Українське військове керівництво неодноразово наголошувало, що для доукомплектації армії передусім потрібні військовослужбовці з бойовим досвідом, пишуть ЕН.

Окрім цього, серед військових підрозділів є підвищений попит на низку спеціалістів, що може збільшити ймовірність отримання повістки для таких громадян.

За словами представника Міноборони Дмитра Лазуткіна, армія найбільше потребує: операторів БПЛА, IT-фахівців, водіїв, стрілків, розвідників.

Про це інформують Сили спецоперацій ЗСУ.

Виявилося, що військовослужбовці, які виявили бажання перевестись до бойових військових частин Сил спеціальних операцій ЗС України через додаток Армія+, зіткнулися з труднощами.

“У разі надходження відмови в додатку, просимо звертатись на гарячу лінію Рекрутингового центру Сил спеціальних операцій за номером телефону 0800 357 174.

Повідомляємо, що наразі ведеться робота щодо включення певних військових частин ССпО до переліку пріоритетного комплектування”, – йдеться в повідомленні.

У Польщі голого прокурора, який бігав містом у пошуках алкоголю вирішили покарати зменшенням зарплати, проте на цьому його проблеми не закінчились – чоловіку загрожує відповідальність за нічні дзвінки працівницям суду та прокуратури.

Про це пише onet.pl.

За даними видання, місцевий прокурор у вересні 2021 року намагався голим купити алкоголь в одному з магазинів Свідниці. Проте виявилось не понесе суворого покарання, йому лише зменшать зарплату. Як повідомила Національна прокуратура Польщі, після інциденту 2021 року йому було пред’явлено звинувачення у вчиненні дисциплінарного порушення, передбаченого ст. 137 пп. 1 п. 5 Закону “Про прокуратуру”, а саме – у негідній поведінці, що принижує честь і гідність службового становища. Прокурору знизили заробітну плату.

Gazeta Wyborcza повідомляє, що закриття провадження у справі про прогулянку голяка – це ще не кінець проблем скандального прокурора.

“За даними наших джерел, мова йде про нічні телефонні дзвінки до співробітниць суду або прокуратури. Ми намагалися перевірити цю інформацію офіційно, але відповіді не отримали. Провадження у цій справі триває, а прокурора знову відсторонено від роботи – головою Воєводської прокуратури у Вроцлаві”. – повідомляє Gazeta Wyborcza.

Росія 2023 року піддасть найжорсткішим репресіям матерів та дружин загиблих російських окупантів за те, що вони висловлюватимуть своє невдоволення тим, що Путін кинув їх на війну проти України.

Про це в розмові з Wirtualna Polska заявив російський політолог Іван Преображенський, експерт з країн Центральної Європи.

Він каже, що цього року росіяни будуть і далі підкорятися режиму Путіна та смиренно зазнаватимуть наслідків санкцій. Масових протестів на вулицях, на його думку, не буде.

“Вони сидять на мізерній зарплаті або в неоплачуваній відпустці і намагаються вижити самостійно”, – сказав Преображенський.

Водночас, на його думку, на Путіна все більше “нападатимуть” матері, дружини та ті росіяни, чиї окупанти загинули на війні в Україні. Преображенський заявив, що їм втрачати нічого і вони “ідеальні борці з режимом”, щоб домогтися покарання за смерть близької людини.

За його словами, Кремль не обере іншого рішення, окрім придушення протестів.

“Росія – дуже патріархальна країна, але правителі знають, що боротьба з жінками у Росії непопулярна та важка. Тепер Кремль не буде спокійно спостерігати, як формуються комітети солдатських матерів… Росія буде значно агресивнішою поліцейською державою”, – сказав Преображенський.

Експерт визнав, що наразі фінансова еліта Росії поділена на дві групи, які суттєво різняться щодо свого ставлення до війни в Україні.

“Найбагатші – “партія 23 лютого”, тобто, люди, які б дуже хотіли, щоб все повернулося в стан до повномасштабного вторгнення в Україну. Але незважаючи на своє невдоволення, бунтувати проти Путіна вони не готові. Вони розуміють, що без нього втратить усе, що придбали за його правління. Своєю чергою, найбільш яскравим представником другої групи є очільник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин, раніше відомий як “кухар Путіна”, – визнав Преображенський.

Однак, на його думку, путінський режим вміло маневруватиме і обмежуватиме вплив окремих груп.

“Найімовірніше, наступного року буде якесь цькування Пригожина. Можливо, хтось із його противників зможе порушити кримінальну справу, почати контролювати витрачання коштів. Генерали почнуть розголошувати інформацію про те, звідки “Вагнер” взяв обладнання, скільки грошей було надано”, – заявив політолог із Росії.

Зазначимо, що станом на 2 січня 2023 року загальні бойові втрати серед особового складу ворога становлять близько 107 440 окупантів.

Так, договір між батьками дитини дозволяє визначити розмір і терміни виплати коштів на його утримання. Зазначається, що документ повинен бути складений у письмовій формі та завірений у нотаріуса, – пише Finance.ua

Як укласти угоду
В угоду також можна внести забезпечення виконання інших зобов’язань, наприклад, сплати штраф за прострочення виплат.

Окрім того, документ захищає права дитини в разі порушення порядку виплати аліментів боржником. Зокрема, таку суперечку, як і раніше можна вирішити без суду, звернувшись до нотаріуса за отриманням виконавчого припису, який потім надають в виконавчу службу для стягнення заборгованості, що утворилася.

Аби отримати такий документ потрібно подати:

заяву про вчинення виконавчого напису;
оригінал нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину;
документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.
Тому маючи виконавчий напис нотаріуса, можна звернутися до виконавчої служби про стягнення заборгованості.

Після трьох років посухи цьогоріч фермери сподіваються на хороший урожай озимих. А ось синоптики кажуть, що проблеми будуть на півдні й сході країни, де поки немає снігу, але куди йдуть суворі морози. За світовими ж прогнозами, нас чекає тепла весна, з помірними опадами.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

На сході можуть бути проблеми з урожаєм

Начальниця відділу агрометеорології Українського гідрометцентру Тетяна Адаменко говорить, що незважаючи на снігопади, які покрили частину території України, ситуація з урожаєм цього року буде нерівномірною.

“Те, що зараз Київ завалений снігом, ще не означає, що так всюди. У нас Херсонська, Одеська, Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська та більша частина Харківської областей практично без снігу. Сніговий покрив заввишки 1-3 см – це майже нічого”, – говорить OBOZREVATEL Адаменко.

Вона сподівається, що нинішній циклон покриє снігом Одеську й Миколаївську області, а ось ситуація на решті території поки під питанням.

“Щоб зберегти посіви озимих, необхідна висота снігу понад 5 см за морозу нижче ніж -15 градусів. Поки ми спостерігаємо, що в тих районах, де вже були морози навіть до -23, сніговий покрив високий, до 40 см, й урожай збережеться. Але зараз ми чекаємо сильне похолодання, яке протримається до 19 лютого, і стає тривожно за ті регіони, де снігу практично немає”, – каже Адаменко.

Багато снігу – багато вологи
Після двох років посухи цьогоріч фермери України можуть сподіватися на те, що земля буде наповнена вологою.

“Спрогнозувати опади на весну зараз неможливо. Але що стосується снігу, то він ліг на не дуже промерзлий ґрунт, висота промерзання становила всього 15-20 см. Це говорить про те, що під час танення волога не скотиться в річки, хоча це теж непогано. А піде в ґрунт і створить запас води. А в тих регіонах, де зараз немає снігу або його шар дуже тонкий, з приходом морозів земля може сильно промерзнути. І тоді там виникнуть серйозні проблеми з озимими”, – розповідає спеціалістка.

Самі фермери з Луганщини розповідали, що через посуху в них уже пропало до 30% врожаю озимих. Оскільки рослини хоч і зійшли, але не змогли розпуститися, тобто вони зіпсувалися.

А ось фермер Василь Драч із Черкаської області такій погоді радий. “У нас земля не промерзла, а снігу багато. Це означає, що буде багато вологи і врожай буде хороший. До цього ми три роки жили за посухи. Коли земля на метр має бути зволожена, у нас волога була на кілька сантиметрів. Тому ми дуже сподіваємося на цей рік. Головне тепер, щоб під час танення не утворилася крижана скоринка і рослини не задихнулися”, – каже Драч.

Яка весна нас чекає
Якою буде цьогорічна весна, українські синоптики поки не наважуються сказати. Але якщо вірити раннім прогнозам, а точніше раннім тенденціям на погодні умови весни від західних учених, то нас чекає теплий сезон із помірними опадами.

Більш прохолодну погоду обіцяють Західній Європі, сюди можуть заходити холодні повітряні маси. І навіть проникати в Центральну Європу. А ось чим ближче на схід, тим погода буде теплішою. І температура повітря навіть може бути вищою за норму. Хоча не виключено й тимчасові похолодання, але вони будуть рідше, ніж зазвичай.

Що стосується опадів, то вони прогнозуються помірними. Але тенденції до посухи не спостерігається. А в районі Британських островів і Скандинавії кількість опадів буде навіть вищою за норму.

«В реанімації ми провели під апаратом штучного дихання 8 днів. Далі були місяці лікування по різних закладах, а потім на початку липня ми поїхали до Києва. Нам призначили лікування. Донечці ставало краще. Вона вже намагалася самостійно робити кілька кроків, говорила окремими словами. Згодом вона вже почувалася значно краще. Та вже з початку вересня знову почалося погіршення стану здоров’я – почалися запаморочення, знепритомнення», – розповідає мама дівчинки.

Тож родині порадили звернутися до закордонних фахівців. Ізраїльська клініка після досліджень повідомила родині справжній діагноз Ганни. «Там нам розповіли, що моя донечка перенесла ішемічний інсульт і він може повторитися в будь-який момент. У нас проблема з судинами головного мозку. Хвороба називається моямоя», – згадує мама.

Тому дівчинці була терміново зібрана чимала сума на проведення операції у Туреччині, тепер вона мусить бути під постійним контролем та літати до Стамбула на перевірки. Мама дитини просить допомогти впоратись з фінансовим навантаженням.

Реквізити для допомоги:

Номер картки ПриватБанку 5168 7574 0394 5100

Тодорюк Тетяна

https://www.facebook.com/groups/2087105137995708/

Президент України Володимир Зеленський прибув із робочою поїзкою до Маріуполя. У її рамках Глава держави відвідав мультихаб Spalah, де поспілкувався з прогресивною молоддю та представниками бізнесу.

Про це повідомляє прес-служба Президента.

Зокрема, Зеленський переглянув презентацію програми розвитку малого та середнього підприємництва міста.

Президент зауважив, що малий і середній бізнес – це «кров для організму країни».

«Що може зробити влада? Влада може не заважати і лише допомагати», – сказав Зеленський.

Він також наголосив на важливості реформи правоохоронних органів.

«Головна мета – «держава у смартфоні», щоб мінімізувати спілкування бізнесу з чиновниками», – підкреслив Зеленський.

Президент зазначив, що нині готуються реформаторські законопроекти, які сприятимуть розвитку малого та середнього бізнесу.

Окремо Володимир Зеленський відзначив важливість розвитку інфраструктури Донбасу.

«Найближчим часом будуть інвестиційні вливання в інфраструктуру Донбасу. Я говорю про це з усіма іноземними інвесторами», – резюмував він.

Також Президент поспілкувався зі слухачами ІТ-курсу Beetroot Academy.

У 2019 році “дірка” в бюджеті ПФУ досягне рекордних 167 млрд грн. Чим загрожує українцям високий дефіцит і як врятувати ситуацію.

Головне:

Пенсійний фонд із кожним роком збільшує “брудний” дефіцит;
через обмежений бюджет розмір виплат буде скорочуватися;
без повноцінної реформи домогтися високої пенсії не вийде.
Що не так із українськими пенсіями

Дефіцит Пенсійного фонду України зростає із кожним роком. До того ж кожен працюючий українець платить двічі. Перший раз – виплачуючи єдиний соціальний внесок у розмірі 22% своєї зарплати, а вдруге – оплачуючи своїми податками величезну діру в бюджеті ПФУ. Тільки в 2019-му на покриття дефіциту направлять із бюджету 167 млрд грн.

Це рекордна цифра в історії ПФУ. У Міністерстві соціальної політики заспокоюють: це усього лише “брудний дефіцит”. Тобто в нього входять не тільки пораховані за формулою пенсії, але й усі надбавки, “дотяжки” і “особливі права”. У будь-якому випадку, зібраних із працюючих коштів катастрофічно не вистачає на виплату пенсій.

І проблема тільки загострюється. Так, як видно на графіку, ще в минулому році дефіцит становив 150 млрд грн, а в 2017-му – 139 млрд. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман після проведення пенсійної реформи заявляв, що дефіцит можна повністю ліквідувати за 7 років. А говорячи “про дірку”, він вказував “брудну цифру”.

“Ми бачимо ліквідацію дефіциту за сім років. Багато що залежить безпосередньо від детінізації заробітних плат. Ми припускали, що на три роки зберігається дефіцит такий, яким був – майже 140 млрд грн. Він поки зберігається, ми перебуваємо в таргетованих межах. Далі дивитися на ситуацію. Нам потрібно більше працювати над детінізацією, тому що сьогодні багатьом працівникам продовжують платити зарплату в “конвертах”, і це величезна проблема для України”, – заявляв Гройсман.

Бюджет ПФУ вкрай обмежений. Для прикладу, в минулому році на виплати за віком виділили 231,1 млрд грн. Якщо цю суму розділити на всіх пенсіонерів, середня сума становитиме усього лише 1882,3 грн. Така реальна середня пенсія без урахування народних депутатів, суддів, шахтарів, військових та інших “пільгових” категорій.

На обслуговування усього Пенсійного фонду витрачають лише до 1% загального бюджету. Економити немає на чому. Єдина можливість – збільшувати доходи. Причин для “поганої” ситуації в ПФУ декілька: високий рівень зарплат у конверті, погана демографічна ситуація, низькі зарплати.

Навіть якщо виключити всі витрати, в тому числі й зарплати співробітників Пенсійного фонду, на високу виплату сподіватися не доводиться. Якби всі українці отримували за таких умов однакові пенсії, щомісячний розмір становив би лише 2,8 тис. грн. За оцінками, середня пенсія у цьому році в кращому випадку буде 2,5 тис. грн. Водночас мільйони українців отримуватимуть мінімальну виплату, а це 1497 грн.

Правда, варто також враховувати, що разом із дефіцитом ростуть і власні доходи ПФУ. Певний результат дало підвищення мінімальної зарплати з 1600 до 3200 у січні 2017-го. Однак, судячи із запланованого надходження від ЄСВ у 2019-му і виконаного показника 2018-го, ефект від такого кроку вже вичерпаний. Та й результат від зростання доходів із залишком покрило підвищення пенсій у рамках реформи. І про це свідчить збільшення “брудного дефіциту”.

Чим загрожує зростаючий дефіцит: низькі пенсії і затримки

Головний наслідок – зниження рівня заміщення заробітної плати, зазначає експерт у сфері пенсійного забезпечення Галина Третьякова. Зараз, за оцінками фінансиста, українці на заслуженому відпочинку в середньому отримують 35% своєї зарплати. Хоча стандарти Міжнародної організації праці, які взяла на себе зобов’язання виконувати Україна, говорять про те, що розмір пенсії повинен становити не менше 40% звичного заробітку.

“І коефіцієнт заміщення буде знижуватися із кожним роком”, – впевнена Третьякова. Навіть за умови зростання зарплат і детінізації ринку, рішення Кабміну в рамках реформи знизити коефіцієнт оцінки стажу з 1,35 до 1%, так чи інакше приведе у зниження розміру всіх майбутніх виплат.

Прості українці почнуть відчувати на собі нововведення тільки починаючи з цього року. У минулому році як “перехідний період” у формулі тимчасово ввели більш вигідні умови (рахували середню зарплату за два, а не три попередні роки). А вже в цьому році пенсіонер, котрий виходитиме на заслужений відпочинок, отримає приблизно на 26% менше, ніж міг би отримати за таких же умов, але за старою формулою (діяла до реформи 2017 року).

Даних про середню заробітну плату за минулий рік ще немає. Однак, навіть за умови значного зростання, цьогорік за 35 років стажу і середньої зарплати розраховувати можна буде на пенсію лише приблизно 1,9-2 тис. грн. Водночас середня зарплата становить до 8 тис. грн.

