“Запасний президент Росії” Дмитро Медведєв раптово подякував українському лідеру Володимиру Зеленському за його відмову від переговорів з Росією.

Про це він написав на своєму телеграм-каналі.

Російський чиновник, який, за даними ЗМІ, зловживає алкоголем, влаштував істерику, бо журнал Time назвав персоною 2022 року президента України Володимира Зеленського та “дух України”. Медведєв закликав російських пропагандистів не відставати від авторитетних західних журналістів та також “вшанувати” українського лідера.

Маразматик Медведєв подякував Зеленському за його позицію щодо відмови від переговорів з Росією. На думку “запасного президента” країни-агресорки, таким чином “Росія зможе доробити свою роботу і не доведеться погоджуватися на компроміс”.

Зеленський та “дух України” стали персоною року за версією журналу Time
Авторитетний журнал Time назвав персоною 2022 року президента України Володимира Зеленського та “дух України”. Кореспондент видання Саймон Шустер пише, що успіх Зеленського, як лідера воєнного часу, залежав від того факту, що сміливість “заразна”. Вона поширилася серед політичного керівництва України в перші дні вторгнення Росії – коли всі зрозуміли, що президент залишається.

Західна преса не оминула увагою також і російського диктатора. Відоме видання Politico визнало Путіна “невдахою року”. Там вважають, що через війну проти України Росія стала країною “третього рівня”.

Про це популярний український телеведучий розповів на своїй Facebook-сторінці.

Кондратюк звернув увагу, що замість того щоб, користуючись своїми зв’язками та певним авторитетом, переконувати уряди країн Європи та світу не співпрацювати з путінською РФ, посилювати санкції та ембарго проти РФ для прискорення закінчення війни і знищення кремлівського тоталітарного режиму, російська “ліберальна інтелігенція” розповідає світу на YouTube-каналах та інших соцмережах про:

“хто такий Путін
що там всередині Росії (“не всьо так адназначна, єсть нармальниє люді”)
російську культуру не варто ізолювати/ігнорувати/херити навіть зараз (серйозно??? це головна проблема сучасності???!!!)
аналіз справ на фронті
якою буде “їхня” росія після х@йла
як важко жити росіянам, які змушені втікати від режиму путіна, і т.д.
“Лише спільними діями усіх прогресивних людей світу можна зупинити і знищити ракову пухлину цивілізації – войовничий імперський російський нацизм – рашизм”, – наголошує Кондратюк.

На його переконання, російські ліберали повинні або активно почати діяти проти нинішньої РФ, або відправляються слідом “за російським кораблем”.

“Іншого їм не дано. Але зрозуміти це далеко не кожному з них дано. Тому для мене “харошиє рускіє” – оксюморон”, – резюмував телеведучий.

