Валентина Степанівна вже півроку живе в соціальному центрі під Києвом. Напередодні Нового року вона опинилася на вулиці, бо погодилася продати квартиру на прохання доньки та переїхати до неї в Київ. Натомість ніяких грошей від продажу житла в Яготині жінка не отримала, а умови в столиці назвала жaxливими.
“Я тиждень пробула – ні помила голову, ні помилася сама. Ось дошка з шафи – я на цій дошці, матрасик там. Правда, вона одного разу прийшла, принесла два тістечка. Тим не менше, у нас вийшов конфлікт, я пішла”, – розповіла пенсіонерка Валентина Кваснівська.
Образилася на доньку насамперед за те, що вона не покликала її назад. Старенька спершу поїхала до сестри, потім повернулася в будинок, де колись жила, та мешкала просто в під’їзді. Коли замерзла – пішла до сусідки погрітися. Та й зателефонувала до соцслужби. Після того жінка більше місяця провела в лікарні, далі переїхала в притулок, за проживання в котрому віддає більшу частку пенсії. За весь цей час із донькою поговорила лише раз, телефонує вдруге разом із журналістами, але розмова не складається.
Загалом в Україні понад 20 тисяч старих живуть у притулках. У Мін’юсті нагадують, що покинуті дітьми батьки мають право на аліменти.
“Тут є певні паралелі з обов’язком утримувати своїх дітей – мають такий самий обов’язок утримувати своїх батьків, які не мають засобів для існування. Окрім цього, суд може встановлювати і разові суми на лікування”, – розповів директор координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України Олексій Бонюк.
Фахівці радять пенсіонерам не підписувати ніяких паперів без перевірки їх юристом, бо найчастіше на вулиці літні люди опиняються через утрату житла. “Це маxінації з житлом. Потім використання їх, як робочої сили. І в кінці кінців третя така причина – глобальна, яка є на сьогодні – це неполадки в сім’ї. Це відносини діти-батьки”, – назвала основні напрямки проблем генеральний директор Переяслов-Хмельницького центру соціального захисту пенсіонерів та людей з інвaлiднiстю Раїса Голованова.
“Як я була багата – тоді родичі були, а зараз… Я не потрібна”, – каже Надія Орлова. Вона щаслива, що вже живе не на зупинці – умови в соціальному центрі порівняно з пережитим називає королівськими. “І їсти дають, і помиють – ну, все, все. Я ж кажу – тільки принцеси так жили, як зараз тут живеш”, – посміхається пенсіонерка.
Із квартири її вирядила невістка, але старенька зла ні на кого не тримає. Лише зізнається, що їй уже нічого не треба – лише дожити до смepті. Та закликає інших турбуватися про батьків.
“Щоб берегли їх, бо вони самі будуть такі старі, як ті”, – каже вона.
]]>