Ще одна загроза високого дефіциту – касові розриви. В умовах, коли кожна копійка на рахунку, невелика затримка в надходженнях може привести до того, що українські пенсіонери вчасно свої виплати не отримають. Наприклад, у минулому році багато пенсіонерів отримали виплати із запізненням на тиждень.

Через нові процедури розмитнення автомобілів на пунктах пропуску на кордоні між Польщею та Україною виникли черги. Після опівночі почали з’являтися повідомлення, що пропуск авто та навіть рейсових автобусів ускладнений, пише “УНН”.

“Жодне авто не заїде на територію України без розмитнення. Тільки після розмитнення або внесення застави, еквівалентної сумі розмитнення”, – повідомляють українці в соцмережах.

За словами очевидців, на деяких пунктах пропуску прикордонники запровадили посилену охорону.

-Вернулась поки Аня до нас з батьком, — зітхнувши відповіла на моє запитання Марина Павлівна, — ми не знаємо з якого боку вже до неї підійти, що сказати, як втішити.

Ганні, дочці Марини Павлівни було 29 років, 4 роки тому вона вийшла заміж. До її весіллі батьки поставилися насторожено, адже Максим уже був раніше одружений і у нього росла маленька дочка.

Ні, чоловік не був аліментник або недільним татом. Дочка Соня росла разом з ним і бабусею, залишившись без матері у віці декількох місяців.

-Коли Аня за Максима заміж зібралася, — згадує Марина Павлівна, — ми з батьком її відмовляли. Адже дитина — це така відповідальність. Як виховувати? Балувати? А що виросте? Покарати — права не маєш, скажуть, що гноблять бідну сироту. Та й за Анютка стільки молодих людей доглядав. А вибрала Максима.

Але всупереч побоюванням батьків, у Ані та Максима все ладилося. Прив’язалася до нової мами і маленька Соня.

-Свекруха мою Анюту мало не на руках носить, — розповідала тоді Марина Павлівна, — квартиру їм віддала свою, а сама переїхала в маленьку, що дісталася у спадок. Чи не натішиться на мою дочку.

-Як мені з невісткою пощастило, — говорила мама Максима, — і турботлива, і господарська, і до Сонечки відноситься, як справжнісінька мама. Там, правда, удочеряти її інші бабуся з дідусем не дають. Ну і ми не наполягаємо, навіщо людям такі переживання, і так дісталося.

Соня називала Аню мамою, просила, щоб з дитячого садка забирала її саме вона, хвалилася перед хлопцями: «А за мною мама прийшла». І тільки одне Аню тривожило: Максим просив почекати з загальними дітьми.

Давай Соню трохи підрости, — говорив він Ані, — зараз маленька, ревнувати стане, аж ось і скаже хто, мовляв, все, не потрібна ти мамі, у неї тепер свій дитинка є.

Побоювання Максима були зрозумілі, хоча і не цілком логічні, але Аня мучилася. Казала, що і так не обмежилася б тільки однією дитиною, і що їй дуже хочеться ще і хлопчиська.

Чоловік м’яко переконував, потім почав припиняти розмови, що заводяться все частіше. А потім Аня завагітніла, не спеціально, так вийшло. Вона радісна приготувала чоловікові сюрприз, але почула зовсім не те, що очікувала.

-Ну навіщо ти так зробила, — сказав Максим, — адже є у тебе дитина — Соня. Мало? Або ти тільки робиш вигляд, що любиш дівчинку, а сама все одно її не прийняла.

Немов тільки Аня була винна в вагітності, що настала несподівано. Як підмінили і маму Максима. Жінка теж почала переконувати Аню, що дитина зараз не на часі, та й взагалі — Соні подружжю за очі вистачить.

-Ти пішла заміж за чоловіка з дитиною, — говорила свекруха, — повинна була розуміти, що це означає. Народження твого малюка погіршить становище моєї внучки, їй менше буде діставатися уваги, любові і турботи. А дівчинка і так знедолена: без матері зростає.

-Так як без матері, — залилася сльозами Анна, — я її люблю, дуже. І Соня вважає мене мамою, ну як в сім’ї погіршиться її положення з появою братика і сестрички?

-Всім сімейством подуріли, — Марина Павлівна не могла стримати емоцій, — мало того, що в турботах про Соню готові погубити ненародженої дитини, так ще й з Соні ростять егоїстка, щоб поставити його на п’єдестал винятковості.

А чим вона виняткова? Ми з батьком її теж взяли, як рідну, так що у неї є мама і батько, два діда і цілих три бабусі!

Але батьки першої дружини Максима сказали, що, якщо у нього з’явиться з Ганною спільна дитина, то вони будуть наполягати на тому, щоб Соня жила у них, а не в родині батька.

Прав таких бабуся з дідусем, звичайно ж не мають, але відносини погіршилися, напруженість зростала з кожним днем. На Анну насідали все сильніше.

-Ось і прийшла до нас Аня, — продовжувала розповідь Марина Павлівна, — 12 тижнів було. Ось що за люди! Чи готові на порожньому місці двох дітей осиротити. І Сонечку вдруге без мами залишити, і ще ненародженої дитини без батька.

Позавчора.

Молода жінка неспішно котить коляску по скверу. Осінь нинішня у нас на рідкість вдалася, все ще тепло, навіть не всі листя впали з дерев.

-Мама, — гукає жінку дівчинка в портфелем, — я п’ятірку отримала з математики, а ще нашу саморобку на конкурс відібрали. А Матвейко спить? Давай трошки погуляємо, раз він заснув, а потім підемо додому.

З подивом дізнаюся і Ганну, і Соню. Значить разом?

-Замість, — підтвердила Марина Павлівна, — Сонька таку страйк без матері влаштувала. Перестала їсти й розмовляти. Сваха з зятем приходили, просили Аню повернутися. А потім і батьки першої дружини Максима дзвонили, просили їх пробачити. Налагодилося все. Тільки Соня тепер ще сестричку просить.

-Ось підросте Матвій, — загадує старша дочка Ані, — треба тобі буде ще і Дашу нapoдити, це буде правильно, у мене тоді будуть і сестра, і брат.

-А у Матвія будуть тільки сестри, — подає голос Максим, — несправедливо.

Соня замислюється і видає:

-Так, несправедливо. Тоді після Даші буде ще і Кирило.

Знаєте що, — каже Аня, — мені двох дітей досить, так що Дашу з Кирилом нам вже Соня подарує, потім, коли виросте.

Але ж могло б все бути зовсім інакше, навіть думати про це не хочу. Адже живе сім’я, справжня, повна, дружня, щаслива.

За його словами, українці виїжджають за кордон «через низький рівень зарплат», тому коли середня зарплата в Україні сягне 15 тисяч гривень міграція має суттєво скоротитись.

«На сьогодні, в перерахунку на гривні, українські заробітчани в Польщі у середньому отримують 19200 гривень на місяць. Для зменшення рівня трудової міграції, як я вже неодноразово казав, середня зарплата в Україні має бути не меншою за 15000 гривень. Ми плануємо, що в цьому році середня зарплата в грудні вийде на розмір 10000 гривень, і нам потрібно три-чотири роки щоби наша середня зарплата вийшла на потрібні показники», — заявив Рева.

Він зазначив, що причиною початку чергової «хвилі міграції» є те, що роботодавці довгий час не підвищували рівень оплати праці працівникам.

«Тому уряд робить усе можливе зі свого боку, щоби стимулювати процес зростання доходів людей», — додав міністр.

За його словами, наразі закордоном перебуває 3,2 мільйони українців. Під час хвилі міграції у 90-х роках ця цифра становила близько 7 мільйонів осіб.

Зазначимо, що за даними Мінсоцполітики, зростання розміру зарплат в Україні складає 25% на рів, в той час як рівень інфляції складає близько 12%. Таким чином, реальна платоспроможність українців зростає приблизно на 13%.

В той же час, за даними Trading Economics, рівень інфляції у Польщі складає 2% на рік. Таким чином, зароблені у Польщі гроші знецінюються з меншою швидкістю, ніж в Україні, що призводить до збільшення реального відриву у розмірах оплати праці між країнами.

Нагадаємо, що міністр закордонних справ України Павло Клімкін повідомляв, що щороку з України виїжджає близько 1 мільйона громадян.

Раніше стало відомо, що близько 200 тисяч українців отримали «карту поляка», яка дає пільгові умови для отримання польського громадянства.

Крім цього, повідомлялось, що у Польщі постійно проживає близько 2 мільйонів українців, понад 300 тисяч — платять внески до фонду соціального страхування у Польщі.

Також повідомлялось, що у 2017 році українські заробітчани перерахували з Польщі суму, еквівалентну 4% ВВП України.

У Мінсоцполітики пропонували нараховувати трудовий стаж українським мігрантам.

За даними Мінсоцполітики України, до 9 мільйонів українців виїжджають на сезонні заробітки закордон. При цьому ще понад 3,2 мільйони працюють та проживають закордоном на постійній основі.

Раніше в «Центрі економічних стратегій» повідомляли, що з 2001 року близько 6 мільйонів українців мігрувало закордон.

Також у Нацбанку змінили методологію розрахунку обсягу переказів українських заробітчан. Згідно з новими розрахунками у 2017 році він склав 9,3 мільярди доларів, що на 2 мільярди більше, ніж за попередніми оцінками.

Польський уряд анонсував спрощення умов працевлаштування українських трудових мігрантів та готує нову міграційну політику.

– Не бачу радості на обличчях, – здивувався син.

– Тільки з армії прийшов, ще й не відпочив, а вже хомут на шию вішаєш, – заголосила мати, – двадцять років тобі, погуляв би хоч трохи.

– Так нагуляли ми вже зі Світланою, вaгiтна вона.

Тамара Василівна ахнула, Микола Петрович встав і пішов курити.

– Коли ж встигли три місяці як дружите!

– Ну, мамо, сама розумієш, справа ця нехитра.

Поохала, Тамара Василівна змирилася з положенням, що син скоро одружується і через півроку стане батьком, а вона бабусею.

Світлана – майбутня невістка – дівчина з простої сім’ї, яка виросла без батька, – виявилася поступливішою невісткою, працьовитої і завжди в гарному настрої. Молоді жили у батьків Олега; щовечора вaгiтна дружина зустрічала його з посмішкою, метушилася, щоб нагодувати, при цьому щебетала, як пташка.

– Ну, ще б пак, – тихо говорила Тамара Василівна своєму чоловікові Миколі Петровичу, – гoлoта, а такого хлопця відхопила.

Коли нapoдився Ванюшка, Тамара Василівна майже змирилася з вибором сина, гуляла у дворі з онуком. Ванюшкi вже було років зо два, коли знайома з сусіднього будинку, як би ненароком сказала Тамарі:

– Ось дивлюся на Іванка і нічого спільного з Олегом не знаходжу.

Тамара могла б обуритися, але промовчала, бо такі думки і її відвідували.

– Свєтка ж до Олега з Мишком Карповим дружила, – продовжувала всезнаюча знайома, – ти хіба, Тамара, не знала?

Увечері того ж дня Тамара поділилася своїми підозрами з чоловіком, але той відмахнувся від неї. Його все влаштовувало: син одружений, онук росте, будинок для сина будується.

Але Тамара не заспокоїлася. Всякий раз знаходила момент, щоб, як би випадково натякнути синові, що Свєтка йому не дівчинкою дісталася. І Олег повівся на всі натяки матері. Прислухався він до неї не тому, що повірив, а тому що гуляти став від Свєти, – дівчина у нього на боці з’явилася. Але до сина придивлятися став, і теж помітив, що подібності немає.

Їдкі слова, – вони сильніше зброї, – руйнують відносини повністю, залишаючи лише руїни. Ось і Олег висловив кілька разів підозри і усміхнена Світлана, зневірившись переконати чоловіка в зворотному, зібрала свої речі і пішла до матері.

Дорога була розчищена, і Олег зійшовся з Оксаною – своєю новою подружкою. На той час будинок був добудований, так що молоду дружину привів в новий будинок. А Світі нічого не дісталося.

Тамара Василівна, задоволена тим, що вийшло по її, з розпростертими обіймами зустріла нову невістку, – дівчину з повної сім’ї. У Оксани був уже власний автомобіль і як придане дорогі меблі в подарунок від її батьків.

Через рік наpoдилася донька Елечка, тому три роки Оксана нічим не займалася, крім дитини. Тамара допомагала у всьому. А коли внучці виповнилося п’ять років, Тамара Василівна нарешті стала помічати, що вся робота по дому на її сина і на ній.

Одного разу Тамара прибирала в будинку сина, дивуючись, звідки стільки бруду накопичилося, ну і, природно, потихеньку бурчала, що треба бути акуратніше, не запускати будинок. Оксана в цей час сиділа на веранді і фарбувала нігті.

– Ну, хіба так можна, молода ж, не запускай будинок, прибирай, не розкидай речі, – примовляла Тамара Василівна.

Оксана, не відволікаючись від свого заняття, байдуже сказала, коли свекруха черговий раз прошмигнула в комору:

– Закрити тебе в ній чи що

Тамара завмерла на місці, не вірячи своїм вухам: – Це мені чи що? – запитала вона, щоб переконатися, що невістка дійшла до такого нахабства.

– Тобі, тобі, набридла, гундиш тут.

Тамара рот відкрила від здивування і вперше за всі роки побачила істинне обличчя невістки. Лаятися з нею вона не стала, але додому пішла з важким серцем. А днями зустріла колишню невістку Світлану з онуком Ванею. Побачила онука і їй знову стала недобре: Ванюшка – вилитий Олег.

Вдома поділилася з чоловіком своїм відкриттям, а той сказав, що він завжди вважав Ванюшку своїм онуком. Тамара стала дзвонити Світлані і запрошувати в гості: – Нехай хоча б Іванко приходить.

Світла відпускала сина, не в силах більше ображатися на свекруху, все ж рідні дід з бабусею її синові.

Повертаючись одного разу з онуком Ванею з магазину іграшок, зустріла стару знайому з сусіднього будинку.

– Ой, а Іванко-то у вас – копія Олег. Треба ж, такі схожі!

– Пам’ятається, ти зворотне говорила кілька років тому, – підковирнула Тамара, – пам’ятаєш, як на Свєту наговорювала?

Сусідка здивовано подивилася, посміхнулася і сказала: – Ой, навіть не пам’ятаю, може і брякнула чого, ти вже вибач, неув’язочка.

Тамара Василівна поверталася додому в роздумах: «Для цієї бовтунки просто неув’язочка, а тут майже все життя змінилася. Світлана ніколи б так не сказала мені, як Оксана тоді, обіцяючи закрити в коморі. Перша невістка завжди поважала її. Але Свєту не повернути, добре, що хоч з онуком бачитися стали. Сина проти Оксани не налаштовувала, він їй у всьому вірить. Та й онука в сім’ї сина зростає. А на кого вже там Елечка схожа, навіть думати не хочу, вистачить мені того, що з Ванею кілька років не бачилися.»

Вдома Микола Петрович помітив сумний вираз обличчя чоловіка: – Чого така похмура, про що думаєш?

– Та так, – відповіла Тамара, – про життєві неув’язочки, хай їм грець.

Власників єврономерів чекають проблеми

В Україні, за різними оцінками, нараховується до двох мільйонів машин на єврономерах, більшість із них оформлені на литовські та польські фірми. Таким чином спритні автолюбителі обійшли необхідність платити за розмитнення. Проте вже восени ситуація може кардинально змінитися. Акцизи, а разом з ними і загальна вартість “легалізації” машини, зменшаться. Але і штрафи зростуть у рази – до 170 тис. грн.

Проблема полягає у тому, що частина українців навіть при бажанні не зможе розмитнити власний автомобіль на єврономерах. “Машина їм не належить, у них є право нею користуватися. А авто зареєстроване за кордоном і оформлене на фірму. Люди завезли ці авто, нібито, заощадили. Але мало хто з них розуміє, що авто насправді не їхнє”, – розповідає юрист Олександр Плахотник.

Так, щоб зареєструвати машину в Україні, розмитнити її, потрібно передусім отримати право власності. Крім того, автомобіль доведеться знімати з обліку за кордоном. “На мою думку, ці фірми просто так не будуть цим займатися. Попросять ще по $500, і потрібно буде або погоджуватися, або просто залишати свій автомобіль будь-де”, – припускає Плахотник.

