Президент Росії Володимир Путін після відвідин виставки, присвяченої Петру I, порівняв себе з імператором.

“Зараз ми були на виставці, присвяченій 350-річчю Петра I. Майже нічого не змінилося, дивно, приходиш до цього розуміння. Петро I Північну війну 21 рік вів. Здавалося б, воював зі Швецією, щось відкидав. Нічого він не відкидав, він повертав, так, так і є… Повертав та зміцнював. Судячи з усього, на нашу долю теж випало повертати і зміцнювати. І якщо ми виходитимемо з того, що ці базові цінності становлять основу нашого існування, ми, безумовно, досягнемо успіху у вирішенні завдань, які перед нами стоять”, – заявив Путін.

Також на зустрічі з молодими підприємцями він заявив, що через 10 років росіяни житимуть краще.

Повідомляє – джерело.

До 2030 року середні зарплати в Україні маюті зрости до рівня, як у Польщі чи Словаччині. Таке завдання ставить уряд.

Про це у суботу, 30 січня, заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль на своїй сторінці у Facebook. Він зазначив, що у грудні 2020 року реальні зарплати українців зросли на 10% у порівнянні з груднем 2019 року і становили 14,2 тисячі гривень.

“Надважливе завдання, яке ставить уряд, — це до 2030 року вийти за середніми зарплатами на рівень наших сусідів із Польщі чи Словаччини”, – написав Денис Шмигаль.

Президент США Дональд Трамп відмітив, що за популярністю він поступається лише Ісусу Христу. Таку заяву він зробив на передвиборчому мітингу в Грінвіллі в Північній Кароліні, передає Independent.

“Якось раз мені сказали: “Наразі, ви найзнаменитіша людина в світі”. Я відповів, що це не так. Мої співрозмовники поцікавилися: “І хто ж більш знаменитий?”. Тоді я сказав: “Ісус Христос”, – розповів Трамп.

Політик додав, що якщо подивитися на небо, то стане зрозуміло, що Ісус лідирує із великим відривом.

Тим не менш, популярність серед виборців у Дональда Трампа не божественна. Зараз його підтримують близько половини американців.

Цього сезону українцям випало небагато варіантів для відпочинку на морі. Якщо ще рік назад ми мучилися у безмежному виборі пропозицій на узбережжях Іспанії, Італії, Греції або Португалії, то на цей раз маємо лише декілька можливих варіантів.

Як і де провести відпочинок біля моря цього року? Що обрати – пляжі Одеси та Чорне море чи Егейське море та узбережжя Туреччини?

У цьому році українці масово почали освоювати українські курорти. Безліч оглядів та власно розроблених маршрутів півднем України мерехтять у дописах друзів на Facebook та Instagram.

В той же час зустрічаються фотографії з пляжів Албанії, Туреччини або Чорногорії, які з усіх курортів світу стали доступні для українців цього літа. Час іде, а ви ще ні разу не були на морі? Ми спробували розібратися, що можна отримати за сплачені гроші.

Якщо ви – вибагливий турист і вже встигли звикнути до комфортного відпочинку та якості, звіримо найкращі пропозиції обох сторін

Отже, тиждень відпочинку в готелі 5* на двох зі сніданками у стандартному номері в Одесі проти тижня відпочинку на двох на курортах Туреччини з перельотом, трансфером до готелю з аеропорту, харчуванням “ультра все включено” та медичним страхуванням, що покриває тестування та лікування від COVID-19.

Порівняння цін та сервісу

У відомому готелі Одеси Nemo Hotel Resort and Spa 5*, що лежить на самому узбережжі Чорного моря, вартість відпочинку на тиждень складе 51 100 грн, зазначає Лариса Середа, туроператор “Indiana Travel”.

Крім проживання, у вартість входять вишукані сніданки за шведською лінією з шаманським та червоною рибою, також плавання у басейні з очищеною морською водою, відвідання комплексу Nemo Beach Club, фітнес-клуба і сауни, парковка, відвідання кінозалу та анімація.

У протилежність одеському готелю, тижневий тур у турецький готель високого класу, за 60 кілометрах від аеропорту міста Анталія Queen’s Park Tekirova Resort & Spa 5* буде коштувати 52 998 грн.

Готель знаходиться на широкому пляжі з “блакитним прапором“, має 5 барів та ресторан, три басейни, аквапарк, фітнес-центр, спа-центр площею 1000 м2, дитячий майданчик з басейном, пропонує аеробіку, волейбол на пляжі, акваеробіку.

Для кращого порівняння, у Indiana Travel радять узяти ще декілька готелів рівня 5*.

Найкращі готелі в Одесі – проживання біля моря та сніданки на тиждень. Відпочинок у готелі “Отрада 5* обійдеться від 30 200 грн, у готелі Grand Otrada Hotel Resort & Spa 5* – від 30 700 грн, готелі Maristella Marine Residence 5* – від 36 600 грн, готель Premier Hotel Odessa 5* – від 18 200 грн, Panorama De Luxe 5* – від 42 655 грн, Kaddorr Hotel resort & SPA 5* – від 31 537 грн.

Що ви отримуєте в Одесі за вказану вартість? В перелічених готелях є власні басейни, фітнес-центри та спа, бари, гарантовані шезлонги з парасолями на приватній зоні на пляжі, іноді – анімація біля басейну.

Якщо брати нижчий рівень готелів, то проживання у Gagarinn 4* в районі Аркадія в Одесі обійдеться від 14 340 грн на двох зі сніданками на 7 днів.

Туреччина. Тури на тиждень з перельотом. Тур на двох з проживанням на курорті Кемер у готелі PGS Hotels Kiris Resort 5* вийде – від 36 240 грн, у готелі Queen’s Park Le Jardin 5* – від 39 506 грн, на курорті Аланья у готелі Long Beach Resort & Spa 5*– від 37 149 грн, на курорті Сіде – у готелі Oz Hotels Side Premium Hotel 5* – від 34 589 грн.

