Тобі від 18 до 24 років?
Хочеш приєднатися до 127-ї бригади та боротися за свободу рідної землі?
Заповнюй заявку:
📌 18-24.army.gov.ua
📌 Застосунок Резерв+
Про це президент України повідомив у своєму Instagram.
“Підписано Закон про ратифікацію Стамбульської конвенції. Її головний зміст простий, але надзвичайно важливий. Це зобов’язання захищати жінок від насильства та різних форм дискримінації. Ми поділяємо європейські цінності. Для нас життя та здоров’я людини – найвища цінність”, – зазначив він.
Стамбульська конвенція – це перший міжнародний юридичний обов’язковий акт, який стосується запобігання насильству саме щодо жінок. Документ охоплює заходи щодо захисту жертв такого насильства та покарання винних.
Конвенція визнає насильство по відношенню до жінок одночасно і порушенням прав людини, і видом дискримінації. Вона пропонує підписантам встановити кримінальну відповідальність за переслідування, примусовий шлюб, примусовий аборт, примусову стерилізацію тощо.
]]>
Фото: Sergii Nykyforov / Facebook
На подвір’я президентської дачі у Кончі-Заспі впав, імовірно, уламок ракети. Про це повідомив у Facebook прессекретар президента Володимира Зеленського Сергій Никифоров та опублікував фото.
“Мимо”, – прокоментував це Володимир Зеленський”, – ідеться у повідомленні.
За інформацією The Times, на Зеленського минулого тижня тричі робили замах загони вбивць, але зазнали невдачі. Інформацію про один із замахів підтвердив секретар РНБО Олексій Данілов.
Контекст:
Уранці 24 лютого президент РФ Володимир Путін оголосив про вторгнення російських військ до України. Він заявив, що мета РФ – “демілітаризація і денацифікація України”. Приблизно о 5.00 збройні сили РФ атакували Україну з півдня, півночі (зокрема з території Білорусі) та сходу. Вони почали обстрілювати українські позиції на Донбасі, завдали ракетно-бомбових ударів по низці аеродромів та інших військових об’єктах. Російські війська атакують житлові квартали, дитячі садки та лікарні. РФ застосовує в Україні зокрема реактивні системи залпового вогню “Град” та “Ураган”.
Жертвами російської агресії станом на 28 лютого стало 352 мирні жителі, поранення дістало 2040 людей. Станом на 2 березня загинула 21 дитина.
Президент України Володимир Зеленський повідомив, що окупанти з першої години вторгнення б’ють по цивільній інфраструктурі. За словами президента, дії російських окупаційних військ в Україні мають ознаки геноциду.
Станом на 4 березня втрати російських окупаційних військ убитими, пораненими та полоненими перевищили 10 тис. осіб.
27 лютого Україна подала позов проти Росії до Міжнародного суду ООН, висунувши вимогу “притягти Росію до відповідальності за спотворення поняття геноциду для виправдання агресії”. Прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан особисто ініціював розслідування щодо вторгнення РФ в Україну. Станом на 3 березня позови проти Росії подало вже 40 країн.
У зв’язку з вторгненням в Україну більшість країн приєдналися до санкційних заходів щодо Москви. Це спричинило обвал економіки країни-агресора. Санкції мають намір розширювати й надалі.
]]>
Цитата
“Ми хочемо запровадити закриття неба, тому що конкретно вбивають наших людей. Це відбуваєте з території Білорусі і з території Росії. Вилітають ці ракети, бомби, “Іскандери”, літаки, бомбардувальники”, – розповів Зеленський.
Деталі
Зеленський наголосив, що звертався з проханням про закриття неба до численних світових лідерів, зокрема президента США Байдена, президента Франції Макрона, канцлера Німеччини Шольца.
“Я казав: якщо ви не можете запровадити закриття неба зараз, то зараз дайте нам термін – коли. Якщо зараз ви не можете дати українцям термін, коли ви це запровадите, то скажіть, яка кількість людей повинна зірватися? Скільки потрібно рук, ніг, голів, щоб вони були відірвані, щоб вони відлетіли, щоб достукатися до вас, щоб ви це закрили? Скільки треба? Кількість скажіть! Я піду, ми будемо рахувати, й почекаємо до цього моменту”, – емоційно сказав Зеленський.
