ТЦК немає права шукати ухилянтів
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не мають повноважень для пошуку тих, хто ухиляється від мобілізації. Це завдання лежить на місцевих органах влади та поліції. Про це повідомив перший заступник міністра оборони генерал-лейтенант Іван Гаврилюк, повідомляє «Стіна» із посиланням на «Укрінформ».

Гаврилюк пояснив, що ТЦК виконують конкретні завдання, серед яких ведення обліку мобілізованих, а також добір та поповнення Сил оборони. Однак підрозділи ТЦК не мають функцій пошуку ухиляються, які не з’являються на мобілізацію. Це завдання покладено на місцеві органи влади та поліцію.

«Значна кількість українців упевнена, що за мобілізацію відповідають виключно ТЦК. Це негаразд. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко визначає всіх учасників процесу, їх завдання та зону відповідальності.

Більшість завдань щодо мобілізаційних заходів покладено на органи влади та поліцію. Наприклад, якщо військовозобов’язані громадяни України під час дії правового режиму військового стану не з’являються у ТЦК, забезпечити їх доставку мають місцеві органи влади та поліція. Для цього вони мають достатні повноваження», – розповів Гаврилюк.

Гаврилюк зазначив, що навіть із сучасними технологіями та озброєнням людина завжди залишатиметься основним елементом у веденні бойових дій. Він також зазначив, що негативна інформація, спрямована проти співробітників ТЦК, є неприпустимою.

Ви розумієте, що без мобілізації ми втратимо країну. Скільки б у нас не було роботизованих комплексів, засобів поразки, озброєння та військової техніки – все це керується людиною», – додав перший замміністра.

В Україні мало не щодня люди активно обговорюють проблему так званої “бусифікації” — процесу, коли працівники ТЦК затримують чоловіків на вулицях з використанням насильницьких методів. Такі ситуації лише створюють атмосферу невдоволення та ненависті до співробітників ТЦК, наслідки чого українці вже могли бачити в Рівному, Павлограді, Кам’янець-Подільському та Пирятині.

Юристи пояснили, чи мають право працівники ТЦК та СП затримувати громадян.

Так, за словами адвоката Романа Симути, працівники ТЦК та СП дозволяють собі те, на що не мають права.

Виявляється, використання сили військовозобов’язаними стосовно цивільних осіб не передбачене законом. Крім того, Закон не дозволяє працівникам ТЦК затримувати громадян на вулиці чи в громадських місцях.

Так, в Адміністративному кодексі є норма, згідно з якою, якщо громадянин чинить злісну непокору, то тільки поліцейський має право затримати його за протоколом адміністративного затримання і навіть застосувати силу, використовувати спецзасоби, але не військовозобов’язаний. Більше того, поліція повинна скласти протокол і направити його до суду, де повинно бути перевірено, чи діяли працівники ТЦК при затриманні військовозобов’язаного в установленому законом порядку і чи були законними їхні вимоги та розпорядження.

Практика судових справ про злісну непокору законним вимогам поліцейських велика, і вона не на їхню користь. Сьогодні “бусифікований” громадянин фактично позбавлений свободи і не може довести, що проти нього були застосовані незаконні дії з боку ТЦК.

Таким чином, адміністративне затримання та доставку до ТЦК може проводити тільки поліція у складі групи оповіщення. Якщо ж в групі немає поліції, то працівники ТЦК не мають права самостійно проводити затримання та доставку до ТЦК. Якщо таке відбувається — це порушення закону.

Як отримати спадщину та право на землю
З появою приватної власності, яка завжди відігравала ключову роль у житті суспільства, одночасно зародився і механізм спадкування. В Україні це питання регулюється положеннями Цивільного кодексу України. Про те, як отримати у спадок земельну ділянку у 2025 році, пояснили на сайті Херсонської обласної державної адміністрації.

Як отримати земельну ділянку у спадок
Спадкування — це процес передачі прав і обов’язків від померлого до його спадкоємців. Відкриття спадщини відбувається після смерті людини або офіційного визнання її померлою. Територіально це здійснюється за останнім місцем проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — за місцем розташування майна чи його основної частини.

