Омбудсмен роз’яснив, чи можуть вигнати зі школи дитину за погані оцінки чи поведінку
Всі діти різні й комусь у школі даються складніше точні науки, тоді як інші буквально схоплюють на льоту матеріал. Також нерідко в класі є ті, хто має проблеми з поведінкою під час уроків. Освітній омбудсмен Сергій Горбачов відповів, чи можуть за це виключити дитину зі школи, пише На пенсії.

На запитання журналіста, чи законне таке рішення з боку керівництва школи, омбудсмен зазначив, що у них на це немає права.

Але в українському законодавстві передбачено, що тільки в одному випадку зі школи учня можуть виключити — коли за підсумками навчання у 9-му класі профільного навчального закладу дитина з профільних дисциплін отримала оцінки 3 бали та нижче за 12-бальною шкалою.

Наприклад, дитина навчається у фізико-математичному ліцеї й отримала 3 або менше бали з фізики або математики. Тоді її можуть не зарахувати до 10-го класу.

Що ж до поганої поведінки, то Горбачов закликав батьків у такому разі усвідомити, що дитина може заважати такими діями іншим учням здобути якісну освіту.

Він радить постаратися налагодити контакт з дитиною та вчителями. Горбачов радить залучити до розв’язання проблеми шкільного психолога і дати йому дозвіл для роботи з дитиною, щоб зрозуміти причини такої поведінки.

За допомогою проведення психологічної діагностики класу та дитини, психолог, при необхідності, проведе необхідну роботу в класі та корекційну роботу з дитиною, щоб покращити ситуацію.

Можливо, за порадою психолога батькам з такою дитиною потрібно буде звернутися до інших фахівців. Батьки також можуть звернутися до психолога за межами школи.

Освітній омбудсмен зазначив, що нерідко захищаючи дитину батьки забувають про права інших учнів.

Горбачов нагадав, що крім прав є ще й обов’язки та що батьки несуть відповідальність за дії неповнолітніх дітей.

Про це пишуть у соціальних мережах. Так, українці зауважили, що президент поводився вкрай дивно: він кривлявся та постійно крутився.

У мережі зауважили, що президент міг бути нетверезим.

“Може його антисептиком дуже сильно “обработалі, а там же ж спіртяга”, “Тепер усе в’яжеться до купи. Воно вмазане приїхало до Херсону і тому заборонили цей треш показувати журналістам!”, “Свіжого гірського повітря надихався!”, – пишуть у коментарях до відео.

https://youtu.be/-zJcndQuUyk

1.Якщо ви хворі, просимо залишатися вдома у неділю, свято чи іншого дня. Хворі особи не зобов’язані відвідувати храм, але залишаючись вдома, молитися та брати участь у богослуженнях та молитвах, які транслюються через сучасні засоби комунікації: телебачення, радіо, інтернет.

-Прошу уникати рукостискань та обіймів з іншими парафіянами.

-Цілуючи ікони та хрест на тетраподі, прошу акуратно витирати їх.

-Під час кашлю у церкві, старатися прикривати рот серветкою, намагаючись бути максимально обережними, не наражаючи на небезпеку інших парафіян та священників.

-Приймаючи Святе Причастя, відкривати широко уста, не торкаючись ними ложечки.

Дякую за вашу співпрацю в цій дуже важливій справі, і якщо ви чи будь-які члени вашої парафіяльної громади зараз хворі, будь ласка, будьте впевнені в моїх молитвах за швидке одужання. Давайте помолимося за тих, хто уражений коронавірусом, і пам’ятаймо, що Христос наш Спаситель є Цілителем душі і тіла.

Бажаємо Вам благословенної мандрівки Великим постом!

За матеріалом Синоду єпископів УГКЦ

Про відповідний інцидент розповідає Варта Києва, у Facebook.

Інцидент трапився напередодні у Києві. Так під час затримання двох чоловіків патрульні поліції по звірячому порушували права людини, та перевищували власні повноваження, коли вже знерухомленим молодикам почали умисно завдавати тілесних ушкоджень.

На відео добре видно, як поліцейські ігнорують заклики очевидців припинити насильство, та згодом навіть намагються відібрати запис затримання.

