В селі Красятичі на Київщині Поліська селищна рада несподівано виступила проти встановлення портрета загиблому воїну. Він певний час жив у цій місцині і створив родину.

Іван Тринька загинув у серпні 2022 року на Донеччині і не мав реєстрації в громаді. Нібито через це селищна рада й відмовила у встановленні меморіалу. Дошку власним коштом оплатила народна депутатка, яка представляє цей округ.

Про це йдеться у сюжеті кореспондента ТСН Дмитра Фурдака.

Село Красятичі – адміністративний центр Поліської громади на Київщині. Навпроти сільради – Алея загиблих Героїв російсько-української війни. Меморіальна дошка Івана Триньки нічим не відрізняється від інших. Але саме вона несподівано спричинила скандал.

9-річний Сашко говорить про свого батька як про найкращу людину у світі. Іван загинув на війні ще в серпні 2022 року. Пам’ятна дошка з’явилася лише зараз. Не завдяки, а всупереч.

Вдові Івана – пані Надії – селищна рада відмовила у встановленні портрета.

“Я кажу, яка причина? То, що він тут не був прописаний. Він же ж тут проживав шість років. І дитина його тут проживає, і дитина питає, чого тата мого тут немає, він що, не герой?” – каже жінка.

Іван дійсно народився і виріс на Тернопільщині. На Поліссі прожив шість років у шлюбі, де з’явився син Сашко – учень школи, яка розташована просто біля Алеї Героїв.

Похований Іван на Тернопільщині, родина не має змоги часто їздити на його могилу за сотні кілометрів. Встановити потрет воїна зголосилася народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк, яка представляє цей округ.

“Я заплатила з тих коштів, які мені платить держава, своєї зарплати, близько 11 тисяч гривень за виготовлення і портрета, і металоконструкції”, – каже депутатка.

Місцевій владі це не сподобалося.

“Далі приїхала поліція і вийшов адвокат, особа, яка назвалася адвокатом селищної ради. Почав випитувати, чого ви встановили, сказав, що це самоуправство і так далі”, – згадує нардепка.

Поговорити з головою селищної ради Оленою Гаращенко не вдалося і ТСН попри те, що журналісти завітали до сільради в робочий день і робочий час.

Але Олена Миколаївна на робочому місці так і не з’явилася, на телефонні дзвінки не відповідала. В смс-повідомленні порадила звернутися з офіційним запитом до сільради.

Капелан командування Сухопутних військ ЗСУ панотець Олександр тим часом освятив усю Алею Героїв у селі Красятичі. Рідні загиблих сподіваються – тепер їхню пам’ять ніхто не наважиться зганьбити.

Для багатьох українців реєстрація місця проживання може здаватися формальністю, проте на практиці це питання тісно пов’язане з доступом до цілої низки соціальних та правових послуг.

Прописка потрібна для отримання медичної допомоги, оформлення документів, участі у виборах та інших важливих процесів. У сучасних реаліях, коли багато громадян змушені змінювати місце проживання, питання реєстрації стає особливо актуальним.

Докладніше про те, що українців попередили про проблеми з пропискою, повідомляє сайт Новини.LIVE.

Згідно з українським законодавством, зокрема Законом України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг з декларування та реєстрації місця проживання в Україні”, кожен громадянин України, а також іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території країни, зобов’язані зареєструвати або задекларувати своє місце проживання протягом 30 календарних днів з моменту прибуття на нову адресу.

Для людей, які перебувають в Україні на підставі довідки про звернення за захистом, передбачено можливість тимчасової реєстрації місця перебування.

Таким чином, проживання без офіційної прописки допустиме лише протягом першого місяця з моменту переїзду. Після закінчення цього терміну виникає юридичний обов’язок зареєструвати місце проживання.

Які наслідки загрожують через відсутність прописки?
Українське законодавство передбачає мінімальні санкції за проживання без реєстрації. Відповідно до статті 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проживання без прописки карається попередженням.

Якщо порушення повторюється протягом року, громадянин може отримати штраф від 17 до 51 гривні.

Розглядом таких справ займаються виконавчі комітети місцевих органів влади, а не суди, що робить процедуру відносно простою.