В перелічених готелях є велика власна інфраструктура, де можна проводити весь день, не полишаючи територію. Аквапарки та басейни, шезлонги на пляжі, зелені паркові території, дитячі майданчики, анімації, дискотеки, шезлонги на пляжі.

Серед переваг турецьких курортів є те, що країна входить у ТОП-3 світу за чисельністю пляжів з “блакитним прапором“, що підтверджує екологічний стан морської води для безпечного купання, підкреслюють у Indiana Travel.

Безумовно, ця країна має інший клімат та природу, і ландшафт значно різниться від узбережжя Чорного моря в Одесі. Наразі готелі дотримуються норм захисту для безпечного відпочинку і посилили санітарний контроль, тому деякі сервіси можуть бути недоступні. Туреччина знаходиться у зеленій зоні, тому робити тестування до та після відпочинку не є обов’язковим.

Що ж обрати для відпустки?

Якщо якісний відпочинок на морі для вас на другому місці, і вам хочеться більше емоцій та пригод, то краще дивитися в бік Одеси. Зараз це епіцентр культурного життя в Україні. Попри велику кількість туристів на вулицях та пляжах, область залишається “зеленою“ зоною на карті України.

Одеса ж пропонує безліч варіантів, як цікаво провести час – походи до музеїв, відвідування галерей та вистав, змагань по танцям, заняття з йоги на пляжі, дискотеки до світанку та ранкові медитації біля моря, екскурсії містом, гастрономічні тури та екскурсії катакомбами. Все приправлено одеським колоритом та винахідливістю місцевих жителів.

Не варто забувати про мову та культуру, адже тут ви зрозумієте будь кого, так само як і вас. Перевагою відпочинку в Одесі буде також відсутність хвилювань за проходження контролю в аеропорті, так само як і його відвідування, можливість зміни статусу країни на протилежний під час вашого відпочинку.

І навпаки, якщо ви звикли до відмінного європейського сервісу та комфортного відпочинку, то краще обрати Туреччину. Ця країна давно спеціалізується на індустрії відпочинку і бореться за якість та свій імідж серед інших країн з морськими курортами.

В Туреччину їдуть, щоб насолодитися красою Середземного моря в оточенні пальм, гір та чистого повітря, каже Лариса Середа з “Indiana Travel”.

Вона приймає туристів з усього світу і добре знається на стандартах обслуговування та готельному бізнесі.

Сніданки – з великим вибором страв, харчування за системою “все включено”, чистота та порядок у номерах, території відпочинку біля готелю та власні басейни, безкоштовні трансфери до моря або у місто, екскурсії, що відправляються від готелю – все це пропонують курорти Туреччини.

«Вголос» поспілкувався з одним із українських медиків, який днями разом з командою українських лікарів-добровольців повернувся з охопленої коронавірусом Італії – Глібом Бітюковим – медбратом міської клінічної лікарні № 17 м. Києва. Та дізнався, які умови роботи лікарів в Італії, на скільки відрізняється медичне забезпечення обох країн та чому йому страшно за Україну.

Куди потрапила українська команда лікарів?

Наша команда складалася з 20 осіб: 10 вибрало МОЗ і 10 МВС. Це були лікарі та медсестри з різних лікарень України. Проте усі ми були об’єднані однією ідеєю: допомогти італійцям та одночасно навчитися самим.
Ми приїхали у місто Пезаро, розташоване на східному узбережжі Італії. Це за українськими мірками – районний центр. Коли потрапили у лікарню, де мали працювати, побачили багато пацієнтів, інфікованих коронавірусом, яких потрібно було рятувати. При цьому у медзакладі на той час надавали допомогу лише пацієнтам з коронавірусною інфекцією.

Звичайно, спочатку було трохи важко, поки не ознайомилися зі всіма процесами лікарні. Однак згодом ми акліматизувалися до їхніх лікарняних умов, а їхні медики переконалися, що нам можна довіряти і ми почали виконувати ту ж роботу, що й італійські медики. Спілкувалися, до речі, з італійськими колегами англійською, хоча, на жаль, не всі італійські медики нею володіють.

Яким є їхнє забезпечення і на скільки українська лікарня відрізняється від італійської?

Ти, як лікар, не відчуваєш потреби ні в чому. Те, що тобі потрібно, – йдеш і береш.
В Італії забезпечення набагато краще, ніж у нас. Ти, як лікар, не відчуваєш потреби ні в чому. Те, що тобі потрібно, – йдеш і береш. І це стосується абсолютно всього: починаючи від пелюшок для пацієнтів і закінчуючи ліками.

У нас лікарі та медики – професіонали і знають та вміють не менше, ніж італійці. Але забезпечення нашої системи охорони здоров’я кардинально відрізняється.

В українських медзакладах може не бути навіть шприців чи рукавичок, я вже мовчу про дихальні трубки і т.д. Кількість місць ми ще зможемо збільшити, але чим забезпечувати хворих? Як хворих, які лежать у важкому стані, забезпечити киснем, бо в нас всі ці необхідні апарати у катастрофічно застарілому стані. В італійській лікарні запуск у дію кисневого крану займає секунди, а в українській лікарні спочатку треба піти і знайти якийсь перехідник, потім отримати ще кілька проблем, як це все запровадити у дію – і це займає тривалий час і впливає на якість лікування. І коли про це все думаєш – це справді страшно.

Українській системі охорони здоров’я справді потрібно стати системою. Бо у нас є окремі лікарні, відділення, лікарі – десь лікують гірше, десь краще. Однак немає загальної системи охорони здоров’я, в якій ти можеш бути впевненим. Впевненим у тому, у будь-якому населеному пункті України отримаєш однакове медичне обслуговування. А в нас виходить так, що ти індивідуально домовляєшся з якимось лікарем, бо знаєш, що він лікує краще, в одному відділенні умови кращі, а в іншому гірші…

В Італії такого немає – там все працює системно. І що важливо: рівень знань італійських медиків та українських не суттєво відрізняється, хіба що рівень медзабезпечення. А от спілкування між лікарем та пацієнтом відрізняється дуже суттєво. Італійські лікарі більш відкриті і по-іншому ставляться до своєї роботи. Та й італійці більше довіряють лікарям, ніж українці.