Звички в їжі

Наше ставлення до життя виражається звичками в їжі. Якщо ви:

їсте повільно і ґрунтовно – вмієте цінувати життя, звикли тримати все під контролем.
їсте швидко – цілеспрямовані, нетерплячі, амбітні, відкриті для нового досвіду.
любите пробувати нові страви – обожнюєте ризик і пригоди.
прискіпливі в їжі – відрізняєтеся нервовим характером і тривожністю.
змішуєте їжу – відповідальні, але часто неправильно розставляєте пріоритети, вмієте працювати в режимі багатозадачності.
розділяєте їжу на тарілці, їсте кожен продукт окремо – звикли до ретельного планування в житті, важко адаптуєте до нових ситуацій.
Чашка

Є думка, що те, як людина п’є з чашки, розкриває її характер. Якщо ви в такій ситуації:

дивитеся в чашку – ви вдумливі, цілеспрямовані.
дивитеся за край чашки – довірливі, безтурботні, часто покладаєтеся на чужу думку.

Водні процедури

Наш вибір між ванною і душем, а також поведінка у ванній кімнаті можуть багато розповісти про нас. Якщо ви:

любите поніжитися у ванні – вас важко вивести з себе, ви відрізняєтеся спокоєм і зібраністю, в спілкуванні невимушені.
поєднуєте прийняття душа і чищення зубів – ви легко орієнтуєтеся в ситуації багатозадачності, але нетерплячі, вмієте вигравати в конкурентній боротьбі.
співаєте в душі – впевнені в собі, товариські, у вас велике коло друзів.
приймаєте душ швидко – дбайливі, інтереси інших ставите вище за особисті.
кожен раз користуєтеся губкою або мочалкою – ретельні і надійні навіть в дрібницях.
приймаєте крижаний душ – легко збудливі, любите доводити свою точку зору.
любите помріяти в душі – у вас розвинене творче начало, гарне почуття гумору.

Відпочинок

Те, як людина вважає за краще проводити вільний час, говорить про її уміння спілкуватися з іншими людьми. Якщо ви проводите час за:

читанням книг – у вас розвинене розуміння і співчуття до інших людей.
переглядом телевізора і грою у відеоігри – ви насилу приймаєте погляди інших людей.

Туалетний папір

Згідно з останніми дослідженнями, характер проявляється навіть у тому, як ми вішаємо рулон туалетного паперу. Якщо ви вішаєте туалетний папір:

краєм назовні – ви домінуєте  у відносинах, у вас розвинені лідерські якості.
краєм всередину – в стосунках ви займаєте позицію веденого.

Сьогодні ми підготували для вас десять нескладних правил, яким потрібно слідкувати панянкам, яким вже за тридцять!

Перестаньте купувати дешеву косметику і замість цього придбайте один або два дійсно якісних продукту, що підходять для вашого типу шкіри.

Перестаньте замовляти взуття з китайських сайтів. Купіть по-справжньому гарну та комфортну, але в той же час, дорогу пару черевиків. Як показує досвід, якісне взуття не завдає шкоди ногам.

Перестаньте жити на роботі і почніть прислухатися до свого біологічного годинника.

Не тримайтеся всіма руками та ногами за недостойного чоловіка тільки тому, що боїтеся залишитися одна. Після 30-ти життя тільки починається: ви більш досвідчені, ніж 10 років тому і точно знаєте, який тип чоловіка шукаєте.

Якщо ви в стосунках, не бійтеся говорити про свої бажання, особливо в ліжку.

Відмовтеся від фастфуду: кожна калорія відіб’ється на вашому животі або стегнах.

Не пийте алкоголь заради того, щоб напитися. Похмілля змусить вас пошкодувати про кожну краплі. Замість того, щоб вживати алкоголь у великих кількостях, навчіться знати міру і цінувати смак алкоголю.

Позбавтеся від цих супер-незручних, але красивих мереживних стринг, які ви носите кожен день. Замість цього придбайте комфортну нижню білизну, а трусики Victoria Secrets залиште для особливого випадку.

Менше проводьте часу за комп’ютером.

Обов’язково очищайте шкіру і не забувайте про зволожуючий крем перед сном.

Учені з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі провели дослідження з метою створення “портрету” людини, котра викликає до себе приязнь. Дивно, але у описах таких людей не домінували такі риси, як товариськість, розум та зовнішня привабливість. Натомість високо цінувалися щирість та здатність розуміти інших.

