Ми піднімаємо складне питання, поширеної соціальної моделі української жінки. Ви можете поділяти цю точку зору чи ні, проте, запрошуємо вас дочитати статтю до кінця, щоб зрозуміти позицію автора. Будемо вдячні за коментарі.

Якщо прислухатися до коментарів в соцмережах, українки – найбільше нещасливі жінки в світі. Чоловіки у нас слабкі, працювати ми змушені як ломові коні, і за дітьми доглядати не очікуючи на допомогу. Не життя, а каторга!

У мене є кілька заперечень.

Погоджуюся, що рівень життя в Україні не надто високий, ми звикли себе жаліти, але потрібно пам’ятати, що…

– Якщо ти зачата дівчинкою в Україні, тебе не абортують на ранніх термінах, як в Індії і Китаї.

– Якщо ти народила дівчинку в Україні, твої родичі не будуть тебе в цьому звинувачувати, як у Пакистані!

– Ти можеш вчитися в університеті, а не тільки народжувати і доїти корову, як в країнах радикального ісламу. Там така свобода є лише недосяжною мрією!

– Ти ходиш на роботу, не повинна терпіти побої від свекрухи, не загортатися в бурку з голови до ніг.

– Після розлучення, дитина не є власністю чоловіка, вона напевно залишиться з тобою, якщо ти не алкоголічка і не наркоманка.

– Ти можеш мати стільки партнерів, скільки хочеш, і покаранням тобі стане максимум пирхання сусідки, а не побиття камінням!
– Ти можеш посміхатися, напиватися і вільно поводитися з чоловіками. Величезна кількість жінок в світі не може цього робити в принципі!

– Ти можеш виходити заміж за того, хто тобі подобається, або взагалі не виходити, незалежно від того, що думає про це твій батько!

Крім того:
– Тобі не потрібно бігти з пологового будинку на роботу, доручивши дитину няньці, як у розвинутих західних країнах. – Тебе не позбавлять батьківських прав через відсутність молока в холодильнику. Щоб тебе таки позбавили батьківських прав, слід поводитися справді асоціально.

– Тебе ніхто не засудить за сексуальні домагання, якщо ти продемонструєш бретельку бюстгальтера. А в Америці всяке трапляється.

– Шлюбний контракт у нас, поки ще рідкість.

Я дійсно вважаю, що у наших жінок є унікальна свобода вибору: свого шляху, роботи, своєї сім’ї, свого стилю життя, виховання дитини. Але за будь-яку свободу, як завжди, доводиться платити відповідальністю.

Хочеш рівноправності? Працюй на рівних правах, це нормально. Не можна мати рівні права без рівних обов’язків.

Хочеш монополізувати виховання дитини – тоді втома, це – природно. Не хочеш втомлюватися – делегуй батькові відповідальність, а не відганяй його від гнізда.

Виходиш заміж за власним бажанням? Тоді, кого крім себе можна звинувачувати в своєму виборі? Сама і винна, не подобається – міняй.

Хочеш розважатися на рівних, пити шампанське на вечірці і піти з незнайомцем у ніч? Тоді тебе ніхто не зобов’язаний завойовувати, як принцесу з фортеці. Сама тепер шукай, як завоювати чоловіка.

Це нормальні правила життя дорослої жінки. Вони трохи стомливі, але вони – розплата за найширшу свободу вибору шляху і стилю життя, якої позбавлені дуже багато жінок у світі. Це прекрасно! Що ж вам ще треба!

Пряникові будиночки, де дівчатка-Барбі п’ють чай і доглядають за нігтями, під заступництвом сильного і вірного Кена?
Якщо така ідилія існує, то дуже короткий час і для дуже обмеженої кількості жінок.

Найбільшою помилкою є шукати цей пряниковий будиночок у шлюбі в західних країнах, опираючись на враження, отримані від серіалів. Ви ризикуєте стати домашньою рабинею, іграшкою з якою не рахується оточення і бути жорстоко розчарованою від того, що нафантазоване вами сімейне життя так і не наступає.

Це важко, але це краще, ніж існуючі в світі альтернативи. Ласкаво просимо в реальність!