Важливо, що відсутність прописки може створити складності у повсякденному житті. Наприклад, без реєстрації громадянину може бути відмовлено у оформленні державних послуг, таких як медичне обслуговування, отримання субсидій чи соціальна допомога.

Українці можуть нарватися на штрафи через прописку
Українців можуть оштрафувати через прописку, а точніше через її відсутність. Про це пише 24 канали.

В Україні передбачено штрафи за відсутність прописки, оскільки законом передбачено обов’язкову реєстрацію місця проживання як для громадян Українці, так і іноземців.

Проживати без прописки в Україні легально можна лише 30 днів. За подальші порушення передбачено штрафи. Штрафи регулюються статтею 197 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Для самих українців, для іноземців та осіб без громадянства, які легально перебувають в Україні, є обов’язковим задекларувати або зареєструвати своє нове місце проживання протягом 30 календарних днів після переїзду. Іноземці та особи без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом, також мають право зареєструвати своє місцезнаходження в Україні.

Якщо ви порушили цю вимогу, але на невеликий термін, вперше готуйтеся просто до попередження. Однак, якщо порушення триває протягом року, ви зобов’язані заплатити штраф на суму від 1 до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Нині це від 17 до 51 грн.

Зазначимо також, що штрафувати можуть виконавчі комітети сільських, селищних чи міських рад, а чи не суди.

Народні депутати підтримали законопроєкт в цілому під час засідання, передає Еспресо.TV.
Згідно з текстом пояснювальної записки до документу, він врегульовує відносини у сфері публічних і електронних публічних послуг з реєстрації та декларування місця проживання фізичних осіб в Україні, порядок їх надання та обмін даними в електронних реєстрах, базах даних, порядок їх обробки у обсязі, необхідному для надання таких послуг.Закон впроваджує декларування місця проживання – повідомлення особою органу реєстрації адреси місця проживання в електронній формі у «Дії».

Як повідомив міністр цифрової трансформацї Михайло Федоров у Tелеграмі, відтепер користувачі «Дії» можуть вказати в ній адресу фізичного проживання і отримати підтвердження від власника житла.
«Ніяких довгих прогулянок до ЦНАП – тільки підтвердження в онлайні. Ми повністю змінюємо філософію прописки. Замість трьох закладів, 30 днів очікування і папірців – одна заява, яку оброблять у першу добу», – написав Федоров.Він зауважив, що оформлення пенсії, документів або отримання медичної допомоги «буде доступне там, де жива особа, а не там, де живе прописка».Водночас, зауважив міністр, місце реєстрації не даватиме людині право власності на житло, а лише повідомлятиме державу, де вона знаходиться.

Мільйони українців живуть не там, де зареєстровані, а тому не можуть отримати паспорт або оформити субсидію. Причини різні – від вигідної роботи в іншому місті до зручного розташування нового житла. При цьому зареєструвати місце проживання – не найпростіше завдання.

Навіщо державі застаріла система контролю за громадянами, і чи будуть штрафувати за те, що живеш, де хочеться.

Школярка Влада проходить п’ять кіл бюрократичного пекла, щоб отримати ID-паспорт. Черги в міграційну службу – перше із них. Дівчина не може отримати паспорт, бо немає прописки. Нема прописки і у її мами, а тато прописаний в Криму. Прописатися за місцем проживання сім’я не може – це дачний кооператив. У родичів неможливо прописатися без паспорта, якого у Влади ще немає. Єдиний вихід – оббивати пороги служб і збирати довідки, щоб підтвердити відсутність паспорта і реєстрації.

Поняття “прописки” з’явилося в 20-х роках минулого століття. Зі зруйнованих громадянською вiйною сіл люди масово тікали в міста, де можна було заробити. Переконували їх залишитися озброєні чекісти. Але на виїзд зі свого населеного пункту потрібні були спеціальні дозволи, навіть на міський ринок могли з’їздити тільки найлояльніші до влади. Потім примус замінили “пропискою”.

У 2000-х систему жopсткої прив’язки людини до місця визнали неконституційною. “Прописку” перейменували в “реєстрацію місця проживання”. Замість паспортних столів, відкрилися Центри надання адмінпослуг європейського зразка.