Водночас юрист Ольга Ніколаєнко додає: якщо при покупці машини на єврономерах була виписана завірена генеральна довіреність, українець зможе звернутися до компетентних органів Литви (або іншої країни), щоб зняти авто з реєстрації. Але якщо машину купили вже в Україні, а довіреність писалася “на колінах”, її можуть просто не прийняти.

“Людині, якій машину не пригнали і яка її купила на станції “Лісовій”, вписали у бланк її дані. Тут питання в легальності. Не кожна людина, яка придбала машину на єврономерах, може стверджувати, що її доручення легальне. Цілком можливо, що вона звернеться до компетентних органів іноземної держави для зняття з обліку, а їй відмовлять на підставі, що документи недійсні або отримані незаконним шляхом”, – пояснює юрист.

У такому випадку розмитнити автомобіль буде неможливо

Водночас якщо прийняті в першому читанні законопроекти про єврономери підтримають в існуючій редакції, СТО не зможуть приймати такі автомобілі на запчастини. Є ризик, що частина власників єврономерів просто залишать машини на вулицях. Знайти водія і залучити його до відповідальності буде складно.

“Хтось здасть просто на металобрухт, а хтось віджене в якийсь двір і кине. А таких машин кілька мільйонів, деякі з них у жахливому стані. Хто нестиме відповідальність?” – зазначає Олександр Плахотник.

Як законно завезти авто за новими правилами
В Україні до кінця цього року діє пільгова ставка для ввезення авто з-за кордону. Якщо проект закону про зниження акцизних ставок приймуть, їх розмір на відносно нові автомобілі значно знизиться. Так, для легального розмитнення потрібно мати техпаспорт на авто, договір купівлі-продажу, страховку і документ про проходження техогляду. “Якщо не буде страховки і техогляду, доведеться транспортувати авто, а не їхати на ньому”, – пояснює Плахотник.

Передусім потрібно зняти автомобіль з обліку в Європі, отримати тимчасові знаки, а вже після рухатися до українського митного кордону.

Якщо попередньо не зареєструвати авто за місцем проживання, оплачувати страховку доведеться на місці при в’їзді. Протягом 10 днів також потрібно пройти реєстрацію на внутрішній митниці. Якщо виявиться, що під час розмитнення вартість авто занизили (це може продемонструвати оцінка), доведеться компенсувати різницю.

При розмитненні доведеться заплатити акциз, мито (10%) і ПДВ (20%). А ось розмір акцизів залежить від віку авто і об’єму двигуна. За діючими правилами найвищі акцизи платять за автомобілі старше семи років з бензиновим двигуном об’ємом понад 2 200 тис. куб. см. За кожен куб доведеться заплатити 4,985 євро. Так, акциз на такий автомобіль з об’ємом двигуна 3 тис. куб. см за діючими правилами становить 14 955 євро, а за новими – 1 200 євро. Тобто в окремих випадках економія може становити понад 13 тис. євро.

Відповідне фото показав користувач Кримець у Twitter.

“256 опора знову в лісах, каркаси в’яжуть, бетон подають. Пишуть про те, що тріснула. Все це неспроста”, – зазначив він.

Як пише видання Кuresh.info, із 595 опор моста, 256-та опора розташована практично посередині Керченської протоки, тріснула в двох місцях. Самі тріщини чітко видно на фото.

Відзначається, що робітники знову зібрали каркас навколо опори, щоб перешкоджати подальшому руйнуванню і реставрувати її. Тріснута опора віддалена від берега на 8 кілометрів.

Користувачі мережі зазначають, що ця опора не єдина, де з’явилися тріщини. У коментарях фахівці пояснюють, що проблема – в неякісному бетоні, який використовував підрядник.

Він розповів 112.ua про нинішні проблеми Закарпаття, передає Корупція.Інфо

– Ми тяжко закрили минулий рік, нікому не винні, але закрили в січні. В цьому році було дуже важко, тому що Кабмін якщо і ухвалює бюджет, то змінювати правила гри під час бюджетного процесу дуже небезпечно. Чому ми так важко закінчуємо 2017 рік? Нам недорахували 409 млн грн, -заявив він. – Як сказав Черчилль, державний діяч думає про майбутнє, а політик про те, як би наступного разу виграти на виборах.

Так у нас думають голови сільських рад, маючи достатньо повноважень і щодо оренди, і щодо надання людям права викупу землі, щоб живі гроші надходили до бюджету, і щодо сплати податку з житлової площі. У нас є такі будинки, що господар сам не знає, скільки в нього кімнат. Ми в одного були – нарахували 66 кімнат. Вони оподатковуються від певної площі квартири або будинку, а голови сільських рад встановлюють або нульову ставку, або 0,001%.

Земля, на якій розташована комерційна нерухомість, оподатковується дуже великим податком. Але голови сільських рад нічого з цього не використовують. Вони, буквально сидячи на грошах, при тому, що це передбачено бюджетним кодексом, переживають про те, що люди скажуть на виборах. От і все! Він буде сидіти голий-босий-голодний, і діти в садках голодні, і вихователі без продуктів харчування, але головне, щоб люди сказали: “Це хороша людина, треба її ще раз обрати”. Тобто це “тримання за крісло” створює нам проблеми в сільських населених пунктах.

Ми це дуже яскраво побачили під час проведення декомунізації. Коли давали селищним, міським сесіям чотири місяці, щоб перейменувати вулиці, ніхто пальцем не поворухнув. Потім три місяці давали одноосібно голові села, селища або міста – ніхто пальцем не поворухнув. Їхня аргументація: “А що скажуть ті, хто працює у Росії?” “Ленін – нехай буде Ленін. А кому він заважає?” тощо. Але вони добре прочитали, що в кінці написано: “Після цього терміну глава обладміністрації зобов’язаний перейменувати всі вулиці”. Зобов’язаний! Якщо їм давали право, то тут уже – зобов’язаний. “Вас призначають, а нас вибирають. Повинні подобатися людям”. Ну я їм і понадавав таких вулиць, що їм не дуже сподобалося, але вже все, поїзд пішов, і моє розпорядження може скасувати лише Президент, Кабмін чи Адміністративний суд.

Могли самі перейменувати нейтрально або як захотіли. Ну який внесок Крупської у розвиток Закарпаття? Про її існування ніхто не знав, тому що Закарпаття стало частиною СРСР тільки 1946 року, до цього тут радянської влади як такої не було. 36 вулиць було названо на честь Валентини Терешкової, хоча наше законодавство прямо вказує, що не можна ім’ям того, хто ще живий, хай там який внесок він зробив, називати вулицю. Перейменували не тому, що вона великий діяч комуністичної партії, не тому, що вона депутат Держдуми і голосувала за від’єднання Криму, а тому, що вона жива і хай живе на здоров’я, та не має права згідно з українським законодавством бути в 36-й раз увічнена. І коли я в селі питав, хто така Терешкова, майже ніхто не міг відповісти. Але жага ще раз потрапити на посаду робить людей політично сліпими.

Як повідомляють нотаріуси, вони не можуть отримувати повні дані і перевіряти їх відповідність даним демографічного реєстру при вчиненні нотаріальних дій.

Це відбувається через відсутність доступу до реєстрів.

У Держміграційної служб пояснили, що підключення робочого місця нотаріуса до демографічного реєстру зараз практично неможливе, оскільки це технічно складний і фінансово затратний процес.

Дану процедуру планують впроваджувати в майбутньому, але терміни поки не називають.

Разом з тим, з огляду на зростаючі темпи видачі ID-паспортів, нотаріуси вимагають ресурсу для перевірки даних осіб, яким видані нові паспорти.

ID-паспорт являє собою пластикову картку стандартного розміру 8х5 см. Роблять її з полікарбонату – дуже міцного матеріал, якийвикористовується при виробництві ID-карт у всіх розвинених країнах. До речі, у такого паспорта є термін придатності – 10 років, і пов’язано це саме з властивостями полікарбонату.

Я ходила на роботу як на кaторгу. Чоловіка це дратувало, а я намагалася йому раціонально пояснити свої метання. У відповідь він говорив, що я не знаю, чого хочу. Я завжди хотіла працювати з квітами, але в його розумінні це просто прuмха. Не отримавши від нього розуміння і підтримки, я впaла в ступор: мені нічого не хотілося, могла цілими днями лежати, тільки щоб мене ніхто не чіпав. Жила на автоматі: вранці встала, провела дітей в школу і знову лягала в ліжко. Перед приходом дітей зі школи я вставала, готувала, прибирала в квартирі. Прийшли діти, чоловік з роботи, поїли, зробили уроки і спати. Так кожен день, я могла тижнями не виходити з дому.

У той момент мені потрібна була підтримка, а я її не отримувала, як власне і чоловік від мене не отримував її. Дійшло до того, що нам навіть розмовляти не було про що. Але так довго тривати не могло. Зусиллям волі я взяла себе в руки, влаштувалася на роботу, яка мені подобається, хоча і не була пов’язана з квітами. Я стала потроху оживати, але час був упущений. Якось чоловік мене запитав, як я зреагую, якщо дізнаюся, що у нього інша жінка. Я сказала, що не прощу. Я і раніше відчувала, що хтось у нього є, але просто не хотіла в це вірити. Це виявилася його перше кохання. Колись давно вона його кuнула, вийшла заміж, нарoдила дитину, але незабаром розлучилися.

З його слів, вона його ніколи не любила. І ось вони знову зустрілися. Я плакала, прuнuжувалася. Він говорив, що любить мене, що з нею просто друзі. Я тільки починаю йому вірити, і бачу СМС з освідченням у коханні. Дзвоню до неї, кажу: якщо у вас така любов, так забирай його собі. Мені зараз так соромно за те, що я їй дзвонила. Я завжди думала, що ніколи не сяду до такого, але тоді в мені були тільки емоції і біль. Вона мене запевнила, що з її боку нічого немає. Я знову повірила, але потім прочитала їх листування, з якої я зрозуміла, що все взаємно і з її боку теж є відповідні і однозначні дії. Тепер я вже не хотіла жити. Чоловік казав: люблю тебе, давай почнемо спочатку, я хочу її забути.

І тут я зрозуміла, що він завжди її любив. Тоді він намагався за допомогою мене забути її і зараз відбувається те ж саме. Я відчула себе іграшкою, засобом. Мій світ звалився. Всередині порожнеча і постійний біль. Після чергової смски я його вигнала, але легше не стало. Я його люблю, треба б забути, але 14 років життя просто так не викинеш. Він приходить до дітей. Я спочатку принuжувалася, просила його повернутися, але він каже, що йому так дуже добре. Звичайно, добре – ніяких турбот. А я як зoмбі, не можу спати, схудла сильно, навіть самій страшно. Всі проблеми доводиться вирішувати самій.

А найприкріше, що стpаждають діти. Він зараз їх просто купує, виконує будь-яку примху, кіно, іграшки, дорогі подарунки. Озираючись назад, я думаю: чи можна було цього уникнути? Можна було. Спочатку я винуватила в усьому тільки себе, але в таких ситуаціях не буває одного винного. Моя вина максимум 50%. Та й у всій цій ситуації його підтримує його мама. Виявляється, він завжди і все їй розповідав. Її можна зрозуміти, це її син і вона завжди його виправдає, хоча у самої чоловік гуляв. Треба якось далі жити. Поки все моє життя – це діти, тільки заради них я прокидаюся. Треба пережити, перетерпіти. Тільки от я не знаю, чи вистачить мені на це сил.

Спочатку Таня вказала на 18-річного сусіда Андрія. Експертиза ДHК заперечила це твердження. Під пiдозру потрапили члени її родини: вітчим, зведений і рідний брати. Поліція відкрила крuмiнальне провадження.

Далі від першої особи:

Тим часом телеканал “Інтер” вирішив зробити на цій cенсації собі рейтинг. Тетяна та її родина взяли участь у двох передачах. Ведучий випитував у дівчинки та її родичів подробиці їхніх стосунків. Намагався з’ясувати, хто ж батько нарoдженої Діанки? Таня була небагатослівна. Дійшло до того, що у чоловіків з цієї родини прямо під час ток-шоу взяли aнaлізи кpoві для експeртизи ДHК.

Запрошені експeрти і гості програми активно усе це обговорювали, не раз доводячи і Таню, і її маму Аню до сліз. Така поведінка телеканалу обyрила багатьох телеглядачів. Врешті-решт зреагувала і омбудсмен, звuнувативши телеканал у “порушенні прав малолітньої поpoділлі”. Хоч під час другого ефіру ведучий анонсував, що на наступній передачі глядачі дізнаються правду, третього ефіру не було.

Я декілька разів телефонувала до батька Андрія, пана Олега, аби довідатися, чим закінчилася ця нашуміла історія. І раптом до мене зателефонував сам вітчим Тані – Іван. Сказав, що усі, хто обіцяв їм допомогти, нічого не зробили. Їх усі обдурили. У тому числі і телеканал. Дозволив, аби я приїхала до них, щоправда, спочатку запитав дозволу у дружини. Аня погодилася все розповісти. І ось я знову у Бориславі.

Будинок, де живе родина, на околиці міста. Добиратися туди складно – асфальтованої дороги немає. З двору видно, що ремонту тут давно не було. Коли я піднялася на другий поверх, де, власне, мешкають Лучишини, у коридорі побачила увесь жaх: коли торкаєшся стіни, весь дім буквально рухається.

— Минулого року тут всі були (чиновники. – Авт.). Сказали, будинок знятий з балансу. Те, що він в aвapійному стані, це м’яко сказано. Він може завалитися у будь-яку мить. Днями я викликала соціальну службу. Машиною не могли сюди доїхати, йшли пішки. Сказали написати заяву до міської ради. Це нічого не дасть! Я сто разів туди зверталася. Тут була квартира моєї мами, вона пoмepла, коли мені було 13 років. На цих 32 квадратних метрах прописано 13 осіб (квартира не приватизована). Зараз ще й приїхав мій брат з трьома дітьми, вони теж тут прописані. Раніше жив у селі, але знайшов роботу у Бориславі. Не можу його вигнати. Розкладають у кімнаті крісла, диван і так сплять. Ми з дітьми – в іншій кімнаті. Живемо як у рукавичці.

У хаті стільки дітлахів, що не встигаю їх всіх розгледіти. Старша донька Ані – 14-річна Іра – бавить сестричку Вікторію, яка робить перші кроки. 4-місячна Діанка, донька 12-річної Тані, спить у сусідній кімнаті. Аня каже, стосунки у їхній сім’ї дружні (загалом у сім’ї семеро дітей). Одне одного підтримують. Розповідає про сuроту Володю, з яким разом вчилася у школі-інтернаті. Він теж живе з ними. Коли її перший чоловік Віталік пoмeр, Володя допоміг з ремонтом. І тепер у всьому допомагає. На день нарoдження подарував пральну машину.

— З першим чоловіком, Віталіком, я прожила 10 років, – згадує Аня. – Декілька років жили у Запорізькій області (у Мелітополі). Поїхали туди на роботу. Хотіли заробити на квартиру. Працювали на полі у корейців. Вони вирощували помідори, огірки, кавуни. Я там Іру наpoдила і Таню. Спершу корейці добре платили, а потім нас обдурили – ні копійки не дали. Ми з дітьми не мали що їсти. Ночували у під’їзді. Тоді старшу доньку Іру забрала до себе у Борислав мама чоловіка. Та все пішло шкереберть, коли Віталік захвopів на цyкpoвий дiaбет. Почав вuпuвати, руку на мене пiдiймати. Ми розійшлися.

З Іваном Аня знайома ще з дитинства. Нарoдила від нього сина Володю. Був час, коли Іван сидів у тюpмі. Аня роками разом з дітьми тuнялася по квартирах. Її батьки вuпuвали. Батько працював на фарфоровому заводі. Мама була мeдиком. Але до 10 років Аня не ходила у школу. Не вміла читати і писати. До речі, Аня – молодша донька, їх у сім’ї п’ятеро. Старшу сестру Наталю вона жодного разу не бачила (її теж виховувала бабуся). Коли стало важко з грошима, Аня повернулася з дітьми до батьківської квартири. Її донька Іринка і тепер живе з бабусею. Після скaндaльного телешоу не дозволяє Іринці спілкуватися з мамою.

— Іван має зараз роботу? – запитую.

— Копає ями на цвuнтарі. Береться за будь-яку роботу.

— Чому бабуся до вас Іру не пускає?

