Учора, близько 16-ї години, патрульні отримали повідомлення від небайдужої громадянки про неналежний догляд за дитиною. Інспектори негайно прибули за вказаною адресою. Двері до помешкання відчинила жінка, яка не знала, де перебуває її дитина.

В квартирі патрульні побачили антисанітарні умови для життя, купу сміття, брудні речі та пусті пляшки.

Поліцейські спільно з матір’ю дитини перевірили прилеглу територію та в одному із дворів багатоповерхівок виявили дитину. Вона розповіла, що мама її не годує та систематично вживає алкогольні напої.

Патрульні заспокоїли та нагодували дівчинку. З огляду на виявлені обставини, інспектори не могли далі залишати дівчинку за адресою проживання. Тому повідомили про подію працівників служби у справах дітей та соціальних працівників.

Склали на матір протокол за ч. 1 ст. 184 (Неналежне виконання батьківських обов’язків) КУпАП. Дівчинку тимчасово вилучили з родини, до поки батьки не забезпечать належні умови для проживання дитини.

Поранений український військовий провів 42 дні без їжі у підвалі під Бахмутом. Олексій Гордєєв харчувався крихтами та пив із калюж. Чоловік схуд з 80-ти до 42-х кг. Про це розповів журналіст Андрій Цаплієнко в своєму Telegram.

Нещодавно під час боїв під Бахмутом війська ЗСУ захопили позиції російських загарбників та знайшли у підвалі пораненого українського захисника.

Воїни, які звільнили село під Бахмутом, знайшли у підвалі полоненого українського бійця Олексія Гордєєва. З дірками від куль та осколків у стегні та спині, але живого.

З пекла його витяг доброволець ЗСУ з Нової Зеландії.

Нагорі точилися бої, а поранений Олексій 42 дні лежав в підземеллі серед його вбитих і вмираючих від ран товаришів, яким він хотів, але не міг допомогти, – розповідає Андрій Цаплієнко.

Відомо, що коли вода закінчилася, військовий поповнював водний запас отруйним антифризом із нагрівача.

Наразі бійця готують до операції та реабілітації.

Наразі біля військово перебуває батько. Він подякував людям за підтримку:

– Наші молитви ближче до Бога, бо наші хлопці воїни світла!

Щира дяка всім, хто молився, шукав, підтримував і допомагав, був поруч всі ці нескінченні півтора місяці.

Ми разом знайшли нашого Козака!

Слава героям!, – написав батько воїна Олександр Гордєєв

В Одесі врятували немовля, якого мати народила в катакомбах.

Про це повідомила начальниця служби у справах дітей Одеської міської ради Юлія Нікандрова.

Поліція під час пішого рейду в катакомбах виявила немовля. Хлопчик народився лише два дні тому. Одразу після того, як дитину знайшли, хлопчика врятували.

“Разом із поліцією врятували 2-денного від народження хлопчика. Поліція робила піший рейд. За попередньою інформацією, мати зловживає наркотичними препаратами. Малюка народила прямо в катакомбах. Зараз немовля в безпеці. Яке щастя, що встигли”, – написала Нікандрова.

Евакуюватися з Маріуполя дуже складно, а якщо немає власного автомобіля і помічників – просто неможливо. У людей забирають паспорти, змушують проходити фільтраційні табори, насильно вивозять у РФ або окуповані території Донбасу

Тетяні з Маріуполя фактично пощастило. Вона змогла вибратися з міста разом з рідними. Про це розповіли в Telegram-каналі Маріупольської міськради.

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Тетяна разом з рідними перебралася на інший кінець міста. Спочатку думали, що на пару днів або тиждень – перечекати. Але з кожним днем ситуація в місті ставала все гірше.

Вони перебралися у квартиру друзів біля ПортСіті. Без запасу їжі, без одягу і навіть без мінімальних речей побуту-посуду і ліжка. Місцеві не відкривали двері в підвал і стверджували, що там немає обладнаних бомбосховищ. Тому Тетяна з рідними п’ять днів просто ховалася в коридорі.

“Остання ніч стала справжнім пеклом – багатоповерхівка тремтіла, поруч гуділо і вибухало. Зрозуміла, що потрібно тікати, оскільки правило двох стін нас точно не врятує”, – розповідає жінка.

Але вільних місць в укриттях вже не було. Вони спробували сховатися в “Терраспорті”, потім в ПК “Молодіжний”, а останньою надією стала міська філармонія. Але і там в підвалах приткнутися вже було нікуди, і вони знову залишилися на другому поверсі.

“Мої хлопці спали на бетонній підлозі. Їх зігрівав наш лабрадор, а я зі свекрунею на стільчиках. Від вибухової хвилі авіаудару повилітали вікна. Я в житті так не мерзла. Всі захворіли – ліків не було. Закінчувалися продукти, а поруч підліток під 2 метри зростом і з неабияким апетитом. Я ловила себе на думці, що краще померти від вибуху, ніж спостерігати, як помирає від голоду дитина”, – описала ситуацію Тетяна.

У філармонію в ті дні бігли в укриття люди з усіх районів Маріуполя. З найгарячіших точок лівого берега та 23-го мікрорайону на броньованих спецмашинах людей привозили українські військові та рятувальники.

У приміщення набилося близько 800 осіб. Голодні, холодні, без одягу і навіть поранені. Поруч сипалася важка артилерія і велися танкові бої. Тетяна зізнається, що не спала жодної ночі.

Найстрашнішими стали останні дні, коли почали скидати бомби. Дві впали в пару сотні метрів від них – на ПДТУ і пологовий будинок. Їх будівлю сильно тряхнуло. Шансів вижити на другому поверсі вже не було.

“Вголос не говорили, але змирилися, що помремо. Навіть вже й не молилися. Найстрашніше було втратити надію. Я думала, що зійду з розуму. Уявіть, кожні три години до скроні пістолет… і видих до наступного, оскільки в цей раз холостий”, – додає Тетяна.

А 14 березня їм дали рівно п’ять хвилин на збори та з речами добігти до машини, щоб встигнути приєднатися до колони на виїзд з міста. На них дивилися як на самогубців, але вони не хотіли вмирати на другому поверсі.

Злочини, скоєні збройними силами Росії під час повномасштабної війни в березні 2022 року у Бучі, увійшли в історію як геноцид або Бучанська трагедія. Тоді загинуло понад 420 жителів міста, а українська влада звернулась до Міжнародного кримінального суду з проханням розслідувати ці події, пише 24 канал.

Про страшні дні, що супроводжувалося викраденнями, тортурами, зґвалтуваннями, у тому числі дітей, та мародерством в “Інтерв’ю24” розповів Антон Довгопол – директор КНП “Ірпінська центральна міська лікарня”, депутат Ірпінської міської ради та заслужений лікар України. Він, разом з іншими лікарями, опинився в окупації, рятувала людей і хоронив їх.

Для Антона Довгопола війна розпочалася о 5 ранку, коли його, як депутата Ірпінської міської ради викликав міський голова разом з іншими представниками влади регіону на позачергову сесію. Там вони і дізналися про масштабне вторгнення Росії на територію України.

Звичайно, на той момент я не усвідомлював, що це, як з цим жити, що робити. Але, як керівник з досвідом, я розумів, що мій напрямок – медицина. І ми повинні забезпечити надання медичної допомоги всім мешканцям наших та сусідніх громад на територіях, де є наші медичні заклади. А в нашому випадку – це Ворзель, Буча, Ірпінь,– розповів чоловік.

За його словами, КНП “Ірпінською центральною міською лікарнею” з перших днів війни, враховуючи розгалуженість бази, залишився керувати Євген Левківський. Разом з ним працювали як і його лікарі сімейної медицини, так і лікарі стаціонарної допомоги.

Антон Довгопол своєю чергою прийняв керівництво багатопрофільного стаціонару у Бучі та над пологовим будинком, який розміщений у Ворзелі. Він розповів, що перша проблема, з якою зіштовхнулися лікарі, – це комунікація між закладами. Адже всю критичну інфраструктуру регіону почали знищувати окупанти в першу чергу. Зокрема, перекривали дороги та знищували вишки радіозв’язку.

Тому, перший складний процес – це була комунікація. І на той момент я був дуже задоволений тим рішенням, що ми розділили функціонал. І його мета полягала в тому, що заклад повинен мати можливість надати допомогу як вагітній жінці, як звичайному мешканцю, так і пораненому солдату, який звернувся за допомогою,– зазначив він.

У Бучі війна та обстріли почалися з 24 лютого. Гостомель – селище-герой, яке в першу чергу прийняло удар. Зокрема, перших поранених в медзаклад Бучі почали привозити 24 лютого з аеропорту “Антонов. Це були пожежники, які брали участь в гасінні вогню на Гостомельському аеродромі.

Вже на другий-третій день війни в регіоні почали відбуватися сутички між диверсійно-розвідувальними групами, територіальною обороною та ЗСУ. Тому лікарі отримували поранених військовослужбовців Збройних сил України. Також вже почали поступати поранені мешканці, які отримали травми внаслідок вибухів, пожеж та кульових поранень.

За словами лікаря, заклад був повністю забезпечений кров’ю. Також він мав всі необхідні ресурси для того, щоб мати змогу надавати допомогу. З четвертого дня медики зіштовхнулися з тим, що важлива інфраструктура міста була пошкоджена. Лікарня залишилася без світла, води та водовідведення.

