Коли почнуть діяти зміни, розповіла Суспільному речниця черкаського центру комплектування Аліна Кривошея.

21-річний Вячеслав Солодуха у лавах ЗСУ за контрактом з 18 років. Із початку повномасштабної війни, у складі 81 бригади у зенітно-артилерійській батареї, збивали різні повітряні цілі: дрони, “ланцети”, гелікоптери К-52, літаки Су-30. 20 лютого 2023 року по їхній позиції вдарив російський дрон. Вячеслав отримав травми та відтоді бойові завдання не виконує:

“З АК-73 я збив дрону крило і він почав падати. За три метри від мене та нашої зенітно-ракетної установки він упав та здетонував. Його моторна частина і підшипник залетів мені в коліно”.

Військовий родом із Луганщини. Вручення повістки не чекав, бо хотів відвойовувати рідні землі. На його думку, зменшувати призовний вік потрібно, адже молодим воювати легше.

“Ти більш витривалий і маєш більше здоров’я та енергії. Вважаю, що треба захищати свою державу, своїх батьків, сім’ю і стояти за самого себе, як чоловік”, — поділився Вячеслав.

Іншої думки черкащанин Арсен Шишкін — зменшення призовного віку не підтримує:

“У нас дуже багато чоловіків, які можуть воювати і хочуть воювати, але через багато причин їх не відпускають. Наприклад, у нас великий штаб поліцейських, які також могли б воювати”

За його словами, через декілька років його також мобілізують.

“Напевне піду, а куди діватися. У мене не буде вибору, як і в більшості. Потрібно боротися, потрібно знаходити інші методи боротьби. І починати треба з внутрішньої боротьби”, — зазначив черкащанин.

Із 4 квітня військовозобов’язаними стали чоловіки віком від 25 до 60 років, розповіла речниця черкаського центру комплектування Аліна Кривошея:

“Громадяни України віком від 25 до 27 років раніше були в статусі призовників і вони могли призиватися на строкову військову службу. А зараз їх вважають військовозобов’язаними, тобто можуть мобілізувати до Збройних Сил України”.

Тепер, за словами Аліни Кривошеї, українці від 25-річного віку мають з’явитися до територіальних центрів комплектування і перевірити свої облікові дані, сімейний стан. Також, якщо необхідно, пройти військово-лікарську комісію для встановлення ступеня придатності до проходження військової служби. Раніше ці зміни були запроваджені за ініціативи головнокомандувача Збройних Сил України.

Також скасували статус “обмежено придатний”, додала речниця. Зміни набудуть чинності 4 травня:

“Президент України Володимир Зеленський підписав законопроєкт «Про зміни до закону України про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських». Закон почне діяти через місяць з дати публікування, тому всі ці зміни будуть з 4 травня 2024 року. Громадяни, які мають статус «обмежено придатний» за станом здоров’я мають пройти військово-лікарську комісію протягом наступних девʼяти місяців”.

З її слів, вони або повністю стають непридатними до військової служби, або придатними.

“Був перелік певних хвороб за якими визначали чи людина придатна до військової служби, чи ні, або обмежено придатна. Що стосується військовослужбовців, хто отримає статус непридатний до військової служби, то вони звільняються зі служби. А хто отримає статус придатний, то продовжують службу в Збройних силах України”, — зазначила Аліна Кривошея.

Будете так робити, ні вогонь вас не візьме, ні вода не потопить… Більше вам скажу: бомба не розірве! А на всяку погань ви і уваги не зважайте: що вам погань зробити може? Ось, про це-то я і хотів поговорити з вами. Ну, а тепер ідіть з Господом!..” – духовні повчання старця Іоанна Оптинського.

Псалом 26:

“Господь – моє світло й моє спасіння: кого маю боятись? Господь – мого життя твердиня: кого маю страхатись?
Як насідають злочинці на мене, щоб жерти моє тіло, – напасники мої й мої вороги, то вони спіткнуться й упадуть.
Нехай і облогою стануть проти мене, не настрашиться моє серце; нехай і війна настане проти мене, навіть тоді буду я уповати.
Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у Його храмі.

Бо Він мене сховає у Своїм наметі в день недолі; Він захистить мене під кровом шатра Свого, на скелю Він мене підніме.
І ось тепер я голову мою підношу на ворогів, які навколо мене; принесу жертву радости в Його наметі, співатиму й у псалмах Господа буду хвалити.

Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю, змилуйся надо мною й обізвись до мене.
В Твоєму імені серце моє каже: “Обличчя Моє шукайте!” Твоє обличчя, Господи, я шукаю.

Не ховай обличчя Твого від мене, не відпихай слуги Твого в гніві. Ти – моя поміч, не відкидай мене і не залишай мене, Спасителю, мій Боже!
Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до Себе прийме.

Навчи мене, о Господи, путі Твоєї, провадь мене простою стежкою, з огляду на тих, що на мене засідають.
Не видай мене на поталу моїм ворогам, бо проти мене встали свідки брехливі, які насильством так і палають.
Леле, якби я не вірив, що побачу доброту Господню на землі живучих!

Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!”

Псалом 90:

“1 Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.
2 Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».
3 Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної.
4 Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його.
5 Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.
6 Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні.
7 Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.

8 Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.
9 Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.
10 Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї.
11 Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.
12 На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.

13 На аспіда й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія.
14 Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.
15 Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.
16 Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».”

Чи можна цього уникнути через віросповідання, розповів адвокат Андрій Карпенко на сайті B2BConsult, розповідає Радіо Трек.

Чи можуть призвати до армії попри релігійні погляди?
“Релігійні переконання не звільняють людину від обов’язку захищати державу”, – говорить Андрій Карпенко.

Конституція закріплює рівність усіх громадян та не допускає дискримінації за релігійною ознакою, – пише адвокат.

Також він додає, що в законі «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» немає жодних винятків стосовно вірян. Військовий обов’язок є однаковим для всіх.

У Статті 35 Конституції України зазначено: “Ніхто не може бути звільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань”.

У разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Що таке альтернативна служба
Альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби для виконання обов’язку перед суспільством. Про це йдеться в Законі «Про альтернативну (невійськову) службу», – пояснює експерт.

Така служба не передбачає військового вишколу та використання зброї.

Строк альтернативної служби є більшим за строк строкової у 1,5 раза.

Однак важливо розуміти, що таке право мають лише віряни, які належать до офіційних і чинних згідно із законодавством України релігійних організацій.

Інший нюанс полягає в тому, що норма альтернативної служби діяла в мирний час, але в умовах воєнного стану замінити військову службу альтернативною не можна.

У такому випадку фахівець радить написати відповідного листа до військкомату та попросити виконувати військовий обов’язок у формі альтернативної служби.

“Потрібно додати документ, що підтверджує істинність цих переконань – довідку від своєї релігійної громади – з переліку зареєстрованих організацій, які забороняють використання зброї”, – пояснює він.

Якщо людина написала заяву і підтвердила, що належить до релігійних організацій, які забороняють користування зброєю, її хіба що можуть призначити на небойову посаду. Вона може бути кухарем, водієм, інженером тощо.

Які релігії в Україні забороняють використання зброї
До цього переліку відносять:

Адвентистів-реформістів
Адвентистів сьомого дня
Євангельських християн
Євангельських християн-баптистів
Покутників
Свідків Єгови
Харизматичні християнські церкви (і церкви, прирівняні до них відповідно до зареєстрованих статутів)
Християні віри євангельської (і церкви, прирівняні до них згідно із зареєстрованими статутами)
Суспільство Свідомості Крішни

В Івано-Франківську чоловік подав позов до суду, де зазначив, що відповідно до своїх релігійних переконань його сумління не дозволяє йому виконувати військовий обов’язок.

Про це інформує пресслужба Івано-Франківського окружного адмінсуду.

“Свідки Єгови є релігійною групою, що дотримується принципів пацифізму, їхнє віровчення не дозволяє проходити військову службу, носити військову форму або брати в руки зброю. З іншого боку, Свідки Єгови погоджуються здійснювати альтернативну цивільну службу за умови, що вона не пов`язана з військовими організаціями.

Право Свідків Єгови на відмову від проходження військової служби за релігійними переконаннями гарантовано Конвенцією і практикою Європейського суду з прав людини. Незабезпечення таким особам можливості реалізувати їх право на альтернативну (невійськову) службу є втручанням у їх свободу сповідувати свою релігію”, – зазначається у рішенні суду.

Рішення суду може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Свої іменини святкують Афанасій, Юхим, Лук’ян, Денис, Дмитро, Іван, Семен, Ян, а за прикметами сьогодні судять про погоду. Що можна, а що не можна робити в цей день, розповідає OBOZREVATEL.

День Євфимія (Єфимія)
Євфимій (Єфим) народився приблизно в IX столітті на території Палестини. Батьки-християни при народженні його назвали Микитою. Він рано одружився, але у 18 років вирішив присвятити себе Богу. Микита пішов у монастир і після постригу, отримавши ім’я Євфимій, вирушив до Афону.

Згідно з переказами, він був старанний у боротьбі з духовними і тілесними пристрастями. Через це отримав від братів по вірі шану, а від Господа – дар лікування хвороб, а також передбачення майбутнього. Люди стали приходити до нього за порадою і зціленням від хвороб. Також святий мав здатність виганяти бісів. Під час свого життя Євфимій заснував дві обителі (чоловічу і жіночу) на горі Перистера, де служив у чині диякона протягом 14 років.

За народними повір’ями, в день Єфима Осіннього коріння рослин змикаються з землею, комахи ховаються під землю і вся природа засинає.

За старих часів вірили, що саме у цей день нечиста сила починає пустувати: переставляти меблі в будинку, відкривати кошару, вертіти прядку, бити посуд. У цьому випадку варто було помолитися Євфимію і попросити його про вигнання з дому нечистої сили.

Що не можна робити на Євфимія
Людям у цей день заборонялося лихословити, з’ясовувати стосунки і пліткувати. Вважалося, що сказане слово могло втілитися у життя. Зло і нещастя також пророкували тим дівчатам, які сідали заплітати коси.

Не можна було ремонтувати речі. Вважалося, що вони зовсім скоро знову вийдуть з ладу, а ті, хто взявся їх лагодити, можуть травмуватися. Однак лінуватися заборонялося. Таких чекало покарання від темних сил.

Також не рекомендувалося здійснювати дорогі покупки.

Прикмети 28 жовтня
Якщо в цей день випадав сніг, це означало довгу, затяжну зиму;

Також стежили за собаками. Якщо ті відмовлялися від їжі, то це віщувало негоду;

А от поява комарів обіцяла теплу зиму.

На відео тіктокера-пранкера звернув увагу директор департаменту “Адміністрація міського голови” Львівської міської ради Євген Бойко. Він зазначив, що такі кадри мають ознаки розпалювання ворожнечі.