— Після того ток-шоу у нас стосунки зіпсувалися. Хоча до того ми спілкувалися (Іра мені розповіла, що бабця каже: «Навіщо їй це шoблo?». У школі до неї приставили псuхолога. Вона цього не розуміє, адже це її мама. Тому все одно до неї приходить. – Авт.). Шкодую, що поїхала на те шоу. В Інтернеті пишуть, що вони мені 40 тисяч грн. заплатили. Вони мені не заплатили ні копійки! Ми зробили ДHК-тести. Мала бути третя передача. Я на неї не поїхала.

Запитую, чи з’ясували, хто ж батько новонаpoдженої Діанки?

— У поліції сказали, якщо Таня не зізнається, визнаємо її нeaдекватною, а дитину заберемо. Тоді призналася. Провели нову ДНК-експертизу, яка підтвердила, що це двоюрідний брат Тані – Остап. Йому 14 років. Син мого брата Михайла від першого шлюбу. Він з мамою та її співмешканцем теж живуть у Бориславі.

— І як всі на це відреагували?

— Для всіх це був шoк! Таня плакала, казала, що вyйка боялася. Мама Остапа, Леся, моя братова і кума. Ми з нею разом у школі-iнтeрнаті вчилися. Там з моїм братом і познайомилася. Одружилися. Прожили разом 12 років. Але розлучилися. Михайло з сім’єю живе на першому поверсі. До нас часто заходить. Ми газу не маємо, дрова допомагає різати. З малою Діанкою побавиться. З Лесею спілкуємося телефоном.

— Вони визнали, що Остап батько дитини?

— Вони також провели експертизу. Батьківство підтвеpдилося. Остап зізнався, як все було. Надивилися фiльмiв для дopослих по Інтернету.

Якось Таня зателефонувала до мами Остапа, сказала, що втомилась, просила, щоб Остап прийшов з дитиною побавитися. Мама Остапа сказала: «Прийдемо, коли Діанці буде рік!».

Діанка якраз прокинулася. Підходжу до неї. Вона усміхається. Таня каже, недавно зaстyдилася. Але вже здорова.

— Нікуди не могли з чоловіком вийти, – веде далі Аня. – Всі нам витикали, що це Івана дитина. А я була впевнена на сто відсотків, що це не його дитина. До мене люди крuчали: «О, мама пpocтитyтки йде». Важко було таке витepпіти.

— А речі для Діанки маєте? – запитую.

— Речей купу маємо. Коли Діана захвoріла, не мали грошей на лiки. То Таня подзвонила до баби, вона нам дала тисячу гривень. Але сказала, щоб гроші повернули.

— Таня зараз вчиться?

— Ходить до школи на індивідуальне навчання. Займається з вчителями в окремому кабінеті. Я залишаюся з дітьми. Якщо хтось з дітей хвoрий, то Іван залишається у хаті. Коли їдемо на закупи, старший син з малими вдома. (Аня розповідала, що Таня з молодшими братами робить уроки. Вдома вона як вчителька. – Авт.).

— А Остап у якій школі вчиться?

— Він з моїм сином Володею в одному класі вчиться. Володя каже, що у нього дитинство в голові. У них нормальні стосунки – як у брата з братом. Володя каже: «Що то треба було надивитися, щоб так». Він зрадів, коли довели, що він до цього не причетний. Дуже переживав. Спати не міг. Він з дитинства хвoріє. Весь час на лiках.

— То які ви висновки зробили?

— Треба було раніше говорити з дітьми про доросле життя та виховання, – каже Аня. – Але в Україні батьки соромляться про це говорити з дітьми. Потім ця сором’язливість боком вилазить. Я дітям казала, що рано дітей не треба нарoджувати. Сама нарoдила рано і крім дітей нічого доброго у житті не бачила. Це моя помилка, що Таню не догледіла. Але подумати не могла, що з нею таке могло статися.

Хоча Аня разом з Танею написали заяву у поліцію, що не мають претензій до малолітнього батька, крuмiнального прoвaдження не закрили. Батьки Тані сплатили мінімальний штраф (51 грн.) за неналежний догляд за дитиною. Батьки Остапа також сплатили штраф, але більший – близько 300 грн.

Після розмови з Анею я пішла у мерію. Перед цим запитала Аню, чи вона ходила на прийом до мера, аби розповісти про нeлюдські умови життя. Вона здивувалася, сказала, що не ходила, бо до нього нереально потрапити.

Мене міський голова одразу прийняв. З ходу запитала у Ігоря Яворського, чи був у помешканні родини Лучишиних? Сказав, що сам не був, але була його профільна заступниця і описала йому реальну картину. Каже, у Бориславі є 200 сімей, які потребують покращення житлових умов. Стоять у черзі на квартиру. Мовляв, чому я цікавлюся лише цією родиною? Мені було дивно, що він задав таке питання. Після моїх пояснень трохи змінив тон.

— Цій родині треба допомогти, незважаючи на усі події, які там відбулися, – сказав Ігор Яворський. – Якщо б у нас була можливість виділяти таким сім’ям житло, ми б це зробили. Але з 90-х рр. у Бориславі не будується помешкань для сімей, які потребують покращення житлових умов. А у нас є мешканці, які понад 20 років стоять у черзі на квартиру.

— То чому до цього часу у мерії не знайшли коштів, аби відремонтувати цей будинок, а довели його до такого небезпечного стану?

— Таких будинків у місті кілька десятків. Їх збудували 100 років тому для нафтовиків. Там були гуртожитки. 97% міського бюджету йде на зарплати, енергоносії та сплату податків. Є кошти на поточні ремонти. На капітальну реконструкцію житла кошти не передбачені.

— Ви могли б, наприклад, звернутися з цією проблемою до голови ЛОДА або бізнесу.

— Цього року ми вперше за часів незалежності спільно з міським та державним бюджетом придбали квартиру для дитини-сироти. Борислав розташований у зоні видобутку нафтового родовища. Маємо у місті багатоквартирний будинок, у якому нафта з-під землі тече у підвал. Ця проблема не вирішується з часів СРСР.

Підвищений попит на біометрику після скасування візового режиму України з ЄС призвів до того, що в обіцяний термін українці не можуть отримати документи для виїзду за кордон. У багатьох під загрозою відпочинок, комусь доводиться повністю відмовитися від путівок і куплених квитків.

Навіть фірми-посередники не гарантують своїм клієнтам виготовлення паспортів протягом декількох днів. При цьому державне підприємство “Поліграфічний комбінат “Україна” з виготовлення цінних паперів”, який персоналізує дані і друкує паспорти, тільки цього місяця відвантажило близько 190 тисяч документів.

Але, як показує практика минулих років, після закінчення сезону літніх відпусток попит на нові закордонні паспорти падає на 30-40%. Чи очікують у Державній міграційній службі (ДМС), що ажіотаж піде на спад, про готовність українців судитися з державою за не виданий вчасно біометричний паспорт, і як людям вдається забрати свої документи буквально за кілька днів до від’їзду – читайте в цьому матеріалі.

У підвішеному стані

Ажіотаж з отриманням біометричного паспорта не спадає. За словами начальника прес-служби Державної міграційної служби Сергія Гунька, з початку року до середини липня вони видали 1,85 млн документів для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм. Щодня відомство видає 20-22 тис. біометричних паспортів. За інформацією державного підприємства “Поліграфічний комбінат “Україна” з виготовлення цінних паперів”, на якому персоналізуються дані і друкуються самі документи, на замовлення ДМС тільки в червні вони виготовили близько 300 тис. біометричних паспортів. Для порівняння – в червні минулого року вони випустили в три рази менше документів.

У поліграфкомбінаті “Україна” виданню повідомили, що за 18 днів липня, персоналізовано і відвантажено 185,76 тис. закордонних паспортів на замовлення ДМС і 4,56 тис. документів – на замовлення Міністерства закордонних справ. Через підвищений попит Державний центр персоналізації документів, який входить до складу поліграфкомбінату “Україна”, працює цілодобово без вихідних протягом останніх двох місяців.

Причому в ДМС прогнозують лише спад туристичного попиту на документи для виїзду за кордон до кінця липня – початку серпня. Але відповісти, наскільки зменшиться наплив бажаючих і як це позначиться на очікуванні біометричних паспортів, в ДМС не беруться.

“Тисячі людей оформляють паспорти, але вони їхати найближчим часом не мають наміру, а збираються зберігати ці паспорти для чогось у себе вдома, тому що безвіз. Безвіз – це більше психологічний фактор, тому робити прогнози не буду. Але ми сподіваємося, що в серпні вже такого не буде”, – заявив Сергій Гунько.
У поліграфкомбінаті повідомили, що, згідно з щорічною статистикою, із закінченням літнього сезону відпусток очікується істотне зменшення попиту на документи для виїзду за кордон орієнтовно на 30-40% (до 13 тис. документів на добу). Водночас зараз органи ДМС і паспортні сервіси тримає в облозі безліч людей, у яких зриваються їхні відпустки і заплановані поїздки через те, що їм вчасно не видали документи. Серед тих, хто ризикує залишитися без паспорта напередодні поїздки і Олена Чуранова. Вона з сім’єю планувала відвідати родичів у Празі з перельотом через Вроцлав.

Квитки куплені на 20 липня. Олена з дитиною подавали документи на отримання паспорта 16 червня в відділенні державного підприємства “Документ”, а її чоловік – на тиждень раніше. Її ніхто не попереджав про затримку з видачею, тому вона розраховувала отримати паспорт в термін через 20 робочих днів. Але досі ні вона, ні її чоловік паспорта не отримали. За її словами, 12 липня їй прийшло СМС про те, що видача документів затримується.

У паспортному сервісі звинувачують поліграфкомбінат, що той не встигає друкувати, а вони ніяк не можуть вплинути на це. Дійсно, на сторінці ДП “Документ” у Facebook підприємство відповідає клієнтам, що вони не враховують того, що в Україні паспорт друкують різні підприємства в кілька етапів.

“Ми не можемо прогнозувати точний час затримки, оскільки затримки відбуваються на стадії персоналізації. Такі роботи проводяться у співпраці з Головним обчислювальним центром Єдиного державного демографічного реєстру та Державним центром персоналізації документів ДП “Поліграфічний комбінат “Україна” з виготовлення цінних паперів” і знаходяться за межами нашого впливу. Це окремі державні органи і підприємства” – зазначено в одній з відповідей. До слова, зараз у сервісах ДП “Документ” клієнти підписують розписку про те, що вони повідомлені про затримки з видачею паспортів.

Олена Чуранова підтвердила, що всі структури намагаються “перевести стрілки один на одного”: “Мені не вдалося додзвонитися на комбінат “Україна”, але тим, кому вдавалося, повідомляли, що друкують все день в день, а міграційна служба пізно передає документи. В інтернеті повно оголошень про термінові паспорти – за 2-3 робочі дні, коментарі про “дівчаток, які на місці, без черг все зроблять”.

Так, дійсно, з’явився величезний попит зараз, плюс літо. Але через те, що крім тих, хто робить паспорти офіційно, зросла кількість тих, хто робить їх “по своїх каналах”, в результаті перших засовують на другий план і виходять затримки”. Але навіть такі люди і компанії, які обіцяють за подвійну-потрійну оплату оформити паспорт в стислий термін, чесно зізнаються про затримки з документами.

Так, в одній з компаній відповіли, що виходів на поліграфкомбінат “Україна” у них немає і вплинути на швидке друкування паспорта вони не зможуть. Частина контор вже не роблять документи за пару днів. Менеджер фірми з Дніпра Євгенія розповіла, що зараз їхні клієнти чекають свої паспорти мінімум десять днів. Хоча на їхньому сайті ще зазначено, що вони можуть оформити документи на виїзд за п’ять днів. “Уже в останній раз нам затримали документи на два дні.

Ось чекаємо ще один паспорт, який оформляли за терміновим. Уже три дні затримка, і навіть не знаю, коли він прийде”, – поскаржилася співробітниця.

Якщо сім’я Олени не отримає своїх документів, то, як мінімум, вони втратять гроші, витрачені на купівлю авіаквитків у Польщу. За її словами, квитки купили по акції і перенесення дат вильоту не передбачено.

Тому навіть якщо купувати їх на інше число, то всі раніше витрачені гроші – близько шести тисяч гривень – вони втратять.

Поїздку і плани побачити своїх рідних доведеться також відкласти на невизначений час. “Якщо я не отримаю паспорт, я планую як мінімум отримати юридичну консультацію з приводу такого розгляду (судового розгляду з державою через зірвану поїздку, – ред.). Далі буду вирішувати”, – розповіла Чуранова.

Білети і наполегливість

Ті, хто збирається в Європу і має дійсні закордонні паспорти, можуть терміново подавати на оформлення візи, не чекаючи біометричного паспорта.

Але за прискореною процедурою необхідно буде переплатити. Як розповіла Надія, яка планувала виїхати до своєї подруги в Краків вже 22 липня, у візовому центрі їй відмовили у відкритті візи через Польщу. До від’їзду залишалося шість днів, тому вони не могли оформити її за такий термін.

Однак запропонували зробити візу через Іспанію. Дівчині довелося б витратити на цей варіант близько 100 євро – 35 євро – за саму візу, ще стільки ж – за терміновість, а також близько тисячі гривень за послуги центру. Але поки Надія намагається отримати свій паспорт в Дарницькому відділенні ДМС в м.Києві. Зараз дівчина себе картає, що не подала документи на термінове виготовлення паспорта протягом семи днів. 10 червня, в день здачі документів, їй ніхто не говорив, що є якісь затримки з видачею готових паспортів.

“Моя поїздка запланована на 22 липня. Я вирішила, що запасу в десять днів буде достатньо. Тому і вирішила заощадити ці 300 гривень (сума, яку потрібно переплатити за прискорене виготовлення паспорта – ред.)”, – розповіла вона. Дівчина не заглядала на сайт ДМС, щоб перевірити, чи надрукований її документ для виїзду за кордон.

Прийшла в відділення вона навіть не 11-го, а 15-го липня. Але співробітники ДМС їй відповіли, що паспорта її немає і протягом тижня, швидше за все, його не виготовлять. В той день видавали документи тільки тим, хто мав отримати їх ще 3-4 липня.

Вона намагалася додзвонитися на гарячу лінію ДМС, але там ніхто не відповідав. Заступник начальника Дарницького відділення ДМС в Києві порекомендувала Надії прийти у вівторок з купленими квитками на поїзд до Польщі. “Все що вони можуть зараз зробити – це написати в центральний апарат ДМС, що у людини вже є квитки на руках, тому потрібно прискорити друкування документів.

Але гарантій, що це спрацює, вона мені не дала”, – розповіла дівчина. Але наполегливість і наявність квитків про від’їзд найближчим часом можуть допомогти отримати затриманий у друку паспорт буквально в останні дні перед від’їздом. Один з таких щасливчиків – Ксенія, яка отримала свій багатостраждальний паспорт ввечері 17 липня, за півтора дні до вильоту. Її історія подачі схожа з багатьма. Документи на паспорт вона здала 14 червня з терміном виготовлення 20 днів.

12 липня прийшла СМС про те, що друк затримується. Протягом наступних двох днів займалися варіантом відкриття візи, але не встигли податися. Вже 15 липня перевірили статус документа на сайті ДМС і побачили “паспорт відправлений на персоналізацію 12.07”. Це означає, що він відправлений на друк. На наступний день вони поїхали в “Паспорт. Сервіс” на бульварі Шевченка, де і подавали спочатку документи на виготовлення.

Вони показали квитки на 19 липня, які ретельно перевірили співробітники офісу. “Нас записали в “терміновий список” і пообіцяли доставити паспорт 17-18 липня. 17 липня паспорт надрукували і ввечері привезли в сервіс”, – розповіла Ксенія. Ніяких доплат за те, щоб потрапити в цей “терміновий список”, дівчина не робила. Люди, які отримали біометричний паспорт, діляться своїм досвідом “вигризання” документів у соціальних мережах.

Наприклад, користувач Дарина Синельникова радить відразу дізнаватися в місцях, де людина подавала документи, яке саме управління ДМС займається паспортом, і їхати прямо туди.

Зазначимо, що “Поліграфкомбінат “Україна” в пік попиту на біометричні документи вже максимально збільшив свої виробничі потужності – більш ніж на третину.