Спадкове майно охоплює не лише земельну ділянку, а й усе, що на ній розташоване — будівлі, водойми, лісові насадження тощо. Під час первинного візиту до нотаріуса варто підготувати такі документи:

Кадастровий паспорт із вказаною кадастровою вартістю.
Оцінку ринкової вартості землі для розрахунку державного мита.
Витяг із Державного реєстру прав на нерухомість щодо відсутності обтяжень.
Якщо на ділянці є споруди, необхідно також надати документи, що підтверджують право власності на них, а також кадастровий паспорт будівель.
Чи можуть кілька осіб успадкувати одну земельну ділянку
Коли ділянка має достатню площу, вона розподіляється між усіма спадкоємцями відповідно до норм законодавства. Якщо ж розмір землі не дозволяє поділ, можливі інші варіанти розв’язання питання:

Встановлення чергового порядку користування ділянкою.
Передача земельної ділянки одному спадкоємцю (наприклад, тому, хто мешкав із покійним), з подальшою виплатою компенсації іншим.
Нотаріус видає спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину із зазначенням часток кожного з них.

1. Які бувають відпустки у вчителів?

Щорічні відпустки: основна та додаткова;

Додаткова у зв’язку з навчанням: надається за умови успішного навчання, а її тривалість, залежно від конкретних обставин, становить від 10 календарних днів до чотирьох місяців;

Cоціальні відпустки: відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка у зв’язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства, відпустка при народженні дитини тощо.

Творча відпустка: для закінчення дисертації, написання підручників, наукових праць тощо;

Відпустка для підготовки та участі в змаганнях: для підготовки до спортивних змагань національного чи міжнародного значення;

Відпустки без збереження заробітної плати.

2. Скільки вчителю належить днів щорічної основної відпустки?
Педагогічні й науково-педагогічні працівники мають право на щорічну основну відпустку до 56 календарних днів (без урахувань святкових (неробочих) днів.

Тобто залежно від конкретної посади працівника та закладу освіти, де він працює, тривалість відпустки може бути й меншою за 56 календарних днів. Закон про відпустки посилається на постанову КМУ від 14.04.1997 № 346, якою затверджено Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам. За цим порядком для шкільних вчителів усіх спеціальностей це 56 календарних днів.

3. Чи можуть скоротити відпустку педагога під час воєнного стану?
Так, у період воєнного стану поряд із загальними нормами законодавства потрібно враховувати спеціальні.
Питання відпусток учителів (як і будь-яких інших працівників) врегульоване Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки», а сьогодні ще й додатково врегульоване спеціальним Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в який неодноразово вже вносились зміни з моменту його прийняття. За загальним правилом – учителі мають право на щорічну основну відпустку тривалість до 56 к. днів (ст. 6 ЗУ «Про відпустки»).
Цю норму ніхто не скасовував, вона є чинною. Однак, спеціальний ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дозволяє роботодавцю внести корективи у тривалість відпустки вчителя та обмежити її до 24 календарних днів за поточний робочий рік (ст. 12 Закону). Дослівно норма звучить так: «У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.»

Потрібно врахувати, що таке рішення роботодавця є лише правом, а не обов’язком, і має бути вмотивованим, обґрунтованим та належним чином документально оформленим. Йдеться про дійсно об’єктивно необхідні обставини, які змушують роботодавця вжити таких заходів до працівника (вчителя). Якщо ж таких причин немає, вчитель має право використати щорічну відпустку загальної тривалості.

4. Якщо у мене двоє дітей, тобто є право на додаткову відпустку, чи можу я взяти влітку 66 днів?
Така відпустка належить до соціальних відпусток. Вона надається працівникам, як матері, так і батьку, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, та складає 10 календарних днів.

Додаткова відпустка на дітей надається понад щорічні основну і додаткові відпустки (передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону «Про відпустки»), а також понад щорічні відпустки (встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами), і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Тобто окремо надається щорічна відпустка 56 календарних днів, окремо соціальна – 10 календарних днів. Усі ці відпустки повинні надаватися згідно з затвердженим графіком відпусток.

