Українці зможуть безкоштовно зробити протезування зубів
Міністерстві охорони здоров’я спільно з Національною службою здоров’я запускає пілотний проєкт «Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України». Це додаткова до Програми медичних гарантій ініціатива, на яку у бюджеті 2024 передбачено 750 млн грн. Про це пише видання sud.

Як пояснюють у МОЗ, скористатися програмою безоплатного зубопротезування пацієнт може один раз протягом року. Гранична вартість наданих медичних послуг, згідно з постановою Уряду, не може перевищувати 14 984 гривні.

Послугу безоплатно зможуть отримати:

учасники бойових дій;
особи з інвалідністю внаслідок війни;
військовослужбовці.
У МОЗ додають, що наразі такі послуги надаються в 45 медзакладах України, які законтрактовані НСЗУ, але укладання та підписання договорів триває, тож перелік медзакладів розширюватиметься.

Щоб отримати послугу, необхідно звернутися до медичного закладу, який входить до списку законтрактованих учасників пілотного проєкту. Попередньо потрібно отримати направлення від лікаря-стоматолога, підготувати пакет копій документів з пред’явленням оригіналів та написати заяву.

З детальним переліком документів, послуг та законтрактованими медичними закладами можна ознайомитися на сайті НСЗУ за посиланням: тут.

Допомагає дружині, бавить сина та втілює мрії.

Після отримання біонічного протезу в Нацiональному реабілітаційному центрі “Незламні” 26-річний Роман Василюк зміг знову сісти за кермо мотоцикла.

Історію бійця розповіли фахівці Першого медичного об’єднання Львова.

Роман родом із Житомирщини. Коли 24 лютого 2022 року ворог посунув із півночі, Роман твердо вирішив стати на захист своєї країни, сім’ї, а головне – новонародженого сина.

Найтяжче поранення
У війську Роман став водієм-гранатометником. Службу ніс у найгарячіших точках сходу: Троїцьке, Попасна, Лисичанськ і зрештою – Бахмут.

Ногу й руку захисник втратив минулої осені внаслідок влучання ворожого снаряду. Зачепило тоді всіх довкола, але найтяжчим був саме Роман.

“Я просто пам’ятаю це все. Там не було чого рятувати. Ноги вже не було. Просто в ботінку збоку лежала. Рука звисала на шкірі”, – розповідає Роман про свій стан одразу після поранення.

До Центру у Львові Роман приїхав уже на протезування руки.

Біонічна рука та повне життя
Спеціалісти встановили військовослужбовцю один із найкращих біонічних протезів у світі. Вже на другий день із біонічним протезом Роман зміг самостійно зав’язати собі шнурки.

Півторарічний син Романа Ігорчик спершу побоювався біонічної руки. Бо незвично жужжить. А тепер звик і дуже полюбляє, як тато дає йому “п’ять” своєю залізною рукою чи чухає за вушком. На протезах Роман також ганяє із сином м’яч, допомагає дружині та навіть кермує мотоциклом, який придбав після протезування. Каже, що майже не відчуває обмежень.“Не так швидко і не так функціонально, але я не бачу ніяких, скажімо так, перешкод. Я вдячний за все те, що я зараз роблю. Я можу гратися з дитиною, я допомагаю дружині. Я можу щось побутове робити на кухні, вдома, біля будинку. Їздити на машині й мотоциклі”, – розповідає чоловік.

У клініці Сан-Дієго їм поставлять протези і проведуть повний курс реабілітації. Під опіку родину взяв відомий американський протезист, а лікування і реабілітація Наталі та Яни в Америці стала можливою завдяки зусиллям МОЗу та Офісу першої леді України, медиків і дипломатів одразу кількох країн, йдеться в ТСН.

Їх довго не випускають з обіймів сусіди по палатах, бо за майже два місяці у львівській лікарні раніше незнайомі, скалічені війною стали рідними. Наталя і її нові друзі прощаються на рік. Наталя з Яною вирушають на протезування до США.

