам все виправить. Як думаєте, легко їм прийдеться в дорослому житті з такими установками?

Ми вибрали на популярному сайті запитань і відповідей Quora розповіді про найгірші помилки, які роблять молоді люди. Вони здатні вплинути на професійне майбутнє і особисте життя, так що постарайтеся їх уникнути.

1. Думати, що для успіху досить освіти і таланту

Добре бути розумним, талановитим і освіченим, але без важкої праці все це не гарантує великих звершень. Запам’ятайте, що успіх не дається просто так. Ніколи.

2. Нехтувати здоров’ям

Дорослішаючи, ми поступово розуміємо, що жити, як в студентські роки, вже не виходить. І чим більше проходить років після випуску, тим більше шансів, що споживання алкоголю, куріння або нездорове харчування перейдуть з категорії прийнятної поведінки в ранг небезпечних звичок.

Також молоді варто також звернути увагу на стан психіки, оскільки дуже часто психологічні проблеми виникають якраз з 20 до 30 років.

3. Не відкладати гроші

Згідно з недавнім опитуванням, проведеним фінансовою компанією Bankrate серед тисячі осіб, у 69% молодих людей у ​​віці з 18 до 29 років взагалі не було заощаджень.

4. Вважати, що щастя і гроші – одне і те ж

Висока зарплата і престижна робота, звичайно, можуть зробити нас досить радісними, але для справжнього щастя потрібно набагато більше. Якщо зараз ви ганяєтеся за грошима замість того, щоб займатися улюбленою справою, пізніше про це неминуче доведеться пошкодувати.

5. Здаватися при перших ознаках проблем

Кінець серйозних стосунків, звільнення з роботи, крах стартапу – все це здається дуже страшним, коли відбувається вперше. Невдачу потрібно використовувати як матеріал для самовдосконалення, а не як привід наступного разу ставити собі простіші цілі.

6. Залежати від чужої думки

На початку кар’єри важливо не дозволяти іншим робити вибір за вас. Ніколи не дозволяйте чужій думці впливати на ваші рішення. Ваш успіх буде залежати від того, як ви себе сприймаєте: саме від цього залежить і те, що про вас думають інші”.

7. Бути нетерплячим

Багато хто вважає, що до 30 обов’язково потрібно встигнути завести сім’ю, власну квартиру або будинок і мати план розвитку кар’єри на 10 років вперед. Це зовсім не обов’язково. Будьте терплячі і зосередьтеся на поточному моменті. Пам’ятайте про концепцію відкладеного винагороди.

8. Намагатися всім догодити

Буває приємно і зручно підтримувати дружні відносини з колегами, але всім сподобатися неможливо. На початку кар’єри здається природним шукати дружби з начальником, колегами чи клієнтами. Насправді варто усвідомити, що декому ви просто не подобаєтеся, змиритися з цим і йти далі.

9. Бачити світ чорно-білим

Автор і інвестор Джеймс Альтушер вважає, що багато молодих людей страждають неа максималізм. Наприклад, деякі вважають, ніби повинні вибрати між кар’єрою заради особистого успіху і справою, що приносить користь суспільству, не розуміючи, що особистий інтерес і суспільна цінність не обов’язково суперечать один одному.

10. Думати, що всім, крім вас, все дається легко

У молодості може здатися, що друзі краще справляються з кар’єрою і більш впевнені в собі. Але незалежно від доходу, роботи або життєвої ситуації, кожній молодій людині треба багато чого дізнатися про життя – цей процес ніколи не припиняється.

Містяни в соцмережі ВК повиставляли фото дипломів з помилками

“ХНУ вже другий рік друкує дипломи з помилкою, – пише в дописі користувач. – Диплом спеціаліста 2016 року отриманий, бакалавра 2015. Помилка в слові qualification.”

Долучилися й до обговорень і демонстрації такої ж помилки.

А ось в червоних дипломах, тобто з відзнакою – помилок немає.