У Бельгії, де під контролем держави навіть ширина садових доріжок, квест для новоселів чимось нагадує український. Право жити в обраному місці теж доведеться доводити. У призначений час бельгійцю потрібно прийти в мерію з документами про право власності або із договором оренди житла. Орендодавців при цьому можна не турбувати. Також в Бельгії, на відміну від України, приховувати здачу нерухомості в оренду не прийнято – загрожує значним штрафом. Після реєстрації тут отримують бонус – безкоштовне паркування в своєму районі. Економія суттєва, адже інакше доведеться платити за день по 50 євро – більше 1,5 тис. гривень.

В Україні ж зареєструватися в орендованій квартирі майже неможливо. Власники бояться податкових перевірок і нечистих на руку мешканців. Такими нелегалами мимоволі стали Наталя з сином. Роками живуть в Києві, але за пільгами, на які мають право матері-одиночки, їздять на місце реєстрації – в Вінницьку область.

За оцінками аналітиків, заручниками системи прописки стали 10 мільйонів українців. Вони за місцем проживання не можуть ні проголосувати, ні отримати допомогу по народженню дитини, ні вклеїти фото в паспорт, ні відкрити бізнес. Відправити дитину в школу – теж проблема, адже в першу чергу беруть тих, у кого є прописка. Втім, батькам школярів зробили послаблення. Можна пройтися по під’їзді і знайти трьох сусідів, які готові підтвердити, що ви й справді тут проживаєте.

В Україні вже запропонували змінити закон так, щоб громадяни просто інформували державу про своє місцезнаходження. Така система вже працює, наприклад, в Естонії. Там реєстрація відбувається онлайн – достатньо заповнити анкету з фактичною адресою проживання. Точно так же власник житла може виписати тих, хто прописаний. Перевірок теж немає. Такий принцип діє в багатьох інших європейських країнах і в Австралії.

Український законопроект розробила експертна група при Міністерстві економрозвитку. Принцип схожий – щоб зареєструватися потрібно відправити електронну анкету. Здавалося б – дуже зручно. Але якщо господар захоче виписати мешканця, тоді вже йому самому доведеться пройти кола бюрократичного пeкла і довести, що в його квартирі не живуть ті, хто прописані.

Для тих, кого інспектори за місцем реєстрації не знайдуть, – штраф 1700 гривень.

Законопроект викликав багато шуму, і міністерство спішно відхрестилося від ініціативи.

Тому поки єдиний вихід для охочих прописатися – обдурити державу. Для цього працює ціла індустрія. Інтернет рясніє пропозиціями від посередників. Наприклад, киянином стати пропонують за дві тисячі гривень на півроку. Стільки ж просять і за реєстрацію дитини.

В одній квартирі можна зареєструвати хоч сотню людей – ніхто не перевірить. І, отже, правильно розподілити ресурси – нові садки, школи і поліклініки – в такому випадку не вийде. Податки, якщо громадянин їх платить, теж підуть туди, де насправді його немає. І зв’язатися з громадянином держава не може. Його не знайде ні судовий пристав, ні військовий комісар, ні податковий інспектор.

Журналістці Ірині Ромалійскій підступи бюрократичної системи обійшлися в 35 тисяч гривень. Все почалося з мінімального штрафу за прострочення податкового звіту.

“Я запізнилася на два дні, за це мені нарахували штраф 170 гривень і відправили листа на адресу прописки. Так як ми його не забрали, вони розцінили, що ми відмовляємося платити. І нарахували ще 1000 гривень, і ось у них висів цей штраф”, – розповідає вона.

Хоча Ірина справно платила податки, штраф продовжував зростати. Через півроку її спрощену систему оподаткування анулювали. Повідомлення про це знову прийшло за місцем реєстрації.

За задумом, реєстрація повинна служити громадянам, а не навпаки. Наприклад, в разі лиха чи війни кількість коштів для порятунку розраховують за кількістю зареєстрованих. Але Віктор з Балтімора каже, що в першу чергу в правильному обліку зацікавлена ​​держава. Тому США спростило процедуру настільки, що навіть паспорт не потрібен.

А поки в Україні прописані не там, де живуть, а живуть не там, де прописані, порятунок потопаючих в разі будь-якого лиха залишається справою рук самих потопаючих.

Нагадаємо, в Україні хочуть спростити правила реєстрації місця проживання. Офіс реформ адмінпослуг підготував законопроект, який має прийняти Рада. Держава буде вірити громадянам, але збільшить штрафи за неправдиву інформацію про прописку.