На офіційній сторінці ДП зазначено, що вони зараз з Міністерством економічного розвитку і торгівлі докладають “максимальних зусиль для придбання додаткового обладнання з випуску паспортів громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм”. У відповіді на запит видання на підприємстві уточнили, що мова йде про купівлю імпортного сучасного обладнання для персоналізації полікарбонатної сторінки шляхом лазерного гравірування і перфорації з можливістю внесення даних на безконтактний електронний носій. Це обладнання аналогічне тому, яке вже є на підприємстві, але з вдвічі більшою продуктивністю. На сьогодні підписано контракт на поставку обладнання. Орієнтовний термін поставки, монтажу та введення в експлуатацію – 4-6 місяців.

“Уже сьогодні одночасно вирішується питання про можливість взяття в оренду обладнання вітчизняного виробника. Зараз проведені випробування цього обладнання, в юридичному і технічному аспекті відпрацьовується питання його інтеграції в виробниче середовище поліграфкомбінату “Україна”. Планується введення в експлуатацію цього обладнання в серпні 2017 року.

Це дозволить в найкоротші терміни додатково збільшити кількість персоналізованих документів на 30% на місяць”, – повідомили на поліграфкомбінаті.

P.S. Уже ввечері у вівторок Олені Чурановій прийшло СМС про те, що її документи готові. Напередодні вона написала заяву в відділенні ДП “Документ” про те, що виліт 20-го з прикріпленими копіями квитків, і її поставили в “терміновий список”.

«Безвізовий режим може бути припинений, особливо якщо в Україні відбудеться рух назад в питаннях тих реформ, які передбачалися для його надання. Наприклад, якщо так станеться з антикорупційними реформами», – підкреслив посол ЄС.

За словами Мінгареллі, підставами для призупинення безвізу також є значне підвищення кількості незаконних мігрантів, відчутне збільшення шукачів притулку, низький рівень співпраці з виконання Угоди про реадмісію та певні конкретні ризики для безпеки однієї або декількох країн-членів ЄС.

Нагадаємо, 4 липня Мінгареллі заявив, що олігархи щодня протистоять реформам в Україні.

Історії сімей різні, і різні причини призводять до розриву.

Однак є такі, які повторюються раз за разом.

Їх активно помічають адвокати з розлучень, які спостерігають за проблемами в стосунках “з першого ряду”.

З їхньою допомогою The Huffington Post зібрав 8 причин, які призводять до розриву.

Моя половинка рідко допомагає з дітьми.
“Відколи я вперше зустрівся з людьми на консультації, часто чую, що чоловік чи дружина не відчуває, що має рівного партнера в шлюбі.

Особливо коли діло доходить до відповідальності і догляду за дітьми, – каже адвокат Пуя Сачдев із Сан-Дієго. – Коли хтось відчуває, що його партнер не розділяє цю ношу, з’являється обурення. Тим паче, коли мова йде про дітей.

Коли пари приходять у мій офіс, я знаю, що вони перепробували все, просили свою половинку про допомогу, але спроби не було успішними.

Тому вони вважають, що розлучення є єдиним способом, щоб отримати передишку і тимчасове полегшення”.

Ми ніколи не говорили про наші проблеми.
“Річ не в тому, що ваш партнер сказав, а в тому, чого не сказав.

Проблеми оголюються, але ніхто не хоче розгойдувати човен.

Тож ніхто у парі не вирішує ці негаразди. Не говорять про них. Але вони нікуди не зникають.

Ідуть глибше всередину партнерів і там накопичується.

Тоді впоратись зі “свіжими” труднощами набагато важче. Адже обидва партнери досі тримають в собі перші – досі не вирішені.

Тож вони засувають і другу проблему поглибше. Потім третю. І так далі.

Як результат, пара починає вибухати від чогось безглуздого і дурного.

Зрештою, вони сперечаються про поточні невирішені проблеми”, ― розповідає адвокат і тренер з розлучень Карен Кові.

Наше сексуальне життя “видихалося”.
“Я чую дві великі скарги: все зводиться до того, що життя стало на шляху або вже немає зв’язку між партнерами через відсутність спілкування та інтимності.

Пари не усвідомлюють, що робота в стосунках не закінчується на “Я згоден/згодна”.

Це щоденна робота. Я знаю, що це звучить банально, але впродовж дня зв’язуватись з партнером важливо. Немає значення, чи ви їсте разом чи вигулюєте собаку”, – розповідає адвокат Ліза Хелфенд Мейєр.

Моя половинка заново почала “залипати” у Facebook
“Мої клієнти розповідали про те, що їхні партнери ставали залежними від соцмереж. Більш важливо те, що залежність від соцмереж була симптомом споконвічної проблеми – зради.

Партнер тиснув “лайк” на чийсь пост у Фейсбуці і це переростало в сексуальні чати, листування і, зрештою, зустрічі віч-на-віч, де полум’я розпалювалось.

Цілком ймовірно, що людина могла б знайти спосіб зрадити і без соцмереж.

Залежність від соцмереж була лише симптомом реальної проблеми: невірності.

Деякі пари можуть пройти через це, але більшість ні. І це веде їх до мого офісу”, – каже адвокат Дуглас Кепаніс.

Ми почуваємось більше сусідами, ніж парою.
“Люди часто кажуть, що відчувають своїх партнерів як незнайомців, а не людину, з якою вони одружилися.

Клієнти часто описують їх як “сусідів” і кажуть, що проводять трішки часу для взаємодії з партнером. Вони також кажуть, що їхній партнер “перевірений”, – каже адвокат Карла Шіф Донеллі.

Моя половинка – егоїст
“Егоїзм проявляється по-різному: скупий на гроші, не хоче слухати. Може бути емоційно присутнім, але не розділяє відповідальності за домашні справи та дітей.

Не намагається розібратись в ситуації чи розійтися з повагою, не усвідомлює потреби та бажання партнера.

Егоїзм буває різним, залежно від ситуації, але у тема егоїзму завжди присутня у справах про розлучення”, – пригадує адвокат з розлучень Елісом Паттон.

Ми говоримо на різних мовах любові.
“Двоє людей можуть любити один одного, але не почуватись коханими, якщо у них різна мова любові.

Наприклад, один партнер висловлює любов допомогою в чомусь і купівлею подарунків, а інший – словами, дотиками і часом, проведеного разом.

Кожен з них не отримує того, що, на його думку, є виявом кохання, і почувається некоханим.

Коли таке стається, в вашому “банку любові” може не вистачити кредитів, щоб подолати цей виклик.

Тоді пара починає конфліктувати через гроші чи секс, коли насправді потрібен простий фізичний контакт чи гарно проведений разом час.

Знайдіть свою мову любові. Це може вберегти вас від розлучення і офісу адвоката”, – переконує адвокат Денніс Кохен.

Я відчуваю, що мене сприймають як даність.
“Ця скарга має сенс. Коли люди залицяються один до одного, часто говорять компліменти, приділяють багато уваги, щоб слухати і задовільнити свого партнера.

Але коли залицяння минули, а стосунки вже скріплені шлюбними клятвами, багато людей почуваються у безпеці і менше хвилюються за щастя свого партнера.

Багато людей, котрі наймали мене, розповідали, що були нещасливими впродовж років, що чекали і чекали на покращення стосунків, аж поки не витримали.

Пари рідко розлучаються через один поганий випадок. Коли у шлюб так багато вкладено, багатьом потрібно достатньо багато часу, щоб дістатись точки неповернення.

Але коли людина вже там, часто це тому, що вона усвідомлює, що була б щасливішою без шлюбу з цим партнером. Або як одного разу мені сказали: “менш нещасною”, – каже адвокат Рендал Кесслер.

Лара Нивс, мама, блогер і диригент оркестру, вирішила поділитися з читачами історією буллінга, якому піддалася її дочка-п’ятикласниця з боку кращої подруги. Вона також дає цінні поради про те, як розпізнати, що у вашої дитини завівся «токсичний» друг.

Десь в середині навчального року я помітила, що моя дочка Хлоя з життєрадісної і цілеспрямованої дитини перетворилася на смутну і розгублену істоту. Мене дуже стурбувала ця зміна. Спочатку я подумала, що проблема в гормонах, але виявилося, що справа була в кращій шкільній подрузі моєї дочки.

Коли настав час літніх канікул, дівчатка стали менше спілкуватися і поступово моя дочка ставала самою собою знову. Вони писали один одному смс і спілкувалися в соцмережах, але не бачилися. Відсутність подруги (назвемо її Тіффані) поруч і поліпшення настрою дочки підказали мені, що тут має місце токсична дружба. З початком навчального року моя донька знову опинилася в класі з Тіффані і я побачила, що вона знову стає роздратованою і похмурою як була в кінці 5-го класу. Я намагалася говорити з нею про її подругу, про те, що я спостерігала, але це тільки погіршувало її настрій і наші відносини. У підсумку я побачила, що моя яскрава і життєрадісна дитина буквально задушена подругою, Хлоя втратила впевненість у собі, втратила свою індивідуальність, була просто нещасна. В кінці року нам вдалося поговорити втрьох: я, Хлоя і шкільний психолог, ми наполягали на тому, щоб вона перестала дружити з Тіффані. І моя дочка нарешті відкрилася і розповіла, чим насправді була ця «дружба». Тоді ми і почали лікувати дитину від наслідків самої цієї травми. Однак як тільки Тіффані зрозуміла, що Хлоя не бажає з нею більше дружити, почався кібербуллінг. Я ніколи не була такою оскаженілою, як тоді, коли побачила всі ці бридкі повідомлення. Ми заблокували Тіффані в телефоні і всіх соцмережах, але вона продовжувала створювати нові облікові записи в Інстаграмі і надсилала все нову гидоту моїй дочці. Справа була влітку і я не могла зустрітися з Тіффані в школі, тому ми з донькою пішли в поліцію. Після цього кібербуллінг в Інстаграмі припинився. Я ніколи не могла уявити собі, що я і мій чоловік будемо писати заяву в поліцію з приводу переслідування 12-річною дівчинкою. Але так сталося, що довелося.

10 ознак токсичної дружби

Як мама я виявилася зовсім не готова діяти в такій ситуації: мені знадобилося кілька місяців, щоб зрозуміти, що щось не так. Якщо б я могла виявити це раніше, може, все було б по-іншому, простіше і легше для всіх. Тепер я знаю, які ознаки токсичної дружби і токсичних друзів.

Вони не приходять до вас в гості

Я багато разів говорила Хлої запросити до нас Тіффані. Вона завжди відмовлялася, але завжди кликала Хлою до себе додому. Я не дозволяла дочці ходити до неї, бо підозрювала, що це «нехороша» дівчинка, крім одного разу, коли дівчаткам треба було разом підготувати проект. Тепер я знаю, що відмова приходити на «чужу територію» свідчить про бажання контролю.

Вони не дозволяють вашим дітям дружити з іншими дітьми

Насправді, Тіффані зовсім не була найкращою подругою Хлої. У Хлої була подруга, з якою вони дружили з дитинства, але вона не потрапила у 5-й клас з донькою, і слава богу, інакше все було б ще гірше. Загалом, Тіффані втручалася у відносини моєї дочки з іншими дітьми, практично не допускала їх, вона ізолювала Хлою від інших, постійно надсилала їй смс, в яких вимагала підтвердження того, що саме вона — її краща подруга. Якщо ж Хлоя називала когось іншого, та звинувачувала і дорікала моїй дочці, вона також підмовляла інших дівчаток надсилати Хлої смс з тим же питанням: «Хто твоя найкраща подруга?»

Вони змушують ваших дітей робити те, чого вони не хочуть

Тіффані не тільки змушувала Хлою визнати її найкращою подругою, але і змушувала її робити інші речі, які дочка вважала неправильними, адже якщо вона відмовлялася, Тіффані насміхалася над нею.

Вони погано говорять про вашу сім’ю

Тіффані не говорила нічого хорошого про нашу родину. Коли Хлоя нарешті відкрилася мені, то я побачила, що найбільше її засмучувало те, що Тіффані говорила їй про мене і моїх дочок. Більш того, здається, і батьки цієї дівчинки теж насміхалися наді мною. Я не знаю, чи це правда (я так жодного разу і не зустрілася з батьками Тіффані), але Тіффані так сказала, щоб зробити Хлої ще болючіше, і це в неї вийшло.

Вони відкрито сміються над вашою дитиною

Тіффані сміялася в обличчя Хлої і над тим, як вона одягається, над тим, що їй подобається, над її друзями та родиною. Хлоя намагалася витримувати це, але їй було дуже боляче.

Ваша дитина намагається за всяку ціну догодити їм

Я не думаю, що моя дочка до кінця усвідомлює, наскільки вона намагалася догоджати Тіффані, але я зазначала, що вона постійно говорила: «Тіффані сказала мені зробити те-то», «Я повинна зробити щось для Тіффані». Хлоя дуже хвилювалася, що не зможе зробити те, що хоче її «подруга». Можливо, тому що інакше у неї були б проблеми.

Поведінка вашої дитини різко змінюється

Хлоя стала дратівливою і похмурою, але це ще не все. Вона стала одягатися по-іншому, наприклад. Вона стала одягатися тільки в спортивний одяг, тому що так одягалася Тіффані. Бренди, які не подобалися Тіффані, автоматично переставали бути улюленими у моєї дочки.

Їм подобається жорстоко жартувати над дитиною

Я не буду вдаватися в подробиці, але причиною мого звернення до шкільного психолога стали саме злі жарти, які Тіффані влаштовувала для моєї дочки.

Вони регулярно сваряться з вашою дитиною

Тіффані постійно ображалася на Хлою через нісенітниці. Хлоя дуже страждала від цього, тому що вона — сонячний чоловічок і любить, коли всі навколо щасливі. Але її чарівність не подіяла на Тіффані. І все ж якщо я натякала дочці, що, може бути, справа не в ній, а в її «подрузі», дочка страшенно сердилася на мене.

Ваша дитина втрачає саму себе

Найгірше для мене було те, що у мене ніби забрали мою дитину на рік. Моя дочка завжди була веселою, щасливою, життєрадісною дівчинкою, а в період відносин з Тіффані вона не усміхалася навіть для фотографій, вона сердилася на мене і батька, сестер і закривалася у своїй кімнаті, щоб писати смс Тіффані. Коли їх дружба припинилася дитина «прийшла до тями». Вона сама помітила це, пам’ятаю, як вона сказала: «Як я рада, що колишня Хлоя повернулася!»

На щастя, Тіффані перейшла в іншу школу в 7-му класі. Я навіть не знаю, що могло б статися, якби вона залишилася в тій же школі, але я рада, що ніколи цього не дізнаюся. Моя дочка стала самою собою і, здається, засвоїла важливий урок про те, що таке дружба, хоча я нікому не побажаю пройти через наш досвід.

Важливий тестостерон

Тестостерон регулює обмін білків, холестерину і жирів в організмі. Більшість сучасних чоловіків їдять дуже багато жирної, солоної і шкідливої їжі, мало рухаються, що в підсумку призводить до розвитку ожиріння, підвищення тиску та до проблем з серцем. Ці захворювання провокують зниження рівня тестостерону і вже до 40-45 років, чоловіки, які не стежать за своїм здоров’ям втрачають 15 відсотків тестостерону. Цей фактор провокує випадання волосся, зниження активності, витривалості, потягу до кохання

В обов’язковому порядку необхідно відвідати уролога, якщо з’явилися такі симптоми, як: висип, почервоніння окремих ділянок шкіри статевих органів, виділення з уретри, біль при сечовипусканні, порушення ерекції, хворобливі відчуття під час статевого акту, при збільшенні лімфовузлів, біль внизу живота, в паху, в області мошонки.

Зниження активності

Чоловіки часто ігнорують стан здоров’я, але коли настають проблеми в ліжку і знижується рівень с….ї активності сильна стать починає бити на сполох. Еректильна дисфункція це загострення вже наявних проблем в організмі. В цьому випадку негайно потрібно звернутися до лікаря, так як наслідки перших недуг можуть обернутися плачевно для чоловічого здоров’я.

Серце

З приходом 40-річного віку у більшої частини чоловічого людства проявляються перші ознаки серцевих захворювань. Це пов’язано з постійними стресами, важкою роботою, неправильним харчуванням, зловживанням алкоголем і курінням. У цьому випадку, 40-річний чоловік може почати відчувати себе на 60 років.