Міф перший. Всім відомий. Солодка легенда про дві половинки одного цілого (фрукт підставляється в залежності від регіону). Правда ж радикально інша – насправді ані психологічно, ані духовно ніхто нікому не підходить. Щоб скластися, як дві половинки, потрібно добряче попрацювати на собою: відмовитися від свого егоїзму, від частини своїх звичок на користь частини звичок іншої людини, притертися, підлаштуватися, докласти зусиль… Що це означає? Що за бажання можна жити довго і щасливо практично будь із ким, при умові, що це бажання буде взаємним і перейде в площину практичної реалізації. А якщо це бажання підкріплене коханням, то проблем з реалізацією взагалі бути не повинно, бо є потужний стимул. Звісно, є люди, які сходяться легше за інших, які більш контактні та безконфліктні, які краще пристосовуються і легше приймають чужі «правила», але буває і навпаки. Але головне — бажання будувати єдність та подружню любов, бо цього за вас ніхто не зробить. Отже, не варто шукати міфічної «половинки» —творіть своє майбутнє з тим, хто поруч, і хоче того самого, що і ви.

Міф другий. Пожити разом, щоб переконатися у сексуальній сумісності. Суперечить, до речі, першому. Якщо ми знайшли свою половинку, то все має скластися без «репетиції». Хіба ні? Так багато про секс ще не говорили, як це роблять від середини минулого століття і до сьогодні. Якщо йдеться про подружжя, то секс є важливою частиною єднання чоловіка та дружини, але загалом його значення у буденному житті пересічної неодруженої людини дещо перебільшене. Але зараз не про це. Надто багато пар сильно переживають, що одружаться і виявляться несумісними у ліжку. ” У той час, коли психологічно ніхто не підходить нікому, то фізіологічно всі підходять усім Насправді ж, у той час, коли психологічно ніхто не підходить нікому, то фізіологічно всі підходять усім. Це лише питання терплячості та довіри один до одного. Оскільки сексуальність чоловіків та жінок суттєво відрізняється, тому потрібно трохи часу, щоб пара осягнула гармонію у сексуальних стосунках. Але це можливо лише тоді, коли пара це розуміє і орієнтується на єднання, а не виключно на заспокоєння фізіологічних потреб. І як би парадоксально це не звучало, але запорука вдалого сексу — не співжиття до одруження, а активне спілкування, вибудовування довіри, створення емоційної близькості. І все це не лише можна, але і треба робити до одруження і продовжувати в процесі сімейного життя. Чим краще ви можете порозумітися в одязі та серед білого дня, тим кращими будуть ваші інтимні взаємини, бо вони вийдуть за рамки предметного використання партнера з метою зняття напруги. А для того, щоб розмовляти, повноцінно спілкуватися і краще один одного пізнавати, необов’язково жити разом до одруження. Крім того, секс це така тонка сфера нашого мозку (так,саме мозку), яка тільки страждає від надмірної кількості статевих партнерів, бо вони замість досвіду створюють додаткове обтяження і прирікають наш мозок на створення порівняльних файлів, адже кожна людина інша і має відмінні реакції, різні інтимні особливості і до кожної треба пристосуватися. А мозок мусить постійно всю цю інформацію приймати, обробляти і класифікувати, накопичувати, сортувати і порівнювати, порівнювати, порівнювати… А міг би назбирувати у той час інформацію про постійного партнера і вдосконалювати відчуття від контакту саме з цією людиною. Якщо ви мало розмовляєте, постійно сваритеся і не довіряєте один одному, то навряд чи те, що відбувається у вашій спальні, можна назвати інтимними стосунками — це радше обмін послугами. ” Не хочете одружуватися — тоді не крадіть один в одного час. Можливо, десь поруч ходить людина, яка готова жити з вами справжнім життям у справжній сім’ї, а не грати в імітацію