5. Чи можна взяти відпустку не влітку?
Графіки відпусток складають заздалегідь, при цьому ураховуються інтереси виробництва (у випадку вчителя – закладу освіти), особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку. Так сказано у Ст. 10 Закону про відпустки.

Відпустка вчителя узгоджується з навчальним планом, тож надається переважно влітку. Є окремі випадки, передбачені колективним договором, коли її можуть надати в інший канікулярний час: під час осінніх, зимових чи весняних канікул.

6. Що робити, якщо вчитель потрапив до лікарні під час канікул?
Якщо це сталося під час його щорічної відпустки, її можна перенести (на інший канікулярний час) або продовжити (якщо йдеться про час літніх канікул).

Тимчасова непрацездатність якраз одна з найбільш поширених причин, через що це трапляється. Також це може бути виконання державних, громадських обов’язків.

7. А у яких ще випадках переносять частину відпустки?
Перенесення щорічної основної відпустки, поділ її на частини та відкликання з відпустки провадиться відповідно до умов, передбачених статтями 11 та 12 Закону України «Про відпустки».

Педагог може перенести або подовжити відпустку за таких причин: тимчасової непрацездатності, виконання громадських або державних обов’язків, вагітності та пологів, збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням, несвоєчасно виплачені «відпускні» (за три дні до початку відпустки).

8. Поділити відпустку можна?
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Утім, це лише можливість, а не обов’язок роботодавця. Він не мусить робити так, як того бажає працівник, тому доведеться домовлятися. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам невикористана частина щорічної основної відпустки повинна бути надана, як правило, в період літніх канікул, або в інший канікулярний період. Усі частини відпустки мають бути використані протягом робочого року.

9. Чи можна зовсім відмовитися від відпустки?
Якщо працівник відмовляється використати надане йому Конституцією та Законом «Про відпустки» право на відпочинок (щорічну відпустку), то роботодавець має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки.

Ненадання щорічних відпусток повної тривалості забороняється протягом 2 років поспіль.

10. Скільки може тривати відпустка без збереження зарплати?
Відпустка без збереження заробітної плати буває:

обов’язкова (згідно з переліком, встановленим у Законі «Про відпустки»);
за згодою сторін (до 15 календарних днів на рік);
Відпустка без збереження зарплати тривалістю до 15 календарних днів на рік може надаватися працівнику за наявності у нього сімейних обставин або інших причин для її надання на підставі ст. 26 Закону України “Про відпустки”.

Ініціювати оформлення відпустки без збереження зарплати має право виключно працівник. Відповідно роботодавець не може примусово відправити працівника в неоплачувану відпустку на зазначених підставах.

Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін на період карантину має особливість. Така відпустка може надаватися на весь період карантину або на його частину, тобто більше ніж 15 календарних днів, та не включається у загальний термін. Дана відпустка надається працівнику виключно на підставі його особистої заяви. У заяві слід зазначити «у зв’язку із запровадженням карантину відповідно до ч. 4 ст. 84 КЗпП України та ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки».

11. Скільки відпочиває вчитель, якщо він ще не пропрацював у школі рік?
Усі 56 днів. Згідно з ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший і подальші робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Наприклад, вчителю будь-якої спеціальності, який працював на новому місці менш як рік, під час літніх канікул все одно нададуть 56 днів щорічної відпустки.

Українці продовжують отримувати повістки до територіальних Центрів комплектування. Але у багатьох виникає питання – чи можуть розносити повістки комунальні працівники, а саме двірники.

Такий факт був помічений в Дніпровському районі Києва. У керуючій компанії з обслуговування житлового фонду Дніпровського району спочатку підтвердили, що повістки розносять їх співробітники, а тепер не хочуть коментувати цю тему.

В Голосіївській РГА нам заявили, що повістки розносять тільки співробітники Центру комплектування. Тож, сайт ТСН.ua вирішив уточнити це питання і відправили офіційний запит до Київської міської військової адміністрації (КМВА).