Привітання 6 Зеленського з Новим роком відрізнялося від новорічних спітчів його попередників. Навіть сам образ ″новорічного гаранта″ був інакшим – ніяких тобі краваток і помпезності тла. Та й те, що головними акцентам8и в його виступі були мир і “єдність у різноманітті”, нікого не здивувало, хоча саме це і вирізняло його промову серед всіх інших новорічних привітань президентів.

Перед Новим роком з’явилася добірка поздоровлень президентів України за роки незалежності. У цьому відео зробили акцент на їхній схожості – всі говорили про важкий і непростий рік, що минає.

Але серед всіх українських гарантів все-таки вирізнялося один — Петро Порошенко. Його новорічні поздоровлення були відмінні від інших, хоча і він також завжди говорив про складний рік, що минає. Однак, при цьому всі новорічні відеопривітання Порошенка починалися з хроніки минулого року. І там завжди був присутній чорний треш.

Мета такої технології в тому, щоб вбити новорічний настрій і оптимізм, натомість тримати людей у напрузі, показуючи досягнення Порошенка і вселяючи думку, що лише він може перемогти, захистити і т.д.

Так, до прикладу, 2016 рік — відеохроніка показує закривавлений разстріляний автобус під Волновахою, голодування Савченко, обстріл Краматорська, вбивство Нємцова. І це лише один приклад. Подивіться в відео новорічні хроніки інших років президенства Порошенка.

Комітет виборців України порівняв роботу президентів Володимира Зеленського та Петро Порошенко у сферах зовнішньої політики, безпеки і оборони, а також взаємодії з Верховною Радою, повідомляє прес-служба КВУ у вівторок, 3 грудня.

Так, згідно з аналізом, президенти за перші півроку перебування на посаді скоїли майже однакову кількість закордонних візитів, однак діючий глава держави зареєстрував у парламенті вдвічі більше законопроектів і провів вдвічі менше засідань РНБО.

Відзначається, що стосовно зовнішньополітичної діяльності, розглядався показник кількості зарубіжних візитів президентів. Так, Зеленський за 6 місяців (період з 20 травня по 20 листопада 2019 року) зробив 8 зарубіжних візитів (в Бельгію, Німеччину, Канаду, Туреччину, Польщу, США, Латвію та Японії), а Порошенко за період з 7 червня по 7 грудня 2014 року здійснив 9 візитів (Бельгія (двічі), Білорусь, Великобританія, США, Канада, Італія, Словаччина, Молдова).

Крім того, за даними КВУ, в сфері безпеки і оборони розглядалася частота проведення засідань РНБО, в цілому за перші півроку президентства Порошенка Рада безпеки скликалася вдвічі частіше, ніж при Зеленському: 8 засідань проти 4.

У частині взаємодії з Верховною Радою експерти розглянули успішність законодавчих пропозицій обох президентів: у Порошенка законами стали 70% його законопроектів, у Зеленського – 24%.

При цьому в КВУ помітили, що кількісні показники зареєстрованих законопроектів у Зеленського вдвічі вище, ніж у Порошенка – 45 проти 20. Так, за період з 20 травня по 19 листопада Зеленський зареєстрував 45 проектів законів, з яких було прийнято 11 або 24%. Основну увагу Президент приділив питанням правової політики і правосуддя – цій тематиці присвячено 42% поданих проектів законів, у тому числі законопроекти, що стосуються змін до Конституції. Крім того, третина законопроектів стосувалася питань правоохоронної діяльності та антикорупційної політики.

Порошенко за перші півроку роботи зареєстрував 20 законопроектів, з яких було прийнято 14 або 70%, а основна тематика стосувалася зовнішньої політики і сфери безпеки та оборони (70% поданих документів).

Також експерти проаналізували роботу урядів, взявши до уваги показник успішності законодавчих пропозицій.

За перші три місяці роботи А. Гончарука цей показник склав 14%, у Яценюка – 26%. Так, урядом Гончарука за період 29 серпня – 21 листопада 2019 року було подано 63 проекти законів, з яких стали чинними законами 9. Ще 2 закони були підтримані Верховною Радою, але вони чекають підпису Президента. З представлених проектів законів половина стосувалася сфери податків, бюджету, економічної, фінансової та промислової політики”, – розповіли в КВУ.

У той же час, в уряду Яценюка показник успішності законів склав 26% (подано за перші три місяці роботи, з 2 грудня 2014 року по 1 березня 2015 року, 65 проектів законів, з яких було прийнято 17). Що стосується розподілу за сферами, то 49% проектів законів, поданих урядом Яценюка, стосувалися сфери податків, бюджету, економічної, фінансової та промислової політики.

У частині порівняння роботи Верховної Ради IX і VIII скликань були проаналізовані такі статистичні показники, як кількість прийнятих законів, кількість поданих законопроектів і кількість проведених пленарних засідань.

Результати такі: ВР IX скликання – прийняті 72 закони, подані 1193 законопроекти, проведені 39 пленарних засідань; ВР VIII скликання – прийнято 60 законів, поданий 1831 законопроект, проведені 28 засідань.

У КВУ додали, що інформація для порівняння була отримана у відповідь на інформаційні запити в МЗС і РНБО, а також шляхом моніторингу роботи Верховної Ради.

“Не дивлячись на те, що новий президент працює вже півроку, а уряд і парламент – по три місяці, поки що мало уваги приділяється статистичними показниками їх роботи. Зате переважає емоційна оцінка, яка не базується на цифрах. Зокрема, і для порівняння діяльності нової влади з так званими попередниками. Хоча насправді кількісні результати роботи часто цілком можна порівняти”, – заявив голова КВУ Олексій Кошель.

За його словами, незважаючи на активні розмови про “турборежим” кількісні показники роботи ВР нинішнього скликання не набагато вище, ніж у парламенту VIII скликання, законодавча продуктивність роботи уряду Яценюка була майже вдвічі вища, ніж у Гончарука, а в Порошенка і Зеленського майже однакова кількість зарубіжних візитів за перші півроку роботи.