Щоб уникнути цих проблем, необхідно регулярно здавати аналізи і лікувати інфекції. Щороку відвідувати уролога для повного обстеження, здати аналізи і пройти діагностику патологій, яка допомагає виявити захворювання на ранній стадії.

Медики рекомендують не нехтувати фізичним навантаженням, особливо, хто має сидячу роботу.

Захворювання серцево-судинної системи можна запобігти вживаючи свіжі овочі, морепродукти, рибу, гарбузове насіння і рослинне масло.

Особливо після 30 років, регулярне кохання з постійною партнеркою покращує якість сперматозоїдів, збільшує їхню кількість. Чоловікам варто уникати стресів, недосипів, слід якомога частіше перебувати в гарному настрою, позбавитися від шкідливих звичок, займатися спортом і повністю відмовитись від шкідливих звичок. Якщо дотримуватися легких та основних правил, чоловіче здоров’я буде в нормі.

Днями майже сотня вчених вийшла на “Марш за науку”, щоб нагадати про своє існування. І звернути увагу суспільства на відсутність грошей, виїзд молодих науковців за кордон, плагіат, псевдонауку та відсутність інтеграції у світовий науковий простір. З цими проблемами вчені зіштовхуються постійно.

Навіщо Україні наука і в яких умовах працюють українські вчені, науковці розповіли “Українській правді. Життя”.

НАВІЩО НАМ НАУКА

“Дві секунди тому ми говорили по мобільному телефону. Ви п’єте каву, а в моїй сумці ноутбук. Усе це не виникло нізвідки. Усе це завдяки науці. Якщо в Україні не буде науки – всі ці блага створюватимуть для нас інші країни, а ми купуватимемо”, – усміхається засновниця наукових пікніків в Україні Ксенія Семенова-Шелевицька.

За її словами, багато хто розмежовує технічний і науковий прогрес. Мовляв, технічні розробки мають сенс, а теоретична наука значення не має. Але всі винаходи були б неможливі без фундаментальних наукових відкриттів.

Такої ж думки і Юлія Безвершенко, заступниця голови Ради молодих вчених НАН.

Вчена переконує, що людина може спиратися саме на науковий метод, щоб запобігти фальсифікаціям і маніпуляціям стосовно неї самої:

“Науковці задають певну планку суспільству, в якому живуть. Ми віддаємо дитину в школу, щоб держава її навчала. Держава відповідає за підручники, наповнення, підготовку вчителів. Але хтось повинен був провести експертизу. Те ж у медицині. Вас лікує лікар середньої ланки, але його теж мав хтось навчити”.

Кожна держава повинна відповісти на запитання, навіщо їй наука, розповідає Безвершенко. Адже вона може бути рушієм економіки у тому випадку, якщо держава так вирішить.

“Якщо ми не просто збиратимемо сировину і вивозитимемо її, а придумуватимемо щось нове. Тоді це нове можна дорого продати. З Радянського Союзу і до сьогодні в України залишився досить потужний науковий потенціал, – переконує вчена. – При цьому інфраструктура сильно старіє, бо вимагає капітальних вкладень. А держава досі не відповіла на запитання: а яка її стратегія відносно науки?”

Тому потрібно популяризувати науку, щоб суспільство розуміло – вона важлива, додають науковиці.

“Після буремних 90-х ставлення до науковців перевернулась з ніг на голову і почали казати: “А що, в нас є наука? Там є молодь? Та там всі старі!” – розповідає Юля.

Це все неправда. І такі речі дуже демотивують тих, хто залишається працювати тут. Сильні науковці виїхали далеко не всі. Частина з них залишається і з особистих причин, і тому, що дійсно хочуть працювати в цій країні, співпрацюючи з закордонними колегами”.

ЧОМУ МОЖЕ ПОВТОРИТИСЬ ІСТОРІЯ 90-Х

Одним з таких науковців є чоловік у червоній шапці, який скромно йде серед натовпу. Сергій Шарапов – фізик-теоретик, якого цитували два Нобелівських лауреати.

В Україні він навіть не має повної ставки – отримує 75%.

“Але намагаюся працювати так, ніби нічого не сталося і робити вигляд, що все нормально”, – каже науковець.

За його словами, у багатьох інститутах НАНу вчені працюють в режимі неповної ставки, оскільки академія наук не отримала достатньо коштів навіть для підтримки свого фінансування.

“Науковець – не чиновник. У нього немає такого: не прийшла повна зарплатня, він іде з роботи додому о на дві години раніше. Науковець не зупинить експеримент, який не можна зупиняти. Науковці і тільки науковці зацікавлені в результатах своєї праці. Це при тому, що за останній рік кількість науковців в НАН суттєво скоротилася”, – додає Шарапов.

За словами вченого, молодь не йде в аспірантуру – це не дає жодної перспективи.

Тому він побоюється, що нині в Україні може повторитись ситуація, яка склалась у 90-х. Тоді науковці масово виїжджали за кордон або йшли працювати в бізнес.

Серед тих, хто тоді поїхав, був і Сергій. Однак він повернувся в Україну.

“Я зміг зберегти свою професію тут тільки тому, що десять років отримував зарплатню, працюючи за кордоном. А тепер дивіться, що буде. Моє покоління виїхало. Лишилася стара генерація, яка змогла знову навчити нове покоління.

Старші науковці з біологічних причин відходять від нас, і нікому буде вчити молодих. Якщо зараз молодь поїде – наука зникне як клас. Ці знання не можна придбати. Вони передаються тільки через живе спілкування”, – розповідає вчений.

ЧОМУ УКРАЇНСЬКА НАУКА ЗАМКНЕНА В СОБІ

Ще одна важлива річ, на яку за 25 років незалежності не виділяли коштів – інтеграція в світовий науковий простір.

Якби Сергій Шарапов свого часу не поїхав за кордон і залишився в Україні, малоймовірно, що його цитували б Нобелівські лауреати.

“З майбутніми Нобелівськими лауреатами я познайомився на конференціях, – розповідає Сергій. – А за участь у них треба платити. В Україні за всю її історію не виділяли на такі поїздки кошти”.

Щоб інтегруватись у світовий науковий простір, українським науковцям потрібно не лише їздити на конференції за кордон і виписувати світові наукові журнали.

Варто поїздити по світу, попрацювати в різних інститутах, набратись досвіду – і тоді повернутись в Україну, вважає Шарапов:

“Кажуть: “От людина молодою прийшла в наш інститут і пропрацювала до пенсії. Значить, добрий фахівець”. Але в науковців все навпаки. У молодих вчених повинна бути можливість стажування за кордоном”.

До нас теж повинні приїжджати з-за кордону молоді спеціалісти, щоб вчитися в українських вчених. Тим паче, що попит є.

Листи на кшталт “Захистив дисертацію, хочу приїхати, щоб з вами попрацювати” інколи отримує й Сергій Шарапов:

“Я вимушений відповідати, що в України немає такої можливості приймати до себе молодих людей і платити їм навіть короткотерміново зарплатню, якої вистачило б хоча б на мінімум: щоб людина купила собі квитки в країну і орендувала житло. Якби так можна було, це означало б вбудову України в міжнародний науковий процес”.

З проблемою житла зіштовхуються не лише іноземні науковці, які хочуть приїхати попрацювати сюди, але й українські молоді вчені.

“Старшому поколінню трошки легше, бо за радянських часів їм ще давали житло, – розповідає Юлія Безвершенко. – Хоч це питання у них вирішене. А в молоді гуртожитки в жахливому стані, там по року може не бути води, за гуртожитки треба платити. Наймати квартиру за нашу зарплату взагалі неможливо”.

Тому багато молодих спеціалістів і їдуть закордон, чи перестрибують в бізнес та ІТ.

“Скоро Європа нам аплодуватиме за гендерний баланс. А це просто тому, що хлопці кажуть: “Нам треба гроші заробляти” і йдуть, – каже Юля. – Академія наук – це не засилля старих людей, а відсутність нових”.

ЧОМУ ВЧЕНИМ ТАК ДОШКУЛЯЄ ПЛАГІАТ І ПСЕВДОНАУКА

Одна з головних болей вчених, які борються за виживання української науки – плагіат і псевдонаука.

За словами Шарапова, зараз серед вчених – важка моральна ситуація. Вони сподівались, що після Майдану прийде нова влада і посприяє очищенню “сірої маси” наукоців, однак цього не відбулося.

“Є молоді науковці, які потом і кров’ю працюють для своїх наукових ступенів. Але їхні досягнення нівелюють такі люди, як дружина Кириленка. Нещодавно відкрили плагіат Яценюка. Це багато що пояснює.

Коли він був прем’єром і аргументував, чому витрати на науку потрібно скорочувати, казав, що науковці списують багато паперів і більше нічого. Тепер зрозуміло, чому. Така “наука”, як у його дисертації, нікому не потрібна”, – додає Сергій.

Проти псевдонауки виступає і Віктор Досенко – професор патофізіології, який працює в українській науці уже 22 роки.

Він вважає, що в Україні величезна кількість псевдонауковців.

“Це навіть по галузях поділено. У педагогіці купа плагіаторів. Там втрачений зв’язок з реальністю. Штампують дисертації, академіків, докторів, що завгодно. Українська педагогіка абсолютно не відома світові, хоча в світі цей напрям розвивається.

Правничі науки, економіка – повна імітація. Медицина – суцільна фальсифікація та імітація наукової діяльності – десятиріччями. Це бізнес”.

За словами вченого, ступінь можна купити, оскільки додаток “кандидат медичних наук” чи “професор медицини” додає дивідендів. Люди швидше підуть на консультацію до доктора наук, ніж до не-доктора.

Така ж ситуація у галузях, пов’язаних з великими коштами: економіка, право, медицина, педагогіка, впевнений науковець. А розвиваються якраз ті галузі, котрі не мають грошей: теоретична фізика, математика, біологія, патофізіологія.

Адже отримання ступеню там практично нічого не дає, усміхається професор:

“Це просто фан. Нічого в житті не змінилося. Статки виросли на мізерну суму. Але робота мені подобається, колегам теж. Ми робимо свою справу і все. Так само з математиками й фізиками.

Вони роблять те, чим захоплені, намагаються показати свій продукт усьому світові, надрукувати матеріал англійською, щоб про них хтось дізнався. А інші галузі свої роботи приховують: борони Боже, щоб хтось побачив”.

ЧОМУ НАМ ПОТРІБНА НАЦРАДА З ПИТАНЬ НАУКИ

“Люди та уряд хочуть дізнатись, чи ефективно використовують кошти на науку. Але для цього потрібно знайти світового експерта з конкретної галузі, щоб він подивився і сказав: “Так, я на свою відповідальність засвідчую, що цей інститут…”. Так є у всьому світі. Введення показників числових і таких, за якими перевірити науку може будь-хто – не працює”, – розповідає Юлія Безвершенко.

Тому активні науковці співпрацюють з МОН, надають консультації. Уже два роки – з початку січня 2016 року – вони борються за те, щоб нарешті створили Нацраду з питань науки та технологій.

Вона прописана в новому законі про науку. В новоствореному органі повинні зустрічатись представники міністерств і наукової спільноти. Нацраду мали створити у 2016 році. Але, як це зазвичай буває, процес затягнувся.

“Сподіваємось, за три місяці Кабмін все затвердить і Нацрада до кінця цього року затвердить Фонд національних досліджень”, – каже Юля.

Фонд має бути головним розпорядником держкоштів на науку. Це важливо, оскільки зараз в Україні – близько 30 розпорядників грошей на науку: різні міністерства, галузеві академії наук, виші.

А в Україні досі працює рівномірний розподіл грошей на науковців.

Самі ж вчені, з якими вдалось поспілкуватись, переконують, що така “зрівнялівка” не працює. Мовляв, саме через такий розподіл державних грошей продовжують існувати інститути і науковці, котрі просто “витягують кошти”, не показуючи результатів.

“Тому треба йти на непопулярні кроки, щоб лишити гроші справжнім науковцям і припинити фінансування псевдонауковців і плагіаторів”, – додає професор Досенко.

Щоб це зробити, і потрібен Фонд. Нацрада з питань науки та технологій буде його наглядовою радою.

“Там є прозора система противаг і балансів. Якщо встигнуть зробити це до кінця року, то фонд закладуть уже в бюджет 2018 року”, – сподівається заступниця голови ради молодих вчених НАН.

Це важливо зробити чимшвидше, оскільки молоді вчені продовжують залишати країну, а цікавість до науки щороку зростає. Тому важливо встигнути реформувати українську науку і змінити ставлення до неї, поки підростає нове покоління науковців.

Одним з майбутніх вчених може стати п’ятирічний Мирослав, який прийшов на марш з мамою:

“Я хочу стати вченим – астрофізиком. Хочу відкрити нові планети. Сто!”.

Хоча, здавалося б, доволі очевидно, що через, м’яко кажучи, недосконалу систему дуже багато учнів у загально-освітніх навчальних закладах, як кажуть, «протирають штани», витрачають в пусту час і, на жаль, і здоров’я втрачають… Якась невеличка група дітей (аля-вундеркінди) нормально засвоюють той чималий обсяг інформації, а більшість не спроможна це сприйняти і «переварити», вони відстають від програми і потім часто, навіть за великого бажання, вже й не можуть повноцінно розуміти, про що йдеться далі, бо не засвоїли попередні базові речі…

І при цьому всьому не секрет, що непоодинокими є ситуації, коли у вузах, теж завдяки нашій «чудовій освітній системі», можна зустріти студентів, які не знають якихось елементарних речей на рівні таблиці множення…

Хіба не ясно, що краще було б надати дітям, без перевантажених навчальних днів, якісну базову інформацію з найбільш «життєво прикладних» предметів – так, щоби всі або абсолютна більшість могла це засвоїти, а решта, для тих «вундеркіндів», перевести у факультативне навчання, де кожна дитина зможе зробити акцент на тому, що вважатиме потрібним в контексті майбутніх освітніх та життєвих планів. Плюс у загальноосвітніх навчальних закладах можна було б навчати учнів простим професіям, якими вони могли би користуватися одразу по завершення школи.

А здоров’я дітей, школярів?.. Ми кажемо про корисність рухової активності, занять фізичною культурою і спортом. Так, звісно, це корисно! Але в наших реаліях школярам, за великим рахунком, не дуже є коли фізично приділяти час спорту… Якість уроків фізкультури здебільшого теж десь «в районі плінтуса»… І т.д.

Пригадується, як дружина одного нардепа, виховуючи сина молодшого шкільного віку, десь в соціальній мережі пропонувала чиновникам з міністерства науки і освіти просто спробувати походити якийсь період з ранцями школярів перших класів – можливо, тоді вони зрозуміли би, що «щось не те».

Але на такі теми публічно «солідні фахівці», як правило, не наважуються говорити. А дарма…

У цьому контексті дуже приємно, що мудрі тези в ефірі програми «Ластівчине гніздо» висловив колишній віце-губернатор, нині завідувач кафедри політології та державного управління, доктор політичних наук, професор ЧНУ Анатолій Круглашов.

Він зазначив, що викладає не лише у вузі, а й в загальноосвітньому навчальному закладі, і там…

«Якщо у мене уроки є 7-8-мі, а це для них норма, то я бачу, що мені нема з ким працювати, діти вимучені під кінець навчального часу. Сім або вісім уроків на день. Їм дається такий величезний обсяг інформації. І а) вони не спроможні “перетравити”, і б) їм він насправді не потрібний. Тому що він навіть якщо буде вивчений, забудеться, і в майбутньому в житті здебільшого не буде використаний. Тобто ми маємо систему освіти, яка, на превеликий жаль, є надто формалізованою, по-друге, вона є надлишковою з точки зору об’єму інформації, вона не перебуває в жорсткій прив’язці до потреб майбутнього ринку праці і життєвої кар’єри цих людей. І, по-третє, та ж сама міністр називала, і її колеги називали ті цифри, які йдуть у вчителя чи у освітянина в цілому на що – на паперотворчість і звітність. Тобто коли я думав, що в Брежнєвську епоху ми мали паперотворчість і бюрократизм, то думаю, що Брежнєвська епоха «відпочиває»… Творчі сили вчителя, освітянина йдуть на абсолютно непродуктивну діяльність…», – констатував Анатолій Круглашов…

Ось якби такі фахівці реформували освітню галузь, – міг би бути толк…

Одного разу вона пішла в гості до бабусі, єдине місце, де вона відчувала себе невимушено. Її бабуся була мудрою і люблячою жінкою. Вона взяла три каструлі і поставила на плиту, через якийсь час, вода в усіх каструлях почала кипіти. В першу вона поклала моркву, в другу – яйця, а в третю – кавові зерна.