“Бути людиною, яка подобається, це означає як уникати поведінки, яка знижує вашу здатність подобатися, так і посилювати таку поведінку, котра цю здатність підвищує”, – зазначає Тревіс Бредбері, автор бестселера “Емоційний інтелект 2.0”.

Він розповідає про найпоширеніші звички несимпатичних людей, пише The Huffington Post.

Вихваляння знайомствами

Бути знайомим із важливими та цікавими людьми – це прекрасно. Але коли людина, немовби до слова, вставляє їхні імена у будь-яку розмову, вона виглядає претензійною й не надто розумною.

На думку Бредбері, це надсилає оточуючим сигнал, що ця людина невпевнена в собі та “здешевлює” те, що вона говорить.

Емоційна агресія

Якщо людина дозволяє собі “вибухати”, хай навіть адресат її емоційного викиду, на її думку, “заслужив”, вона привертає до себе багато негативної уваги оточуючих. Про неї починають думати як про нестабільну, непривітну та навіть страшну.

Напрошування на компліменти

Усі ми знаємо людей, котрі мають звичку вихвалятися, ховаючи це за фальшивою маскою самоприниження. Наприклад, хлопець, що кепкує з себе, мовляв, який він заучка – а насправді чекає комплімента своєму розуму. Чи коли хтось жаліється, на якій суворій дієті сидить – щоби його похвалили за здорове харчування та добру фізичну форму.

Насправді ж самоіронія або самоприниження анітрохи не маскує бажання похвалитися. І людям таке не подобається.

Копирсання в своєму телефоні під час спілкування

Мало що дратує так само, як коли під час спілкування співрозмовник набирає якесь повідомлення чи просто дивитися в свій телефон. Старайтеся зосереджувати всю свою енергію на розмові, не розпорошувати її.

Упередженість

Нікому не хочеться говорити з тим, хто вже сформував свою думку про щось та не бажає слухати. Щоби не бути упередженим, треба вчитися дивитися на світ очами інших людей. Це не означатиме, що ви мусите повірити в те, у що вірять вони, або засудити. Ви просто ліпше зрозумієте, що ними рухає.

Відсутність запитань

Найбільша помилка, якої люди припускаються під час розмови, це зосередженість на тому, що вони самі збираються далі сказати. Щоби не прослухати через це, що насправді прагне донести до вас співрозмовник, ставте побільше питань. Так людина побачить, що вам дійсно цікава її думка.

Надмірна серйозність

Приємні люди утримують баланс між пристрастю до своєї роботи та вмінням розважатися. На роботі вони зосереджені, але дружні до оточуючих.

Плітки

Пліткарі у будь-якому колективі мають репутацію негативних та ворожих людей.

Надмірна відвертість

Коли ви ще не дуже добре знайомі з якоюсь людиною, не кваптеся вивалювати на неї забагато особистої інформації про себе.

Надмірна відвертість грає проти вас, ви справляєте враження особи, поведеної на собі, такої, що не відчуває балансу в розмові або сприймає співрозмовника просто як вільні вуха, на які можна присісти зі своїми проблемами.

Забагато постів у соцмережах

Опитування показують, що люди, котрі звітують у соцмережах про кожен свій крок – що було на сніданок, як погуляв із собакою тощо, у такий спосіб висловлюють своє прагнення бути прийнятими іншими. Проте результат отримують, як правило, протилежний.

Кілька порад для мам і татусів, як пережити цей буремний період, мають фахівці з Каліфорнійського університету, котрі дослідили, як реагують тінейджери на батьківський гнів.

Результати дослідження надрукувало видання Journal of Youth and Adolescence, пише Time.

Психологи, котра працювали з 220 батьками та їхніми дітьми-підлітками, дійшли висновку: тінейджер “гіперболізує” татову чи мамину негативну реакцію на свою поведінку і від того стає ще агресивнішим. Тобто тінейджер отримує з цієї реакції негативу більше, ніж насправді вклали в неї його батьки.

“Візьми себе в руки!”, – часто кажуть батьки підлітку під час його “вибуху”. І він сприймає це як зневагу до себе.