Зараз для отримання прописки потрібно подати заяву, довідку про склад сім’ї, паспорт або свідоцтво про народження, військовий квиток чоловікам, і заплатити адміністративний збір в 32 гривні. Потрібно ще й довести своє право на реєстрацію документами на житло або договором оренди.

За чинним законом, українці повинні змінювати реєстрацію, якщо живуть за новою адресою більше шести місяців. Українцю, який живе не по прописці і не зареєструвався вчасно, на перший раз загрожує попередження. Якщо ж протягом року “попадеться” повторно, доведеться заплатити штраф.

Ця ситуація зміниться у зворотний бік. Реєстрацію хочуть зробити в усній та електронній формі. Можна буде прийти до органу реєстрації з паспортом і назвати свої дані: адресу проживання, номер телефон, електронну пошту. А можна зареєструватися через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Для реєстрації потрібен електронний цифровий підпис.

Орган реєстрації зможе перевіряти місце реєстрації. Перевіряти будуть не законність проживання людини, а сам його факт.

Штрафи посилять. За проживання не за місцем прописки покарання не буде. Але якщо людина вкаже неправдиву інформацію, їй доведеться заплатити 1700 гривень. За повторне порушення передбачено покарання у 3400 гривень.

Якщо не зареєструватися більш ніж через 90 днів після виписки, штраф складе 340-680 гривень. За повторне порушення – 850-1700 гривень.

Коли людина зареєструється в орендованому житлі, власникові прийде повідомлення. Орендодавець може звернутися до органу реєстрації онлайн, поштою або особисто, і призупинити прописку. Після перевірки орендаря знімуть з реєстрації.

Громадянам будуть вірити на слово про місце проживання і скасують штамп в паспорті. Але збільшать штраф за неправдиву інформацію.

“Прописку” в Україні скасували ще 2003 році. Тоді намагалися відійти від радянської спадщини контролю за громадянами. Її замінили реєстрацією місця проживання. Але за фактом модель залишилася старою – потрібно йти в паспортний стіл з доказами свого місця перебування: довідкою про склад сім’ї, документами на житло, паспортом і так далі.

Тільки в 2016 році функцію реєстрації місця проживання забрали у міграційної служби і передали місцевим органам влади і Центрам надання адміністративних послуг (ЦНАП, або ЦНАП на українському). А в минулому році скасували будинкові книги.

Тепер реєстрацію місця проживання хочуть зробити простіше: онлайн і без документів. Але посилити штрафи і перевірки.

Як в Україні хочуть поміняти правила реєстрації, дізнавався сайт “Сегодня“.

Що змінюють

Кожен третій українець живе не за місцем реєстрації. Орендодавці не хочуть реєструвати у себе чужих людей, це складно. Зараз для отримання прописки потрібно подати заяву, довідку про склад сім’ї, паспорт або свідоцтво про народження, військовий квиток чоловікам, і заплатити адміністративний збір у 32 грн. Потрібно ще й довести своє право на реєстрацію документами на житло або договором оренди.

Відповідно до діючого закону, українці повинні змінювати реєстрацію, якщо живуть за новою адресою більше шести місяців. Військовозобов’язані, учасники судових процесів повинні повідомляти про переїзд через місяць відсутності по “старою адресою”.

Українцю, який живе не за пропискою і не зареєструвався вчасно, на перший раз загрoжує попередження. Якщо ж протягом року “попадеться” повторно, доведеться заплатити штраф до 51 гривні.

Перевіряти реєстрацію можуть оргaни місцевої влади і співробітники центру надання адміністративних послуг. Але через маленькі штрафи чиновники не ходять по квартирах і офісах з метою знайти українця без прописки.

Все це зміниться в зворотну сторону. Офіс реформ адміністративних послуг оприлюднив законопроект, який змінить правила реєстрації місця проживання з 2020 року.

Реєстрацію хочуть зробити усною і електронною. Можна буде прийти в оргaн реєстрації з паспортом і назвати свої дані: адресу проживання, номер телефону, електронну пошту. А можна зареєструватися через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Для реєстрації потрібний електронний цифровий підпис.