Доповнення
Президент України Володимир Зеленський закликав Захід надати військові літаки для боротьби з Росією.
Politico повідомляло, що країни Євросоюзу виключили можливість постачання Україні бойових літаків попри попередні заяви.
]]>
Прощання з Героєм. Місто Бережани на Тернопільщині стало навколішки, коли на його центральну площу привезли тіло загиблого Героя України двадцяти п’ятирічного Віталія Скакуна.
Їхній земляк – молодий сапер окремої бригади морської піхоти героїчно загинув, коли підірвав Генічевський автомобільний міст, зупинивши просування ворожої колони танків. Це дозволило його побратимам підготувати гідну відсіч ворогу. Віталій замінував міст, але сам врятуватися уже не встиг – підірвався разом з мостом.
Президент України присвоїв Віталію Скакуну звання “Героя України” посмертно.
Поховали його зі всіма військовими почестями. У загиблого залишилася батьки та сестра.
Втрати росіян, які воюють проти України:
За орієнтовними даними Генштабу Збройних Сил України, від ранку 24 лютого до 12:00 1 березня військам країни-загарбника Росії були завдані такі втрати:
В особовому складі – 5710 осіб, полонених – 200.
Знищено та пошкоджено літаків – 29 од;
гелікоптерів – 29 од;
танків ‒ 198;
ББМ ‒ 846;
артилерійських систем – 77;
засоби ППО – 7;
РСЗВ – 24;
цистерн з ПММ – 60;
БПЛА оперативно-тактичного рівня – 3;
катери – 2 одиниці;
автомобільної техніки – 305.
З чого почалося російське військове вторгнення до України:
21 лютого президент Росії Володимир Путін підписав укази про визнання “незалежності” “ДНР” та “ЛНР”.
22 лютого Рада Федерації РФ остаточно ратифікувала договори про визнання “ЛДНР”.
22 лютого Рада Федерації Російської Федерації задовольнила звернення президента РФ Володимира Путіна й дозволила використання армії за кордоном. Це, по суті, був дозвіл Путіну розпочати війну проти України.
ЄС, США, а також інші країни одна за одною заявляють, що не визнаватимуть “незалежність” “ЛДНР” та запроваджують санкції.
Як починалася війна Росії проти України:
Рано-вранці 24 лютого президент РФ Володимир Путін у відеозверненні оголосив про “спеціальну військову операцію” щодо “захисту” Донбасу.
Одразу ж було чути вибухи у великих містах України – Росія на чолі з Путіним розпочала війну проти України. Обстріли українських міст та сіл тривають.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що на всій території України вводиться воєнний стан.
Протягом 24 лютого через російські обстріли загинули 137 українських військових та цивільних людей.
28 лютого відбувся перший раунд переговорів між Росією та Україною.
28 лютого Зеленський підписав заявку на членство України в Європейському Союзі.
Росія завдає ударів по цивільному населенню:
У Києві російська ракета влучила у багатоповерхівку: фото та відео
Наслідки обстрілу Росією житлового будинку в Києві: двоє загиблих та шестеро тяжко поранених (відео)
Який вигляд має київська багатоповерхівка після нічного ракетного обстрілу: фото, відео
З’явилися фото ракетних обстрілів у Києві
Окупанти обстрілюють Чернігів із “градів” – ОДА
Російські війська обстріляли Харків – вулиці міста вкрили снаряди, що не розірвались
Російські окупанти ракетами обстріляли Бровари, є поранені: відео
Після переговорів Росія запустила по Києву балістичні ракети: відео потужного вибуху.
Про це він написав у Facebook:
– На жаль, усі зусилля медиків виявилися марними. 5-річний Кирило помер у лікарні. Звісно, ніщо у світі не може втішити рідних і близьких. Але я – як президент і як батько – хочу запевнити, що зроблю все, аби винні були покарані по справедливості. Жодного пом’якшення. Жодної спроби зам’яти цю справу. Ця трагедія має стати уроком. Ті, хто повинні дбати про безпеку громадян, мусять щохвилини пам’ятати про свою відповідальність. За життя. Перед людьми, перед народом, перед країною.
Нагадаємо, у лікарні Києва в понеділок, 3 червня, помер 5-річний хлопчик з Переяслав-Хмельницького, у якого влучили п’яні поліцейські, які по сусідству стріляли з рушниці.