Що ми запитали:

Чи залучені до процесу вручення повісток столичні комунальні робітники, а саме двірники?
Такі випадки були помічені в Дніпровському районі столиці, можливо, в керуючій компанії по обслуговуванню житлового фонду Дніпровського району можуть прокоментувати цю ситуацію?
Хто ще, окрім двірників та працівників центрів комплектування, розносить у Києві повістки?
У Київській міській військовій адміністрації на три запитання дали одну відповідь.

“Вже майже рік Україна захищається від російської навали і успішно контратакує. Ця війна є вирішальною для нас і наших дітей, тож ми маємо захистити нашу державу від агресора. Це обов’язок кожного, – відповіли в КМВА. – Мобілізація в Україні почалася 24 лютого 2022 року і триває постійно і без жодних хвиль. Але у більшості випадків громадян викликають до територіальних центрів комплектування (військкомати) для уточнення військово-облікових даних. Рішення про мобілізацію ухвалюється лише після висновку медичної комісії про придатність до військової служби. Вручати повістки можуть ті особи і в тих місцях, які не суперечать українському законодавству. А саме:

співробітники ТЦК (Територіальних Центрів комплектування);
уповноважені особи органів місцевого самоврядування;
керівники підприємств / установ / організацій, зокрема закладів освіти;
фізичні особи-підприємці;
управителі багатоквартирних будинків”.
Там додають, що вказали у відповіді, хто саме згідно з законом має право вручати повістки, отже комунальників і двірників в цьому переліку немає.

У якій запаленій голові могла з’явитися така думка? Вчителі не корови, не свині, не вівці, не собаки і не кішки, щоб хтось сторонній міг контролювати питання їхнього здоров`я.

Вчителі – абсолютно свідомі, освічені, виховані люди, котрі можуть дати раду своєму здоров’ю без якогось батьківського контролю.

І яким може бути цей контроль? Чи вчителі повинні довідку про стан свого здоровя розвісити на всіх стовпах околиці? І чи не приведе цей контроль до психологічного та фізичного тиску на вчителів?

Якби я був у керівництві українською освітянською профспілкою, то порушив би питання про висловлення недовіри державним службовцям, котрі закликають до такого контролю.

Бо це є ганьба – натравлювати батьків на вчителів.

І без цього у дуже багатьох випадках належної співпраці та взаємоповаги між першими та другими давно немає, від чого страждає спільна справа: освіта і виховання дітей.

І вже був час, коли з високих кабінетів нацьковували батьків на вчителів. Що із цього вийшло – знаємо.

Тож не потрібно підливати бензин у полум’я. Бо може палахнути дуже сильно.

І останнє запитання: хто контролери? Батьки, серед яких не вакцинованих, мабуть, більше, ніж серед вчителів? Дурня якась. Якраз для екзальтованих та «озабоченных» «яжемама»

У багатьох школах і дитсадках вони перетворилися у малярів, штукатурів, рисувальників, прибиральників.

У ФБ тьма світлин, на яких начебто веселі, бадьорі, замурзані фарбою вчителі з малярними валиками, щітками, швабрами, в стилі комуністичних суботників, готують заклади до початку навчального року.

А директори, котрі не спромоглися домогтися від засновника проведення належних ремонтів, – лиють єлей і ріки подяк вчителям, котрі роблять те, що не повинні робити. Роблять безоплатно.

А в той самий час, як свідчить Мінфін, гроші освітньої субвенції не використовуються… Щоб потім бути списаними.

От лише жаль, що ніяк не можу побачити світлину, на якій у замурзаних рейтузах із щіткою чи шваброю в руках, готуватимуть котрусь школу чи дитячий садок до 1 вересня, начальники управлінь та відділів освіти, інспектори і методисти, засновники та чиновники із численних служб…

Бо вони не вчителі… Вони – ті, хто приїде в школу з об’їздом: подивитися, як вчителі підготували її до навчального року. Щоб потім у мережі світлини про те розмістити.

А вчитель може все: фарбувати, мести, прибирати, білити…

Бо ставку не дадуть. Або косо дивитимуться. Ганьбище.

І що найбільш прикро: таке відношення до вчителя вже давно стало нормою, ним навіть пишаються, позують для світлин.

