Вселенська батьківська поминальна субота, яку ще називають М’ясопусною – одна з найважливіших поминальних дат. Це перша з двох Вселенських субот у 2024 році.

Перша вселенська батьківська поминальна субота у 2024 році випадає 9 березня. У неї немає фіксованої дати, вона залежить від Великого посту і відзначається за два тижні до його початку.

Цю суботу також називають М’ясопусна поминальна субота – тобто, напередодні М’ясопусного тижня.

Цього дня в храмах традиційно відбуваються служби в пам’ять про всіх спочилих християн, віряни відвідують цвинтарі, накривають поминальні столи, подають милостиню і згадують родичів, які пішли.

Що таке Вселенська батьківська субота
У православному календарі є кілька особливих днів, які ще називають поминальні суботи, або батьківські суботи. У ці дати віряни просять через молитви пробачити гріхи померлим родичам і дарувати Царство Небесне.

Серед поминальних днів є дві суботи, іменовані Вселенськими. Це дні, коли в церкві поминають не тільки близьких і родичів, а й «усіх від віку спочилих» християн – тих, хто загинув в аваріях, подорожах, від голоду, холоду, стихійних лих, на війні.

Таким чином усі коли-небудь загиблі віряни не залишаються без молитов Церкви, а їхні душі завдяки цьому знаходять спокій.

Що потрібно нести до церкви на поминальну суботу
Служби в храмах починаються напередодні поминальної суботи – ввечері в п’ятницю проводять велику панахиду за всіма покійними (парастас). У саму суботу в церквах відбувається заупокійна Божественна літургія та загальна панахида.

У батьківську суботу традиційно в храм несуть панахидку – поминальні продукти. Це можуть бути цукерки, хліб, соняшникова олія, крупи, вода, фрукти.

Священику подають записки з іменами померлих – їх прочитають на літургії, і запалюють свічки за упокій біля ікон.

Після храму заведено відвідувати могилки родичів на кладовищах, щоб пом’янути померлих і прибрати місця спочинку. Доброю справою вважається навести лад на якійсь занедбаній могилі.

Після цього віряни накривають удома поминальний обід: на стіл потрібно обов’язково поставити кутю (коливо).

Що не можна робити в батьківську суботу
Є у поминального дня і свої заборони. Цього дня не слід:

говорити про померлих погано;
влаштовувати гучні застілля і поминати алкоголем;
лаятися і сваритися, говорити про проблеми;
впадати у відчай і сумувати.
Церква також не схвалює традицію залишати їжу на могилках – краще віддати її як милостиню живим людям. Слід також відкласти побутові справи й турботи – те саме прибирання, готування, а сам поминальний день провести в спокої та молитві.

Молитва за померлих, яку можна прочитати вдома
Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена їхні), і всіх православних християн, і прости їм усякі гріхи вольні й невольні, і даруй їм Царство Небесне.

Зміст
Коли Дмитрівська субота 2022 року
Історія важливої дати
Що потрібно робити: традиції предків
Дмитрівська поминальна субота: що не можна робити
Народні прикмети
Молитва на Дмитрівську поминальну суботу
Дмитрівська поминальна субота 2022 року: картинки
Церква встановила спеціальні дні, коли віряни можуть помолитися за покійних родичів, вшанувати їхню пам’ять та відвідати могили на кладовищі. Їх називають поминальними або батьківськими суботами. Всього таких дат в році вісім. В листопаді віряни вшановують своїх покійних родичів на Дмитрівську поминальну суботу.

Коли Дмитрівська субота 2022 року
Дмитрівська поминальна субота завжди припадає на найближчу суботу перед святкуванням дня пам’яті Дмитра Солунського (8 листопада). Якщо подивитися в календар, то 2022 року Дмитрівська батьківська субота буде 5 листопада.

Історія важливої дати
Перші відомості про цю подію датуються ще XIV століттям. Існує така версія походження поминальної суботи. Після Куликовської битви князь, який вважав своїм заступником та покровителем Дмитра Солунського, закликав християн щороку вшановувати пам’ять 250 тисяч воїнів, які загинули в боях.