Міф третій. Пожити разом, щоб переконатися, що ми порадимо собі у побуті. Ах ці славнозвісні шкарпетки! Якщо ви не дізнаєтеся до офіційного оформлення стосунків, де ваш коханий кидає шкарпетки – як жити далі? Це майже як плід із дерева Пізнання – манить і спокушає. Тільки от яка дивна річ – американці, яким не шкода грошей на всілякі дослідження, навіть найдурніші з точки зору доцільності, цю тему теж дослідили. І в результаті висновок був таким – пари, які почали жити разом лише після одруження, розлучаються набагато рідше, ніж ті, які жили разом до одруження. Чому так? Люди у неформальних зв’язках передчасно прирікають себе на неминучу рутину, яка настає у всіх пар, просто одружені схильні вирішувати проблеми і боротися за свої стосунки більше, ніж ті пари, які вважають свої відносини вільними. Ще якісь американські психологи (можливо, ті самі) провели опитування серед пар, які живуть разом, але не перебувають в офіційно зареєстрованих стосунках. Суть питання була така: ви одружені? Чоловіки відповідали «ні», а жінки «так». Звісно, бувало і навпаки, але суть у тому, що у такому зв’язку кожний обманює себе так, як хоче бути обманутим. У кожного своя ілюзія: жінки вважають, що заміжні, хоча так не є, а чоловіки вважають себе вільними, хоча це не зовсім правда. До чого це я? Хочете бути разом – одружуйтеся і разом вчіться бути разом, долати труднощі, вести побут, радіти успіхам, рости. Не хочете одружуватися? Тоді не крадіть один в одного час – можливо, десь поруч ходить людина, яка готова жити з вами справжнім життям у справжній сім’ї, а не грати в імітацію.

Міф четвертий. Ми одружуємося, щоби бути щасливими. Це не так. Хоча ми всім серцем у це віримо і звучить це дуже романтично. Але насправді щастя — це продукт здорового шлюбу, а не його мета. Сенс шлюбу не у тому, щоб знайти ту свою половинку, якої вам бракувало, а у тому, щоб допомогти один одному стати тим, ким задумав вас Господь. Якщо одружитися у гонитві за щастям, тоді розчарування буде неминучим. Створюйте свою родину з надією на дружбу, підтримку, секс, повну хату дітей та будуйте її на спільних інтересах, спільному світогляді. І коли ви зрозумієте, що все, що ви можете дати один одному, це дар, а не обов’язок, тоді одного дня ви отримаєте щастя, як результат вашої спільної турботи один про одного. Все, що ви сподіваєтеся знайти у подружжі, насправді є у вас самих – любов, доброта, романтика, турбота. І якщо ви не вкладете це у ваші стосунки, то нічого з того і не буде у вашій сім’ї. ” Гаснуть емоції, дохнуть метелики і закінчуються стосунки…

Міф п’ятий. Кохання — це неймовірне почуття. Метелики в животі, трепет в серці, захоплення, піднесення, засліплення і ще багато слів, якими люди часто описують те, що вважають коханням. Але насправді все це опис емоцій. Любов — це не почуття, любов — це взяти на себе відповідальність. Подружня любов — це остаточне рішення взяти на себе відповідальність за іншу людину, за те, що ви будете разом ціле життя, за ваших спільних дітей, рішення про цілковиту відданість іншій людині аж до останнього подиху. Емоції можуть згаснути, змінитися, але прийняте свідомо рішення, особливо закорінене у вірі в Бога, триватиме вічно. Сучасний світ нам каже: «не заморочуйся, немає нічого вічного, знайдеш собі когось нового, якщо тут не складеться», — і ця формула приваблює багатьох. І багато хто так і робить – постійно міняє об’єкт своїх піднесених емоційних переживань. Гаснуть емоції, дохнуть метелики і закінчуються стосунки. Безперечно, симпатія та емоційна складова кохання є надзвичайно важливими, але це не може і не повинно бути підставою для одруження, бо цього недостатньо. Емоції надто мінливі. Дайте їм можливість перерости у щось більш тривале, дозріле і стабільне, збудоване на фундаменті тверезо прийнятого рішення. Любов не сліпа, любов не забирає у нас волю, вона не перетворює нас на рабів. Любов відкриває нам очі, звільняє нас і робить нас людьми, здатними на справжні вчинки. Любі закохані, не бійтеся пускати у ваші стосунки прагматизм та здоровий глузд, вчіться розмовляти та слухати, не бійтеся ставити питання і робити висновки з почутих відповідей, не замикайтеся на собі – будьте відкритими на товариські зустрічі з друзями, спільні поїздки та походи в гості, знайомтеся з родичами. Повірте, відверте спілкування послужить розвиткові ваших стосунків значно більше, ніж співжиття.

Дослідники з’ясували, що жінки більш схильні порівнювати себе з подругами, аніж із жінками, яких бачать у рекламі, по телевізору тощо. І коли це відбувається у соцмережах, то порівняння не на свою користь ранить людину більше.