Священник, який кричить “стій, с*ка”
Відео починається з того, що центральною вулицею Львова йде священник у чорній рясі і з кадилом у руці. Він перетинається із хлопцем, у якого вибиває кепку, що вдягнена на голові. Той обурено кричить: “Пастор, ти шо поплутав?”. Далі починається взаємна лайка із матами.

Ошелешено на священника, який вживає нецензурну лексику, дивляться люди, що були довкола. Далі пранкер біжить за хлопцем зі словами: “Стій, с*ка!”. Наприкінці відео він каже, що чекає хлопця на службі.

Пранкер для відео у тікток одягнувся священником і лаявся у центрі Львова: дивіться відео

Попереджаємо! Кадри містять нецензурну лайку (18+)

Супроводжується відео ритмічним семплом, на якому лунають слова “Господь, Ісус Христос”. Провокативне відео з’явилося у профілі львівського блогера Максима Савчина.

У своєму тіктоці він часто провокує звичайних перехожих, задаючи безглузді чи ексцентричні питання. Наприклад, може спитати патрульних, де у Львові вежа Бурдж Халіфа, а бабусь на лавиці, де найближчий секс-шоп.

Звернення до поліції через відео
Євген Бойко пише, що скерує звернення до поліцейських. Усе через те, що відео тіктокера розпалює ворожнечу на релігійному ґрунті та провокує на агресію.

Переглянув. Стало гидко. Подібні дії принижують багатьох львів’ян,
– написав про відео Бойко.

Повний текст публікації Євгена Бойка

Звернув увагу на відео в мережі TikToK, на якому так званий пранкер переодягнений на священника з церковними атрибутами бігає центром міста та на камеру провокує львів’ян.
Переглянув. Стало гидко. Подібні дії принижують багатьох львів’ян. Не здивуюсь, якщо провокація вчинена на замовлення ворожих спецслужб – знають на що тиснути. Той самий чекістський почерк – перед очима безбожні п’ятирічки 1930-х.

Разом з тим попереджаю тих, для кого нема нічого святого – львів’яни розрізняють пшеницю від полови. Надто велику ціну заплатили ми та наші предки за свою гідність.

Скеровую звернення до правоохоронців, прошу їх невідкладно дати належну оцінку ганебній поведінці невідомих осіб, щоб дії які мають ознаки розпалювання релігійної ворожнечі більше не повторювались. І всіх кому це болить закликаю зробити це також.
Прикро, що подібне вже мало місце.

Друзі, громадо, потрібно об’єднатись і бути пильними, хтось дуже хоче нас пересварити.

Вакцинація релігійних лідерів транслюється у Facebook Міністерства охорони здоров’я.

Повідомляється, що щеплення отримають верховний архиєпископ Києво-Галицький, глава Української греко-католицької церкви Святослав (Шевчук), архімандрит Михайлівського Золотоверхого монастиря Лаврентій (ПЦУ), представник Федерації єврейських громад у Києві Леонід Барац. Також вакцинують представника Іудейської громади руху Хабад Любавич в Україні Бориса Стругацького.

Крім того, в прямому ефірі щеплення отримають п’ятеро українських лікарів і керівник відділу з питань релігій Секретаріату Кабінету міністрів України Андрій Юраш.

Нагадаємо, раніше Православна церква Україна заявила, що немає ніяких заперечень щодо вакцинації в цілому як медичної процедури. Церква підкреслила, що вакцинація не суперечить ані заповідям, ані основам християнської віри.

Завершить кар’єру і стане священником? Усик зробив несподіване зізнання

33-річний боксер зазначив, що якби у нього було ще одне життя, то він точно б став священнослужителем. Усик хоче служити Богу, навіть зараз він розглядає такий варіант.

Також спортсмен поділився досягненнями під час карантину. Він навчився жонглювати одразу кількома м’ячами та почав більше мовчати.

За його словами, інколи краще помовчати, адже за сказане потім доводиться багато відповідати, а мовчання не приносить жодної шкоди.

спортсмен поділився досягненнями під час карантину. Він навчився жонглювати одразу кількома м’ячами та почав більше мовчати.

Де місце Церкви в посткоронавірусному світі?

Місце Церкви в посткоронавірусному світі – у людських стосунках. Нові обставини змушують нас сьогодні боятися іншої людини. Нині людські стосунки переживають непростий етап трансформації. Ми тепер часто живемо у віртуальному світі. Через пандемію входимо в онлайн-спілкування. Часом не до кінця розуміємо, наскільки важливими сьогодні є базові мережеві суспільства, які можуть допомогти людині знайти своє середовище і відчувати себе комфортно, бути собою. Власне, Церква є нині таким мережевим світом, мережею стосунків. І одним із актуальних завдань Церкви, за словами Папи Франциска, є допомогти людині залишитися людиною, не перетворитися на машину чи комп’ютер. Тому саме людські стосунки – це той особливий вимір, де Церква себе по-особливому сьогодні проявляє, адже Церква – це спільнота людей, які спілкуються між собою.

Церква – середовище надії

У нинішніх обставинах Церква дає життєві орієнтири, допомагає не загубитися, не впасти у відчай посеред тих хвиль, які одна за одною на нас накочуються. Церква – це спільнота людей, які мають надію, навіть у тих обставинах, які, можливо, викликають лише безнадійність.

Паводки в Карпатах. Що робить Церква?

Церква є матір’ю і вчителькою свого народу. Вона першою захищає своїх дітей. Тому сьогодні ми невідкладно мобілізуємо всі наші ресурси. Ми хочемо зібрати необхідну допомогу для постраждалих, дати їм речі, щоб вони могли пережити цей період, вижити в цих обставинах. В окремому зверненні я скерував свій голос із проханням про допомогу до міжнародних гуманітарних інституцій, які завжди були нашими партнерами в подоланні різних викликів. Я звернувся до нашої Церкви в діаспорі для того, щоби ми могли відчути біль тих людей і за них молитися, але також думати, як їм допомогти. Одне лихо нашаровується на інше, але ми зможемо вистояти в цих обставинах лише тоді, коли не залишимо один одного наодинці з бідою. Бо, якщо будемо лише шукати можливості самому собі дати раду, то нічого не зробимо. Солідарність, єдність, діяльна любов до ближнього є ключами до того, щоби подолати це стихійне лихо, яке сьогодні ми переживаємо.

А що з війною?

Потрібно насамперед сказати правду про війну самим собі. Народ України є жертвою несправедливої агресії. І доти, доки всі ми, навіть самі українці, не скажемо собі правди про цю війну, вона ніколи не закінчиться. На жаль, дехто вважає, що якщо ми забудемо, закриємо очі на цю війну, вона сама собою закінчиться. Однак це – небезпечна і хибна ілюзія. У духовному житті є таке правило: якщо зло не відкрити, не демаскувати – воно ростиме і помножуватиметься. Якщо зло відкрити, виставити його на світло правди – воно зникає. Лихом нашого українського суспільства є те, що ми звикли до цієї війни і живемо так, ніби її немає. Тому завдання Церкви – будити сумління і нагадувати про це.

Чому УГКЦ відправляє до війська своїх капеланів?

Наша Церква завжди була зі своїм народом. Саме наша Церква має безперервний досвід капеланського служіння в усіх військових формуваннях українського народу впродовж століть, на всіх етапах становлення нашої державності чи національно-визвольних змагань. Не було жодних військових українських формувань, де б наша Церква не мала своїх капеланів. Це наша традиція. Це наш досвід, наш скарб, який ми сьогодні активно приносимо в сучасні обставини.

Як вберегти сім’ю?

Сім’я, я хочу наголосити, не може бути лише монадою, ядром, яке сконцентроване на собі. Інакше вона загине. Сім’я потребує іншої сім’ї. Сім’я потребує суспільства… Сім’я потребує Церкви так само, як Церква потребує сім’ї. Сім’я потребує ширшої церковної спільноти, потребує ширшої громади. Лише тоді вона зможе вижити в сучасному світі, адже сім’я нині потребує захисту, підтримки. Сім’я також формується в суспільстві. Бо, щоби збудувати нову сім’ю, дівчина і хлопець мають десь зустрітися, мають десь познайомитися, мають десь обмінятися своєю любов’ю і збудувати нову сім’ю. Якщо цей вектор буде здоровим і збереженим, можемо говорити, що людство, суспільство, народ, держава матимуть майбутнє.

Християнська етика в школах: зберегти не треба викинути!

Де тут поставити знак коми?

Роль Церкви у вихованні молодої особи – надати ціннісні орієнтири для її життя. Очевидно, ми хотіли б, щоби в українських школах їх надавали всі викладачі, однак особливо вчителі основ християнської етики, які мали би бути збереженими… Хочу надати, що християнська етика – це не конфесійний предмет, а морально-етичні орієнтири, без яких годі сформувати цілісну особистість у сучасному світі та в сучасній культурі… Я хотів би побажати українській школі, освітній системі, щоби в наших школах та вищих навчальних закладах учні та студенти могли здобути правильні істинні ціннісні орієнтири для свого професійного служіння і життя.

Приклад Українського католицького університету

УКУ є інституцією, яка відкрита для всіх, бо католицька освіта – це не конфесійна освіта. Сьогодні в нашому університеті дві третини студентів не є греко-католиками. Це інституція, яка дає інтегральне виховання і високопрофесійну, європейську освіту, а з іншого боку, передає базові цінності, які поділяють представники усіх релігій, конфесій і кожна людина, котра хоче бути людиною, хоче бути собою. Ось та ціннісна складова в нашому університеті є базою для життя його академічної спільноти. Тому наш УКУ – це унікальна інституція, яка дає можливість здобути освіту європейського рівня, не виїжджаючи за межі України. Двері УКУ відчинені для всіх.

Отож, якою повинна бути молитва?

Проста

Молитва — це розмова з люблячим Отцем. Тому вона має бути щира, проста, невимушена. Молитви з молитовників можуть стати зразком розмови з Богом, на прикладі яких можна побудувати власний діалог з Богом, довіривши всі свої радості, переживання, смуток і болі.

Спонтанна

Аби щоденно діяти, нам потрібно черпати звідкись сили. Молитва — джерело постійного зростання. Без спілкування з Богом дуже швидко відчуватимемо внутрішнє вигорання, втрачатимемо сили. Тому маємо молитись впродовж усього дня, їдучи в транспорті, гуляючи з дітьми, виконуючи свою роботу. Молитва не мусить мати зовнішні прояви. Бо не завжди для цього є сприятливі умови. Та можемо розмовляти з Богом подумки, питатися Його поради, просити допомогу, мудрість, витривалість, розповідати про труднощі і страхи, дякуючи за хвилини радості та щастя, за те, що маємо. Це допомагає нам стати Його світлом для інших, вчитися розуміти Його і бути вдячними.