Не кажучи ні слова, вона просто дивилася на каструлі.

Так вона варила продукти протягом 20 хвилин. Потім вона витягла моркву і яйця, після чого поклала їх поруч з чашкою кави.

«Скажи мені, що ти бачиш?»

«Моркву, яйця і каву» – відповіла онучка.

Бабуся попросила взяти в руки моркву. Вона взяла її в руки і сказала, що та стала м’якше. Бабуся попросила розбити яйце. Після того, як вона зчистила шкаралупу, то побачила, що всередині яйце, зварене круто. Нарешті, бабуся сказала їй пригубити кави.

Онучка любила каву, її аромат і тому, як тільки пригубила, на її обличчі з’явилася тінь посмішки.

Вона зупинилася на мить і потім запитала; «Бабуся, а що це все означає?»

Урок, який ми всі повинні винести!
Доросла жінка почала пояснювати, порівнюючи все з негараздами, в даному випадку з окропом. Бабуся почала розповідати, як одне і те саме може по-різному впливати на різні об’єкти. До «проблем» морква була твердою, сильною, але тепер вона стала м’якою і піддатливою. До «зустрічі з окропом» яйце було крихким, все, що стояло на захисті його внутрішнього вмісту від зовнішнього світу – це тонка оболонка. Але негаразди загартували його характер.

І, нарешті, останнє, але не менш важливе – вона сказала, що кавові зерна зробили практично неможливе. Після того, як їх додали в киплячу воду, вони не тільки самі змінилися, але також змінили навколишній простір.

Тоді бабуся запитала: «А ким ти вважаєш себе?»

«Коли біда стукає в двері, як ти реагуєш? Ти відчуваєш себе морквою, яйцем або кавою? Невже ти морква, яка сильна лише в звичайних ситуаціях і яка розм’якає у важкий період? А може бути ти яйце, яке в природних умовах м’яке, але якщо є труднощі, ставає твердим як камінь? Або ти кавове зерно? Яке змінюється не тільки саме, але й змінює навколишній світ, який був причиною негараздів? Складнощі роблять тебе краще, розкривають всю твою сутність, дають розкритися твоєму аромату».

Коли все не так добре, як хотілося б, з ким Ви асоціюйте себе?

Як Ви справляєтеся з труднощами? Як морква, яйце або кавові зерна?

Мораль цієї історії така – щасливі люди, не ті, які живуть невимушено, а ті, які вміють з будь-якії ситуації створити кращі умови для життя.

Як відмовитися від централізованого опалення

Можливість відключення ЦО в квартирі обговорюється не один рік. Дане питання стало особливо актуальним, після підвищення тарифів на тепло. Українці не готові платити за опалення однокімнатної квартири по 1000 грн.

Відмовитися від централізованого тепла можна всім будинком. Згідно з українським законодавством, припинити постачання тепла в будинок компанія може в тому разі, якщо від послуги відмовляться всі без винятку мешканці будинку. Така норма прописана у «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання». Документ затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року (остання редакція — від 09.08.2008).

Як обігріти квартиру, відмовившись від централізованого опалення

В Україні від централізованого теплопостачання відмовляються повністю міста. В серпні 2016 року припинити використання ЦО вирішили мешканці багатоквартирних будинків в місті Золочів Львівської області.

Популярне: «Україна ні в які ворота не лізе»: Євросоюз показав дані по мінімальній зарплаті

В квартирах була встановлена індивідуальна система опалення, коли житло опалюється за допомогою електроконвекторів. Найбільш незахищеним жителям була надана матеріальна допомога на придбання обладнання. Про проміжні результати та новини ЖКГ розповів на своїй сторінці в Facebook голова правління всеукраїнської асоціації з питань енергозбереження Роман Співак.

Майже весь місто Золочів в 2016 році був переведений на індивідуальне опалення. Таке остаточне рішення було прийнято містом внаслідок зносу мереж і розбалансованості будинків. Мешканці задоволені, адже платять за той обсяг енергоресурсів, який споживають. Малозабезпеченим мешканцям була надана допомога на придбання електричного опалення.

Висновки такі:

— Мешканцям тепло, навіть незважаючи на старі вікна.

— Оплата з урахуванням субсидії — 300 грн/міс. за спожиту електрику.

— У квартирі проведена нова електромережу від лічильника до лаги.

— За словами голови ОСББ «Калина» Світлани Ланько, ніяких проблем з електромережею вдома не було. Попередньо в під’їзді восени 2016 року була проведена установка нових автоматичних запобіжників.

— Будинок повністю відключений від центрального опалення. У підвалах щільно закриті двері і вікна. Ніяких проблем, з водопроводом і каналізацією не було, навіть у морозні дні», — написала експерт.

На думку фахівців, відмова від централізованого опалення — це крайня міра. Щоб платити менше за тепло, необхідно впроваджувати енергоефективні заходи — замінити вікна, утеплити двері в квартирах та під’їздах. Допоможе заощадити на вартості тепла встановлення регуляторів температури і загальнобудинкового лічильника тепла.

Споживачі просять забезпечити право вибору

Кияни просять забезпечити право вибору системи опалення і дозволити відключення квартири від ЦО. Відповідне звернення було зареєстровано на сайті петицій до столичної влади. Автор документа, Артем Варуша, відзначає низьку якість ЦО в квартирах і завищені квитанції за опалення. «Батареї можуть бути або ледь теплі, або взагалі — холодними. Незважаючи на це, споживачам все одно прийдуть платіжки за так зване «спожите тепло. Субсидія не вирішує цю проблему, а тільки мінімізує її актуальність.

Балансоутримувачі будинків також зацікавлені у вирішенні таких проблем, хоча вона їм добре відома. Прошу, міська влада, розробити для киян механізм, за яким всі кияни, за власним бажанням, змогли б відмовлятися від послуг з централізованого опалення і встановлювати у себе в квартирах альтернативні джерела обігріву будинку — електричні конвектори або газові котли», — йдеться в петиції.

ПЕРШИЙ КРОК. Яких-небудь подробиць у Кабміні не озвучили. Тримають деталі в секреті до офіційної презентації і в Мінсоцполітики.

“Реформа буде справедливою, і люди відчують збільшення пенсійних виплат. Але існуючу систему необхідно грунтовно змінити, і ми будемо готові запропонувати українському суспільству таке рішення”, — підкреслив Гройсман.

Популярне: Бути бабусею – вигідно: за догляд за онуками тепер платитимуть зарплату!

Деяке світло на майбутнє українських пенсій пролили в Раді. Нардеп від БПП і член Комітету ВР з питань соцполітики Сергій Каплін пояснив нам, що у першу чергу прем’єр говорив про виведення єдиного соціального внеску, з якого формуються пенсійні нарахування, з тіні.

“Це дозволить вирішити проблему дефіциту Пенсійного фонду і дасть нам у майбутньому фундамент для подальших змін”, — говорить він. Нагадаємо, що одним з ключових моментів змін в пенсійній системі країни стане частковий відхід від солідарної системи, коли пенсійний фонд фінансується за рахунок відрахувань працездатного населення, як зараз.

Як зазначав раніше віце-прем’єр-міністр Павло Розенко, їй на заміну має прийти трирівнева пенсійна система, в якій “солидарка” буде лише першою ланкою і візьме на себе роль соціальної безпеки. “Також передбачається запровадження накопичувального рівня та розвиток недержавного пенсійного страхування. Все це може стати прекрасною основою для проведення подальшої пенсійної реформи в Україні”, — додав він. Солідарна система, на думку віце-прем’єра, погана для України з-за високої тінізації економіки та несплати ЄСВ.

Пенсійний експерт РПР Віталій Мельничук також зазначає, що чисто солідарна схема добре працює, коли кількість працездатного населення перевищує кількість пенсіонерів. “У нас ця ситуація змінилася ще у вісімдесятих роках минулого століття, так що в змінах вона буде тільки першим рівнем. Два інших будуть базуватися на підставі індивідуальних пенсійних рахунків громадян. Це буде особистий рахунок, гроші з якого будуть інвестуватися в економіку країни. Така система працює в усьому світі, і в ній вже нагромаджено колосальні гроші — загальні ресурси зараз становлять понад $36 трильйонів, а, наприклад, тільки у Польщі — $130 млрд”, — говорить він. При цьому експерт підтверджує, що таким чином вдасться досягти зростання пенсійних виплат. Правда, збільшення чекати доведеться 5-7 років, коли на рахунках будуть накопичені достатні кошти. На законодавчому рівні, за словами Розенка, питання це вирішиться в найближчі 2-3 місяці.

БОЛЮЧЕ ПИТАННЯ. Важливою проблемою в контексті пенсійної реформи є підвищення пенсійного віку в Україні до 63 років і для чоловіків, і для жінок. Такий крок є однією з вимог МВФ. При цьому, незважаючи на численні заяви про те, що українська влада домовилися з Фондом не піднімати його, глава Мінсоцполітики Андрій Рева на початку лютого зізнався, що МВФ продовжує наполягати на такому рішенні. При цьому Він також підтвердив, що західні партнери упираються в цьому питанні.

“Вони тиснуть, але цими питаннями займається особисто президент і не йде на цю вимогу”, — розповів парламентарій.

«Заберіть нас в інтернат!» Коли в 2004 році більш ніж удесятеро зросла одноразова допомога матерям при народженні дітей, кандидат медичних наук, відомий на Тернопіллі лікар-гінеколог Володимир Флехнер сказав, що це обернеться для нації великою бідою. Побачите, мовляв, хто буде народжувати…

Відтоді я згадую ці пророчі слова Володимира Михайловича частіше, ніж хотілося б. І тоді, коли п’яний татусь кидає мені в обличчя: «А нащо мені робити руками, поки можу …? На шість тисяч у місяць «наробив». І коли мама віддає трирічну дитину в інтернат, бо їй начебто потрібне «общеніє». І коли багатодітна матір пропиває кілька тисяч на місяць, а дітям ставить відро цукру, відро води і купує тільки хліб. Вони ламають його, мочають у воду, потім — у цукор і так харчуються роками з дня на день. Згадувала Флехнера, коли дивилася в заплакані очі 12-річного хлопчика, який ледь не на колінах просив: «Заберіть нас в інтернат! Бо я сам їсти готую, за хворою бабцею доглядаю, за братиками і сестричками. Мама з татом тільки п’ють, самі б’ються і б’ють нас».

У багатьох великих сім’ях мами навіть їсти не готують, роками живуть у небілених хатах. У декотрих діти виростають, а барикади з використаних підгузків ніхто не розбирає — пси по подвір’ю розтягують. Якось в одну таку сім’ю благодійники привезли кілька мішків картоплі для садіння. Приїжджають улітку — город буяє бур’янами. «А що, мої діти мали з голоду вмерти?» — захищає себе мати, котра завдяки тим же дітям отримує до десяти тисяч гривень на місяць. До однієї з таких матусь приїхала комісія подивитися, на що вона витрачає гроші, натрапила на чек із супермаркету. У ньому значилися м’ясо краба, креветки, червона риба і …пляшка горілки. Отже, в матусі був «рибний день». І навряд чи після випитої пляшки вона зварила дітям борщу.

На диво логічно пояснив свій гастрономічний вибір один багатодітний тато. Він сидів на лавці перед подвір’ям, пив з пляшки горілку, відкусував із цілої палки ковбасу і розмірковував: «Я як сам з’їм палицю ковбаси і вип’ю фляшку, то си нап’ю і наїм. А дітей багато».

Колись сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах, контролювали фахівці з соціальної роботи при кожному районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Та їх скоротили. Залишили по чотири-п’ять спеціалістів соціальних служб на район. Зрозуміло, що вони не в змозі встежити за кожним батьком-пияком, за кожною мамою-наркоманкою, яких фраза «Опам’ятайтеся, бо у вас заберуть дітей!» часто отвережувала. Бо боялися залишитися без… грошей.

Були бідні, та гідні. — Уже десять років поспіль ми організовуємо благодійні акції для багатодітних сімей до Миколая та Великодня, — розповідає начальник сектора в справах сім’ї та молоді Теребовлянської райдержадміністрації Галина Майор. — Щороку охоплюємо нею понад 30 родин, де виховуються більше п’яти дітей. Одного року закупили кошики, поклали туди продукти, застелили великодніми рушничками. Коли одна сім’я добігала до автобуса, рушничок упав у калюжу. Всі це побачили, але ніхто не повернувся. Нас це вразило. Вручали ми кошики у Великодню п’ятницю. Тож одна родина купила пляшку горілки й пішла зі своїм на Замкову гору «розговлятися». Ще одного багатодітного батька міліція знайшла під лавкою у Кровінці. Не доніс він дітям подарунка.

Ще Галина Франківна розповіла про маму, котра прийшла після Великодня до її кабінету, взяла зі свого кошика яйця і масло, а решту продуктів попросила доставити їй додому, бо тяжко нести. Щороку 6—8 акційних пасок зацвітають — за ними ніхто не приходить. Продукти, які швидко псуються, працівники сектора забирають додому й кладуть у морозилку, поки багатодітні мами не зголосяться за ними. Дивно, бо торік подарунок вартував триста гривень. Кому нині перед святами зайвими будуть рис, гречка, олія, консервована кукурудза, яйця, масло?..

Поділилася Галина Майор іще й таким своїм спостереженням: коли вийшов указ Президента про присвоєння звання «Мати-героїня», їй довелося читати багато нагородних материнських листів та характеристик на їхніх дітей. Старші матері, котрі вже внуків-правнуків діждали, не перебували у відпустках із догляду за дітьми. Вони всі ходили на роботу. Всі їхні діти відвідували школу, сини служили у війську, всі вивчилися, працювали, ніхто не був засуджений. Їхні біографії були довжелезними й багатими. Тобто в складні часи, коли матерям не платили грошей за дітей, вони виховували їх належним чином і всіх виводили в люди. Були бідні, та гідні.

Багато грошей потім довелося їм витратити, аби переоформити документи на дітей, бо мама, приміром, Вацків, тато — Вацків, а діти — і Вацьків, і Васьків. Але жінки мужньо вистоювали, утрясаючи всі формальності, аби отримати почесне звання і додаткові гроші.

Останніми ж роками в багатодітних матерів відпустка з догляду за дітьми триває десятиліттями. При тім діти прогулюють школу, мають судимості… Інколи за довідкою у райцентр приїжджає бабуся, бо її донька-«героїня» не просихає від горілки. Багато матерів не можуть оздоровити своїх дітей, бо вони не мають не те що жодного щеплення, а й медичних карток.

Безробітні, питущі, неписьменні… Читаю перелік родин, котрі перебувають під соціальним супроводом. Батьки молоді, ніде не працюють, мають п’ятеро неповнолітніх дітей. Сім’я із семи осіб живе за 1250 гривень допомоги при народженні дитини. Батьки зловживають алкоголем, б’ються на очах у дітей… Інша жінка «виховує» восьмеро неповнолітніх, ніде не зареєстрована. І вона, і чоловік безробітні, живуть за «дитячі» гроші. Всі туляться у двох кімнатах. Мама 1983 року народження… неписьменна. Коли треба розписатися, ставить хрестик.

Іще одна мама чотирьох дітей із чоловіком давно розлучена, але народжує від нього. Обоє не працюють, обоє п’ють, живуть за рахунок державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям і допомоги одиноким матерям (тому й розлучилися, щоби грошей більше було). Живуть у глиняній хатині, права власності на неї не мають.

У таких сім’ях діти не те що не виховані — вони бездоглядні. Водночас у біографії кожної мами написано, що вона не працює, бо займається вихованням дітей. І, що найгірше, в старших дочок таких мамів біографії — як під копірку.

Часто матері не можуть відповісти комісії, на що вони витрачають кілька тисяч гривень на місяць. В однієї — кілька співмешканців на утриманні, всі курять дорогі цигарки. В іншої в одній кімнаті звалено весь одяг, немиті каструлі й багато різного мотлоху. Їсти дітям не купує, бо не має холодильника. Не готує, бо нема посуду. Та й нема коли — зайнята «вихованням».