Отримуйте актуальні новини

Цікаво, чи бувають в таких ролях колеги українських вчителів, які працюють в школах США, Фінляндії, Німеччини, Японії?

Чи це той залишок совка, який навічно угніздився в мізках і діях освітян та чиновників від освіти?

Ох, не знають собі ціни українські вчителі. Якби знали, то не дозволили б так відноситися до себе.

Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді включити в порядок денний законопроект № 4335 від 06.11.2020 «Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї».

Розроблений законопроект регулює відносини, пов’язані з обігом виключно цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї.

У законопроекті надаються визначення застосовуваним термінам і поняттям, визначаються засади державної політики у сфері обігу вогнепальної цивільної зброї та бойових припасів до неї.

Законопроектом встановлюються такі категорії цивільної вогнепальної зброї:

А – автоматична вогнепальна зброя;

В – гладкоствольна короткоствольна вогнепальна зброя (травматична);

С – короткоствольна вогнепальна зброя;

D – довгоствольна вогнепальна гладкоствольна зброя;

Е – довгоствольна вогнепальна нарізна і комбінована вогнепальна зброя.

За аналогією з Посвідченням водія, запроваджується Посвідчення власника зброї, у якому зазначаються категорії зброї, яку може набути власник Посвідчення. Крім цього на кожну одиницю зброї впроваджується технічний паспорт, у якому зазначаються відомості про власника та серійний номер зброї.

Право на отримання Посвідчення власника зброї мають дієздатні громадяни України, які:

– не мають медичних протипоказань;

– не мають судимості, що погашена чи знята у встановленому законом порядку за злочини, передбачені Розділами І, ІІ, ІІІ, ІV, VІ, ІХ, ХІІ, ХІІІ, ХІV, XV, XVII, XVIII, ХІХ, ХХ Особливої частини Кримінального кодексу України (крім реабілітованих);

– не притягалися до адміністративної відповідальності протягом останнього року за частиною третьою, четвертою статті 126, статтями 130, 17219, 17220, 173, 1732, 1733, 174, 1831, 1843, 185, 186, 1868, 187, 190-1956, 203, 2031, 2041, 2042-2044 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Запроваджується обов’язкове страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання зброї.

Запроваджується Єдиний державний реєстр цивільної зброї, встановлюються засади його ведення.

Запроваджуються курси з вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування.

Визначаються заборонені до цивільного обігу вогнепальна зброя, бойові припаси до неї, частини зброї та додаткове обладнання до зброї.

Регулюються питання набуття у власність юридичними особами цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, спадкування цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів, зберігання цивільної зброї та бойових припасів, застосування цивільної вогнепальної зброї для захисту тощо.

Встановлюються загальні засади ведення спеціального обігу вогнепальної зброї та бойових припасів і діяльності стрілецьких тирів і стрільбищ.

Про “урочистий захід”, який відбувся в храмі Свято-Казанської ікони Божої Матері, повідомив сайт терористів ЛІЦ.

“Присягу на майбутнє служіння в козацтві зачитали також дві жінки і 10-річний хлопчик, батько якого є казаком. Так званий “радник глави” ЛНР з питань козацтва, кадетської освіти та військово-патріотичного виховання молоді Сергій Юрченко зазначив, що це лише одна з безлічі запланованих на цей рік заходів, спрямованих на розвиток козацтва”, – йдеться у повідомленні.

Крім того, “голова ради старійшин” луганського округу міжнародного союзу козачих громадських організацій всевеликого війська донського Олександр Штика розповів, що багато хто з козаків, які дали присягу, вже “стоять на захисті Батьківщини”.

“Щорічно в зимовий час в Різдвяні свята завжди приймали присягу на вірність Батьківщині, вірі і царю-государю”, – сказав він.

Зазначається, що “присяга” зобов’язує кожного козака і дає йому право зі зброєю в руках “захищати свою Батьківщину”.

Нагадаємо, раніше “Народна Правда” повідомляла, що зізнання у “фашизмі” з українця вибивали у РФ моторошними катуваннями.