Дуже пощастило, що було накопичено достатньо резервів дизпалива, що були дизель-генератори і компанія, яка ставила їх під обстрілами. Ми мали свої генератори, але ми не розуміли, наскільки цей процес буде затягуватися. У поліклініці був встановлений 110 кВт генератор, в стаціонарі був встановлений 260 кВт генератор, в пологовому – 50 кВт. Були і свої, але вони менші,– розповів лікар.

У лікарню зверталися і російські солдати

Основна мета полягала в тому, щоб повністю забезпечити роботу закладу. Адже це реально рятувало людей. Якщо немає світла, глохне дизель-генератор, чи закінчується в ньому пальне, то протягом 30 хвилин можна отримати 57 трупів. Це ті пацієнти, які залишилися в закладі та на той момент лікували COVID-19. Також були і поранені.

Протягом цього часу, коли проходили бої на території Бучі, заклад надав допомогу близько 200 людям з пораненнями різного типу. Було проведено близько 80 операцій і проліковано близько 18 військових, які також були з пораненнями.

Дякую колективу, що вони всі вижили, що вони професійно та вчасно надали цю допомогу. Також у заклад зверталися російські солдати. Але вони зверталися не самостійно, їх доставляли мешканці. Аналізуючи цю ситуацію, я думаю, що це були колаборанти, які привозили диверсійно-розвідувальні групи росіян, які зазнали ушкоджень та поранень внаслідок бойових дій з нашими ЗСУ,– розповів Довгопол.

Перші три росіяни, які давали пресконференцію в Україні, – це були росіяни з медзакладу в Бучі. Їх лікарі також евакуювали через спецслужби і потім передавали у Київ. За словами Довгопола, допомогу російським солдатам також надавали, бо працює “Женевська конвенція”.

Ми лікарі, є закони війни. Але якщо ми дотримувалися правил Женевської конвенції, то для росіян це був просто нуль. Як в процесі ви побачили на прикладі цього корпусу, де є пряме влучення. Так і в Бучі вони стріляли з автоматів по території лікарні,– сказав він.

Медичний заклад був постійно під загрозою прямих влучань, бо сусідні будинки за адресою Буча Польова, 19 були пошкоджені. І постійно була загроза життю як і для медиків, персоналу, так і для пацієнтів.

Довгопол пригадав, що перше серйозне знайомство з російськими окупантами відбулося 4 березня. За день до цього прозвучала заява, що Буча звільнена. Але насправді протягом ночі відбулися бої і ЗСУ змушені були відступити на лінію оборони до Ірпеня. А Буча, Ворзель, Гостомель були взяті в кільце. І тоді логістики та сполучення з іншими регіонами вже не було.

Буча і ми, лікарі, опинилися в окупації, починаючи з 4 березня. І тоді відбулося перше “знайомство”. Не в сенсі, що ми з ними дружили, а вони прийшли в заклад. Вони почали шукати представників російського світу в цьому закладі та наших поранених захисників,– додав він.

Однак, напередодні – 1 – 2 березня було прийняте адміністративне рішення. Представників ТрО та ЗСУ евакуювали у військовий шпиталь в Ірпені. На момент, коли росіяни зайшли у медзаклад, там налічувалося 180 пацієнтів та 150 людей персоналу.

“Хто це, хто вони, що це за люди і чи взагалі люди?”: лікар шокований поведінкою росіян

Вони зайшли озброєні, повністю взяли в оточення медичний заклад, виставили бронетехніку. І почали шукати свій російський світ, аргументуючи це тим, що “ми прийшли вас рятувати”.

Зрозуміло, що, крім того, що вони нам нашкодили, та того жаху, який вони заподіяли для нашої держави, нічого корисного від цього не було. Від ситуації, яка сталася, в мене взагалі немає пояснення, хто це, хто вони, що це за люди та чи взагалі це люди? Ті звірства я бачив особисто – розстріли людей на вулицях, постріли в голови, тіла, які валялися вулицями, які лежали просто на дорозі, на відкритому просторі,– розповів лікар.

За словами Довгопола, жахіття було і в тому, що з моменту окупації до 10 березня лікарям навіть не давали хоронити людей. Російські окупанти повністю забороняли підходити до тіл.

З моменту, як вони зайшли, я повинен був кожен день приходити на блокпост з піднятими руками, розповідати про ситуацію у лікарні та інше. Наприклад, як ми працюємо, чи надаємо ми допомогу, що ми робимо. Мені пояснювали: “Якщо ви не приходите на відмітку, то ви ставите під загрозу весь колектив, пацієнтів”,– додав чоловік.

Однак, єдине, про що лікарі тоді думали, – це про те, що треба утримати, надавати допомогу, дочекатися евакуації, щоб неушкодженим вивезти персонал та пацієнтів. 7 березня почалися коридори евакуації, які були організовані за домовленістю. Антон Довгопол зазначив, що звичайно, вони також скористалися цією можливістю і по-максимуму намагалися відправляти пацієнтів і медичний персонал.

Лікарня інфраструктурно була зруйнована, води і світла не було. І ми розуміли, що 20 операцій за день, як раніше, ми вже не зробимо. Утримувати для цього 20 хірургів нам не потрібно. Тому, на період 10 березня з закладу були евакуйовані всі пацієнти, основна частина персоналу. Залишався виключно той кістяк, який був необхідний мені, щоб надати будь-яку медичну допомогу за необхідності, починаючи від пологів, закінчуючи будь-якою операцією,– розповів лікар.

Бачив, як тварини їдять людей, – про масові поховання в Бучі

10 березня російські окупанти дозволили поховати перших загиблих, які були на території Бучі. На той момент в патологічному відділенні медзакладу вже було 67 тіл. Вони розділялися на три категорії:

люди, які померли в процесі окупації та які були госпіталізовані в заклад; люди, які померли внаслідок поранень, несумісних з життям; люди, які були застрелені навколо лікарні та яких вдалося забрати з вулиць для того, щоб їх не їли тварини.

Я також особисто все бачив, як тварини їдять людей. Але ми робили все, що могли. Звичайно, постало питання, де ховати людей і як це зробити. Тоді вирішили зробити це на території церкви в Бучі на вулиці Богдана Хмельницького. Зі мною були мої лікарі, представники комунальної сфери – Сергій Масіпака, Сергій Капличний. Нам вдалося завезти трактор. Ми знайшли тракториста, який викопав нам цю яму,– пригадав чоловік.

За словами Довгопола, людей хотіли похоронити на кладовищі, але в той момент на міському кладовищі міста Бучі працювали снайпери. І самі ж росіяни казали: “Ми відповідальність там за вас не несемо. Де той розумний Довгопол, який хотів людей хоронити? Якщо хоче, то нехай сам і хоронить”.

Медики зрозуміли, що їхати туди небезпечно, бо там періодично лунали постріли і вбивали людей. Потім там назбирали близько 20 тіл з вогнепальними пораненнями в голову. Щоб не ставити інших членів команди під загрозу, вирішили ховати на території церкви. 10 березня поховали 67 людей. Ще 15 поховали наступного дня.

У лікарні були накопичені запаси та резерви. Вона працювала, як медичний заклад та як гуманітарний штаб допомоги. На той момент, більша частина містян вже покинула територію. Більшість людей вже були евакуйовані, але при цьому все одно залишалася достатня кількість місцевих мешканців.

Тому головний лікар Антон Довгопол розумів, що має залишатися до останнього. Як і та команда, яка залишилася разом з ним. Але, на жаль, відбулася ситуація, коли до них прийшов російський командир. Потім з’ясувалося, що він відповідав за бучанський напрямок.

Росіяни поставили ультиматум, щоб очолити окуповану Бучу

За словами лікаря, окупанти приїхали в медзаклад на бронетехніці, танках і в супроводі близько 40 озброєних орків. Вони зайшли на територію закладу і в присутності колективу озвучили наступне: “Оскільки в Бучі немає представників місцевої влади, ви залишаєтесь тут одні й при цьому надаєте допомогу, ми прийняли рішення, щоб ви тимчасово очолили адміністрацію Бучі”.

Я пояснив, що я лікар, що не маю ніякого відношення до самого управління та керівництва містом, що я не буду займатися цим питанням. Ми дали відмову, але, на жаль, вони сказали, що “ніякі відмовки не приймаються, нас це не цікавить, ми приїдемо до вас завтра – 12 березня об 11:00”,– розповів він.

За словами Довгопола, та ніч була безсонна, була паніка за колектив та за сім’ю. Адже він не розумів, чим ця історія може закінчитися. Проте було твердо прийняте рішення, що треба евакуйовуватися. За ніч медики зібрали все обладнання закладу, яке можна було демонтувати. Потім завантажили все це у спецтранспорт, організували всіх працівників – це близько 50 людей і готувалися до евакуації.

Евакуацію проводили під пострілами танків, снарядів і “Градів”

12 березня мав бути офіційний коридор евакуації. Але о 10 годині міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук повідомила, що коридору з Бучі не буде, хоча напередодні всі готувалися до нього.