Обов’язковий штамп в паспорт скасують. Його можуть поставити за бажанням людини. Місце реєстрації же буде записуватися в електронній базі і на ID-паспорт.

Діти до 10 років можуть бути зареєстровані тільки за місцем проживання одного з батьків. Якщо батьки знімаються з реєстрації – дитина теж знімається автоматично.

Нові перевірки і штрафи

Оргaн реєстрації зможе перевіряти місце реєстрації. Перевіряти будуть не законність проживання людини, а сам його факт. В Офісі реформи адмінпослуг кажуть, що перевірки будуть вибірковими. Власників житла перевіряти не будуть.

Перед перевіркою місця реєстрації чиновник надішле попередження про перевірку і опитувальник для уточнення даних, які людина вказала у декларації. Людина сама вибирає дати і час, коли до неї може прийти перевірка. Заходити в будинок або квартиру не будуть. Досить просто відкрити двері і показати свої документи.

Але якщо не відповісти на опитувальник після двох звернень, реєстрацію можуть призупинити або зняти. Крім того, за запитом школи можуть перевірити місце реєстрації учнів.

Штрафи посилять. За проживання не за місцем прописки покaрaння не буде. Але якщо людина вкаже неправдиву інформацію, їй доведеться заплатити 1700 гривень. За повторне порушення передбачено покaрання у 3400 грн.

Якщо не зареєструватися більш ніж через 90 днів після виписки, штраф складе 340-680 грн. За повторне порушення – 850-1700 грн.

Чи варто побоюватися орендодавцям

Коли людина зареєструється в орендованому житлі, власнику прийде повідомлення. Орендодавець може звернутися до оргaну реєстрації онлайн, поштою або особисто, і призупинити прописку. Після перевірки орендаря знімуть з реєстрації.

Приписка орендаря не вплине на розмір субсидії, переконують в Офісі адмінреформи. До того ж, з 1 травня українці, які оформили субсидію на житло і здають його в оренду, можуть втратити держдопомогу. Для цього оргaни соцзахисту посилять перевірки.

Реєстрація за місцем проживання не означає, що людина претендує на житло. І не означає, що вона живе в будинку законно чи має право вселитися. Воно дає право громадянину голосувати на виборах, віддати дитину в школу поруч з будинком і користуватися іншими державними послугами.

Прописка в квартирі або будинку дитини теж не означає, що її неможливо буде виписати. Діти знімаються з реєстрації автоматично з батьками, незалежно від їх бажання.

Про це йдеться у висновку експертів Центру інформації про права людини, які зробили детальний аналіз законопроекту.

Згідно з аналізом, попри заяви Офісу реформи про те, що згаданий законопроект спрощує механізм реєстрації місця проживання і робить реєстрацію декларативною, він передбачає заплутану процедуру реєстрації місця проживання, репресивний механізм контролю за громадянами та необґрунтовані штрафи для тих, хто тимчасово не матиме реєстрації.

Зокрема, у випадку ухвалення закону будь-яка посадова особа органу державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, незалежно від форми власності, директор школи, до якої хоче вступити дитина, може ініціювати проведення перевірки факту проживання осіб у місці, де вони зареєструвались.

Громадяни, у свою чергу, будуть зобов’язані допускати у своє житло посадових осіб для пошуку “доказів факту їхнього проживання за місцем реєстрації” і дозволяти проводити для цього відеозйомку.

Для отримання згаданих доказів у житлі можуть перевіряти особисті речі, предмети гігієни, спальне місце, постільну білизну, предмети домашнього вжитку, дитячі іграшки та підручники, речі для здійснення професійних занять, проведення дозвілля та відпочинку.

Також для отримання доказів проживання громадян за місцем реєстрації можна буде опитувати сусідів, власників житла та виконавців послуг з управління будинком.

При цьому проект не визначає жодних вимог до заяв осіб, які ініціюватимуть початок перевірки факту проживання особи. Також не встановлено можливості для громадян оскаржити ініціювання такої перевірки.

У будь-якій демократичній державі доступ до житла прийнятний лише за рішенням суду. В Україні так само. За тим принципом перевірок, який закладено у документі зараз, діє презумпція винуватості. Коли людина зобов’язана навести докази свого проживання та змушена запрошувати чиновників оглядати її домівку та робити там відеозапис. Сама собою така процедура вже є приниженням людської гідності,
– наголосила координаторка проектів Центру інформації про права людини Людмила Янкіна.