]]>
Про це свідчать дані опитування фонду “Демократичні ініціативи” та Центру Разумкова, профінансованого Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).
Так, серед тих, хто збирається взяти участь у виборах, за Тимошенко готові віддати свої голоси 13,3%, за Гриценко – 9,4%.
Далі йдуть Юрій Бойко – 8,4%, Петро Порошенко – 7,6%, Олег Ляшко – 7,4%, Святослав Вакарчук – 5,6%, Вадим Рабинович – 5,5%, Володимир Зеленський – 5,0%.
Менше 5%, зокрема, набрали Андрій Садовий (3,5%), Олег Тягнибок (3,0%) і Володимир Гройсман (2,2%).
Опитування було проведене з 19 по 25 травня 2018 року серед 2019 респондентів в усіх регіонах України за винятком і окупованих територій. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.
Відповідний допис з’явився на Twitter-сторінці українського гаранта.
Дякую Василеві Ломаченку за боксерські рукавиці. Дуже зворушливий подарунок.
Завтра вранці вболіватиму за нашого чемпіона! pic.twitter.com/vu0owSBmGR
— Петро Порошенко (@poroshenko) 5 серпня 2017 р.
“Дякую Василеві Ломаченку за боксерські рукавиці. Дуже зворушливий подарунок. Завтра, 6 серпня, вранці вболіватиму за нашого чемпіона”, – підкреслив Порошенко.
Нагадаємо, бій між Василем Ломаченком і колумбійцем Мігелем Марріагою не транслюватимуть у Росії.
]]>
Конкретний мітинг мене не цікавив, але в цьому контексті як людина, в якої освіта політолога, задумалась про те, яку роль на сьогодні відігрують мітинги, акції протесту для України. І чи не перетворюють вони звичний для нас демократичний режим в охлократію.
Мітинги завжди мають організаторів, замовників, зацікавлені сторони, визначений кількісний і якісний склад, програму проведення, гасла, візуальну продукцію, бюджет. Визначена мета не завжди дозволяє досягти прогнозованого результату. Звідси виникає розуміння, що управління мітингами – момент більше ситуативний, ніж постійно можливий. Мітингувальники в принципі перетягувати на себе владні повноваження чи хоча б такий стиль поведінки не можуть. Бо сила хаосу немає нічого спільного з владою і управлінням.
В політології є чітке визначення участі мітингувальників в житті суспільства. Режим, який вибудовується на їх основі називають охлократією. Тобто вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу. Охлократія характерна для перехідних і кризових періодів. Тому сьогодні цей тип управління все частіше намагаються використати в Україні.
Виходить, що поява мітингів та участь вулиці в стратегічних або загальних рішеннях є наслідком недоопрацювання влади, або проявом невдалого керування державою. При цьому зв’язок між представниками влади і тими, хто через незадоволення діями влади виходять на мітинги, очевидний – мова йде про електорат. Тобто хтось з натовпу мітингувальників точно голосував хоча б за одного з представників влади. Якщо говорити сумарно, то мітингувальники і забезпечили прихід до влади тих, проти кого виступають. Адже пасивне населення не ходить ні на мітинги, ні на вибори.
Враховуючи частоту проведення мітингів, які є спробою тиску на владу або елементом протестного хаосу (в залежності від ситуації та організації), на сьогоднішній день владу в Україні можна ділити на 5-ть гілок: 3 офіційні – законодавча, виконавча і судова, і дві формальні – ЗМІ, як четверта влада, та мітингувальники.
В своїх спостереженнях, поки не маю відповіді на два питання. Чи усвідомлюють ті, хто виходять на мітинги обсяг повноважень влади, і чи готові взяти на себе відповідальність за остаточний розвал країни? В мітингувальників немає представницьких функцій, тому замінити владу вони не можуть ні у вирішенні внутрішніх питань, ні на міжнародній арені.
Якщо говорити про владу загалом, то навіть найкращі режими і типи правління піддаються критиці. Тому влада і змінюється. Але її обирають громадяни.
Інтерес українців в тому, щоб з кожною зміною влади управління державою переходило в руки кращих, сміливіших, результативніших. А цього можна досягти укріплюючи демократичні принципи, а не замінюючи їх на охлократію.