О 10 годині я чую цю інформацію і розумію, що через годину вони прийдуть в лікарню. Але при цьому я бачу, що навпроти Бучанської міської ради стоїть близько 100 автомобілів з цивільними людьми, які готувалися до евакуації. На трасі також близько 100 автівок з дітьми та жінками. Це була година такого стану, який я вже навіть не можу передати, бо я не розумів, що буде з цими людьми, що буде з нами,– зазначив Довгопол.

Були загрози масових розстрілів. Однак, близько 11 години почався бій. На Варшавку виїхали російські танки і відкрили вогонь в напрямку Ірпеня. Летіли снаряди, стріляли танки та били “Гради”. Тоді Антон Довгопол прийняв рішення, що треба виїжджати. І в той день, за його словами, він вперше злякався.

Коли мешканці побачили, що виходить колона з лікарні, то вони її сприйняли за організовану колону, яка йде на евакуацію. До колони медиків долучилося близько 200 автомобілів з цивільними людьми.

Нам вдалося евакуюватися, ми пройшли всі російські блокпости. Як вже потім мені стало відомо, для росіян це був шок, бо їхала величезна колона людей. Окупанти думали, що це погоджено, а насправді це не було погоджено. І тоді я зрозумів, що все в руках Божих,– сказав він.

У той день вдалося евакуювати персонал та близько тисячі цивільних осіб. Ніхто з них не постраждав і всі виїхали. Потім Довгопол долучився до ТрО міста Ірпінь. І як тільки був звільнений регіон – почалася відновлювальна робота в медзакладі Бучі.

Поблизу м. Броди Львівської області патрульні врятували 27-річну дівчину, яка вийшла з готелю та заблукала. Вона стояла навколішки посеред траси та ридала.

Про це повідомили в патрульній поліції Львівської області.

В ніч проти 7 лютого патрульні на трасі Київ-Чоп помітили невідому жінку. Вона стояла навколішки на суцільній смузі та плакала.

Патрульні зупинились, щоб врятувати жінку. Вона розповіла їм, що разом з друзями приїхала на відпочинок у Львівську область.

“Після спільного вживання алкоголю, жінка залишилася ночувати в готелі, звідки вийшла гуляти. Але як опинилася серед траси і де зараз знаходиться, жінка не пам’ятала”, – повідомили у поліції.

Патрульні зателефонували батьку дівчини, який її забрав додому

Як повідомляють у національній поліції України, 23 жовтня близько 17 години, двоє поліцейських з Прикарпаття прогулюючись парком “Перемога” у Києві, побачили як маленька дівчинка тоне в озері.

Сержант поліції, поліцейський Управління поліції охорони в Івано-Франківській області Ігор Павчак, не гаячи ні хвилини кинувся у воду рятувати дівчинку. А його колега старшим лейтенантом Коломийського районного відділу поліції Володимир Бабак очікував на березі, щоб допомогти їм вибратись на берег.

Як виявилось згодом, дитина відбігла від батьків, та скотилась у водойму, де почала тонути. Невдовзі батьки дівчинки прибігли та забрали її до дому.

У Києві на вулиці Галицькій медики врятували 28-річного чоловіка, який намагався вчинити самогубство.

Про це повідомили в КНП “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва”.

Лікарі повідомили, що після виклику вони через 5 хвилин прибули на місце. Там вони встановили, що хлопець намагався скоїти суїцид. На той момент пацієнт перебував у стані клінічної смерті.

“Ангели серед нас. Дзвінок на 103. Повідомлення про повішання, пацієнт не дихає. Фельдшери Наталя Ангел та Денис Шалига одразу після того, як прибули на місце, розпочали серцево-легеневу реанімацію. Серце таки вдалось запустити, у чоловіка відновилося дихання. Пацієнта у тяжкому стані госпіталізували до однієї з київських лікарень”, – повідомили медики.

У спільноті “Київ оперативний” додали, що на момент інциденту мати чоловіка, який намагався вкоротити собі життя, була вдома, а батько вийшов у магазин.

“Син сказав, що піде у душ. Через 5 хвилин мати постукала до сина, але у відповідь – тиша. Жінка вибила двері і побачила сина, який повісився на трубі. В цей момент батько повернувся і, побачивши ситуацію, зрізав мотузку”, – йдеться у повідомленні.

Як повідомив дитячий ендоскопічний центр у Фейсбуці, малюк, граючись, вдихнув булавку. Дитині проведено додаткове обстеження. Під загальним знеболенням при проведенні бронхоскопії, проведено захват та видалення стороннього тіла, яке заважало хлопчику дихати та могло призвести до летального випадку.

Наразі дитина вдома в задовільному стані.

Детальніше про ситуацію – в матеріалі OBOZREVATEL.

Маленька героїня прославилася на всю Україну
10-річна Софійка прославилася після пожежі в селі Кобилецька Поляна на Закарпатті – восени 2018 року дівчинка винесла з охопленого вогнем будинку чотирьох молодших братів і сестер. У цей час тато зі своєю новою цивільною дружиною і молодшою дитиною були в лікарні.

А потім Софія стала лауреатом всеукраїнської акції “Герой-рятувальник року – 2019”. У Києві її нагороджував президент Володимир Зеленський: дівчинці вручили грамоту, якою вона і зараз дуже пишається, а також планшет. Ось тільки рідний тато з мачухою відразу поцікавилися, а чи не дали Софійці грошей.

Дитину змушували утримувати велику сім’ю

Начальниця служби у справах дітей Рахівської райдержадміністрації Олена Кокіш розповіла журналістам OBOZREVATEL нові факти про те, з чим довелося зіткнутися дитині.

Софійка народилася 2008 року, а тільки 2012-го її тато встановив факт батьківства, хоча дівчинка із самого народження жила з ним. Мама не відмовлялася від неї в пологовому будинку, як писали деякі ЗМІ, просто тато міняв цивільних дружин. А вони народжували йому нових дітей.

Зараз чоловік живе з тіткою Софії – двоюрідною сестрою її матері. У чоловіка вже семеро дітей (після пожежі народилися ще двоє).

Раніше дівчинка змушена була жебракувати, щоб прогодувати п’ятьох молодших братів і сестер. Здавалося б, непосильна ноша для будь-якої дитини, але Софійка робила, що могла. Як вміла.

За словами Олени Кокіш, примушував дівчинку жебракувати її рідний тато: “Софійка фактично сама кормила велику сім’ю. У неї не було іншого виходу”.

Тата й маму “відсікли” одним рішенням
І “голові родини”, і його дружині було байдуже – де і скільки часу перебувають їхні діти. Влітку 2019 року 11-річна Софійка з молодшими братами і сестрами цілий тиждень жебракували на ужгородському вокзалі. Там вони і потрапили в поле зору правоохоронців, а потім міська служба у справах дітей відправила безпритульних у притулок.

За своїми дітьми приїхала мачуха, і за рішенням комісії жінці їх віддали. А ось татові Софійка виявилася вже непотрібна – в цей час чоловік “подорожував” по різних містах України.

Служба у справах дітей Рахівської райдержадміністрації подала позов до суду, щоб визнати дівчинку дитиною, позбавленою батьківського піклування.

Рідну маму Софійки, яка опинилася в притулку, знайшли аж у Вінницькій області. “У жінки нова сім’я, живе своїм життям. А щоб відмовитися від дочки, приїжджала до нас у Рахів. Навіть привезла нотаріально завірене доручення про відмову, а двічі особисто була присутня на судових засіданнях. Батько не з’явився в суд жодного разу. Його довго шукали – тому справа тягнулася два роки. В результаті тата і маму Софійки одним рішенням суду позбавили батьківських прав”, – розповіла Олена Кокіш.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області набуло чинності в січні 2021 року.

“За два роки чотири класи!”
Як розповіла OBOZREVATEL директорка Чинадіївського дитячого будинку Світлана Софілканич, спочатку із Софійкою було непросто – довелося поборотися з деякими шкідливими звичками, які, на жаль, є у дітей, які жили без належної батьківської опіки. Але зараз із дівчинкою все гаразд.

“До того, як потрапити до нас на тривале перебування, Софії довелося побувати і в інших дитячих установах, а з них вона разом з іншими дітьми приїхала до нас. Оскільки вже були знайомі, то тепер добре спілкуються”, – розповіла директорка.

За її словами, зараз співробітники дитбудинку допомагають Софії надолужити те, що було пропущено за багато років. Тут дівчинка вперше відчула смак дитинства, хоча і далеко від батьків: “Софійка екстерном закінчила четвертий клас. Була на морі, а 1 липня готується поїхати в табір в Івано-Франківську”.

Олена Кокіш зі служби у справах дітей додала, що Софійка до цього майже не розмовляла, не вміла читати і писати: “Вона була як Мауглі, а зараз так змінилася, розвинулася і розквітла!”

Чи буде все безхмарно і легко? Навряд чи. Але тепер у дитини, яка настраждалася за своє недовге життя, з’явився великий шанс змінити свою долю, “запрограмовану” батьками, які її зрадили.

Про це повідомила адвокат Юлія Сегеда в Facebook.

Інцидент трапився опівдні 23 червня біля Свято-Покровського храму (житловому масиві Одинківка). За словами юриста, в цьому місці часто збираються сумнівні особистості, які розпивають там алкогольні напої. У цьому місці глухий кут маршруток і дитячий майданчик.