Вона додає, що закладений у законопроекті принцип перевірок є надмірним втручанням держави у приватне і сімейне життя. Таке втручання є непропорційним та порушуватиме статтю 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Крім того, такі перевірки несуть серйозні корупційні ризики та роблять людину беззахисною супроти держави.

Також, згідно з висновками експертів, проект запроваджує непропорційну та надмірну систему штрафів.

Так, за проживання без реєстрації громадяни муситимуть платити від 340 до 850 грн або навіть до 1700 грн у разі повторного накладення штрафу протягом року.

Водночас на сьогодні за законом “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”, якщо людина у 30-денний термін після зняття реєстрації не зареєструвалась в іншому місці, то вона отримує попередження. А в разі якщо людина вдруге за рік не мала реєстрації місця проживання довше ніж 30 днів, хоча їй вже виносили попередження в цьому році, то вона має сплатити штраф на суму від 17 до 51 грн.

При цьому, як зауважують експерти, людина, яка мешкає без реєстрації, вже є обмеженою в можливості користування публічними послугами, брати участь у виборах та інших можливостях, які дає реєстрація за чинними законодавчими актами.

Крім того, законопроект містить норми, які суперечать одна одній, норми у яких закладені ризики порушення прав дитини, зокрема майнові.

Також законопроект запроваджує спеціальну процедуру для реєстрації окремих груп осіб, що є дискримінацією.

Людмила Янкіна підсумовує, що законопроект не є реформою по суті, оскільки не відповідає демократичним цінностям і цілям. Також законопроект не відповідає принципам декларативності.

Вона звертає увагу на те, що Мінекономрозвитку, під егідою якого був розроблений законопроект, з одного боку, відмежувалось від цієї ініціативи, назвавши її напрацюванням окремої експертної групи, яку очолює Офіс реформи адміністративних послуг, та такою, що не є урядовою. А з іншого боку – стає адвокатом цього законопроекту, висловлюючи хибні твердження щодо того, що проект закону ніби спростить взаємодію громадян з органами державної влади.

На цьому етапі важливою і необхідною є чітка публічна позиція міністерства не щодо ініціативи, а щодо конкретного тексту, оприлюдненого Офісом реформ адміністративних послуг, – наголосила Янкіна.

Адже, на її думку, ані органи реєстрації, ані Державна міграційна служба, ані Міністерство внутрішніх справ України не підуть на здійснення тих антиконституційних перевірок, які закладені в законопроекті.

У разі успішного голосування в Раді, норми вступлять чинності 1 січня 2020 року. Документом вносяться такі основні зміни в систему реєстрації місця проживання в Україні:

При виписці дається місяць для постановки на нове місце реєстрації (раніше на це відводилося 10 днів).
Подавати документи в ЦНАП можна одночасно на виписку і нову реєстрацію. Все оформити обіцяють протягом місяця.
Оформити обіцяють протягом місяця. При цьому, датою початку реєстрації буде день подання заявником документів.
Нові id-паспорта міняти не потрібно – всі дані внесуть на електронний чіп. Паспорти-книжечки, по-старому, будуть проштамповувати.
При внесенні неправдивих даних про себе або дітей, органи реєстрації можуть на свій розсуд призупинити або анулювати реєстраційні дії.

При необхідності інспектора зможуть вибірково навідуватися додому до заявників, щоб перевірити подану ними інформацію.
Школи зможуть ініціювати перевірку місця реєстрації дитини.
Дітей пропишуть тільки за місцем реєстрації одного з батьків (за письмовою згодою другого).
На реєстрацію новонароджених дають 3 місяці (якщо не встигнеш – автоматично зареєструють з матір’ю). Документи можна подати в РАЦС разом з держреєстрацією народження або під час оформлення державної допомоги.
За недостовірні дані оштрафують.
Прописка і виписка буде відбуватися виходячи з тих документів, які подав заявник. Ці дані зможуть вибірково перевіряти, і, якщо виявлять невідповідність, – реєстрацію зупинять, а заявника оштрафують.

Юристи зазначають, що декларативний принцип реєстрації має дуже тонку грань між швидкими і легкими умовами такої реєстрації, і тотальним контролем держави за своїми громадянами і різними зловживаннями.