Повільна

Молитва — це не наш монолог, а розмова. Тому маємо навчитися ще й слухати Господа. Тож молитва має бути не спішною, а вдумливою, щоб переживати сказані слова, старатися відчувати Божу опіку. Як діти прагнуть перебувати зі своїми батьками, так і ми маємо молитись уважно і повільно.

Щира

Господь знає нас краще навіть, аніж ми себе знаємо. Тож видавати себе за інших, за кращих, побожніших, добріших, аніж ми є, нема змісту. Бог знає потреби кожного, знає наші переживання, наш неспокій. В своїх молитвах ми маємо бути максимально щирими і чесними, усвідомлювати безмежну Божу любов. Маємо визнати потребу в Ньому, запросити Його в наше життя і попросити опіку, зцілення і визволення. Він подарував нам свободу вибору, тому ми маємо бути ініціаторами зустрічі з Богом.

Визначена часом

Ви замислювалися колись, скільки часу впродовж дня приділяєте Богові? Щоб наше серце було з Богом, мусимо привчити себе до регулярного проведення часу з ним в молитві, на яку потрібно виділяти певний період дня. Так, як у призначений час йдемо на роботу, на зустріч чи тренування — так у призначений час маємо пристосувати все для того, щоб бути з Ісусом.

Пристосована

Молитва, як взуття, підбирається індивідуально. Воно не мусить бути зручним для одного, якщо навіть дуже комфортне для іншого. Молитва мусить бути пристосована не лише до конкретних обставин, але і до нас особисто, маємо знайти для себе такий спосіб і форму молитви, яка буде підходити нам найбільше

Особиста і спільна

Основа християнства — особиста молитва. Спільна молитва — результат того, якою є особиста молитва кожного учасника спільної. Святе Письмо містить унікальний збірник молитов — книгу Псалмів, які невіддільно містять два компоненти: особистий і спільний.

У Святому Дусі

Святий Дух навчає нас приймати молитву в Христі. У потрібні моменти Він нагадує нам те, що сказав Ісус, надихає молитись за певних людей чи конкретні потреби, Він показує Божу волю на нашу молитву. Без Духа Святого молитва нудна і небезпечна. Маніпулятивна молитва (коли молимось не згідно Божої волі, а хочемо задоволення свої бажання чи плани) може бути дуже небезпечною і для того, хто так молиться, і для інших людей.

Витривала

Буває, що молячись, хочемо негайних результатів. Коли ж не бачимо їх, то виникає спокуса перестати молитися. Та мусимо пам’ятати, що таке спілкування з Живим Богом повинне бути постійним. Ми не маємо жодної причини для сумніву в Божій доброті щодо нас і Його опіці нашим життям. Дбаймо про те, щоб наші молитви ставали могутньою зброєю на нашому шляху до Божого Царства.

«І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив. Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться!» (Лк. 17, 26-30).

Слова Христа до Отця Піо (фрагменти)

«Сину мій, Моя любов до людини дуже велика, особливо до тих, що віддають Мені себе… Час, коли Я прийду до Моїх невірних людей, близький, бо до цього вони не мали потреби в Моїй благодаті. Мій суд прийде до них несподівано, коли ніхто не чекатиме – ніхто не уникне Моїх рук. Але Я захищатиму справедливість. Спостерігайте за сонцем і місяцем і за зірками, якщо вони будуть порушені і неспокійні, знайте, що цей день не далекий.»

«Залишайтесь разом у молитві і спостерігайте, доки янгол руйнування пройде повз ваші двері. Моліться, аби ці дні було вкорочено. Діти мої, будьте певні, що Я між вами. Царство Моє прославиться й Ім’я моє буде благословенне від сходу сонця й до заходу. Царство Моє не матиме кінця.»

«Моліться! Люди біжать до пекельної безодні із великою радістю та веселощами, наче на маскарадний бал або ж на весілля самого диявола. Допоможіть мені у спасінні душ. Міра гріха переповнена! День відплати – з усім його жахом – близько! Ближче, ніж можете собі уявити! Та світ спить у химерній безпеці! Суд Божий уразить їх наче блискавка! Безбожні та грішні люди будуть безжалісно знищені, як мешканці Содому та Гоморри колись. Так, говорю вам, що їхня гріховність не була настільки великою, як у людської раси сьогодні!»

«Тримайте свої вікна добре закритими. Не виглядайте в них. Запаліть освячену свічку, якої має вистачити на багато днів. Моліться на вервицях. Читайте духовні книжки. Чиніть діла любові, котрі Нам милі. Моліться із простягнутими руками, або ж розпростерті на землі, щоб ті численні душі були врятовані. Не виходьте з дому. Забезпечте себе достатньою кількістю їжі. Сили природи будуть зрушені і вогненний дощ змусить людей трястись від страху. Будьте відважні! Я посеред вас.»

«Потурбуйтесь про тварин протягом цих днів. Я Творець і Спаситель тварин так само як і людей. Я дам вам кілька знаків напередодні, аби в цей час ви могли приготувати більше їжі для них. Я збережу власність обранців, включаючи тварин, отже для них також будуть потрібні засоби для існування. Нехай ніхто не виходить у подвір’я, навіть для того, аби нагодувати тварин – той, хто вийде назовні, загине! Ретельно затуліть ваші вікна. Мої обранці не побачать Мого гніву. Довіртесь Мені і я буду вашим захистом. Ваша довіра зобов’язує Мене прийти вам на допомогу.»

«Година Мого приходу близька! Але Я проявлю милосердя. Найжахливіша кара стане свідоцтвом на всі часи. Мої янголи, що мають бути виконавцями цієї праці, вже готові зі своїми нагостреними мечами! Урагани вогню литимуться з хмар і розповсюджуватимуться по всій землі! Шторми, погана погода, блискавки і землетруси вкриють землю на два дні. Йтиме безперервний вогненний дощ! Це почнеться в дуже холодну ніч. Все це для того, аби довести, що Бог є Господом Творіння.»

«Тим, що покладаються на Мене і вірять в Мої слова, немає чого боятись, бо Я не покину їх, ані тих, хто поширює Мою звістку. Жодне лихо не прийде до тих, що перебувають у благодаті й шукають захисту в Моєї Матері. Аби ви були готові до цих випробувань, Я дам вам наступні знаки та інструкції: Ніч буде дуже холодною. Вітер ревітиме. З часом буде чути громовиці. Закрийте всі двері та вікна. Не розмовляйте ні з ким, хто ззовні будинку. Станьте навколішки перед розп’яттям, розкайтесь в своїх гріхах і благайте Мою Мати про захист. Не виглядайте підчас землетрусів, бо гнів Божий святий! Ісус не хоче, аби ми бачили гнів Божий, бо гнів Божий належить споглядати зі страхом та трепетом. Той, хто знехтує цією порадою, буде вбитий негайно. Вітер нестиме з собою отруєні гази, що поширюватимуться по всій землі. Ті, що постраждають і помруть безневинно, стануть мучениками і будуть зі Мною у Царстві Моєму.»

«Сатана тріумфуватиме! Але через три ночі землетрус і вогонь вщухнуть. А наступного дня сонце знову засяє, янголи зійдуть з Неба і розповсюдять духа миру по всій землі. Відчуття незрівнянної вдячності охопить кожного, хто переживе цей суд Божий, неминучу кару, з якою Бог відвідає землю вперше після створіння.»

«Я вибрав також душі в інших країнах, які отримали це одкровення аби інші країни теж могли приготуватись. Моліться на вервицях, але моліться добре, щоб ваші молитви досягли Неба. Незабаром жахлива катастрофа прийде на весь світ, що її ніколи ще не було бачено, жахлива кара, якої ніколи не було досвідчено!»

«Як безтурботні люди дивляться на ці речі, котрі так скоро прийдуть на них, попри всі очікування. Тягар Божественної рівноваги досяг землі! Гнів Мого Батька виллється на весь світ! Я ще раз застерігаю світ так, як Я це часто робив до цього. Гріхи людства примножились без міри. Світ сповнений беззаконня.»

«Ця катастрофа прийде на землю як блискавка! В один момент світло ранкового сонця заміниться чорною темрявою! Від того моменту ніхто не має покидати дому або виглядати крізь вікно. Я сам явлюсь поміж грому і блискавок. Грішники мають споглядати Моє Божественне Серце. Буде велике замішання через цю повну темряву, якою вкриється вся земля. І багато-багато хто помре від страху та відчаю. Ті, хто боротимуться за Мене, отримають благодать від Мого Божественного Серця; і волання: «Хто як Бог!» служитиме захистом для багатьох. Однак, багато хто буде спалений на відкритих полях як суха трава! Безбожні мають бути знищені, тож після цього справедливі матимуть новий початок.»

«В той день, тільки-но встановиться повна темрява, ніхто не має виходити з дому або ж дивитись крізь вікно. Темрява триватиме день і ніч, і наступні день і ніч, і ще один день, але наступної ночі зірки засяють знову, а наступного ранку сонце знову зійде, і це буде ВЕСНА!»

«У дні темряви мої обранці не мають спати, як це робили учні у оливному саду. Вони мають невпинно молитись і вони не будуть в Мені розчаровані. Я зберу Моїх обранців. Пекло повірить, що заволоділо всією землею, але Я це виправлю.»

«Чи ви вважаєте, що Я би дозволив Моєму Батькові наслати таку жахливу кару на світ, якби світ повернувся від беззаконня до справедливості? Але через Мою велику любов, цим нещастям буде дозволено прийти до людей. Хоча багато хто проклинатиме Мене, але тисячі душ будуть врятовані. Жодне людське розуміння не може охопити глибини Моєї любові!»

«Моліться! Моліться! Моя дорога Мати Марія і святі і янголи будуть вашими заступниками. Благайте їх про допомогу. Будьте

Псалом 26:

“Господь – моє світло й моє спасіння: кого маю боятись? Господь – мого життя твердиня: кого маю страхатись?
Як насідають злочинці на мене, щоб жерти моє тіло, – напасники мої й мої вороги, то вони спіткнуться й упадуть.
Нехай і облогою стануть проти мене, не настрашиться моє серце; нехай і війна настане проти мене, навіть тоді буду я уповати.
Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у Його храмі.
Бо Він мене сховає у Своїм наметі в день недолі; Він захистить мене під кровом шатра Свого, на скелю Він мене підніме.
І ось тепер я голову мою підношу на ворогів, які навколо мене; принесу жертву радости в Його наметі, співатиму й у псалмах Господа буду хвалити.
Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю, змилуйся надо мною й обізвись до мене.
В Твоєму імені серце моє каже: “Обличчя Моє шукайте!” Твоє обличчя, Господи, я шукаю.
Не ховай обличчя Твого від мене, не відпихай слуги Твого в гніві. Ти – моя поміч, не відкидай мене і не залишай мене, Спасителю, мій Боже!
Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до Себе прийме.
Навчи мене, о Господи, путі Твоєї, провадь мене простою стежкою, з огляду на тих, що на мене засідають.
Не видай мене на поталу моїм ворогам, бо проти мене встали свідки брехливі, які насильством так і палають.
Леле, якби я не вірив, що побачу доброту Господню на землі живучих!
Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!”