Ми піднімаємо складне питання, поширеної соціальної моделі української жінки. Ви можете поділяти цю точку зору чи ні, проте, запрошуємо вас дочитати статтю до кінця, щоб зрозуміти позицію автора. Будемо вдячні за коментарі.

Якщо прислухатися до коментарів в соцмережах, українки – найбільше нещасливі жінки в світі. Чоловіки у нас слабкі, працювати ми змушені як ломові коні, і за дітьми доглядати не очікуючи на допомогу. Не життя, а каторга!
У мене є кілька заперечень.

Погоджуюся, що рівень життя в Україні не надто високий, ми звикли себе жаліти, але потрібно пам’ятати, що…

– Якщо ти зачата дівчинкою в Україні, тебе не абортують на ранніх термінах, як в Індії і Китаї.

– Якщо ти народила дівчинку в Україні, твої родичі не будуть тебе в цьому звинувачувати, як у Пакистані!

– Ти можеш вчитися в університеті, а не тільки народжувати і доїти корову, як в країнах радикального ісламу. Там така свобода є лише недосяжною мрією!

– Ти ходиш на роботу, не повинна терпіти побої від свекрухи, не загортатися в бурку з голови до ніг.

– Після розлучення, дитина не є власністю чоловіка, вона напевно залишиться з тобою, якщо ти не алкоголічка і не наркоманка.

– Ти можеш мати стільки партнерів, скільки хочеш, і покаранням тобі стане максимум пирхання сусідки, а не побиття камінням!

– Ти можеш посміхатися, напиватися і вільно поводитися з чоловіками. Величезна кількість жінок в світі не може цього робити в принципі!

– Ти можеш виходити заміж за того, хто тобі подобається, або взагалі не виходити, незалежно від того, що думає про це твій батько!

Крім того:
– Тобі не потрібно бігти з пологового будинку на роботу, доручивши дитину няньці, як у розвинутих західних країнах.
– Тебе не позбавлять батьківських прав через відсутність молока в холодильнику. Щоб тебе таки позбавили батьківських прав, слід поводитися справді асоціально.

– Тебе ніхто не засудить за сексуальні домагання, якщо ти продемонструєш бретельку бюстгальтера. А в Америці всяке трапляється.

– Шлюбний контракт у нас, поки ще рідкість.

Я дійсно вважаю, що у наших жінок є унікальна свобода вибору: свого шляху, роботи, своєї сім’ї, свого стилю життя, виховання дитини. Але за будь-яку свободу, як завжди, доводиться платити відповідальністю.

Хочеш рівноправності? Працюй на рівних правах, це нормально. Не можна мати рівні права без рівних обов’язків.

Хочеш монополізувати виховання дитини – тоді втома, це – природно. Не хочеш втомлюватися – делегуй батькові відповідальність, а не відганяй його від гнізда.

Виходиш заміж за власним бажанням? Тоді, кого крім себе можна звинувачувати в своєму виборі? Сама і винна, не подобається – міняй.

Хочеш розважатися на рівних, пити шампанське на вечірці і піти з незнайомцем у ніч? Тоді тебе ніхто не зобов’язаний завойовувати, як принцесу з фортеці. Сама тепер шукай, як завоювати чоловіка.

Це нормальні правила життя дорослої жінки. Вони трохи стомливі, але вони – розплата за найширшу свободу вибору шляху і стилю життя, якої позбавлені дуже багато жінок у світі. Це прекрасно! Що ж вам ще треба!

Пряникові будиночки, де дівчатка-Барбі п’ють чай і доглядають за нігтями, під заступництвом сильного і вірного Кена? Якщо така ідилія існує, то дуже короткий час і для дуже обмеженої кількості жінок.

Найбільшою помилкою є шукати цей пряниковий будиночок у шлюбі в західних країнах, опираючись на враження, отримані від серіалів. Ви ризикуєте стати домашньою рабинею, іграшкою з якою не рахується оточення і бути жорстоко розчарованою від того, що нафантазоване вами сімейне життя так і не наступає.

Це важко, але це краще, ніж існуючі в світі альтернативи. Ласкаво просимо в реальність!

Саакашвілі наголосив, що по всьому світу не бачив жодного громадянина України, який би сидів, склавши руки. Українці завжди відзначалися любов’ю до праці.

Незважаючи на це, Україна виглядає як Африка. Політик порівняв нашу державу з Нігерією, яка теж надзвичайно корумпована.

У Латвії мінімальна зарплата становить 430 євро, або близько 14 500 грн. З цієї суми латвійці віддають 83,84 євро податку на прибуток з населення і внески державного соціального страхування. Обов’язкові внески державного соцстрахування, які оплачує роботодавець становлять 103,59 євро. У результаті латвійці отримують 346 євро у місяць. Це трохи більше 11 400 грн.

У три рази меншу мінімальну зарплату отримують в Росії — 11 136 руб., або 4721 грн. Росіяни сплачують 1451 руб. на податок на доходи фізосіб. Роботодавець до Пенсійного фонду, Фонду соцстрахування та обов’язкового медичного страхування вносить 3348 руб. Після утримання цих виплат росіянин отримує 9685 руб., або 4106 грн.

Найменше мінімалка в Казахстані — 28 284 тенге. Це 2227 грн. 10% цієї суми йде на обов’язковий пенсійний внесок. Однак мінімальна зарплата індивідуальним податком на прибуток не обкладається. Роботодавець повинен заплатити 5% соціального податку і обов’язкове медичне страхування. У підсумку “на руки” працівник отримує 25 455 тенге, або 2004 грн.

Відомий український шоумен і зірка студії “Квартал 95” Євген Кошовий порівняв майбутніх президентських кандидатів з усім відомими мультиплікаційними героями. Своїми асоціаціями він поділився в інтерв’ю популярному виданню.