Автор: Ірина Овчар
]]>
Центральна виборча комісія оцінює необхідні видатки на підготовку й проведення наступних виборів Президента в 2019 році в 1 мільярд 948 мільйонів 300 тисяч гривень. Про це повідомляють “Українські новини”.
“Згідно з вимогами Конституції України й Закону України “Про вибори Президента України” в 2019 році відбудуться наступні вибори Президента України для організації підготовки й проведення яких, за орієнтовними розрахунками Центральної виборчої комісії, обсяг видатків становить 1948300 тисяч гривень”, – йдеться в заяві ЦВК.
Цей розрахунок, проведений для підготовки бюджетної резолюції на 2018-2020 роки, Центральна виборча комісія надала у Міністерство фінасів.
Зокрема, для проведення першого тура президентських виборів, за розрахунками ЦВК, необхідний 1 мільярд 330 мільйонів 300 тисяч гривень, а другого – 618 мільйон гривень.
Згідно із законодавством, наступні вибори Президента повинні відбутися 31 березня 2019 року. При цьому 27 жовтня 2019 повинні також відбутися наступні вибори Верховної Ради.
Водночас, згідно з відповіддю, ЦВК не проводила розрахунок необхідних коштів для організації підготовки й проведення наступних парламентських виборів в 2019 році. У відповіді сказано, що обсяг необхідних коштів буде визначений під час підготовки проекту державного бюджету на 2019 рік.
Проект бюджетної резолюції передбачає 140,2 мільйонів гривень ЦВК на поточний рік, 163 мільйона гривень – на 2018 рік, 198,9 мільйонів гривень – на 2020 рік, а на 2019 рік – 2,147 мільярда гривень.
]]>
Дорогі українці!
Героїчне українське воїнство!
Ваша святосте і ваші блаженства, всечесні отці!
Дорогий Пане Президенте Дуда, високоповажні гості!
«Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення та із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України».
Це – слова з найважливішого в новітній історії України документа, ухваленого рівно 25 років тому.
Тридцятьма роками раніше Левка Лук’яненка за боротьбу за державну самостійність засудили до розстрілу. Згодом «помилували», і він провів 27 років в радянських тюрмах, таборах та на засланні. Але на більшу компенсацію за всі життєві поневіряння, ніж можливість написати проект Акту проголошення Незалежності, я певен, що Левко Григорович і не сподівався.
Маємо нагоду ще раз замислитися про роль особистості в історії. Чи змогли би ми скористатися тим шансом, який випав на межі вісімдесятих-дев’яностих, якби першою особою в УРСР на той час був хтось інший, а не Леонід Кравчук? Якби в той час не було Народного Руху, Народної Ради? Якби не енергія та наполегливість В’ячеслава Чорновола?
Хоча ми святкуємо лише 25-річчя Незалежності, насправді нам незрівнянно більше. Наступного року ми будемо відзначати сторіччя Центральної Ради та початку української національної революції
XX століття. А потім ще через два роки – тисячу років вокняжіння Ярослава Мудрого. Такою і є глибина тієї «традиції державотворення», про яку згадано в Акті.
Отже, проголошення незалежності стало закономірним результатом нашого історичного розвитку, спільною перемогою багатьох поколінь українців, які боролися й гинули за наші національну ідентичність, державну самостійність і власний колір на політичній карті світу.
І в університетських аудиторіях, і на домашніх кухнях, і в соціальних мережах все ще сперечаються, отримали ми незалежність чи завоювали? Для мене відповідь абсолютно очевидна: звичайно ж, вибороли. Вибороли інтелектом, вибороли потом, вибороли кров’ю.
Вічна пам’ять героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну. Вічна їм слава.
Шановна громадо!
Чверть століття тому ми обрали собі самостійне майбутнє. Це ми влаштували те, що Путін згодом назвав «найбільшою геополітичною катастрофою». Але тоді ми не наважилися безкомпромісно порвати з минулим. Заплуталися в стрілках багатовекторності, намагалися всидіти на двох стільцях. Постійне озирання на Москву та віра в міфічне братерство; патерналізм та соціалістичні стереотипи міцно сиділи в свідомості суспільства, гирями висли на ногах і заважали рухатися вперед.
Політична еліта в цілому, замість того, щоб вести за собою, пленталася у хвості. Вона довгий час перебувала в полоні популістських електоральних пристрастей та меркантильно-егоїстичних інтересів. А горизонт її планування простягався не далі найближчої виборчої кампанії.