Бурхливі емоції підлітка часто помилково сприймаються батьками як негативні. А дитина, яка вважає виховні методи тата чи мами стосовно себе надто жорсткими, ще активніше огризатиметься, порушуватиме правила та тікатиме з дому.

Цікаво те, що негативна реакція від мами та негативна реакція від тата по-різному діє на дитину. У першому випадку підліток скоріше сперечатиметься або навпаки, закриється в собі. А в другому – стане агресивним.

“Стосунки батьків та тінейджерів досліджені гірше, порівняно зі стосунками тінейджерів і матерів, але результати нашого дослідження показують, що стосунки “батько-тінейджер” мають унікальне значення”, – говорить ад’юнкт-професор психології Місакі Натсуакі.

“Те, як батьки відповідають на негативні емоції їхніх дітей-тінейджерів, потенційно може дратувати чи посилювати їхню агресивну поведінку“, – додав науковець.

Через гормони, що вирують у тілах тинейджерів, їхні емоції видаються їм “більшими за життя”. І їм не віриться, що хтось, крім ровесників, у змозі зрозуміти та допомогти. Діти, котрих не розуміють батьки, частіше самовиражаються через агресію. А насправді вони лише хочуть, щоби їх почули.

Тим часом і для самих батьків підлітковий вік їхніх синів та дочок – це дуже непростий етап. Нещодавнє дослідження навіть виявило зв’язок між передпідлітковим та підлітковим віком дітей і депресіями матерів. На думку експертів, у цей період батьки видаються самі собі теплішими по відношенню до дітей, ніж вони є насправді. І коли підліток намагається вибороти собі таку-сяку автономію, тато і мама можуть почуватися знехтуваними.

“Коли тінейджери відсторонюються та закриваються в собі, батькам важливо з’ясувати, що саме почув їхній син або донька, та обговорити всі розбіжності у їхніх поглядах на батьківство”, – радить Натсуакі.

Психолог звертає увагу на те, що тінейджери, на відміну від молодших дітей, котрі є більш егоцентричними, навіть будучи не в гуморі можуть сприймати й чужу точку зору. Відверта дискусія батьків та дітей про різницю сприйняття здатна помогти краще зрозуміти одне одного та зблизитися, вважає Натсуакі.

“Коли батьки запрошують своїх дітей-тінейджерів ділитися їхньою точкою зору вони допомагають їм зміцнювати вміння аргументувати, а це корелюється з психологічним здоров’ям і щастям у подальшому житті”, – підсумовує дослідниця.

Нагадаємо, нещодавно психологи пояснили, що означають для сучасного підлітка “лайки” у соцмережах, та застерегли щодо їхньої “токсичності”.

Природа в цілому і наша психіка зокрема – ті ще витівники і творці непізнаного. З людьми постійно трапляється щось незвичайне, багато чого вже вивчено і названо. На честь різних письменників, художників, героїв книг, психіатрів та інших громадян. І краще б нам, як людям освіченим, знати, коли і який фортель викине наш організм.

У цьому матеріалі 18 цікавих синдромів (не включаючи абстинентний – хто ж його не знає?), Знання про які допоможуть нам стати трошки більш ерудованими і зрозуміти ще маленьку частину того, як і що влаштоване в людських головах і нутрощах.

1. Синдром Стендаля
Дуже забавний синдром, хоча, звичайно, тим, хто йому піддається, іноді буває не так весело. Синдром Стендаля проявляється в запамороченні, непритомності, прискореному серцебитті і навіть іноді галюцинаціях в оточенні творів мистецтва або неймовірно гарної природи. Уявляєте, так? Як якби Ви прийшли в Ермітаж і ляснув там в непритомність від сили мистецтва.

Назва синдром отримав через однієї з книг Стендаля, в якій він описав свої відчуття під час візиту до Флоренції: “Коли я виходив з церкви Святого Хреста, у мене забилося серце, мені здалося, що вичерпався джерело життя, я йшов, боячись впасти на землю … Я бачив шедеври мистецтва, породжені енергією пристрасті, після чого все стало безглуздим, маленьким, обмеженим, так, коли вітер пристрастей перестає надувати вітрила, які штовхають вперед людську душу, тоді вона стає позбавленою пристрастей, а значить, вад і чеснот “.