Таким чином, чинний президент України Петро Порошенко асоціюється у Кошового з Вінні Пухом, лідер Радикальної партії Олег Ляшко – з персонажами з мультфільму “Оггі та Кукарачі”, фронтмен групи “Океан Ельзи” Святослав Вакарчук – з героїнею “Русалочки” Аріель, тому що вона співає, голова Верховної Ради Андрій Парубій – з хом’яком з мультика про хом’яка і ховраха (очевидно, мається на увазі “Пригоди Хоми”)

Юлію Тимошенко – лідера партії “Батьківщина” – шоумен порівняв з господинею Тома з “Тома і Джеррі”. “Пам’ятаєте, її показували тільки низ в тапках і фартуху”, – зазначив зоря. А ось з приводу своїх асоціацій до Володимира Зеленського його друг сказав: “Принц, прекрасний Принц…Якщо серйозно, він швидше Джеррі – маленький, суєтний і добрий. Звичайно, іноді він з Джеррі перетворюється на Халка…”.

Окрім того, Кошовий висловився про мовну проблему в Україні.

“Так я знаю українську мову. Питання не в мові, питання в людях, які придумали проблему. Я все життя розмовляв російською мовою, я прожив на Донбасі 15 років, я знаю українську мову практично досконально. А хтось раптом каже: “Кажеш по-російськи – валіза – вокзал – Росія”. Так збирайтеся і їдьте!

У мене український паспорт, я громадянин цієї країни, я патріот. І не важливо, якою мовою я говорю. Ось такі псевдопатріоти теж дратують. Так у нас половина уряду не знає української мови, говорять з якимось незрозумілим угорсько-болгарським акцентом”, – висловився Кошовий.

Зазначимо, що сам актор народився на Харківщині. Коли Євгену було шість років його родина переїхала в Алчевськ Луганської області.

Це – цитата авторства американського політолога Леррі Даймонда, яка належить до 2013 року. Підставимо замість Януковича інше ім’я, виправимо “2013” на “2018” й отримаємо ту саму картину.

Певні відмінності, втім, все ж таки є: 5 років тому для наших західних партнерів найбільшим пробуксовуванням демократії було вибіркове правосуддя (про яке вони говорили на прикладі процесу Тимошенко) та повернення до Конституції 1996 року. Нині ж Конституція діє в тій редакції, котру було ухвалено в 2004-му, а що ж до Юлії Володимирівни, то вона, слава Богу, на волі, хоча фракція БПП намагається цей її статус відкоригувати – недарма від представників пропрезидентської сили надійшло звернення до НАБУ з вимогою розслідувати зв’язки ЮВТ та Муаммара Каддафі.

Ну а правосуддя так і залишилося вибірковим. Це прослідковується на багатьох прикладах: і на тому, як програв апеляцію Міхеїл Саакашвілі, і на тому, як суди випускають під заставу очевидних злочинців, а ті – тікають за кордон (так вчинили декілька колишніх “беркутівців”), і на тому, як зумисне затягуються слухання по деяких резонансних справах (зокрема, щодо того ж таки розстрілу Євромайдану). Щодо Конституції можна сказати лише те, що вона, безперечно, потребує змін, проте КСУ не квапиться допомагати з їх впровадженням. Лише зараз в Конституційному Суді взялися за депутатську недоторканність – і це ще раз до питання про керованість української Феміди.

Але повернемося до демократії. Недавнє дослідження Freedom House засвідчило, що демократичні показники України погіршилися вперше з часів Революції Гідності. Нинішня демократична оцінка України становить 4,64 бала (де 1 бал – показник сталої демократії, а 6-7 – це вже усталений авторитарний режим).

Вікно фундаментальних реформ в Україні, можливо, і не закрито, але воно істотно звузилася на тлі політичного опору антикорупційним реформам і серії нападів на неурядові організації та ЗМІ, – йдеться у дослідженні.

Це – свіже дослідження, а раніше, на початку поточного року, у рейтингу Democracy Index 2017, підготованому організацією Economist Intelligence Unit, Україна була класифікована як “гібридний режим”. Ми вже не є країною “повною демократії”, і навіть не є державою “недосконалої демократії”, але водночас ми ще й не “авторитарний режим”. Ми – “гібридні”, тобто ризикуємо повсякчас скотитися до автократії, проваливши іспити з основних дисциплін – “функціонування влади”, “політична культура”, “громадянські свободи” тощо. Democracy Index засвідчує, що у період правління Ющенка років Україна мала значно кращі показники, ба навіть в часи “раннього Порошенка”, тобто до 2016-го, справи були не такими безнадійними. Одначе, як то кажуть, “щось пішло не так”.

Можна втішитися тим, що задкування вбік від демократії – загальносвітовий тренд, котрий ми активно “підтримуємо”. В цілому, порахував Freedom House, в 19 з 29 країн погіршився демократичний рівень, а це більше, ніж за будь-який інший період з часу досліджень. Зокрема, другий рік поспіль країн з усталеною формою авторитарного режиму визначено більше, ніж усталеної демократії. Що ж стосується України, то, як зазначає директор проекту Нейт Шенккан, вона (а також Молдова, Грузія, Вірменія та Киргизстан), рухається в “негативному напрямку” і має найвищий ризик перетворитися на авторитарну країну.

Оце, як на мене, і є головний підсумок президентства Петра Порошенка. Підсумок, котрий залишає позаду та нівелює значення і безвізу, і задекларованого руху вбік НАТО та ЄС, і успіх окремих реформ чи починань.

Як і раніше, нам закидають тотальну корупцію – але, щоправда, Freedom House відзначає прогрес України у проведені створенні антикорупційних інституцій, а також запровадження публічних декларацій про статки держслужбовців. Однак, говорять аналітики проекту, все це не надто вплинуло на життя простих українців – у Freedom House навели дані соціологічних опитувань, в рамках яких третина українців повідомила, що мала особистий досвід зіткнення з корупцією за попередні три місяці. Зазначається також, що ефективність роботи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро була підірвана відсутністю справедливого правосуддя.