“Порядок впровадження таких механізмів може викликати особливе втручання органів реєстрації в особисте життя громадян», – підмітила адвокат.

Спрощена реєстрація може привести до маси зловживань. Тому, щоб відбити охоту маніпулювати даними, вводяться великі штрафи.

За подання недостовірних відомостей про реєстрацію місця проживання доведеться заплатити від 1 700 до 3 400 тис. грн. (Раніше такі дії не каралися і в житло можна було прописати скільки завгодно людина). Значно збільшилися штрафні санкції і за проживання без реєстрації або повідомлення органу реєстрації: з 17-51 грн. до 340-850 грн.

У день прийняття рішення про перевірку, реєстраційні дії припиняються або анулюються. Чи не пізніше наступного дня перевіряючі повинні відіслати підозрюваному повідомлення про візит, опитувальник для актуалізації даних та копію заяви, якщо таке надійшло.

Насамперед ревізори попросять протягом 5 днів письмово надіслати пояснення і всі можливі докази свого законного проживання в житло, або особисто запросити перевіряючих, вказавши дві можливі дати та час для інспекції.

Про рішення оглянути квартиру сповістять протягом 15 днів. А за результатами перевірки, під час якої може вестися відеозапис, складуть акт. Цього паперу вистачить, щоб виписати людину.

«Вводиться окрему підставу для зняття з реєстрації особи, практично не проживає за місцем реєстрації. Якщо раніше потрібно було його шукати, просити «знятися» добровільно, або через суд, що могло зайняти від 2-х місяців до півроку, то з набуттям чинності цього закону досить буде акту перевірки», – розповів юрист.

У разі чого, дії перевіряючих можна буде оскаржити.

Втім, попри складну процедуру, є ще одна неприємна новина – далеко не всі можуть скористатися цією послугою. За даними аналітичного центру Cedos, цей показник становить приблизно 15-30% населення України.

Зачароване коло. Спроби реформувати прописку в Україні тривають вже понад 20 років. Традиційно вона вважається рудиментом радянської епохи. Прописка з’явилася у 1923 році й пройшла три етапи трансформації для контролю за міграцією по всій країні.

У 1990 році Комітет конституційного нагляду СРСР визнав дозвільний порядок прописки неконституційним, а через 11 років вже Конституційний Суд України дійшов того ж самого висновку.

Здавалося б, що заважає поставити хрест на цьому пережитку минулого? Нічого! – подумали народні обранці й (повторивши досвід Тимчасового уряду 1917 року) і вже у 2003 році прийняли закон, який був покликаний запровадити вільний вибір місця проживання.

“Прописку” перейменували на “реєстрацію місця проживання”, та встановили, що для такої реєстрації достатньо просто подати заяву без будь-яких підтверджуючих документів. Проте, на практиці все виявилося складнішим, аніж цього очікували парламентарі.

Прописка виявилась життєво необхідною буквально усім: Центрвиборчкому – для визначення списків виборців, постачальникам комунальних послуг – для нарахування плати за опалення, військоматам – для здійснення військового обліку. Ба більше – новину про радикальну лібералізацію прописки ніхто не доніс бабусям-паспортисткам.

Окрім того, чи хотіли б ви, щоб у вашій квартирі прописалося сотня людей, про яких ви уявлення не маєте, і щодо яких до вас регулярно навідувалися б дільничний інспектор міліції, представник військкомату чи поштар з повісткою до суду?

Із огляду на ці причини, не дивно, що закон залишився на папері, а прописка – живіша за будь-які інші інститути, що дісталися нам у спадок від радянської епохи.

У свою чергу депутати, зрозумівши, що протягом 9 років їх реформу так ніхто і не помітив, повернули до закону положення 1974 року про обов’язковість доведення права на проживання. Третя спроба парламенту кардинально змінити ситуацію відбулася у 2016 році – повноваження із реєстрації, які було відібрано ще у 1932 році, повернули місцевій владі. Зрозуміло, що жодних інструментів для здійснення цих повноважень на місцях вже не було, тому починати довелося майже з нуля.