2. Синдром каченяти
Кумедний психологічний принцип – людина іноді поводиться, як новонароджений каченя, який сприймає як мати першого побачений і рухомий об’єкт. У нашому випадку ми, звичайно, в змозі відрізнити рідну матір від поролонового м’ячика на рухомий стрічці, але проте саме те, з чим ми стикаємося вперше, ми підсвідомо вважаємо самим правильним і найкращим. Наприклад, мультики, які ми дивилися в дитинстві, завжди і за замовчуванням краще, ніж те, що дивляться діти зараз.

3. Синдром ван Гога
Сперечаємося, Ви зараз подумали про вусі художника? І подумали майже правильно. Цей синдром виражається в тому, що хворий дуже наполягає на операції або навіть – о жах – оперує себе сам.

4. Синдром вахтера
Він же синдром маленького начальника. На цьому місці всі можуть згідно закивали, тому що немає в світі нікого головніший щуплого охоронця, прибиральниці, вахтерки, тітоньки в скляному стакані в метро і навіть гардеробниці в театрі. Цікавий парадокс “мені дали владу, ух я зараз всім покажу” спрацьовує не тільки на подібного роду сфері послуг, а й на дрібних чиновниках.

5. Синдром французького борделя
Приголомшлива здатність жіночої спільності, що проводить багато часу разом, через невеликий проміжок часу синхронізувати свої менструальні цикли. Вчені говорять, що в усьому винні феромони, які дами непомітно для себе вловлюють в повітрі, а всі інші тренуються в сарказмі на раптово і міцно подружилися людях будь-якої статі “У вас там місячні ще не синхронізовані?”
І ще один цікавий факт. Цикли всіх дам підлаштовуються під цикл альфа-самки, навіть якщо офіційно такої в колективі немає.

6. Єрусалимський синдром
Такий вид манії величі, який виявляється тільки в Єрусалимі. Турист, який прибув в древнє місто з релігійними цілями, або паломник раптом вирішує, що якраз він-то і володіє божественними і пророчими силами. Ще й світ неодмінно повинен врятувати. Неодмінною доповненням до різноманітних симптомів є театральність в мові і рухах.
Цей синдром зараховується до психозів і веде до примусової госпіталізації.

7. Паризький синдром
Ще один фінт від нестійкою нервової системи також виявляється в строго визначеному місці. І найчастіше у спокійних і важливих японських туристів. Вони приїжджають в країну мрії, оповиту ореолом романтики і млості у вуличних кафе, а отримують досить агресивний місто, в якому нескінченно багато мігрантів, ніхто особливо не прагне тобі догодити, люди поводяться агресивно і процвітають вуличні крадіжки. Близько 20 японців на рік на цьому грунті впадає в гостре маячний стан, відчуває почуття переслідування, Дереалізація, деперсоналізацію, тривогу і інші прояви психічного розладу. Найкращий спосіб лікування паризького синдрому – негайно відправити страждальця на батьківщину.

8. Синдром Дженовезе
Він же “Ефект свідка”. Люди, які стали свідками надзвичайної ситуації, часто не намагаються допомогти постраждалим. Імовірність того, що хто-небудь зі свідків почне допомагати постраждалим, тим менше, чим більше людей стануть просто стояти і дивитися. Один з головних способів впоратися з цим ефектом і дочекатися таки допомоги, вибрати з натовпу конкретної людини і звертатися до нього адресно.

9. Синдром Аделі
Так називають всепоглинаючу і тривалу любовну одержимість, хворобливу пристрасть, яка залишається без відповіді.
Назву свою синдром отримав через реальній історії, що сталася з дочкою Віктора Гюго, Аделью.
Адель познайомилася з англійським офіцером Альбертом Пінсон і відразу ж вирішила, що він – чоловік всього її життя. Не можна сказати точно, чи був він безсердечним негідником, які обдурили безневинне створення, або жертвою еротоманія. Однак Пінсон не відповів взаємністю – не допомогла ні рідкісна краса дівчини, ні слава її батька. Адель переслідувала його по всьому світу, брехала всім, що вони вже одружені, і врешті-решт остаточно збожеволіла.