Немає щастя в українців й в царині свободи слова. Тут нам пригадали те, що фізичне насильство щодо представників мас-медіа триває. За даними Інституту масової інформації, у 2017 році було скоєно 29 фізичних нападів, а також зареєстровано 89 випадків перешкоджання діяльності журналістів. Окремо Freedom House акцентує на тому, що розслідування вбивства журналіста Павла Шеремета, яке сталось в 2016 році, не було проведено належним чином і припинилось. Але це те, що стосується минулого та теперішнього, у майбутньому ж експертів хвилює те, що під час підготовки до парламентських та президентських виборів 2019 року посилиться тиск на громадянське суспільство та опозиційно налаштованих до влади прошарку.

Цілком очевидно, що Freedom House має рацію – протягом найближчого року ситуація з демократією точно не покращиться. Вибори та збереження влади є для теперішньої керівної верхівки більшим пріоритетом, й недарма до ситуації, що склалася тепер, можновладці йшли протягом усіх чотирьох років. В сліпому бажанні отримати найзаповітніше вони не бачать, як виглядають їхні дії з боку. І навіть коли їм під ніс підсовують дзеркало (себто різноманітні рейтинги та заміри на кшталт проведеного Freedom House чи Economist Intelligence Unit), це не справляє належного ефекту.

Насамкінець зазначу, що без демократії прожити, звісно, можна, проте якість такого життя буде не вищою, ніж в якому-небудь Сомалі чи у наших найближчих сусідів за “порєбриком”. Та навряд чи українці погодяться на подібний стан речей. А тому і “гібридний режим” має зробити належні висновки й не надто сподіватися, що після 2019-го він стане авторитарним. Це примарна надія – навіть попри те, що нинішні обставини не виключають такого перетворення.

Проте періодично виникає запитання – а чи дійсно у сусідній країні все дешевше? Для відповіді на це запитання, ми вирішили скласти власний споживчий кошик та порівняти ціни на основні види продуктів харчування, побутову хімію та інші споживчі товари в гіпермаркетах Ашан (Auchan) – однієї з найпопулярніших торгових мереж в Україні та Польщі.

Для максимальної об’єктивності, при порівнянні використовувався принцип вибору однакових або ідентичних товарів. При відсутності однакової продукції, порівнювались товари з подібними властивостями та з близької цінової категорії. Якщо товар мав близькі характеристики (наприклад, сметана), то у дужках вказано дані для польської / української продукції. Якщо упаковки порівнюваного товару мали різницю у вазі понад 15%, ціну зведено до певної ваги або об’єму (наприклад, цукор тростинний).

* – курс обміну польського злотого – 7,18 грн./зл.
** – акційний товар
Зеленим – виділена менша ціна

(!!!) Ми навмисно виділили позицію засобів для прання (***). На прикладі порошку для прання Ariel, хочемо показати хитрощі виробника (продавця) та принципову різницю в якості товару, який продається в польських та українських магазинах.

Відомо, що порошок Ariel виготовляється компанією Procter & Gamble. Вона має заводи по всьому світу, виробництво яких спрямовано/призначено на ринки певних країн. Так ось продукція для України та Польщі виготовляється зовсім різними фабриками. Той порошок, що ми бачили у польських магазинах виготовлений на заводі у Чехії (знак CZ нанесено машинним штампом біля дати виготовлення). У той же час на упаковці порошку Аріель, який продається в Україні, біля дати/№ партії виготовлення ви побачите знак UA – це означає, що він виготовлений на одному з двох українських заводів цієї компанії. Незважаючи на офіційні запевнення P&G щодо того, що в них усюди однаковий контроль якості виробництва, на практиці виходить не так.

Не зважаючи на дрібні відмінності у зовнішньому вигляді (див. фото) вони обидва можуть використовуватись для автоматичного прання (практика ручного прання непритаманна для мешканців більшості європейських країн). Хочемо звернути вашу увагу, що серед великих упаковок цього порошку, які можна побачити в українських магазинах, найчастіше зустрічається мішечок на 3,0 кг. Згідно офіційного маркування він розрахований на 20 прань (коштує в львівському Ашані 151,73 грн.). У Польщі такої упаковки ми не зустрічали. Найближчим аналогом є упаковка на 3,75 кг, яка розрахована на… 50 використань (у польському Ашані її типова ціна – 46,98 зл. (337,32 грн.)). На перший погляд може здатися, що в Україні цей порошок дешевший (якщо перерахувати на кілограми, то виходить – 50,58 грн./кг в Україні та 12,53 зл. (89,95 грн.) за кілограм у Польщі).

Проте тут неуважні покупці можуть потрапити у халепу… Якщо перерахувати кількість порошку на одне прання, то виходить зовсім інша картина. Користуючись “українським” Аріель, ви маєте засипати у пральну машину 150 г порошку, який коштуватиме 7,59 грн. за порцію, а використовуючи придбаний у Польщі – 75 г вартістю 0,94 зл. (6,75 грн.). І це лише згідно офіційних (!) рекомендацій виробника на упаковці. Але це ще не все. Багато людей можуть підтвердити також інше – ЯКІСТЬ! Навіть, якщо ви дотримаєтесь рекомендованих дозувань, речі випрані “польським” порошком Аріель, будуть чистішими та пахнутимуть краще, ніж при використанні порошку українського виробництва!

Що це означає? Висновок очевидний – пральний порошок Ariel, який придбаний у Польщі, набагато кращий (і за ціною, і за якістю) ніж “український”, а компанія Procter & Gamble зневажливо ставиться до українців. Якщо ж натрапити на акцію в польському супермаркеті (а вони там відбуваються регулярно) та оформити собі фактуру Tax Free, то вигода буде ще більшою.