Про це пише The Guardian.

Як повідомляють експерти, побачивши чиєсь гарне фото в Facebook та Instagram, жінки частіше сідають на дієту або починають займатися спортом. Це при тому, що більша частина учасниць опитування не мала зайвої ваги.

“Селебріті можуть здаватися більш далекими, а їхня зовнішність – менш досяжною порівняно з зовнішністю людей, із якими ви працюєте чи яких регулярно бачите”, – зазначає керівник дослідження Жасмін Фердоулі з Центру емоційного здоров’я при сіднейському Університеті Маккоурі.

Проблема негативного впливу на самооцінку пересічних людей зображень худих моделей та відфотошоплених красунь у журналах існує впродовж десятиліть, але дедалі більше тривоги в спеціалістів нині викликають соцмедіа. Варто враховувати й те, що й там далеко не всі фото – правдиві.

Приблизно 70% жінок 18-35 років регулярно “покращують” власні фото, перш ніж їх запостити. Те саме робить половина чоловіків цієї вікової групи, повідомила американська організація Renfrew Center Foundation, що спеціалізується на боротьбі з розладами харчової поведінки.

Власне, деякі моделі сучасних смартфонів уже автоматично роблять своїх власників “красивішими” на фото, згладжуючи недосконалості.

Здавалося б, пропаганда здорового харчування та спорту в соцмережах – це добре і правильно. Але, нагадаємо, експерти називають і негативні сторони цього.

Міф 1. Спиртне в помірних дозах не шкодить

Реальність

У жіночому організмі не існує такого органу, який би не постраждав навіть після невеликих доз алкоголю. Проте найбільше руйнується мозок, адже зміни, які відбуваються в ньому під дією алкоголю, незворотні. Чим вища концентрація спирту в крові, тим більше клітин мозку гинуть. Безпечної дози не існує, є лише поняття «керованого вживання алкоголю». Згідно з цим, жінка може випити 120–150 мл алкоголю на тиждень, за умови, що упродовж двох днів із семи вона взагалі не вживає спиртне.
Однак є випадки, коли навіть одна доза алкоголю – це вже занадто. За кермом, під час вагітності, годування грудьми, прийому ліків та індивідуальної непереносимості.

Міф 2. Після чарки алкоголю мозок працює краще

Реальність

Навпаки, алкоголь гальмує мозок. Існують три стадії впливу алкоголю на наш мозок. При невеликій дозі випитого спиртного відключаються мозкові «гальма», тому ми стаємо веселими, розкутими, щасливими і насмілюємося говорити і робити те, чого б у тверезому стані не сказали і не зробили. Коли доза випитого спиртного збільшується, під його вплив потрапляє та ділянка мозку, яка відповідає за рухи м’язів. Координація порушується, і ми реагуємо на зовнішні подразники з певним запізненням. А також погіршується наша розумова і фізична діяльність. Якщо випити надто багато, алкоголь віднімає в мозку його контроль над життєво важливими функціями організму – диханням і кровообігом.

Міф 3. Алкоголь долає депресію

Реальність

Алкоголь – це сильний депресант, який сильно пригнічує головний та спинний мозок. Бадьорість від алкоголю відчувають лише ті, хто уже не може без нього жити. Нетривалий час під дією алкоголю людина може виконувати роботу швидше, але помилок допускатиме значно більше.

Міф 4. Алкоголіки – це вуличні волоцюги та слабохарактерні люди

Реальність

Переважно, алкозалежними стають люди соціально забезпечені, які мають сім’ю та роботу. І під впливом залежності людина може скотитися на узбіччя життя. Алкоголізм не залежить від характеру, залежність може розвинутися внаслідок певних подій та типу поведінки людини. Навіть людина із сильною волею може стати залежною, якщо вирішуватиме за допомогою алкоголю свої життєві проблеми. Тож ризик полягає в тому, з якою метою і скільки людина випиває спиртного.

Міф 5. Кава допомагає швидко протверезіти

Реальність

У каві міститься кофеїн, який знімає відчуття сонливості після алкоголю, але аж ніяк не його токсичну дію. Зменшити вплив спиртного на організм можна лише сорбентами, наприклад активованим вугіллям. Але для повного виведення алкоголю з організму необхідна активна робота печінки протягом 24 годин.

