Які зарплати отримують тут наші робочі? Але швидше за коректніше поставити питання отримують і чи залишається на життя? За українськими мірками отримують зарплати величезні, за італійськими – мізер. Але навіть ці гроші доводиться витрачати на проживання та харчування. В Італії вартість харчування і особливо проживання коштує значно дорожче українських, тому більшу частину зарплати «зжирає» оренда житла. У північній Італії оренда самої маленької квартирки обійдеться мінімум в 500 євро, трохи більше – в районі 700 євро і більше. При середній зарплаті іноземців в 800 – 1000 євро, яка, до речі, значно нижча від зарплати італійців, після сплати оренди, комунальних послуг та харчування не залишається практично нічого. Але… Основну частину наших робочих тут складають жінки у віці 35 – 55 років. Працюють вони в більшості «баданте» – доглядають за літніми людьми, живучи у них вдома. Тільки це рятує їх і дозволяє економити на проживанні і частково на харчуванні. Але що це за життя? Роками вони сидять зі старими, не можуть дозволити собі мати особисте життя, так і люди похилого віку бувають різні, часто далеко не подарунок. У підсумку життя так і проходить на обслуговування чужих потреб. Якщо ж роботодавець вмирає, то знайти нового стає все складніше. Також часом спостерігаю ситуації, коли баданте працюють наші жінки у віці 60 років і старше, з працею і небажанням вже виконуючи цю роботу. І мені їх щиро шкода, адже вже їм потрібні баданте, але, на жаль, собі вони таке дозволити ніколи не зможуть. А що італійці? А італійці жадноваті! Ні, не все, звичайно, є люди різні, як і у нас. Але в більшості своїй дуже скупі. Коли літнім синьорам потрібна будь-яка допомога по дому – замінити кран, розетку, поміняти вимикач, люстру, розібрати-зібрати меблі і т.п., вони звуть наших чоловіків, хлопців. І не варто дивуватися, якщо після години роботи, коли стоїш весь в поту, вона з великою гордістю дають 10 євро і запитують: «Ну як, нормально?». Ось вона скупість.

А тепер обгрунтую свою відповідь, а то хтось скаже: «Ну нічого собі 10 євро за годину, та це ж на гривні багато, ми так не отримуємо в Україні!». Для прикладу, тільки сам виклик будь-якого майстра в Італії, незалежно від того зробить він щось чи ні буде коштувати як мінімум 50 євро!!! І відразу згадую сьогоднішню історію, яка сталася зі мною. У моєму автомобілі прогорів глушник і я поїхав шукати СТО, щоб його замінити. Самому все це зробити в Італії проблематично, ніде немає доступних підйомників або естакад, як в нашій країні. Ні, вони є практично на кожній заправці, але працювати Вам на ньому, швидше за все, ніхто не дозволить. Вони призначені тільки для роботи персоналу, в основному, по заміні масел. Загалом, взяв я з собою новий глушник. Заїжджаю до першого горе-майстра. Питаю його, скільки буде коштувати заміна глушника. Він мені починає розповідати, що мовляв не знає, що в годину він бере 30 євро!!! і що скільки піде на це часу без поняття. На моє запитання, скільки він візьме, якщо піде на це 15 хв, став нервувати і взагалі відмовився що-небудь робити. На другий СТО відмовилися що-небудь робити, мотивуючи це тим, що ставлять тільки свої запчастини. А глушник тут може коштувати і 100 євро плюс робота. Рахуйте самі. З України мені його прислали за 30 євро. На третій СТО кельму захотів 50 євро і запис аж на завтра. Прикинувши, що якщо я віддам 50 євро за 15 хв роботи – то буду повним ідіотом, тому що моя дружина тут «тяжко працює» за 6 євро на годину, подякував і поїхав геть. Чи знайшов я в підсумку вихід із ситуації? Так, знайшов. Знайомий італієць безкоштовно домовився на одній з заправок орендувати підйомник на пів години. Я самостійно замінив трубу глушника за 10 хв!!! Як бачите, місцеві роботяги менш ніж за 30 євро на годину не захотіли навіть розмовляти, хоча роботи виявилося всього на 10 хвилин. А наш народ тут тяжко працює, в кращому випадку, за 10 євро на годину, миючи, перепрошую, дупи і унітази. Ось воно – життя іноземця. Так, що не думайте, земляки, що тут «медом намазано». Як кажуть, там добре, де нас немає!