“Били жорстоко. Двоє тримали, третій бив, причому бив головою об стіну. Відбила хлопчика реально хоробра жінка, яка проходила повз і яка потім наполягала що хоче дати поліції свідчення, а поліції вони не особливо були потрібні”, – розповіла адвокат і додала, що в результаті неадеквати напали ще на тата підлітка, який прийшов за нього заступатися.

Цікаво, що поліцейські, за словами юриста нібито всього лише “вчили пацана життя” і свідчення у жінки брати не особливо хотіли.

“Я сподіваюся Самарська поліція дала батькам хлопчика направлення на СМЕ для фіксації тілесних? Ви ж не чекаєте що тілесні у дитини зійдуть і Вам справу розслідувати не прийдеться, правда?”- написала Юлія Сегеда, висловивши надію, що справу не стануть заминати, як часто буває в таких випадках.

Інцидент трапився ввечері неділі, 18 квітня, у лісі біля селища Сомоніно, неподалік Гданська. Польські ЗМІ почали активно поширювати цю новину лише за тиждень після випадку.

Видання Dziennik Baltycki детально розповіло про героїчний вчинок українців у лісі, передає Zaxid.net.

Близько 19:00 у неділю троє заробітчан з України: Євген Климович, Євген Федорчук та Олег Бодіян вирішили вперше за два тижні вийти на вечерю у сусіднє селище Келпіно. Чоловіки щойно відбули два тижні карантину після приїзду з України. Разом з українцями був їхній товариш поляк Янек Крефта. Щоб скоротити шлях компанія вирішила піти через ліс.

Вже в лісі Євген Климович помітив людину, яка висіла на дереві. Інші чоловіки на хвилинку розгубилися, а Євген першим підбіг до дерева та почав знімати молодого хлопця з петлі.

Тоді підбігли й інші, разом їм вдалося зняти петлю з шиї та покласти чоловіка на землю. Спершу самогубець не дихав, але чоловікам вдалось його реанімувати. Після цього вони викликали медиків, які довго не могли знайти їх у лісі, але все ж встигли і забрали самогубцю до лікарні.

Згодом виявилося, що вкоротити собі віку намагався 25-річний поляк.

За героїчний вчинок та врятоване життя, керівник фірми RADBUR, де працюють чоловіки, виділив їм премії.

Dziennik Baltycki пише, що Євген Климович вже чотири роки їздить на заробітки та має 7-річного сина, двоє інших чоловіків приїхали до Польщі вперше. Усі вони родом із смт Веселинове, що у Миколаївській області.

Жінкою, яка знайшла в Голосіївському районі Києва людину в критичному стані і зробила все для її порятунку, виявилася 38-річна мама двох дітей Марина Лінник. Чоловік провів усю ніч без тями в снігу. Якби не вчасно надана допомога, він міг померти – як і його друг, також отруєний таксистом.

Детальніше читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Чорний Audi чекав біля ресторану
40-річний чоловік разом зі своїм 52-річним колегою зустрілися в ресторані на Подолі. Добре відпочили, а потім вийшли із закладу і сіли в припаркований біля входу чорний Audi Q5.

В автомобілі таксист пригостив пасажирів кавою, в яку було підмішано психотропну речовину. За раніше озвученою інформацією, водій забрав у чоловіків цінні речі.

Одного пасажира близько 9 години ранку в Голосіївському районі знайшла Марина Лінник. Він провів усю ніч на вулиці, був уже в тяжкому стані. Другого чоловіка виявили вже наступного дня – замерз у снігу…

Пересилила страх, коли зрозуміла: людина в біді
Того дня Марина відвезла своїх дітей у садок і школу й поверталася додому. Оскільки на Столичному шосе був затор через снігопад, жінка поїхала об’їзною дорогою, ґрунтовою.

“В якийсь момент на узбіччі я побачила людину на колінах із піднятими руками. Спочатку злякалася: зупинила авто, закрилася в ньому і подзвонила своєму чоловікові. Пояснила ситуацію і попросила терміново приїхати. Ну не могла ж кинути людину – я вже розглянула, що у нього розбита голова і руки в крові”, – розповіла Марина.

Жінка озирнулася – поблизу нікого не було, відчинила двері і стала розмовляти з чоловіком.

“Він ледве-ледве розмовляв, плутався у словах, увесь у крові й руки обморожені. Не був п’яним, але очі дуже дивні. Я зрозуміла, що чоловік потрапив у біду, мені жодної шкоди не завдасть. І тоді я вийшла на вулицю”, – пояснила жінка.

Швидка допомога приїхала через півтори години
За словами жінки, вона відразу ж подзвонила у швидку і сказала, що замерзає людина. У цей момент побачила, що їде сусідка (теж Марина) за своїм працівником, і зупинила її. Сусідка відразу ж вирушила по гарячу воду.

“У цей час приїхав мій чоловік і ми стали гріти Діму (потерпілого. – Ред.), розвели поруч багаття. Сусідка приїхала зі своїм працівником, привезла шапку, ковдри і почала поїти людину теплою водою”, – поділилася Марина Лінник.

Жінка каже, що вони виконували всі рекомендації диспетчерів “103”, з якими постійно були на зв’язку. Справа в тому, що через дорожній колапс у Києві швидка допомога приїхала приблизно через півтори години.

“Вранці місто стояло через снігопад, а швидка застрягла в заторі на вул. Академіка Заболотного. Але диспетчери – великі молодці, розповіли, як допомогти потерпілому чоловікові”, – пояснила Марина Лінник.

Було так погано, що спочатку не впізнав дружину
Марина Лінник каже, що Дмитро періодично непритомнів, погано пам’ятав, що сталося напередодні. Але сказав, що живе на Позняках, і зміг назвати номер телефону дружини. Після того, як їй додзвонилися, вона звернулася до друзів чоловіка – і ті змогли швидко приїхати.

“Дружина Дмитра мені потім передзвонила, і ми поговорили. Вона поїхала відразу в лікарню, куди на швидкій уже везли її чоловіка. Він був у поганому стані, спочатку навіть не впізнав дружину. Шкода, що так усе сталося на рівному місці…” – розповіла киянка.

“Я не героїня!”
Найбільше, каже Марина, її мучить те, що вона не змогла знайти другого пасажира таксі. Можливо, й урятувати.

“Інформація про другу людину, яка могла постраждати, була неточною, але я все одно вирішила перевірити. Оскільки живу неподалік, то взяла собаку і повернулася на місце, де перед цим знайшла Дмитра. Походила навколо, подивилася. Але нікого не побачила. Все було засипано снігом. А через добу стало відомо, що його знайшли зовсім поруч, уже замерзлим”, – розповіла Марина.

Жінка дуже просила не називати її героїнею або рятівницею, тому що будь-яка нормальна людина на її місці зробила би те саме. До того ж протриматися потерпілому до приїзду швидкої допомагала не тільки вона, а й її чоловік, і сусіди, і друзі постраждалого, які під’їхали.

Однак і лікарі, і поліцейські розповіли журналістам OBOZREVATEL: якби жінка проїхала повз, людина б із великою часткою ймовірності померла. І те, що на рахунку Марини Лінник є врятоване життя, – безсумнівно.

Небайдужість і чуйність – те, без чого нам ніяк не можна. І якщо ви побачите лежачу на вулиці людину, не варто відмахуватися: мовляв, пияк. Кожен із нас може опинитися в смертельно небезпечній ситуації.

На Донеччині 16-річна дівчина врятувала 6-х братів і сестер з пожежі у будинку.

Інформує Це моя Україна з посиланням на Facebook ДСНС України

На момент виникнення цієї пожежі батьків не було вдома. Вони саме поїхали до цілодобової аптеки за дитячим харчуванням у місто Маріуполь. У цей час у будинку знаходилися семеро дітей, які вже спали.

Почула запах диму старша донька – 16-річна Анна. Вона негайно вивела через вікно на вулицю шістьох свої братів та сестер до приїзду пожежно-рятувальних підрозділів.

“Ми спали, а вона почала нас будити. Спочатку маленьких. А потім ми вилізли через вікно”, – поділився спогадами маленький братик Анни – Анатолій.

Про це повідомляє BFMTV.com.

“Раптово я почув крики людей, кричущих: “Не стрибай, почекай”, які сказали дітям не панікувати, що вони збираються ловити їх”, – розповів свідок події.

Потім старша дитина підвісила молодшу в повітрі, тримаючи її за одяг, перш ніж відпустити. Приблизно на десять метрів нижче, перехожі встигають її зловити, перш ніж десятирічна дитина теж стрибає.

Незважаючи на відсутність пошкоджень, двоє дітей мали бути госпіталізовані після вдихання парів.

Двоє з чоловіків, які їх врятували, доставлені в лікарню з підозрою на переломи передпліч.

Відео поділилися у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Там розповіли, що інцидент трапився, коли школяр разом з друзями повертався зі школи і зустрів жінку, яка просила про допомогу, оскільки її собака Арчі застряг у теплотрасі. Хлопець вирішив спуститись і врятувати тварину (щоб подивитися відео, доскролльте до кінця).

Підліток розповів, що у теплотрасі було мало повітря та місця, однак, незважаючи на це, він вирішив допомогти.

