Коли сміх затих, вчитель признався:

“Я навмисно зробив помилку, щоб ви побачили, як світ буде ставитися до вас. Ви бачили, що я написав ПРАВИЛЬНО 9 разів, але ніхто з вас не похвалив мене за це, але ви з радістю почали висміювати і критикувати мене через єдину помилку, якої я припустився… Оце і є ваш головний сьогоднішній урок!”…

Світ завжди буде мовчки реагувати на те хороше, що ви робите мільйони разів, але він завжди буде критикувати вас за одну неправильну річ, яку ви зробили…

Але не будьте розчаровані, щоразу піднімайтеся вище всіх глузувань і критики… Завжди залишайтеся сильними!..»

Отож, якою повинна бути молитва?

Проста

Молитва — це розмова з люблячим Отцем. Тому вона має бути щира, проста, невимушена. Молитви з молитовників можуть стати зразком розмови з Богом, на прикладі яких можна побудувати власний діалог з Богом, довіривши всі свої радості, переживання, смуток і болі.

Спонтанна

Аби щоденно діяти, нам потрібно черпати звідкись сили. Молитва — джерело постійного зростання. Без спілкування з Богом дуже швидко відчуватимемо внутрішнє вигорання, втрачатимемо сили. Тому маємо молитись впродовж усього дня, їдучи в транспорті, гуляючи з дітьми, виконуючи свою роботу. Молитва не мусить мати зовнішні прояви. Бо не завжди для цього є сприятливі умови. Та можемо розмовляти з Богом подумки, питатися Його поради, просити допомогу, мудрість, витривалість, розповідати про труднощі і страхи, дякуючи за хвилини радості та щастя, за те, що маємо. Це допомагає нам стати Його світлом для інших, вчитися розуміти Його і бути вдячними.

Повільна

Молитва — це не наш монолог, а розмова. Тому маємо навчитися ще й слухати Господа. Тож молитва має бути не спішною, а вдумливою, щоб переживати сказані слова, старатися відчувати Божу опіку. Як діти прагнуть перебувати зі своїми батьками, так і ми маємо молитись уважно і повільно.

Щира

Господь знає нас краще навіть, аніж ми себе знаємо. Тож видавати себе за інших, за кращих, побожніших, добріших, аніж ми є, нема змісту. Бог знає потреби кожного, знає наші переживання, наш неспокій. В своїх молитвах ми маємо бути максимально щирими і чесними, усвідомлювати безмежну Божу любов. Маємо визнати потребу в Ньому, запросити Його в наше життя і попросити опіку, зцілення і визволення. Він подарував нам свободу вибору, тому ми маємо бути ініціаторами зустрічі з Богом.

Визначена часом

Ви замислювалися колись, скільки часу впродовж дня приділяєте Богові? Щоб наше серце було з Богом, мусимо привчити себе до регулярного проведення часу з ним в молитві, на яку потрібно виділяти певний період дня. Так, як у призначений час йдемо на роботу, на зустріч чи тренування — так у призначений час маємо пристосувати все для того, щоб бути з Ісусом.

Пристосована

Молитва, як взуття, підбирається індивідуально. Воно не мусить бути зручним для одного, якщо навіть дуже комфортне для іншого. Молитва мусить бути пристосована не лише до конкретних обставин, але і до нас особисто, маємо знайти для себе такий спосіб і форму молитви, яка буде підходити нам найбільше

Особиста і спільна

Основа християнства — особиста молитва. Спільна молитва — результат того, якою є особиста молитва кожного учасника спільної. Святе Письмо містить унікальний збірник молитов — книгу Псалмів, які невіддільно містять два компоненти: особистий і спільний.

У Святому Дусі

Святий Дух навчає нас приймати молитву в Христі. У потрібні моменти Він нагадує нам те, що сказав Ісус, надихає молитись за певних людей чи конкретні потреби, Він показує Божу волю на нашу молитву. Без Духа Святого молитва нудна і небезпечна. Маніпулятивна молитва (коли молимось не згідно Божої волі, а хочемо задоволення свої бажання чи плани) може бути дуже небезпечною і для того, хто так молиться, і для інших людей.

Витривала

Буває, що молячись, хочемо негайних результатів. Коли ж не бачимо їх, то виникає спокуса перестати молитися. Та мусимо пам’ятати, що таке спілкування з Живим Богом повинне бути постійним. Ми не маємо жодної причини для сумніву в Божій доброті щодо нас і Його опіці нашим життям. Дбаймо про те, щоб наші молитви ставали могутньою зброєю на нашому шляху до Божого Царства.

На що йому відповів інший бог:

– Ну забрати то я знаю що можна – щастя. Але ось куди його сховати, щоб вони довго шукали і не знаходили.

Один з них запропонував заховати щастя на найвищій вершині в світі, на що йому відповіли:

– Люди дуже сильні, вони можуть піднятися на будь-яку вершину. Вони швидко піднімуться на цю вершину і знайдуть щастя.

Інша пропозиція звучала так:

– Потрібно заховати щастя на дні найглибшого моря. І йому сказали:

– Люди – найцікавіші істоти з усіх, яких ми створили, тому їм не складе ніяких труднощів зробити якусь машину, яка зможе зануритися на дно.

– Давайте тоді закинемо щастя на іншу планету, звідти його точно ніхто не дістане.

– Ти ж пам’ятаєш, ми наділили їх таким розумом, завдяки якому вони можуть легко спорудити корабель і подорожувати всюди, куди тільки забажають.

І тут наймудріший, найстаріший бог сказав:

– Я знаю одне місце, де вони точно не зможуть відшукати щастя. Сховайте його всередині них самих, туди ніхто ніколи не дивиться. Вони витрачають все життя на те, щоб шукати щастя всюди, крім самих себе.