Під Херсоном у Скадовському районі 30-річний чоловік утримував у себе вдома працівників з центральних і західних областей України і “здавав їх в оренду”. Як розповіли звільнені, їм доводилося працювати на полях місцевих фермерів по 15 годин. Грошей їм не платили. Всі подробиці розповіли у прес-службі Міністерства внутрішніх справ.

Двом чоловікам вдалося втекти з рабства і звернутися до представників правоохоронних органів. Саме вони розповіли, що в “трудовому таборі” перебували 13 осіб у віці від 19 до 53 років, серед них дві жінки. Всі вони жили в сараї в антисанітарних умовах. Незаконно утримував “рабів” 30-річний чоловік, який називав себе бригадиром і здавав своїх “полонених” в оренду місцевим фермерам. Люди працювали на полях під палючим сонцем з 05:00 ранку і до вечора.

Під Херсоном чоловік тримав рабів і здавав їх в оренду (фото: hr.npu.gov.ua)

“Поліцейські встановили, що 30-річний вербувальник шукав безкоштовну робочу силу серед соціально незахищених категорій населення переважно у Кіровоградській та Закарпатській областях. Обіцяв гідну зарплату, безкоштовне проживання та харчування. Коли ж люди потрапляли на місце, на них здійснювали психологічний тиск і примушували до важкої праці”, – додали в поліції.

Під Херсоном чоловік тримав рабів і здавав їх в оренду (фото: hr.npu.gov.ua)

“Бригадир” обіцяв виплатити всім їх заробітну плату по закінченні робочого сезону. Всі кошти, які виплачували фермери, він забирав собі. Бранці фактично працювали за їжу та спальне місце в антисанітарних умовах.

Правоохоронці відкрили за фактом злочину кримінальну справу, яку кваліфікували як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, а також торгівля людьми.

Правоохоронці провели спецоперацію по звільненню працівників у 04:00.

За останній тиждень – це вже третій схожий випадок. П’ятьох товаришів три доби тримали на ланцюгу, лупцювали, штрикали ножем та примушували виконувати роботу по господарству. Вони зізнаються, що знущалися з них весь день. Так замовники вибивали із робітників 30 тисяч гривень за неякісно зроблений ремонт у їхньому домі.

Начальник Рубіжанського відділу поліції Олександр Корнєєв повідомив, що в Рубіжанський відділок поліції звернувся місцевий громадянин, якого утримували в приватному будинку міста Рубіжного. Дана випадок в ЄРДР проходить по статті 146 “Незаконне позбавлення волі”.

Ілля Орлов із Покровська, що на Донеччині, також розповів, як над ним познущався працедавець. Хлопець відмовився фарбувати машину власника, місцевого депутата, бо в той час виконував іншу роботу. У відповідь чоловіка посадили у гаражі на ланцюг та жорстоко били.

Зв’язав мені руки за спиною, зробив мені кляп, щоб я не міг розмовляти, і після цього я коли прийшов до тями він мені прив’язував ноги, щоб я не міг рухатися, – сказав потерпілий Ілля Орлов.

А в Одесі за цей день із квартири звільнили бранку, яку теж прикували ланцюгом до стіни. Крики жінки почули перехожі і викликали поліцію.

Таке, на жаль, в Україні трапляється часто і не завжди жертви готові говорити про знущання.

Ці особи мають звернутись до поліції із заявами про злочин, і все залежатиме від того, наскільки добросовісно відпрацюють правоохоронні органи. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини карається обмеженням волі на строк до трьох років, – запевнив юрист Громадської організації “Платформа прав людини” Олександр Бурмагін.

За словами юриста, якщо людину ув’язнили із корисливих мотивів, як у Рубіжному, то посадити винуватців можуть і на 5 років. А якщо ж такі дії вчиняла група осіб, то їм світить до 10 років в’язниці.