І цей колективний гріх, гріх еліти, накопичений за два десятиліття, випало спокутувати перед народом нам, тим, хто при владі саме тепер.
Та врешті-решт ми як нація вийшли на магістральний шлях демократії, свободи, європейської та євроатлантичної інтеграції, і, я впевнений, що це відбулося безповоротно!
Маючи за плечима власний двадцятип’ятирічний досвід, із юності вступаємо в куди відповідальніший час зрілості.
Угода про асоціацію з Євросоюзом вже працює і вже поступово компенсує ті колосальні втрати, які завдала війна та економічна агресія Росії. Москва намагається душити нас як закриттям свого ринку, так і блокуванням транзиту в інші країни. На фоні безпрецедентних зовнішніх шоків вдалося забезпечити макроекономічну стабілізацію і відновлення економічного зростання.
Незалежність вже дала нам демократію і свободу; почуття громадянської гідності і національної єдності; навчила захищатися і відкрила європейську перспективу. Cформувалися середній клас і громадянське суспільство. Нарешті виросло перше пострадянське покоління, з новим європейським світоглядом. Епіцентром фундаментальних змін неодноразово ставав цей Майдан – Майдан нашої Незалежності.
Тепер стратегічно і тактично маємо зосередитися на досягненнях у матеріальній сфері, у рівні життя людей. Як казав В’ячеслав Чорновіл, «нам потрібна багата людяна держава вільних, заможних громадян, упевнених у своєму майбутті». І «якщо ти віриш у себе й постановив – не вагайся. Іди, іди, іди…»
Шановні співвітчизники!
Верховна Рада в 91-му році вчинила дуже мудро, винісши питання про незалежність на референдум. Відомий французький мислитель Ернест Ренан казав, нація – це повсякденний плебісцит. Від початку російської агресії проти України в лютому чотирнадцятого року українці кожного дня активно голосують за єдину, незалежну, соборну, унітарну, демократичну, європейську Україну.
Зовнішня загроза прискорила процес формування сучасної української політичної нації на засадах громадянського патріотизму. Україномовні й російськомовні, громадяни, які говорять іншими мовами… Українці, етнічні росіяни, кримські татари та інші етноси – всі міцно стоять на позиціях українського патріотизму. Пліч-о-пліч захищають нашу державу зі зброєю в руках.
Історія нам ніколи не пробачить, якщо ми не використаємо цей момент єднання, щоб назавжди зарубцювалися ті рани, яких завдали суспільству політикани, штучно розколюючи суспільство.
Виникає питання, а яка гарантія того, що всі наші оптимістичні плани не залишаться на папері і не повиснуть у повітрі? Відповідь очевидна. Головний наш гарант – це є Збройні Сили України. Це куди серйозніше, ніж Будапештський меморандум.
Озираючись назад на понад два роки війни, можна впевнено стверджувати, що ворогу не вдалося реалізувати жодної стратегічної задачі, і він не зміг поставити Україну на коліна. За це і загинуло2504 наших воїна.
Ми схиляємо голови перед пам’яттю героїв, які віддали своє життя за мирне майбутнє України. Прошу хвилиною мовчання вшанувати пам’ять українських воїнів і мирних громадян України, які загинули у війні, що розв’язав російський агресор. Повік не забудемо, і не пробачимо ніколи.
Дорогі українці!
За 2014-16-ті роки через військкомати на фронт пройшли майже 300 тисяч осіб. Найперші – добровольці, потім – мобілізовані, тепер – контрактники. І якби ми рухалися за інерцією минулого року, то зараз вже мала би завершуватися дев’ята черга мобілізації, але ми не починали ще й сьомої. І цього року моїм пріоритетом стало формування професійної, контрактної армії. В середньому щомісяця до лав Збройних Сил вливається до шести тисяч військовослужбовців-контрактників. Всього з січня до війська прийшло вже більше 46 тисяч, а до кінця року ми очікуємо ще більше 20 тисяч. Переважна більшість з них укладають довготривалі угоди. Станом на сьогоднішній день 75% української армії є контрактною.
Триває формування військового резерву. На цей час він вже складає понад 80 тисяч чоловіків та жінок, добре підготовлених воїнів із великим військовим досвідом.