Вчинок дуже дивний з точки зору відновлення добрих відносин між союзниками.
Напруженість у спілкуванні між американським і німецьким канцлером з’явилася ще до виборів у США – Меркель недвозначно заявляла про небажаність обрання Трампа, про його неготовність до тієї відповідальної посади, за яку він змагався. Трамп відповідав канцлеру тією ж монетою.
Тому безпосередня зустріч двох лідерів мала стати шоу.
За законами шоу всі очікували за підсумками зустрічі або публічної демонстрації взаємної неприязні між двома лідерами, або “чудового зцілення” Трампа і його зречення власних помилок.
Реальність виявилася нуднішою – і серйознішою. Наявність розбіжностей підтвердилася, в тому числі під час підсумкової прес-конференції.
Але ніякої публічної сварки не було, незгода була мовчазною, хоча й очевидною. Важливість конструктивного діалогу усвідомлювали обидві сторони, і в цьому сенсі саміт вже можна занести в актив трансатлантичних відносин.
Та з іншого боку, всі основні суперечності, про які йшлося напередодні зустрічі, отримали підтвердження.
Більше того, суперечності виявилися справді суттєвими – бо їх не лише не вдалося зняти під час особистого спілкування, але й приховати при виході до журналістів.
Передав Трамп чи ні чек на понад $375 млрд Меркель особисто в руки, не так вже й важливо. Зрештою, команда нового президента США і так зробила чимало, щоб переконати світ у своєму прагненні похитнути трансатлантична єдність. І саміт Меркель–Трамп став відображенням сьогоднішнього стану Заходу, його головних страхів, небезпек і ризиків.
По-перше, залишилися невирішеними питання співпраці в НАТО. Цю тему в очікуванні зустрічі взагалі найбільше розкручували в пресі, що зрозуміло: ніщо не виставляє Трампа в такому невигідному світлі перед партнерами, як сумніви в доцільності Альянсу.
Під час зустрічі Трамп підтвердив свою підтримку НАТО і запевнив, що не є ізоляціоністом. Його ранні висловлювання про те, що НАТО є застарілим альянсом, були остаточно дезавуйовані, і зроблено це було з символізмом – під час зустрічі з лідером країни, яка історично більше за всіх покладалася на цей інститут.
Але важливо те, що Трамп все ще не відмовляється від бажання дати урок партнерам по НАТО.
На спільній прес-конференції Трамп сказав, що деякі країни мають борги за внесками, а це “дуже несправедливо щодо Сполучених Штатів”.
А отже, Трамп залишається прихильником спрощеної і тому небезпечної картини функціонування Альянсу, де лише безпосередні витрати оборонного бюджету і фінансування НАТО мають цінність.
Ігнорування нематеріальних чинників, відданості демократичним принципам і спільній обороні відображає недостатнє розуміння Трампом принципів функціонування організації. До речі, краще за всіх у Євросоюзі Трампу відповів президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, який пояснив, що гуманітарні інвестиції ЄС не менше впливають на світову безпеку, ніж підтримка армій.
Другий висновок саміту – Німеччина вкрай обмежена у можливостях торгу з Вашингтоном.
Меркель привезла Трампу “подарунок” – німецьку політику збільшення витрат на оборону. І це істотна поступка з її боку.
Хоча її рідна партія ХДС вже давно обговорювала цю необхідність, до виборів йти на такий крок було небажано – серед політичних опонентів Меркель і серед виборців багато хто не поділяє цих поглядів.
І цю надважливу для себе поступку Берлін зробив ще до початку переговорів!
В результаті у Меркель не залишилося в запасі нових аргументів для торгів із Трампом.
Канцлеру не вдалося провернути такий трюк, на який зважився для збереження “особливих відносин” з США японський прем’єр Сіндзо Абе. Отримавши на адресу Японії такі ж звинувачення в недостатніх внесках, він підготував пакет пропозицій, який стосувався як підвищення видатків на оборону, так і поступок у торгівлі та створення нових робочих місць для американців на японських підприємствах у США.
Таких широких жестів Меркель зробити не могла – насамперед тому, що поступки вона робила б не тільки за рахунок своєї країни, але й за рахунок ЄС.
Сьогодні, на тлі міграційної кризи та Brexit, німецьке лідерство стає найважливішим фактором збереження Євросоюзу, і тому Берлін змушений думати про благо всього простору євроінтеграції.
Меркель вочевидь хотіла б зробити більше для подолання непорозумінь із Вашингтоном, але розрив стався у виключно невдалий момент, коли їй треба думати і про лідерство в ЄС.
Вперше проамериканський курс Меркель увійшов у пряме протиріччя з євроінтеграційним.
І якщо в часи порозуміння з Обамою їх можна було погоджувати, то тепер з кожного питання доведеться робити окремий вибір.
Багато кроків Трампа сприймаються в Європі як загроза для єдності Євросоюзу, і Меркель очевидно намагалася застерегти американського президента від цього.
Канцлер не може допустити, щоб загроза Євросоюзу надходила не звідкись там, а від давнього і найголовнішого історичного союзника – США, лише тому, що там при владі зараз скептично налаштований до ЄС президент. Останній, до речі, дуже непопулярний у самій Німеччині, і намагаючись йти назустріч Трампу, Меркель дуже ризикує налаштувати проти себе частину свого німецького електорату.
Фактично перед Меркель зараз стоїть подвійне завдання – не показати слабкість і не дати підстав вважати, що заради трансатлантичного зближення вона готова пожертвувати своїми поглядами, але й не допустити, щоб наявні тріщини в трансатлантичних відносинах продовжили збільшуватися.
І у Трампа є всі підстави бажати, щоб Меркель досягла успіху в цьому. Тому що такі питання, як збільшення фінансового внеску Німеччини до загального бюджету НАТО чи зменшення дефіциту торгового балансу, можна буде вирішити з найменшими витратами для США саме з Меркель.
Якщо ж за результатами парламентських виборів у Німеччині фрау канцлер не вдасться зберегти свій пост, відносинам двох ключових західних країн загрожують нові серйозні потрясіння.

“Ми створюємо сучасні військово-ракетні комплекси для захисту нашої держави, так і найсучасніші ракетні системи для освоєння мирного космосу”, – зазначив Турчинов.

Кілька тижнів тому ми звітували про успішні пуски українських ракет на військовому полігоні, а вже сьогодні, 18 жовтня о 2:00 45 хвилин за київським часом з острова Уоллопс (штат Вірджинія, США) відбувся успішний пуск модернізованої ракети-носія середнього класу Antares-230 з транспортним космічним кораблем Cygnus.

Головним розробником ракети-носія є американська компанія Orbital АТК, а основну конструкцію першого ступеня створили вітчизняні підприємства космічної галузі КБ «Південне» ім. М. К. Янгеля та во «Південний машинобудівний завод ім. А. Н. Макарова »в кооперації з підприємствами« Хартрон-АРКОС »,« Хартрон-ЮКОМ», «ЧЕЗАРА», «РАПІД» та інші.

Останні півтора року українські фахівці займалися модернізацією першого ступеня ракети-носія Antares, адаптуючи його до нового двигуна. Рішення про заміну російського двигуна, який раніше використовувався в ракеті, було прийнято в 2014 році, після того як ракета-носій з-за проблем з російською двигуном вибухнула в лічені секунди після старту. Перед українськими фахівцями-ракетниками стояло унікальна завдання: у найкоротший термін забезпечити адаптацію нового двигуна до ракети, спроектованої під зовсім інший двигун. І їм вдалося! Зараз зміни в конструкції ракети-носія дозволили істотно підвищити її енергетичні можливості та економічну ефективність.

Вітаю всіх, хто брав у цьому грандіозному проекті участь! Україні є чим пишатися!

Україна повертає собі позиції ракетної держави, швидкими темпами відновлюючи стратегічні позиції у ракетобудуванні. Ми створюємо сучасні військово-ракетні комплекси для захисту нашої держави, так і найсучасніші ракетні системи для освоєння мирного космосу.