Порівнюючи ціни, бачимо, що більшість продуктів харчування в польському Ашані дешевші порівняно з українським. У Польщі дуже вигідно купувати побутову хімію та окремі продукти харчування іноземного виробництва. Варто також звернути увагу на косметичні засоби, взуття та акційний одяг. У порівнянні, вони хоч і представлені по одній-дві позиції, але з власного досвіду можемо сказати, що тенденція цін характерна для абсолютної більшості товарів із зазначених категорій. Натомість при купівлі більшості продуктів варто бути уважними. Економія може бути не настільки очевидна – варто звертати увагу на знижки та продукцію, що продається під власною торговою маркою Ашан.

У будь-якому випадку, пам’ятайте – щоб закупи були дійсно вигідними, необхідно ретельно вивчати рекламні газетки Ашану та оформляти документи Tax Free для повернення від 5% до 23% польського ПДВ.

У польських супермаркетах Auchan робити закупи вигідно ще й тому, що тут податок VAT повертають готівкою в повному обсязі (100%).

Беручи до уваги подібний аналіз, який ми проводили раніше (див. статтю А в Польщі дешевше! Порівняння цін на продукти) можна стверджувати, що за два останніх роки співвідношення вартості товарів не змінилось – більшість продукції, що завозиться до України з-за кордону, в Польщі буде дешевшою. Проте варто зазначити, що в польському Ашані дуже вигідно купувати продукцію, що виготовлена під власною торговою маркою.

Перейшовши за посиланням нижче, Ви завжди маєте змогу самостійно переглянути каталоги з актуальними пропозиція, акціями та знижками від всіх найбільших торгових мереж Польщі.

Про це повідомляється в журналі Science. Вивчати магму дуже складно через те, що її температура може досягати 700-1300 градусів за Цельсієм. Вона вмить розплавить будь-який прилад вчених.

Один з авторів дослідження, Кері Купер порівняла магматичний осередок з морозивом-ріжок: основна частина речовини відносно холодна, крізь неї протікає гаряча рідина. Для детального аналізу умов всередині осередків вчені використовують кристали циркону, викинуті на поверхню під час виверження вулкана Таравера в Новій Зеландії.
Цей мінерал вибрали не випадково, оскільки він дуже повільно руйнується. У ньому міститися домішки таких радіоактивних елементів, як уран і торій, які і використали для досліджень.

Аналіз показав, що кристали сформувалися кілька десятків тисяч років тому, а 90% часу вони провели у відносній прохолоді кристалізуватися магми в глибині осередку. Кристал циркону піднялися до поверхні Землі в останні сотні або десятки. Цікаво, що вулкан викинув їх тільки при виверженні, яке відбулося близько 700 років тому. Під час набагато більш інтенсивного виверження, що сталося 25 тисяч років тому, вони залишалися в підземному осередку.
Вчені наголосили, що це доводить складність процесу руху магми вгору. Лише більш детальні дослідження допоможуть навчитися передбачати виверження.

Найнижча ціна на бензин у світі – у Венесуелі, тут його вартість складає всього 1 цент. Дешевий бензин також у Саудівській Аравії ($0,24), Туркменістані ($0,28), Алжирі ($0,32), Казахстані ($0,42) і Азербайджані ($0,48).

До країн з найвищою ціною на бензин відносять Гонконг ($1,93), Норвегію ($1,78), Ісландію ($1,77), Ізраїль ($1,65) та Нідерланди ($1,63). Зазначимо, що Норвегія посідає 2-е місце в Європі (після Росії) за видобутком нафти й газу, однак, як бачимо, ціни на бензин у Норвегії залишаються високими.

В Україні середня вартість бензину становить $0,85. Нижчою є ціна у Білорусі – $0,60, Росії – $0,62, Грузії – $0,76, Молдові – $0,84.

Сигарети. За приклад порівняно вартість пачки цигарок (20 шт.) Marlboro Red в Україні та світі. Дорого доведеться заплатити курцям за пачку сигарет в Австралії – $17,4, Норвегії – $15,1 та Новій Зеландії – $14,8. Натомість у більшості країн Африки та Центральної Азії вартість сигарет не перевищуватиме 1$. Найнижчу ціну зафіксовано у Гамбії ($0,8).

В Україні середня ціна становить $1,2, у наших сусідів вартість дещо вища – у Польщі – $3,9, у Росії – $1,7, у Білорусі – $1,5.

Продукти харчування. Для порівняння цін на продукти харчування було обрано 10 країн. Спершу ми обрахували вартість хліба. Як показують результати, в Україні, яку називають “житницею Європи”, ціна – найнижча.

Тенденція збереглася і стосовно вартості молока. В Україні середня ціна цього продукту становить $0,58. Це приблизно стільки ж як і в наших сусідів – Білорусії, Молдови та Польщі. Дещо вища ціна на молоко у Росії – $0,95. Дорого молочні продукти коштують у Норвегії та Китаї.

Середня вартість яєць (10 шт.) в Україні – $0,91. Це майже в 4 рази менше, ніж у Норвегії, яка вважається однією з найдорожчих для проживання країн світу. У наших сусідів ціна трохи вища: у Росії – $1,22, у Польщі – $1,6.

Відзначимо, що середня ціна картоплі в Україні нижча, ніж у Білорусії. У США за кг картоплі доведеться заплатити у 9,5 раз більше.

Ціни на рис суттєво не відрізняються від інших продуктів. Як завжди, найдорожча вартість – у США ($3,75) та Норвегії ($2,72). Середня ціна рису в Україні – $0,9. Це дорожче, ніж у Польщі ($0,77), але дешевше, ніж у Росії ($1,1).

У цінах на м’ясо помітні значні розриви між країнами. Так, 1 кг курячої грудки в Україні коштуватиме $2,42, тоді як покупець у Норвегії змушений буде витратити майже у 5 разів більше – $13,05. У наших сусідів вартість курятини також трохи вища: у Росії – $3,95, Польщі – $3,78, Білорусі – $3,04.

Таксі. Ми також порівняли ціну за послуги таксі. Зв’язку між вартістю пального в країні та вартістю поїздки в таксі не виявлено.

Вартість квитка у кіно. Для любителів кінематографа відзначимо: найдорожчі квитки у кіно – в Бахрейні (€17,8), Швейцарії (€17,1) та Норвегії (€13,5). В Україні середня вартість квитка – трохи більше 60 грн.