“Було дуже мало місця, також там були кістки різних тварин, повітря було дуже мало, однак, в думках собі казав, що поки я його не витягну, я не хочу вилазити сам, адже хотілося допомогти, бо шкода тварину”, – розповів юний герой

Керівництво обласної ДСНС нагородило його грамотою за героїзм. Втім там попередили, що подібні вчинки смертельно небезпечні, і закликали у подібних випадках одразу звертатись до екстрених служб.

34-річна британка Одрі Меш поїхала з чоловіком на відпочинок до Піреней. Подружжя піднялось на гору, висотою 2,5 км.  Та погода несподівано почала псуватись, стало дуже холодно і Одрі знепритомніла. Її чоловік не відчував ані пульсу, ані дихання дружини. Рятувальники прибули на місце і доправили їх до лікарні у Барселоні. Лікарі діагностували кардіореспіраторну зупинку та почали проводити реанімаційні заходи. Їм таки вдалося запустити серце британки.

Аби витягти оленя з криги, тварину спочатку прийшлося приспати ін’єкцією снодійного

У Київській обл. рятувальники витягли з криги оленя
ДержНС

У Київській обл. рятувальники витягли з криги оленя
ДержНС
У Іванківському районі Київської області рятувальники ДержНС разом з працівниками фермерського господарства “Еко Хауз” та рибалками врятували з криги оленя. Про це повідомляється на сторінці Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДержНС) у Facebook.

“Ось такого красеня врятували іванківські рятувальники разом з співробітниками ФГ “Еко Хауз” та небайдужими рибалками. Аби витягти оленя з криги, тварину спочатку прийшлося приспати ін’єкцією снодійного. Реабілітацію після крижаного купання олень буде проходити в ФГ “Еко Хауз”, – йдеться у повідомленні.

Як повідомлялося, раніше у Київській обл. рятувальники визволили 15 лебедів, які примерзли до криги. Аби допомогти пташкам, було прорубано близько 200 метрів льоду.

19 травня, зупинилося серце ще одного уродженця Дніпропетровщини. Він помер у госпіталі Дніпра від отриманих на фронті поранень. Про це написала землячка воїна Людмила Кулик у Facebook.

Андрію Михайловичу Федорову було 39 років. Він служив у рідній для нікопольців 93-й окремій механізованій бригаді. На фронті – з 2014 року.

“Люблячий син, брат, чоловік, батько, добрий, щирий, вірний побратим, з 2014 року і по сьогоднішній день захищав Україну, був бійцем 93-ї бригади, жив, мріяв, будував плани на майбутнє, але доля розпрорядилась інакше…”- написала Людмила Кулик.

Андрій Федоров отримав важке поранення на Донбасі та був доправлений до клініки Дніпра. 11 днів лікарі билися за його життя, але програли бій…

Андрій був мешканцем селища Солоне на Дніпропетровщині. На контрактну службу вступив у березні 2016 року. Обіймав посаду командира відділення у взводі матеріального забезпечення одного з батальйонів бригади.

У нього лишилася цивільна дружина та двоє дітей.

Вогнеборці прибули на місце виклику і встановили, що загоряння сталося у підвальному приміщенні та сильне задимлення поширилось на під’їзд. Люди з нижніх поверхів встигли вчасно самостійно евакуюватися, а для жителів верхніх поверхів шлях для порятунку перекрив густий дим.

Із 3,4 та 5 поверхів вивели 9 дорослих людей, серед яких було 3 літніх осіб та вагітна жінка. Ще двох дівчаток 2015 р.н. із небезпечної зони рятувальники винесли на руках на вулицю. Медична допомога людям не знадобилася.

О 22:07 вдалось локалізувати загоряння та зупинити подальше поширення вогню. А о 23:50 пожежу ліквідували.

За попередніми висновками фахівців, припустима причина загоряння – коротке замикання електромережі.

“28 квітня о 20:40 до Служби порятунку „101“ звернувся стурбований чоловік та повідомив, що його корова втрапила до зливної ями по вулиці Нахімова у селі Євдокіївка Магдалинівського району. За викликом негайно направлено чергове відділення 40 державної пожежно-рятувальної частини”, — йдеться у повідомленні

“По прибуттю до місця події, рятувальники виявили худобу, яка задньою частиною тіла провалилась до зливної ями.
Аби безпечно звільнити тварину з пастки, надзвичайникам спочатку довелось збільшити діаметр ями за допомогою лопат та ломів. Після чого, обв’язавши корову пожежними рукавами, співробітники ДСНС вилучили рогату худобу на поверхню”, — розповідають у прес-службі.

“На щастя, внаслідок цієї прикрої пригоди, корова на ім’я Зорька не постраждала. Годувальниця знову повернулась до свого щасливого господаря”, — додали рятувальники.

До рятувальних робіт залучено 5 чоловік особового складу та 1 одиницю пожежно-рятувальної техніки Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області.

Щотижня вони спілкуються скайпом, та й гроші чоловік справно щомісяця надсилає, бо ж син Андрій вчиться. На життя і побут їм вистачає, а ось батьківської та чоловічої ласки до щему бракує.

І ця вчорашня розмова. Мабуть, від того й не спалося. Якийсь не такий Сергій. Здавалося, наче очі ховає і не домовляє чогось. Напевно, змучений, бо для годиться про сина запитав і про Світланині справи, а сам — далекий-далекий. І не через відстань і час, а від чогось іншого чуженіють між ними стосунки, даленіють слова — черствіють.

Якось Світлана попросила Сергія, щоб уже повертався, адже син інститут закінчує, хата — повна чаша і підскладали якусь копійчину. Та де там.

Світлана працює в пoлoгoвoму будинку. Тільки й там заспокоюється. Надивиться на новонаpoджених діток, наче на ангеляток, — і на дyші тепло стає.

Ось і сьогодні нагодувала малих і підійшла до вікна, глянула на краєвид. Озеро прекрасне кожної пори року. А нині на ньому — льодохід. Поміж хвиль, наче маленькі айсберги, поважно плавають крижини. То сходяться, то розходяться, утворюючи дивні кола на воді — така їхня робота.

Але раптом серед цього дива Світланин зір вихопив чоловіка, що швидкою ходою йшов узбережжям. У легкій куртці, туфлях, без головного убору, він ступив на одну крижину, на другу — і опинився посеред хвиль. Зaвмep на крижині — й Світлана зaвмepла, не в змозі поворухнутися.

«Що він задумав?» — стpaшний здогад промайнув у голові. Нараз помітила, що незнайомець дістав із кишені телефон і з кимось розмовляє. «Мабуть, від тих слів, що зараз йому скажуть, залежатиме його доля», — подумала, оговтуючись. Вона бачила, що крижину з чоловіком відносить усе далі й далі, на глибину — і він уже самостійно не зможе вибратися на берег. Їй до нестями захотілося бути поряд із ним на цій крижині, обняти його, не відпустить у темінь.

Цей незнайомець став таким близьким, що вона відчула запах його парфумів. Світлана почала гамселити кулаком у вікно, але той не чув. Тільки санітарка Валя прибігла, а незабаром і весь персонал. Викликали рятувальників — і вони визволили чоловіка з обіймів крижаної води.

Як з’ясувалося, він зробив це від розпачу, коли дружина, дізнавшись, що в нього oнкoзaхвopювання, знайшла собі іншого, а його виштовхала на вулицю серед зими.

І життя закрутилося, мов на каруселі. Сергій повідомив Світлані, що за кордоном покохав іншу й залишається там на постійне місце проживання.

Світлана купила яблук. Ішла до лікарні й молилася, а яблука ароматом лоскотали мрії. Коли Світлана й Олег зазирнули в очі одне одному — зерна з яблук проросли. Жінка і врятований нею чоловік зійшлися. Хвоpoба від нього відступила. Чи від ефективного лікування, чи від крижаної води, в якій побував, а скоріш за все — від кохання.

Автор – Раїса ОБШАРСЬКА

У неділю, 17 лютого автобус сполученням Харків-Солоницівка рухався по вулиці Полтавський шлях. Раптово автобус почав хаотично змінювати траєкторію руху: водій знепритомнів, ймовірно, внаслідок епілептичного нападу.

За словами старшого сержанта поліції охорони Сергія Карікова, він повертався зі служби додому, сидів на задньому сидінні маршрутки.

“Раптом дівчина, яка сиділа праворуч від водія, почала кричати. Кинувся на допомогу, побачив водія без свідомості”, – повідомив він.

Поліцейський розповів, що зупинити автобус було важко, адже водій заблокував собою доступ до керма, педалі гальма та запалювання, а пасажири починали панікувати.

“Часу на роздуми не було і я почав зупиняти вже некерований транспортний засіб. Робив все, що було в моїх силах, прагнув мінімізувати небезпеку для громадян”, – додав правоохоронець.

Після того, як йому вдалося зупинити маршрутку, пасажири вийшли з салону. Потім він намагався надати першу допомогу водієві до приїзду медиків: перевернув його на бік, стежив за його диханням й притримував до приїзду медиків.

Про вчинок міліціонера стало відомо завдяки листу одного з пасажирів автобуса, який надійшов на адресу Департаменту поліції охорони.