Нагадаємо, ХНУ увійшов у сотню кращих вишів “ТОП-200 Україна”
і очолив рейтинг кращих вузів Хмельниччини

ро що ви думаєте, коли чуєте, як когось називають розумним? Напевно, у вас в голові виникає образ інтелігентної людини. Але бути розумним — це набагато більше, ніж легко відповідати на прості запитання і отримувати хороші оцінки на тестах. Розумні люди завжди або майже завжди співчувають, творчі, смиренні і вдячні. Вони розглядають себе, як шматочок величезного світу, вони знають, що здатні на великі справи, і точно не роблять такого:

Вони не дозволяють минулим помилкам заважати теперішньому

Розумні люди знають, що без поразок не буває перемог. Занадто багато людей дозволяють подіям з минулого впливати на сьогодення. І ці події можуть перешкодити досягти поставлених цілей. Але розумні люди цим не займаються. Вони залишають минуле позаду, тому що знають, Factum est factum — що зроблено, то зроблено. Розумні люди розглядають помилки як можливість рости і стати кращими.

Вони не фокусуються на негативі

Розумні люди знають, що вони під владою своїх думок, тому фокусуються на позитиві. Розумні люди щиро вірять, що думки матеріальні. Вони знають, що життя стає легше і приємніше, коли використовуєш свій творчий хист мріяти, дивуватися, творити, будувати, переробляти і любити.

Вони не втікають від своїх проблем

У всіх були, є і будуть проблеми. Вони бувають на роботі, з грошима, в сім’ї, зі здоров’ям і т.д. Розумні люди шукають творчий спосіб їх вирішення. І коли вони спотикаються, то встають і продовжують йти. У них є мужність, щоб протистояти своїм страхам. І вони здатні розглядати кожну проблему як шанс стати кращими.

Їх не турбує, що про них думають інші люди

Розумні люди не дозволяють негативним думкам інших людей впливати на їхнє життя. Світ повний циніків, скептиків і ненависників. Але розумні люди відкидають їх в сторону. Вони оточують себе розумними людьми, які поділяють їх цінності й уподобання. Є хороша фраза: “Якщо ти найрозумніший в кімнаті, значить ти в неправильній кімнаті”.

Вони не втрачають часу

Розумні люди не витрачають час даремно. Вони формують продуктивні звички, які дозволяють їм працювати розумніше, а не важче. Вони не витрачають час на безглузді завдання. Але вони також визнають, що не можна постійно працювати, потрібно давати відпочинок мозку.

Вони не чекають миттєвого задоволення

Розумні люди розуміють, що хороше приходить до тих, хто вміє чекати. Ми живемо в суспільстві миттєвого задоволення. Іншими словами, ми очікуємо, що все вийде дуже швидко і легко. Розумні люди ж не забувають, що є щось більше, ніж отримання результату на блюдечку. І це більше — задоволення, яке ви отримуєте кожен день від роботи, яка вам подобається.

Вони не фокусуються на речах, які вони не контролюють

Ми щодня стикаємося з речами, які ми не можемо контролювати. Затори, неввічливі люди і т.д. Але розумні люди спокійно до цього ставляться і зосереджуються на тому, що їм підвладно. Вони знають, що спокій розуму — це одна з прекрасних перлин мудрості. І вони витягують максимум з цього дару.

Вони не витрачають час на людей, які можуть їм заважати

Розумні люди оточують себе іншими розумними людьми. Вони знаходять час для сім’ї, друзів і знайомих, які поділяють їх цінності і розуміння життя. І вони також усвідомлюють, що їм потрібно обмежувати час, який вони проводять з негативними людьми. Тому вони приділяють більше часу позитивним, інтелектуальним і радісним людям.

Вони не є зарозумілими

Ви ніколи не почуєте від розумної людини фразу про те, що вона розумна. Тому що розумні люди — скромні люди. Вони пишаються своєю скромністю. Вони не хваляться своїми успіхами і нагородами.

Вони не забувають говорити “дякую”

Говоріть “дякую”. Це, мабуть, найважливіша річ, яку вам варто робити. Якщо, звичайно ж, ви хочете бути “розумним”. Розумні люди знають, що світ не обертається навколо них. Вони вірять в силу добра і знають, що простий безкорисливий вчинок, наприклад, посмішка незнайомця, може змінити чиєсь життя і їх власне.