Можна зробити висновок, що в Україні ціни на товари та послуги – дешевші, аніж у сусідів та інших держав Європи та світу.

Проте цьому є логічне пояснення: в Україні – найнижчі зарплати в Європі.

Згідно з останнім звітом Держкомстата, середня зарплата в Україні – 5034 грн, це майже в 4 рази менше, ніж у Польщі, у 3 рази менше, ніж у Росії.

Перше, що зараз вже не кидається в очі, але що точно здивувало б людини в 2008 році – розмір дисплея в обох смартфонів. За тодішніми мірками він вважався величезним! У iPhone 2G він був навіть більше – 3,5 дюйма проти 3,2 ” у конкурента. Дозвіл було однаковим (320 × 480 пікселів), з-за меншої діагоналі дисплея картинка була трохи чіткіше на Dream.

Тримати в руці iPhone куди зручніше – смартфон HTC зроблений якось вже дуже непоказно, його незручно крутити в долоні, він дуже «пластиковий» і справляє враження дешевої речі. Крім того, «розумний» телефон від Apple майже в 2 рази тонше.

Важлива відмінність між iPhone і HTC Dream – спосіб введення інформації. У «яблучного» смартфона він тільки один (сенсорний дисплей плюс кнопка Home), тоді як тайванський гуглофон намагається поєднати в собі як новий, так і старий світ (фізичні кнопки дзвінка, qwerty-клавіатура, джойстик).Очевидно, що конкуренти Apple не відразу зрозуміли: кнопкові телефони пішли в минуле. Сьогодні очевидно, що виграла в цій битві компанія з Купертіно.

В речах начебто заміни акумулятора і додавання вбудованої пам’яті iPhone вже в 2007 році представив дуже дивував тодішніх користувачів підхід «нічого тут не чіпай». У Dream все було по-старому – при бажанні власник легко міг не тільки замінити АКБ, а й додати карту пам’яті формату SD об’ємом до 8 ГБ.

А як працює архаїчне за нинішніми мірками ПО? Сьогодні Apple прийнято лаяти за відставання в плані розробки софта. Але при програмному порівнянні iPhone 2G і HTC Dream ви відразу ж помітите один аргумент на користь тодішніх «яблучних» розробників – в iOS 1.0 (тоді вона називалася iPhone OS ) з самого початку була зручна наекранной клавіатура, тоді як в самому першому Android її … да -та ні! Ця функція з’явилася пізніше, а власники Dream могли набирати текст звичним способом – з фізичної qwerty-клавіатури на слайдері.

Цікаво, що представлений в огляді Android-смартфон повинен був стати зовсім іншим. У первісному вигляді девайс більше нагадував qwerty-смартфони BlackBerry і Nokia. Але після виходу iPhone в 2007 році швидко стало зрозуміло, що шансів у традиційного «клавіатурнік» немає, і проект швидко згорнули.

Продовжуючи тему ПО, відзначимо цікаву особливість: перший Android не дозволяв ставити шпалери на екран блокування. У iPhone з цим не було проблем … але ось поставити картинку на робочий стіл в iOS 1.0 було неможливо, тоді як Android 1 таку можливість надавав.

Розблокування iPhone можна було робити тільки одним способом – зате яким, легендарним Slide to Unlock (Розблокуйте)! У Android з самого початку був графічний пароль, але всьому світу запам’ятався не він, а фірмовий «яблучний» свайп вправо.

Меню введення перевірочного коду відразу ж наводить на думку про те, як недосконала був захист мобільних пристроїв на перших порах. Як з’ясувалося в свій час, будь-який користувач міг легко обійти захист код-паролем, просто зробивши дзвінок в екстрену службу (в відео детально показано, як це зробити).

Перша версія iOS була дуже скромною і в плані функціональних можливостей. Ви навіть не могли змінювати іконки місцями! Сторінок-екранів з додатками теж не було – та й гортати було нічого, адже весь софт для першого iPhone вміщувався на одному екрані! А кнопка Додому вміла тільки одне – виводити вас з програми до головного екрана «Додому». Так-так, і нічого більше! Багатозадачність, Siri – все це з’явилося набагато пізніше.

А ось в Android-смартфон HTC багатозадачність вже була – її можна було викликати довгим натисканням на кнопку Home. Уже в 2008 році можна було і витягнути з нижньої частини дисплея «шторку» з розміщеними в ній улюбленими додатками. Був в найпершому Android і центр повідомлень – то, що фанати iPhone отримали тільки в iOS 5, і пункт управління (а ця функція і зовсім з’явилася тільки в iOS 7). Іконки можна було міняти місцями, видаляти, вже тоді були віджети, повноцінних аналогів яких в iOS немає донині … Та що там – в Android 1.0 був навіть власний, досить просунуті на ті часи магазин додатків Market! Іншими словами, в плані ПО Android перевершує iOS вже тоді, коли змагання двох екосистем тільки починалося.

Цікаво, що в плані «заліза» потужнішу начинку пропонував смартфон HTC, але в бенчмарке GeekBench кращі показники видав не він, а iPhone 2G – 143 бали проти 82. Вже тоді Apple приділяла підвищену увагу оптимізації, а інженери компаній-конкурентів цим традиційно нехтували .

Що до часу роботи, то тут iPhone обходить конкурента і за потужністю акумулятора (1 400 мАг проти 1 150 у Dream), і по витривалості в умовах роботи в реальному світі.

Нарешті, не можна не сказати пару слів про камерах. У оригінального iPhone вона 2-мегапіксельна, у HTC Dream модуль трохи кращі – 3,2 МП. Але у Android-смартфона не було зйомки в вертикальному положенні – був доступний тільки «ландшафтний» режим. Про якість знімків сьогодні важко говорити без посмішки – на момент виходу цих смартфонів фотокамери явно були останнім з того, що хвилювало інженерів. В цілому за цим параметром спостерігається нічия – одні фотографії виходили краще у iPhone, інші – у Dream.