Налагоджено планове постачання у війська новітніх, модернізованих та відремонтованих зразків озброєння та військової техніки. Так, наші бажання і потреби не завжди збігаються з нашими можливостями. Між тим, що треба, і тим, що здатні собі дозволити – відстань ще досить велика. Нам знадобляться ще роки й десятки мільярдів гривень, щоб спати спокійно. Але реальний прогрес у зміцненні обороноздатності держави ви побачите просто зараз!
Що, на мою думку, продемонструє цей парад?
Суспільство побачить свою нову армію, за два роки створену майже з нуля. Суспільство переконається, що Збройні Сили рік за роком міцніють, а безпека держави – посилюється.
Солдати і офіцери ще раз відчують не лише свою відповідальність перед суспільством, але також його повагу і шану до своїх захисників.
Влада цим парадом звітує, куди йдуть гроші. Наша армія – дійсно народна. Це ви, шановні українці, платники податків купили чи відновили для армії танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, ці зенітно-ракетні комплекси і реактивні системи залпового вогню. Це волонтери першими прийшли на допомогу армії.
Наші міжнародні партнери з цього параду отримають сигнал, що Україна здатна сама себе захищати, але потребує подальшої підтримки. Адже наш ворог – країна, яка займає дев’яту частину суходолу і має військовий бюджет в десятки й десятки разів більший за наш.
І нарешті, наш парад – це сигнал і ворогу: українці серйозно готові й надалі боротися за свою незалежність. І тому агресору краще згадати мудру пораду російського поета Володимира Маяковського: «Товарищ москаль, на Украину шуток не скаль»!
І після параду відбудеться ще одна важлива для захисту України подія. На щорічну нараду приїхали посли України з усього світу – справжні бійці нашого дипломатичного фронту. Дозвольте мені від імені присутніх переказати слова подяки тим, хто допомагає нашій армії політико-дипломатичними методами, і так само робить це професійно і самовіддано.
Користуючись тут присутністю Президента Польщі Анджея Дуди я хочу висловити глибоку вдячність нашим міжнародним партнерам за всебічну підтримку, дипломатичну й фінансову; за поставки нелетальної зброї та гуманітарну допомогу, подякувати за санкції проти агресора.
Окремо хотів би привітати із святом Незалежності, і це дуже важливо – українських патріотів в анексованому Криму і на окупованому Донбасі! Дорогі мої, ми вас любимо і ми про вас пам’ятаємо і наполегливо боремося за ваше повернення в Україну! І наголошую – робимо це політико-дипломатичним шляхом тому, що думаємо про вас. Це Кремль сприймає землю українського Донбасу як театр бойових дій, а мешканців регіону – як гарматне м’ясо для задоволення своїх імперських амбіцій. А для нас ви – наші, рідні, близькі, тимчасово розлучені зі своєю українською родиною. Родиною, яка обов’язково об’єднається і зустрінеться разом за святковим столом.
Шановні воїни!
Ви героїчно проявили себе, обороняючи рідну українську землю.
Ви щоденно демонструєте приклади мужності і самопожертви.
Зараз ви будете впевнено крокувати Хрещатиком. Демонструючи виправку, випромінюючи силу і звитягу і ви вселите в мільйони співвітчизників ще більшу віру у боєздатність нашого війська, у його спроможність захистити країну.
З 25-ю річницею Незалежності України!
Слава Збройним Силам України!
Слава українському народу!
Україні – слава!
]]>
“Проституція в Україні, так як і мабуть в будь-якій іншій країні буде „жити“, і нікуди від цього не дітись. Проте у разі легалізації проституції, навіть для самої країни, були б лише плюси! Збір податків до державної скарбниці, так як ось в Німеччині проституція цілком легальний бізнес, в них ВВП складається з 5% з проституції! Плюс і для людей безпечніше буде, оскільки якщо це буде легальна робота, вони змушені будуть проходити медичну комісію, цим самим будь-хто хто користуватиметься цими послугами буде убезпечений від різних неприємних захворювань! Дякую за увагу, надіюсь не я один такої думки!” — йдеться у петиції.
Петиція набрала 21 підпис після того, як її опублікували 27 травня.
На сервісі петицій офіційного інтернет-представництва Президента України опублікували петицію з пропозицією визнати моржів особистостями і заборонити змушувати їх виступати в дельфінаріумах.
]]>