Родина Степаненків потрапила до Львова після ракетного обстрілу Краматорського вокзалу. Наталя з двійнятами Яною і Ярославом та бабусею тікали з від обстрілів. Проте російській ракети їх таки наздогнали. У ту мить бабуся, Наталя і Яна стояли на пероні у черзі за чаєм. «Почало свистіти, звуки такі були ніби летить шось, а потім мені заклало ліве вухо і різко в очах потемніло, коли я відкрила очі, у мене різко почали пекти ноги… Було дуже боляче, коли я подивилася на ноги, я розплакалася», – пригадує Яна.

«Я впала, потім відкрила очі, довкола люди лежать. Я голову повернула, баба Таня лежить, а на ній так хрест Янка, я на ноги глянула, а там нема кросівок. Вона пробувала повзти, кричить: «Мама, я вмираю», – пригадує страшні події жінка.

Бабуся Таня загинула на місці. Ярослава врятувало те, що на момент атаки він був в приміщенні вокзалу.

Спершу Наталю і Яну лікували у Дніпрі, згодом перевезли до Львова. Коли рани загоїлися постало питання протезів. «Приблизно два місяці тому зателефонував мій хороший друг – лікар Пітер Харш. Він неперевершений протезист, допомагав ставати на ноги грузинським військових. Пітер мене запитав, чим він може допомогти нашим братам і сестрам з Україні. Я одразу запитав у колеги з українського посольства в США, чи є військові, яким потрібне протезування. Там мені розповіли, що є двоє цивільних – Наталя і Яна, яким дуже треба якісні протези і тривала реабілітація», – розповідає старший радник посольства Грузії в США Паата Патіашвілі.

«З Наталею ситуація простіша, ми поставимо протез, кілька тижнів звикання, воно зможе ходити і цей протез буде на все життя. А от з Яною складніше, вона росте і змінювати протез їй доведеться щороку. Доведеться пройти тривалий курс реабілітації, посилено працювати, щоб зміцнювати м’язи. Але я вам гарантую, вона буде ходити, буде бігати, плавати, робити все, що роблять всі діти. Наталя і Яна дуже сильні і позитивні», – каже американський протезист Пітер Харш.

І ось Наталя з донькою на шляху до клініки у Сан-Дієго, перша зупинка у Варшаві в українському посольстві. Родині Степаненко влаштовують екскурсію містом, показують центр Варшави, Яна на візку без постороньої допомоги. «Почали пересуватись і уже добре, я на одну ногу можу ставати, можу пересісти, прилягти. Янка теж почала і перелаштуватися сама на ліжко і в туалет сама», – розповідає Наталія.

Про Америку Яна майже нічого не знає, але сподівається там підучити англійську і здійснити свою найзаповітнішу мрію.«Я хочу стати на ноги і піти плавати в океан і все», – каже дівчинка. «Мені найголовніше, щоб Яна почала ходить, а там…. Емоції зашкалюють, переповнюють, але все буде добре. Будемо ставати на ноги, будемо ходити, будемо вчитися знову ходить»», – додає мама дівчинки.

У планах львівських медиків, тим часом, створити в місті національний центр реабілітації України. Там мають надавати комплексну допомогу – лікувати, протезувати, фізично і психологічно реабілітувати. «Це буде хірургія, зокрема, реконструктивної хірургію, пластична хірургія, якої дуже потребують зараз наші пацієнти. Там буде ортопедія, там буде протезування, ми будемо друкувати 3D кістки, ми можемо виготовляти протези в Україні, українцям», – зазначає директорка з розвитку першого медичного об’єднання Львова Ірина Заславець.

На створення національного центру реабілітації треба 77 мільйонів євро і щонайменше два роки. До того перші протезування і трансплантації кісток уже скоро почнуть робити на базі лікарень першого мешобєднання Львова.