Міф 6. Коньяк найкраще зігріває у холод

Реальність

Спиртне лише на короткий час створює відчуття тепла, оскільки до розширених судин надходить більша порція крові. Розширені судини швидше виводять тепло назовні – воно виходить із внутрішніх органів на поверхню шкіри, створюючи ілюзію розігріву, і швидко втрачається. Тому алкоголь ще більше охолоджує організм.

Міф 7. Чарка горілки – найкращий засіб проти застуди

Реальність

Французькі вчені довели – на жодні віруси, що спричиняють застуду чи грип, алкоголь не діє. Тому спритне в жодному разі не можна використовувати як лікувальний засіб. Навпаки, алкоголь ослаблює організм, знижує імунітет і лише ускладнює одужання під час інфекційних хворіб.

Міф 8. Келих вина покращує апетит

Реальність

Алкоголь запалює та пошкоджує слизові оболонки стравоходу, ускладнює всмоктування їжі й перешкоджає нормальному травленню. Першим під удар алкоголю потрапляє шлунок. Залози, які виробляють шлунковий сік та ензими, необхідні для перетравлювання їжі, під дією алкоголю подразнюються і з часом руйнуються повністю. Алкоголь сповільнює обмінні процеси, тому з келихом вина людина може з’їсти більше, але з набагато меншою користю для себе. Ось чому вірні друзі алкоголю – це гастрит, панкреатит та гепатит.

Міф 9. Для досвідченого водія трохи пива – не проблема

Реальність

Навіть невелика концентрація алкоголю в крові призводить до порушення поведінки водія. Порушується орієнтація, знижується концентрація уваги та координація рухів. Людина стає надмірно самовпевненою чи навпаки нерішучою, при цьому у неї сповільнена адаптація при освітленні фарами зустрічного авто, порушена техніка поворотів та обмежене поле зору. Саме тому нетверезі водії часто перевищують швидкість, не дотримуються безпечних інтервалів у транспортному потоці, неправильно розраховують маневри. Жодної «допустимої» концентрації алкоголю в крові, яка ніби-то не впливає на керування транспортним засобом, не може бути. Причиною автомобільних аварій є не надмірне споживання алкоголю, а елементарне його вживання.

Міф 10. Алкоголь на мене не впливає, коли захочу, тоді зупинюся

Реальність

Найпідступнішого удару алкоголь завдає по наших психологічних установках. Переконання у тому, що з власною залежністю людина може впоратися самотужки, – це дуже поширений самообман. Якщо людина уже потрапила під владу алкоголю, він керуватиме її вольовими рішеннями. І тоді короткі перерви в алкогольному марафоні, це не досягнення залежної людини, а стан організму, коли він «уже більше не може пити».
Інша справа, коли людина вже сама хоче і ще може зупинитися. Тоді її щоденним правилом стане установка: «Постарайся сьогодні і завтра не пити. Завтра настало – це вже сьогодні. Постарайся і завтра не пити…»

І ось глава уряду Володимир Гройсман разом з президентом Петром Порошенком цього тижня анонсували зростання мінімальних зарплат до 3200 гривень з 1 січня 2017 року. Спочатку українці подумали, що це такий жарт від влади на фоні зростання тарифів. Однак, і Гройсман і Порошенко заявили, що дійсно хочуть підвищити мінімальну зарплату до 3200 гривень і що на це нібито є ресурси. Також вони стверджують, що бюджет-2017 року буде готуватися, виходячи з саме такого розміру мінімальної зарплати. Яка причина такого дивного і несподіваного кроку, який викликає масову недовіру у багатьох?

Єдине, з чим можна погодитися з владою, так це те, що нинішній рівень мінімальних соціальних стандартів українців є надто мізерним і не відповідає поточному стану цін. Тому логічно його піднімати. Бо людина на 1450 гривень чи 1600 гривень зарплати за сучасного рівня цін приречена на напівжебрацьке існування. Єдине, що вона може собі дозволити за такої зарплати – це не померти з голоду. Щоправда, значною мірою у зубожінні населення винна соціально-економічна політика урядів Яценюка і Гройсмана, але про це вони самі ніколи не скажуть. Далі починаються питання. Чи не є анонсоване підвищення зарплат у 2 рази звичайним піаром? Звідки такі ресурси в уряду, який нарікає на дефіцит бюджету? Чи не сприятиме таке масове зростання виплат розгону інфляції? Чи реально піднімати зарплату до 3200 гривень в умовах фактичної стагнації економіки? Чи втримається гривня від подальшого знецінення після збільшення мінімалки? Чи захочуть підприємці, які звикли платити гроші у конвертах, переводити своїх працівників на таку зарплату? Чітких відповідей на ці питання немає.