В однієї такої мами торішньої зими забрали діток-немовлят, бо народилися вони дуже крихітними, а в хаті — температура нижча від нуля. Жінка сипала прокльонами вслід соціальним працівникам. Ті пообіцяли: якщо наведе в хаті лад і покине пити, дітей повернуть. Проте мама досі не виправилася.

Галина Майор вважає, що таким людям не треба давати гроші на руки, а призначати розпорядника. Бо одна мама, отримавши велику суму, купила собі мобільний телефон за три тисячі гривень і… мотоцикл. Спершу члени комісії подумали, що йдеться про скутер, аби зручніше було добиратися до райцентру в справах. А з’ясувалося: іграшку на акумуляторі за понад 800 гривень, аби «діти не росли недорозвиненими». І телефон, пояснила, для того, аби спілкуватися з ними. Про роль книжок і живого спілкування в розвитку дитини мама, вочевидь, не чула…

…Одна матуся нарікала, що чоловіка має нездалого. Нема, мовляв, з ким жити. Нині вона вагітна шостою дитиною. А коли другу, теж вагітну, спитали, чи не важко їй буде з такою кількістю дрібних дітей, та відповіла: «Мушу народити ще, бо треба хату перекрити».

Більше дітей — більше радості. За багато років праці в газеті я зустрічала і таких багатодітних матерів, що кожна вартувала золотого пам’ятника за життя.

— Є і такі, — підтримує мене Галина Франківна. — Наприклад, усі п’ятеро дітей родини Грошко з Могильниці дуже гарно виховані, добре вчаться. Прекрасна священицька сім’я Петрущаків із Золотників. Коли мама Надія Василівна хворіла, діти так просили якнайшвидше присвоїти їй звання матері-героїні, щоби порадувати її. Вона досі радіє. Не стільки званням, як своїми гарними дітьми. А якось запитую в Галини Павлівни Тур із Кровінки, де тепер її старші діти, — і вона відповідає, що навчаються на державній формі в медичному університеті імені Богомольця та авіаційному університеті… Дуже гарна й творча родина з сімома дітьми Ігоря і Люби Бойчуків із Теребовлі. Четверо прекрасних дітей виховали Роман і Оксана Пелехаті з того ж міста. Взірцева родина Околовичів із Ладичина: мама — директор школи, тато займається садівництвом. І таких сімей, особливо з 3-4 дітьми, дуже багато. Але вони в соціальних службах не запам’ятовуються, бо батьки вирішують у робочому порядку всі питання і повертаються додому.

Благополучні багатодітні родини цінують державну підтримку. Їхні діти мають пільги на проїзд у всіх видах державного транспорту, тож студенти економлять суттєво. Також великі родини сплачують половину вартості за комунальні послуги. А матері-героїні отримали одноразову грошову нагороду в розмірі 10-ти прожиткових мінімумів, а ще мають доплату до пенсії щомісяця.

Вони не тільки народили й виростили до восьмирічного віку п’ятеро і більше дітей, а й належно їх виховали, вивчили, піклувалися про їхнє здоров’я та всебічний розвиток. Багатодітним відповідальним батькам завжди було і є непросто. У них вп’ятеро чи вдесятеро більше клопотів, ніж у малодітних, проте й радості набагато більше. Бо діти — це завжди радість, якщо вони для мами з татом не спосіб заробітку.

2. Все в житті є тимчасовим. Завжди, коли йде дощ, ти знаєш, що він закінчиться. Кожен раз, коли вам заподіюють біль, рана заживає. Після темряви завжди з’являється світло – вам нагадує про це щоранку, але тим не менш часто здається, що ніч триватиме завжди. Цього не буде. Ніщо не триває вічно. Таким чином, якщо все добре прямо зараз, насолоджуйтеся цим. Це не буде тривати вічно. Якщо все погано, не хвилюйтеся, тому що це теж не буде тривати вічно. Те, що життя не легке в даний момент, не означає, що ви не можете сміятися. Те, що щось турбує вас, не означає, що ви не можете посміхнутися. Кожен момент дає вам новий початок і нове закінчення. Кожну секунду ви отримуєте другий шанс. Просто використовуйте його. САЙТ vk.com

3. Хвилювання і скарги нічого не змінять. Ті, хто скаржаться найбільше, домагаються менше всіх. Завжди краще спробувати зробити щось більше і потерпіти невдачу, ніж спробувати досягти успіху, нічого не роблячи. Ніщо не закінчено, якщо ви програли; все закінчено, якщо ви насправді тільки скаржитеся. Якщо ви вірите в щось, продовжуйте намагатися. І незалежно від того, що станеться в кінцевому рахунку, пам’ятайте, що істинне щастя починає прибувати тільки тоді, коли ви припиняєте скаржитися на ваші проблеми і починаєте бути вдячними за всі ті проблеми, яких у вас немає.

4. Ваші шрами є символами вашої сили. Ніколи не соромтеся шрамів, залишених вам життям. Шрам означає, що болю більше немає, і рана затяглася. Це означає, що ви перемогли біль, витягли урок, стали сильнішими і просунулися. Шрам є татуюванням тріумфу. Не дозволяйте шрамам тримати вас в заручниках. Не дозволяйте їм змушувати вас жити в страху. Почніть розглядати їх як ознака сили. Джалаледдін Румі одного разу сказав: «Через рани в вас проникає світло». Ніщо не може бути ближче до істини. З страждання з’явилися найсильніші душі; найвпливовіші люди в цьому великому світі позначені шрамами. Подивіться на свої шрами як на гасло: «ТАК! Я ЗРОБИВ ЦЕ! Я вижив, і у мене є шрами, щоб довести це! І тепер у мене є шанс стати ще більш сильним ».

5. Кожна маленька битва – це крок уперед. У житті терпіння не дорівнює очікуванню; воно є здатністю зберігати гарний настрій, завзято працюючи на вашу мрію. Тому, якщо ви збираєтеся пробувати, йдіть до кінця. Інакше у старті немає ніякого сенсу. Це може означати втрату стабільності і комфорту на деякий час, і, можливо, навіть вашого розуму. Можливо, вам доведеться не мати те, що ви звикли, чи не спати стільки, скільки ви звикли, протягом багатьох тижнів поспіль. Це може означати зміну вашої зони комфорту. Це може означати жертвування відносинами і всім, що вам знайоме. Це може означати появу насмішок. Це може означати самотність. Самотність, тим не менш, є подарунком, який робить багато речей можливими. Ви отримаєте простір, в якому потребуєте. Все інше – тест на вашу витримку, на те, наскільки ви дійсно хочете досягти мети. І якщо ви захочете цього, Ви зробите це, незважаючи на невдачі та розбіжності. І кожен крок ви будете почувати себе краще, ніж ви можете уявити. Ви зрозумієте, що боротьба – не перешкода на шляху, це – шлях.

6. Негативна реакція інших людей – це не ваша проблема. Будьте впевнені, коли поганий оточує вас. Посміхайтеся, коли інші спробують перемогти вас. Це – легкий спосіб підтримати власний ентузіазм. Коли інші люди будуть говорити про вас погано, продовжуйте бути собою. Ніколи не дозволяйте чиїмось розмовам змінювати вас. Ви не можете приймати все занадто близько до серця, навіть якщо це здається особистим. Не думайте, що люди роблять щось заради вас. Вони роблять щось заради себе. Перш за все, ніколи не міняйтеся для того, щоб справити враження на когось, хто каже, що ви не досить гарні. Міняйтеся, якщо це робить вас краще і веде вас до більш яскравого майбутнього. Люди будуть говорити незалежно від того, що ви робите чи як добре ви робите це. Хвилюйтеся про себе, а не про думку інших. Якщо ви вірите в щось, не бійтеся боротися за це. Велика сила прибуває з подолання неможливого.

7. Те, що має статися, станеться. Ви отримуєте силу, коли відмовляєтеся від криків і скарг і починаєте посміхатися і цінувати ваше життя. Є благословення, приховані в кожній боротьбі, з якою ви стикаєтеся, але ви повинні бути готові відкрити серце і розум, щоб побачити їх. Ви не можете змусити речі відбуватися. Ви можете тільки намагатися. У певний момент ви повинні відпустити ситуацію і дозволити того, що призначене, трапитися. Любіть ваше життя, довіряйте інтуїції, ризикуйте, втрачайте і знаходите щастя, вивчайте через досвід. Це – довга поїздка. Ви повинні припинити хвилюватися, задаватися питаннями і сумніватися в будь-який момент. Смійтеся, насолоджуйтеся кожним моментом свого життя. Ви можете не знати точно, куди ви мали намір піти, але ви в кінцевому рахунку прибудете туди, де ви повинні бути.

8. Просто продовжуйте рух. Не бійтеся розсердитися. Не бійтеся полюбити знову. Не дозволяйте тріщинах в своєму серці перетворюватися на рубці. Зрозумійте, що сила збільшується щодня. Зрозумійте, що хоробрість прекрасна. Знайдіть у вашому серці те, що змушує інших посміхатися. Пам’ятайте, що ви не потребуєте в багатьох людях у своєму житті, тому не прагнете мати більше «друзів». Будьте сильні, коли буде важко. Пам’ятайте, що всесвіт завжди робить те, що є правильним. Визнавайте, коли ви будете неправі і виймайте уроки з цього. Завжди озирайтеся назад, дивіться, чого ви домоглися, і пишаєтеся собою. Не змінюйте ні для кого, якщо ви не хочете. Робіть більше. Живіть простіше. І ніколи не припиняйте рух.

Днями українці стали ще на крок ближче до безвізових поїздок по Європі: Комітет Європарламенту з питань цивільних прав, юстиції і внутрішніх справ схвалив доповідь щодо включення України до списку країн з безвізовим в’їздом. При цьому деякі євродепутати вже висловилися за розробку механізму призупинення безвізового режиму у разі необхідності. «Сегодня» дізналася ймовірні сценарії розвитку подій і з’ясувала, коли ж, нарешті, українці зможуть вільно подорожувати по Європі.

Зелене світло від Комітету з питань цивільних прав, юстиції і внутрішніх справ був передостаннім проміжним етапом — попереду ще розгляд українського питання 29 вересня Комітетом у закордонних справах і вже потім голосування на пленарному засіданні Європарламенту. Це може статися на одному з майбутніх сесійних тижнів у наступному місяці: 3-6 жовтня (щоправда українського питання на повістці немає) або 24-27 жовтня. А останнє слово за Радою ЄС, яка також буде голосувати. У фіналі документ буде опублікований, і протягом 21 дня він набуде чинності.

Але є одне але: європарламентарі попереджають, що хочуть перестрахуватися — добро дадуть тільки в зв’язці з механізмом одностороннього призупинення безвізового в’їзду в зону шенгену. «Це питання якраз юридично вивчається. Деякі країни-члени ЄС хочуть трохи більшої впевненості через міграційну кризу. Якщо є ризик, що буде новий швидкий приплив десятків тисяч біженців, який ми спостерігали в минулому році. Вони хочуть більш швидкого та гнучкого механізму в чинному законодавстві. Це (розробка механізму припинення безвізового режиму та підготовка рішення про надання безвіза для України. — Авт.) —два паралельні процеси. Теоретично, вони можуть бути прийняті одночасно. Але все буде залежати від законодавчих поправок Єврокомісії та рішення Ради Європи», — пояснив «Сегодня» депутат Європарламенту Андрій Пленкович.

Тим часом політологи вважають, що саме від ступеня готовності, що призупиняє механізм, залежатиме фінальна дата погодження безвізу для України. «Протягом місяця цей документ ми побачимо, в ньому повинні бути прописані випадки призупинення безвізу (крім потоку мігрантів, це може бути політична криза, погіршення криміногенної ситуації, корупційні скандали), індикатори порушень, процес прийняття цього рішення і відповідальних за нього. Якщо документ вже майже готовий — Європарламент проголосує на першій сесії — і якщо все відбуватиметься без затримок вже в листопаді, можливо, на саміті Україна—ЄС (дата його проведення ще не визначена), буде оголошена позитивне рішення. Якщо ж документ не готовий, то будемо сподіватися, що хоча б до 1 січня 2017 встигнемо», — вважає політолог Володимир Фесенко.

Додаткові документи і повторна біометрія

У той же час туроператори і туристи все частіше скаржаться на проблеми з отриманням віз. Консульства країн ЄС останнім часом змінюють правила подачі документів. Як розповіли нам в одному зі столичних турагентств, стало складніше працювати з консульством Литви — вони змінили термін розгляду документів (тепер не 10 днів, а місяць), але за 70 євро можна замовити прискорену візу (звичайна коштує 35 євро). «Крім того, польське консульство стало все частіше вимагати, крім звичайного пакету документів, документи про право власності на нерухомість, авто і землю. А посольство однієї країни неофіційно відмовляється приймати документи у туристів з Луганської та Донецької областей. А деякі консульства, наприклад Австрії, вимагають від заявників повторно здавати відбитки пальців на біометрію, хоча за законом це робиться раз на п’ять років», — розповів нам менеджер одного з турагентств Юрій Б. На гарячій лінії посольства Австрії «Сегодня» сказали, що перездача біометрії не є обов’язковою, але її настійно рекомендують через можливі проблеми з ідентифікацією відбитків.

Медицину в Україні реформують. Відбувається це зовсім не миттєво. Але певні зрушення помітити можна. Сайт “24” поцікавився, наскільки полегшився процес оформлення декретної відпустки.

Третій у рейтингу банків Італії BMPS цього тижня отримав кілька відчутних ударів на фондовому ринку після того, як Європейський центральний банк наказав скоротити проблемні борги. Акції банку впали на 14% понеділок і майже на 20% у вівторок.

Однак в середу акції відіграли 14% на тлі заборони регулятора фондового ринку на спекуляції і очікувань, що рішення про скорочення боргів може бути відтерміновано.

BMPS має проблемних кредитів на суму 46,9 млрд євро і лише посилює побоювання щодо слабості італійських банків, які знаходяться під тиском 360 млрд євро у вигляді безнадійних боргів.

Ситуація ускладнилася після референдуму у Британії щодо членства в ЄС, який знизив очікування зростання, і, отже, здатність італійських банків впоратися зі своїм борговим тягарем.

Італія веде переговори з ЄЦБ та Єврокомісією, щоб знайти вихід і не вдаватися до інструментів, які зрештою змусили Іспанію звернутися за фінансовою допомогою ЄС для своїх банків в 2012 році.

Згідно з планом, який обговорюють Рим і Брюссель, “Комісія дасть “зелене світло” Італії, щоб скористатися пільгами … які будуть застосовані в разі системного ризику і виходу Великобританії з ЄС.”

За даними видання, існуючий фонд Atlante плюс інші організації створять механізм, який полегшить борговий тягар BMPS і надасть 5-6 млрд євро капіталу.

Аналітики передбачають, що проблеми італійського банку можуть поширитися на єврозону.

“Є потенціал виходу за межі Італії з урахуванням взаємодії всієї системи. Якщо лідери ЄС не зможуть вирішити проблеми в італійському банківському секторі, це може призвести обвалення всього сектору”, – сказав Майкл Хьюсон, головний аналітик компанії CMC Markets.

“Без якнайшвидшого вирішення цих проблем існує ризик ще однієї банківської кризи єврозони”, – погоджується економіст VTB Capital Ніл Маккіннон.

джерело http://www.eurointegration.com.ua/

“Тільки в 2016 році до Києва неодноразово приїжджали злодії Полікарп Джанелидзе, Серго Глонти – Гуга, Гоча Джинчарадзе на прізвисько Курша, Лаша Джачвіліані – Сухумський, 24-річний Георгій Кіладзе на прізвисько Гега Озургетського, 23-річний злодій Реваз Убілава на прізвисько Резіко Джварскій, Георгій Лобжанідзе – Куцу, Рафік Амоян – Їзди Рафо, Іраклій Лежава – Лазаря”, – повідомляє джерело Стране.

Видання повідомляє, що злодії збираються в Києві на сходки, де вони спілкуються з приводу загальних планів. Відомо, що правоохоронні органи не можуть не діяти в цій ситуації. Найпоширенішим механізмом позбавити столицю від злодія в законі, є депортація. Силовики зазначають, що і своїх злодіїв вистачає. За відомостями видання до Києва також часто заїжджають кримінальні авторитети із Західної України, Стамбула та Одеси, Миколаєва та інших регіонів, навіть з “ДНР” та “ЛНР”.

Нагадаємо, що в глава патрульної поліції Києва Андрій Крищекно заявив, що кількість крадіжок в Києві зменшилася.