Псалом 90:

“1 Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться.
2 Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе».
3 Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної.
4 Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його.
5 Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень.
6 Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні.
7 Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться.
8 Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити.
9 Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі.
10 Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї.
11 Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх.
12 На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь.
13 На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія.
14 Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє.
15 Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його.
16 Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє».”

19 квітня відзначається день святого Євтихія. По цьому дню передбачали врожаї хлібів. Спокійна і тиха погода на Євтихія – до раннього урожаю, вітряна – колосся пoб’є, говорили наші пращури.

Священномyченик Євтихій, учень святих апостолів Іоанна Богослова і Павла; жив в I – початку II ст., походив з міста Севастії Палестинської. Хоча святий Євтихій і не зарахований до лику 70 апостолів, але отримав найменування апостола за свою працю разом зі старшими апостолами, якими він був поставлений єпископом.

Як пишуть Подробности, святий цього дня, Євтихій, зробив безліч чудес і зцiлень. Від його молитов одна благочестива жінка, до цієї пори пpиводила на світ лише мepтвонapоджених дiтей, наpoдила двох здорових синів. Два глуxонімих юнаки почали говорити, дві тяжкo xворі дuтини одyжали. Святитель зцiлив і paкoву xворобу художника.

Святому Євтихію під силу були також і душевні xвороби: він вuганяв бiсів, вuлiкyвав пpoкаженого п’янuцю, який пеpестав пuти, очистившись від пpoкази.

В цей день вся сім’я звертала до святого молитви про здоpов’я близьких. Не можна в цей день лaятися в будинку і з близькими.

Прикмети 19 квітня

Коли сьогодні вітряно – врожай хліба буде поганим.

Безвітряна погода обіцяє прекрасний урожай хліба.

Саме про останні ми б хотіли розповісти вам докладніше, щоб ви точно знали, чого не можна робити в Стрітення Господнє, щоб не розгнівати бога.

Але спочатку ми розповімо вам як з’явилося це свято і які події стали приводом для цього.

Стрітення Господнє: історія виникнення

Згідно із законом Мойсея, батьки після народження дитини через 40 днів повинні були нести її в храм. Так і вчинили батьки Ісуса. На 40-й день вони вирушили в Єрусалимський храм з немовлям.

Там був старець Симеон, якому було сказано, що він при житті точно побачить Спасителя, тому він і прожив 360 років. Саме він зустрів Марію, Йосифа і немовляти Ісуса. Майже відразу ж, як він узяв дитину на руки, він зрозумів, що перед ним Месія. Він виголосив тоді:

“Нині відпускаєш раба Твого, Владико, по слову Твоєму, з миром, бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед всіма народами, Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля.”

Саме з цього моменту і прийнято розділяти Старий і Новий заповіти. А сам день вважається моментом зустрічі Бога і людства.

До речі, Стрітення з церковнослов’янської перекладається, як “зустріч”.

А тепер давайте перейдемо до найголовнішого – заборонам свята.

Стрітення: що не можна робити

Тут не дуже багато заборон і вони схожі на ті, які можна зустріти в будь-яке інше подібне свято, але є деякі важливі відмінності.

Наприклад, в Стрітення категорично не можна пропустити святкове богослужіння, тому що так ви можете розгнівати бога. До речі, з церкви обов’язково потрібно прихопити з собою спеціальну свічку. Трохи пізніше ми розповімо про неї докладніше.

Крім цього вважається, що в Стрітення заборонено купатися у ванній (раніше йшлося про водойми і лазні).

Крім цього є важлива заборона для ледачих людей. У Стрітення не можна працювати і виконувати будь-які роботи по дому і господарству.

Також не можна вирушати в далеку дорогу, це може закінчитися великою трагедією. До речі, це намагалися пояснити поганою погодою в цей день.

І не кладіть гроші в цей день на кухонний стіл: так, як з нього зникають смачні страви, непомітно будуть зникати і гроші.

Краще не давати гроші в борг у цей день. Кажуть, через це ви можете провести наступний рік в злиднях.

Як ви помітили, деякі заборони, пов’язані з прикметами свята, тому давайте трохи дізнаємося про них.

Стрітення Господнє: прикмети свята

У народі вважається, що Стрітення – це день, коли зустрічаються зима і весна. Тому практично всі прикмети так, чи інакше пов’язані з погодою, або урожаєм.

Вітер – погана ознака.
Якщо Відлига – чекай пізньої весни і бережи пашу і хліб, тому що в поле виїдеш нескоро.
Якщо на Стрітення дорогу замітає – весна буде пізньою і холодною.
Сніжить – навесні буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
На Стрітення з дахів капає, ще більша буде зима.
Відлига – на ранню і теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуртовина – весна буде пізня і холодна.
Якщо в цей день не видно сонечка – чекай суворих морозів.
На Стрітення з дахів тече – довгою буде зима.
Капає з дахів – буде капати з очей (ще повернуться морози).
На дахах довгі бурульки – стільки ще випаде снігу.
На Стрітення дорогу замітає, то корм відлітає.
Якщо в цей день заметіль дорогу замітає – весна буде пізня і холодна.
Якщо на Стрітення сонце визирає з-за хмар, то весна не за горами, а якщо в цей день не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.

Тоді був такий важкий час. Влада суворо забороняла віру в Бога. Хто отримував якусь високу посаду – ставав зовсім безбожником, зрiкався Божого слова, молитви, ікон у кімнаті не вішав, пише Наш ДЕНЬ.

Віра тоді здебільшого жила в серцях бідних селян, які важко працювали та молилися за те, щоб дочекати наступного дня. Віруючою була і Фросина. У любові до Бога виховувала вона свою доньку Ганнусю. Маленькою дівчинка багато молитов знала, змовляла їх вранці та ввечері.

Минули роки. Ганна вилетіла з батьківського гнізда. Вивчилася, знайшла роботу, вийшла заміж і стала запеклою атeїсткою.

Такими Ганна й дітей своїх виховала. Куди й поділося все те, чому її вчила ненька. На журливе Фросинине: «Не гніви Бога, доню», тільки й того, що посміхалася. У веселощах і розкошах минало її життя. Та має воно, на жаль, чорні й білі смуги. Підкpалася й до Ганни бiда. Було то взимку. Жінка поспішала, посковзнулася та впaла. Пeрeлом руки в двох місцях, oпepація, гiпс. А потім – курорти, лiкарні, мaсажі, адже пальці не слухалися, рука нiмiла, а згодом покрилася чорними цятками, з’явилися гнiйнuки. Бiль вимучив Ганну, висyшив. Колишня врода зів’яла. І тоді, коли мeдики рoзвели руками та винесли вuрок: треба aмпyтyвати руку, жінка зачинилася в кімнаті, впaла навколішки й, ридаючи, звернулася до Всевишнього: «Господи, що маю робити?».

Вночі Ганні приснився дивний сон. Прийшов до неї ангел і сказав: «Якщо повіриш – Бог допоможе тобі. Молися».

Вона молилася і любов Божа наповнювала її, струменіла крізь неї та зцiлювала рaни. Минуло трохи часу і їй знову наснився той самий ангел. Цього разу він сказав, що віра вилiкувала її, тому нехай устає та зустрічає новий ранок свого життя. Ганна прокинулася, коли перші сонячні промені виглянули з-за високих будинків. Жінка вже й не пам’ятала, коли востаннє милувалася сходом світила. У неї з’явилася надія на одyжання. Тепер взяла собі за звичку щоранку прокидатися разом із сонцем, виходити на балкон та просити Господа про порятунок і милість.

Ганна одyжала. Навіть лiкарі дивувалися. Щойно жінці стало краще, вона поїхала в село до старенької матусі. Обоє довго плакали. Фросина гладила вже дорослу Ганну по голові, як у дитинстві, і тихо промовляла: «Не зрікайся ніколи, доню, віри своїх прадідів. Молися і дітей своїх вчи молитви, бо сила її дуже велика. Живи, доню, з миром у серці, Божим словом, вірою та любов’ю і тоді завжди будеш здорова і щаслива».

Оксана КИШКАНЮК. с. Слобідка, Заліщицького району.

Таку заяву зробив міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, передає ТАСС.

“Триває потурання захопленням храмів канонічної Української православної церкви, насильство щодо віруючих. Не припиняються спроби розколоти церковні громади”, – сказав він.

Сергій Лавров підкреслив, що щодо “утисків УПЦ МП і захоплення храмів” буде скаржитися на Україну в ОБСЄ, Раду Європи та ООН.

“Ми зажадали реакції на всі ці протиправні дії з боку ОБСЄ, Ради Європи, ООН. Зажадали також конкретної реакції у Євросоюзу. Поки такої реакції ми в належній мірі не побачили”, – додав він.

За його словами, українські діячі намагаються “вбити клин між братніми народами”.

Ведеться відкрита боротьба проти російської мови. Саме на це націлений український закон про освіту, який грубо порушує міжнародні зобов’язання Києва,
– сказав російський міністр.

Окрім того, Москва вже внесла в ООН і ОБСЄ пропозицію про припинення “ганебного аморального явища як війна з пам’ятниками, яка розгорнута на Україні, у Польщі і в деяких країнах Прибалтики”.

У цей день Православна Церква з хвалебними і подячними піснями звертається до Богоматері, що стала обраним знаряддям Промислу, яка народила Спасителя. Саме тому, що Пресвята Діва є Тою, від якої народився, втілився Спаситель наш Ісус Христос, і встановлене це свято її вшанування одразу після Його Різдва. Собором цей день називається тому, що на відміну від окремих свят на честь Пресвятої Богородиці (наприклад, Її Зачаття, Різдво, Благовіщення та ін.) В даний день відбувається загальне (соборне) святкування та інших осіб, близьких Пресвятій Діві Марії і Господа Ісуса Христа. Так, разом з Богоматір’ю, в святкування Собору також звершується пам’ять тих, хто по плоті був близький до Спасителя: святого Йосипа Обручника, царя Давида (предка по плоті Господа Ісуса Христа) і святого Якова (брата Господнього, сина від першого шлюбу святого Йосипа Обручника), який супроводжував разом із батьком Матір Божу і Богонемовля Ісуса при втечі в Єгипет.

Свято Собору Пресвятої Богородиці має давнє походження, його встановлення належить до ранніх часів Християнської Церкви. Уже в 4 столітті Єпіфаній Кіпрський, а також святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин в своїх повчаннях на свято Різдва Христового з’єднували хвалу народженому Боголюдини з хвалою народила Його Діві. Офіційну вказівку на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Різдва Христового можна знайти в 79 правилі VI Вселенського Собору, що відбувся в 680-681 роках.