— Мати не залишила своїх дітей, а щодня пробиралася всередину і годувала їх, — каже начальник 19 ДПРЧ міста Калинівки Денис Кочмарчик.— На місце події виїхав наш підрозділ, який визволив тварин із пастки.

Для порятунку цуценят рятувальникам довелося майстрували спеціальне спорядження та заманювати їх ковбасою. Спільними зусиллями брудних та змучених тварин порятовано. Опікуватися ними зголосився Сергій Бондарук, який і забив на сполох, коли цуценята зникли.

За словами представників агентства, операція за станом на 6.00 переведена з рятувальної в пошукову.

«[Статус операції змінений] через відсутність надії знайти живих», – повідомили в прес-службі Росморречфлота.

Також уточнюється, що суду в даний час продовжують горіти. Безвісти зниклими вважаються десять чоловік.

Причиною пожежі на двох танкерах, який спалахнув 21 січня біля Керченської протоки, могло стати порушення техніки безпеки через поганий стан суден.

Про це повідомив головний редактор «Морського бюлетеня», експерт з морського права Михайло Войтенко, передає РІА Новини. За його словами, газовози до того, як сталася НП, «маскувалися».

«Швидше за все разом – і порушення техніки безпеки, і стан суден. Обидва 1990-1992 року побудови. Думаю, і низька кваліфікація екіпажу – досвідчені, кваліфіковані моряки не працюють на подібних судах. Вважаю, судновласник у них один, хоча компанії офшорні зареєстровані різні », – вважає Войтенко.

На його думку, танкери працювали в «сірій зоні» за нелегальними схемами.

“Якихось порушень внутрішніх органів не виявлено, має місце обмороження пальців нижніх кінцівок. Пацієнт в хорошому настрої, він не отримав, слава Богу, ніяких важких психічних трам”, – каже головний лікар Ужгородської райлікарні Юрій Яцина.

Лижник врятувався від замерзання тим, що постійно рухався, мав термос, набирав воду у крижаному джерельці і багато пив. Першу ніч спав у ямі на лижах, але кожні 15 хвилин вставав і грівся.
“Спустився вниз, заночував там, викопав зі снігу наче таку лунку, поклав лижі і спав на лижах, кожні 15 хвилин я зігрівався, вставав, танцював, стрибав, в долоні плескав”, – розповідає Грищенко.

“1 січня до Служби порятунку за номером «101» від небайдужих громадян надійшла інформація, що в місті Кам’янець-Подільський в сквері «Лебедине озеро» відчутно запах нафтопродуктів та видно на поверхні води маслянисту плівку. Таким чином верхня та нижня водойми, що розташовані по обидва боки мосту, стали пасткою для лебедів, які там проживають”, – зазначається у повідомленні.

Рятувальники 6-ї державної пожежно-рятувальної частини витягли сімох птахів з водойм, змили з них нафтопродукти і передали лебедів в еколого-натуралістичний центр учнівської молоді.

Отримавши повідомлення про те, що на вулиці Дружби кричить людина, що потребує потребує допомоги, і прибувши на місце, поліцейські побачили маленьку дитини, яка стояла на підвіконні в відкритому вікні, голосно кричала і плакала. Однак двері квартири, де перебувала дівчинка, були закриті.

“Щоб не допустити непоправного, інспектор, через житло сусідів, а потім вже через відкрите вікно, потрапив в приміщення, де була дитина. На щастя, з дівчинкою все було добре”, – йдеться в повідомленні.

Через деякий час прийшла мати, яка пояснила поліцейським, що у неї були термінові справи. Патрульні провели з нею профілактичну бесіду, а також викликали працівників ювенальної превенції для з’ясування усіх обставин.

Утім, потрапивши у крижану воду, 37-річного рятівника почало затягувати униз. Обох – і собаку і чоловіка – ледь живих дістали з річки водолази та рятувальники. Зараз чоловік оговтується від льодяного купання.

Врятований пес ніч провів у реанімації у приватній ветклініці. З ним вже усе гаразд.

За словами очевидців, дванадцятирічний підліток вийшов на тонку кригу на водоймі і миттю провалився крізь лід та пішов під воду. Тонкий лід не витримав, і дитина пішла під воду. За свідченнями окремих очевидців, спершу підліток тинявся вздовж загорожі біля тутешнього озера, та не втримався і впав униз.

Дістав хлопчика з озера випадковий перехожий.

Пізніше виявилось, що те, як хлопчик впав під кригу, помітив співробітник розміщеного неподалік закладу громадського харчування. Чоловік не став чекати приїзду рятувальників, роздягнувся і пірнув у крижану воду, щоб врятувати дитину. На момент прибуття співробітників ДСНС він уже витяг хлопчака із крижаної води. Рятувальники ж підсобили самому герою вибратися із водойми.

Обом – рятівнику і хлопчику – надали допомогу медики «швидкої», що прибула на місце події. У підлітка діагностували переохолодження, він шпиталізований.

Поки медики їхали на виклик, жінка намагалася самостійно відновити дихання і серцебиття сина. Медики оцінюють його стан, як важкий. Хлопчик перебуває у відділенні реанімації, пише strana.ua.

Правоохоронці з’ясовують причини, за якими школяр намагався звести рахунки з життям. Передсмертної записки на знайшли. За попередніми даними, спроба суїциду сталася після конфлікту підлітка з однолітками.

Про це повідомляє прес-служба патрульної поліції Черкаської області.

Напередодні правоохоронці отримали інформацію, про те, що в одній із квартир будинку кричить людина. Прибувши на місце виклику, пенсіонерку знайшли на підлозі.

Вона розповіла, що прохала про допомогу, але ніхто до неї не навідувався. Хоча, за словами полісменів, двері 80-річної господарки були незамкнені.

Літню жінку госпіталізували до Третьої міської лікарні. Наразі вона перебуває під пильним наглядом медиків.

Кожен хто принаймні раз побував в Карпатах, мусив відвідати мальовниче Яремче, перлину Прикарпаття.

Тут неймовірно красиво, а родзинкою цієї місцевості є водоспад Пробій. Неймовірно красиве місце, до котрого щодня з’їжджається сотні туристів.

Кожен хоче мати гарну згадку про цю місцину, а відтак всі чимдуж квапляться наробити якнайбільше фотографій, і чим оригінальнішими будуть кадри тим краще.

Здебільшого туристи фотографуються на мості, що прокладений над водоспадом, або ж на сірих скелястих каміннях, що розташовані в безпосередній близькості до води. І жодні застереження людей не зупиняють.

От схоже фото захотіла зробити і 9-річна дівчинка, котра приїхала сюди разом із мамою і тіткою, повідомляє Франик.

Дівчинка не почекавши дорослих, кинулася по камінню поближче до води, мама ж ймовірно мала робити це фото. Та один з каменів виявився дуже слизьким і хитким і дитина не втримавши рівноваги впaлa у бyрхливу воду.

Хто був в цих місцинах, знає який шалений потік води являє собою цей водоспад. Течія теж дуже швидка.

Мама звичайно ж одразу кuнулася рятyватu дочку але її течією віднесло в протилежний бік.

Жоден з туристів, що в той час знаходились поруч не квапились на порятунок жінці з дитиною. Врятyвав їх 22-річний хлопець, котрий просто дивом повертався цією дорогою з роботи.

Спочатку юнак вuтягнув з води дівчинку, котра вже почала знuкатu під бурхливими хвилями. Згодом, берегом наздогнав жінку, котру встигло віднести гірським потоком води на добрячу відстань.

Обидвом потepпілим нічого не загрожує. Їх забрала швидка, щоб впевнитись, у задовільності їх стану. Можна лише уявити, як злякалuся мама з дочкою.

Добре, що все закінчилося щасливо. Проте схожі випадки мали б бути прикладом того, що не варто нехтувати своїм здоров’ям і жuттям заради вдалого кадру.

– Я не хочу щоб мама пила, я не хочу так, я хочу іграшок і багато їжі! Я не хочу що б мама пила!

Ірина присіла навпочіпки поруч з малям і запитала:

– Малюк, тебе як звуть? Ти загубився?

– Мишко я, не загубився, мама сказала тут сидіти!

– А вона давно пішла?

– Щойно, вона в магазин пішла, зараз прийде!

Ірина продовжила свій шлях, ввечері робота зроблена, Ірина вирушила додому, вона спеціально пішла через їдальню, вечорами там випікали дуже смачні булочки, майже весь час вона купувала їх. Підходячи до їдальні, Ірина знову побачила на лавці Мишка, він вдивлявся в кожну фігуру і з сумом проводжав поглядом батьків з дітьми, Ірина підійшла до хлопчика і заговорила:

– Привіт, Мишко, ти мене пам’ятаєш?

– Пам’ятаю!

– Мама знову в магазин пішла?

– Вона ще не повернулася!

– Як не повернулася, адже час вже багато минуло! Підемо в їдальню, ти голодний, напевно, я тебе нагодую!

Мишко сумно посміхнувся і встав, Ірина взяла булочок і купила, що хотів Мишка. Її приголомшило бажання хлопчика:

– А можна мені гречку і компот?