З часом Дмитрівська батьківська субота стала загальним днем поминання. Тому православні почали згадувати в своїх молитвах не лише воїнів, але й також своїх рідних, які покинули цей світ. Відтоді в храмах традиційно проводять заупокійну літургію, після якої люди йдуть на кладовища на могили покійних родичів.

Існує ще одна версія походження цієї поминальної суботи. Є думка, що українці здавна в кінці осені згадували покійних. І з приходом християнства ця традиція залишилася.

Що потрібно робити: традиції предків

Традиційно цього дня до церкви несли три хлібини і ті страви, які були до вподоби покійним, коли ті ще жили. Згідно з народними повір’ями: першу хлібину віддавали тим предкам, які померли давно, другу – дідам та бабам найближчого покоління, а третю – всім християнам, що загинули насильницькою смертю на війні.

Особливою була і вечеря в день Дмитрівської поминальної суботи. Вже в п’ятницю наші предки починали згадувати покійних. Для вечері обов’язково купували нову білу скатертину, яка прикрашала стіл. Готувалися традиційні страви. Зокрема, узвар, кутя, пироги, млинці. Не забували і про ту їжу, яку любили покійні за життя.

Під час поминальної трапези кожен член сім’ї повинен був відкласти одну ложку страви в окрему тарілку. Потім її залишали на столі – щоб покуштували покійні. Вірили, що вночі душі родичів повертаються до своєї хати, щоб повечеряти зі своїми нащадками. Поруч з тарілкою обов’язково ставили миску з водою і залишали рушник. Це робилося для того, щоб після трапези вони могли вмитися.

Дмитрівська поминальна субота була днем, коли допомагали бідним і голодним. Обов’язково роздавали милостиню, просили помолитися за душі і за це залишали пироги. Навіть існувало повір’я – якщо цього дня ходить багато старців, значить, це хороший знак. Бог, за віруваннями, посилає на Землю небіжчиків саме в образі старців. Вони ходять і дивляться, як живуть їхні нащадки. Тому, коли бачили старця, його відразу кликали за стіл, примовляючи: “Іди, діду, до обіду!”.

Віряни приходять до церкви ще напереродні, у п’ятницю. В цей час в храмах служиться велика панахида (парастас). Заздалегідь готують записки з іменами покійників та приносять пісний хліб, солодощі, овочі, фрукти.

Дмитрівська поминальна субота: що не можна робити
На Дмитрівську батьківську суботу не можна згадувати небіжчиків поганим словом. Варто розповідати лише хороше. В українців та деяких інших народів (наприклад, в Італії) існує традиція нести на кладовище алкогольні напої і там їх розпивати. Однак Церква категорично забороняє це робити. Навіть до храму нести алкоголь (крім кагору) та м’ясні страви цього дня не можна.

Цього дня краще утриматися від галасливих вечірок, гуляння, танців. Проведення таких урочистостей на Дмитрівську суботу вважається великим гріхом. Але й не варто лити сльози чи сумувати. В Церкві рекомендують провести цей день з молитвою, згадуючи тих, кого вже немає з нами.

Народні прикмети
Згідно з народними віруваннями святий Дмитро приносить з собою зиму. Також вірили, що він закриває ключем землю, яку пізніше навесні відкриє вже святий Юрій (6 травня).

Молитва на Дмитрівську поминальну суботу
Цього дня читають молитву за всіх небіжчиків:

Упокій, Господи, душі спочилих слуг Твоїх: батьків моїх (імена), родичів моїх (імена), благодійників моїх (імена), і всіх тих, хто поклав життя своє за волю України (імена), і всіх християн, і всяку душу, яка спочила і Твоєї Милости потребує, і прости їм всі провини їхні, вільні й невільні, і подаруй їм Царство Небесне, і створи їм вічну память. Амінь.

Дмитрівська поминальна субота 2022 року: картинки