Це свято пов’язане з мyчeнuцькою cмepтю християнина Дмитра, правителя грецького міста Салоніки, який за переказами, в IV столітті був схоплений і жoрстoко вбuтuй вoїнaмu римського імператора.

Дмитро Солунскій пoстрaждaв за свою віру через те, що публічно проповідував християнство. У православ’ї Дмитрієв день припадає на 8 листопада (26 жовтня за старим стилем), коли мощі святого були перенесені в Салоніки.

Дмитро Солунскій є покровителем вoїнcтвa. Моляться в цей день з проханнями про мужність і терпіння в бoю і під час вiйськoвoї служби. Сліпі і люди з хpoнiчнuми хвoрoбaми очей просять великомученика про прозріння і зцiлeння.

Це свято вважається рубіжної датою, коли зима вступає в свої володіння. Дмитрієв день традиційно широко відзначається у всіх слов’янський країнах.

На іконах Дмитра Солунского традиційно зображають безбородим, моложавим чоловіком, oзбpoєнuм спuсoм або мeчeм, таким був правитель міста. На багатьох іконах святий, сидячи на коні, врaжaє спuсoм болгарського царя Калояна.

Головна прикмета, що не можна робити в Дмитрієв день, – це домовлятися про весілля, проводити сватання. Традиція пов’язана з тим, що 8 листопада у слов’ян закінчувався сезон весіль, перестали засилати сватів. Люди починають готуватися до Різдвяного посту.

Субота перед православним святом Дмитрієм пов’язана з пoмuнaнням батьків. За церковним календарем, це остання пoмuнaльнa субота в році. Увесь тиждень отримав назву Дмитрівської та дідівської неділі.

Також після свята люди завершували польові роботи, припиняли випасати худобу на відкритій місцевості. Прикмети кажуть, що корови, вівці і кози піддаються нападам вовків і інших хижаків. Худоба після 8 листопада залишали в хліві.

Вважалося, що не можна робити в цей день домашні роботи, кроїти, шити, займатися ткацтвом і в’язати.

Окремо в церкві 25 жовтня вшановували святого Андрона, якого в народі вважали мудрим зіркарем. Не дивно, що виникло так багато прикмет, заснованих на спостереженні за зірками в цей день.

Селяни вірили, що зірки впливають на життєві події і явища. Говорили, що за кількістю зірок можна визначити, скільки людей живе на Землі. Вірили, що коли людина народжується, то на небі запалюється нова зірка. Падаюча зірка, відповідно, говорила про те, що хтось помер. Дуже боялися комет, вважаючи їх передвісниками неврожаїв, епідемій, війн, смертей та інших нещасливих подій.

За народними прикметами, у цей день не можна прати, білити, перини вибивати, квас ставити, свічки церковні для будинку купувати, сваритися з людьми, штовхати тварин, ворожити на картах.

Вважалося, що 25 жовтня не можна голосно сміятися, оскільки у цьому випадку людина могла піддати себе великій кількості мук. Також багато селян 25 жовтня побоювалися ненароком скривдити когось, оскільки це обіцяло численні нещастя. Якщо 25 жовтня стукали у двері хати, не можна було питати “Хто там?”, щоб нещастя в будинок не впустити. Готували кашу, оскільки крупа у селян асоціювалася з зірками, яких було так само багато. Кашу 25 жовтня для дорослих заправляли олією, для дітей – варенням.

Народні прикмети на 25 жовтня:

Багато зірок 25 жовтня – чекай доброго врожаю
Якщо людина народилася 25 жовтня, то її талісманом є бурштин, а сам по собі іменинник зможе передбачати майбутнє по зірках
Хто в цей день народився, той багато горя сьорбне
Вітер дме з Півночі – чекай похолодання, а з Півдня – буде тепло
Поривчастий або слабкий вітер постійно змінює напрямок – за прикметами, дуже довго триматиметься похмура погода
Синє сяйво, що виходить від зірок, віщує снігопади
Яскраве зоряне небо – прикмета, що врожай гороху буде багатим.

Через деякий час Ірод влаштував бенкет на честь свого дня народження. На бенкеті дочка Іродіади Соломія виконала танець, який так сподобався винуватцеві торжества, що він пообіцяв дівчині виконати будь-яке її бажання. За намовою матері, Соломія захотіла отримати на полумиску голову Івана Предтечі. Ірод виконав свою обіцянку – голову Хрестителя на блюді принесли Соломії, а вона віддала її своїй матері. Відтята голова продовжувала викривати нечестиву жінку, і та, щоб змусити Божого пророка замовкнути, вколола йому в мову голки і закопала голову в нечистому місці. Але дружина Ірода домоправителя таємно перепоховала голову святого у глиняній посудині на Оливній горі, а тіло убитого учні поховали в Севастії, на місці його страти.

За переказами, всіх учасників розправи над Предтечею наздогнала кара Божа.

У народі цей день називали ще Іваном Пісним, так як за церковним статутом він відзначається строгим одноденним постом.

Чого не мона робити у цей день:

Взагалі вважається, що в цей день не варто брати в руки гострі речі: нiж, cокиру, пилку. Тобто, все, що нагадує мyченицьку смepть святого. В тому числі, не можна нарізати навіть хліб. Найкраще його ламати на шматочки. У народі кажуть, що якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кpoв.
Не можна нічого рiзати, що нагадує собою голову: помідори, кавуни та інші круглі продукти з червоним забарвленням.
Не прийнято пити будь-які напої червоного кольору.
Господині не готують борщ, бо не можна рiзати капусту.
Цього дня не вінчають і не справляють весілля, хрестини та інші знакові події.
Не можна співати, танцювати, розважатися. Вважається, що так чиниться смepтний гріх, який зробила свого часу Соломія.

У Великій Британії сталася неприємна історія. Мусульманська опікунська сім’я в Лондоні забороняла прийнятій дівчинці-християнці носити хpестик, їсти м’ясо і згадувати Різдво.

Шість місяців по двох сім’ях

Головна роль у цій історії випала маленькій дівчинці. Рішення про суспільну опіку в дільниці Тауер Гамлетс (одна з багатокультурних дільниць британської столиці) віддало англійську дівчинку під опіку двох вельми побожних сімей, які сповідують іслам.

Дитина потрапила під опіку попри спротив батьків. Описала цю історію італійська газета «Cοrriere della Sera» у номері за 28 серпня.

П’ятирічна дівчинка, рідною мовою якої була англійська, провела в сім’ях опікунів півроку.

«Заборонений бекон»

Одразу, коли дівчинку привезли до першої опікунської сім’ї, їй заборонили носити ланцюжок із хрестиком. Також вона не могла отримати свою улюблену страву — спаґетті карбонара. «Тут не можна їсти бекону, бо це свинина», — почула вона у відповідь.

«Різдво це глупота»

Опікунська сім’я переконувала дівчинку, що Боже Різдво це «глупота», а європейські жінки — «алкοголічки».

У першій із сімей жінка, яка виконувала роль опікунки, носила нікаб, у другому домі жінка ходила в бурці. Обидва рази це були жінки із повністю закритими обличчями. Через це й візуальне спілкування з ними було для дитини ускладнене.

«Children’s Act»

Британське щоденне видання «Thе Tìmes» розкопало таємні документи у цій справі. Куратор сім’ї, який попросив зберегти його анонімність, переказав, що дитина плаче, вона сильно знервована і просить про дозвіл повернутися до свого рідного дому, бо опікуни «не розмовляють англійською».

Дівчинку, каже він, примушували вчитися говорити арабською. Згідно з законом, обираючи родину опікунів, потрібно брати до уваги «релігію, культурні та мовні звичаї, а також расу» дитини, над якою суспільство перебиває у батьків опіку. Такі вимоги викладено у Children’s Act, документі, ухваленому 1989 року.

Повернення додому

Влада дільниці Тауер Гамлетс обмежилася тим, що повідомила для «Daìlу Тélégraph»: сім’ї готують до того, щоб вони ушановували культурну ідентичність прийомних дітей. Досі не було коментарів щодо інциденту, браку пошани до походження, віросповідання та переконань дівчинки, чий випадок описує британська преса.

Уточнення, яка надійшло 30 серпня: згідно з інформацією «Daìlу Тélégraph», суддя Хатун Сапнара — мусульманка — звеліла, щоб дитина повернулася до своєї сім’ї. Британська преса також пише, що родину опікунів вибрав імам Шакіл Беґґа, щодо якого висунуто звинувачення у просуванні ісламського екстpемізму в Англії.

Насправді, це не порожня забавка, не варта уваги, а давня традиція прибічників кaббали – релігії таємних юдeйських знань, а також вірувань деяких iндусів. За повір’ями, цей «aмулет» має властивості охороняти людину від злoї негативної енергії, чи, як кажуть у нас – “від врoків”. Тому не дивно, що не тільки одні старші люди піддаються цьому зaбoбону, але й частенько зав’язують її навіть своїм дітям та родичам, бажаючи оберегти від якогось «злoго ока».

У ставленні Церкви до такого явища варто виділити декілька принципових моментів.

По-перше, жоден бiсiвський ритуал чи обряд нікому та ніколи користі не приніс. Всі вони є згyбними для душі та тiла, оскільки джерелом енергії, яку закликає та стяжає людина під час цього, є бiси та головний ворог людського роду, який і стоїть за всім цим – сам дuявoл. Часто несвідомо та, очевидно, навіть не бажаючи цього, людина приймає сaтaнuнські jбряди, а виконуючи укладає певний духовний договір із дuявoлом.

З того часу вона перебуває з ним в особливих стосунках. Хочеться наголосити, що тут вже немає значення, як тлумачить такий обряд сама людина, та що вона про нього думає. Має значення лиш те, що вона коли звернулася до бiсiвських сил, як до своїх помічників і союзників у житті, то цим свідомо відмовилася від благодаті Божої й віри в промисл Господній.

Другу проблему, що пов’язана з різноманітними зaбoбoнами, я б назвав типовим наслідком по-дитячому язичницької ментальності. Зверніть увагу, що мислячи в категоріях пoганського світогляду, ми постійно відчуваємо себе в оточенні різних нeбезпек.

Увесь світ стає ворожим для нас: дзеркала, чорні коти, люди з поганими поглядами, порожні відра! Все, що нас оточує може виступати проти нас! Таким чином, людина не тільки постійно виправдовується у власних помилках, але й дуже часто змушена шукати конкретні речі чи конкретних людей, які «насправді» винні в тому, що в неї все не так, як вона собі планувала. Шукати винних – це хибний шлях, як з духовного, так суто з прагматичного, світського погляду. Всім відомо, що коли в тебе надто багато вoрогів, справа, очевидно, не так у них, як у тобі.

Третя проблема, здається, найважливіша. Людина, яка вступає в духовний зв’язок із злuми силами, позбавляє себе найціннішого, що взагалі вона може мати – Божої благодаті. Оскільки Господь Бог може все, крім нaсuльнuцької дії на людину, то в момент, коли людина віддає перевагу злy, Господь від неї відходить.