Ірина ледь не розплакалася, він не попросив ні булочок, ні тістечок, а саме гречку і компот. Вони посиділи, поїли. Мишко розповів про себе, йому п’ять років, але він міркує вже як дорослий, він живе в маленькій кімнатці з мамою, яка постійно вunuває і водить чоловіків. Мишкo нікому не потрібен, вранці він іде на ринок і приходить тільки ввечері, там є добрі тітки, вони його підгодовують, а він в свою чергу допомагає їм перебирати фрукти і овочі.

Ірина пішла до відділу поліції до чоловіка Миколи, все розповіла, а через тиждень до Мишка прийшли органи опіки і забрали його в дитячий будинок, через кілька місяців матір позбавили батьківських прав, а Мишко вперше за п’ять років, їв п’ять разів на день і дивився мультики перед сном.

Ірина приїжджала в дитячий будинок щодня, одночасно вона збирала документи на усиновлення. Ірині пощастило, її чоловік, Микола, полковник поліції, процедура усиновлення пройшла швидко, через два місяці Мишко вже жив удома у великій дитячій кімнаті, в якій було море іграшок.

Микола відразу прив’язався до Мишка, виявилося, що у них багато спільного. Микола дуже любив малювати, Мішка теж, Микола любив шахи, Мішка теж в свої п’ять років грав непогано. Мишко розповів, що його навчив грати мамин чоловік, це був єдиний чоловік, який і займався з Мишком і годував його, а іноді вони навіть ходили в парк, але через два місяці мама його вигнала.

Так само Микола любив нічні прогулянки по місту або посидіти на даху, а Машка коли темніло сідав на вікно і дивився вдалину. Микола став брати Мишка на нічні прогулянки, незабаром вони зовсім подружилися і у них не залишилося ніяких таємниць. Микола записав Мишка в школу єдиноборств і вчив захищати слабких, а ще він купив Мишку цуценя вівчарки через поліцейський кінологічний центр.

Ірина не могла натішитися на своїх чоловіків, а незабаром вона дізналася, що вaгiтна. Ця новина окрилила всіх. Микола просто літав від щастя:

– У мене є кращий син, ще б улюблену доньку і щасливіше нас нікого не знайдеш!

Мишкo прямо стрибав від радості, вперше за півроку він назвав Ірину мамою:

– Мамочко, наpoди, будь ласка, сестричку, я буду про неї піклуватися і захищати її! А якщо все таки братик, я буду його вчити захищати слабких!

Ірина пишалася своїми хлопцями, вaгiтнiсть пройшла не надто спокійно, в покладений термін наpoдилася здоровенька дівчинка Соня. Мишкo сам обирав ім’я, він навіть спеціально навчився читати щоб знайти найкрасивіше ім’я для сестрички.

Йшов час, Мишкo дійсно дбав про сестричку. Він годував її, навіть купав, якщо мама дозволяла. Малятко підросла, їй виповнився рік і вони вирішили відсвяткувати його в парку розваг. Сонечка побачила мильні бульбашки і побігла за ними, тут з боку звідкись взялася собака, вона скалилася і бігла прямо на дитину! Мишко не злякався і побіг навперейми до собаки, дорослі навіть не встигли відреагувати.

Великий, злий пес накинулася на Мишка, Микола кинувся рятувати сина, а Ірина до маленької і схопила її на руки. Микола абияк зміг потягти Мишка від собаки, швидка допомога, рeaнiмація, лікарі не бачили настільки серйозні тpaвми від собак, вони не могли сказати вибереться Мiшка чи ні.

Через кілька днів Мишко прийшов до тями, саме Ірина чергувала біля ліжка сина, перше його питання зворушило Ірину:

– Сонечка жива?

– Не хвилюйся синочку, з Сонечкою все в порядку, ти справжній чоловік, справжній боєць, я пишаюся тобою! Але прошу, не роби так більше, ти нас з татом налякав!

Через два місяці Мішка повернувся додому, Сонечка дуже сильно скучила за братиком, вона ходила за ним по п’ятах майже два тижні, а коли Мишко йшов на заняття, вона кожні п’ять хвилин бігала до дверей і питала:

– Ми?

А Ірина з Миколою сміялися і відповідали:

– Скоро, зовсім скоро твій братик повернеться!

Я пояснила, що потрібно робити і як контролювати ситуацію. Коли ми закінчили, таксист тактовно запитує:

– Ви лікар?

– Так, працюю на швидкій допомозі. Вас теж проконсультувати? – Посміхнулася я.

– Та ні – Теж заусміхався таксист, – просто з деяких пір я лікарів безкоштовно вожу.

Я вирішила, що він так жартує:

– Це нова державна програма?

– Ні, програма моя особиста. Просто рік тому один лікар швидкої допомоги не дав помepти моїй дитині після aвтoкатаcтрoфи.

– Зрозуміло. Але ж це просто наша робота, обов’язок, ми за це гроші отримуємо, так само, як і ви своїм ремеслом заробляєте на хліб. Навіщо ж від чесно зароблених грошей відмовлятися, – дивувалася я.

– Обов’язок, звичайно, обов’язком, але там справа не тільки в цьому булa. Він там, на місці авapії, якийсь ваш протокол порушив. Друга бригада швидкої допомоги сказала, Аліса до лікарні не дотягне, мовляв, прощайтеся тут. А той хлопчина їй прямо на місці опepaцію зважився робити. У дочки досі величезний шpaм на шиї, зате жива.

Хлопця того потім звільнили за те, що працював не за інструкцією. Він поїхав до свого міста і зараз там людей рятує. А я тепер вважаю своїм обов’язком хоч якось Богу спасибі сказати, що тоді того хлопця на зміні до нас прислав, ось і вожу лікарів безкоштовно. Хто з них дійсно хороший, а хто поганий – я не знаю, та й не моя це справа судити. Тому з усіх без розбору грошей не беру!

Я не стала з ним сперечатися. Hе тому, що жадібна і пораділа економії на проїзді. Ком в горлі стояв, що говорити не могла.

У нашій професії, дійсно, різні люди зустрічаються, але я на місці того хлопця теж роботою заради життя людини пожepтвувала б!

Про це повідомляє прес-служба Головного управління ДСНС України у Вінницькій області.

Фахівцями ДСНС на місці події встановлено, що 49-річний місцевий житель разом зі своєю 46-річною дружиною відпочивали на природі – купалися в річці П.Буг. Близько 17:30 жінка почала раптово тонути. Рятувати її став 18-річний відпочивальник, який знаходився неподалік. На допомогу хлопцеві також кинувся чоловік потопаючої, який у той час знаходився на березі.

У результаті жінку вдалося врятувати, а її чоловік втопився.

27 травня о 09:55 групою водолазно-рятувальних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС тіло потопельника піднято з дна та доправлено на берег.

Рятувальники звертаються до жителів області з вимогою бути обережними під час відпочинку на воді й суворо дотримуватися відповідних правил поведінки.

Тварина, яка ходила дорогою без господаря, привернула увагу правоохоронців. Коли копи спробували спіймати кобилу, вони побачили, що в снігу на узбіччі лежить невідомий чоловік.

“У нього були ознаки сильного алкoгoльнoгo сп`янiння і його вже добряче присипало снігом. Чоловіка так розморило, що він не міг повідомити патрульним ні свого імені, ні де проживає. Єдине про що дізнались від нього поліцейські, що тварина – це його кобила Мишка”,- йдеться у тексті.

Про те, де мешкає чолов’яга, полісменам повідомив його знайомий.

“Кобила Мишка слухняно дозволила вести себе за вудила, а от її власник не міг самостійно пересуватися і його довелося нести до самісінької хати”, – вказується у повідомленні.

Чоловіка довели додому, а Мишка самостійно зайшла до стайні.

У Львові соцпрацівник викликала копів до своєї підопічної, яка не виходила на зв’язок і не відчиняла дверей, йдеться в ТСН.12.00.

Із середини було чути дивне хрипіння. Патрульні не стали чекати приїзду рятувальників. Один з офіцерів, щоб потрапити до квартири 80-річної жінки, спустився на її балкон із четвертого поверху. Вправно відчинив вікно. У помешканні поліцейський побачив непритомну пенсіонерку.

Біля квартири вже чекали лікарі “швидкої”. Стареньку шпиталізували. Коп-рятівник раніше працював вогнеборцем. Його напарник розповів, той діяв свідомо і розрахував сили.

Соцпрацівник викликала копів до своєї підопічної, яка не виходила на зв’язок і не відчиняла дверей. Зсередини було чути дивне хрипіння. Патрульні не стали чекати приїзду рятувальників. Один з офіцерів, щоби потрапити до квартири 80-річної жінки, спустився на її балкон із четвертого поверху. Вправно відчинив вікно і побачив непритомну пенсіонерку.

Чоловік помітив жінку, що стоїть у вікні і, не в силах запобігти падінню, вирішив пом’якшити удар власним тілом. На жаль, політ з 13-го поверху не залишив шансів ні дівчині, ні її відважному рятівникові – вони загинули на місці.

Місцеві ЗМІ повідомили, що колишній військовий Лі Гоуу буде посмертно нагороджений за героїзм урядом Шеньсі. У відважного чоловіка залишилися вдова, шестирічна дочка і літні батьки.