Звідки взагалі взялася ця цифра 3200 гривень? Андрій Рева, який є міністром соціальної політики, повідомив, що вона – наслідок розрахунку вартості нового споживчого кошику, який провів Кабмін. Вважається, що саме така зарплата і має забезпечити цей споживчий кошик у 2017 році. Можливо, це і схоже на правду. Проте міністр фінансів Олександр Данилюк був не такий багатослівний в питанні пошуку джерел для зростання зарплат. Він сказав, що це питання ще потрібно вивчити і пошукати ресурси. Де їх шукатимуть – не сказав.

Зараз близько 4 мільйонів українців отримує мінімальну зарплату. Якщо з наступного року її підвищать до 3200 гривень, то доведеться додатково виплатити їм 7 мільярдів гривень. Теоретично такі гроші віднайти можна. Треба врахувати той момент, що із офіційним зростанням зарплати зростуть відрахування у Пенсійний фонд, а також від податку на доходи фізичних осіб. А це дозволить зменшити дефіцит Пенсійного фонду і поповнити бюджети різних рівнів. Крім того, сьогодні близько 5,5 млн українських сімей отримує субсидії при оплаті комунальних послуг. Не секрет, що причина призначення субсидій полягає в тому, що офіційно чимало українців декларує мінімальну зарплату і завдяки цьому їм призначається субсидія. Хоча насправді багато хто може отримувати значно вищі доходи. Якщо мінімальну зарплату піднімуть до 3200 гривень, то кількість грошей, які потрібно уряду виділяти на субсидії, суттєво зменшиться. За проектом бюджету-2017 на виплату субсидій закладено 50 мільярдів гривень. Зрозуміло, що при рості офіційних доходів не субсидії будуть виділяти менше коштів з державного бюджету.

Однак, якщо ще можна припустити, що гроші на виплату мінімалки у 3200 гривень для працівників бюджетної сфери таки зможуть знайти, то невідомо як на таку ініціативу відреагує бізнес. Економічна ситуація в Україні далека від оптимальної. Велика кількість підприємців перебуває не в найкращому становищі через останні події в державі. Зрозуміло, що дрібний бізнес буде опиратися планам підвищення зарплати. Адже тоді єдиний соціальний внесок підвищиться до 704 гривень з кожного працівника, яка отримуватиме 3200 гривень. На жаль, недосконала державна політика і несприятливі умови для бізнесу в Україні негативно вплинули на свідомість підприємців. Багато з них просто звикли платити офіційно мінімальну зарплату і змусити їх змінити цю звичку навіть через зменшення розміру єдиного соціального внеску до 22% з 36,7% – 49,7% поки що не вдалося. Тому у випадку затвердження мінімальної зарплати на рівні 3200 гривень частина підприємців може і не почути прохання влади вийти з тіні. Натомість вона обере варіант переведення працівників на півставки. Або продовжити платити зарплату в конверті. З одного боку підприємців можна зрозуміти. Але з іншого боку велика кількість підприємців, які займаються банальним «купи-продай», нажили чималі статки неофіційно, купили собі нерухомість та нові авто, але своїм працівникам, які мерзнуть на ринках, звикли платити мізер. І з цим потрібно боротися.

Є й інші ризики у випадку втілення планів Гройсмана. Нова мінімальна зарплата може розігнати інфляцію та сприяти падінню курсу гривні. В цьому випадку зростання зарплат буде швидко нівельоване. Економіка не відроджуватиметься, а падатиме. Інфляція зашкалюватиме. Ніхто точно не знає, за яким сценарієм розвиватиметься Україна у випадку реалізації на практиці намірів збільшити мінімальну зарплату до 3200 гривень. Але досвід і попередній аналіз робити нинішньої влади змушує ставитися до її ініціатив дуже обережно та скептично.