Отже, тут починається в справжня проблема, гірша ніж усі попередні.

Звісно, зaбoбони можуть принципово відрізнятися між собою за своєю природою, і, очевидно, не варто підходити до них із одним мірилом. Одні є безперечним спадком язuчницької, явно сaтaнuнської епохи, а їх дотримання є справжнім релігійним aктом. Інші з’явилися в наслідок елементарної людської неграмотності, яка з віком не зникла, а лише здобула особливий мiстичний ореол.

Ще інші є не стільки релігійними, скільки психологічними факторами захисту людини або тим, що психологія називає пeрeносом. В іншому випадку має місце так званий «ефект Плaцебо» або ж самонавіювання.

Ще інші, як у випадку зі згаданою вже червоною ниткою, носячи її на руці, намагаються в цьому наслідувати свої кумирів, наприклад Мадонну, Бейонс чи Брітні Спірс. Вони, як відомо, є відвертими прибічниками Кaббaли, і тому червона нитка для них це не прикраса, а суто релігійний символ.

Отже, християнам у будь-якому випадку слід бути особливо обережними з речами, глибинну природу яких ми до кінця не розуміємо. Стараймося не допускати жодної нагоди привнести в своє життя елементи язuчнuцького культу, оскільки вони несуть в собі ідею поклоніння не правдивому Богу, а бiсaм.

Зaбoбoни – це віра проти Бога.

Євген Заплетнюк

Священик. Публіцист. Місіонер.

Першим відзначають Медовий Спас або Маковія – 14 серпня, потім Яблучний Спас – 19 числа, а у кінці місяця – Горіховий Спас, який прийнято святкувати 29 серпня.

Це ті особливі дні, коли яблука, мак і мед мають чудодійну силу і цим обов’язково потрібно скористатися. 14 серпня за новим стилем в народі святкують свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв.

З цього дня розпочинається «Спасівка» – піст, який триває два тижні. В цей день у церквах святять воду, квіти і мак. У народі його ще називають Першим Спасом або Спасом на воді.

Екстрасенс Олена Курилова розповіла про три обряди з символами Яблучного і Медового Спаса, які допоможуть вам поліпшити здоров’я, стати успішними і досягти розуміння з коханим.

Медовий (Маковий) Спас – 14 серпня

Медовий Спас також називають й Маковим, або ж Маковія (Макковій). Перший Спас також є Мокрим, або Спасом на воді. Прийнято вшановувати воду, пекти пряники, пироги та млинці з медом та маком. Вважається, що по дню Першого Спаса судять про те, яким буде третій – Горіховий. У цей день починається Успенський піст, який триває до 27 серпня. Це єдиний багатоденний православний піст на честь Богородиці та її Успіння. Також святкування Спаса, пов’язані не тільки з релігійними подіями, а й з сільськими польовими роботами. Вважається, що Медовий спас знаменує початок збору врожаю.

Яблучний (Яблуневий) Спас – 19 серпня

Традиційно до святкування Яблучного Спаса починають готуватися за 2 тижні. У цей період не можна вживати яблука. Така заборона особливо стосується жінок, оскільки вважається, що в такому випадку вона приймає на себе гріх праматері Єви. Також не варто відганяти і вбивати комах. Якщо муха сіла на руку 2 рази – це провіщення успіху і благополуччя. Існує повір’я, що в сам день Яблучного Спаса усі яблука мають особливі чудодійні властивості. Тому господині святять усі фрукти, готують різні страви з яблуками, роблять заготовки на зиму. Люди вірять, що бажання, загадане перед тим, як відкусити шматочок яблука, обов’язково збудеться.

Горіховий Спас – 29 серпня

Третій Спас – Горіховий. У цей день обов’язково потрібно піти до церкви, помолитися і освятити кошик з яблуками, виноградом, горіхами, медом і хлібом. З давніх-давен у народі також вважалося, що гілки горіха в цей день мають особливу силу. Наприклад, банний віник виготовлений з ліщини здатний вилікувати людину від будь-яких хвороб. На Горіховий Спас також припадає велике релігійне свято – Успіння Пресвятої Богородиці. Тому 29 серпня в церкві проводять святкову літургію.

Що саме надихає молоду дівчину вибрати кар’єру лікаря, а юнака – стати інженером? Існує чимало причин: успіх, добрий заробіток, альтруїзм, прагнення кар’єрного росту, пригода… Або що саме стає причиною того, що дівчина, котра курила багато років, вирішує позбутися цієї звички, а чоловік з надвагою, постановлює почати активне тренування, щоби скинути зайві кілограми? І знову ж таки – існує багато причин: страх перед хворобою чи смертю, бажання здорового способу життя, родинні обставини. Але всі ці причини тісно переплітаються між собою, утворюючи спільний привід, котрий спонукає особу прийняти те чи інше рішення. Святий Ігнатій Лойола у своїх Духовних Вправах називав ці чинники (образи, думки, натхнення,  прагнення, емоції, симпатії чи антипатії) ду́хами.

Багато речей можна окреслити терміном дух. Коли твоя улюблена футбольна команда виходить у фінал Ліги Європи, тебе та інших вболювальників об’єднує якийсь спільний дух, дух перемоги. Коли Тебе та інших громадян об’єднує мрія змін у власній країні, що вже двадцять років не може вийти із кризи, і Ти прагнеш цих змін коштом власного здоров’я і навіть життя, можемо говорити про дух революції. Існує також іншим вимір поняття дух. Мова про релігійно-духовний вимір. Наприклад, коли перебуваємо у церкві на молитві – можемо говорити про молитовний дух, котрий з’єднує нас та інших людей з Богом. Якщо бачимо медсестру, лікаря, монахиню, котрі віддано служать хворим, можемо говорити, що ці люди мають дух милосердя.

Втіха та спустошення

Святий Ігнатій на основі власного глибокого молитовного досвіду, дійшов до висновку, що групи емоцій, внутрішніх порушень тощо, приймають дві форми – одну він назвав духовною втіхою, другу – духовним спустошенням. Він замітив, що ці два чинники духовного життя можуть як приблизити людину до Бога, так і віддалити її від Нього. Пізніше Ігнатій зауважив, що іноді спустошення може походити від доброго духа, а іноді – від злого. Те саме стосується і втіхи.

Ігнатіянська духовність є дуже практичною. Правила розпізнавання духів – внутрішні порушення душі, втіха і спустошення, добрий дух і злий дух, зближення з Богом чи віддалення від Нього мають на меті допомогти людині побачити присутність Бога в житті, розпізнати Його волю та прийняти відповідне рішення.

Як відрізнити добрий дух від злого?

Деякі основні характеристики є дуже прості. Дії доброго духа зазвичай призводять до конкретних змін в людині. Збільшується любов та радість, віра та надія. Добрий дух приносить мир та спокій на серці. Натомість, злий дух чинить все навпаки – сіє в людському серці сумніви, забирає надію, приносить плутанину та породжує відразу.  Інший приклад: якщо людина веде гріховне життя, добрий дух починає гризте людину, мучає совість, спонукає до змін у житті та до духовного навернення. Натомість, злий дух представляє гріх як щось приємне та правильне, тому людина продовжує грішити. Як ці духи діють в серці побожної людини. Вони діють зовсім протилежно: злий дух приносить сумніви, розчарування, неспокій, натомість добрий дух супроводжує людину ще більшою надією, довірою до Бога та прагненням молитви. Іншою характеристикою доброго духа є правда, щирість, відкритість та прозорість. Натомість злий дух впливає на людину підступно, приность обман, закритість на інших та морок.

Емоції та почуття

Існує також декілька простих практик. Якщо Ти вирішив змінитися у своєму житті, служити більше Богові та людям, і через якийсь Ти починаєш відчувати духовне спустошення – сумніви, щодо доречності прийнятих рішень, знеохочення, лінь тощо; то можна припустити, що, швидше за все, ці думки не походять від доброго духа. Після прийняття добрих рішень Ігнатій не радить змінювати їх, особливо, якщо людина починає переживати духовне спустошення та сумніви, в її житті починають з’являтися труднощі пов’язані із цим рішенням.

У час духовного спустошення чи тривоги варто збільшити час молитви та інших побожних практик. Якщо раптом без жодної причини, Ти відчуваєш духовне піднесення та втіху, особливу близькість Бога у житті – ці духовні порушення з великою ймовірністю можуть походити від доброго духа, тобто від Бога. В іншому випадку, тобто якщо перед духовною втіхою відбулося щось особливе – Ти почув якусь новину, отримав листа чи навіть прийняв побожне ріщення – св. Ігнатій радить перевірити походження цієї втіхи, бо її джерелом може бути злий дух, або як каже прислів’я «добрими намірами пекло встелене».

Однозначно, це лише декілька аспектів Правил розпізнавання духів св. Ігнатія Лойоли, котрі можуть послужити людині у їй духовній мандрівці, щоби краще розпізнати присутність Бога у житті, або розгадати діяльність злих духів, котрі бажають, щоби людина не слухала Бога, а ходила своїми стежками… Для того, щоби навчитися застосовувати ці Правила, треба довго практикуватися, молитися та мати мудрого та досвідченого духовного керівника, котрий знається на ігнатіянській духовності.

«Не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога» (1 Ів 4,1)

Що Вас спонукало провадити діяльність із Свідками Єгови?
Це зустріч із першими Свідками Єгови, які мене зустріли і задали запитання, на яке я не могла відповісти. Мені здавалося, що мудра, що я багато знаю, бо мала катехитичну практику і закінчила катехитичний інститут. Після того я відчувала певну розбитість і через тих сектантів вирішила поїхати на богословські студії біблістики. Я почала працювати із Святим Письмом. Особливо звертала увагу на книги і вивчила напам’ять фрази, які перекрутили Свідки Єгови. Потім почергово збирала окремі теми, рахувала, скільки разів вони повторюються, і також вивчала напам’ять. Після того йшла до деяких сектантів, про які мені говорили деякі священики. Також зустрічала їх на вулиці, вокзалах: я йшла, запрошувала їх до себе, а вони старалися мене навернути. Кожен сектант, який приходив до мене, відходив навернений. Багато їх було у Львові, у п’ятьох з них я є хресною мамою.

Скажіть, що спонукає людей вступати до секти Свідків Єгови?
Брак знання Святого Письма і згіршення, які походять із Церкви. Багатьом членам Церкви бракує ревності, навчання; вони не організовують якихось біблійних наук, проводу, багато людей не знають Святого Письма. Коли мене на початку переміг сектант, я почулася недобре, що не знаю Святого Письма, не вміла йому доказати й опертися на Святе Письмо. То що можемо казати про звичайних запрацьованих людей. А хто не знає Святого Письма, то й не знає Ісуса. Як можна бути монахом, монахинею, священиком, не жити Словом Божим та Ісусом?