10. Синдром Мюнхгаузена
Свого роду іпохондрія. Коли все болить і нічого не допомагає, але так тільки здається. Це розлад, при якому людина симулює, перебільшує або штучно викликає у себе симптоми хвороби, щоб піддатися медичному обстеженню, лікуванню, госпіталізації, хірургічного втручання і так далі. Загальноприйняте пояснення причин синдрому Мюнхгаузена свідчить, що симуляція хвороби дозволяє людям з цим синдромом отримати увагу, турботу, симпатію і психологічну підтримку.
Але це ще нічого. Куди серйозніше “делегований синдром Мюнхгаузена”, коли матусі вважають, що їхні діти страшно хворі. І навіть навмисно створюють для них умови прояву тих або інших серйозних симптомів.

11. Стокгольмський синдром
За голлівудським фільмам ми знаємо, що стокгольмського синдрому називається ситуація, в якій заручник починає розуміти загарбника, співчувати йому і навіть надавати різноманітну допомогу. Психологи називають це “захисно-підсвідомої травматичної зв’язком”.

Але це ні психологічний парадокс, ні психічний розлад, а, скоріше, нормальна реакція психіки. І незважаючи на те, що говорить нам Голлівуд, це досить рідкісне явище, що трапляється приблизно в 8% випадків захоплення заручників.

12. Синдром Діогена
Діоген прославився тим, що пішов жити в бочку і проявляв себе як завзятий соціопат і мізантроп. Синдром, названий його ім’ям (його ще іноді називають синдромом старечого убозтва) проявляється плюс-мінус також. Вкрай зневажливе ставлення до себе, самоізоляція від суспільства, апатія, накопительство і всяке відсутність сорому.

13. Синдром Доріана Грея
Цим синдромом, можна сказати, страждають усі активно молодяться, всі свої сили кинули на збереження зовнішньої молодості. Ті, хто звів це збереження в культ. Компенсується невиправданим використанням молодіжної атрибутики, вибором одягу в молодіжному стилі, веде до зловживання пластичною хірургією та косметичними засобами. Іноді це розлад закінчується депресіями і навіть спробами самогубства.

14. Синдром Котара
Якщо Вам хтось раптом почне скаржитися на те, що у нього згнив кишечник, немає серця, він не спить все життя, розповідати нігілістично-іпохондричний депресивний бред в поєднанні з ідеями громадности, що він найбільший, ще небувалий в історії людства, злочинець, що він заразив всіх сифілісом чи СНІДом, отруїв своїм смердючим диханням весь світ, з драмою і пафосом повідомляти, що скоро він за все розплатиться, і вся біль світу здасться нісенітницею в порівнянні з тими стражданнями, які йому доведеться випробувати в покарання, то викликайте невідкладну з приміткою “психіатричну бригаду, будь ласка, у нас тут синдром Котара”.

15. Синдром Кандинського – Клерамбо
Ще один синдром з області психіатрії, званий також синдромом психічного автоматизму. З області “мною керують маленькі зелені чоловічки” і “ноги самі кудись ідуть, я ними НЕ керую”.

16. Синдром Туретта
Так найчастіше називають “копролалія” – хворобливе непереборний потяг до вигукування непристойних слів, хоча це всього лише одна з складових синдрому Туретта. Часто використовується в кіно.

Цікаво, що слово “копролалія” з грецької можна перекласти як “словесний понос”.

17. Синдром чужої руки
Це зовсім не те, про що багато хто з вас подумали, паскудник. Якщо Ви дивилися останню частину “Гаррі Поттера”, то можете пам’ятати, як Хвоста задушила його ж власна рука. У багатьох інших фільмах і мультиках теж зустрічається щось подібне, але це не вигадки сценаристів. Синдром чужої руки дійсно існує, є складним, не особливо виліковним розладом.

18. Синдром китайського ресторану
Будьте обережні з китайською їжею. Цей синдром був позначений в 1968 році, коли один китаєць описав у медичному журналі те, що з ним відбувається після відвідин китайських ресторанів в США: “Синдром настає через 15-20 хвилин після поїдання першої страви, триває близько двох годин, проходить без будь- небудь наслідків. Найбільш виражені симптоми це оніміння задній частині шиї, поступово розповсюджується на обидві руки і спину, загальна слабкість і прискорене серцебиття “. Спочатку вважали, що це пов’язано з глютамат натрію, але дослідження гіпотезу не підтвердили. Усе ще загадка.