Що відбувається зараз? Окрім ускладнень, пов’язаний із доведенням права на проживання, існує ще одна велика проблема – відсутність єдиної системи реєстрації. Реєстрацію зараз здійснюють більше 10 тисяч оpганів і у багатьох випадках інформація про місце проживання залишається лише у них.

Саме через це людям часто доводиться брати різні довідки про склад сім’ї та кількість зареєстрованих, а оpгани реєстрації завалені додатковою звітністю.

Втім, Україна не єдина стикається із проблемою реєстрації місця проживання. Саме зараз подібні реформи проходять у низці країн Європи. Із 1 січня Німеччина перейшла на декларативний принцип реєстрації та запровадила автоматичну онлайн реєстрацію.

Швейцарія працює над створенням єдиного реєстру по всій країні, а Польща із 1 січня взагалі скасувала реєстрацію місця проживання для своїх громадян. Основною метою реєстрації місця проживання є отримання інформації про те, де знайти ту чи іншу людину.

Держави, які відмовились від обов’язкової реєстрації, мають інші механізми для швидкого пошуку своїх громадян. Ті ж країни, які поки що зобов’язують усіх мешканців реєструватися, зрозуміли, що для отримання актуальної інформації, потрібно забезпечити людині швидкі та легкі умови доступу до послуги. Саме тому надання послуги в “один клік” – є однією з найкращих практик.

Наразі Україна не має альтернативного інструменту пошуку своїх громадян. Разом із тим, інформація про зареєстроване місце проживання у багатьох випадках не є правдивою.

Єдиним способом виправити ситуацію могло б стати запровадження простої системи реєстрації, що працюватиме за декларативним (повідомним) принципом, що спонукатиме людей підтримувати інформацію про своє місце проживання в актуальному стані.

Як могла б працювати нова система в Україні? За декларативним принципом реєстрація здійснюється на підставі лише одного документа – заяви, що подається онлайн або особисто. Варто зазначити, що сама по собі реєстрація не надає людині жодних підстав на набуття прав на майно за місцем реєстрації.

Більше того, з метою захисту інтересів власника органи реєстрації вибірково перевірятимуть підстави реєстрації за встановленими критеріями, блокуватимуть та анулюватимуть реєстрацію.

До того ж, власник обов’язково отримуватиме повідомлення про реєстрацію іншої особи в його житлі та матиме можливість безкоштовно оскаржити реєстрацію в органі реєстрації.

За зловживання декларативним принципом накладатимуться значні штрафні санкції. Декларативний принцип реєстрації має багато переваг: насамперед, це простота звернення і швидкість отримання послуги, адже онлайн реєстрація не потребує особистого подання документів – вона займе не більше 5 хвилин і буде доступною цілодобово.

У випадку особистого звернення, то із урахування проїзду, в середньому впоратися можна буде хвилин за 40. І, безумовно, такий час обслуговування має бути єдиним стандартом по всій країні.

Реєстрація на підставі декларації вже працює у деяких штатах США, Нідерландах, Латвії, Німеччині, Естонії, Фінляндії, Литві та у низці інших країн. Механізм декларативного принципу легко вписується і в українські реалії.

Спочатку людина має отримати право на проживання, а вже після цього здійснити реєстрацію. Порядок отримання права врегульований в українському законодавстві й не потребує змін для запровадження декларативного принципу.

Декларуючи місце проживання, людина, як і зараз, зазначатиме підставу для проживання. Ще однією перевагою для всіх може стати запровадження реєстрації на базі демографічного реєстру.

Єдина система реєстрації надасть можливість обміну даними між різними державними органами та звільнить громадян від необхідності отримання і подання нескінченної кількості довідок про реєстрацію місця проживання, склад сім’ї та кількість зареєстрованих.

Затяжна реформа реєстрації місця проживання в Україні найближчим часом може завершитись.

Експерти Офісу реформи адмінпослуг розробили і представили законопроект, робота над яким тривала протягом 2017 року та включала консультації із 6 центральними органами, опитування органів реєстрації та вивчення найкращого міжнародного досвіду 15 країн.

Необхідні зміни наразі проходять погодження та доопрацювання Робочою групою при Міністерстві внутрішніх справ.

Варто пам’ятати, що Україна – не перша країна, яка проходить шлях переходу на декларативний принцип – доріжку вже протоптано. Залишається тільки пройти її швидко, не збавляючи обертів.