Розкажіть якісь цікаві історії із вашого досвіду спілкування зі Свідками Єгови?
Так… Ну хоча б про ту одну пані, котра проїхала понад сто кілометрів до мене, щоб мене навернути, а потім їхала від мене навернена і давала свідоцтва різним групам у Церкві. Навіть виступала по радіо і голосила людям Ісуса Христа, щоб читали Святе Письмо і жили Словом Божим, перемінювали своє життя на зразок Ісуса, вдивлялися в Нього, а потім вже Він буде перемінювати людину. Дуже гарно виступала, очевидно й говорила, як то її втягнули Свідки Єгови до організації. Я була здивована, бо якби не прийшла до мене, то пропала б назавжди, не прийшла би думка, щоб мене навернути. Їх таких багато у Львові, Тернополі, в Коломиї… На вокзалі та в багатьох містах вони ходили з опущеними головами, думали про те, що потрапили не туди, бо немає спасіння у організації Свідків Єгови.

Що не так з назвою Свідки Єгови?
Власне їхній засновник Франклін Рутерфорт, адвокат, дуже мудрий інтелігентний мужчина. Коли він зібрав дослідників Святого Письма у Вашингтоні 20 липня 1931 року, був так званий їхній конгрес, де Рутерфорт прочитав зібраним свідкам тексти із пророка Ісаї 42, 8. Після того вони сказали: «Віднині будемо Свідками Єгови». А Єгова – це блуд, який з’явився у XX ст. на території Італії. Один з перекладачів напевно неправильно прочитав оригінал тексту, тетраграми YHWH, яку вони переробили. Він не наголошував на букви, або ж буква А стерлася і зробилася Е, то ж вийшло не Ягве, а Єгова. Опісля це слово перейшло у літературний вжиток та розійшлося по Європі, особливо Франції, Англії і навіть до Америки, де це слово їм сподобалось і його там підхопили, вважаючи, що Свідки Єгови – це правовірна віра, дуже стародавня, що сам Єгова їх заснував, а Авель був першим свідком Єгови. Це брехня над брехнями, яку ніхто не чув і ніхто не знав донині. Тому треба пізнати, що це брехлива організація, торгівельна корпорація, яка торгує текстами Святого Письма, перекручує слова, робить власний неправдивий переклад. Свідки Єгови повикреслювали багато слів, які їм не підходять. Особливо там, де пише про суд в кінці світу, на якому всі люди будуть по лівиці і по правиці стояти. До лівих Христос скаже «Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт. 25, 41). Ці слова вони викинули…і таким чином багато з Святого Письма повикидали.

Що потрібно пам’ятати християнам, які зустрічаються із представниками цієї секти?
Найперше потрібно їх перепросити і сказати, що ви ідете, не маєте часу, бо не випадає на вулиці стояти і розмовляти про такі важливі біблійні теми. Запросити їх до себе, відкласти свої справи і посвятити їх людині, бо, можливо, вона навернеться. Якщо ви не знаєте Святого Письма, то задавайте їм логічні запитання, засипайте їх різними питаннями: питайте, до якої Церкви належали перед цим, що сталося, що вони перейшли до організації, яку Ісус не засновував, а натомість заснував Церкву. Розповісти їм про початок їхньої організації, чи вони знають про це. Ну, такі запитання може ставити кожна проста людина, а якщо будете читати Слово Боже і вдивлятися в Ісуса Христа, то Боже світло прийде у ваше серце і ви зможете пояснювати і відповідати таким людям. Важливо жити Словом Божим, працювати над ним. Почуйте, що через те слово Бог хоче від вас і воно буде саме виходити з вас, наповнюючи вас Божою мудрістю.

Останній день перед Великим постом, за традицією знаменується важливим християнським святом – Прощеною неділею. У нього немає встановленої дати, так як час його проведення залежить від Пасхи. У 2017 році Прощена неділя припадає на 26 лютого, передає Ukr.Media.

Напередодні Великого посту, який настане вже на наступний день, віруючі готують себе до майбутніх обмеженням, очищають тіло і душу. Закінчення масляного тижня називають ще сиропусним, оскільки це останній день, коли можна вживати в їжу молочні продукти.

У Прощену неділю прийнято просити прощення за гріхи і образи у близьких і знайомих, при цьому неважливо навмисно було нанесено прикрість або випадково. Також, у Прощену неділю ходять до церкви на літургію, де людям нагадують про гріхопадіння Адама та Єви, розповідають про важливість посту і вміння прощати.

У Прощену неділю відвідують рідних і близьких, щоб зібратися сім’єю за одним столом.

Як просити прощення у Прощену неділю?
Традиційно в прощену неділю говорять дві фрази: “Пробач мені” і “Бог простить – і я прощаю”. Представники церкви уточнюють, що не можна використовувати більш звичне для нас “вибач”, так як ця фраза передбачає, що людина не відчуває за собою провини, але використовує ввічливу конструкцію.

Також, у Прощену неділю не можна плекати образи і відмовляти прощення. Під час церковної літургії священики нагадують слова Святого письма, що не пробачивши самому, як можна сподіватися на прощення з боку Бога?

У Прощену неділю прийнято просити прощення у всіх, з ким спілкувався протягом року, часто формулу звернення доповнюють: “Прости мене, будь ласка, якщо я в чому винен перед тобою”.

Відповідна фраза “Бог простить – і я прощаю” також має свій зміст. Таким чином людина погоджується, що не йому судити про нанесеної образі, і нехай все вирішує Бог.

Якщо ви не готові прийняти вибачення, не варто формально вимовляти ці слова, уточніть, що забути образу ви поки не в силах, але закінчите фрази “Бог простить”. Церковники звертають увагу, що просити вибачення і прощати потрібно щиро, а не як данина традиціям і обрядам, адже тільки тоді вимовлені слова знайдуть сенс.

Історія Прощеної неділі
Прощена неділя увійшло в нашу релігійну культуру завдяки ранньохристиянським ченцям з Єгипту, які напередодні Великого посту вирішили збільшити силу своїх молитов і підготувати душу до Великодня. За 40 днів до свята ченці відправлялися в пустелю, де в самоті дотримувалися посту і посилено молилися.

По закінченні часу, багато з них не поверталися з небезпечної подорожі, тому перед дорогою вони просили один у одного вибачення за всі гріхи і образи. Поступово ця традиція поширилася на більшість християнських територій. На Русі Прощену неділю було також символом смиренності, так як прощення просили не тільки у рівних, але і у тих, хто займав більш низьке суспільне і соціальне становище.

Чому росіяни спалили Москву?

Одним з історичних прикладів, того що російська влада ставиться до свого народу гірше, аніж до чужого, є спалення Москви під час російсько-наполеонівської війни 1812 року. Після грандіозної поразки під Бородіно, яка відкрила французам шлях на російську столицю, російський цар Олександр І, полководець Кутузов та градоначальник Москви вирішили, що краще спалити місто, аніж здавати його противнику і таким чином зазнати ганьби. Отож Кутузов (по матері Беклемішев) та градоначальник Москви Ростопчин віддали наказ розпочати негайне виселення мешканців, кількість яких тоді сягала 270 тис чоловік, і підпалити місто. Цю вказівку виконували поліцейські, військові та спеціально випущені на волю в’язні, які окрім грабежу, мали застосувати тактику випаленої землі. Передбачалося, що французька армія не затримається довго у спустошеному місті й відступить.

Пожежа охопила три чверті Москви, запалали дерев’яні будинки та склади товарів, гасити було нічим: пожежні прилади всі були відвезені або зламані. Пожежею знищено університет, бібліотеку, Петровський і Арбатський театри, рукопис Слова о полку Ігоревім, а також Троїцький літопис. Але найстрашніше, що у вогні загинуло від 10 до 20 тисяч поранених російських солдатів, які воювали за Російську імперію, вижили у Бородинській битві, і залишилися у московських шпиталях. Для їх вивезення катастрофічно не вистачало транспорту, до того ж, не всі поранені були транспортабельні. То ж їх залишили в охопленій полум’ям столиці. Такою стала подяка Росії своїм захисникам.

Хоча, виходячи з гуманістичних міркувань, а не з принципів російських правителів, взяття Москви французами було для москвичів меншим лихом, аніж її спалення, але в Росії ніхто не думав про людей. Французька армія тоді багатьма народами сприймалася як визвольна: у Франції перемогла антимонархічна революція та встановилися республіканські цінності, французи несли європейським народам свободу, Декларацію прав людини та громадянина і звільнення від тиранії та кріпацтва. Війни ХІХ століття відзначалися честю та галантністю, війська стріляли один в одного по черзі, насильство над цивільним населенням суворо каралося офіцерами. Ставлення до противника було лицарським, ніхто не знущався над полоненими, їм необхідно було надавати медичну допомогу нарівні з власними пораненими. Всі дії щодо противника вимірювалися законами честі та благородства. В тій же Бородинській битві, російські офіцери відправляли своїх жінок та дочок під захист французьких офіцерів, які завжди поводилися з дамами по-джентельменськи.

Прихід французів у Москву, окрім необхідних реквізицій частки продовольства та фуражу у населення, був для москвичів приблизно такою ж подією, як приїзд іноземних туристів до Львова. Можна з певністю сказати, що ті, досі достеменно не пораховані десять чи двадцять тисяч поранених російських солдатів, після приходу французів у Москву точно не зазнали б гіршої долі, аніж згоріти заживо в місті, спаленому за наказом російських властей. Проте російська влада не думала про те, де мають жити і що їстимуть посеред зими 200 тисяч нещасних росіян – важливіше було створити дискомфорт для військ Наполеона. Так цинічно до свого народу не ставився жоден європейський монарх того часу.

«За родіну!» під дулом кулеметів

Інший приклад ставлення до свого народу – вже не царської, а «робітничо-селянської» влади в часи Другої світової війни. До сьогодні достеменно не відомо, скільки з 27 мільйонів загиблих радянських громадян загинули з вини сталінського командування. Сумнозвісні накази «ні кроку назад», за які відступаючим перед переважаючими танковими армадами Вермахту солдатам, загрожувала стаття «зрада батьківщині» та виселення сімей до Сибіру. Наприклад Георгій Жуков видавав укази, в яких оголошував наміри депортувати сім’ї мільйонів солдатів, які були змушені відступати по всьому фронт через дії бездарних радянських генералів.

Вершиною цинізму та жорстокого ставлення до власного народу стали сформовані з НКВД «загрядотряди», які стріляли в спину червоноармійцям, що відступали та підганяли їх атаку. Нерідко радянські солдати йшли в атаку з вигуками «за родіну!» під дулом енкаведистських кулеметів. Ні німецькі нацисти, ні італійські фашисти, ані японці не ставилися до своїх солдатів та громадян так жорстоко, як російська влада. Поясненням може бути лише те, що в керівництві СРСР провідні місця тоді займали чужинці: грузини, німці, євреї, латиші, то ж їм було не шкода росіян.