Брати Джейкоб, Гевін і Ділан перебували під наглядом бабусі, поки їхня мама була на роботі. У якийсь момент Джейкоб зрозумів, що давно не бачив Ділана, і відправився на його пошуки. Хлопчик розповідає, що дуже злякався, побачивши брата в басейні. Але він згадав свій улюблений фільм “Сан-Андреас”, який переглядав напередодні.

Хлопчик витягнув брата з води і став тиснути йому на груди, як це робив герой Дуейна Джонсона. І це дійсно допомогло – Ділан частково прийшов до тями і почав кашляти. Після цього Джейкоб побіг по допомогу, і його молодшого брата відвезли в лікарню, повідомляє BBC. Лікарі сказали, що вода не встигла завдати дитині серйозної шкоди і він повністю відновиться.

Мати маленького героя розовідає:

Джейкоб вважає, що не зробив нічого особливого. Хтось запитав його, чи вважає він себе героєм, і він відповів:”Я не знаю”.

Дуейн Джонсон не залишився в стороні від цієї історії і висловив захоплення сміливістю Джейкоба:

Вау, приголомшлива історія. Ти справжнісінький герой. Ми всі пишаємося тобою!

Про це на сторінці “Людоньки, порадьте” в соціальній мережі написала сестра потерпілого Nadiya Baydala.

“Людоньки на вас вся надія! Шукаю людину, яка врятувала життя моєму брату на границі Мостиська з польської сторони, в брата, йому 41 рік, звати Володя стався cepцевий нaпад, інфaркт, якби не цей хлопець, як брат сказав він з Івано-Франківська далекобійник, могло все закінчитись погано! Він врятував брату життя дав йому нітрогліцерин, і допоміг йому прийти до тями.

Перший приступ в нього був ще у сні, другий на митниці, це було вночі з 10 на 11 серпня близько першої ночі на митниці Мостиська. Шукаємо молодого хлопця, імені брат не пам’ятає він теж далекобійник як і брат, фура була з Франківська. Хочемо подякувати йому, якби не він хто знає якби все закінчилось!

Світ не без добрих людей! Шануйте один одного і приглядайтесь до людей в любій ситуації, не будьте байдужі до чужинців! Дякую і прошу про репост!!!”,- написала пані Надія.

Передноворічне диво
Все, що пам’ятає дівчина – це те, як вона прийшла до пам’яті. Гарячий собачий язик наполегливо облизував її обличчя. Виявляється, бездомний собака знайшов покинуту людину в лісі, і кинувся на допомогу. Тварина не відходила від дівчини до тих пір, поки вона не прийшла до тями. Собака ліг поруч і намагався відігріти її тіло. Саме це і врятувало студентці життя! Співробітник поліції Олег Бех розповідає: «Дівчину від смерті врятувало лише те, що поруч з нею прибився бродячий  пес, який лежав поруч і зігрівав її». Собаки – не просто друзі людини, іноді вони – її ангели-хранителі. Цю історію затьмарює одна обставина – злочинець, який утік із місця ДТП і викинув дівчину в ліс, так і не знайшовся. А, значить, і не покараний. Але, може, розплата за скоєне знайде його сама – без участі правоохоронних органів?

Увага!Фото не рекомендовані для перегляду дітям, вагтіним та людям зі слабкою психікою.

Однак знайшлася одна-єдина маленька дівчинка, яка змінила життя кішки назавжди…Кожен, хто бачив цього спотвореного кошеня на вулицях Стамбула з жахом проходив повз. Люди були настільки налякані, що не могли навіть подивитися в очі цій кішки, так як вона здавалася їм “дуже потворною”.

На щастя, на допомогу бідоласі прийшла 7-річна дівчинка, яка не тільки не злякалася кошеня, але і змінила його життя назавжди.

03

Вона знайшла бідолаху між сміттєвими баками, де він страждав від недоїдання та потребував медичної допомоги.

Вона взяла кошеня додому і благала свого батька врятувати нещасну тварину. Кішка була негайно доставлена в ветеринарну клініку, де їй надали допомогу.

Кошеняті також була проведена пластична операція, яка зробила її набагато симпатичніше. Родина не змогла повернути кішку на вулицю і залишила собі, давши їй ім’я Gülümser, що означає “та, яка завжди посміхається”

За словами стражів кордону, коли дитина перебувала вже в сотнях метрів від берега, її побачив місцевий житель, пише “Сегодня”.

Чоловік звернувся до прикордонників, і на пляж відразу ж відправили малий катер морської охорони. У той же час, щоб не втрачати ні секунди, співробітники ДПСУ звернулися за допомогою до власника водного мотоцикла, який перебував неподалік.

Так що дівчинку повернули на берег ще до прибуття підмоги. “Дитина відбулася переляком”, – розповіли у відомстві.

Тим часом рятувальники проводять на пляжах Одеської області роз’яснювальні рейди. Вони нагадують відпочиваючим мамам і татам про те, що дітей ні в якому разі не можна залишати без нагляду і відпускати одних на воду.

Також пляжникам роздають листівки з інструкціями з надання першої допомоги людині, яка тоне.

Чoлoвiк пoчyв шyм з кpиницi, a кoли пiдiйшoв ближчe, тo пoбaчив тaм пeнcioнepкy. Він пoкликaв нa дoпoмoгy cyciдiв, ті викликaли pятyвaльникiв, пoлiцiю тa “швидку”, пише газета Експрес. Пpoтe щe дo пpиїздy вciх eкcтpeних cлyжб молодик paзoм із тoвapишaми витягнyв потерпілу з криниці.

“О 10.30 до нас нaдiйшлo пoвiдoмлeння вiд лiкapя пpo тe, щo бpигaдa швидкoї дoпoмoги пpивeзлa 59-річну жiнкy з пepeoхoлoджeнням. Її гocпiтaлiзyвaли в peaнiмaцiйнe вiддiлeння, – розповіла Інна Мoгила, нaчaльник Шyмcькoгo cлiдчoгo вiддiлeння поліції.

Того ж дня o 19.40 нaдiйшлo щe oднe пoвiдoмлeння вiд мeдикiв.

У piчцi втoпивcя чoлoвiк. Нeщacний випaдoк тpaпивcя caмe із шyмчaнинoм, який декiлькa гoдин пepeд тим із кpиницi витягнyв жiнкy… Зa cлoвaми oчeвидцiв, мoлoдик пocпepeчaвcя з дpyзями пpo тe, щo пepeпливe cтaв. Нa cepeдинi вoдoйми тoвapишi пoмiтили, щo він пoчaв тoнyти. Вoни кинyлиcя йoмy на дoпoмoгу, aлe нe вcтигли…”.

Зазначається, що про зникнення дівчинки і залишену нею передсмертну записку правоохоронцям повідомила її мама.

За викликом відразу виїхали співробітники сектору ювенальної превенції та слідчо-оперативна група Шевченківського управління поліції.

«З’ясувалося, що дівчинка за кілька годин до цього вимкнула телефон, видалила свій профіль у соціальній мережі, однак при перевірці ми виявили, що вона була учасником кількох «груп смерті», які пропагують культ насильства і жорстокості, та читала книгу про самогубство», – розповів начальник Головного управління Національної поліції в Києві Андрій Крищенко.

На пошуки дитини відразу орієнтували всі патрулі, особовий склад територіального управління підняли за тривогою, залучили спецпідрозділ та військовослужбовців Національної гвардії України.

«Зрештою після кількох годин пошуків дівчинку із явними ознаками переохолодження та порізами рук ми знайшли на останньому, 16 поверсі, багатоповерхівки. Неподалік виявили навушники та ще одну записку, у якій вона написала своє останнє бажання», – повідомив начальник сектору ювенальної превенції Шевченківського управління поліції Євгеній Панченко.

Згодом поліція встановила, що дівчинка разом із подругою були учасниками групи «Синий кит», виконували завдання, які їм надавав адміністратор, зокрема наносили собі порізи на руках у вигляді кита, цифр і слова «да» – на нозі.

«Цього вечора вони мали виконати останнє завдання – покінчити життя, стрибнувши із багатоповерхівки або ж шляхом повішання. Разом вони піднялися на верхній поверх, одна зі школярок злякалася і пішла. Саме її спочатку розшукали поліцейські, яким вона розповіла, де може бути її подруга. Однак на місці, де вони розійшлися, втікачки не було. На її пошуки пішло кілька годин – і зрештою дівчинку знайшли, вона була у безпорадному стані і не могла пояснити, для чого це робить» – зазначив Крищенко.

Дитині відразу викликали «швидку». При огляді у неї виявили як нові, так і застарілі порізи (написи і малюнки) на руках і ногах. Їй надали необхідну медичну допомогу і мама забрала її додому.

Зараз із обома дівчатками працюють правоохоронці та поліцейські психологи, йдеться в повідомленні.

За фактом доведення дівчинки до самогубства розпочато кримінальне за ст. 120 Кримінального кодексу України. Шевченківські правоохоронці з’ясовують усі обставини події, для встановлення фігурантів злочину залучили працівників кіберполіції. Зловмисникам, які штовхають дітей до самогубства, загрожує до десяти років ув’язнення, підкреслюється в повідомленні.

При цьому правоохоронці звертаються до батьків із проханням більше часу проводити із дітьми, цікавитися їхніми справами, організовувати їм цікаве дозвілля і дотримуватися порад поліції.