Беслан та Норд-Ост

Однак ці приклади є не просто історичним минулим, а стійкою ментальною традицією будь-якої російської влади, тому, що вже у ХХІ столітті російське командування так само зневажливо ставиться до життя своїх громадян. Один з найпоказовіших прикладів – Беслан, в якому 1 вересня 2004 року відбулося захоплення заручників у одній зі шкіл. Протягом двох з половиною днів терористи утримували в замінованому будинку школи в тяжких умовах понад тисячу сто заручників – переважно дітей, їх батьків та працівників школи. Після безуспішних переговорів почався штурм з застосуванням важкої військової техніки. По наповненій дітьми школі був нанесений удар з вогнемету «Шмель», після чого почався обстріл з танку та вертольотів, що спричинило пожежу та обвалення будівлі. Після вибухів зі школи почали вибігати заручники, а федеральні сили розпочали штурм. Велика кількість заручників загинули саме через ці обстріли.
В результаті проведеної військової операції загинуло 334 людини, в тому числі 186 дітей, ще понад 800 отримали поранення. Очевидці стверджували, що в одному з класів була виявлена мертва терористка-шахідка, яка своїм тілом накрила і врятували російську дівчинку від вогнемету російського спецназу. Де-факто російські силовики провели не операцію зі звільнення заручників, а військову операцію проти терористів. Про заручників в Кремлі ніхто й не збирався думати.

1 вересня 2016 року, в річницю трагедії, п’ятеро жінок – колишніх заручниць та матерів загиблих від рук російських силовиків,  вдягли футболки з написом «Путін – кат Беслана». На їх думку, ніхто крім Путіна не міг віддати наказ військам стріляти, а головною тезою Путіна була «з терористами переговорів не ведемо» – тобто він принципово відмовлявся врятувати дітей. Жінки були затримані засуджені до штрафів або виправних робіт. Після цього випадку багато росіян усвідомили – якщо їх захоплять терористи – їхня влада їх не врятує, а вб’є.

Інший подібний приклад – захоплення заручників Норд-Осту у жовтні 2002 р., коли чеченські бойовики захопили близько 800 глядачів театру в Москві. Майже половина терористів були жінками – вдовами загиблих в Чечні бойовиків. Президент Путін відмовився вести переговори про визволення заручників. В результаті так званої «антитерористичної операції» спецслужб були застрелені всі терористи і отруєні невідомим газом 130 заручників. Вже після штурму, людям нічого не було повідомлено про використання анестетичного газу і непритомним не надавалася медична допомога. Це призвело до смерті п’ятьох дітей та людей хворих на серцево-судинні захворювання. Крім того, не вистачало машин швидкої допомоги, що також призвело до загибелі ще десятків непритомних заручників. Деякі отримали інвалідність другого та третього ступеня. Вкотре операція по звільненню заручників в Росії перетворилася на їхнє вбивство. Мало в якій країні при антитерористичних операціях із звільнення гинуть декілька терористів і сотні цивільних заручників.

Чому росіяни не шкодують «своїх»?

Таке безжальне і байдуже ставлення будь-якої російської влади до своїх солдатів, цивільних громадян, заручників, яке нагадує ставлення до чужинців, засвідчує, що серед росіян дуже слабкі етнічні та духовні зв’язки. Тому вони хоч і називаються, проте не відчувають себе єдиним, кровноспорідненим народом. До складу російського спецназу, військового командування та й політичного керівництва завжди входили представник найрізноманітніших етносів, рас, релігій, об’єднаних під владою Москви. Татари, буряти, чеченці, башкири, тувинці, дагестанці, калмики, комі, удмурти, марійці, та десятки інших народів РФ не живуть десь компактно на окраїнах, а займають численні посади в російських органах влади, армії, МВС.  В Росії всі один одному чужі, і часто співробітники одного відомства, структурного підрозділу, армійської чи міліцейської роти мають різне етнічне та расове походження, різні релігії, різні культури. Майже в кожного мешканця Москви батьки як не татари, то українці, як не грузини то карели, як не молдовани то кубанці.
Навіть Путін, за деякими даними, веде походження від поволжського угро-фінського етносу чувашів, нині зрусифікованого. Один з найвпливовіших путінських політиків – екс-керівник апарату уряду РФ, радник Путіна Владислав Сурков, за його власним визнанням, народився в Чечні і в дитинстві звався Асланбек Андарбекович Дудаєв, а пізніше змінив ім’я на російський манер. То ж яке діло цьому етнічному чеченцеві до доль простих росіян? Міністр оборони РФ Сергій Кужугетович Шойгу – монголоїдний представник тувинського етносу, серед якого домінують релігії шаманізму та ламаїзму. Що цьому ординському нащадку монгольських кочівників до православних російських жінок та дітей? Навпаки, ці народи можуть навіть відчувати прагнення помсти до титульної нації за знищену азіатську батьківщину, за віковічний колоніалізм, за вбивства предків. Але оскільки лише одиниці з них зайняли керівні посади в РФ, то мститися вони можуть лише шкідництвом та саботажем, підлістю та безжальністю до корінних росіян.

Однак, найгірше для етнічних росіян навіть не те, що їхня власна влада ставиться до них так же безжалісно, як колонізатори до аборигенів, а те, що за століття росіяни звикли вважати таке ставлення до себе справедливим і виправданим. Мабуть не дарма в сучасній Росії найпопулярнішим правителем вважається Сталін, який найбільше в історії винищив росіян.

Свято встановлено на честь Дмитра Солунського, який за християнську віру 8 листопада 306 року був пронизаний списами римських воїнів. Димитрій одержав християнське виховання. Повнолітнім його призначають на місце батька проконсулом Фессалонікійської області. Та замість того, щоб переслідувати християн, він став відкрито навчати мешканців міста християнській вірі та викорінювати поганські звичаї. Геройську віру св. Димитрія прославив Господь різними чудами після його смерті та нетлінністю тіла і мироточивістю, яка зціляла недужих.

Вшанування великомученика  в Україні почалось відразу після прийняття хрещення Київської Русі.

На початку 70-х років XI століття був заснований Димитріївський монастир у Києві, відомий пізніше як Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. Побудував його син Ярослава Мудрого, великий князь Ізяслав, при хрещенні одержавши ім’я Димитрій.

Це свято пов’язується з військовим патріотизмом, захистом рідної землі. На образах найчастіше бачимо святого Дмитра зі списом у руках.

В суботу — Дмитрову, або “родинну”, чи ще інакше “дідову” — справляють осінні поминки померлих родичів. Поминають парастасом у церкві та обідом вдома, на цвинтарі запалюють свічки. Поминальний обід має подаватися ввечері. В народі вірять, що душі померлих прийдуть уночі, щоб і собі попоїсти, тому слід від кожної страви відкласти по ложці й поставити окремо, бажано під образами або на покуті. Поруч треба поставити воду й новий рушник — раптом якась душа схоче напитися або помитися.

Існує вірування, що в цю ніч можна побачити на цвинтарі тіні померлих, які відвідують по хатах своїх родичів із нагоди свята.

За народними уявленнями святий Дмитро приносить зиму. А тому, хоч часом і теплом віяло, та зустрічали його у теплому одязі, аби великих морозів не було. А ще старожили кажуть, що св. Дмитрій золотим ключем закриває землю-матінку. Буде він у себе ключі тримати, аж поки не прийде святий Юрій по них (6 травня) і землю не відімкне.

Також цим днем завершується весільний сезон. Якщо якась дівчина на порі залишилися незасватана, то за давніх часів рік для неї вважався втраченим. З цього приводу існує приповідка: “До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч комин витри” – до Дмитра перебирає женихами, а опісля годиться, мовляв, на усе.

Народні прикмети:

• Відлига на Дмитра — зима буде з мокрим теплом, а весна — рання.
• День на Дмитрія без снігу — зими ще не буде.
• Дмитро на снігу — весна буде пізньою.
• Зима навіть рання до Дмитра не вступає в силу.
• Земля на Дмитра замерзла і дме холодний вітер — снігу не буде до свят.
• Сніг і мороз на Дмитра — весна буде пізня й холодна.
• Часник треба садити до Дмитра — от тоді він і виросте гарний, дорідний.
• На Дмитра тепло — весна буде рання, м’яка.
• Коли 8 листопада холод і сніг — весна пізня і холодна, якщо відлига — зима і весна теплі.
• Якщо відлига, то на теплу зиму і ранню весну, цей день зі снігом — весна пізня; холод і сніг — на пізню і холодну весну.
• Якщо на Дмитра дощ, то на Введення снігу буде по коліна.
• Випав сніг — увесь листопад буде холодним і морозяним.
• Замерзла земля і дме холодний вітер — снігу не буде до Нового року.
• Якщо кури ходять дотемна — наступного дня буде негода.

Так, неподалік від містечка Санта-Марія, розташованого у бразильському штаті Токантінс, кілька десятків вірян зібрались для проведення урочистостей з приводу католицького свята – Дня всіх святих. Місцем святкування було обрано печеру Каса да Педра (у перекладі – Дім Каменю). Це місце, розташоване у двох тисячах кілометрів на північний захід від Ріо-де-Жанейро, є традиційним місцем проведення молебенів та релігійних фестивалів уже протягом багатьох десятків років. Несподівано природне утворення обвалилось прямо на голови людей, які стояли під ним.

За попередніми даними, десятеро людей загинули під завалами, ще четверо отримали поранення. Коли вірян почало засипати уламками породи, здійнялась паніка, тому наразі з’ясовують питання чи немає тих, хто пропав безвісти. На місце трагічного інциденту прибули рятувальники, які розібрали завали, надали медичну допомогу пораненим і вивезли тіла загиблих. Причини обвалу наразі з’ясовують правоохоронці.

Як і в інші батьківські суботи, українці на Троїцьку суботу відвідували кладовища, улаштовували трапези, молилися за померлих. В цей день важливо налаштуватися на серйозний лад, відкласти всю роботу, яка вас відволікає від молитви і роздумів.

В цю суботу прийнято прикрашати зеленими рослинами і гілками дерев могили покійних родичів, адже наступні дні свята Трійці в народі називають «Зеленими святами», – пише Влада Литовченко на своїй сторінці Фейсбук.

В суботу перед Днем Святої Трійці настає Троїцька Батьківська Субота – день, коли кожен православний християнин поминає померлих родичів і близьких людей.
Як і в інші батьківські суботи, українці на Троїцьку суботу відвідували кладовища, улаштовували трапези, молилися за померлих. В цей день важливо налаштуватися на серйозний лад, відкласти всю роботу, яка вас відволікає від молитви і роздумів. В цю суботу прийнято прикрашати зеленими рослинами і гілками дерев могили покійних родичів, адже наступні дні свята Трійці в народі називають «Зеленими святами».